Рішення

від 02.08.2022 по справі 607/12489/16-ц

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.08.2022 Справа №607/12489/16-ц

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Ромазана В.В.

за участю секретаря Безручко Т.В.

представника позивача Данилевич А.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р.,-

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» звернулося в суд з позовом до відповідача ОСОБА_1 , у якому, уточнивши позовні вимоги, просять стягнути із відповідача на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за Договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 року в сумі 41 452,57 доларів США, в тому числі: загальна сума заборгованості по простроченому кредиту 29 500,00 доларів США; загальна сума заборгованості по прострочених відсотках - 8 506,85 доларів США; сума 3% річних по простроченому основному боргу (в період 08.02.2018 р. - 08.02.2021 роки); 786,46 доларів США - сума 3% річних по прострочених відсотках (в період 08.02.2018 р. - 08.02.2021 роки); а також 144 549,19 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та відсотків (в період 21.10.2015 - 20.10.2016).

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує на те, що 14.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (зараз -Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено Договір відновлюваної кредитної лінії №9, згідно якого Позичальник отримав кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби з умовою сплатити 13,0 % річних за користування кредитом і остаточним терміном погашення кредиту - 14 травня 2012 р. Проте, ОСОБА_1 належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість. У зв`язку із несвоєчасним виконанням відповідачем умов Кредитного договору, Банк 09.06.2016 р. надіслав ОСОБА_1 претензію, якою зобов`язав в 30-ти денний термін погасити заборгованість, яка залишилася без реагування. Визнання боргу ОСОБА_1 підтверджується сплатою ним останнього платежу від 29.08.2014 року на суму 50,00 доларів США. Таким чином, вважають, що строк позовної давності, в силу вимог ч.1 ст. 264 ЦК України, перервався погашенням по кредиту та почав відраховуватися по новому від дати останнього платежу. В результаті реалізації частини заставного майна, в межах процедури виконавчого провадження ВП №53331529 в рамках котрого звернуто стягнення на майно заставодавця по договору відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р. ПП «Ролікс-Транс» 06.06.2019 р. частково погашено заборгованість по відсотках в розмірі 490,14 доларів США. Тому, станом на 08.02.2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 перед АТ «Ощадбанк» по прострочених відсотках становить 8 506,26 доларів США. Разом з тим, заборгованість по основному боргу в сумі 29 500,00 доларів США, а також пені в сумі 144 549,19 грн. за період із 21.10.2015 року по 20.10.2016 р. залишаються незмінними. За період із 08.02.2018 року по 08.02.2021 року (що становить 1 097 днів) 3% річних за несвоєчасне погашення простроченого основного боргу становить 2 659,85 доларів США. Розмір заборгованості ОСОБА_1 по 3% річних за несвоєчасне погашення заборгованості по нарахованих та несплачених відсотках становить 786,46 доларів США. ОСОБА_1 у добровільному порядку борг не сплачує. Посилаючись на наведене, Банк просить позов задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Гуцалюк А.Р. подав суду відзив на позовну заяву у якому зазначає про те, що сторона відповідача не погоджується з фактом переривання боржником строку позовної давності, оскільки банком надано суду неправдиві докази, на обґрунтування своєї позиції. Так, 05.01.2011 р. ПАТ «Державний ощадний банк України» надіслав ОСОБА_1 письмове повідомлення - вимогу №19-02/20 про відкликання кредиту, згідно якої станом на 04.01.2011 р. заборгованість перед банком становить 35 217,77 доларів США. Банк вимагав погасити заборгованість в повному обсязі в сумі 5 717,77 доларів США (прострочена сума відсотків) та 29 500 доларів США поточна заборгованість по кредиту). Відповідно до даної заяви змінено кінцевий строк повернення кредиту із 14.05.2012 р. (п. 1.2 Договору) на 21.01.2011 р. Таку ж вимогу було надіслано і заставодавцеві - ПП «Ролікс - Транс». Відповідно до п. 3.2.2. Договору відновлювальної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р. при виникненні простроченої заборгованості за кредитом або процентами чи комісійними винагородами, а також в інших випадках, передбачених цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту.Ухвалою господарського суду Тернопільської області про порушення провадження у справі №3/48/5022-625/2011 від 06.05.2011 р. відкрито провадження в справі за позовом Першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль в особі Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» до ПП «Ролікс-Транс» про звернення стягнення предмет застави. Отже, вважає, що строк позовної давності перервався в момент пред`явлення позову 03.05.2011 та з наступного дня розпочався знову. Тому кінцевим строком позовної давності є 03.05.2014 р. Проте, позивач звернувся до суду з позовом в 2016 році, а тому такий ним було пропущено. Крім того, зазначає, що рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 р. у справі №3/48/5022-625/2011 за позовом ПАТ «Державний ощадний банк України» до ПП «Ролікс - Транс» про звернення стягнення на предмет застави звернуто стягнення на предмет застави (рухоме майно), а саме: - сідловий тягач Е марки MAN 19.464, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за договором застави транспортних засобів, укладеного та нотаріально посвідченого 21.05.2007 року, яке належить Приватному підприємству «Ролікс-Транс» (правонаступнику ПМП «Ролікс»), (код ЄДРПОУ 14045466) вул. Гоголя, 5, м. Тернопіль в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , за договором відновлювальної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р. в розмірі 37 072,71 доларів США, що в гривневому еквіваленті (згідно встановленого НБУ курсу за 100 дол. США=796,53 грн.) становить 295 295,26 грн. 01.11.2012 року ПП «Ролікс-Транс» було направлено на адресу ВАТ «Державний ощадний банк України» графік погашення заборгованості за кредитними договорами де підприємство виступило поручителем та заставодавцем і згідно якого в даний час проводиться погашення заборгованості. Крім цього, листом від 02.09.2013 №19-02/398а ПАТ «Державний ощадний банк України» повідомив ПП «Ролікс-Транс» про те, що 07.11.2012 кредитним комітетом філії - Тернопільським обласним управлінням АТ «Ощадбанк» прийнято рішення про погодження добровільного погашення заборгованості за кредитними договорами, де, заставодавцем виступає ПП «Ролікс-Транс», зокрема по кредитному договору відповідача згідно запропонованого графіку. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 року відстрочено виконання рішення суду до 25.05.2014 р. 16.09.2014 р. позивач (стягувач) подав до Другого відділу ДВС заяву про примусове виконання рішення суду. У даній заяві ним було зазначено про те, що за період з 10.08.2011 та по 12.09.2014 заборгованість по даному рішенні суду погашено на суму 1 842 долари США. В подальшому, 05.11.2014 ПП «Ролікс - Транс» повторно звернулось до суду з заявою про відстрочку виконання рішення суду до 2017 року. Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 17.12.2014 заяву ПП «Ролікс-Транс» задоволено частково. Відстрочено виконання рішення суду до 26.05.2015 р. Позивач зазначає, що факт визнання заборгованості позичальником підтверджується наданими квитанціями на переказ готівки, здійсненими ніби то ОСОБА_1 . Однак, на всіх заявах на переказ готівки був підпис директора ПП «Ролікс-Транс» Сталенного P.M., оскільки саме він вносив кошти в касу банку згідно домовленостей. Таким чином, беручи до уваги те, що 05.01.2011 р. позивач надіслав відповідачу письмове повідомлення - вимогу №19-32/20 про відкликання кредиту, яким змінено кінцевий строк повернення кредиту з 14.05.2012 (п.1.2 Договору) на 21.01.2011, подальше звернення ПАТ «Державний ощадний банк України» до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості і її відшкодування шляхом звернення стягнення на заставлене майно, вважає, що AT «Державний ощадний банк України» пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.

Представник АТ «Державний ощадний банк України» подала суду відповідь на відзив, у якому зазначила, що як вбачається із розрахунку заборгованості боржника, долученого як до матеріалів справи в період з 2011 - 2014 років ОСОБА_1 вчиняв дії, щодо визнання ним свого боргу, що проявлялось у вигляді часткової сплати кредитної заборгованості. Таким чином, кожен із таких платежів переривав строк позовної давності, а отже, вважають, що пред`явлена AT «Ощадбанк» позовна заява подана в межах процесуальних строків.Не погоджуються із тим, що стороною відповідача подано достатні та належні докази, що спростовують визнання позичальником свого боргу перед АТ «Ощадбанк». Крім цього, вважає, що лист AT «Ощадбанк» від 02.09.2013 р. та витяг з протоколу № 96 від 22.11.2013 р. не є достовірними доказами, оскільки є внутрішніми документами банку, що не встановлюють будь-яких юридичних фактів та не спростовують сплату заборгованості ОСОБА_1 , а тому, в силу ст. 79 ЦПК України не можуть братись судом до уваги. Також вважають, що не може братись судом до уваги заява ПП «Ролікс-Транс» подана до господарського суду Тернопільської області від 28.11.2014 р. про відстрочку виконання рішення суду, оскільки така заява є суб`єктивним баченням заявника. Також вважає, що не відповідають дійсності твердження сторони відповідача стосовно того, що заявою про примусове виконання рішення суду від 16.09.2014 р. AT «Ощадбанк» вказує, що ПП «Ролікс - Транс» здійснював погашення заборгованості на виконання рішення суду, так як в заяві про таке не йдеться. На підставі вищенаведеного вбачається, що надані копії документів не є належними, достатніми та достовірними доказами у даній справі, оскільки не містять інформацію щодо предмета доказування, а також на їх підставі не вбачається підтвердження відсутності визнання ОСОБА_1 свого боргу перед AT «Ощадбанк». В матеріалах справи наявні всі належні, допустимі та достатні докази щодо сплати кредитної заборгованості, що не оскаржується відповідачем та його представником. Отже позивач, в розумінні ч. 5 ст. 12 ЦК України, добросовісно очікував на виконання позичальником взятих на себе грошових зобов`язань згідно Кредитного договору, а отже право позивача на стягнення заборгованості за невиконаними зобов`язаннями відповідача підлягає захисту судом.

10.02.2021 року представник АТ «Державний ощадний банк України» подала суду додаткові пояснення у яких зазначила, що висновком експерта від 03.12.2020 р. №3/3/341/20 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи, не спростовано, як виконання грошового зобов`язання, згідно кредитного договору в період 2011 - 2014 років, так і проведення такого виконання з волі ОСОБА_1 . Таким чином, вважає, що даний висновок не може прийматись судом до уваги, як доказ, оскільки є неналежним та недостатнім. Рішенням господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 року у справі №3/48/5022-6525/2011, задоволено позов АТ «Ощадбанк» до ПП «Ролікс - Транс» від 04.05.2011 року про звернення стягнення на майно в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 . Відтак, перебіг строку позовної давності після пред`явлення позовної заяви почав обчислюватись починаючи із 05.05.2011 року. Матеріалами справи підтверджується також факт сплати ОСОБА_1 грошових зобов`язань 30.09.2013, 31.10.2013, 29.11.2013 та 31.12.2013. Матеріалами справи підтверджується, а стороною відповідача не заперечується неодноразове відстрочення виконання рішення суду від 23.06.2011. Так, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 25.11.2013 відстрочено виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 у справі № 3/48/5022-625/2011 до 25.05.2014 року. Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 17.12.2014 відстрочено виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 у справі № 48/5022-625/2011 до 17.06.2015 року. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України перебіг позовної давності зупиняється у разі відстрочення виконання зобов`язання (мораторій) на підставах, встановлених законом. За вищенаведених обставин, що підтверджені матеріалами справи вбачається, що з моменту пред`явлення вимоги до позичальника та заставодавця строки позовної давності неодноразово переривалися, таким чином, вважає, що позовна заява АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , розгляд якої здійснюється у даному судовому процесі від 04.11.2016 пред`явлена з дотриманням процесуальних строків, визначених ст. 256, 257 ЦК України, що є беззаперечним фактом. Окрім того, виходячи із норм ст. 528 ЦК України кредитор зобов`язаний прийняти будь яке виконання зобов`язання від будь якої особи. АТ «Ощадбанк» добросовісно очікував на виконання судового рішення від 23.06.2011 в рамках процедури виконавчого провадження ВП № 53331529, в тому числі шляхом звернення стягнення на предмет застави. Виходячи із дійсних обставин справи, та беручи до уваги поведінку учасників зобов`язання вважають, що право АТ «Ощадбанк» на стягнення заборгованості із ОСОБА_1 підлягає до захисту.

01 червня 2022 року у даній справі закрито підготовче провадження, справу призначено до розгляду по суті.

Представник АТ «Державний ощадний банк України» Данилевич А.Б. в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала та просить суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 та представник відповідача - адвокат Гуцалюк А.Р. в судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача в суд надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, відповідно до якої просить застосувати позовну давність до вимог ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 року в розмірі 38 496 доларів США 40 центів, 144 549 грн. 19 коп. пені за несвоєчасне погашення заборгованості та відсотків, а також 17 010 грн. 66 коп. судового збору сплаченого позивачем при зверненні із позовом в суд та відмовити в позові.

Дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив.

14.05.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» (на даний час - Публічне акціонерним товариством «Державний ощадний банк України») та ОСОБА_1 укладено договір відновлюваної кредитної лінії №9, згідно Позичальник отримав кредит в сумі 29 500,00 доларів США на споживчі потреби з умовою сплатити 13,0 % річних за користування кредитом і остаточним терміном погашення кредиту - 14 травня 2012 р.

Пунктом 1.5.1.3. Договору сторони погодили, що нараховані проценти повинні бути сплачені Позичальником щомісячно, не пізніше останнього робочого дня місяця, шляхом внесення готівки до каси Банку або шляхом безготівкових перерахувань.

Згідно п. 3.3.1. Договору, Позичальник зобов`язується точно в строки обумовлені цим Договором повернути кредит у сумі 29 500.00 доларів США та своєчасно сплачувати проценти за користування кредитом, комісійні винагороди за банківські послуги та належним чином виконувати взяті на себе інші зобов`язання за цим Договором. У випадку неналежного виконання взятих на себе зобов`язань по цьому Договору на першу вимогу Банку достроково повернути кредит з одночасною сплатою процентів, нарахованих на фактичний залишок заборгованості по Кредиту, в також сплатити штрафні санкції в порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а також відшкодувати Банку в повному обсязі збитки, під якими Сторони розуміють витрати будь-якої з Сторін, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання умов цього Договору; знищення, втрати або пошкодження майна (грошових коштів), що належить Стороні, а також неотримання доходів, котрі могли бути отриманні, якби зобов`язана Сторона виконала свої обов`язки належним чином, в порядку передбаченому цим Договором.

Пунктом 3.3.2. Договору передбачено, що Позичальник зобов`язується відповідати всіма власними коштами та майном по своїх зобов`язаннях, що випливають з цього Договору.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтями 525, 526 ЦК України, визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

09.06.2016 р. Банк надіслав ОСОБА_1 претензію, якою зобов`язав в 30-ти денний термін погасити заборгованість за Кредитним договором, яка залишилася без реагування.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 за Договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р. складає 41 452,57 доларів США, в тому числі: загальна сума заборгованості по простроченому кредиту 29 500,00 доларів США; загальна сума заборгованості по прострочених відсотках - 8 506,85 доларів США; сума 3% річних по простроченому основному боргу (в період 08.02.2018 р. - 08.02.2021 роки); 786,46 доларів США - сума 3% річних по прострочених відсотках (в період 08.02.2018 р. - 08.02.2021 роки); а також 144 549,19 грн. - пені за несвоєчасне погашення заборгованості та відсотків (в період 21.10.2015 - 20.10.2016).

Як вбачається із Висновку експерта №3/3-341-20 від 03.12.2020 р., наданого на виконання ухвали суду про призначення судової почеркознавчої експертизи від 21.12.2019 року, підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки від 31.01.2014 № 19700653, від 28.02.2014 № 20259471, від 30.04.2014 № 21471275, від 31.05.2014 № 22100712, від 27.06.2014 № 22663439, від 31.07.2014 № 23336560, від 29.08.2014 № 24031061, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Питання щодо виконавця підписів від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки від 30.09.2013 № 17396408, від 31.10.2013 № 17954047, від 29.11.2013 № 18519626, від 31.12.2013 № 19164646 не вирішувалося у зв`язку з ненаданням цих заяв на дослідження.

Згідно Висновку експерта №СЕ-19/120-22/2606-ПЧ від 22.03.2022 р., наданого на виконання ухвали суду від 11.02.2022 року про призначення додаткової судової почеркознавчої експертизи, підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки від 30.09.2013 № 17396408, від 29.11.2013 № 18519626 та від 31.12.2013 № 19164646, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Встановити ким, ОСОБА_1 чи іншою особою виконаний підпис від імені ОСОБА_1 у заяві на переказ готівки від 31.10.2013 № 17954047, не виявилося можливим.

Судом з`ясовано, що рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23 червня 2011 року, яке набрало законної сили, у справі №3/48/5022-625/2011 за позовом Першого заступника прокурора Тернопільської області в інтересах держави, в особі публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління ПАТ «Державний ощадний банк України» до приватного підприємства «Ролікс-Транс», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про звернення стягнення на майно на суму 378072,71 долар США, позов задоволено. Вирішено звернути стягнення на предмет застави (рухоме майно), а саме сідловий тягач - Е марки MAN 19.464, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за договором застави транспортних засобів, укладеного та нотаріально посвідченого 21.05.2007 року, яке належить Приватному підприємству «Ролікс-Транс» (правонаступнику ПМП «Ролікс»), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за договором відновлювальної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 р. в розмірі 37 072,71 доларів США, що в гривневому еквіваленті (згідно встановленого НБУ курсу за 100 дол. США=796,53 грн.) становить 295 295,26 грн., в тому числі заборгованості за кредитом 29500 доларів США (у гривневому еквіваленті 234976,35 грн.), - сума несплачених процентів за користування кредитом 6663,38 доларів США (у гривневому еквіваленті 53075,82 грн.); - пеня за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом 909,33 долари США (у гривневому еквіваленті 7243,08 грн.) на користь ПАТ «Державний ощадний банк України». Як вбачається із ухвали про порушення провадження у вказаній господарській справі, її порушено судом 06 травня 2011 року.

В подальшому ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 25 листопада 2013 року та від 17 грудня 2014 року, відстрочено виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 року у справі №3/48/5022-625/2011 до 25 травня 2014 року та до 17 червня 2015 року.

01.10.2014 року ПАТ «Державний ощадний банк України» звернулось до Другого відділу Державної виконавчої служби Тернопільського міського управління юстиції про примусове виконання наказу Господарського суду Тернопільської області в справі №3/48/5022-625/2011 та державним виконавцем було відкрито виконавче провадження.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з умовами кредитного договору відновлювальної кредитної лінії №9 від 14 травня 2007 року, за наявності прострочення виконання основного зобов`язання в обумовлений сторонами строк, ВАТ «Державний ощадний банк України», правонаступником якого є АТ «Державний ощадний банк України» використав своє право вимагати дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, шляхом стягнення цих коштів у судовому порядку за рахунок переданого в заставу майна ПП «Ролікс Транс», який виступив майновим поручителем боржника ОСОБА_1 на підставі договору застави від 21.05.2007 року, що підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 року у справі №3/48/5022-625/2011.

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

У такому випадку має застосовуватися вимога про сплату процентів від суми позики, передбачена частиною першою статті 1048 ЦК України, до дня, встановленого кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), згідно з яким право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Крім цього, у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі.

У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеному рішенні зробила висновок про те, що в разі задоволення не в повному обсязі вимог кредитора за рахунок забезпечувального обтяження основне зобов`язання сторін не припиняється, однак змінюється щодо предмета та строків виконання, встановлених кредитором, при зверненні до суду, що надає кредитору право вимоги до боржника, у тому числі й шляхом стягнення решти заборгованості за основним зобов`язанням (тілом кредиту) в повному обсязі та процентів і неустойки згідно з договором, нарахованих на час звернення до суду з вимогою про дострокове виконання кредитного договору, на погашення яких виявилася недостатньою сума коштів, отримана від реалізації заставленого майна під час виконання судового рішення.

В силу вимог статей 549, 550, 551 ЦК України, згідно з якими пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України) з першого дня прострочення та до тих пір, поки зобов`язання не буде виконане. Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватись на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема, щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі. Разом з тим відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік. Таким чином, стягнути неустойку (зокрема, пеню незалежно від періоду її нарахування) можна лише в межах спеціальної позовної давності, яка згідно із частиною першою статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, установленими статтями 253-255 цього Кодексу, від дня порушення грошового зобов`язання.

Звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни.

Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання.

Таким чином, положення абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики та нарахування процентів поза межами строку дії договору.

Судом установлено, що позивач скористався своїм правом на пред`явлення вимоги до відповідача про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості за договором відновлювальної кредитної лінії №9 від 14 травня 2007 року шляхом звернення стягнення на заставне майно, а саме: сідловий тягач - Е марки MAN 19.464, 1998 року випуску, червоного кольору, шасі (кузов, рама) № НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , за договором застави транспортних засобів, укладеного та нотаріально посвідченого 21.05.2007 року, яке належить Приватному підприємству «Ролікс-Транс» (правонаступнику ПМП «Ролікс»), в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 в розмірі 37 072,71 доларів США, що в гривневому еквіваленті (згідно встановленого НБУ курсу за 100 дол. США=796,53 грн.) становить 295 295,26 грн., та отримав судовий захист своїх прав.

Виходячи із вищенаведеного, суд приходить до переконання, що звернувшись у травні 2011 році до Господарського суду Тернопільської області із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором шляхом звернення стягнення на заставне майно, який був задоволений, позивач АТ «Державний ощадний банк України» втратив право на стягнення процентів, визначених умовами кредитного договору.

Суд приймає до уваги заяву представника відповідача про застосування позовної давності.

Суд критично сприймає твердження представника позивача про те, що перебіг позовної давності починається із дати, коли ОСОБА_1 здійснював внесення коштів в період 2013-2014 років в касу банку. Так, відповідно до висновку експерта №3/3-341-20 від 03.12.2020 р., підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки від 31.01.2014 № 19700653, від 28.02.2014 № 20259471, від 30.04.2014 № 21471275, від 31.05.2014 № 22100712, від 27.06.2014 № 22663439, від 31.07.2014 № 23336560, від 29.08.2014 № 24031061, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Згідно висновку експерта №СЕ-19/120-22/2606-ПЧ від 22.03.2022 р., підписи від імені ОСОБА_1 у заявах на переказ готівки від 30.09.2013 № 17396408, від 29.11.2013 № 18519626 та від 31.12.2013 № 19164646, виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою. Таким чином, зазначені докази підтверджують, що ОСОБА_1 не здійснював погашення заборгованості упродовж зазначених років, а тому твердження представника позивача із цих підстав суд відкидає. Крім цього, суд зазначає, що враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, у зв`язку із реалізацією позивачем свого права на судовий захист порушених прав, ухвалення рішенням Господарським судом Тернопільської області від 23.06.2011 року у справі №3/48/5022-625/2011 змінено кінцевий строк повернення кредиту, тобто станом на дату дострокового стягнення заборгованості, яке відбулось ухваленням судового рішення, вважається таким, що настав строк виконання договору в повному обсязі.

Оскільки, з урахуванням дати дострокового стягнення заборгованості, якою було змінено кінцевий строк повернення кредиту, пройшло близько п`яти років, що свідчить про пропущення позивачем позовної давності на звернення до суду із вимогою про стягнення заборгованості за тілом кредиту. При цьому, суд зазначає, що позивач звернувся до суду із вказаним позовом лише у 04 листопада 2016 році.

За змістом ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частинами 1, 5 ст. 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.

Позовна давність відповідно до ч. 1 ст.260 ЦК України, обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленимист. 253-255 цього Кодексу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта ст. 267 ЦК України).

Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (п. 62, 66 Рішення від 20.12.2007 року у за заявою № 23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.

Відповідно до ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Пред`явлення позову до суду - це реалізація позивачем права на звернення до суду за вирішенням наявного між сторонами спору. Саме із цією процесуальною дією пов`язується початок процесу у справі і переривається перебіг позовної давності.

Таким чином, дослідивши та оцінивши докази надані сторонами, суд приходить до переконання, що позов АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» про стягнення із відповідача заборгованості за Договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 року в сумі 41 452,57 доларів США та пені за несвоєчасне погашення заборгованості та відсотків в сумі - 144 549,19 грн., підлягає до часткового задоволення, шляхом стягнення із ОСОБА_1 в користь позивача 3 446 (три тисячі чотириста сорок шість) доларів США 31 цент. У решті вимог позивачу, слід відмовити з наведених вище підстав. При цьому, суд погоджується із сумою трьох відсотків річних, розрахованих позивачем відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, за період з 08.02.2018 року по 08.02.2021 року у поданій ним заяві про збільшення позовних вимог від 11.02.2021 року, у тому числі 2659,85 доларів США за прострочення основного боргу (29500 доларів США) та по не сплачених відсотках у розмірі 786,46 доларів США. Крім цього, також, суд відкидає твердження представника позивача про те, що ним дотримано строк позовної давності, оскільки ухвалами Господарського суду Тернопільської області від 25 листопада 2013 року та від 17 грудня 2014 року відстрочено боржнику виконання рішення господарського суду Тернопільської області від 23.06.2011 року у справі №3/48/5022-625/2011 до 25 травня 2014 року та до 17 червня 2015 року, відтак строки на підставі пункту 2 частини 1 ст.263 ЦК України зупинились, виходячи із такого. Так, судом встановлено, що як вбачається із ухвали Господарського суду Тернопільської області від 06 травня 2011 року у справі №3/48/5022-625/2011 позивач звернувся із позовом до суду про стягнення заборгованості за спірним кредитним договором у травні 2011 року. Ухвалами Господарського суду Тернопільської області відстрочення виконання боржнику судового рішення здійснювалось від 25.11.2013 року до 17.06.2015 року. Таким чином, із моменту пред`явлення позову ПАТ «Державний ощадний банк» про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості по спірному кредитному договору та до моменту відстрочки судового рішення у господарській справі пройшло 2 роки та шість місяців. В подальшому перебіг позовної давності зупинився до 17.06.2015 року та продовжив текти після вказаної дати. Позивач же звернувся із даним позовом до відповідача лише 04.11.2016 року, тобто через 1 рік та 4 місяців після строку відстрочки. Таким чином, загальний строк позовної давності звернення позивача із даним позовом після зміни ним строку виконання кредитного зобов`язання за спірним кредитним договором склав 3 роки 10 місяців, що перевищує строк загальної позовної давності, передбачений ч.1 ст.257 ЦК України. Крім цього, суд зауважує, що зазначеним ухвалами господарського суду виконання судового рішення відстрочувалось на підставі заяви приватного підприємства «Ролікс-Транс», а не ОСОБА_1 .

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України, слід стягнути із відповідача в користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» 1 530 (одну тисячу п`ятсот тридцять) грн. 96 коп. судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 року, задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» заборгованість за договором відновлюваної кредитної лінії №9 від 14.05.2007 року три проценти річних в розмірі 3446 (три тисячі чотириста сорок шість) доларів США 31 цент, а також 1530 (одну тисячу п`ятсот тридцять) грн. 96 коп. судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

У решті вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду у повному обсязі складене 12 серпня 2022 року.

Реквізити сторін:

Позивач: Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк», 46025, м. Тернопіль Майдан Волі, 2, МФО 338545, р/р НОМЕР_3 , ЄДРПОУ 09338500.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_4 .

Головуючий суддяВ. В. Ромазан