Постанова

від 01.08.2022 по справі 523/9428/19

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2956/22

Справа № 523/9428/19

Головуючий у першій інстанції

Малиновський О.М.

Доповідач Вадовська Л. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М.,

суддів - Колеснікова Г.Я., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря - Поворозко І.Ю.,

за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Мейн Спрінг», представника відповідача Козак М.С.,

переглянувши справу №523/9428/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мейн Спрінг» про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року у складі судді Малиновського О.М., -

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 18 червня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказав, що працював у відповідача ТОВ «Мейн Спрінг» на посаді охоронника на підставі наказу №81-к від 2 листопада 2018 року. За період роботи нарахована та виплачена заробітна плата за листопада 2018 року, а за період з 1 грудня 2018 року заробітна плата не виплачувалась, відповідач має перед ним заборгованість по заробітній платі. Позивач ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача ТОВ «Мейн Спрінг» заборгованість по заробітній платі за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року в загальній сумі 44500,00 грн., на відшкодування моральної шкоди 40000,00 грн. (т.1 а.с.1-5).

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.27).

Відповідач ТОВ «Мейн Спрінг» позов не визнав, зазначивши, що ОСОБА_1 прийнятий на роботу охоронника наказом №81-к від 2 листопада 2018 року з 5 листопада 2018 року з окладом 4200,00 грн. ОСОБА_1 30 листопада 2018 року не вийшов на роботу, 5 грудня 2018 року прибув на роботу та отримав заробітну плату за період з 5 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року, що підтверджено підписом у відомості на виплату заробітної плати, відсутність на роботі пояснив перебуванням у період з 30 листопада 2018 року по 7 грудня 2018 року на лікуванні. 8 грудня 2018 року ОСОБА_1 надав листок непрацездатності, що не містив зазначення місцезнаходження організації для його прийняття та розрахунку оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, було рекомендовано звернутися до медичного закладу для коригування запису. З 8 грудня 2018 року ОСОБА_1 до виконання своїх трудових обов`язків не приступив. Посилання на не допуск до роботи безпідставні. За невихід на робоче місце з 8 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року наказом №55/1 від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 винесено догану, з наказом позивач ознайомлений 31 січня 2019 року. З 1 лютого 2019 року позивач на робочому місці не з`являвся, причини неявки не повідомляв, відсутність на роботі підтверджена актами про відсутність на робочому місці, місце перебування позивача було невідоме, у табелі обліку використання робочого часу позивачу проставлялось «не вийшов з нез`ясованих причин». Позивач з 8 грудня 2018 року не виконував роботу, про що свідчать акти про відсутність на робочому місці та табелі робочого часу, з огляду на що відповідач, керуючись приписами статті 29 Закону України «Про оплату праці» не нараховував йому заробітну плату. Позивач всупереч частини 3 статті 12 ЦПК України не надав розрахунку заборгованості зі сплати заробітної плати, зазначена позивачем сума 44500,00 грн. взята невідомо звідки. Крім того, позивач листом вхід.№01.02/19-1 прийняв рішення відмовитися від виходу на роботу з 1 грудня 2019 року та, відповідно, й на роботу не виходив, тому у відповідача не виникало обов`язку нарахування заробітної плати, так як робота не виконувалась. Вимоги про відшкодування моральної шкоди безпідставні, позивач самостійно прийняв рішення не виходити на роботу, тому чим саме відповідач йому спричинив моральну шкоду та які втрати немайнового характеру наніс позивачу відповідач, не відомо. Позивач звільнений з 28 квітня 2020 року наказом №05-к від 27 квітня 2020 року, розрахунок при звільненні проведений повний (т.1 а.с.61-70).

Позивач ОСОБА_1 надав відповідь на відзив, за змістом якої підтримав вимоги, крім того зазначив, що при прийнятті на роботу йому було оголошено розмір заробітної плати 8900,00 грн., а не як зазначає відповідача, з цієї суми він провів розрахунок невиплаченої заробітної плати, а моральної шкоди йому завдано протиправними діями відповідача по порушенню його прав (т.1 а.с.203-206).

Відповідачем ТОВ «Мейн Спрінг» надано заперечення на відповідь на відзив, якими спростовано доводи про формальність складених актів про відсутність співробітника на роботі, про не допуск до робочого місця. ОСОБА_1 був відсутній на роботі три місяці, пояснень причин відсутності не надавав, акти про відсутність на робочому місце посилались позивачу неодноразово поштою, він їх не отримував. Відповідач для отримання пояснень створив комісію, виїхав на місце проживання працівника, ним вказане при прийомі на роботу, при відвідуванні зазначеного позивачем місця проживання було встановлено про продаж квартири та виїзд невідомо куди. Відповідач вважає, що позивач ухилявся від спілкування, не отримував кореспонденцію, не повідомляв причини відсутності та своє місцеперебування. Звільнити за прогул позивача було неможливо, бо роботодавець не міг отримати від позивача письмових пояснень про причини його відсутності на роботі. Після встановлення відсутності позивача за місцем проживання відповідач звернувся до поліції з заявою про зникнення працівника та його розшук. Відповідачем вчергове дано пояснення щодо складання актів відсутності на робочому місці та дій щодо з`ясування причин відсутності позивача на роботі. Позивач, сповіщаючи вхід. №01/02/19-1 про відмову виходити на роботу, сам підтверджує, що отримав 7200,00 грн. та 1700 грн., грошові кошти сплачувались через касу підприємства, посилання на підроблення підпису у відомостях про виплату заробітної плати безпідставні (т.2 а.с.11-12).

Позивач ОСОБА_1 надав письмові пояснення щодо режиму його роботи, який його не влаштовував та був неправильно поставлений на підприємстві, пропозиції звільнитися за власним бажанням його образили, тому відмовився, вважає, що його відсторонили від роботи, неправильно нараховували та виплачували заробітну плату, не було компенсації витрат на проїзд на роботу та з роботи тощо (т.2 а.с.108-110).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року в задоволенні позову відмовлено за безпідставністю та недоведеністю вимог (т.2 а.с.119-121).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 4 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення суду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про задоволення позову (т.2 а.с.124-128).

За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає в наступному. Відповідач фальсифікував надані до суду документи, зокрема, акти про його відсутність на роботі. Вважає, що він був відсторонений від роботи. Суд не прийняв до уваги його скарги генеральному директору товариства, управлінню праці, прокуратурі. Графік роботи змінювався без його згоди, він потратив під скорочення неправильно. Заробітну плату йому не нараховували та не виплачували, заборгованість за період з 2 листопада 2018 року по 27 квітня 2020 року складає 81800,00 грн, моральна шкода 40000,00 грн., доплата центру зайнятості 30000,00 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Мейн Спрінг» заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги обґрунтовує підтримання позиції, яку було викладено в суді першої інстанції.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 12 січня 2015 року перебуває на пенсії по інвалідності довічно, 2 група інвалідності встановлена 22 грудня 2014 року безстроково (т.1 а.с.6-9).

Наказом №81-к від 2 листопада 2018 року керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Мейн Спрінг» про прийняття на роботу ОСОБА_1 прийнятий з 5 листопада 2018 року на роботу на посаду охоронника з окладом 4200,00 грн., з наказом про прийняття на роботу ознайомлений 5 листопада 2018 року під підпис (т.1 а.с.71, 72-73).

30 листопада 2018 року ОСОБА_1 не вийшов на роботу, причини не повідомив.

5 грудня 2018 року ОСОБА_1 з`явився за місцем знаходження адміністрації, від надання письмових пояснень про причини відсутності на роботі з 30 листопада 2018 року відмовився, усно повідомив про перебування на лікарняному.

5 грудня 2018 року ОСОБА_1 отримав заробітну плату за період з 5 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року (т.1 а.с.75-76).

8 грудня 2018 року ОСОБА_1 з`явився за місцем знаходження адміністрації, де надав листок непрацездатності, який не був прийнятий, оскільки в порушення пункту 3.1 Інструкції про порядок заповнення листка непрацездатності, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2004 року за №1456/10055, у документі не було вказано місцезнаходження організації. ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до медичного закладу для коригування запису для його прийняття та оскільки за трудовою крижкою останній запис про місце роботи датований 10 років, то було рекомендовано надати довідку ОК-7 «Індивідуальні відомості про застраховану особу», що призначена для становлення страхового стажу при призначенні допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (вказана довідка передбачена Законом України від 8 липня 2010 року №2464-УІ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», постановою Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 «Про затвердження Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування»).

Вказане відображено та затверджено протоколом комісії по соціальному страхуванню №8/12-18 від 8 грудня 2018 року.

21 січня 2019 року Пенсійним фондом сформована Форма ОК-5, перераховано на банківський рахунок для виплати лікарняного 276,62 грн. (оплата лікарняного за рахунок роботодавця ТОВ «Мейн Спрінг»), 165,99 грн. перераховано фондом соціального страхування. Оплата лікарняного відображена у відомостях нарахування коштів №12 від 15 лютого 2019 року та №16 від 1 березня 2019 року (т.1 а.с.77-80).

Згідно листка непрацездатності ОСОБА_1 знаходився на лікуванні з 30 листопада 2018 року по 5 грудня 2018 року, мав приступити до роботи 8 грудня 2018 року (т.1 а.с.77).

З 8 грудня 2018 року ОСОБА_1 на роботу не вийшов, відповідно, до виконання трудових обов`язків не приступив, що підтверджено табелями обліку використання робочого часу, актами про відсутність працівника на робочому місці, починаючи з 8 грудня 2018 року по 24 травня 2019 року (т.1 а.с.74, 81-83,85-178).

31 січня 2019 року ОСОБА_1 з`явився за місцем знаходження адміністрації, де подав лист за вхідним №31/01 від 31 січня 2019 року об 11.00 годи, за змістом якого, серед іншого, написав, що відмовляється виходити на роботу, на пропозицію надати пояснення причин відсутності на робочому місці у період з 8 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року пояснень не надав.

Оглядом журналів реєстрації робітників на робочому місці та перевіркою відео з камер спостереження не були підтверджені посилання ОСОБА_1 на не допуск до робочого місця.

31 січня 2019 року ОСОБА_1 підписав графік виходу на роботу на лютий 2019 року.

За невихід на робоче місце з 8 грудня 2018 року по 31 січня 2019 року наказом №55/1 від 31 січня 2019 року ОСОБА_1 оголошено догану, з наказом ОСОБА_1 ознайомився 31 січня 2019 року о 13:00 годин під розпис, наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності не оскаржив (т.1 а.с.91).

1 лютого 2019 року ОСОБА_1 на робоче місце згідно графіку не з`явився, причину неявки не повідомив. Проте, тоді ж близько 15:39 з`явився за місцем знаходження адміністрації, де надав лист №01/02/19-1, за змістом якого, серед іншого, написав, що прийняв рішення відмовитися від виходу на роботу з 1 лютого 2019 року.

4 лютого 2019 року ОСОБА_1 на робоче місце згідно графіку не з`явився, актами відсутності на робочому місці, графіками виходу співробітника на лютий 2019 року, березень 2019 року, на квітень 2019 року, табелями обліку робочого часу за лютий 2019 року, за березень 2019 року, за квітень 2019 року зафіксовано відсутність ОСОБА_1 на роботі.

Заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, які за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства (ст.1 Закону України «Про оплату праці»).

Згідно позовних вимог ОСОБА_1 просить стягнути заборгованість по заробітній платі за грудень 2018 року, січень-квітень 2019 року.

Докази у справі вказують на те, що ОСОБА_1 працював з 5 листопада по 30 листопада 2018 року, за даний час отримав заробітну плату із розрахунку посадового окладу 4200,00 грн.; з 30 листопада 2018 року по 5 грудня 2018 року перебував на лікарняному, виплату за який отримав від роботодавця та від фонду соціального страхування; після закінчення періоду непрацездатності мав приступити до роботи 8 грудня 2018 року, проте так і не приступив.

Оскільки Законом України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата виплачується роботодавцем працівникові за виконану ним роботу, а таку ОСОБА_1 у період з 8 грудня 2018 року по квітень 2019 року не виконував, що ним не заперечується, то підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі за період з грудня 2018 року по квітень 2019 року включно відсутні.

Наказом №05-к від 27 квітня 2020 року керівника товариства з обмеженою відповідальністю «Мейн Спрінг» про припинення трудового договору ОСОБА_1 , охоронника, звільнено 28 квітня 2020 року з роботи у зв`язку зі скороченням штату працівників по пункту 1 статті 40 КЗпП України на підставі наказу №2-ш від 28 лютого 2020 року «Про скорочення штату працівників» (т.2 а.с.4).

Згідно Довідки Одеського міського центру зайнятості Державного центру зайнятості ОСОБА_1 зареєстрований як безробітний з 14 травня 2020 року, наказом від 22 червня 2020 року №НТ200622 призначена допомога по безробіттю (т.2 а.с.5, 6).

Доводи ОСОБА_1 про те, що при прийомі на роботу обумовлювалась заробітна плата більша ніж 4200,00 грн., не приймаються, оскільки не мають підтвердження належними та допустимими доказами. Показами свідків, усними домовленостями тощо нарахування та виплата заробітної плати не підтверджується, так як належними доказами щодо заробітної плати є наказ про прийняття на роботі, затверджений керівником роботодавця штатний розпис та оклад по посаді, табель обліку робочого часу, відомість по заробітній платі.

Згідно штатних розписів та наказів №5-Ш від 29 грудня 2017 року, №1-Ш від 1 лютого 2018 року, №2-Ш від 25 вересня 2018 року, №3-Ш від 24 грудня 2018 року, №1-Ш від 29 грудня 2018 року, №2-Ш від 28 лютого 2019 року, №3-Ш від 30 березня 2019 року, №4-Ш від 29 травня 2019 року, №5-Ш від 28 червня 2019 року, №6-Ш від 30 серпня 2019 року, №7-Ш від 29 листопада 2019 року, №12-Ш від 29 грудня 2019 року про внесення змін до штатного розпису ТОВ «Мейн Спрінг» з 1 січня 2018 року по 1 січня 2019 року оклад за посадою охоронника становив 4200,00 грн., з 1 січня 2019 року по 1 січня 2020 року оклад на посадою охоронника становив 4400,00 грн., з 1 січня 2020 року оклад за посадою охоронника становив 4850,00 грн. (т.2 а.с.37-60).

Незгода з графіком роботи та керівними вказівками інших співробітників, розміром оплати за виконану роботу тощо не є підставою не виходу на роботу.

Не допуск до робочого місця, відсторонення від роботи тощо не встановлено.

Припинення трудового договору та проведення розрахунку при звільненні у даній справі не є предметом спору, відповідно, оцінка такому не надається.

Відповідно до положень статті 35 Закону України «Про оплату праці» контроль за додержанням законодавства про оплату праці здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду за контролю за додержанням законодавства про працю, та податковими органами.

Суд першої інстанції встановив обставини, що мають значення для справи, правильно визначився зі спірними правовідносинами і нормами матеріального, що такі регулюють, та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати за період з 8 грудня 2018 року по квітень 2019 року включно та, як наслідок, відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди, оскільки право на отримання заробітної плати за виконану роботу не порушено.

Правові підстави для скасування рішення суду відсутні.

Доводи апеляційної скарги містять вимогу щодо заборгованості по заробітній платі за період інший, чим зазначено у позові та вирішено судом, такі доводи розгляду не підлягають, так як позовні вимоги про стягнення заробітної плати за період після квітня 2019 року не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Мейн Спрінг» про стягнення невиплаченої заробітної плати, відшкодування моральної шкоди залишити без з мін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 15 серпня 2022 року.

Головуючий Л.М.Вадовська

Судді Г.Я.Колесніков

Є.С.Сєвєрова