Ухвала

від 11.08.2022 по справі 914/1819/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.08.2022 р. Справа № 914/1819/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З. за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» про відвід судді Долінської О.З. (вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р.)

при розгляді заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» про забезпечення позову до подання позовної заяви (вх. № 1986 від 09.08.2022 р.)

у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ», с. Бердихів, Львівська область

про: стягнення 9 092 939,06 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (позивача): Ніцос А.А. - адвокат, згідно повноважень свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1501 від 20.06.2018 р.

від відповідача: Харченюк І.С. - адвокат, згідно повноважень свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000969 від 10.04.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило суд накласти арешт на грошові кошти у сумі 9 092 939,06 грн., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» у будь-яких банківських установах або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах, а також накласти арешт на майно в сумі 9 092 939,06 грн., що належить або підлягає передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» і знаходиться у нього або інших осіб до ухвалення та набрання законної сили рішенням у справі за майбутнім позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» про стягнення 9 092 939,06 грн. заборгованості.

10.08.2022 року від представника відповідача згідно даної заяви - Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», на адресу суду подано заяву за вх. № 16819/22, в якій заявник просив суд розгляд заяви ТзОВ «Статус Капітал Плюс» про забезпечення позову до подання позовної заяви, проводити у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

11.08.2022 року за вх.№16903/22 від ТзОВ «Явір-Інвест» на адресу суду поступили заперечення проти заяви про забезпечення позову із долученими додатками.

Ухвалою від 11.08.2022 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви було призначено в судовому засіданні на 12.08.2022 на 09:30 год. з викликом сторін.

В ході судового засідання 12.08.2022р. від відповідача поступила письмова заява за вх. № 16986/22 про відвід судді Долінської О.З. з розгляду заяви про забезпечення позову.

Відповідно до абз. 2 ч.3 ст. 39 ГПК України, якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Враховуючи те, що від відповідача заява про відвід судді надійшла лише в день розгляду заяви про забезпечення позову, то питання відводу здійснює суддя, що розглядає справу.

Розглядаючи заяву про відвід, судом було встановлено наступне:

В ході судового засідання 12.08.2022р. сторони виступали з поясненнями в обгрунтування своїх вимог та заперечень.

Водночас, як вбачається з поданої заяви відповідача про відвід судді Долінської О.З. за вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р., підставою для його заявлення слугувало те, що на думку відповідача головуюча суддя під час оголошення позиції заявника не задавала представнику питання з приводу доказів, які стали підставою для подання заяви про забезпечення позову, а також не ставила під сумнів подані заявником документи, однак висловлювалася про їх допустимість, чим повністю підтримувала позицію заявника. Таким діями, на переконання представника відповідача, головуюча суддя поставила під сумнів свою неупередженість до сторін.

Крім того, на думку представника відповідача, заява про забезпечення позову надійшла на адресу суду 09.08.2022р., а її розгляд суддею було призначено в судовому засіданні вже на 12.08.2022р., а тому суддя відповідно до ч. 1 ст. 114 ГПК України не встановила розумні строки для надання сторонам можливості вчинити дії з підготовки до розгляду заяви.

Вищенаведене, на думку представника відповідача, є підставою для задоволення відводу судді Долінської О.З.

Розглянувши в судовому засіданні заяву представника відповідача про відвід судді Долінської О.З. за вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р., суд вважає її необґрунтованою та безпідставною, з огляду на наступне:

Відповідно до ч. 1 ст. 35 ГПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1) він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи.

5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Як вбачається з поданої відповідачем заяви за вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р., відвід судді він мотивує незгодою із процесуальними діями суду під час розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, що на його думку виявилося у висловлюваннях головуючого про допустимість окремих доказів заявника в обґрунтування позовних вимог. Крім того, відповідач покликався, що судом було порушено норму ст.114 ГПК України щодо встановлення сторонам розумних строків для вчинення процесуальних дій. Це зокрема, на його думку, стосується призначення судового засідання з розгляду заяви про забезпечення позову на 12.08.2022р., при тому, що сама заява поступила до суду лише 09.08.2022р.

Суд вважає такі доводи сторони безпідставними та необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно ч. 4 ст. 35 ГПК України, незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу.

В даному випадку суд наголошує на тому, що наведені заявником підстави процесуального характеру можуть бути предметом розгляду при апеляційному оскаржені ухвали суду в даній справі за наслідками вирішення судом заяви про забезпечення позову, але в жодному випадку не є підставами для відводу головуючого судді.

Разом з тим, відповідач покликався на необґрунтоване прийняття чи визнання судом допустимими окремих доказів, які подавалися заявником під час розгляду заяви про забезпечення позову. Однак, суд наголошує на тому, що в ході судового засідання 12.08.2022 суд жодних додаткових доказів від сторін не приймав, а лише у відповідь на заперечення відповідача оглянув оригінали документів наданих заявником, а саме договору поставки від 03.12.2020р. та оригінал акту приймання-передачі документів відповідно до договору про відступлення права вимоги. Водночас, жодного дослідження даних документів на предмет їх дійсності суд не здійснював, оскільки при розгляді заяви про забезпечення позову жодного розгляду справи по суті не здійснюється.

Що стосується доводів відповідача про порушення судом ст. 114 ГПК України, в частині не надання сторонам розумних строків для вчинення процесуальних дій з підготовки до розгляду заяви про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 114 ГПК України, строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Суд наголошує, що на розгляді перебуває заява про забезпечення позову до подання позовної заяви. Розгляд даного питання урегульовано у ст. 140 ГПК України.

Так, за загальним правилом згідно ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Однак в даному випадку, враховуючи про надходження від відповідача заперечення на заяву про забезпечення позову, а також клопотання відповідача про її розгляд в судовому засіданні, суд, на підставі ч. 4 ст. 140 ГПК України, з метою надання сторонам рівного права на захист, з`ясування обставин справи, дійшов висновку про призначення судового засідання з викликом сторін. Суд вважає, що саме таким чином і було надано сторонам розумний строк на вчинення процесуальних дій для розгляду призначеної заяви для забезпечення позову. Зокрема, це підтверджується і тим, що після подання відповідачем письмового заперечення на заяву, до початку судового засідання з розгляду самої заяви, жодних додаткових доказів чи пояснень сторонами не подавалося, що свідчить про виконання судом норми ст.114 ГПК України та надання сторонам можливості реалізувати свої права при розгляді зави про забезпечення позову.

Згідно частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (п. 49 рішення у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

ЄСПЛ зазначив, що "безсторонність", в сенсі п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу (рішення ЄСПЛ у справі "Булут проти Австрії" від 22.02.1996, у справі "Томан проти Швейцарії" від 10.06.1996). Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення.

При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного(п. 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006). При оцінці об`єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (п. 29, 31 рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

При цьому, аналіз практики рішень ЄСПЛ з цього питання дає можливість дійти висновку, що критерієм порушення суб`єктивної складової даного поняття, можуть бути висловлювання судді по суті правової проблеми, яка порушена у позові у засобах масової інформації до свого головування у суді при розгляді конкретної справи; не реагування судді на расистські висловлювання; якщо головуючий у справі, у пресі вжив висловлювання, які натякали на негативну оцінку заявника, ще до того, як суд під його головуванням повинен був винести рішення у справі тощо. Конкретизуючи суб`єктивний критерій, суд підкреслює, що поки не доведено інше, діє презумпція особистої безсторонності судді. Суб`єктивна упередженість полягає, як правило, в умисних чи необережних діях суддів перед початком чи під час судового розгляду справи.

Таким чином, можливо зробити висновок про те, що особа яка подала заяву про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді справи.

Незгода з процесуальними діями суддів не можуть бути підставою для відводу, а можуть бути оскаржені у апеляційному порядку.

Суд зазначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (ч. 1 ст. 2 ГПК України).

Частиною 3 ст. 38 ГПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.

ГПК України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ`єктивність та/чи упередженість судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді.

Як вказав Верховний Суд в ухвалі від 26.10.2020р. у справі № 910/3480/20, істинність твердження про упередженість та/чи небезсторонність судді має бути доведена, адже суб`єктивний критерій вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і лише після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність.

Не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

Суд звертає увагу, що Конституційним судом України в рішенні від 23.05.2001 року № 6-рп/2001 зазначено, що судоустрій і судочинство визначаються винятково законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень, належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У п. 10 постанови Пленуму Верховного суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд, згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду представнику відповідача необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки існує презумпція неупередженості судді. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що наведені у заяві представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» за вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р. обставини для відводу судді Долінської О.З. від розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» про забезпечення позову до подання позовної заяви, не містять аргументованих обґрунтувань на обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, істинність тверджень заявника документально не підтверджена та недоведена належними та допустимими доказами відповідно до ст. 73-80 ГПК України, а тому у задоволені заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» про відвід судді Долінської О.З. за вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р. необхідно відмовити.

В судовому засіданні 12.08.2022 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 35, 38, 39, 232, 234, 235 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» про відвід судді Долінської О.З. (вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р.) - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 235 ГПК України та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.08.2022 р.

Суддя Долінська О.З.