Ухвала

від 11.08.2022 по справі 914/1819/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.08.2022 Справа№914/1819/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З. за участю секретаря судового засідання Муравець О.М.,

розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» про забезпечення позову до подання позову (вх. № 1986 від 09.08.2022 р.)

у справі за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ», с. Бердихів, Львівська область

про: стягнення 9 092 939,06 грн.

За участю представників сторін:

від заявника (позивача): Ніцос А.А. - адвокат, згідно повноважень свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЗР № 21/1501 від 20.06.2018 р.

від відповідача: Харченюк І.С. - адвокат, згідно повноважень свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ № 000969 від 10.04.2018 р.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» звернулося до Господарського суду Львівської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, у якій просило суд накласти арешт на грошові кошти у сумі 9 092 939,06 грн., що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» у будь-яких банківських установах або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах, а також накласти арешт на майно в сумі 9 092 939,06 грн., що належить або підлягає передачі Товариству з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» і знаходиться у нього або інших осіб до ухвалення та набрання законної сили рішенням у справі за майбутнім позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЯВІР-ІНВЕСТ» про стягнення 9 092 939,06 грн. заборгованості.

10.08.2022 року від представника відповідача згідно даної заяви - Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» на адресу суду подано заяву, в якій заявник просив суд розгляд заяви ТзОВ «Статус Капітал Плюс» про забезпечення позову до подання позовної заяви, проводити у відкритому судовому засіданні з викликом сторін.

11.08.2022 року за вх.№16903/22 від ТзОВ «Явір-Інвест» на адресу суду поступили заперечення проти заяви про забезпечення позову із долученими додатками.

Ухвалою від 11.08.2022 року заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви було призначено в судовому засіданні на 12.08.2022 на 09:30 год. з викликом представників сторін.

В судове засідання 12.08.2022р. з`явилися представники заявника та відповідача.

В ході судового засідання представник заявника роз`яснив суть заяви про забезпечення позову, просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечив з підстав викладених в письмових запереченнях.

Заявником було надано суду для огляду оригінали документів, на які покликався відповідач у своїх заперечення, а саме оригінал договору про відступлення права вимоги та оригінал акту приймання-передачі документів згідно договору поставки від 03.12.2020р.

Водночас, в ході дослідження судом доказів та обставин, на які сторони покликалися в обгрунтування вимог за заявою та її заперечень, представник відповідача заявив усне клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні на 10 хв., у зв`язку з необхідність підготувати заяву про відвід головуючої судді Долінської О.З.

Судом було оголошено перерву в судовому засіданні на 10 хв.

Після оголошеної судом перерви судом було продовжено судове засідання. Так, суд оголосив про подання від представника ТзОВ «Явір-Інвест» заяви про відвід судді Долінської О.З. (вх. № 16986/22 від 12.08.2022 р.).

Для вирішення питання про відвід суд вийшов у нарадчу кімнату.

Після повернення суду з нарадчої кімнати, було оголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду від 12.08.2022р., якою в задоволенні заяви ТзОВ «Явір-Інвест» про відвід судді Долінської О.З. було відмовлено.

В судовому засіданні 12.08.2022р. представником відповідача було заявлено усне клопотання про застосування зустрічного забезпечення в розмірі 5 000 000,00 грн., проти якого заперечив представник ТзОВ «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС».

В ході дослідження поданої заяви про забезпечення позову до подання позову та заперечень на неї, судом було з`ясовано наступне:

03.12.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна аграрна база», (первинний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», (відповідачем, боржником), було укладено договір поставки №03/12/2020, за умовами якого первісний кредитор зобов`язався поставити відповідачу сою, код УКД ЗЕД 1201, а останній зобов`язався прийняти та оплатити поставлений товар.

Як стверджує заявник, в період з 08.12.2020р. по 28.10.2021р. первинний кредитор поставив відповідачу товар на загальну суму 79 978 939,06 грн., що підтверджується видатковими та товарно-транспортними накладними, вичерпний перелік яких долучено до поданої заяви.

У відповідності до п. 5.2. договору поставки було узгоджено наступний порядок оплати товару: передоплата у розмірі 80% від вартості відповідач сплачує первинному кредитору по факту відвантаження товару, але не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту відвантаження, а 20% від вартості товару відповідач сплачує після реєстрації первинним кредитором податкової накладної на поставлений товар.

Заявник наголошує, що первинний кредитор повністю виконав свої зобов`язання за договором поставки, як в частині відвантаження товару, так і щодо реєстрації податкових накладних, про що свідчать долучені до даної заяви докази.

Крім того, як підтверджує заявник, відповідач оплатив отриманий товар частково, на суму 70 886 000,00 грн., що підтверджується випискою по рахунку первинного кредитора за період з 01.12.2020р. по 26.07.2022р., наданою АТ «РВС БАНК», копія якої додається. Водночас, неоплаченим залишився товар на суму 9 092 939,06 грн.

В подальшому, 26.07.2022р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Міжрегіональна аграрна база» (первинним кредитором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Статус Капітал Плюс» (заявником, позивачем) було укладено Договір №1 про відступлення права вимоги, за умовами якого, первинний кредитор відступив заявникові, а заявник прийняв на себе право грошової вимоги до відповідача у розмірі 9 092 939,06 грн., яке виникло на підставі договору поставки №03/12/2020 від 03.12.2020р.

03.08.2022р. на адресу відповідача первинним кредитором, згідно з умовами Договору № 1 про відступлення права вимоги, було направлено повідомлення боржнику про відступлення права вимоги №2607/2022-2 від 26.07.2022р., копії вказаного повідомлення та доказів його направлення додано до поданої заяви.

Позиція заявника.

Таким чином, як зазначає заявник, у відповідача перед ним наявна заборгованість в розмірі 9 092 939,06 грн., відповідно до договору поставки №03/12/2020 від 03.12.2020р., про стягнення якої в судовому порядку заявник планує звернутися до Господарського суду Львівської області.

В той же час, заявник вважає, що наявні підстави для забезпечення позову до подання позовної заяви. За його переконанням, не застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать або підлягають сплаті або передачі відповідачу може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист порушених прав позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду. При цьому, заявник покликається на наступні обставини:

Відповідач систематично не виконує взяті на себе зобов`язання з контрагентами по договорах, про що свідчить наявність ряду судових процесів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», як в Господарському суді Львівської області, так і в Західному апеляційному господарському суді, а саме:

ТОВ «МАКОШ МІНЕРАЛ» стягує з відповідача заборгованість у судовому порядку. Це підтверджується Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.07.2022р. у справі №914/840/22, копія рішення додається до заяви.

ПП «ГАЛИЧЕНЕРГО» стягує з відповідача заборгованість у судовому порядку. Це підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 11.07.2022р. у справі №914/859/22.

ТОВ «Львівенергозбут» стягує з відповідача заборгованість у судовому порядку. Це підтверджується ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2022р.

ПП «Барбарас-Україна» стягує з відповідача заборгованість у судовому порядку. Це підтверджується ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2022р. у справі №914/3420/21.

ТзОВ«Буськесорто-насінницьке підприємство» стягує з відповідача заборгованість у судовому порядку. Це підтверджується ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.04.2022р. у справі № 914/1807/21 і тільки при зверненні до суду з позовом, відповідач сплачував кошти позивачам.

Як зазначає заявник, що вищенаведені судові процеси були виявлені ним при перевірці відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень за період з квітня по липень 2022р. Водночас, не було виявлено жодного судового процесу, де б Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» виступав в якості позивача.

Вказане, на думку заявника є належним та достатнім підтвердженням існування реальних ризиків, враховуючи велику суму заборгованості відповідача у даній справі в розмірі 9 092 939,06 грн., ускладнення або унеможливлення виконання ним майбутнього рішення та відновлення порушених прав позивача.

При цьому, заявник наполягає на застосуванні одразу двох видів заходів забезпечення свого майбутнього позову, а саме накладення арешту на грошові кошти в сумі позовних вимог та одночасно на таку ж суму накладення арешту на майно.

Позиція відповідача.

Відповідач вважає викладені у поданій заяві доводи надуманими та такими, що не можуть слугувати підставою для забезпечення позову з огляду на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» є вітчизняним сільськогосподарським товаровиробником реального сектору економіки, головним видом економічної діяльності якого, є переробна промисловість, що полягає у переробці сировини - бобів сої та виготовлені із неї соєвої олії та макухи соєвої. У своїй господарській діяльності Товариство використовує свідоцтво на знак для товарів і послуг № 264154 від 27 серпня 2019 року та ліцензію на право зберігання пального реєстраційний № 13330414201900122 від 17 грудня 2019 року. Дані обставини підтверджують факт того, що Відповідач є суб`єктом підприємницької діяльності реального сектору економіки, не має ознак фіктивності та здійснює свою господарську діяльність відповідно до чинного законодавства.

Доказом того, що відповідач є діючим підприємством слугує те, що останній володіє на праві приватної власності наступними об`єктами нерухомого майна:

-будівля, завод з виробництва рослинних жирів та білкових продуктів загальною площею 1160,9 кв.м., реєстраційний номер об`єкта 192962946258;

-земельною ділянкою із кадастровим номером 4625880400:02:000:0329; земельною ділянкою із кадастровим номером 4625880400:02:000:0020; земельною ділянкою із кадастровим номером 4625880400:02:000:0068.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест», з метою здійснення господарської діяльності володіє на праві орендного користування 358 земельними ділянками загальною площею понад 330 га., докази цього долучені самим заявником та містяться у матеріалах справи.

Відповідач зазначає, що від 24.02.2022р. з моменту введення воєнного стану в Україні, останній не припинив свою роботу та щоденно здійснює свою діяльність, з метою виготовлення сільськогосподарської продукції належної якості. Більше того, в умовах воєнного стану відповідач продовжує виплачувати вчасно та в повному обсязі заробітну плату своїм працівникам.

На думку відповідача, вищенаведене свідчить про те, що задоволення заяви про забезпечення позову повністю унеможливить здійснення ним господарської діяльності, що без виключення може призвести до процедури банкрутства. А повне припинення діяльності сільськогосподарського товаровиробника в умовах воєнного стану не відповідає позиції Уряду України. Також, відповідач не зможе виконувати зовнішньо-економічні контракти, які ним укладені з представниками Польщі та Литви.

Крім того, відповідач заперечує правомірність та законність процедури переходу права вимоги від первинного кредитора до заявника ТОВ «Статус Капітал Плюс» з підстав відсутності акту приймання-передачі документів новому кредитору, які передбачені п. 1.4 договору, а також неналежне повідомлення боржника про зміну кредитора.

Щодо твердження заявника про те, що відповідач систематично не виконує свої зобов`язань, покликаючись при цьому на судові справи, то відповідач зазначив, що рішення судів виконує справно, а щодо деяких судових процесів ще триває розгляд справ. В реєстрі боржників ТзОВ «ЯВІР-ІНВЕСТ» не значиться, про що додано доказ.

Розглянувши заяву про забезпечення позову до подання позовної заяви та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності представлені заявником та відповідачем докази, суд зазначає таке:

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Згідно ч.1 ст.140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Суд зазначає, що адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони/зобов`язання відповідача вчиняти певні дії. Вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд керується тим, що у випадку задоволення позову, судове рішення має бути реалізованим, позаяк це рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Заходи забезпечення позову передбачені ст. 137 ГПК України.

В даному випадку заявник на підставі пункту 1 частини першої статті 137 ГПК України просить суд накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу на суму позовних вимог 9 092 939,06 грн.

Підставою для вжиття таких заходів забезпечення позову позивач вважає єобставини, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі, а саме наявність у відповідача заборгованостей перед іншими контрагентами, які звернулися про її стягнення в судовому порядку.Зокрема, на даний час, як зазначено судом вище, у провадженні господарських судів перебуває 5 проваджень.

Як наголошував Касаційний господарський суд Верховного Суду у постанові від 28.12.2021р. у справі №910/13681/21, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Досліджуючи доводи заявника та представлені ним матеріали, судом встановлено, що спірна заборгованість відповідача, згідно договору поставки від 03.12.2020р., існує вже тривалий час. Зокрема, з моменту виконання своїх обов`язків з поставки товару первинним кредитором, а також реєстрації податкових накладних (15.11.2021р.), як обов`язкової договірної умови, з настанням якої у відповідача виникає обов`язок здійснити повну оплату товару, минуло більше 9 місяців. А з наданої банківської виписки, станом на 26.07.2022р. вбачається, що з листопада 2021р. по липень 2022р. відповідачем було оплачено лише 1 050 000,00 грн., при наявній заборгованості більше 9 млн. грн., що може свідчити про наявність у заявника обгрунтованих ризиків вважати, що борг відповідача не буде повернений, враховуючи при цьому, що у запереченні відповідача, останній оспорює суму боргу та вважає заявника неналежним кредитором.

У постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій, може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20.

Тому, в даному випадку, оцінюючи доводи заявника та заперечення відповідача щодо застосування заходу забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог, суд вбачає наявність у заявника обгрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у даній справі.

В той же час, суд вважає недостатніми та непереконливими доводи заявника в частині накладення арешту на майно відповідача, з огляду на наступне:

Як вже згадувалося судом вище, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову, враховуючи їх співмірність із заявленими вимогами, відповідність виду забезпечення позову заявленим позовним вимогам, збалансованість інтересів сторін, а також інших учасників процесу.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, оскільки воно є предметом перевірки судом під час розгляду справи по суті (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року у справі № 914/970/18, від 10 листопада 2020 року у справі № 910/1200/20).

Пункт 1 частини першої статті 137 ГПК України визначає два окремі засоби забезпечення позову, а саме накладення арешту на майно та накладення арешту на грошові кошти, які за змістом цієї норми можуть застосовуватись одночасно або незалежно один від одного.

При цьому, за змістом наведеної норми, під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору (подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19).

Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення(аналогічну правову позицію висловили Велика Палата Верховного Суду у справі № 13/51-04 (постанова від 26.06.2019) і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, зокрема у справі № 916/144/18 (постанова від 25.07.2019).

В даному випадку заявник, ставлячи вимогу про застосування такого заходу забезпечення позову, як арешт майна, не навів жодних доказів чи аргументів того, що відповідачем вчиняються дії з приховування такого майна або його відчуження, з метою подальшого ухилення від виконання судового рішення. Також, заявник не вказав на яке саме майно (рухоме чи нерухоме) необхідно накласти арешт.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що відповідач є виробником сільськогосподарської продукції і в межах своєї діяльності, в тому числі зовнішньоекономічної, виступає як виробником, так і постачальником готової продукції, що підтверджується наданими відповідачем контрактами з іноземними суб`єктами господарювання.

Таким чином, суд погоджується із відповідачем, що накладення арешту на майно унеможливить здійснення ним господарської діяльності, в тому числі і з виконання ним своїх обов`язків по діючих контрактах перед третіми особами.

Суд звертає увагу і на те, що на сьогоднішній день, в умовах воєнного стану, припинення господарської діяльності відповідача є неприпустимим, що може призвести до втрати робочих місць та непоправних і негативних наслідків. А тому, за таких умов, арешт майна відповідача є надмірним та необгрунтованим заходом забезпечення позову та порушить баланс прав та обов`язків сторін.

В той же час, суд наголошує на обов`язковості виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань перед третіми особами в частині розрахунку за придбану продукцію. Відтак, в даному випадку, суд вважає співмірним та компромісним заходом забезпечення позову у справі - це шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог, а саме 9 092 939,06 грн.

Згідно ч. 6 ст. 140 ГПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, заява про забезпечення позову повинна містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення.

У заяві про забезпечення позову заявник зазначив, що підстави для застосування зустрічного забезпечення позову відсутні.

За умовами ст. 141 ГПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів в розмірі, визначеному судом. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову. В ухвалі про забезпечення позову або про зустрічне забезпечення зазначаються розмір зустрічного забезпечення або інші дії, що повинен вчинити заявник в порядку зустрічного забезпечення. Строк надання зустрічного забезпечення визначається судом та не може перевищувати десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову або ухвали про зустрічне забезпечення, якщо інше не випливає зі змісту заходів зустрічного забезпечення.

Щодо зустрічного забезпечення, то суд вважає, оскільки арешт коштів здійснюється лише в межах позовних вимог та не поширюється на всі грошові активи відповідача, якими він може вільно розпоряджатися, то підстав застосовувати зустрічне забезпечення до заявника суд, на даний час не вбачає підстав. На підставі наведеного, суд вважає за необхідне відмовити в усному клопотанні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» про застосування зустрічного забезпечення. Однак, додатково, у випадку наявності у відповідача нових аргументів чи доводів, останній не позбавлений права звернутися до суду із відповідною заявою про зустрічне забезпечення позову.

У постанові від 19.02.2019 у справі №911/1695/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вказав, що законом так само не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України); відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

Водночас, суд звертає увагу заявника та відповідача на тому, що розгляд заяви про забезпечення позову, жодним чином не вирішує спір між сторонами по суті, а лише є тимчасовим заходом, спрямованим на забезпечення виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог. Однак, у випадку якщо за наслідками розгляду справи суд прийде до висновку про необгрунтованість позовних вимог, такі заходи забезпечення позову будуть скасовані, а відповідач чи інша особа, чиї права чи охоронювані законом інтереси були порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Відтак, з урахуванням наведеного, беручи до уваги необхідність дотримання принципу співмірності вжиття заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку частково задовольнити вимогу заявника та накласти арешт на грошові кошти на рахунках, що належать відповідачу на суму 9 092 939,06 грн., тобто в межах ціни позову, однак з врахуванням вищезазначених підстав в частині вимоги в заяві про накладення арешту на майно відповідача, суд відмовляє.

Беручи до уваги, що дана заява про забезпечення позову подана до подання позовної заяви, то заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову. А у випадку невиконання цієї вимоги, настають наслідки, передбачені ч. 13 ст. 145 ГПК України.

В судовому засіданні 12.08.2022 р. судом оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 141, 144, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» про забезпечення позову до подання позовної заяви вх. № 1986/22 від 09.08.2022 р. задовольнити частково.

2. Накласти арешт на грошові кошти у сумі 9 092 939,06 грн. (дев`ять мільйонів дев`яносто дві тисячі дев`ятсот тридцять дев`ять гривень 06 копійок), що знаходяться на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (ідентифікаційний код 38380596, місцезнаходження: 81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8) у будь-яких банківських установах або підлягають сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю «Явір-інвест» (ідентифікаційний код 38380596, місцезнаходження: 81064, Львівська обл., Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8) і знаходяться на його рахунках або рахунках інших осіб в будь-яких банківських установах.

Стягувачем за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «СТАТУС КАПІТАЛ ПЛЮС» (01021, м. Київ, Печерський узвіз, будинок 13, офіс 23, ідентифікаційний код 39425460).

Боржником за даною ухвалою є Товариство з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, ідентифікаційний код 38380596).

3. В задоволенні вимог заяви вх. № 1986/22 від 09.08.2022 р. в частині про накладення арешту на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» - відмовити.

4. В усному клопотанні представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Явір-Інвест» про застосування зустрічного забезпечення - відмовити.

5. Дана ухвала відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» є виконавчим документом та підлягає для пред`явлення до виконання протягом трьох років з дня її винесення.

6. Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку і в строки, передбачені ст.256,257 ГПК України.

Повний текст ухвали складено 15.08.2022 р.

Суддя Долінська О.З.