Рішення

від 14.08.2022 по справі 914/616/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 Справа № 914/616/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІ ТЕК», м.Хмельницький

до відповідача: Приватного підприємства «Гігаджоуль», м.Львів

про: стягнення заборгованості. Ціни позову: 50000,00 грн.

Суддя Кітаєва С.Б.

Представники сторін: не викликались

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІ ТЕК» звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства «Гігаджоуль» про стягнення коштів у розмірі 50000,00 грн. за договором суборенди нежитлового приміщення №29/06 від 29.06.2021.

Ухвалою суду від 08.04.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІ ТЕК» залишено без руху.

30.05.2022, за вх.№11276/22, від позивача поступила заява про усунення недоліків позовної заяви, яка, у зв`язку з перебуванням судді Кітаєвої С.Б. у відпустці з 30.05.2022 по 13.06.2022, поступила на розгляд судді 14.06.2022.

Ухвалою суду від 14.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників. Вказаною ухвалою відповідачу було запропоновано подати відзив на позовну заяву, а позивачу відповідь на відзив, у строки встановлені ухвалою.

Ухвала суду від 14.06.2022 надсилалась позивачу на адресу, вказану у заяві від 21.04.2022 (вх.№8285/22) поштову адресу та електронну пошту представника.

Ухвалу суду від 14.06.2022 надіслано відповідачу на адресу, вказану у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб та громадських формувань, а саме: 79000, м.Львів, просп.Свободи, 1/3 офіс 10 (штрихкодовий ідентифікатор 7901414578058).

19.07.2022 року поштове відправлення з штрихкодовим ідентифікатором 7901414578058, повернулося до Господарського суду Львівської області не врученим з відміткою про причини повернення «за закінченням терміну зберігання». Відмітка засвідчена підписом відповідального представника із проставленням відбитка календарного штемпеля.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 15.05.2018 у справі № 904/6063/17, отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення юридичної особи і на неї, як на суб`єкта господарської діяльності покладається обов`язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов`язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018 у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018 у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018 у справі № 906/587/17).

Таким чином, суд констатує, що сторони є належним чином повідомлені про розгляд їхньої справи у суді та мали можливість передбачену законом на реалізацію своїх прав та законних інтересів, з урахуванням сформованої позиції судів вищих інстанцій щодо належного повідомлення учасників процесу.

Відповідно до частин п`ятої та восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться. Статтею 248 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Водночас, суд враховує, що серед принципів господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи судом.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Оскільки до суду не надходило жодних клопотань учасників справи або одного з них, по суті спору (відповідач відзив не подав, проти позову не заперечив), які не перешкоджають можливості вирішенню справи по суті, враховуючи наданий процесуальним законом строк для розгляду відповідної справи за правилами спрощеного позовного провадження, який встановлений законом у 60 календарних днів, суд дійшов висновку розглянути спір по суті.

Частиною дев`ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідач у порушення умов Договору суборенди №29/06 від 29.06.2021 не повністю оплатив орендну плату в сумі 50000,00 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 14.06.2022 строк не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву не навів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Обставини справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОВІ ТЕК» 29 червня 2021 року уклало з приватним підприємством «Гігаджоуль» договір суборенди нежитлового приміщення №29/06.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Орендар зобов`язується передати Суборендареві у строкове платне користування приміщення, а Суборендар зобов`язується прийняти у строкове платне користування приміщення, що визначене у цьому Договорі (надалі іменується «приміщення»), та зобов`язується сплачувати Орендарю орендну плату.

Відповідно до п.п.1.2., 1.3 Договору, адреса приміщення, що орендується: Україна, м. Львів, вул. Стрийська, 45, ангар. Загальна площа Приміщення, що передається у користування: 500 (п`ятсот) кв. м.

Відповідно до п.4.1 Договору Строк суборенди приміщення, що передається у користування, складає 1 (один) рік з моменту прийняття приміщення за Актом прийому-передачі.

Позивач передав відповідачу нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі №1 від 05.07.2021р. (Додаток №1 до договору суборенди).

Згідно п. 5.1-5.4 Договору розрахунковий період нарахування орендної плати становить календарний місяць. Розмір місячної орендної плати складає 25 000 грн. (двадцять п`ять тисяч гривень) із урахуванням 20% ПДВ у розмірі 4 166,67 грн. Суборендар оплачує орендну плату за перший місяць (або за кількість днів, що залишається до кінця місяця) та останній місяць оренди Приміщення передоплатою (авансом) протягом 3 (трьох) днів і дня підписання Акту прийому-передачі Приміщення. Орендна плата сплачується Суборендарем на умовах передоплати (авансом), не пізніше п`ятого числа поточного (розрахункового) місяця, на розрахунковий рахунок Орендаря.

Відповідно до п.10.3, 10.4 Договору строк цього Договору починає свій перебіг з моменту підписання та закінчується до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем сплачено орендну плату за липень-грудень 2021 року, однак за січень 2022 та лютий 2022 доказів сплати орендної плати у розмірі 50000,00 грн. матеріали справи не містять.

Відтак, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 50000,00 грн. орендної плати.

Оцінка суду.

Між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини з надання послуг на підставі укладеного Договору суборенди, який за своєю правовою природою є договором оренди майна, в силу статті 11 Цивільного кодексу України.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч.1 ст.759 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ч.1 ст.288 ГК України Орендар має право передати окремі об`єкти оренди в суборенду, якщо інше не передбачено законом або договором оренди.

Господарські зобов`язання між сторонами виникли на підставі укладеного між сторонами Договору суборенди нежитлового приміщення №29/06 від 29.06.2021.

Відповідно до п.7.1.2. Договору Суборендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідно до п. 5.4 Договору, орендна плата сплачується Суборендарем на умовах передоплати (авансом), не пізніше п`ятого числа поточного (розрахункового) місяця, на розрахунковий рахунок Орендаря.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Всупереч взятим на себе зобов`язанням за Договором відповідач не оплатив вартість орендної плати за Договором суборенди за січень 2022 та лютий 2022 року, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 50000,00 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості не подав, як і будь-яких доказів на спростування позиції позивача.

Згідно з ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ст.692 ЦК України).

В силу вимог статті 610, частини першої статті 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

У відповідності з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 ГПК України). Стандарт доказування «вірогідності доказів», який на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. На суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були. Вказаної позиції дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 21 серпня 2020 року у справі №904/2357/20.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи підтверджується несплату відповідачем орендної плати за об`єкт суборенди за період січень-лютий 2022 року в розмірі 50000,00 грн, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати.

Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору, сплаченого платіжним дорученням від 30.03.2022 №111 у сумі 2481,00грн, покладаються на відповідача.

В мотивувальній частині позовної заяви позивач вказує, що очікує понести витрати на правничу допомогу орієнтовно в розмірі 5000грн., а в прохальній частині просить суд судові витрати покласти на відповідача.

До позовної заяви позивач долучив ордер на надання правової допомоги серії ВС №1137705 від 30.03.2022 та копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю від 25.10.2019 серії ЛВ №001750.

Будь-яких інших документів щодо витрат, пов`язаних з допомогою адвоката, до позовної заяви не додано та в процесі розгляду справи в межах строку розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження не подавалось.

Згідно з ч.2 ст.126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 згаданої статті).

Відповідно до ч.8 ст.129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач до закінчення розгляду справи (оскільки згідно з ч.8 ст.252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судові дебати не проводяться), тобто до спливу визначеного законом шістдесятиденного строку з моменту відкриття провадження не подав суду жодних доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, як і не подав заяви про намір надавати такі докази.

Як передбачено ч.5 ст.129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує обгрунтованість розміру таких витрат.

У зв`язку з тим, що позивач не обгрунтував розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не подав доказів, на підставі яких може бути визначено розмір витрат з метою їх розподілу та не виявив у встановлений строк бажання подавати такі документи в подальшому, в суду відсутні будь-які законні підстави для покладення витрат на професійну правничу допомогу на відповідача повністю або частково.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 12, 13, 14, 73, 74, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гігаджоуль» (79000, м.Львів, проспект Свободи,1/3 офіс 10, ідентифікаційний код 36248805) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОВІ ТЕК» (29000, м.Хмельбницький, вул.Волочиська, буд.19/1 кв.8, ідентифікаційний код 42584951) 50000,00 грн. заборгованості та 2481,00 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2022.

Суддя Кітаєва С.Б.