Постанова

від 10.08.2022 по справі 588/2037/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2022 року м.Суми

Справа №588/2037/20

Номер провадження 22-ц/816/649/22

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І.

за участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

учасники справи:

позивач Тростянецька міська рада Сумської області,

відповідач ОСОБА_1 ,

третя особа Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Тростянецької міської ради Сумської області на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2022 року, у складі судді Огієнка О.О., ухвалене у м. Тростянець, повний текст судового рішення складено 21.02.2022 року, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2020 року Тростянецька міська рада Сумської області звернулася до суду з позовною заявою, і просила припинити право приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 2 га із кадастровим номером 5925084600:00:001:2878, розташовану за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, та повернути земельну ділянку до комунальної власності Тростянецької міської територіальної громади у особі Тростянецької міської ради Сумської області.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 18.11.2020 року на 1 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради прийнято рішення № 39 «Про початок реорганізації Люджанської сільської ради шляхом приєднання до Тростянецької міської ради», за яким Тростянецька міська рада є правонаступником Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Зазначав, що під час перегляду рішень Люджанської сільської ради було встановлено, що земельна ділянка із кадастровим номером 5925084600:00:001:2878, відповідно до рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, 22.10.2020 року була передана у приватну власність гр. ОСОБА_1 .

Вказував, що відповідно до рішення 37 сесії 7 скликання від 05.05.2020 року Люджанської сільської ради «Про надання дозволу Люджанській сільській раді на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель комунальної власності» виготовлена технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок Люджанської сільської ради (землі колишнього КСП «Рассвєт»).

Повідомляв, що в подальшому рішенням 41 сесії 7 скликання від 04.09.2020 року затверджена технічна документація, а 7 земельних ділянок загальною площею 27,1593 га сільськогосподарського призначення колективної форми власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради прийняті у комунальну власність, а саме: земельна ділянка 5925084600:00:001:2868 площею 12,6812 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2870 площею 4,0 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2869 площею 5,3 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2872 площею 1,0 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2871 площею 1,0 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2874 площею 1,1781 га; земельна ділянка 5925084600:00:001:2873 площею 0,50 га.

Також повідомляв, що 01.10.2020 року державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Дяченко Юлією Вікторівною була здійснена державна реєстрація утворених земельних ділянок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Стверджував, що незважаючи на вимоги Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» щодо заборони передачі у приватну власність протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, Люджанською сільською радою 04.09.2020 року прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Люджанської сільської ради Тростянецького району, Сумської області».

Крім того зазначав, що рішення про поділ земельної ділянки із кадастровим номером 5925084600:00:001:2868 Люджанською сільською радою не приймалося, тому інформація, яка міститься у Державному земельному кадастрі про те, що земельна ділянка утворена шляхом поділу раніше сформованих земельних ділянок, не відповідає дійсності. Земельна ділянка зареєстрована Відділом у Тростянецькому районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області на земельній ділянці комунальної форми власності, що суперечить п. 6 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр», оскільки однією з підстав для відмови в проведенні державної реєстрації є знаходження в межах земельної ділянки, яку передбачається зареєструвати, іншої земельної ділянки або її частини.

22.10.2020 року Люджанською сільською радою прийнято рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878, та про передачу у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства.

Також вважав, що вказане рішення суперечить ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», відповідно до якої протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Крім того зазначав, що після того, як Тростянецькою міською радою були встановлені наведені вище факти прийняття рішення Люджанською сільською радою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, відповідно до вимог п. 61 Розділу V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», 22 грудня 2020 року на 3 сесії 8 скликання Тростянецької міської ради прийнято рішення «Про скасування рішення Люджанської сільської ради від 22 жовтня 2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_1 ».

Стверджував, що ОСОБА_1 набув права приватної власності на указану земельну ділянку безпідставно, а тому право власності останнього підлягає припиненню, а земельна ділянка підлягає поверненню у комунальну власність.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням Тростянецька міська рада Сумської області подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, не відповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким задовільнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не враховано, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925084600:00:001:2878 була утворена з раніше сформованої земельної ділянки 5925084600:00:001:2868 площею 12,6812 га з порушенням статті 791 ЗК України, а саме пункту 2 частини 2 даної статті, відповідно до якої формування земельних ділянок здійснюється шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Всупереч вказаним нормам, без прийняття рішення щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868, було відразу ж складено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадянам. Отже, в даному випадку, було грубо порушено норми вищевказаної статті Земельного кодексу України. Крім того, Люджанською сільською радою Тростянецького району рішення про поділ земельної ділянки 5925084600:00:001:2868 не приймалось. Підтвердженням цього є наявний в матеріалах судової справи протокол 41 сесії 7 скликання Люджанської сільської ради від 04.09.2020 року, відповідно до змісту якого, після прийняття рішення «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок Люджанської сільської ради (землі колишнього КСП «Рассвєт») сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області та прийняття вищевказаних земельних ділянок у комунальну власність Люджанської сільської ради» вказаною радою прийнято рішення «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Люджанської сільської ради групі громадян», серед яких і ОСОБА_1 . Зазначає, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, що не є тотожними за процедурою виконання цієї документації. Надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкту. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. Посилається на висновки зазначені у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 року у справ № 0640/4182/18. Також звертає увагу на те, що формування земельної ділянки, на частину якої позивач хоче отримати дозвіл на розробку проекту землеустрою, яка вже є сформованою згідно технічної документації з землеустрою та має кадастровий номер здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою. Посилається на аналогічну правову позицію викладену у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а. Крім того вказує, що судом не правильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 202 ЦК України та п. 15 Перехідних положень ЗК України. Стверджує, що рішення 42 сесії VII скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року, яким було передано у приватну власність земельну ділянку гр. ОСОБА_1 , є фактично недійсним з моменту його вчинення. Також стверджує, що під час дослідження доказів в суді першої інстанції з`ясовано, що земельна ділянка 5925084600:00:001:2868, з якої було сформовано земельну ділянку 5925084600:00:001:2878 є землями під господарськими будівлями та спорудами, і цей факт підтверджується проектною документацією та показами свідка ОСОБА_2 . Крім того вказує, що в матеріалах проектної документації наявна довідка щодо відсутності об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, надана не уповноваженим суб`єктом, а сільською радою, що також є порушенням чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити. Звернув увагу суду на фактичне скасування рішення сільради, яке було підставою для затвердження проект землеустрою та передачі земельної ділянки у приватну власність, а тому право власності припиняється і земельна ділянка підлягає поверненню.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційну скаргу не визнав, проти доводів викладених в ній заперечував та просив суд в її задоволенні відмовити, пояснив що сам факт скасування рішення сільради, яке вже виконане не може бути підставою для припинення права власності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином. Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлені обставини, які вбачаються з матеріалів справи та не оспорюються сторонами про те, що рішенням 37 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 05.05.2020 року надано дозвіл Люджанській сільській раді Тростянецького району Сумської області на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення колективної власності орієнтовною площею 27,0 га. (т. 1 а.с. 6).

На підставі вказаного рішення 37 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 05.05.2020 року виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельниї ділянок Люжанської сільської ради (землі колишнього КСП «Рассвєт») сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території даної сільради. (т. 2 а.с. 206).

Рішенням 41 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 04.09.2020 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок Люджанської сільської ради (землі колишнього КСП «Рассвєт») сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області. Також, вирішено прийняти земельні ділянки (землі колишнього КСП «Рассвєт») сільськогосподарського призначення колективної власності за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області у комунальну власність Люджанської сільської ради загальною площею 27,1593 га згідно додатку, зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868 площею 12,6812 га (т. 1 а.с. 7-8).

Відповідно до інформаційної довідки № 237910225 від 21.12.2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 01.10.2020 року державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області Дяченко Ю.В. проведена державна реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5925084600:00:001:2868, площею 12,6812 га. Номер запису про право власності / довірчої власності № 38503942. Форма власності під час реєстрації указана - комунальна, а власником земельної ділянки зазначено - Територіальна громада в особі Люджанської сільської ради (т. 1 а.с. 9-10).

03.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до голови Люджанської сільської ради Краснікова О.Г. із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (т. 1 а.с. 85).

04.09.2020 року Люджанською сільською радою Тростянецького району Сумської області на 41 сесії 7-го скликання розглянуто заяву ОСОБА_1 від 03.09.2020 року та прийнято рішення, яким надано дозвіл останньому на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області за рахунок земель комунальної власності. Проект землеустрою подати на затвердження сесією сільської ради. Остаточний розмір земельної ділянки встановити при виготовленні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 11).

На підставі вказаного рішення 41 сесії сьомого скликання від 04.09.2020 року Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, яким було надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також заяви ОСОБА_1 сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_2 був виготовлений проект землеустрою. Даний проект землеустрою погоджений експертом державної експертизи ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 216- 250, т. 2 а.с. 1-98).

Відповідно до пояснювальної записки проекту землеустрою земельні ділянки відводяться за рахунок земель комунальної власності сільськогосподарського призначення (несільськогосопдарські угіддя землі під господарськими будівлями і дворами), які знаходяться за межами населених пунктів, за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства і формується шляхом поділу раніше оформленої земельної ділянки площею 12,6812га з кадастровим номером 5925084600:00:001:2868. Замовники проекту землеустрою про це попереджені та заперечень не мають, про що свідчать підписи на актах прийому-передачі межових знаків на зберігання.

Щодо знаходження на земельній ділянці площею 12,6812га об`єктів інфраструктури або нерухомості у проекті землеустрою зазначено тільки про наявність об`єктів енергетичної системи та встановлених з цього приводу меж охоронної зони.

Рішенням 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878. Також, вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (т. 1 а.с. 12).

Отже станом на 22.02.2020 час затвердження проекту землеустрою та передачі земельної ділянки у власність відповідачу, даних про знаходження на території спірної земельної ділянки об`єктів нерухомості відсутні.

До матеріалів справи долучена технічна документація інституту землеустрою щодо складання державних актів на земельні паї громадянам - власникам земельних сертифікатів сільськогосподарського акціонерного товариства закритого типу «Рассвєт», які також не містять даних про земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти нерухомості, навпаки підтверджує, що земельна ділянка площею 53,1758 га складається із земель сільськогосподарського призначення: рілля, сіножаті, пасовища.

На підставі вказаного рішення Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року, державним реєстратором Кияницької сільської ради Сумського району Сумської області Дяченко Ю.В. 03.11.2020 року проведено державну реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку кадастровий номер 5925084600:00:001:2878, площею 2,0 га (т. 1 а.с. 14-15).

18.11.2020 року на першій сесії 8 скликання Тростянецької міської ради прийнято рішення №39 про початок реорганізації Люджанської сільської ради шляхом приєднання до Тростянецької міської ради. Зокрема, вирішено розпочати процедуру реорганізації Люджанської сільської ради (код ЄДРПОУ 04391764) розташованої по АДРЕСА_1 шляхом приєднання до Тростянецької міської ради (код ЄДРПОУ 24006361) розташованої по вул. Миру, 6 в м. Тростянець Сумської області. Також встановлено, що Тростянецька міська рада є правонаступником майна, прав та обов`язків Люджанської сільської ради. Для задоволення кредиторських вимог Люджанської сільської ради встановлено двомісячний строк (т. 2 а.с. 192-194).

22.12.2020 року на третій сесії 8 скликання Тростянецької міської ради прийнято рішення №190 відповідно до якого Тростянецька міська рада вирішила скасувати рішення 42 сесії 7-го скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_1 ». Також, вказаним рішенням уповноважено міського голову ОСОБА_4 звернутися до суду для повернення земельної ділянки розташованої за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2 га з кадастровим номером 5925084600:00:001:2878, до комунальної власності Тростянецької міської територіальної громади в особі Тростянецької міської ради (т. 1 а.с. 16).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до п.п. «а», «б» ч. 1 ст. 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями комунальної власності, територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.

Згідно з п. «б» ч. 1 ст. 121 цього Кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема, для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара;

Частинами 1-3 ст. 116 цього Кодексу передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Рішенням 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що відповідачем було набуто земельну ділянку в порядку визначеному законодавством.

В своїй позовній заяві позивач посилався на те, що рішенням Тростянецької міської ради Сумської області від 22.12.2020 року № 190 скасовано рішення 42 сесії 7-го скликання Люджанської сільської ради від 22.10.2020 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області гр. ОСОБА_1 », що фактично і стало підставою для звернення з відповідним позовом до суду.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з даними доводами з огляду на таке.

Згідно зі ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

За правилами встановленими ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з ч. 6 ст. 319 ЦК України держава не втручається у здійснення власником права власності.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно із ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23.09.1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.1986 року, «Щокін проти України» від 14.10.2010 року, «Сєрков проти України» від 07.07.2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009 року, «Трегубенко проти України» від 02.11.2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02.11.2004 року в справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» ЄСПЛ, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до компетенції сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

У статті 3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною 1 ст. 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами.

Обґрунтовуючи законність скасування рішення сільради щодо передачу земельної ділянку у власність відповідачу, представник позивача посилався в судовому засіданні в апеляційному суді на підпункт 14 пункту 61 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в України», згідно якого новообрана рада, її виконавчий комітет можуть вносити зміни, визнавати такими, що втратили чинність, або скасовувати акти відповідних органів місцевого самоврядування, правонаступниками яких вони є, та їх посадових осіб,.

Однак, колегія суддів вважає такі пояснення неспроможними, оскільки, по-перше, підпунктом 13 пункту 61 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону встановлено, що після закінчення повноважень рад, що припиняються, їхніх виконавчих комітетів, сільського голови, який одноособово виконував функції виконавчого органу сільської ради, що припиняється, видані ними нормативно-правові акти, невиконані акти індивідуальної дії зберігають чинність на відповідних територіях та для відповідних осіб.

У рішенні Конституційного суду України № 7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої ст. 19, ст. 144 Конституції України, ст. 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону № 280/97-ВР (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) суд зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Таким чином, ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання, якщо суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 року по справі № 521/17710/15-а.

Доказів того, що рішення 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року скасовано у встановленому законом порядку позивачем до суду не надано, а тому колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на володіння спільною земельною ділянкою набуто у встановлений законодавством спосіб та на даний час не припинено у встановленому законом порядку.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ст. 1 ст. 153 ЗК України власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 140 Земельного кодексу України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: а) добровільна відмова власника від права на земельну ділянку; б) смерть власника земельної ділянки за відсутності спадкоємця; в) відчуження земельної ділянки за рішенням власника; г) звернення стягнення на земельну ділянку на вимогу кредитора; ґ) відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності та для суспільних потреб; д) конфіскація за рішенням суду; е) невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Жодної із вказаної підстави для припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку позивачем не доведено, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку стосовно відсутності підстав для задоволення цих позовних вимог.

Доводи позивача викладені ним в апеляційній скарзі стосовно того, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925084600:00:001:2878, в порушення вимог п. 2 ч. 2 ст. 791 ЗК України, утворена з раніше сформованої земельної ділянки 5925084600:00:001:2868 за проектом землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян без прийняття рішення щодо поділу цієї земельної ділянки і не на підставі технічної документація із землеустрою щодо поділу, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на таке.

В ч. 1 ст. 81 ЗК України встановлено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Статтею 116 ЗК України, поміж іншим, встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно вимог ч.ч. 6-10 ст. 118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Відповідно до п. «б» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірі не більше 2,0 гектара.

Відповідно до положень ч.ч. 1-7, 9, 13 ст. 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі: поділу або об`єднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про Державний земельний кадастр», не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Як визначено в преамбулі Закону України «Про землеустрій» цей Закон визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.

Згідно вимог ст. 1 Закону України «Про землеустрій», у цьому Законі наведені нижче основні терміни вживаються в такому значенні:

види робіт із землеустрою - обстежувальні, вишукувальні, топографо-геодезичні, картографічні, проектні та проектно-вишукувальні роботи, що виконуються з метою складання документації із землеустрою;

діяльність у сфері землеустрою - наукова, технічна, виробнича та управлінська діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, що здійснюється при землеустрої;

документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо;

землеустрій - сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил;

проект землеустрою - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування;

цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Правову основу землеустрою становлять Конституція України, Земельний кодекс України, закони України «Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність», «Про планування і забудову територій», цей Закон, закони України та інші нормативно-правові акти (ст. 7 Закону України «Про землеустрій»).

Статтею 19 Закону України «Про землеустрій» передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1, п.п. «ґ», «й» ч. 2, ч. 3 ст. 25 цього Закону, документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Види документації із землеустрою:

ґ) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок;

й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок;

Види документації із землеустрою та їх склад встановлюються виключно цим Законом.

Погодження і затвердження документації із землеустрою проводиться в порядку, встановленому Земельним кодексом України, цим Законом (ст. 30 цього Закону).

Згідно вимог ст. 50 цього Закону проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються та затверджуються в порядку, встановленому Земельним кодексом України.

Проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна для об`єктів будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками, які розташовані на земельній ділянці; розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Відповідно до ст. 56 цього Закону технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок включає: а) пояснювальну записку; б) технічне завдання на складання документації, затверджене замовником документації; в) кадастрові плани земельних ділянок, які об`єднуються в одну земельну ділянку, або частини земельної ділянки, яка виділяється в окрему земельну ділянку; г) матеріали польових геодезичних робіт; ґ) акт приймання-передачі межових знаків на зберігання при поділі земельної ділянки по межі поділу; д) перелік обтяжень прав на земельну ділянку, обмежень на її використання та наявні земельні сервітути; е) нотаріально посвідчена згода на поділ чи об`єднання земельної ділянки заставодержателів, користувачів земельної ділянки (у разі перебування земельної ділянки в заставі, користуванні); є) згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об`єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв`язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).

З матеріалів справи вбачається, що 03.09.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Люджанської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 2 га, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (т. 1 а.с. 85).

04.09.2020 року Люджанською сільською радою Тростянецького району Сумської області на 41 сесії 7-го скликання розглянуто заяву і прийнято рішення, яким надано дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області за рахунок земель комунальної власності (кадастровий номер 5925084600:00:001:2868). Гр. Гаманюку виготовити проект із землеустрою та подати на затвердження сесією сільської ради. Остаточний розмір земельної ділянки встановити при виготовленні проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (т. 1 а.с. 11).

На підставі рішення 41 сесії 7-го скликання від 04.09.2020 року Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, а також заяви ОСОБА_1 та інших громадян, яким надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сертифікованим інженером - землевпорядником ОСОБА_2 виготовлено проект землеустрою, який погоджено експертом державної експертизи ОСОБА_3 (т. 1 а.с. 216- 250, т. 2 а.с. 1-98).

22.10.2020 року рішенням 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільського господарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області, площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878. Вирішено передати у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2,0 га, кадастровий номер 5925084600:00:001:2878 для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (т. 1 а.с. 12).

З системного аналізу вищезазначених норм матеріального права, а також з матеріалів наявних у справі вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 5925084600:00:001:2878 фактично сформована шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки 5925084600:00:001:2868, у зв`язку із чим, остання, в силу вимог закону, є такою, що припиняє своє існування, а її реєстрація підлягає скасуванню.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується із висновком місцевого суду про те, що положення чинного законодавства України не містять обов`язкової вимоги про необхідність прийняття рішення органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки у власність відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 ЗК України, саме про поділ земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертаю увагу, що в ст. 118 ЗК України міститься імперативний припис про те, що розглянувши клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки комунальної власності відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, - дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

При цьому, підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 1861 цього Кодексу.

Також, у разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє відповідний орган місцевого самоврядування.

Відповідний орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Отже, колегія суддів констатує, що згідно вимог ст. 118 ЗК України, для одержання громадянином безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства передбачено розроблення, погодження та затвердження виключно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не будь-якої іншої документації із землеустрою (землевпорядної документації), в тому технічної документації із землеустрою.

Доводи позивача викладені ним в апеляційній скарзі стосовно того, що судом першої інстанції не правильно застосовані норми матеріального права, зокрема ст. 202 ЦК України та п. 15 Перехідних положень ЗК України, колегія суддів відхиляє з огляду на таке.

Статтею 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін. До правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відповідно до п. 15 Перехідних положень ЗК України, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до частини другої статті 371 цього Кодексу земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами «а» та «б» цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З аналізу підпункту «а» ч. 1 п. 15 Перехідних положень ЗК України вбачається, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, фактично введено заборону органам місцевого самоврядування здійснювати купівлю-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності, земель, що перейшли до комунальної власності відповідно до пункту 21 цього розділу або передані до комунальної власності відповідно до статті 141 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб.

Підпунктом «б» ч. 1 п. 15 Перехідних положень ЗК України, - введено заборону для громадян, у власності яких перебувають: земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; земельні ділянки, виділені в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства; земельні частки (паї), - на зміну цільового призначення (використання), купівлю-продаж або іншим способом відчуження, крім передачі їх у спадщину, обміну (міни) відповідно до ч. 2 ст. 371 ЗК України земельної ділянки на іншу земельну ділянку з однаковою нормативною грошовою оцінкою або різниця між нормативними грошовими оцінками яких становить не більше 10 відсотків та вилучення (викупу) для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам-учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

При цьому, з ч.ч. 2, 3 п. 15 Перехідних положень ЗК України вбачається, що заборона купівлі-продажу земельних ділянок передбачена п.п. «а» ч. 1 п. 15, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2020 року, в порядку, визначеному цим Законом, а самі угоди купівлі-продажу, укладені під час дії заборони, є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав право власності на земельну ділянку в порядку встановленому ст. 118 ЗК України за рішенням органу місцевого самоврядування (т. 1 а.с. 16), а не внаслідок укладання договору купівлі-продажу, у зв`язку із чим, колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевий суд вірно застосував приписи ст. 202 ЦК України та п. 15 Перехідних положень ЗК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано, що земельна ділянка 5925084600:00:001:2868, з якої було сформовано земельну ділянку 5925084600:00:001:2878 є землями під господарськими будівлями та спорудами, і цей факт підтверджується проектною документацією, колегія суддів вважає недоведеними, оскільки, ані з технічної документації по складанню державних актів на право приватної власності на земельні паї громадянам-власникам земельних сертифікатів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства закритого типу «Рассвєт» с. Люджа Тростянецького району Сумської області, розрахунок розміру земельних часток (паїв) колишнього САПТЗТ «Рассвєт» (т. 3 а.с. 16-19), ані з проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність громадян, в т.ч. ОСОБА_1 , для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення розташованих за межами населених пунктів на території Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області (т. 1 а.с. 216- 250, т. 2 а.с. 1-98), не вбачається, що на земельній ділянці 5925084600:00:001:2878, належній ОСОБА_1 , знаходяться які небуть господарські будівлі чи споруди. Жодного доказу на підтвердження цих заявлених обставин, позивачем, ані до суду першої інстанції, ані до апеляційного суду, не надано.

Крім того, колегія суддів зазначає, що саме по собі посилання апелянта на те, що в матеріалах проектної документації наявна довідка щодо відсутності об`єктів нерухомості на спірній земельній ділянці, надана не уповноваженим суб`єктом, а сільською радою, що також є порушенням чинного законодавства (т. 2 а.с. 93), не спростовує самого факту відсутності на земельній ділянці 5925084600:00:001:2868 господарські будівлі чи спорудами.

Доводи позивача викладені ним у позові та зазначені представником позивача безпосередньо в судовому засіданні в апеляційному суді стосовно того, що спірна земельна ділянка сформована з не витребуваної земельної частики (паю) через що забороняється передача її у приватну власність протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, колегія суддів вважає неспроможними з огляду на те, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості). Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження. З моменту державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку договір оренди припиняється, а державна реєстрація припинення права оренди проводиться одночасно з державною реєстрацією права власності. У разі якщо договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної ділянки, переданої в оренду в порядку, визначеному цією статтею, закінчився у зв`язку з набуттям права власності на неї до збирання врожаю, посіяного орендарем на земельній ділянці, орендар має право на збирання такого врожаю. Власник земельної ділянки має право на відшкодування збитків, пов`язаних із тимчасовим зайняттям земельної ділянки колишнім орендарем, у розмірі пропорційно до орендної плати з дня припинення договору до дня збирання врожаю.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.

Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що доказів того, що земельна спірна ділянка, яка передана у власність ОСОБА_1 за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства є тотожною із не витребуваних земельних ділянок (паїв) колективної власності САТЗТ «Рассвєт» позивачем до суду не надано, як і доказів того, що сільська рада в порядку визнання майна безхазяйним зверталася до суду із заявою про передачу спірної земельної ділянки у комунальну власність територіальної громади, як того вимагають приписи ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

У рішенні Люджанскої сільради від 04.09.2020 року йде мова про земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території цієї сільради ( землі колишнього КСП «Рассвєт» ) площею 27,1593 га, однак доказів того чи належать ці земельні ділянки до складу земель, які підлягали паюванню серед членів КСП «Рассвєт» суду не надано.

Колегія суддів звертає увагу, що фактично всі доводи позивача, що викладені ним в його позовній заяві та апеляційній скарзі, зводяться до його незгоди з рішенням 42 сесії сьомого скликання Люджанської сільської ради Тростянецького району Сумської області від 22.10.2020 року, зокрема, стосовно процедури і порядку його ухвалення, яким відповідачу передано у власність спірну земельну ділянку, проте вказане рішення не є предметом заявлених позовних вимог і на даний час не визнано таким, що є недійсним на час його прийняття, незважаючи на його скасування.

За змістом статей 202 і 203 ЦК України, де викладено поняття та види правочинів, не передбачено у разі не відповідності правочину та загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, правочин, який не відповідає приписам ст. 203 належить до оспорюваних правочинів і не тягне наслідків відновлення становища до укладення такого правочину, доки не буде встановлено в судовому порядку його недійсність.

За таких обставин та в силу ст. 204 ЦК України, якою визначена презумпція правомірності правочину, апеляційний суд позбавлений можливості надавити правову оцінку рішенню органу місцевого самоврядування, яке не є предметом оскарження.

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування. Суд визнає незаконним і скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (частина перша статті 21 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних відносин можна оспорювати з погляду його законності, а вимогу про визнання такого рішення незаконним і про його скасування - розглядати за правилами цивільного судочинства, якщо внаслідок реалізації такого рішення у фізичної особи виникло цивільне право, і спірні правовідносини, яких стосується позов, мають приватноправовий характер. У цьому разі вказану вимогу можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та заявляти до суду для розгляду за правилами цивільного судочинства, якщо фактично метою такого позову є оскарження речового права (права власності), що виникло у фізичної особи внаслідок реалізації відповідного рішення ради. Тобто, якщо на підставі рішення органу місцевого самоврядування фізична особа набула речове право на земельну ділянку, вимога про визнання незаконним такого рішення та про його скасування стосується приватноправових відносин і є цивільно-правовим способом захисту права позивача (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 24.04.2018 року у справі № 401/2400/16-ц, від 15.05.2018 року у справі №809/739/17, від 20.09.2018 року у справі № 126/1373/17, від 07.11.2018 року у справі № 488/5027/14-ц (пункти 25-28), від 20.03.2019 року у справі № 756/5081/14-ц (пункт 32), від 03.07.2019 року у справі № 756/5080/14-ц (пункт 37), від 16.06.2020 року у справі № 554/9719/18)).

З огляду на викладене, заявлені позивачем вимоги щодо припинення права приватної власності позивача на спірну земельну ділянку та її повернення є передчасними та безпідставними.

Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що місцевий суд не врахував практику застосування норм права викладену в постановах Верховного Суду від 16.07.2020 року у справі № 802/1447/17-а, від 23.10.2020 року у справі № 802/1535/17-а та від 07.04.2021 року у справ № 0640/4182/18, колегія суддів зазначає таке.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Обов`язковість застосування практики Верховного Суду та Верховного Суду України поширюється виключно на висновки щодо застосування конкретних норм права в подібних правовідносинах.

В постанові від 16.01.2019 року у справі № 757/31606/15-ц провадження № 14-285цс18 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

Правові висновки Верховного Суду, на які посилається апелянт, сформовані у справах з іншими підставами, предметом і змістом позовних вимог та встановлених фактичних обставин справи, а тому не є застосованими у даній конкретній справі.

Інші аргументи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів у справі та не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10.02.2010 року, заява № 4909/04).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, вірно визначив характер спірних правовідносин, надавши правильно правову оцінку фактичним обставинам справи.

Отже, за встановлених обставин справи та вимог закону, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять нових даних, які б давали підстави для скасування ухваленого рішення.

Правильно встановивши фактичні обставини справи, суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Оскільки позивачу було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення постанови, враховуючи ст.141 ЦПК України колегія суддів стягує на користь держави судовий збір в сумі 3153 грн.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382, 389 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Тростянецької міської ради Сумської області залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 14 лютого 2022 року залишити без змін.

Стягнути з Тростянецької міської ради Сумської області на користь держави судовий збір за апеляційний перегляд справи у розмірі 3153грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2022 року.

Головуючий - С.С. Ткачук

Судді: О.Ю. Кононенко

В.І. Криворотенко