Рішення

від 14.08.2022 по справі 369/6081/19

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6081/19

Провадження № 2/369/1499/22

РІШЕННЯ

Іменем України

15.08.2022 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Дубас Т.В.,

при секретарі судових засідань Варваровій М.П., Житар А.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду № 6 в приміщенні Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про зміну способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат, визначення місця проживання дітей,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 14 травня 2019 року звернулась до Києво-Святошинського районного суду Київської області у з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Службу у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про зміну способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат, визначення місця проживання дітей.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 червня 2019 року ОСОБА_4 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі № 369/6081/19.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Дубас Т.В. від 15 квітня 2020 року згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи №275 від 15.04.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 15.04.2020 року, який проведений, у зв`язку закінченням строку відрядження судді Медведського М.Д., позовна заява прийнята до розгляду суддею Дубас Т.В.

Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року ухвалено:

«Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області, про зміну способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей, визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 у справі № 333/5298/14-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, шляхом зміни способу їх присудження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, з 14 травня 2019 року до досягнення кожним з дітей дітьми повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оздоровлення, лікування, розвиток здібностей дітей за період з 30 травня 2015 року по квітень 2019 року в сумі 38 925 грн 00 коп.

Визначити місце проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн 40 коп.»

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 червня 2021 року заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2021 року у цивільній справі №369/6081/19 скасоване та призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2021 року зв`язку з ліквідацією Києво-Святошинського району Київської області та перебування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області в стані припинення відповідно до постанови Верховної Ради України від 17.07.2020 № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів» суд вирішив замінити третю особу Службу у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на її правонаступника - Службу у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (Київська область, Бучанський р-н, с. Софіївська Борщагівка, пров. Шкільний, 5).

Орган опіки та піклування в особі Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області (08130, Київська область, Бучанський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул.Ярослава Мудрого, 1-А).

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26 січня 2022 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує наступним.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року, який рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року був розірваний.

Від даного шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2014 року до досягнення дітьми повноліття.

На час ухвалення рішення Комунарським районним судом м. Запоріжжя суд взяв до уваги те, що відповідач має мінливий та нерегулярний доход.

Однак з часу час ухвалення зазначеного рішення істотно змінились обставини, які були підставами для визначення судом аліментів у твердій сумі у розмірі 700,00 грн на кожну дитину.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження позивачу стало відомо, що відповідач офіційно працевлаштований у Представництві Пфайзер Ейч.Сі .Корпорейшн в Україні ( м. Київ, вул. Амосова, 12 ) має постійний доход.

Також відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Право вимагати зміни розміру аліментів, заміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду мінливість життєвих обставин, зазначених ст.ст. 182-184 Сімейного кодексу України, не може обмежуватися разовим їх здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини та розмір аліментів, визначеній у певній твердій сумі та навпаки.

Відповідно до довідки КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на обліку в амбулаторії № 9, йому встановлений діагноз: мігрень проста форма, міопія слабкого ступеню обох очей, хлопчик потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного оздоровлення.

З метою санаторно-курортного оздоровлення на морі, кожного року, починаючи з 2015 року, ОСОБА_8 їздив на оздоровлення до «Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» Приморської філії Запорізької області. Позивачем було сплачено вартість путівок: 4680,00 грн у 2015 році, 6246,00 грн у 2016 році, 7182,00 грн у 2017 році, 9450,00 грн у 2018 році, 11520,00 грн у 2019 році. Загальні витати на санаторно-курортного оздоровлення ОСОБА_5 за вказаний період склали 39 078,00 грн. Відповідач участі у цих витратах не брав, здоров`ям дитини не цікавився та не займався.

Крім того, 11 січня 2019 року після обстеження ОСОБА_5 в КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» лікарем було призначено два курси амбулаторного лікування препаратом Акнетин, що підтверджується медичною довідкою.

Загальні витрати на придбання ліків склали 4142,80 грн., що підтверджується відповідними чеками.

Також медичною довідкою КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» зазначено, що на прийоми до дільничного педіатра та під час викликів додому,питання лікування, обстеження та доглядом за дітьми займалась тільки мати.

Починаючи з січня 2018 року для укріплення здоров`я та розвитку здібностей, діти займаються у спортивних секціях.

ОСОБА_8 займається плаванням, має успіхи у цьому виді спорту, постійно приймає участь у змаганнях, в яких неодноразово нагороджувався грамотами та медалями. Заняття проходять в фітнес клубі «Everyday Fitness», вартість абонента на місяць складає 1200,00 грн. Загальні витрати понесені позивачем на за період з 20.01.2018 року по лютий 2019 року складає 11000,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою. За квітень 2019 року сплачено витрати 1200,00 грн. Крім того 05.04.2019 року були понесені витрати у розмірі 300,00 грн. за участь у змаганнях з плавання. Таким чином, за період з 20.01.2018 року по квітень 2019 року на розвиток здібностей ОСОБА_5 понесено витрати у розмірі 12 500,00 грн.

ОСОБА_9 займається плаванням та спортивними танцями в фітнес клубі « Everyday Fitness », має успіхи з цих занять, приймає участь у змаганнях, неодноразово нагороджувався грамотами та медалями. Вартість абонента з плавання на місяць складає 1400,00 грн., вартість абонента зі спортивних танців складає 800,00 грн на місяць. Загальні витрати понесені позивачем за вказані заняття з 16.01.2018 року по лютий 2019 року включно складає 17430,00 грн., що підтверджується відповідною довідкою. Також за березень та квітень 2019 року сплачено абоненти на суму 4400,00 грн. Крім того 05.04.2019 року були понесені витрати у розмірі 300,00 грн за участь у змаганнях з плавання. Таким чином, за період з 16.01.2018 року по квітень 2019 року на розвиток здібностей ОСОБА_6 понесено витрати у розмірі 22130,00 грн.

Відповідач участі у цих витратах не брав, захопленнями та успіхами дітей не цікавився, на тренування жодного разу не підвозив та не забирав,на змагання для підтримки дітей майже ніколи не приїздив.

Отже, загальний розмір понесених позивачем додаткових затрат на двох дітей складає 77850,00 грн.

Позивачка та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року по 15 вересня 2014 року. Після розірвання шлюбу діти залишились проживати з позивачкою, а на відповідача було покладено обов`язок сплачувати аліменти за рішенням суду на утримання дітей. Діти проживають разом з позивачкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Наразі у відповідача виникають питання стосовно того, що у рішеннях про розірвання шлюбу та призначення аліментів на утримання спільних дітей не визначено місце їх проживання, хоча сторонами раніше було спільно вирішено, що діти будуть лишаться проживати з матір`ю. Відтак позивач вважає, що єдиним виходом із ситуації є вирішення питання в судовому порядку.

Позивач має стабільний доход, яким може в повному обсязі створити всі умови для проживання та нормального розвитку дітей, задовольнити гармонійний розвиток їх особистостей в атмосфері любові і моральної забезпеченості.

Позивачем створено всі умови для виховання та розвитку дітей за місцем проживання. Для забезпечення розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі дітей, вважає за необхідне визначити їх місце проживання з позивачем.

Представником позивача, подана до суду заява про уточнення позовних вимог в частині визначення місця проживання неповнолітніх та малолітніх дітей (в порядку ст. 49 ЦПК України), в якій він просить визначити місце проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Представник відповідача не заперечує проти збільшення розміру аліментів на 2 500,00 грн. на кожну дитину до досягнення ними повноліття, проти стягнення додаткових витрат та проти визначення місця проживання дітей разом з матір`ю заперечує.

З 10.08.2002 року по 15.08.2014 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 створив нову сім`ю, уклавши шлюб із ОСОБА_10 .

У шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 народилась двоє дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З 07 серпня 2020 року дружина відповідача ОСОБА_11 перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, що підтверджується відповідною довідкою з її місця роботи.

З 2005 року ОСОБА_2 дійсно зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності, проте не здійснює господарської діяльності, та не отримує доходу.

Таким чином на утриманні Відповідача перебувають двоє малолітніх дітей. Також обставина перебування дружини Відповідача у декретній відпустці створює додаткове фінансове навантаження на їх сім`ю.

ОСОБА_2 з вересня 2019 року здобуває вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент», у Міжнародному інституті бізнесу, яке триватиме до червня 2021 року. Вартість навчання, за один місяць становить 4950, 00 грн., що за весь період (два роки) складатиме 108 900,00 грн.

Обставину зміни розміру аліментів та способу їх стягнення позивач пов`язує із офіційним працевлаштуванням Відповідача.

Частиною 1 ст. 80 Сімейного кодексу У країни встановлено, що аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Згідно ч. 2 ст. 80 Сімейного кодексу України встановлено, що розмір аліментів одному .і подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до сі. 180 Сімейного кодексу У країни батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч. І сі. 182 Сімейною кодексу України при визначенні розміру аліментів суд, зокрема, враховує матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей.

Відповідач усвідомлює свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дітей та не заперечує щодо зміни розміру аліментів у бік їх збільшення. Проте враховуючи обставини наявності на утриманні Відповідача двох малолітніх дітей, витрати Відповідача які пов`язані із здобуттям освіти, запропонований Позивачем розмір аліментів - 1/3 частини від усіх видів заробітку (доходу), є завищеним. Стягнення аліментів у заявленому розмірі позбавить Відповідача та його сім`ю засобів для належного існування.

Відповідно до ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зазначені чинники, відповідач вважає виправданим збільшення розміру аліментів на утримання дітей до 2500 грн на кожного, до досягнення дітьми повноліття.

У позовній заяві зазначено, що додаткові витрати на утримання дітей виразились у необхідності направлення сина ОСОБА_5 на санаторно-курортне оздоровлення, амбулаторного лікування препаратом ОСОБА_15 на відвідання дітьми групових занять із плавання та танців. Такі обставини потягли витрати позивача у розмірі 77 850, які остання просила стягнути з відповідача на свою користь.

По-перше ст. 180 Сімейного кодексу України встановлено сумісний обов`язок кожного з батьків щодо утримання дитини до досягнення нею повнолітні. Проте позивачем заявлено вимогу про стягнення додаткових витрат на свою користь з відповідача у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 185 Сімейного кодексу У країни, передбачено, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Як зазначено у позовній заяві, син ОСОБА_5 , їздив на оздоровлення до «Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» (Надалі - Дитячий заклад), з 2015 року. Однак дана інформація є неточною. ОСОБА_8 їздив на відпочинок до Дитячого закладу з 2014 року.

Путівка на відпочинок до Дитячого закладу у 2014 році, сплачена особисто Відповідачем, докази чого надаються.

Необхідність відвідування Дитячого закладу обгрунтовано Позивачем медичними показниками ОСОБА_5 , підтвердженими відповіддю на адвокатський запит від 22.12.2017 року, згідно якого ОСОБА_5 потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного оздоровлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» медичні працівники та інші особи, яким у зв`язку з виконанням професійних або службових обов`язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя громадянина, не мають права розголошувати ці відомості, крім передбачених законодавчими актами випадків.

Крім того, відомості про стан здоров`я особи віднесено ст. 11 Закону України «Про інформацію» до конфіденційної інформації про фізичну особу.

Частиною І ст. 21 Закону України «Про інформацію» встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація.

Абзацом 1 ч. 2 ст. 24 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Статтею 78 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Крім того наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.02.2012 року № 110, затверджено форми первинної облікової документації та Інструкція щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування.

Наведені обставини свідчать, що відповідь на адвокатський запит є недопустимим доказом стану здоров`я. Також інформація про здоров я особи відноситься до інформації із обмеженим доступом її надання у відповідь на адвокатський запит не передбачено.

Як зазначено Позивачем та вбачається із довідок, ОСОБА_5 проходив оздоровлення у «Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна».

Відповідно до термінів Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», оздоровлення - комплекс спеціальних заходів соціального, виховного, медичного, гігієнічного, спортивного характеру, спрямованих на поліпшення та зміцнення фізичного і психічного стану, що здійснюється в дитячому закладі оздоровлення та відпочинку протягом оздоровчої зміни.

Дитячий заклад оздоровлення та відпочинку - постійно або тимчасово діючий, спеціально організований або пристосований заклад, призначений для оздоровлення, відпочинку, розвитку дітей, що має визначене місце розташування, матеріально-технічну базу, кадрове забезпечення та технології для надання послуг з оздоровлення та відпочинку дітей відповідно до державних соціальних стандартів надання послуг з оздоровлення та відпочинку.

Проте, відповідно до інформації із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, Приморська філія «Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тсра-Гарант» не є лікувальним (оздоровчим) закладом. Відповідно до класифікацій видів економічної діяльності відокремлений підрозділ спеціалізується на: «Діяльність засобів розміщення на період відпустки та іншого тимчасового проживання».

Також до лікувальних (оздоровчих) закладів не відноситься ТОВ «Тера-Гарант», оскільки серед видів його діяльності заявлено: Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна (основний); Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н. в. і. у.; Функціювання спортивних споруд; Діяльність засобів розміщування на період відпустки та іншого тимчасового проживання; Консультування з питань комерційної діяльності й керування. ;;

Таким чином витрати на відвідання Дитячого закладу не відносяться до додаткових обставин, пов`язаних із лікуванням дитини.

На підтвердження додаткових витрат на дітей, пов`язаних із придбанням медичних препаратів зазначених обставин Позивачем надано довідку з Комунального підприємства «Центр первинної медико-соціальної допомоги № 6» (Надалі - Медичний заклад).

Як зазначено вище того наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.02.2012 року № 110, затверджено форми первинної облікової документації та Інструкція щодо їх заповнення, що використовується у закладах охорони здоров`я незалежно від форми власності та підпорядкування.

Проте довідка медичного закладу, не відноситься до первинної документації, встановленої наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.02.2012 року № 110, яка має чіткі вимоги щодо оформлення документів, зокрема амбулаторного хворого, підтвердження встановленого діагнозу, або консультативного висновку. Крім того, вказана довідка містить зазначення: «На даний час дитина здорова. Дитячий колектив відвідувати може».

Надана Довідка медичного закладу не дає підстав для висновку про наявність у ОСОБА_5 захворювань, які б обумовлювали необхідність витрат на лікування дитини.

Також із наданих фіскальних чеків, на підтвердження витрат на придбання препарату акнетин, не вбачається, що вказані витрати понесені особисто Позивачем і саме для лікування ОСОБА_5 .

Надані на підтвердження Довідка медичного закладу та копії фіскальних чеків є неналежними та недостатніми доказами для підтвердження обставин захворювань ОСОБА_5 , призначення амбулаторного лікування, витрат на придбання медичних препаратів саме Позивачем, та саме з метою їх використання у лікуванні ОСОБА_5 .

Статтею 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно зі статтею 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до частини першої статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Стаття 185 Сімейного кодексу України встановлює, що той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення разово, періодично або постійно.

Аналіз відповідних норм закону вказує на те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин крім звичайних затрат на дитину, в вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат визначається залежно від передбачуваних або фактичних понесених витрат на дитину.

Дане положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається, зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами. Наявність таких особливих обставини підлягають доведенню в судовому засіданні.

Докази відвідання дітьми занять і плавання та танців не є належними та допустимими доказами того, що дані витрати викликані саме особливими обставинами, з якими вимоги ч. 1 сі. 185 Сімейного кодексу України, пов`язує необхідність стягнення додаткових витрат.

Позивач просила визначити місце проживання обох дітей, за місцем її проживання, мотивуючи вимогу тим, що має стабільний дохід та усі умови для забезпечення гармонійного розвитку дітей. Позов, в частині визначення місця проживання дітей обґрунтовано посиланням наст. 161 Сімейного кодексу України.

На момент звернення до суду із позовом вік ОСОБА_5 становив 14 років, а ОСОБА_6 6 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Оскільки положення ст. 161 Сімейного кодексу України надають батькам право ініціювати спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, сторона Відповідача заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині визначення місця проживання з матір`ю ОСОБА_5 . Задоволення позову в цій частині призведе до порушення прав та свобод ОСОБА_5 .

Нормами ч і, ч. 2 ст. 161 Сімейного кодексу України передбачено, що під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, рано на судовий захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства е справедливий, неупереджеиий та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З часу припинення сімейних відносин сторін та ведення спільного господарства діти сторін проживали із матір`ю, проти чого Відповідач не заперечував та не чинив ніяких перешкод. Будь-яких обставин відсутності згоди ОСОБА_2 щодо проживання дітей разом з матір`ю матеріали справи не містять.

Враховуючи вищенаведене, сторона Відповідача вважає, що підстави для визначення місця проживання дітей разом із матір`ю відсутні, оскільки стороною Позивача не доведено відсутність згоди щодо цього з боку Відповідача.

Третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області надала суду висновок органу опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.10.2020 року № 07-21/2937.

Висновком Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.10.2020 року № 07-21/2937 «Про визначення місця проживання дітей неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області від 06 жовтня 2020 року (протокол № 21) орган опіки і піклування (Києво-Святошинська районна державна адміністрація Київської області) вважає за доцільне Про визначення місця проживання дітей неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Висновком органу опіки і піклування зокрема встановлено.

Відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України питання про визнання місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області 06 жовтня 2020 року.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області були присутні мати - гр. ОСОБА_1 та батько - гр. ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши батьків комісією встановлено наступне.

Гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року. Від даного шлюбу мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року шлюб між гр. ОСОБА_1 та гр. ОСОБА_2 розірвано.

Гр. ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою від 23.09.2020 року, виданою виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 14.08.2020 року складеного фахівцем із соціальної роботи Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, мати - гр. ОСОБА_1 з дітьми проживає у власній квартирі за вищевказаною адресою, де створені належні житлово-побутові умови для проживання та повноцінного розвитку дітей.

Як вбачається з акта оцінки потреб сім`ї/особи від 21 серпня 2020 року, складеного фахівцем з соціальної роботи Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, мати - гр. ОСОБА_1 належно виконує батьківські обов`язки відносно дітей та в повній мірі задовольняє їх потреби.

З інформації ДНЗ (дитячий садок) «Щасливий» від 29.09.2020 року малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був вихованцем їхнього закладу з 29.08.2016 року по 31.08.2018 року. За час відвідування малолітньою дитиною ДНЗ «Щасливий», мати - гр. ОСОБА_1 , зарекомендувала себе як любляча, добра мама. Приймала активну участь у житті дитини та завжди відвідувала батьківські збори.

На теперішній час діти ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнями спеціалізованої школи № 76 ім. Олеся Гончара. За час навчання в навчальному закладі діти зарекомендували себе як старанними, дисциплінованими учнями Відповідно до характеристик наданої адміністрацією закладу мати - гр. ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дітей.

Гр. ОСОБА_1 має постійне місце роботи та джерело доходу, працює в ПП «Стоматологія КМВ» на посаді лікаря - дерматовенеролога,

Відповідно до характеристики наданої керівництвом ПП «Стоматологія КМВ» від 22.09.2020 року - гр. ОСОБА_1 за місцем роботи користується повагою у колег по роботі та серед пацієнтів.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 05.10.2020 року, виданою Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, заборгованість по аліментах перед ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на 30.09.2020 становить 28572,00 (двадцять вісім тисяч п`ятсот сімдесят дві гривні).

Батько - гр. ОСОБА_2 на засіданні комісії з захисту прав дитини повідомив, що не заперечує щоб діти проживали з матір`ю гр. ОСОБА_1 , так як після розірвання шлюбу з останньою було спільно вирішено, що діти залишаються проживати з матір`ю.

Зі слів матері - гр. ОСОБА_1 діти ОСОБА_8 та ОСОБА_6 перебувають повністю на її утриманні.

Вищевикладене вказує на відсутність виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір`ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини та у розумінні положень статті 161 Сімейного кодексу України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю.

Комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, керуючись ст.ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», проаналізувавши всі надані матеріали щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги думку членів комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, враховуючи обставини, які мають істотне значення, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, вирішила рекомендувати органу опіки та піклування надати висновок до суду щодо доцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Служба у справах захисту дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації подавала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Під час розгляду справи Києво-Святошинської районна державної адміністрація Київської області і її структурний підрозділ - Служба у справах захисту дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області були ліквідовані.

П.п. 10 п. 1 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Київській області Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

П.п. 10 п. 3 вказаної Постанови ліквідовано у Київській області Києво-Святошинський район.

На підставі п.п. 10 п. 1 п.п. 10 п. 3 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» Служба у справах захисту дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ліквідована.

Ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України (в редакції Закону № 2038-VIII від 17.05.2017) передбачено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області згідно з додатком, відповідно якого визначено входження до Борщагівської сільської територіальної громади з центром в с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської територіальної громади Києво-Святошинського району.

Була створена Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, яка залучена судом до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору.

Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надала висновок від «23» листопада 2021 року № 369/6081/19 про доцільність визначення місця проживання дітей неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області подавала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

В судове засідання 25.07.2022 учасники справи не з`явилися. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник позивача - адвокат Перемежко Андрій Олександрович подав до суду клопотання про проведення розгляду справи у відсутності позивача та представника. Позов підтримали та просили суд задовольнити.

Представник відповідача подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Однак, зважаючи на неодноразовість відкладень розгляду справи за клопотаннями представника відповідача та у зв`язку з необхідністю дотримання строків розгляду цивільної справи, суд приходить до висновку про можливість ухвалення рішення без участі учасників процесу. Окрім того, учасники справи мали змогу викласти будь-які заперечення чи пояснення у письмовому вигляді.

У зв`язку з неявкою сторін та їх представників у судове засідання в силу вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши письмові докази по справі, проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 10 серпня 2002 року, який рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2014 року був розірваний.

Від даного шлюбу вони мають двох дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року у справі № 333\5298/14-ц з відповідача стягнуто на користь позивача аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2014 року до досягнення дітьми повноліття.

З рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року у справі № 333\5298/14-ц вбачається, що заперечуючи проти стягнення з ОСОБА_5 аліментів у частці від заробітку (доходу) батька представник відповідача посилався на те, що відповідач зушений орендувати приміщення та нести додаткові витрати по орендній платі. Крім того він працюював медичним представником, що пов`язано з підвищеними вимогами до його зовнішності. Вказана робота в сіорф медичного представництва передбачає значну нестабільність, зокрема заробітку.

При винесенні рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року у справі № 333\5298/14-ц судом враховано зокрема відсутність у відповідача стабільного доходу.

Відповідно розрахунку заборгованості по аліментах від 05.10.2020 року, виданого Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області заборгованість по аліментах ОСОБА_2 , станом на 30.09.2020 становить 28 572,00 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 04.01.2022 року, виданого Комунарським відділом державної виконавчої служби у місті Запоріжжі заборгованість по аліментах ОСОБА_2 , станом на 31.12.2020 становить 18 623 грн 00 коп

Тобто протягом тривалого часу відповідач не надавав позивачці коштів на утримання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Суду надана довідка про роботу відповідача на постійній основі в Представництві Пфайзер Ейч.Сі.Корпорейшн в Україні ( м. Київ, вул. Амосова, 12 ) Є має постійний доход.

Відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності. Інформації про його дохід як підприємця суду не надано.

В 2016 році відповідач став співвласником об`єкту нерухомості - квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Після розірвання шлюбу ОСОБА_2 створив нову сім`ю, уклавши шлюб із ОСОБА_10 .

У шлюбі ОСОБА_2 та ОСОБА_11 народилась двоє дітей ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З 07 серпня 2020 року дружина відповідача ОСОБА_11 перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, що підтверджується відповідною довідкою з її місця роботи.

Таким чином на утриманні Відповідача перебувають троє малолітніх дітей та одна неповнолітня дитина, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років.

При цьому на утримання однієї малолітньої дитини та однієї неповнолітньої від першого шлюбу оскільки протягом тривалого часу здійснювалось за рахунок їх матері - позивачки, оскільки в цей вас відповідач коштів відповідно до рішення суду не сплачував.

Доказів про знаходженні на утриманні у сторін інших непрацездатних осіб суду не надано.

ОСОБА_2 з вересня 2019 року здобував другу вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент», у Міжнародному інституті бізнесу, яке тривало до червня 2021 року. Вартість навчання, за один місяць становить 4950, 00 грн., що за весь період (два роки) складало 108 900,00 грн.

Відповідач вважає виправданим збільшення розміру аліментів на утримання дітей від першого шлюбу до 2500 грн на кожного, до досягнення дітьми повноліття.

ОСОБА_1 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 надала суду довідку про постійне місце роботи та джерело доходів як лікаря - дерматовенеролога в ПП «Стоматологія КМВ».

Відповідно до характеристики наданої керівництвом ПП «Стоматологія КМВ» від 22.09.2020 року - гр. ОСОБА_1 за місцем роботи користується повагою у колег по роботі та серед пацієнтів.

На утриманні ОСОБА_1 перебуває двоє дітей: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання яких протягом тривалого часу відповідач коштів не надавав.

З довідки КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» вбачається, що дитина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 перебував на обліку в амбулаторії № 9, йому встановлений діагноз: мігрень проста форма, міопія слабкого ступеню обох очей, хлопчик потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного оздоровлення.

В 2015 - 2019 роках, ОСОБА_8 перебував на оздоровленні на морі в «Дитячому закладі оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» Приморської філії Запорізької області. Позивачем було сплачено вартість путівок: 4680,00 грн у 2015 році, 6246,00 грн у 2016 році, 7182,00 грн у 2017 році, 9450,00 грн у 2018 році, 11520,00 грн у 2019 році. Загальні витати на оздоровлення ОСОБА_5 за вказаний період склали 39 078,00 грн, що підтверджується відповідними довідками.

Доказів про те, що відповідач в 2015 - 2019 роках брав участь у цих витратах суду не надано.

Довідкою КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» підтверджено те, що 11 січня 2019 року після обстеження ОСОБА_5 в КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» лікарем було призначено два курси амбулаторного лікування препаратом акнетин.

Відповідними чеками підтверджується, що загальні витрати позивача на придбання ліків склали 4142,80 грн.

Наданими довідками та копіями грамот підтверджується те, що починаючи з січня 2018 ОСОБА_8 та ОСОБА_9 займаються у спортивних секціях в фітнес клубі « Everyday Fitness ». ОСОБА_8 займається плаванням вартість абонента на місяць складає 1200,00 грн. Загальні витрати понесені позивачем на за період з 20.01.2018 року по лютий 2019 року складає 11000,00 грн., за квітень 2019 року сплачено витрати 1200,00 грн., 05.04.2019 року були понесені витрати у розмірі 300,00 грн. за участь у змаганнях з плавання. Всього за період з 20.01.2018 року по квітень 2019 року на розвиток здібностей ОСОБА_5 понесено витрати у розмірі 12 500,00 грн. ОСОБА_9 займається плаванням. Вартість абонента з плавання на місяць складає 1400,00 грн., вартість абонента зі спортивних танців складає 800,00 грн на місяць. Загальні витрати понесені позивачем за вказані заняття з 16.01.2018 року по лютий 2019 року включно складає 17430,00 грн. Також за березень та квітень 2019 року сплачено абоненти на суму 4400,00 грн. 05.04.2019 року позивачем були понесені витрати у розмірі 300,00 грн за участь у змаганнях з плавання. Всього за період з 16.01.2018 року по квітень 2019 року на розвиток здібностей ОСОБА_6 понесено витрати у розмірі 22130,00 грн.

Загальний розмір понесених позивачем додаткових затрат на двох дітей складає 77 850,00 грн.

Доказів про те, що відповідач брав участь у цих витратах не надано.

Довідка КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» свідчить про те, що ОСОБА_5 перебуває на обліку в амбулаторії № 9, йому встановлений діагноз: мігрень легка форма, міопія легкого ступеню обох очей і хлопчик потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного оздоровлення адвокат представник матері, отримуючи на адвокатський запит відповідну медичну інформацію порушив медичну таємницю є безпідставним.

Те, що в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вказано не всі види діяльності Приморської філії «Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» Товариства з обмеженою відповідальністю «Тера-Гарант» не спростовує факт сплати позивачем витрат за путівки на санаторно-курортне оздоровлення сина ОСОБА_5 в цьому закладі за 2015, 2016, 2017, 2018 роки на загальну суму 39 078,00 грн.

Відповідач в 2014 році за свої кошти оплатив за путівку сина ОСОБА_5 в цей дитячий заклад і цими своїми діями визнав, що заклад дійсно здійснює оздоровлення дітей.

Довідкою, виданою виконавчим комітетом Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області підтверджується, що ОСОБА_1 разом з дітьми ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1

Відповідно до акта обстеження житлово-побутових умов проживання сім`ї від 14.08.2020 року складеного фахівцем із соціальної роботи Петропавлівсько- Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, мати - гр. ОСОБА_1 з дітьми проживає у власній квартирі за вищевказаною адресою, де створені належні житлово-побутові умови для проживання та повноцінного розвитку дітей.

Як вбачається з акта оцінки потреб сім`ї/особи від 21 серпня 2020 року, складеного фахівцем з соціальної роботи Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, мати - гр. ОСОБА_1 належно виконує батьківські обов`язки відносно дітей та в повній мірі задовольняє їх потреби.

З інформації ДНЗ (дитячий садок) «Щасливий» від 29.09.2020 року малолітній ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 був вихованцем їхнього закладу з 29.08.2016 року по 31.08.2018 року. За час відвідування малолітньою дитиною ДНЗ «Щасливий», мати - гр. ОСОБА_1 , зарекомендувала себе як любляча, добра мама. Приймала активну участь у житті дитини та завжди відвідувала батьківські збори.

ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є учнем спеціалізованої школи № 76 ім. Олеся Гончара. За час навчання в навчальному закладі він зарекомендував себе як старанний, дисциплінований учень. Це стосується також неповнолітнього ОСОБА_5

Відповідно до характеристик наданої адміністрацією закладу мати - гр. ОСОБА_1 , приділяє належну увагу вихованню дітей.

Від неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до суду надійшла заява, якою він підтвердив, що ним вибране місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та молодшим братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України передбачено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки і піклування, представленого незалежною юридичною особою.

Згідно ч. 5 ст. 19 Сімейного кодексу України орган опіки і піклування надає суду висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також інших документів, що стосуються справи.

Відповідно до вимог ст. 19 Сімейного кодексу України питання про визнання місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області 06 жовтня 2020 року.

На засіданні комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області були присутні мати - гр. ОСОБА_1 та батько - гр. ОСОБА_2 .

Розглянувши матеріали справи та заслухавши батьків комісією встановлено, що з акта оцінки потреб сім`ї/особи від 21 серпня 2020 року, складеного фахівцем з соціальної роботи Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, мати - гр. ОСОБА_1 належно виконує батьківські обов`язки відносно дітей та в повній мірі задовольняє їх потреби. Відповідно до характеристики наданої керівництвом ПП «Стоматологія КМВ» від 22.09.2020 року - гр. ОСОБА_1 за місцем роботи користується повагою у колег по роботі та серед пацієнтів.

Вищевикладене вказує на відсутність виняткових обставин, які б давали підстави для розлучення дитини з матір`ю відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини та у розумінні положень статті 161 Сімейного кодексу України, які б свідчили про неможливість проживання дитини разом з матір`ю.

Комісія з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, керуючись ст.ст. 19, 160, 161 Сімейного кодексу України, Порядком провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 № 866 «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов`язаної із захистом прав дитини», проаналізувавши всі надані матеріали щодо визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , беручи до уваги думку членів комісії з питань захисту прав дитини при Києво-Святошинській районній державній адміністрації Київської області, враховуючи обставини, які мають істотне значення, з метою захисту прав і законних інтересів дитини, вирішила рекомендувати органу опіки та піклування надати висновок до суду щодо доцільності визначення місця проживання дітей ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Суду наданий Висновок органу опіки і піклування Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 19.10.2020 року № 07-21/2937 про визначення місця проживання дітей неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Від неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до суду надійшла заява, якою він підтвердив, що ним вибране місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , разом з матір`ю ОСОБА_1 та молодшим братом ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Києво-Святошинської районна державної адміністрація Київської області і її структурний підрозділ - Служба у справах захисту дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області на даний час ліквідовані.

П.п. 10 п. 1 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» утворено в Київській області Бучанський район (з адміністративним центром у місті Буча) у складі територій Білогородської сільської, Бородянської селищної, Борщагівської сільської, Бучанської міської, Вишневої міської, Гостомельської селищної, Дмитрівської сільської, Ірпінської міської, Коцюбинської селищної, Макарівської селищної, Немішаївської селищної, Пісківської селищної територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

П.п. 10 п. 3 вказаної Постанови ліквідовано у Київській області Києво-Святошинський район.

На підставі п.п. 10 п. 1 п.п. 10 п. 3 постанови Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-ІХ «Про утворення та ліквідацію районів» Служба у справах захисту дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області ліквідована.

Ч. 4 ст. 19 Сімейного кодексу України (в редакції Закону № 2038-VIII від 17.05.2017) передбачено, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12 червня 2020 р. № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» відповідно до абзацу першого пункту 71 розділу V "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначені адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Київської області згідно з додатком, відповідно якого визначено входження до Борщагівської сільської територіальної громади з центром в с. Петропавлівська Борщагівка Петропавлівсько-Борщагівської сільської територіальної громади Києво-Святошинського району.

На даний час створена Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області.

Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області надала суду висновок від «23» листопада 2021 року № 724/1 про доцільність визначення місця проживання дітей неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд вважає, що зміна способу виконання батьком обов`язку утримувати дитину шляхом присудження аліментів у частці від доходу є справедливим вирішенням реальної участі батька в постійному утриманні дітей з врахуванням при цьому його можливостей, та відповідає вимогам відповідним нормам права.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991 р. та яка набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держава зобов`язана забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно ст.6 вказаної Конвенції кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держава забезпечує у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Згідно ст. 18 цієї Конвенції держава докладає всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Крім того, ст.. 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Як встановлено ч. 1 та ч. 2 ст. 141 Сімейного Кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Ст. 150 Сімейного Кодексу України передбачено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Відповідно до ст.180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Ч. 1 ст. 181 Сімейного Кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.

Згідно ч. 3 ст. 181 Сімейного Кодексу України (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017) за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Ч. 1 ст. 184 Сімейного Кодексу України (в редакції Закону № 2037-VIII від 17.05.2017) передбачає, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто одержувач аліментів має виключне право за своїм вибором вимагати присудження коштів на утримання дитини (аліменти) у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі, а також виключне право на зміну способу стягнення аліментів.

Ч. 1 ст. 182 Сімейного Кодексу України (в з доповненням згідно Закону № 2037-VIII від 17.05.2017 та в редакції Закону № 2475-VIII від 03.07.2018) передбачає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно абз. 1 ч. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

При цьому абз. 2 ст. 182 Сімейного кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018) встановлено, що мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Абз. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України (згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018) передбачає, що мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно ч. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України (згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018) суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно ч. 1 ст. 183 Сімейного кодексу України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Ч. 1 ст. 192 Сімейного Кодексу України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Ст. 128 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати двадцяти процентів, а у випадках, окремо передбачених законодавством України, - п`ятидесяти процентів заробітної плати, яка належить до виплати працівникові.

При відрахуванні з заробітної плати за кількома виконавчими документами за працівником у всякому разі повинно бути збережено п`ятдесят процентів заробітку.

Обмеження, встановлені частинами першою і другою цієї статті, не поширюються на відрахування із заробітної плати при відбуванні виправних робіт і при стягненні аліментів на неповнолітніх дітей. У цих випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати сімдесяти відсотків.

При визначенні величини аліментного платежу суд враховує наявні докази про матеріальне становище сторін, перебування їх в працездатному віці, про наявність роботи, наявність цінної нерухомість, їх сімейний стан, а також з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, вважає що аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно на утримання неповнолітньої та малолітньої дитини, до досягнення кожним з дітей дитиною повноліття, буде сумою, що відповідатиме обов`язку батька дітей забезпечити частину витрат на їх утримання, з урахуванням мінімальних життєвих потреб дітей і матеріального стану сторін.

Суд вважає, що такий розмір аліментів у частці від заробітку (доходу) батька дітей щомісячно є достатнім та не буде порушувати майнові права дитини.

Підстав для присудження мінімального розміру аліментів на одну дитину в розмірі прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку згідно абз. 3 ст. 182 Сімейного кодексу України (згідно із Законом № 2475-VIII від 03.07.2018) суд не вбачає.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі № 682/3112/18, провадження № 14-580цс19, зазначено наступне:

«33. Згідно частини другої статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

34. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

35. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).»

В постанові Верховного Суду України від 30 липня 2018 року у справі № 288/582/16-ц, провадження № 61-20182св18, вказано, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для визначення розміру аліментів, але не пов`язує їх виключно зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). З огляду на відсутність імперативної заборони розмір аліментів і спосіб стягнення аліментів може бути визначений судом з урахуванням фактичних обставин справи, які встановлені судом та на які посилався позивач. При цьому право застосування норми права належить виключно суду.

З постанови Верховного Суду України від 16 червня 2021 року у справі № 643/11949/19, провадження № 61-2698св21, вбачається, що збільшення розміру стягнутих з аліментів на утримання дитини присуджується, починаючи стягнення з дня набрання судовим рішенням законної сили, і до досягнення дитиною повноліття.

Понесені позивачем додаткові затрати на двох дітей загальним розміром 77 850,00 грн повинні бути відшкодовані позивачу відповідачем в розмірі Ѕ частини, тобто в сумі 38 925,00 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 185 Сімейного кодексу України, той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Це положення стосується особливих обставин, приблизний перелік яких надається цією статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат, у тому числі у зв`язку з розвитком певних її здібностей та хворобою. Визначення таких особливих обставин належить до компетенції суду, і вони є індивідуальними в кожному конкретному випадку.

Відповідно до ч.2 ст. 185 Сімейного кодексу України розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, суди повинні враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення.

У випадку, коли матеріальне становище батьків не дає змогу забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Ураховуючи зазначені обставини, суд визначає розмір додаткових витрат на дитину, зумовлених особливими обставинами, одному з батьків у твердій грошовій сумі. Наявність таких додаткових витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про їх стягнення.

Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини та сплачуються як аліменти. У цих випадках ідеться про фактично зазнані або передбачувані витрати, тому їх необхідно визначати у твердій грошовій сумі.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 року у справі N 127/16614/15-ц.

З цього приводу діє принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, який визначений у п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Україною 27.02.1991 року. Цією нормою передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Вказаний принцип стосується і визначення місця проживання дитини.

Проживання дитини разом із батьками є водночас правом дитини та обов`язок батьків утримувати дитину.

Ч. 1 ст. 6 Сімейного кодексу України встановлено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (ч. 2 ст. 6 Сімейного кодексу України).

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 160 Сімейного кодексу України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 Сімейного кодексу України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Ч. 1 ст. 161 Сімейного кодексу України встановлено, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.

Відповідно до ст. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України "Про охорону дитинства", ст.161 Сімейного кодексу України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд, виходячи з рівності прав та обов`язків батька й матері щодо дитини, повинен ухвалити рішення, яке відповідало б інтересам неповнолітнього. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Ч. 1 та ч. 2 ст. 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України на відповідача покладається судовий збір в сумі 768 грн 40 коп.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 2, 4, 12, 13, 81, 82, 89, 137, 206, 223, 258, 259, 263-265, 266, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, про зміну способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей, визначення місця проживання дітей - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 у справі № 333/5298/14-ц з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, шляхом зміни способу їх присудження.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 (однієї третьої) частини всіх видів заробітку (доходу) ОСОБА_2 , але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду до досягнення кожним з дітей повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати на оздоровлення, лікування, розвиток здібностей дітей за період з 30 травня 2015 року по квітень 2019 року в сумі 38 925 грн. 00 коп. (тридцять вісім тисяч дев`ятсот двадцять п`ять гривень 00 коп.).

Визначити місце проживання ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю - гр. ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 768 грн. 40 коп. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

В решті позовних вимог відмовити

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Інформація про позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; зареєстрована за адресою : АДРЕСА_4 .

Інформація про відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; РНОКПП: НОМЕР_2 ; зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 ; останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 ,.

Інформація про третю особу: Служба у справах дітей та сім`ї Києво-Святошинської районної державної адміністрації, місцезнаходження: 03115, м .Київ, пр-т. Перемоги, 126

Суддя: Т.В. Дубас