Постанова

від 31.01.2023 по справі 369/6081/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

31 січня 2023 року

провадження №22-ц/824/2280/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Желепи О. В., Кравець В. А.,

за участю секретаря Ратушного А. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області

від 15 серпня 2022 року

в складі судді Дубас Т. В.

у цивільній справі №369/6081/19-ц Києво-Святошинського районного суду Київської області

за позовом ОСОБА_2

до ОСОБА_1 ,

третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області,

про зміну способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей та визначення місця проживання дітей

У С Т А Н О В И В:

11 травня 2019 року ОСОБА_2 звернулася до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вищевказаним позовом, в якому просила:

змінити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09.10.2014 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину шляхом зміни способу їх присудження та стягнути з ОСОБА_1 аліменти на утримання двох дітей у розмірі 1/3 частки від усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення кожним із дітей повноліття;

стягнути з ОСОБА_1 додаткові витрати на дітей у розмірі 77 850,80 грн за період з 30.05.2015 по квітень 2019 року;

визначити місце проживання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позовна заява мотивована тим, що згідно рішення Комунарського районного суду Київської області від 09.10.2014 стягнуто з відповідача на її користь аліменти на утримання синів, у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, починаючи з 01.07.2014 і до досягнення дітьми повноліття. При ухваленні рішення про стягнення аліментів суд взяв до уваги, що відповідач має мінливий та нерегулярний дохід, у зв`язку з чим визначив розмір аліментів у твердій грошовій сумі по 700,00 грн на кожну дитину.

Зазначила, що з часу ухвалення 09.10.2014 судом рішення про стягнення аліментів істотно змінилися обставини, а саме після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження щодо виконання рішення про стягнення аліментів їй стало відомо, що відповідач офіційно працевлаштований, має постійний дохід та зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

Вважала, що за таких обставин наявні підстави для збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх присудження.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей зазначила, що старший син ОСОБА_5 потребує санаторно-курортного лікування на морі, тому кожного року, починаючи з 2015 року по 2019 рік їздив на оздоровлення до Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна Приморської філії Запорізької області. На придбання путівок для санаторно-курортного оздоровлення ОСОБА_5 нею було витрачено загальну суму 39 078,00 грн.

Після обстеження ОСОБА_5 11.01.2019 в КЗ "Центр первинної медичної допомоги №6" лікарем було призначено два курси амбулаторного лікування препаратом Акнетин, що підтверджується медичною довідкою. На придбання даного лікарського засобу нею було витрачено 4 142,80 грн.

Також зазначила, що починаючи з січня 2018 року діти для укріплення здоров`я та розвитку здібностей займаються у спортивних секціях, а саме займаються плаванням, постійно приймають участь у змаганнях, в яких неодноразово нагороджувалися грамотами та медалями. На розвиток здібностей сина ОСОБА_5 з плавання за період з 20.01.2018 по квітень 2019 року нею було витрачено 12 500,00 грн, а на сина ОСОБА_6 - 22 130,00 грн.

Позивачка вказала, що загальна сума понесених нею додаткових витрат на дітей становить 77 850,00 грн. Відповідач не бере участі у додаткових витратах на дітей.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про визначення місця проживання дітей позивачка зазначила, що після розірвання шлюб діти залишилися проживати разом з нею, а на відповідача було покладено обов`язок зі сплати аліментів. Однак, наразі у відповідача періодично виникають питання стосовно того, що у рішеннях про вирішенні спорів про розірвання шлюбу та стягнення аліментів не визначено їх місце проживання.

Вважала, що за таких обставин дане питання необхідно вирішити в судовому порядку.

Додала, що наявні всі підстави для визначення місця проживання дітей разом з нею, оскільки вона має стабільний дохід, необхідні умови для проживання та нормального розвитку дітей.

Відповідач позов частково не визнав та подав до суду відзив на позовну заяву.

У відзиві зазначив, що він усвідомлює свій обов`язок щодо сплати аліментів на утримання дітей та не заперечує щодо зміни розміру аліментів у бік їх збільшення. Поряд з цим зазначив, що на його утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей від другого шлюбу, в нього наявні витрати пов`язані із здобуттям освіти, а тому запропонований позивачкою розмір аліментів - 1/3 частки від усіх видів заробітку є завищеним.

Вважав, що розмір аліментів можливо збільшити до 2 500,00 грн на кожного з дітей, до досягнення дітьми повноліття.

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на утримання дітей зазначив, що позивачкою не надано доказів на підтвердження того, що син ОСОБА_5 потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного лікування, а наданий адвокатський запит, на який надано відповідь медичної установи про необхідність оздоровлення ОСОБА_5 є недопустимим доказом стану здоров`я особи.

Також, на думку відповідача, позивачкою не надано належних доказів того, що син ОСОБА_5 проходив оздоровлення у Дитячому закладі оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна з 2015 року, оскільки відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Приморська філія "Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна" не є лікувальним (оздоровчим) закладом.

В частині стягнення додаткових витрат на дітей, пов`язаних з придбанням медичних препаратів вказав на те, що надана позивачкою довідка з Комунального підприємства "Центр первинної медико-соціальної допомоги №6", в якій зазначено про наявність у старшого сина ОСОБА_5 вугревої хвороби; звільнення його від фізкультури; звільнення від щеплень; Акнетин 16 мг, не є належним доказом, оскільки у відповідності до Інструкції Міністерства охорони здоров`я від 14.02.2012 №110 не відноситься до первинної документації, яка має чіткі вимоги щодо оформлення документів. Дана довідка не дає підстав для висновку про наявність у ОСОБА_5 захворювань, які б обумовлювали необхідність витрат на лікування. А з наданих фіскальних чеків на підтвердження придбання препарату Акнетин не вбачається, що дані витрати понесені особисто позивачкою і саме для лікування ОСОБА_3 .

Щодо позовних вимог про стягнення додаткових витрат на розвиток здібностей дітей зазначив, що відвідування дітьми занять з плавання не є належними та допустимими доказами того, що дані витрати викликані саме особливими обставинами.

В частині позовних про визначення місця проживання дітей зазначив, що на момент звернення позивачки до суду з позовом вік старшого сина ОСОБА_5 становив 14 років, тоді як за приписами сімейного законодавства, у разі коли батьки проживають окремо, дитина, яка досягла 14 років самостійно визначає своє місце проживання.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року позов задоволено частково.

Змінено розмір аліментів, визначений рішенням суду у твердій грошовій сумі та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня набрання законної сили рішенням суду до досягнення кожним з дітей повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей за період з 30 травня 2015 року по квітень 2019 року в сумі 38 925 грн 00 коп.

Визначено місце проживання дітей разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, незаконність та необґрунтованість рішення суду, ухваленого без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення справи.

В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що у відповідності до вимог сімейного законодавства обставина наявності у платника аліментів інших дітей є такою, що впливає на визначення розміру аліментів, але судом першої інстанції наведені обставини не сприйняті як суттєві та не надано їм належної правової оцінки.

Додав, що зараз його дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років, що створює додаткове фінансове навантаження на його нову сім`ю.

Суд, змінюючи розмір аліментів посилався на загальні принципи, не з`ясовуючи при цьому матеріальне становище позивача.

Судом надано оцінку доказам і доводам відповідача щодо незгоди з вимогою позивача про зміну розміру аліментів, але без врахуванням вимог статті 182 СК України.

В частині задоволених судом позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей вказав, що відповідь на запит адвоката не може бути належним доказом стану здоров`я особи, медичних приписів щодо лікування особи. Також інформація про здоров`я особи відноситься до інформації із обмеженим доступом та її надання у відповідь на адвокатський запит не передбачено.

Судом безпідставно взято до уваги надані позивачкою докази на підтвердження відвідування сином ОСОБА_7 закладу оздоровлення та відпочинку, оскільки витрати на відвідування дитиною цього закладу не відносяться до обставин, пов`язаних з лікуванням дитини, а відносяться до туристичних послуг.

Також, на думку відповідача, судом безпідставно взято до уваги надані позивачкою довідку з медичного закладу та фіскальні чеки, як підтвердження понесення витрат придбання медичного препарату, оскільки ці докази є неналежними та недостатніми для підтвердження обставин захворювання ОСОБА_3 , призначення амбулаторного лікування та витрат на придбання медичних препаратів саме позивачем.

Зазначав, що відвідування дітьми спортивних занять не є витратами, які викликані саме особливими обставинами. Додав, що згідно правової позиції, висловленої Верховним Судом в постанові від 30.01.2019 у справі №205/4622/16-ц відвідування спортивної секції та дитячого гуртка не відноситься до тих особливих обставин, які передбачають можливість стягнення додаткових витрат на дітей.

Також зазначав, що рішення суду в частині вирішення позовних вимог про визначення місця проживання порушує права та свободи старшого сина ОСОБА_5 , якому на момент подання позову вже виповнилося 14 років.

Крім того, як на підставу скасування рішення суду в апеляційній скарзі відповідач зазначив обставини, на які посилався у відзиві на позовну заяву.

За вказаних обставин, просив рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року скасувати в частині зміни способу стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дітей та визначення місця проживання ОСОБА_3 .

Ухвалити нове судове рішення, яким змінити розмір аліментів шляхом стягнення аліментів на утримання дітей у розмірі по 2 500,00 грн на кожну дитину, а в іншій частині позовних вимог відмовити.

Позивачка, заперечуючи проти апеляційної скарги, подала відзив, в якому посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду, а рішення є законним та обґрунтованим, просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення - залишити без змін.

Відповідач в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній.

Позивачка, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилася.

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила. Надіслала лист, в якому просила розглядати справу за відсутності представника Служби у справах дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за відсутності позивача та представника третьої особи.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року у справі №333/5298/14-ц з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у розмірі 700,00 грн на кожну дитину, починаючи з 01 липня 2014 року і до досягнення дітьми повноліття.

В рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року ззаначено, що заперечуючи проти стягнення з ОСОБА_1 аліментів у частці від заробітку (доходу) батька представник відповідача посилався на те, що відповідач змушений орендувати приміщення та нести додаткові витрати по орендній платі; він працював медичним представником, що пов`язано з підвищеними вимогами до його зовнішності. Вказана робота в сфері медичного представництва передбачає значну нестабільність, зокрема заробітку.

Крім того, в рішенні Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2014 року у справі №333/5298/14-ц судом враховано відсутність у відповідача стабільного доходу.

Судом також встановлено, що відповідач на постійній основі працює в Представництві Пфайзер Ейч.Сі.Корпорейшн в Україні ( АДРЕСА_2 ) та має постійний дохід.

Відповідач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності.

В 2016 році ОСОБА_1 став співвласником квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

З вересня 2019 року ОСОБА_1 здобував другу вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент», у Міжнародному інституті бізнесу, яке тривало до червня 2021 року. Вартість навчання, за один місяць становила 4 950, 00 грн, що за весь період (два роки) склало 108 900,00 грн.

Після розірвання 15.09.2014 з ОСОБА_2 шлюбу ОСОБА_1 створив нову сім`ю, уклавши шлюб з ОСОБА_8 .

У шлюбі ОСОБА_1 та ОСОБА_9 народилось двоє дітей: ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

З 07 серпня 2020 року дружина відповідача - ОСОБА_9 перебуває у відпустці по догляду за дитиною віком до трьох років, що підтверджується відповідною довідкою з її місця роботи.

Доказів про знаходження на утриманні у сторін інших непрацездатних осіб суду не надано.

Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми сімейного законодавства, які регулюють дані правовідносини, дійшов обґрунтованого висновку, що у платника аліментів значно змінився матеріальний стан, у зв`язку з чим наявні правові підстави для збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення з твердої грошової суми на визначення частки від доходів відповідача.

Апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду щодо необхідності збільшення розміру аліментів шляхом зміни способу їх стягнення.

Разом з тим, в апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що він не погоджується із розміром аліментів (1/3 частка від всіх доходів) для кожної дитини, визначених судом, оскільки до такого висновку суд дійшов без надання належної правової оцінки зміни його сімейного стану, а саме народження ще двох дітей від другого шлюбу та перебування дружини у декретній відпустці. При цьому, в апеляційній скарзі зазначив, що з урахуванням всіх обставин справи позовні вимоги про зміну способу стягнення аліментів необхідно задовольнити частково та можливо збільшити розмір аліментів до 2 500,00 грн на кожну дитину, щомісячно.

Колегія суддів частково погоджується з такими доводами апеляційної скарги, враховуючи наступне.

Як вбачається з мотивувальної частини рішення, суд, визначаючи розмір аліментів виходив з того, що матеріальне становище сторін, перебування їх в працездатному віці, наявність роботи, наявність цінної нерухомість, їх сімейний стан, а також з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати своїх дітей, а тому аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів заробітку (доходу) на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, буде сумою, що відповідатиме обов`язку батька дітей забезпечити частину витрат на їх утримання, з урахуванням мінімальних життєвих потреб дітей і матеріального стану сторін.

Також, як вказувалося вище, суд першої інстанції встановив факт знаходження на утриманні ОСОБА_1 ще двох малолітніх дітей від другого шлюбу та дружини, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трьох років.

Однак, встановивши, що у відповідача на утриманні перебуває ще двоє малолітніх дітей, суд першої інстанції не надав даним обставинам належної правової оцінки.

Фактично в мотивувальній частині рішення наведено загальні формулювання, які враховуються при визначенні розміру аліментів, в той же час не наведено мотивів для визначення аліментів саме у розмірі 1/3 частини від всіх видів заробітку відповідача на кожного з дітей сторін.

Обставини, які враховує суд, визначаючи розмір аліментів, законодавцем передбачено у ч. 1 ст. 182 СК України.

Так, положеннями частини 1 статті 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частини 2 статті 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Беручи до уваги наведені положення закону та враховуючи, що на утриманні відповідача перебуває ще дві малолітні дитини, колегія суддів приходить до висновку, що розмір аліментів необхідно визначити в розмірі 1/6 від всіх видів заробітку відповідача на кожну дитину у цій справі.

Враховуючи приписами ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України, згідно яких обов`язок утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття стосується обох батьків, колегія суддів вважає, що аліменти у розмірі 1/6 від всіх видів заробітку відповідача на кожного з дітей є достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дітей.

Крім того, колегія суддів вважає, що такий розмір аліментів є справедливим по відношенню до кожного з дітей відповідача.

Також, колегія суддів враховує часткове визнання відповідачем позовних вимог про зміну способу аліментів, а саме на думку відповідача виправданим збільшення розміру аліментів є їх визначення у сумі 2 500,00 грн на кожного з дітей.

Водночас, посилання в апеляційні скарзі про можливість сплачувати аліменти у розмірі 2 500,00 грн на кожного з дітей не є безумовною підставою для визначення аліментів саме в такому розмірі, оскільки факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (постанова Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №344/10971/16-ц).

При цьому, враховуючи наявні в матеріалах справи докази, які підтверджують матеріальне становище відповідача, колегія суддів також зауважує, що розмір аліментів у сумі 1/6 від всіх видів заробітку відповідача на кожного з дітей не є меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Поряд з цим, такий розмір аліментів і не перевищує 50% доходу платника аліментів.

Таким чином, ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що аліменти необхідно визначити в розмірі 1/6 частки від всіх видів доходів відповідача на кожну дитину.

Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України рішення суду в частині задоволених позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів, а саме в частині визначеного розміру аліментів підлягає зміні.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині вирішених позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно відповіді від 22.12.2017 №1684/02-8, наданої КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» на адвокатський запит, дитина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував на обліку в амбулаторії №9, йому встановлений діагноз: мігрень проста форма, міопія слабкого ступеню обох очей, хлопчик потребує посиленого догляду, профілактичних курсів лікування та санаторно-курортного оздоровлення.

В 2015-2019 роках ОСОБА_12 перебував на оздоровленні на морі в «Дитячому закладі оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна» Приморської філії Запорізької області.

ОСОБА_2 сплачено вартість путівок: 4 680,00 грн у 2015 році, 6 246,00 грн у 2016 році, 7 182,00 грн у 2017 році, 9 450,00 грн у 2018 році та 11 520,00 грн у 2019 році. Загальні витати на оздоровлення ОСОБА_3 за вказаний період склали 39 078,00 грн, що підтверджується відповідними довідками.

Доказів про те, що відповідач в 2015 - 2019 роках брав участь у цих витратах суду не надано.

Довідкою КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» підтверджено те, що 11 січня 2019 року після обстеження ОСОБА_3 в КЗ «Центр первинної медичної допомоги № 6» лікарем було призначено два курси амбулаторного лікування препаратом Акнетин.

Фіскальними чеками підтверджується, що загальні витрати позивача на придбання ліків склали 4 142,80 грн.

Судом також встановлено, що починаючи з січня 2018 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 займаються у спортивних секціях в фітнес клубі « ІНФОРМАЦІЯ_7 ».

ОСОБА_12 займається плаванням, де вартість абонента на місяць складає 1200,00 грн. Загальні витрати понесені позивачем на за період з 20.01.2018 по лютий 2019 року склали 11 000,00 грн, за квітень 2019 року сплачено 1 200,00 грн, 05.04.2019 - витрати у розмірі 300,00 грн за участь у змаганнях з плавання. Всього за період з 20.01.2018 по квітень 2019 року на заняття з плавання ОСОБА_3 понесено витрат у розмірі 12 500,00 грн.

ОСОБА_13 займається плаванням, де вартість абонента на місяць складає 1 400,00 грн, вартість абонента зі спортивних танців складає 800,00 грн на місяць. Загальні витрати понесені позивачем за вказані заняття з 16.01.2018 по лютий 2019 включно складає 17 430,00 грн. Також за березень та квітень 2019 року сплачено абоненти на суму 4 400,00 грн. 05.04.2019 позивачкою понесені витрати у розмірі 300,00 грн за участь у змаганнях з плавання. Всього за період з 16.01.2018 по квітень 2019 року на відвідування ОСОБА_14 з плавання та танців понесено витрат у розмірі 22 130,00 грн.

Загальний розмір понесених позивачем додаткових витрат на двох дітей за період з 30.05.2015 по квітень 2019 року складає 77 850,80 грн.

Суд першої інстанції, встановивши вищевказані обставини, застосувавши положення сімейного законодавства, які регулюють дані правовідносини (ст. 185 СК України), та врахувавши поточні потреби старшого сина на лікування та оздоровлення, дійшов правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача половини фактично понесених позивачкою додаткових витрат на оздоровлення дитини в сумі 19 539,00 грн (39078:2) та на придбання медичних препаратів в сумі 2 071,40 грн (4142,80:2), що разом становить 21 610,40 грн.

Звертаючись до суду з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 посилався на те, що відповідь медичної установи на адвокатський запит не є належним та допустимим доказом стану здоров`я особи, оскільки інформація про стан здоров`я є інформацією з обмеженим доступом і не може бути надана на адвокатський запит.

Колегія суддів відхиляє такі доводи апеляційної скарги, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатський запит - письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи, керівники підприємств, установ, організацій, громадських об`єднань, яким направлено адвокатський запит, зобов`язані не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту надати адвокату відповідну інформацію, копії документів, крім інформації з обмеженим доступом і копій документів, в яких міститься інформація з обмеженим доступом.

Адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій (ч. 4 ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Аналіз наведених положень вказує на те, що адвокат може отримати інформацію про стан здоров`я пацієнта в медичному закладі у разі наявності відповідних повноважень, визначених умовами договору про надання правової допомоги.

Матеріали справи не містять доказів того, що адвокат Осадча А. В., на запит якої медичною установою надано запит щодо стану здоров`я ОСОБА_3 , не мала повноважень від імені ОСОБА_2 запитувати таку інформацію.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що відповідь медичної установи на адвокатський запит в розумінні ст. 77, 78 ЦПК України є належним та допустимим доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дитину та такий доказ отримано позивачем з дотримання порядку, встановленого законом.

Таким чином не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, що позивачкою надано неналежні та недопустимі докази на підтвердження стану здоров`я старшого сина ОСОБА_5 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що фіскальні чеки не є належними доказами придбання ліків саме ОСОБА_2 для лікування сина ОСОБА_5 колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки належними доказами, а саме довідкою лікаря від 11.01.2019, яка засвідчена підписом лікаря та печаткою медичної установи, підтверджується, що ОСОБА_15 назначено амбулаторно лікування 2 курса медичним препаратом Акнетином 16 мг.

До позовної заяви позивачкою долучено фіскальні чеки, які як вказувалося вище підтверджують факт придбання в лютому та квітні 2019 року медичного препарату Акнетин 16 мг на суму 4 142,80 грн.

Наведена хронологія подій, а саме видача лікарем довідки в січні 2019 року про необхідність лікування ОСОБА_3 медичним препаратом Акнетин 16 мг протягом двох курсів та факт придбання в лютому та квітні 2019 року цього ж препарату вказує на те, що саме ОСОБА_15 було призначено амбулаторне лікування ОСОБА_16 , який придбала позивачка для лікування сина.

Матеріали справи не містять доказів протилежного, а відтак не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги, що позивачкою надано неналежні та недостатні докази призначення сину ОСОБА_5 лікування та придбання йому медичних препаратів.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, що відвідування сином ОСОБА_5 дитячого закладу оздоровлення та відпочинку протягом 2015-2019 не відноситься до додаткових витрат, оскільки даним обставинам суд в мотивувальній частині оскаржуваного рішення надав належну правову оцінку та правильно зазначив, що не зазначення в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців всіх видів діяльності Приморської філії "Дитячого закладу оздоровлення та відпочинку ім. Гагаріна", зокрема щодо відсутності КВЕДУ на санаторне-курортне оздоровлення, не спростовує факту сплати позивачкою путівок на оздоровлення сина ОСОБА_5 в цьому закладі.

Більше того, суд першої інстанції слушно зауважив, що в 2014 році відповідач за власні кошти оплатив путівку сина ОСОБА_5 до цього ж дитячого закладу, про що вказував у відзиві на позовну заяву, та своїми діями фактично визнав, що заклад здійснює оздоровлення дітей.

Разом з тим, колегія суддів також погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про стягнення з відповідача витрат в розмірі 17 315,00 грн на відвідування дітьми спортивних секцій з плавання та танців у фітнес клубі «Everyday Fitness», оскільки ці витрати не відносяться до додаткових витрат одного із батьків на відвідування дитиною спортивної секції та дитячого гуртка (постанова Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №205/4622/16-ц).

За наведених обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення додаткових витрат на дітей, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення цих позовних вимог у повному обсязі, а тому відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України, рішення суду в цій частині підлягає зміні шляхом зменшення суми додаткових витрат, яка підлягає стягненню з 38 925,00 грн до 21 610,40 грн.

Щодо доводів апеляційної скарги про незгоду з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про визначення місця проживання старшого сина сторін ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , то колегія суддів теж знаходить обґрунтованими такі доводи, враховуючи наступне.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони - батьки дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживають окремо. Діти проживають разом з матір'ю.

Як вже неодноразово зазначалося по тексту даної постанови, старший син сторін - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Тобто на час ухвалення судом оскаржуваного рішення ОСОБА_15 вже виповнилося 14 років, а точніше повних 17 років.

Відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Положення статті 161 СК України надають батькам право ініціювати спір щодо визначення місця проживання малолітньої дитини.

В частині 2 статті 6 СК України визначено, що малолітньою дитиною вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.

Аналіз наведених обставин та положень закону вказує на те, що відсутні правові підстави для вирішення в судовому порядку між сторонами спору щодо визначення місця проживання дитини, яка досягла 14 років.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_12 проживає разом з матір'ю та знаходиться на її утриманні.

За вказаних обставин колегія суддів вважає, що рішення суду в частині задоволених позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_3 ухвалено судом без повного з'ясування обставин справи та з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги.

Оскільки апеляційна скарга не містить доводів незгоди з рішенням суду в частині задоволених позовних вимог про визначення місця проживання молодшого сина ОСОБА_4 , колегія суддів у відповідності до вимог 367 ЦПК України не переглядає рішення суду в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 376, 383, 384, 389 ЦПК України

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року -змінити в частині визначеного розміру аліментів та в частині стягнення додаткових витрат на дітей, виклавши резолютивну частину в наступній редакції:

"Змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються за рішенням Комунарського районного суду Запорізької області від 09 жовтня 2014 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до розміру 1/6 частки від всіх видів доходу (заробітку) платника аліментів на кожну дитину, щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення кожним з дітей повноліття.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 додаткові витрати на дітей за період з 30 травня 2015 року по квітень 2019 року в сумі 21 610 (двадцять одна тисяча шістсот десять) грн 40 коп.".

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 рокув іншій частині позовних вимог про зміну способу стягнення аліментів та стягнення додаткових витрат на дітей - залишити без змін.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 15 серпня 2022 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог про визначення місця проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_2 (ідентифікаційний код: НОМЕР_1 ); місце проживання: АДРЕСА_4 ).

Відповідач: ОСОБА_1 (ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ).

Повний текст постанови складено 01 лютого2023 року.

Головуючий О. Ф. Мазурик

Судді О. В. Желепа

В. А. Кравець