Ухвала

від 29.05.2022 по справі 758/3599/22

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/3599/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2022 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., секретаря судового засідання Водважко Д.Д., розглянувши заяву представника позивача - адвоката Пасиренка А.М., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння

У С Т А Н О В И В :

До Подільського районного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом із позовною заявою представник позивача подав заяву про забезпечення позову, обґрунтовуючи яку зазначив, що між позивачем та відповідачем існує спір про витребування 1/2 частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . За таких обставин вважає, що існують цілком обґрунтовані підстави вважати, що відповідачем ймовірно буде зроблена спроба в подальшому здійснити дії щодо відчуження вказаного нерухомого майна, що ускладнить в майбутньому виконання рішення.

Надаючи оцінку заяві про забезпечення позову, суд керується наступним.

Згідно з ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Згідно ч. 10 ст. 150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

У відповідності до ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову, у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, за наявності яких законодавець встановив обов`язок суду щодо застосування зустрічного забезпечення (ч. 3 ст. 154 ЦПК України).

Згідно зі ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого.

Підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника про те, що незастосування заходів по забезпеченню позову, може утруднити або взагалі унеможливити виконання рішення суду.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Проаналізувавши зміст позовних вимог, розглянувши заяву про вжиття заходів забезпечення позову, виходячи із співмірності заходів забезпечення позову заявленим позовним вимогам і відповідності видів забезпечення позову позовним вимогам, суд вважає, що заява про забезпечення позову підлягає задоволенню, шляхом накладення арешту на 1/2 частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на об`єкт нерухомого майна на 1/2 частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», ст. ст. 149 - 150, 158, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача - адвоката Писеранка А.М., про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити;

Накласти арешт на 1/2 частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Заборонити вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації (перереєстрації) права власності на об`єкт нерухомого майна на 1/2 частини нежитлової будівлі літ. Г, загальною площею 614,8 кв. м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Повне найменування сторін:

ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 );

ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , АДРЕСА_3 );

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з дня її постановлення;

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали;

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК