Рішення

від 30.12.2021 по справі 631/2110/16-ц

НОВОВОДОЛАЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 631/2110/16-ц

провадження № 2-о/631/1/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 грудня 2021 року селище міського типу Нова Водолага

Нововодолазький районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Мащенко С. В.

за участю:

секретаря судового засідання Колодяжної А. О.

розглянувши усно у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 приміщення суду цивільну справу за заявою НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКЕ АРХІТЕКТУРНО - ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНЕ БЮРО» та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ «Про визнання спадщини відумерлою», -

в с т а н о в и в:

До суду надійшла заява Нововодолазької селищної ради Харківської області, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб - КП «Нововодолазьке архітектурно - інвентаризаційне бюро» та Нововодолазької об`єднаної державної податкової інспекції ГУ Державної фіскальної служби в Харківській області «Про визнання спадщини відумерлою», яка зареєстрована за вхідним № 6907/16-вх від 20.12.2016 року із наданням автоматизованою системою документообігу суду єдиного унікального № 631/2110/16-ц (т. 1 а. с. 4).

На обґрунтування своїх вимог заявник зазначив, що після смерті ОСОБА_1 залишилася спадщина у вигляді житлового будинку, житловою площею 19,5 м2, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 . Залишену спадщину у встановлений законодавством термін ніхто не прийняв. Нововодолазькою селищною радою було розміщено оголошення у газеті Водолазький кур`єр (випуск № 38 від 17.09.2016 року) з пропозицією в місячний термін з дня опублікування оголошення звернутися до Нововодолазької селищної ради спадкоємців померлої ОСОБА_1 та надати документи, що свідчать про належність вищевказаного об`єкта нерухомості тому чи іншому власнику. Станом на 01.11.2016 року особи, які мають право на спадкування майна, що належало померлій ОСОБА_1 , не зверталися. Тому просили визнати спадщину у вигляді жилого будинку з надвірними будівлями, загальною площею 19,5 м2, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ,- яка належала померлій ОСОБА_1 , відумерлою і передати жилий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 19,5, що знаходиться за цим адресом, як відумерлу спадщину у власність територіальної громади Нововодолазької селищної об`єднаної територіальної громади в особі Нововодолазької селищної ради (т. 1 а. с. 4 - 5).

Розпорядженням керівника апарату суду Столяренка С. В. № 806 від 17.09.2018 року призначено повторний автоматизований розподіл справи й згідно з відповідним протоколом, обліково-статистичною карткою справи та Контрольним журналом судових справ і матеріалів, переданих для розгляду судді, справу передано на розгляд головуючого судді Мащенко С. В. (т. 1 а. с. 50, 51, 52 - 56).

21.03.2019 року за вхідним № 2120/19-вх заінтересована особа - Південна об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Харківській області - надала пояснення, в яких зазначила, що майно, розташоване за адресом: АДРЕСА_1 ,- не значиться на обліку як безхазяйне. Крім того, в заяві відсутні посилання на докази, що засвідчують факт фізичної відсутності спадкоємців за заповітом та (або) за законом та/або усунення їх від права на спадкування (т. 1 а. с.88 - 89, 90 - 94).

20.11.2019 року ГУ Державної податкової служби в Харківській області звернулось до суду із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № 8161/19-вх, в якому просило замінити заінтересовану особу Нововодолазьку об`єднану державну податкову інспекцію ГУ ДФС у Харківській області на ГУ Державної податкової служби в Харківській області у зв`язку із реорганізацією (т. 1 а. с. 123, 124, 125 - 126, 127).

Зазначена заява була підтримана представником заявника за довіреністю Єфіменко А. В. (вхідний № 8337/19-вх від 27.11.2019 року) та ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області від 27.11.2019 року залучено до участі у справі в якості правонаступника заінтересованої особи - ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ В ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ (т. 1 а. с. 129, 130, 132 - 135).

29.09.2020 року представник заявника за довіреністю Єфіменко А. В. звернулось до суду із клопотанням, зареєстрованим за вхідним № ЕП-1875/20-вх, в якому просила витребувати від Нововодолазької державної нотаріальної контори в Харківській області інформацію чи звертався хто-небудь із заявою про оформлення спадкових прав, чи відмову від спадкових прав після смерті ОСОБА_1 , та від Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області копію свідоцтва про смерть ОСОБА_1 и або копію актового запису цивільного стану, що відповідною ухвалою Нововодолазького районного суду Харківської області, постановленою 29.09.2020 року задоволено, данні витребувано, а отримані документи долучені до матеріалів справи та досліджені під час судового розгляду (т. 1 а. с. 188, 190 - 193, 197, 199).

Представник заявника Нововодолазької селищної ради Харківської області у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак голова селищної ради Єсін О. звернувся із заявою, зареєстрованою за вхідним № 5919/21-вх від 26.10.2021 року, з проханням справу розглянути за відсутності представника заявника, зазначивши, що заяву вони підтримують у повному обсязі (т. 2 а. с. 10).

Представник заінтересованої особи - КП «Нововодолазьке архітектурно - інвентаризаційне бюро» у судове засідання також не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, однак керівник КП «НАІБ» Харчевнікова Т. М. надала суду лист, зареєстрований за вхідним № 3077/21-вх від 04.06.2021 року, в якому просила справу розглянути за їх відсутності, ухваливши рішення на власний розсуд суду (т. 1 а. с. 248).

Представник заінтересованої особи - ГУ ДПС в Харківській області у судове засідання також не з`явився, про дату, місце та час розгляду справи був сповіщений своєчасно та належним чином відповідно до приписів Цивільного процесуального кодексу України, про причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення розгляду справи або про її розгляд за їх відсутності не надавав.

Відповідно до змісту частини 1 статті 58 Цивільного процесуального кодексу України сторона може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, а згідно з частиною 1 статті 223 цього ж кодексу неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Крім того, на підставі частини 3 статті 211 наведеного вище кодифікованого акта особи, які беруть участь у справі, мають право заявити клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Про наявність такого клопотання у заявника та представника заінтересованої особи - КП «Нововодолазьке архітектурно - інвентаризаційне бюро» - свідчать їх відповідні заяви, долучені до матеріалів справи.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі, яка відповідно до приписів статті 9 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року (із змінами та доповненнями) є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями) обумовлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, Європейський суд з прав людини у пунктах 39 - 41 свого Рішення від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» (заява № 72269/01) констатував наявність у заявника права надавати свої аргументи під час публічного слухання справи, недотримання якого було кваліфіковано як порушення частини 1 статті 6 Конвенції.

За таких обставин, беручи до уваги те, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації учасниками, що не з`явились, їх процесуальних прав на безпосередню участь у розгляді справи в суді, зокрема, представника заінтересованої особи - ГУ ДПС в Харківській області, підстав для визнання необхідним давання ними особистих пояснень не має, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Відтак, здійснюючи правосуддя на засадах змагальності й рівності учасників судового процесу перед законом і судом, всебічно, повно, об`єктивно, справедливо, неупереджено та своєчасно з`ясувавши всі обставини справи і всі фактичні данні в межах заявлених вимог, що мають значення для вирішення справи за суттю й на які заявник та заінтересовані особа і їх представники посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, перевіривши їх доказами, отриманими відповідно до правил цивільного процесуального кодифікованого закону й безпосередньо дослідженими у судовому засіданні, що відповідають вимогам закону про їх належність, допустимість, достовірність та достатність, а саме: дослідивши письмові докази у справі,- суд вважає, що у задоволенні заяви слід відмовити з наступних підстав.

Так, пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року шляхом реорганізації (злиття) Валківського районного суду, Коломацького районного суду та Нововодолазького районного суду Харківської області утворено Валківський окружний суд - у Валківському, Коломацькому та Нововодолазькому районах Харківської області із місцезнаходженням у містах Валках, селищі міського типу Новій Водолазі та селі Різуненковому Коломацького району Харківської області.

За змістом пункту 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року районні суди продовжують здійснювати свої повноваження до утворення та початку діяльності місцевого окружного суду, юрисдикція якого розповсюджується на відповідну територію.

Окрім того, Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів», що набрала чинності 19.07.2020 року, змінений адміністративно-територіальний устрій нашої Держави.

Зокрема, відповідно до підпункту 20 пункту 3 та абзаців 3 і 6 підпункту 20 пункту 1 цієї Постанови ліквідований Нововодолазький район Харківської області та утворені Красноградській район Харківської області (з адміністративним центром у місті Красноград) у складі території Старовірівської сільської територіальної громади та Харківський район Харківської області (з адміністративним центром у місті Харків) у складі території Нововодолазької селищної територіальної громади, що затверджені Кабінетом Міністрів України, тощо.

При цьому, як чітко визначив законотворець у пункті 6 своєї Постанови, у продовж тримісячного строку з дня набрання нею чинності Кабінет Міністрів України повинен привести свої нормативно-правові акти у відповідність із нею та забезпечити таке приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів.

Одночасно із цим, приписами статті 125 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями), а також статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», закріплено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності, спеціалізації, інстанційності і визначається законом.

Натомість, закон, який змінює існуючу систему судоустрою та приводить її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою, не прийнятий, Валківський окружний суд на цей час свою діяльність не розпочав, а тому справа перебувала на розгляді повноважного суду.

Крім того, згідно пункту 9 частини 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями) справи у судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання нею чинності.

Таким чином, ця цивільна справа підлягає розгляду за правилами, визначеними Цивільним процесуальним кодексом України в редакції, яка набрала чинності з 15.12.2017 року.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходить з того, що завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Тому згідно з частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Отже, суд відповідно до приписів частини 1 статті 13 цивільного процесуального кодифікованого закону України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

При цьому частиною 1 статті 77 вказаного нормативно-правового документа визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

У відповідності до припису частини 3 статті 12 та частини 1 статті 81 цивільного процесуального кодифікованого закону України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

Одночасно із цим, згідно з частиною 2 статті 77 та частиною 1 статті 82 Цивільного процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Так, у ході розгляду справи в межах заявлених вимог та зазначених і доведених обставин, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини, що мають значення для вирішення справи за суттю.

Відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого 29.03.1973 року державним нотаріусом Нововодолажської державної нотаріальної контори Міллер С. Ф. та зареєстрованого в реєстрі № 335, ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 купила житловий будинок, житловою площею 19,5 м2, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 . Право власності на цей будинок за покупцем зареєстровано Валківським міжміським БТІ 09.04.1973 року за реєстровим № 1173 в реєстровій книзі № 13 (т. 1 а. с. 1 - 12).

З довідки про технічні показники об`єкта нерухомого майна, наявність (відсутність) нового будівництва, реконструкції, капітального ремонту, перепланування, виданої КП «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» та зареєстрованої за вихідним № 884 від 14.12.2016 року, убачається, що власником житлового будинку, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ,- є ОСОБА_1 і за цим адресом самочинного будівництва, перепланування, реконструкції не велось (т. 1 а. с. 14).

13.12.2016 року КП «Нововодолазьке архітектурно-інвентаризаційне бюро» виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 (а. с. 15 - 18).

Отже, наведеним доведено, що з 1973 року власником житлового будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_1

Нововодолазькою селищною радою розміщено оголошення у газеті Водолазький кур`єр (випуск № 38 від 17.09.2016 року) з пропозицією в місячний термін з дня опублікування оголошення звернутися до Нововодолазької селищної ради спадкоємців померлої ОСОБА_1 и та надати документи, що свідчать про належність вищевказаного об`єкта нерухомості тому чи іншому власнику (т. 1 а. с. 19).

Згідно з листом, зареєстрованим за вхідним № 5780/21-вх від 13.10.2020 року, наданим Нововодолазьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) убачається, що в результаті перевірки актового запису про смерть ОСОБА_1 не виявлено (т. 1 а. с. 197).

Листом, зареєстрованим за вхідним № 5781/20-вх від 13.10.2020 року, завідувач Четвертої Харківської міської державної нотаріальної контори в порядку виконання обов`язків державного нотаріуса Нововодолазької державної нотаріальної контори Харківської області Тетяна Козелько повідомила, що станом на надсилання цього листа за вихідним № 668/02-14 від 07.10.2020 року шляхом перевірки книг обліку та реєстрації спадкових справ та алфавітних книг обліку спадкових справ виявлено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_1 Нововодолазькою державною нотаріальною конторою Харківської області не заводилась, заяви про прийняття спадщини або про відмову від спадщини не реєструвалися (т. 1 а. с. 199).

З наведеного суд убачає, що факт смерті власника житлового будинку, питання щодо якого вирішується судом в цій справі, у передбачений законом процесуальний спосіб не доведено й спадщина не відкривалась.

Відповідно до Свідоцтва про державну реєстрації юридично особи (бланк серії А01 № 004644), виданого державним реєстратором НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ Федоренком А. С., ним 21.05.1997 року проведено державну реєстрацію юридичної особи - НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ із ідентифікаційним кодом юридичної особи: 04397997 (т. 1 а. с. 6).

З довідки АБ № 428407 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України убачається, що НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА згідно із організаційно-правової формою за КОПФГ є органом місцевого самоврядування (т. 1 а. с. 9).

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, сформованим станом на 21.07.2016 року за № 22108792 НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА за організаційно-правовою формою є органом місцевого самоврядування (т. 1 а. с. 7 - 8).

Рішенням НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ № 516 від 09.09.2016 року, прийнятим на ХІІ сесії VІІ скликання вирішено звернутись до Нововодолазького районного суду Харківської області із позовом в інтересах територіальної громади селища та сіл Нововодолазької об`єднаної територіальної громади про визнання спадщини відумерлою, зокрема, щодо житлового будинку АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 10).

Під час вирішення спірних правовідносин суд враховує, що їх правове регулювання здійснюється нормами Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) та Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями).

Так, відповідно до приписів чинного цивільного процесуального законодавства України, завданням цивільного судочинства, визначеним у частині 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України, є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Тому згідно із частиною 1 статті 4 цього ж нормативно-правового акту, кожна особа (як юридична, так і фізична) має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відтак, розглядаючи заяву Нововодолазької селищної ради «Про визнання спадщини відумерлою», суд виходить з того, що з огляду на приписи пункту 8 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України - вказане питання вирішується судом в порядку окремого провадження.

Положення частини 1 статті 293 вказаного цивільного процесуального кодифікованого закону України передбачають, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Також, ухвалюючи це рішення, суд виходить з положень частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду (частина 5 згаданої вище норми права).

Приписами статей 1216 та 1217 Цивільного кодексу України обумовлено, що спадкуванням, яке може здійснюватися за заповітом або за законом, є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Стаття 1218 Цивільного кодексу України роз`яснює, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з правилами частини 1 та 2 статті 1220 цього ж нормативно-правового акту спадщина відкривається внаслідок смерті, а часом її відкриття вважається день смерті особи, зазначений у свідоцтві про смерть, що виданий відповідним державним органом реєстрації актів цивільного стану.

При цьому, як зазначено у частині 1 статті 1222 вказаного кодексу, спадкоємцями можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Отже, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті, а у разі його відсутності право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 Цивільного кодексу України (частини 1 та 2 статті 1223 зазначеного останнім нормативно-правового кодифікованого акту України).

Частинами 1, 2 та 5 статті 1268 Цивільного кодексу України визначено, що спадкоємиць за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи застереженням. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Зі змісту частини 1 статті 1270 вказаного нормативно-правового акту убачається, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень статей 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями) видача свідоцтва про право на спадщину визнається нотаріальною дією, яка вчиняється нотаріусами.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України регламентований відповідним Наказом Міністерства Юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року, підпункт 1.2. пункту 1 глави 10 розділу ІІ якого обумовлює, що при зверненні спадкоємця у зв`язку з відкриттям спадщини нотаріус з`ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу і місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Частиною 1 статті 1277 Цивільного кодексу України регламентовано, що у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. У разі якщо на об`єкті нерухомого майна на момент відкриття спадщини знаходиться рухоме майно, що входить до складу спадщини, таке рухоме майно переходить у власність територіальної громади, якій передано нерухоме майно.

Отже, спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням (частини 2 вищевказаної норми матеріального права).

Імперативним приписом статті 1221 Цивільного кодексу роз`яснено, що місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Натомість, аналізуючи вказані норми та ретельно дослідивши докази, зібрані у рамках цієї справи, суд достеменно встановив, що ОСОБА_1 має у власності нерухомість у виді житлового будинку, розташованого в селище міського типу Нова Водолага Харківської області, однак відомостей про те, що вона померла у суду не має, як і не має відомостей про те, що будь-яка особа зверталась до нотаріуса за видачою свідоцтва про право на спадщину або із заявою про відмову від неї.

Відтак, як обумовлено частиною 3 та абзацом 4 частини 1 статті 1277 Цивільного кодексу України заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини, й особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину.

Статтею 129 Основного Закону нашої Держави визначені основні засади судочинства, однією з яких, з огляду на зміст пункту 3 частини 2 вказаної норми права, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і доведеності перед судом їх переконливості.

Аналогічні за своїм правовим змістом норми містяться й у частинах 1 і 3 статті 12, а також частині 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна з яких повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.

При цьому, у відповідності до змісту частини 6 статті 81 наведеного вище процесуального кодифікованого закону, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, нормативно закріплений принцип змагальності сторін полягає у прояві змагальної ініціативи та активних дій усіх осіб, які беруть участь у справі. Саме цей принцип забезпечує повноту дослідження судом обставин кожної судової справи.

Також, з огляду на зміст частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Відтак, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, прямо передбачених законом.

Крім того, як обумовлено пунктом 2 частини 1 статті 43 та частиною 1 статті 49 цивільного процесуального кодифікованого закону України учасники справи користуються рівними процесуальними правами щодо подання доказів, участі у їх дослідженні та у доведеності перед судом їх переконливості.

Вони зобов`язані самостійно визначити коло фактів, на які слід посилатись як на підставу своїх вимог чи заперечень, а також доказів, що містять інформацію про предмет доказування у справі, яким є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 1 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Проте, як роз`яснює частина 2 статті 78 вказаного кодексу, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Чинним законодавством України у частині 3 статті 49 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями) регламентовано, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть.

Тому народження фізичної особи, встановлення її походження та смерть визнаються актами цивільного стану та реєструються відповідно до закону шляхом вчинення запису акта цивільного стану, на підставі якого видається документ, зокрема, відповідне свідоцтво.

Таким чином, така подія як смерть особи підтверджується свідоцтвом про смерть.

Положення статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01.07.2010 року визначають, що державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров`я, де настала смерть, та інших осіб, на підставі:

1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою;

2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Державна реєстрація смерті проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем його поховання.

При цьому в пункті 5 розділу ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року, передбачено, що підставами для проведення державної реєстрації смерті, зокрема є: паспорт та лікарське свідоцтво про смерть форми № 106/о, затверджене наказом Міністерства охорони здоров`я України № 545 від 08.08.2006 року, або рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Одночасно із цим у відповідності до припису статті 335 Цивільного процесуального кодексу України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.

Проте, заявником вказані вимоги процесуального закону не виконані, й суду не надані ані копія свідоцтва про смерть ОСОБА_1 , ані копія актового запису про цей юридичний факт, ані відомостей про дату смерть особи щодо майна якої вирішується питання цим судом.

Натомість, витребувавши за клопотанням представника заявника за довіреністю відповідні відомості у Нововодолазького районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Харків) з`ясувалось, що в результаті перевірки актового запису про смерть ОСОБА_1 не виявлено (т. 1 а. с. 197).

Відтак, встановивши причини звернення заявника до суду із вимогою про визнання спадщини відумерлою, суд переконався, що це є законодавчо встановленим обов`язком органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, проте лише у випадку наявності смерті особи, щодо майна якої вирішується питання про визнання спадщини відумерлою.

Отже, виходячи з засад змагальності учасників судового провадження, свободи у наданні ними своїх доказів та у доведеності їх переконливості перед судом, ураховуючи усе вищенаведене, й оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу в справі окремо, і їх достатність та взаємний зв`язок у сукупності, а також наведені та встановлені у судовому засіданні факти та відповідні ним правовідносини, суд вважає, що заявником не доведені у процесуальний спосіб обставини, на які НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА посилається як на підставу своїх вимог, а наданих нею доказів не достатньо для визнання спадщини у вигляді жилого будинку з надвірними будівлями, загальною площею 19,5 м2, що знаходиться за адресом: АДРЕСА_1 ,- яка належала померлій ОСОБА_1 , відумерлою, а тому доходить до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, у якій слід відмовити повністю.

У відповідності із приписами частини 7 статті 294 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, учиненої 04.11.1950 року в Римі; статтями 9, 125 і 129 Конституції України, прийнятої 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» № 3477-ІV від 23.02.2006 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 і пунктом 3 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VІІІ від 02.06.2016 року(із змінами та доповненнями); статями 11, 49, 316, 328, 1216 - 1218, 1220 - 1222, 1223, 1261 - 1265, 1268 - 1270 і 1277 Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 року (із змінами та доповненнями); Рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Стрижак проти України» у (заява № 72269/01); статтями 1 і 34 Закону України «Про нотаріат» № 3425-ХІІ від 02.09.1993 року (із змінами та доповненнями); статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» № 2398-VI від 01.07.2010 року; розділом ІІІ Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 52/2 від 18.10.2000 року; пунктом 160 частини 1 Указу Президента України «Про реорганізацію місцевих загальних судів» № 451/2017 від 29.12.2017 року; Постановою Верховної Ради України № 807-ІХ від 17.07.2020 року «Про утворення та ліквідацію районів»; Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 року; статтями 1 - 5, 7, 10 - 13, 17 - 19, 23, 42, 43, 49, 58, 65, 67, 76 - 83, 89, 95, 128 - 131, 133, 211, 214, 223, 235, пунктом 2 частини 1 та частиною 3 статті 258, статтями 259, 263 - 265, 268, частинами 5 та 11 статті 272, частинами 1 і 2 статті 273, статтями 293, 294, 334 - 338, частиною 1 статті 352, статтями 354 і 355 Цивільного процесуального кодексу України № 1618-ІV від 18.03.2004 року (в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03.10.2017 року із змінами та доповненнями), -

в и р і ш и в:

В задоволенні вимог НОВОВОДОЛАЗЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ, із залученням до участі у справі в якості заінтересованих осіб: КОМУНАЛЬНОГО ПІДПРИЄМСТВА «НОВОВОДОЛАЗЬКЕ АРХІТЕКТУРНО - ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНЕ БЮРО» та ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ «Про визнання спадщини відумерлою»відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну його частини (скорочене рішення) - в той же строк з дня складання повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано, а у разі подання - після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, що набрало законної сили, обов`язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються при проголошенні рішення:

Заявник: НОВОВОДОЛАЗЬКА СЕЛИЩНА РАДА, місцезнаходження (вулиця Донця Григорія, будинок № 14, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (04397997);

Заінтересована особа: КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО «НОВОВОДОЛАЗЬКЕ АРХІТЕКТУРНО - ІНВЕНТАРИЗАЦІЙНЕ БЮРО», місцезнаходження (вулиця Гагаріна, будинок № 1, селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, 63202), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (36922575);

Заінтересована особа: ГОЛОВНЕ УПРАВЛІННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ У ХАРКІВСЬКІЙ ОБЛАСТІ, місцезнаходження (вулиця Пушкінська, будинок № 46, місто Харків, 61057), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (43143704).

Скорочене рішення було ухвалено шляхом прийняття, складено за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею у нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Повне рішення складено з урахуванням приписів частини 3 статті 124 Цивільного процесуального кодексу України за допомогою комп`ютерного набору та підписано суддею в одному примірнику 10.01.2022 року.

Суддя: С. В. Мащенко