Постанова

від 14.08.2022 по справі 560/3222/22

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3222/22

Головуючий суддя 1-ої інстанції-Драновський Я.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

15 серпня 2022 рокум. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгаз-Сервіс" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгаз-Сервіс" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної служи України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області, в якому просить: визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про застосування адміністративно - господарського штрафу від 03.02.2022 № 300965.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову, наголошуючи на неповному з`ясуванні судом першої інстанції всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, неправильному застосуванні норм матеріального права.

Представником відповідача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, згідно якого суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

Вислухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до направлення на перевірку від 06.12.2021 службовими особами відповідача 06.12.2021 на автодорозі М-03 145 км проведено перевірку транспортного засобу МAN 18.224, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який використовується автомобільним перевізником - товариством з обмеженою відповідальністю "Західгаз-Сервіс".

Автомобіль використовувався для перевезення небезпечного вантажу, за кермом транспортного засобу перебував водій - ОСОБА_1 .

За результатами перевірки складений акт №321488 від 06.12.2021, яким зафіксоване порушення щодо здійснення водієм перевезення небезпечного вантажу у напрямку з м.Хмельницького до м.Старокостянтинова, а саме: на час здійснення перевірки водій не надав товарно-транспортну накладну на вантаж.

Від надання пояснень та підпису акту перевірки водій транспортного засобу відмовився, акт перевірки підписаний посадовими особами відповідача.

У подальшому, в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.02.2022 №300965, якою накладений штраф у розмірі 17000 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Вважаючи постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення) Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Згідно підпункту 1 пункту 4 Положення основними завданнями Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за додержанням перевізниками вимог режиму праці та відпочинку, що здійснюють перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (підпункт 19 пункту 5 Положення).

Відтак, саме на Укртрансбезпеку покладені повноваження щодо реалізації державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування.

Відповідно до абзаців другого, десятого пункту 15 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання водієм режиму праці та відпочинку.

Пункт 21 вказаного Порядку передбачає, що у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України від 5 квітня 2001 року № 2344-III "Про автомобільний транспорт" (надалі - Закон № 2344-III).

Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

У відповідності до вимог частин першої та другої статті 48 Закону України Про автомобільний транспорт автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Абзацом 2 частини другої статті 49 Закону України Про автомобільний транспорт визначено, що водій транспортного засобу зобов`язаний мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень.

Судом встановлено, що в.о. начальника відділу державного нагляду (контролю) в Хмельницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнята оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.02.2022 №300965, якою накладений штраф в розмірі 17000 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 3 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки на момент проведення перевірки у водія була відсутня товарно-транспортну накладну на вантаж.

Згідно абз.3 ч.1 ст.60 Закону №2344-III (в редакції Закону №1534-IX від 03.06.2021), за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Колегією суддів враховано посилання апелянта на те, що суд першої інстанції у оскаржуваному рішенні покликався на стару редакцію абз.3 ч.1 ст.60 Закону № 2344-III. Разом з тим, розмір штрафу у постанові від 03.02.2022 № 300965 вірно обраховано з розрахунку в одну тисячу неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, відповідно до нинішньої її редакції, а тому судом не встановлено істотного впливу на правильність винесеної постанови вказане невірне цитування судом першої інстанції зазначеної статті.

З приводу тверджень позивача, що водій не був попереджений про складання акту, а тому не міг відмовитися від дачі пояснень, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами п.21 та п.22 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності). У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.

Суд урахував, що відповідач вказаних вище вимог законодавства дотримався та за результатами рейдової перевірки склав Акт, в якому зробив відповідний запис щодо відмови водія його підписати та надати пояснення.

Положеннями Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому Постановою КМУ від 08.11.2006 № 1567 передбачено, що виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

Таким чином, наявний в матеріалах справи акт є належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушення Закону України «Про автомобільний транспорт», що полягає у наданні послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 48 цього Закону.

Суд піддає критичній оцінці посилання позивача на порушення процедури повідомлення про розгляд справи 03.02.2022, оскільки на підтвердження ним не було надано будь-яких належних доказів в розумінні ст.77 КАС України.

Враховуючи вищенаведені висновки суду, доводи позивача щодо неправомірності постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 03.02.2022 №300965 є помилковими.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно із п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Західгаз-Сервіс" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.