Ухвала

від 09.08.2022 по справі 757/68003/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/68003/21-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" серпня 2022 р. Печерський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді - Соколова О.М.,

при секретарі - Матвійчуку В.П.

розглянувши у підготовчому засіданні в м. Києві заяву представника позивача Падох Оксани Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі № 757/68003/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕЙТОР.ЮЕЙ» до ОСОБА_2 , Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває на розгляді цивільна справа №757/68003/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕЙТОР.ЮЕЙ» до ОСОБА_2 , Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії.

Разом з позовною заявою представник позивача Падох Оксана Іванівна подала заяву про забезпечення позову у цивільній справі № 757/68003/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕЙТОР.ЮЕЙ» до ОСОБА_2 , Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії, шляхом заборони ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) повністю або частково відчужувати права щодо торговельної марки за свідоцтвом № 156200 від 10.05.2012 року, а також надавати ліцензії на використання згаданої торговельної марки будь-яким особам, а також відмовлятися від прав на згадану торговельну марку повністю або частково; заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) (вул. Глазунова, 1, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код: 31032378) здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з повним або частковим відчуженням прав щодо торговельної марки за свідоцтвом № 15620 від 10.05.2012 року, або з наданням ліцензій на використання згаданої торговельної марки, або з відмовою від прав на згадану торговельну марку повністю або частково.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову представник позивача зазначила, що позивач звернувся до суду із даним позовом, рішення за таким позовом стосуватиметься прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Необхідність та доцільність застосування зазначених вище способів забезпечення позову обґрунтовує тим, що у разі наявності зазначених заборон, як повне, так і часткове відчуження прав щодо ТМ Відповідача 1, що випливають з Свідоцтва, або надання ліцензій на його використання, або повна чи часткова відмова від прав на ТМ Відповідача 1 буде унеможливлене, що дозволить уникнути ускладнення ефективного захисту прав та законних інтересів Позивача, за захистом яких останній звернувся до суду із позовною заявою та сприятиме ефективному вирішенню спору.

В судове засідання сторони відповідно до ч. 1 ст.153 ЦПК України не викликались.

Дослідивши матеріали справи, вивчивши предмет та підстави пред`явленого позову, обсяг заявлених вимог, суд приходить до висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачає, що заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

У відповідності до роз`яснень, викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» № 9 від 22.12.2006 року, забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Пунктом 1 даної постанови визначено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до п. п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується, в тому числі, шляхом встановлення обов`язку заборони вчиняти певні дії; вчинити певні дії а також забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору.

У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Як зазначено у п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має: з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, а також враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

З огляду на пред`явлені позивачем вимоги про дострокове припинення дії свідоцтва № НОМЕР_1

у власника свідоцтв існує реальна можливість передання прав на знак для товарів і послуг за свідоцтвом іншій особі до набрання рішенням законної сили у даній справі, що зробить неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення пред`явлених вимог, оскільки власником спірного свідоцтва буде інша особа, а не позивач.

Крім того, суд приймає доводи представника позивача, що відповідач, може скористатися правом, наданим йому статтею 18 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», а саме, відмовитися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг в будь-який час повністю або частково, на підставі заяви, поданої до ДП «Український інститут інтелектуальної власності». У разі відмови відповідача від свідоцтва України на знак для товарів і послуг, виконати рішення суду, яким задоволені вимоги, буде неможливо у зв`язку з внесенням до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про припинення дії свідоцтва. Також, у разі такої відмови, як випливає зі ст. 22 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», ніхто інший, крім колишнього власника свідоцтва не має право на повторну реєстрацію знаку протягом 3-х років після припинення дії свідоцтва, що надає відповідачам можливість через певний час зареєструвати свідоцтво повторно і продовжити його використання, що унеможливить здійснення ефективного захисту порушених прав та інтересів Позивача.

З урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку, що між сторонами дійсно наявний спір, заява про забезпечення позову стосується предмета судового дослідження, обраний вид забезпечення позову відповідає вимогам процесуального законодавства.

Таким чином, дослідивши матеріали справи та враховуючи, що між сторонами справи виник спір щодо об`єкта права інтелектуальної власності, види забезпечення, які просить вжити позивач, є повністю співмірними із заявленими позовними вимогами. Забезпеченням позову у способи запропоновані позивачем, законних прав та інтересів третіх осіб порушено не буде, відтак суд приходить до висновку про достатність підстав для задоволення заяви про забезпечення даного позову.

При цьому, суд надає оцінку тій обставині, що обрані способи забезпечення позову співвідносяться з предметом позову, а отже існує зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, а тому такі заходи зможуть забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 149-153 ЦПК України, п.15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника позивача Падох Оксани Іванівни про забезпечення позову у цивільній справі №757/68003/21-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЛЕЙТОР.ЮЕЙ» до ОСОБА_2 , Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ) ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) про припинення дії свідоцтва на торговельну марку та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Заборонити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) відчужувати права щодо торговельної марки за свідоцтвом № 156200 від 10.05.2012 року, а також надавати ліцензії на використання торговельної марки за свідоцтвом № 156200 від 10.05.2012 року будь-яким особам, а також відмовлятися від прав на торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 10.05.2012 року;

Заборонити Державному підприємству «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) (вул. Глазунова, 1, м.Київ, 01601, ідентифікаційний код: 31032378) здійснювати будь-які реєстраційні дії, пов`язані з відчуженням прав щодо торговельної марки за свідоцтвом № 15620 від 10.05.2012 року, або з наданням ліцензій на використання торговельної марки за свідоцтвом № 15620 від 10.05.2012 року, або з відмовою від прав на торговельну марку за свідоцтвом № НОМЕР_2 від 10.05.2012 року.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.

Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: О.М. Соколов