Постанова

від 03.08.2022 по справі 303/7438/19

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 303/7438/19

П О С Т А Н О В А

Іменем України

04 серпня 2022 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.,

суддів - Бисаги Т.Ю., Куштана Б.П.,

за участі секретаря - Жганич К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович, на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2021 року (повний текст рішення виготовлено 02.07.2021, головуючий суддя Гутій О.В.) у справі за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Ванда Василівна, про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Ванда Василівна, про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення частки у спільній сумісній власності,

в с т а н о в и в :

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 , звернувся із позовом до ОСОБА_2 , третя особа Олегаш В.В. , про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько громадянин Австрії - ОСОБА_5 , місце смерті - м. Відень, Австрія.

Спадкоємцем першої черги за законом є його син, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає у Німеччині. ОСОБА_1 звертався із заявою про прийняття спадщини всього належного спадкового майна померлому батькові ОСОБА_5 за місцем смерті батька, тобто Австрія, місто Відень. Рішенням районного суду Внутрішнє Місто міста Відень від 12 липня 2016 року у справі № 59 А 189/15І-,16 про передачу спадщини спадкоємцям в судовому порядку вирішено, що спадщина, яка належала померлому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в повному обсязі передається спадкоємцю - сину, пану ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 , який у відповідності до закону надав заяву про прийняття спадщини. 17 листопада 2016 року спадкоємцеві ОСОБА_1 видане офіційне Європейське свідоцтво про спадщину. Відповідно до пункту 8.1. зазначеного свідоцтва, право цієї країни має бути вживаним щодо правонаступництва на випадок смерті (Австрія). Згідно пункту 8.2., вживане право було визначено на підставі наступних обставин - звичайне місце знаходження спадкоємця на момент смерті було в цій країні (стаття 21 1 абзац розпорядження (ЄС) № 650/2012). Відповідно до пункту 2 Формуляру V - додатку IV, спадкоємець прийняв спадщину без застережень.

Після прийняття спадщини та оформлення відповідного свідоцтва, ОСОБА_1 було встановлено, що на спадкове майно, яке належало його батькові в Україні претендувала ОСОБА_2 , хоча у будь яких родинних відносинах з його батьком - ОСОБА_5 - не перебувала.

ОСОБА_2 повідомила йому, що нею прийнято спадщину та оформлено свідоцтва про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, котрі видано приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В.В. у спадковій справі № 4/2016.

Підставою для спадкування та видачі ОСОБА_2 свідоцтв про право на спадщину було рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2016 у справі № 303/1189/16-ц, яким встановлено факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 у період із 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак, надалі постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.11.2019 у справі № 303/1189/16-ц апеляційну скаргу адвоката Мельника Павла Петровича в інтересах ОСОБА_1 задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду від 03.03.2016 скасовано та у задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - відмовлено.

Таким чином, скасовано судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 мала право на спадкування.

Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просив визнати недійсними та скасувати свідоцтва про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, видані ОСОБА_2 приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Вандою Василівною у спадковій справі № 4/2016, та стягнути з відповідача судові витрати.

У лютому 2020 року ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш В.В. про встановлення факту проживання однією сім`єю та визначення частки у спільній сумісній власності

Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 12.10.2020 прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Ванда Василівна, про встановлення факту проживання та визначення частки у спільній сумісні власності.

Зустрічний позов мотивовано тим, що ОСОБА_2 проживала разом зі ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1999 року по ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується випискою із запису про смерть № 057708/2015.

Вказувала, що протягом шістнадцяти років вони проживали разом, спочатку у с. Р.Комарівці, Ужгородського району, а пізніше, з 2002 року, за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за час спільного проживання склалися відносини, притаманні подружжю - вони спільно проживали, вели спільне господарство, спільно займалися підприємницькою діяльністю та отримували дохід. Також разом проводили свій відпочинок, відвідували гостей.

За час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 за спільні кошти у 2010 році заснували Товариство з обмеженою відповідальністю «Вілтекс Україна», код ЄДРПОУ 37358643 (частка у статутному капіталі ОСОБА_2 - 30%, частка ОСОБА_5 - 70%), придбали (13.07.2012) будівлю швейного цеху, загальною площею 1306,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 , а також 14.04.2015 придбали нежитлову будівлю швейної фабрики (літ.А), яка знаходиться в АДРЕСА_4 .

Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на належне йому майно. Його спадкоємець - син ОСОБА_1 - претендує також і на майно ОСОБА_2 , тому виникла необхідність визначити частки у спільній сумісній власності чоловіка та жінки, що проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ОСОБА_2 зазначала, що корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», будівля швейного цеху, що знаходиться по АДРЕСА_3 та нежитлова будівля швейної фабрики (літ.А), яка знаходиться в АДРЕСА_4 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , частки яких у праві на таке майно складають по 1/2 частині.

Посилаючись на дані обставини, просила:

1) встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , із 1999 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

2) визнати корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», нежитлову будівлю швейної фабрики (літ.5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та будівлю швейного цеху загальною площею 1306,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

3) визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

4) визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на будівлю швейного швейної фабрики (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

5) визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на будівлю швейного цеху загальною площею 1306,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 24.06.2021 первісний позов ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_3 - задоволено.

Визнано недійсним та скасовано свідоцтва про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, видані приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Вандою Василівною у спадковій справі № 4/2016.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задоволено частково.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 січня 2004 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнано корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», будівлю швейної фабрики (літ.5), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 та будівлю швейного цеху загальною площею 1306,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», код ЄДРПОУ 37358643, визнавши за ОСОБА_2 , та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на будівлю швейного швейної фабрики (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

Визначено частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на будівлю швейного цеху загальною площею 1306,6 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 визнавши за ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

Зазначено, що заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.11.2019, продовжують діяти протягом дев`яносто днів з дня набранням рішенням суду законної сили, або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3842,00 гривні у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 11350,00 гривень у відшкодування витрат зі сплати судового збору.

На це рішення суду подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник П.П., у частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 . Посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення місцевого суду в частині вирішення зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати та залишити позов ОСОБА_2 без розгляду.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що відповідач ОСОБА_2 подала зустрічний позов 26.02.2020 з порушенням строку, передбаченого ч. 1 ст. 193 та ч. 7 ст. 178 ЦПК України; копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_2 отримала 13.12.2019 (а.с. 51 т. 1) та мала право подати зустрічний позов у строк для подання відзиву, тобто протягом 15 днів (у строк до 30.12.2019 враховуючи його закінчення у вихідні дні); ухвалою суду від 12.10.2020 постановлено об`єднати в одне провадження первісний позов та зустрічний позов, місцевий суд не вирішував питання про прийняття зустрічної позовної заяви, а також поновлення строку для її прийняття; вказана ухвала не підлягає окремому оскарженню від рішення суду, тому заперечення на таку ухвалу включено до даної апеляційної скарги на рішення суду; зустрічний позов не мав прийматися до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки позови не є взаємопов`язаними, вони не виникають з одних правовідносин та задоволення одного позову не виключає задоволення іншого; зустрічний позов подано з пропуском позовної давності, про яку заявлено стороною у судових дебатах 24.06.2021; таку заяву про застосування строку позовної давності не розглянуто місцевим судом; ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а зустрічний позов подано 26.02.2020 - після спливу більше ніж 4 років, тобто з пропуском загальної трирічної позовної давності; посилається на те, що доводи ОСОБА_2 є припущеннями, нею не доведено факту проживання однією сім`єю, спільного побуту, взаємні права та обов`язки, наявності спільних витрат, купівлі майна для користування, ведення спільного господарства, участі у витратах на утримання житла, його ремонті; показання свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту проживання однією сім`єю; спільний відпочинок не свідчить про ведення спільного господарства; рішення місцевого суду не містить мотивів для задоволення зустрічного позову; ОСОБА_5 не проживав і не був зареєстрований у АДРЕСА_2 , натомість проживав у м. Відні, де й помер; до Мукачева батько приїздив у зв`язку з виробничою необхідністю та знаходився за адресою реєстрації підприємства АДРЕСА_2 ; ОСОБА_5 та ОСОБА_2 мали виключно ділові відносини, заснували підприємство з визначенням часток кожного 70% та 30%, відповідно; ОСОБА_2 була директором у ТОВ «Вілтекс Україна», а ОСОБА_5 займався пошуком ринку збуту в Європі, весь виготовлений товар продавався до Німеччини та Австрії.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Зокрема зазначає, що ОСОБА_2 не отримувала 13.12.2019 копію ухвали про відкриття провадження у даній справі, підпис на рекомендованому повідомленні про вручення їй не належить, натомість копію такої ухвали разом із позовною заявою отримано її представником тільки 12.02.2021 при ознайомленні з матеріалами справи; позови є взаємопов`язаними і спільний їх розгляд був доцільним, вони виникають з одних правовідносин; посилання на пропуск позовної давності є необґрунтованими, оскільки про порушення своїх пав ОСОБА_2 дізналася тільки після того, як ОСОБА_1 оскаржив її свідоцтва про право на спадщину за законом, після чого у ОСОБА_2 виникла необхідність звертатися за захистом своїх прав до суду.

Оскільки ОСОБА_2 рішення суду не оскаржила, тому апеляційний суд, з урахуванням принципу диспозитивності, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник П.П., в частині задоволення вимог зустрічного позову, не роблячи висновків щодо неоскарженої частини рішення стосовно задоволення первісного позову ОСОБА_1 .

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представників сторін та ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Відповідно до ч.1 та 2 ст.21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

Згідно із ч.1 ст.36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною підставою для виникнення у них прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно.

При застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

За приписами частини другої статті 3 СК України подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік, у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що встановлені частиною другою статті 3 СК України виключення, згідно з якими подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно, стосуються офіційно зареєстрованих шлюбів.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз`яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Згідно із частиною першою статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте ними, зокрема, до шлюбу.

Відповідно до статті 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України ).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц, а також постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.

Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків.

Згідно з частиною четвертою статті 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.

Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім`єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.

Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 3 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, вказала, що, вирішуючи спір про поділ майна необхідно ,установити як обсяг спільного нажитого майна, так і з`ясувати час та джерела його придбання, а вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц, належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів, які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 суд першої інстанції виходив із того, що наявними у справі доказами, показаннями свідків, підтверджено обставини, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу, вели спільне господарство, мали спільні витрати на домашнє господарство, вели спільну підприємницьку діяльність. Оскільки інститут фактичних шлюбних відносин введений в національне законодавство Сімейним кодексом України, який набрав чинності з набранням чинності Цивільним кодексом України, а саме 01.01.2004, тому відповідний факт судом встановлено з 01.01.2004 по ІНФОРМАЦІЯ_1 - день смерті ОСОБА_5 . Відтак, суд дійшов висновку, що за час спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 набули у спільну сумісну власність корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», будівлю швейного цеху по АДРЕСА_3 та нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. А), яка знаходиться в АДРЕСА_4 .

Проте із такими висновками у повній мірі погодитися не можна, оскільки суд дійшов їх без повного з`ясування обставин справи та з неправильним застосування норм матеріального права.

Встановлено та з матеріалів справи вбачається, що громадянин Австрії ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Відень, Австрія, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15.12.2015 бюро РАГС району Хітцінг міста Відень, номер запису № 057688/2015, випискою із запису про смерть (а.с. 18 зворот,19 т. 1, а.с. 7-9, 17 т.2).

З указаного свідоцтва про смерть та виписки із запису про смерть вбачається, що останнім місцем проживання ОСОБА_5 зазначено АДРЕСА_5 , а місцем смерті є м. Відень.

Згідно довідки ТОВ «ІТВ Сервіс Плюс» від 29.02.2016 № 2-017304, виданої ОСОБА_2 , яка проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , вбачається, що на момент смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , вони проживали разом за однією адресою згідно акту № 332 від 27.02.2015 ( а.с. 77 т.1, а.с. 5 т. 2).

Відповідно до акту № 332 від 29.02.2016 ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ) проживали разом за однією адресою: АДРЕСА_2 , що засвідчено підписами 3 громадян та складено у присутності уповноваженої особи паспортиста ТОВ «ІТВ Сервіс Плюс» (а.с. 6 т. 2).

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03.03.2016 у справі № 303/1189/16 було задоволено заяву ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - встановлено факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 2002 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 11 т. 1).

На підставі цього рішення суду у справі № 303/1189/16 ОСОБА_2 отримала право на спадкування за законом.

Надалі ОСОБА_2 отримала свідоцтва про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, які було видано приватним нотаріусом Мукачівського міського нотаріального округу Олегаш Вандою Василівною у спадковій справі № 4/2016 (а.с. 9-10 т. 1).

Рішенням районного суду Внутрішнього Міста Відень, 59 відділ Місто Відень від 12.07.2016 у справі № 59 а 189/15і-16 передано спадщину, що належала ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкоємцю - сину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який відповідно до закону подав заяву про прийняття спадщини (а.с. 19 зворот, 20 том 1).

12.07.2016 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , видано Європейське свідоцтво про право на спадщину після ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 20-21 том 1).

Постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.11.2019 у справі № 303/1189/16-ц апеляційну скаргу адвоката Мельника Павла Петровича в інтересах ОСОБА_1 задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2016 скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - відмовлено.

Отже, ухвалене в порядку окремого провадження судове рішення, на підставі якого ОСОБА_2 мала право на спадкування за ОСОБА_5 , скасовано.

Апеляційний суд не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення стосовно задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, виданих ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_2 посилалася на те, що проживала разом зі ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 1999 року до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Протягом шістнадцяти років вони проживали разом спочатку у с.Р.Комарівці, Ужгородського району, а з 2002 року за адресою: АДРЕСА_2 , вели спільне господарство, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, притаманні подружжю, вели спільно підприємницьку діяльність.

З матеріалів справи вбачається, що Ѕ частина будинковолодіння у АДРЕСА_2 , загальною площею 97,7 кв.м. належала на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 25.07.2002 за № 2-1706, після чого згідно договору купівлі-продажу від 05.11.2005 ОСОБА_5 продав Ѕ частину будинковолодіння ОСОБА_2 (а.с. 55 т. 2). Внаслідок цього продажу ОСОБА_2 стала одноосібним власником домоволодіння у АДРЕСА_2 , оскільки Ѕ частина домоволодіння належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі продажу від 25.07.2002, що стверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 19.09.2008 (а.с. 53 т. 2).

Надалі згідно договору купівлі-продажу від 25.12.2008 ОСОБА_2 продала ОСОБА_5 Ѕ частину домоволодіння незавершеного будівництвом (готовністю 90%) у АДРЕСА_2 , загальною площею 435,90 кв.м. (а.с.51, 52 т.2). Відтак інша Ѕ частина цього домоволодіння є у власності ОСОБА_2 .

Вказана адреса ( АДРЕСА_2 ) є місцезнаходженням ТОВ «Вілтекс Україна», що стверджується статутом товариства, у редакції станом на 25.10.2010 (а.с. 60 т. 2) При цьому така адреса за статутом у вказаній редакції (на 25.10.2010, а.с. 60 т. 2) є місцем проживання ОСОБА_2 , та на час розгляду справи є зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 . За цією адресою також проживав і ОСОБА_5 .

Згідно із деклараціями про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованими в Інспекції ДАБК у Закарпатській області 09.02.2012 (а.с. 24-31 т. 2), замовником ОСОБА_2 здійснено завершення будівництва у 2012 році прибудови з надбудовою мансардного поверху під швейний цех та прибудови котельні за адресою у АДРЕСА_6 (а.с. 24-27 т. 2), а також замовником ОСОБА_2 здійснено будівництво у 2012 році надбудови житлового мансардного поверху над житловим будинком за адресою АДРЕСА_7 (а.с. 28-31 т. 2).

Зазначені обставини свідчать про спільне користування домоволодінням у АДРЕСА_2 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , починаючи із липня 2002 року, та у сукупності з іншими наявними у справі доказами (довідкою ТОВ «ІТВ Сервіс Плюс» від 29.02.2016 № 2-017304 та актом № 332, положеннями статуту ТОВ «Вілтекс Україна», договорами купівлі-продажу, показаннями свідків), свідчить про ведення спільної господарської діяльності та проживання за цією адресою, наявність домовленостей між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 щодо спільного користування й утримання житла, наявність взаємних прав та обов`язків, домовленостей щодо збільшення загальної площі домоволодіння, вкладення спільних коштів у будівництво, зростання часток співвласників.

На підтвердження факту спільного побуту ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прийому гостей, родичів та друзів ОСОБА_5 (його матері, подруги матері, кузена з дружиною), спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , прихильного ставлення ОСОБА_5 до дітей ОСОБА_2 , спільного відпочинку та проведення свят, наявності відносин як чоловіка та жінки, ОСОБА_2 надано фотокартки ( а.с.80-83, том 1).

Допитані в суді першої інстанції свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 пояснили, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в 2002 році купили будинок в АДРЕСА_2 , в якому довгий час проживали разом; в них було хороші відносини, всі свята проводили разом, разом їздили відпочивати; коли ОСОБА_5 захворів, то ОСОБА_2 їздила з ним разом на лікування; свідок ОСОБА_9. - керівник цеху, який побудували та керували ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - зазначила, що вони жили як чоловік та жінка, свідок навіть не знала, що вони не одружені. Крім того, вказала, що вона не знала про існування сина ОСОБА_5 . На святкування 60-річчя батька, на якому були всі його друзі, знайомі, дружина, його сина не було.

Відповідно до наявної у справі письмової заяви громадянина ОСОБА_10 від 03.06.2019, мешканця АДРЕСА_8 , слідує, що він працював у компанії «Walter Stoy Handelsagentur» на посаді водія з 01.07.2010 по 28.10.2016. ОСОБА_5 мешкав разом з ОСОБА_2 у м.Мукачево як подружжя - вони разом проживали, разом відпочивали, поводилися як дружина та чоловік, у них була спільна сім`я. Як водій компанії ОСОБА_10 бачив це протягом багатьох років, часто бував з ними разом (а.с. 78, 79, том 1).

Як вбачається із позовної заяви, ОСОБА_2 просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу зі ОСОБА_5 з 1999 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 554/8023/15-ц зроблено висновок, що вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки.

Обов`язковою умовою для визнання чоловіка та жінки такими, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, крім власне факту спільного проживання, є наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали разом, як чоловік та жінка однією сім`єю (до дня його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ), сторони були пов`язані спільним побутом, приймали гостей, мали взаємне матеріальне забезпечення, виховували дітей ОСОБА_2 , проводили разом свята, разом їздили відпочивати, мали взаємні права та обов`язки, спільно вели господарську діяльність з метою отримання прибутку, спільні кошти вкладали у розвиток та розширення господарської діяльності, здійснення будівництва, зокрема, за адресою АДРЕСА_2 , вели спільну підприємницьку діяльність, мали спільний бюджет, спільне харчування, участь у спільних витратах на утримання житла, що у сукупності є ознаками сім`ї - тобто проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Разом із тим, відповідно до ст. 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі та мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.

Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 , а також ОСОБА_2 перебували у зареєстрованих шлюбах з іншими особами.

Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 розірвано 13.07.2005.

ОСОБА_5 перебував у шлюбі із ОСОБА_12 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 ), який було укладено 26.10.1973. Цей шлюб було розірвано рішенням Суду першої інстанції м. Ердінг від 14.01.2014, яке набрало законної сили 14.01.2014. Цим рішенням встановлено ту обставину, що вказане подружжя проживало окремо з вересня 1977 року.

Попри те, що фактично ОСОБА_2 та ОСОБА_5 проживали разом, як сім?я, більше десяти років, оскільки ОСОБА_5 перебував у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_12 до 14.01.2014, тому факт проживання ОСОБА_2 однією сім`єю із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу як такий, який може породжувати правові наслідки, може бути встановлено лише з 15.01.2014 і до дня смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

ОСОБА_2 стверджувала, що за час спільного проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 вони набули у спільну сумісну власність корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна», будівлю швейного цеху, що знаходиться по АДРЕСА_3 та нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. А), яка знаходиться в АДРЕСА_4 , просила визнати таке майно спільною сумісною власністю, посилаючись на положення ст. 74 СК України.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно.

За період із 15.01.2014 по день смерті ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 (за час проживання однією сім?єю без реєстрації шлюбу) згідно з договором купівлі-продажу нежитлової будівлі від 14.04.2015 ОСОБА_5 купив нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. А), яка знаходиться у АДРЕСА_4 (а.с. 39 том 2).

Отже, вказане майно набуто за час проживання однією сім`єю і є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

При цьому ОСОБА_2 у зустрічній позовній заяві просила визнати вказаний об`єкт спільною сумісною власністю та визначити частки у спільній сумісній власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5 , визнавши за ОСОБА_2 і ОСОБА_5 право спільної часткової власності по Ѕ частці за кожним.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Також частинами 2 та 3 вказаної статті передбачено можливість, за відповідних умов, відступу від засади рівності часток подружжя.

Підстав для відступу від рівності часток ОСОБА_2 і ОСОБА_5 у праві власності на нежитлову будівлю швейної фабрики (літ. А), яка знаходиться у АДРЕСА_4 - кожному із подружжя належало по Ѕ частці - немає.

В той же час, апеляційний суд враховує, що визначення судом частки співвласника у праві спільної власності та визнання судом права власності на нерухоме майно за померлим не узгоджується з вимогами чинного законодавства, оскільки у такому разі судом буде вирішено питання про право особи, яка не має цивільної процесуальної правоздатності та дієздатності. Відповідний правовий висновок неодноразово було викладено Верховним Судом, про що зазначено і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.06.2021 у справі № 570/997/19.

Відповідно до частини першої статті 25 ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Разом із тим, цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України).

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому відповідно до частини четвертої статті 25 ЦК України його цивільна правоздатність припинилася, що свідчить про неможливість визнання за ним права власності на Ѕ частку спірного майна.

Отже, вказана вимога ОСОБА_2 - підлягає частковому задоволенню, шляхом визнання такого об`єкту (нежитлової будівлі швейної фабрики (літ. А), спільною сумісною власністю та визнання за ОСОБА_2 права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі швейної фабрики (літ. А), у АДРЕСА_4 .

При цьому апеляційним судом встановлено, що інше нерухоме майно, котре є предметом даного спору, а саме будівля швейного цеху площею 1306,6 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_3 , придбано ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 13.07.2012 (а.с. 73-76 том 1), тобто дане майно ним придбано не під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у зв`язку з чим не може бути визнаним спільною сумісною власністю ОСОБА_2 і ОСОБА_5 .

Посилання ОСОБА_2 на те, що за спільні кошти у 2010 році вона ОСОБА_5 заснували ТОВ «Вілтекс Україна», а тому корпоративні права є спільною сумісною власністю, є безпідставними, оскільки такі корпоративні права набуто не під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу. При цьому відповідно до копії протоколу № 1 установчих зборів Учасників ТОВ «Вілтекс Україна» від 25.10.2010, засновниками такого товариства є ОСОБА_5 та ОСОБА_2 (п. 1 протоколу, а.с. 71 т. 1). Відповідно до п. 3 протоколу, частки ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у вказаному товаристві становлять: 70,00 % статутного капіталу належать - ОСОБА_5 та 30,00 % статутного капіталу належать ОСОБА_2 (а.с. 71 т. 1). Отже, частка ОСОБА_2 у вказаному ТОВ «Вілтекс Україна», як співзасновника, визначена у розмірі 30%, а тому її вимоги визнати корпоративні права спільною сумісною власністю та визначити частки на корпоративні права у ТОВ «Вілтекс Україна» - є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на те, що зустрічний позов не мав прийматися до спільного розгляду з первісним позовом, оскільки позови не є взаємопов`язаними, вони не виникають з одних правовідносин є безпідставними, оскільки такі позови виникають з одних правовідносин, що виникли між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , а також пов`язуються із набутим ними майном, що підтверджується встановленими обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що копію ухвали про відкриття провадження ОСОБА_2 отримала 13.12.2019 (а.с. 51 т. 1), а відтак зустрічний позов подано з пропуском строку визначеного для подання відзиву, є необґрунтованими. Як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення (а.с. 51 т. 1) таке не містить відмітки чи вручено його адресату особисто, чи за довіреністю, чи уповноваженій особі, не містить підпису ОСОБА_2 , а тому не може вважатися належним і допустимим доказом вручення копії ухвали про відкриття провадження та копії позовної заяви. При цьому як вбачається з матеріалів справи представник ОСОБА_2 подав заяву про ознайомлення з матеріалами справи 03.02.2020 (а.с. 83), в якій просив надати додатковий строк для можливості подати відзив, ознайомився з ними лише 12.02.2020, отримав у цей день копію позову та ухвали про відкриття провадження від 09.12.2020. Отже, зустрічний позов подано 26.02.2020 з дотриманням 15-денного строку з дня вручення копії ухвали про відкриття провадження (12.02.2020).

Надалі ухвалою суду вимоги за зустрічним позовом було об`єднано в одне провадження з первісним позовом, що узгоджується із ч. 3 ст. 193 ЦПК України.

Посилання скаржника на те, що зустрічний позов подано з пропуском позовної давності, про яку заявлено стороною у судових дебатах 24.06.2021, є безпідставним. Так, з вимогою про встановлення факту проживання однією сім?єю із ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 зверталась до суду у 2016 році, і такий факт було встановлено рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 03.03.2016 у справі № 303/1189/16. Про порушення своїх прав ОСОБА_2 дізналася тільки після того, як ОСОБА_1 заявив про оспорення спадкових та майнових прав ОСОБА_2 , зокрема оскаржив рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2016, у зв`язку з чим постановою Закарпатського апеляційного суду від 05.11.2019 у справі № 303/1189/16-ц апеляційну скаргу адвоката Мельника Павла Петровича в інтересах ОСОБА_1 задоволено, рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.03.2016 скасовано, в задоволенні заяви ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу - відмовлено.

Оскільки постанова Закарпатського апеляційного суду набрала законної сили 05.11.2019, з цього моменту ОСОБА_2 дізналася про порушення своїх прав, а отже зустрічний позов у даній справі подано ОСОБА_2 у лютому 2020 року з дотриманням строку позовної давності.

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 не відповідають обставинам справи, а рішення в цій частині ухвалено судом з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу задовольнити частково - рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 змінити у редакції цієї постанови, виклавши його резолютивну частину в новій редакції.

Апеляційний суд не робить висновків щодо неоскарженої частини рішення стосовно задоволення первісного позову ОСОБА_1 про визнання недійсними та скасування свідоцтв про право на спадщину № 133, № 134, №135 від 11.06.2016 та № 140, № 141 від 16.06.2016, виданих ОСОБА_2 .

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання зустрічного позову в суді першої інстанції ОСОБА_2 було сплачено 11350 грн (а.с. 93, 94 т. 1), тому пропорційно до задоволеної частини вимог (вартість нежитлової будівлі швейної фабрики (літ. А) становить 650034 грн; ціна зустрічного позову 1143356,60 грн; отже вимоги задоволено на 56,85 %) на її користь із ОСОБА_1 підлягало стягненню 6452,48 грн.

За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 було сплачено 17025 грн (а.с. .166, 172 т. 2), а тому пропорційно до відмовленої частини вимог (43,15%) на його користь із ОСОБА_2 підлягало стягненню 7346,28 грн.

Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України, із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 слід стягнути різницю судового збору в розмірі 893,80 грн (7346,28-6452,48 =893,80).

Керуючись ст. 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ст. ст. 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Мельник Павло Петрович - задовольнити частково.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 24 червня 2021 в частині вирішення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 - змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.

Зустрічний позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Встановити факт проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 15 січня 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати нежитлову будівлю швейної фабрики (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , об`єктом спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частку будівлі швейної фабрики (літ.А), що знаходиться за адресою: м. Свалява, вул. Чехова,13, Закарпатської області

У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 893,80 гривні у відшкодування сплаченого судового збору.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 серпня 2022 року.

Головуюча:

Судді: