Ухвала

від 10.08.2022 по справі 588/609/20

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №588/609/20 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1 Номер провадження 11-кп/816/133/22 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - Умисне вбивство

УХВАЛА

Іменем України

10 серпня 2022 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:

судді-доповідача - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 588/609/20 за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 і прокурора ОСОБА_7 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2020, за яким

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Артемо-Растівка Тростянецького району Сумської області, мешканець АДРЕСА_1

визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України,

учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_9 ,

потерпілої ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11 ,

захисника адвоката ОСОБА_12 ,

установила:

У поданих апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_11 адвокат ОСОБА_13 просить скасувати вирок суду через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд, оскільки суд необґрунтовано взяв до уваги висновок судово-психіатричної експертизи № 116 від 10.09.2019, який суперечить іншим висновкам, у задоволенні клопотання захисту про призначення повторної додаткової судово-психіатричної експертизи відмовлено, суд мав всі підстави для визнання ОСОБА_11 неосудним/обмежено осудним, слідчий експеримент є недопустимим доказом;

- прокурор ОСОБА_14 просить змінити вирок суду через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та зарахувати ОСОБА_11 на підставі ч. 5 ст. 72 КК строк попереднього ув`язнення з 05.03.2018 до 06.03.2018, оскільки суд першої інстанції таке рішення не прийняв.

Вироком Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2020 ОСОБА_11 визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, і йому призначене покарання у виді позбавлення волі строком вісім років. Стягнуто на користь ОСОБА_10 300000 грн у відшкодування моральної шкоди, а на користь держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 1144 грн.

Згідно вироку, ОСОБА_11 у ніч з 04.03.2018 на 05.03.2018 в АДРЕСА_2 в приміщенні літньої кухні, після вживання спиртних напоїв, в ході сварки із знайомим ОСОБА_15 , на ґрунті раптових неприязних відносин завдав останньому удари клинком сокири в область голови, в результаті чого ОСОБА_15 помер на місці.

Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, доводи обвинуваченого ОСОБА_11 та його захисника ОСОБА_12 , які підтримали свою апеляційну скаргу і заперечили проти апеляційної скарги прокурора, доводи прокурора ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_10 , які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечили проти апеляційної скарги захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданих апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_11 за пред`явленим йому обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, суд першої інстанції визнав доведеним, що останній вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Такий висновок суду, за обставин, викладених у вироку, відповідає матеріалам кримінального провадження, ґрунтується на досліджених у суді першої інстанції доказах і є вмотивованим.

Як на підтвердження визнаного доведеним обвинувачення у вироку місцевого суду наведені докази, визнані цим судом належними, допустимими, достовірними, а також у своїй сукупності та взаємозв`язку достатніми для доведення винуватості ОСОБА_11 , зокрема, показання потерпілої ОСОБА_10 та свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , протоколи обшуків від 05.03.2018 і 07.03.2018 за місцем вчинення кримінального правопорушення, протокол огляду трупа ОСОБА_15 від 20.09.2016, висновки судово-медичних експертиз № 23 від 05.03.2018 та № 41 від 02.05.2018 щодо спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_15 та причини його смерті, висновки судово-медичних імунологічних експертиз № 292 від 21.03.2018, № 291 від 15.03.2018, висновки судово-медичних імунологічних експертиз № 303 від 11.04.2018, № 302 від 27.03.2018, № 307 від 27.03.2018, № 308 від 30.03.2018, № 304 від 11.04.2018, № 300 від 27.03.2018, № 306 від 11.04.2018, № 309 від 03.04.2018, № 305 від 11.04.2018, № 296 від 04.04.2018, № 295 від 03.04.2018, № 293 від 04.04.2018, висновки судово-цитологічних експертиз № 86 від 05.04.2018, № 82 від 05.04.2018, протокол проведення слідчого експерименту від 05.03.2018 за участю ОСОБА_11 .

Оцінивши всі зібрані докази відповідно ст. 94 КПК з точки зору їх належності, достовірності й допустимості, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд першої інстанції, здійснивши судовий розгляд у межах пред`явленого обвинувачення, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення. При цьому суд вірно встановив, що ОСОБА_11 є суб`єктом вчинення інкримінованого йому правопорушення та підлягає кримінальній відповідальності, оскільки під час вчинення злочину він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Відповідно ч. 1 ст. 18 КК, суб`єктом кримінального правопорушення є фізична осудна особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними. Не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка під час вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого цим Кодексом, перебувала в стані неосудності, тобто не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки. До такої особи за рішенням суду можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру. Не підлягає покаранню особа, яка вчинила кримінальне правопорушення у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одужання така особа може підлягати покаранню (ст. 19 КК).

Підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною, тобто така, яка під час вчинення кримінального правопорушення, через наявний у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними. Визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру (ст. 20 КК).

Неосудність та обмежена осудність є юридичними категоріями, а тому визнання особи неосудною (ч. 2 ст. 19 КК) чи обмежено осудною (ч. 1 ст. 20 КК) належить виключно до компетенції суду.

Разом з тим, необхідно враховувати, що примусові заходи медичного характеру мають застосовуватися лише за наявності у справі обґрунтованого висновку експертів-психіатрів про те, що особа страждає на психічну хворобу чи має інший психічний розлад, які зумовлюють її неосудність або обмежену осудність і викликають потребу в застосуванні щодо неї таких заходів, а примусове лікування щодо осіб, які вчинили злочини та страждають на хворобу, що становить небезпеку для здоров`я інших осіб (ст. 96 КК), висновку судово-медичної експертизи.

В цьому провадженні проведено три судово-психіатричні експертизи, а саме:

1) комплексна (первинна) комісійна судова психолого-психіатрична експертиза (висновок судово-психіатричного експерта № 149 від 15.03.2018), згідно якої на момент вчинення злочину ОСОБА_11 виявляв ознаки органічного розладу особистості внаслідок судинного захворювання головного мозку (гіпертонічна хвороба, ГПМК) з помірним зниженням пам`яті та інтелекту, легкими характерологічними змінами особистості за органічним типом, емоційно-вольовим зниженням, виявляв ознаки короткочасного тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності сутінкового розладу свідомості, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На час проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки органічного розладу особистості внаслідок судинного захворювання головного мозку (гіпертонічна хвороба, ГПМК) з помірним зниженням пам`яті та інтелекту, легкими характерологічними змінами особистості по органічному типу, емоційно-вольовим зниженням, сутінковий розлад свідомості у анамнезі, може усвідомлювати свої дії та керувати ними;

2) комплексна (первинна) комісійна судова психолого-психіатрична експертиза (висновок судово-психіатричного експерта № 85 від 26.04.2018), згідно якої ОСОБА_11 на хронічне психічне захворювання, недоумство, інший хворобливий стан психіки в період інкримінованого йому діяння не страждав і не страждає. Виявляв раніше і виявляє органічний розлад особистості стадного ґенезу (церебросклероз, наслідки перенесеного ГПМК, гіпертонічна хвороба). В період інкримінованого йому діяння ОСОБА_11 виявляв ознаки тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності у формі сутінкового розладу свідомості, який позбавляв його можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними в період інкримінованого йому діяння. Потребує застосування примусового заходу медичного характеру у вигляді госпіталізації психіатричного закладу зі звичайним наглядом;

3) комісійна (повторна) судово-психіатрична експертиза (висновок судово-психіатричного експерта № 116 від 10.09.2019), згідно якої ОСОБА_11 у період часу вчинення правопорушення виявляв ознаки гострої алкогольної інтоксикації (згідно з МКХ-10, шифр F 10.0) у вигляді простого алкогольного сп`яніння на тлі органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з психоорганічним синдромом (згідно з МКХ-10, шифр F 07.9), за своїм психічним станом у зазначений період міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом ОСОБА_11 у період часу вчинення правопорушення міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. На момент проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного ґенезу з помірним психоорганічним синдромом (згідно з МКХ-10, шифр F 07.9), за своїм психічним станом не здатний повною мірою усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Враховуючи характер та ступінь психічних розладів ОСОБА_11 у період часу вчинення правопорушення та на момент проведення експертизи, він не потребує застосування до нього примусових заходів медичного характеру.

Оцінюючи зазначені висновки експертиз з точки зору їх наукової обґрунтованості, переконливості та вмотивованості як кожен окремо, так і в сукупності, суд першої інстанції правильно визнав висновок судово-психіатричної експертизи № 116 від 10.09.2019 найбільш повним і таким, що об`єктивно встановлює психічний стан обвинуваченого на час вчинення кримінального правопорушення, а саме, що він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, оскільки цей висновок складений з урахуванням як попередніх висновків експертиз, так і показань свідка ОСОБА_18 щодо поведінки ОСОБА_11 після вчинення злочину, які раніше не враховувалися.

Будь-яких підстав вважати вказаний висновок експертизи неповним, необгрунтованим чи сумнівним не встановлено. Цей висновок повторної судово-психіатричної експертизи не суперечить попереднім висновкам, а навпаки, усуває наявні суперечності щодо психічного стану обвинуваченого, тому в цій частині доводи апеляційної скарги захисника не можуть бути прийнятими до уваги.

Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні клопотання захисника про призначення додаткової судово-психіатричної експертизи, так як додатковою є експертиза, якщо для вирішення питань щодо об`єкта, який досліджувався під час проведення первинної експертизи, необхідно провести додаткові дослідження або дослідити додаткові матеріли (зразки для порівняльного дослідження, вихідні дані тощо), які не були надані експертові під час проведення первинної експертизи.

У своєму клопотанні захисник просив поставити перед експертами ті ж самі питання, які вже були предметом дослідження при проведенні двох попередніх експертиз, але які у свою чергу містили деякі неточності та суперечності, що стало підставою для призначення та проведення повторної судово-психіатричної експертизи для їх усунення. Остання експертиза містить вичерпні відповіді як на запитання, які ставилися в ухвалі суду про призначення експертизи, так і на запитання, які ініціював захисник.

Що стосується висновку експертизи від 116 від 10.09.2019 в тій частині, що станом на час проведення експертизи ОСОБА_11 виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного генезу з помірним психоорганічним синдромом, то ця обставина врахована судом при призначенні покарання.

Не підлягають задоволенню і доводи апеляційної скарги захисника про неможливість використання як доказу винуватості ОСОБА_11 протоколу слідчого експерименту за його участі, оскільки в цьому кримінальному провадженні існують достатні підстави для висновку про те, що цей доказ відповідає вимогам закону, зокрема ст. 104, 105 КПК, а сама слідча дія проведена за правилами, передбаченими ст. 240 КПК (відтворені дії, обстановка та обставини події тощо). Вказана слідча дія проведена із застосуванням відеозапису, за участю понятих, судово-медичного експерта та захисника. До всіх учасників слідчої дії були доведені їх права та обов`язки. Будь-яких зауважень чи клопотань щодо проведення слідчого експерименту від учасників цієї слідчої дії не надходило. Істотних порушень прав і свобод людини під час отримання цього доказу не встановлено.

Відповідно ч. 1, 2 ст. 404 КПК, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги захисника відносно того, що психічний стан обвинуваченого не був з`ясований належним чином у суді першої інстанції, свого підтвердження не знайшли. Також колегією суддів не встановлено підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції згідно ч. 1 ст. 415 КПК.

Доводи апеляційної скарги прокурора про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки з кримінального провадження вбачається, що 05.03.2018 об 11:26 ОСОБА_11 затриманий на підставі ст. 208 КК за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ст. 115 КК, у цьому кримінальному провадженні, а 06.03.2018 до нього застосований запобіжний захід у виді домашнього арешту. Тобто у період з 05.03.2018 до 06.03.2018 включно ОСОБА_11 був попередньо ув`язнений, що згідно ч. 5 ст. 72 КК підлягає зарахуванню в строк відбування покарання з розрахунку день за день.

Суд першої інстанції при ухвалені вироку вказану обставину залишив поза увагою, тим самим не застосував закон, який підлягав застосуванню (ч. 5 ст. 72 КК), що згідно п. 4 ч. 1 ст. 409, п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК є підставою для зміни вироку суду.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника, а апеляційну скаргу прокурора задовольнити та змінити вирок суду, зарахувавши ОСОБА_11 у строк відбування покарання час попереднього ув`язнення з 05.03.2018 до 06.03.2018 включно з розрахунку день за день, в іншій частині вирок суду залишити без змін.

Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України,

постановила:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити.

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 25.11.2020 відносно ОСОБА_19 змінити у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.

Згідно ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_20 у строк відбування покарання час попереднього ув`язнення з 05.03.2018 до 06.03.2018 включно з розрахунку день за день.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4