Постанова

від 04.08.2022 по справі 914/307/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" серпня 2022 р. Справа №914/307/22

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого суддіГалушко Н.А.

суддівЖеліка М.Б.

Орищин Г.В.

без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження

розглянувши апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н 27.06.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/1495/22 від 30.06.2022)

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 про зупинення провадження у справі

у справі №914/307/22

за позовом Львівської міської ради, м.Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Проект", м.Львів

про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ціна позову 1 345 447,30 грн

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівської міської ради до ТОВ «Центр Проект» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 345 447,30 грн.

Предметом позову у даній справі є вимога Львівської міської ради до ТОВ «Центр Проект» про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок площею 1,1593 га (кадастровий номер 4610136300:04:013:0035) та площею 0,4210 га (кадастровий номер 4610136300:04:013:0037) за адресою м.Львів вул.Є.Патона, 37 без наявності належним чином оформлених правовстановлюючих документів, з покликанням на положення статей 1212-1214 ЦК України.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/307/22 задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі. Зупинено провадження у справі №914/307/22 до закінчення перегляду справи №922/2060/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду. Зобов`язано учасників справи надати суду копії процесуальних документів за результатами розгляду судовою палатою справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2060/20.

Ухвала суду мотивована тим, що з огляду на винятковість ситуації (наявність різної судової практики в аналогічних правовідносинах), наявні правові підстави для зупинення провадження у даній справі до вирішення Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи №922/2060/20, враховуючи необхідність забезпечення реалізації закріпленого в п.4 ч.4 ст.17, ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принципу єдності судової практики.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Львівською міською радою подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/307/22 та повернути справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, скаржник посилається на те, що у разі виникнення обставин, визначених п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України зупинити провадження у справі та подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження і Господарський суд Львівської області неправомірно зупинив провадження у справі на стадії судового розгляду по суті.

Скаржник вважає, що на стадії судового розгляду справи по суті після закриття підготовчого провадження (ухвала Господарського суду Львівської області від 31.05.2022 у справі № 914/307/22) подані відповідачем заяви чи клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні, не підлягають задоволенню. Так, з вищенаведеного вбачається порушення Господарським судом Львівської області приписів статтей 195, 207, 228 ГПК України.

Окрім того, на думку скаржника, земельна ділянка з присвоєним кадастровим номером внесена до Державного земельного кадастру, є сформованою і належить територіальній громаді на праві комунальної власності, а у відповідача виник обов`язок зі сплати безпідставно збережених коштів незалежно від реалізації органом місцевого самоврядування права комунальної власності.

Скаржник вважає, що суд не може посилатися на об`єктивну необхідність зупинення провадження справи № 914/307/22, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та надати оцінку всім необхідним фактам, однак суд першої інстанції прийняв рішення зупинити розгляд цієї справи без належної на це причини та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник вважає, що для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з`ясовувати: як саме пов`язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ. А сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі, а також саме по собі зазначення про об`єктивну необхідність зупинити розгляд даної справи до розгляду іншої справи не може бути підставою для застосування пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України.

Отже, на думку скаржника, зупинення судом провадження у цій справі є необгрунтованим, оскільки таке зупинення призводить до затягування строків її розгляду та перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку. Львівська міська рада вважає зупинення провадження у справі № 914/307/22 та заявлене клопотання відповідача про зупинення провадження безпідставними та направленими на умисне перешкоджання та затягування провадження у справі.

Процесуальні дії суду у справі.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.06.2022 справу №914/307/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Галушко Н.А., судді Желік М.Б., Орищин Г.В.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 05.07.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради б/н 27.06.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/1495/22 від 30.06.2022) у справі №914/307/22. Апеляційну скаргу Львівської міської ради вирішено розглядати без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

На розгляд Господарського суду Львівської області поступив позов Львівської міської ради до ТОВ «Центр Проект» про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 1 345 447,30грн.

Предметом позову у даній справі є вимога Львівської міської ради до ТОВ «Центр Проект» про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельних ділянок площею 1,1593 га (кадастровий номер 4610136300:04:013:0035) та площею 0,4210 га (кадастровий номер 4610136300:04:013:0037) за адресою м.Львів вул.Є.Патона, 37 без наявності належним чином оформлених правовстановлюючих документів, з покликанням на положення статей 1212-1214 ЦК України.

Предметом дослідження у даній справі, зокрема є сформованість спірних земельних ділянок, як об`єкта цивільних прав, набуття органом місцевого самоврядування власності на спірні земельної ділянки та дати виникнення у територіальної громади права власності на ці об`єкти; період за який підлягає нарахування безпідставно збережені кошти, розмір нарахування та належність доказів, щодо визначення нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок.

Як зазначив відповідач, стягнення безпідставно збережених коштів допускається лише у випадку, коли земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав та з моменту державної реєстрації права власності позивача на спірні земельні ділянки. Відповідач зазначає, що дані про нормативну грошову оцінку земельних ділянок оформлені як витяги із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок (ч.2 ст.20 Закону України «Про оцінку земель»), позивачем за 2019р. та 2020р. не представлені.

Як вбачається із ухвали Верховного Суду від 13.06.2022, якою передано справу № 922/2060/20 на розгляд судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, з огляду на можливе відступлення від висновку, що викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 922/392/18, предметом дослідження, зокрема, є обставини щодо сформованості земельної ділянки як об`єкта цивільних прав, набуття та період набуття органами місцевого самоврядування права власності на земельну ділянку.

В ухвалі Верховного Суду від 13.06.2022 у справі № 922/2060/20, зокрема зазначено, що у постанові Верховного Суду у справі 922/392/18 предметом спору є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 ЦК України за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений, зазначено, що під час розгляду таких спорів позивач має надати докази, зокрема, існування протягом зазначеного в позові періоду земельної ділянки як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства. Втім колегія суддів Касаційного господарського суду не погоджується із зазначеним висновком та вважає за необхідне відступити від нього, виходячи із такого.

Формуючи єдину правозастосовчу практику щодо розгляду спорів у подібних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду переглядаючи судові рішення у справі № 629/4628/16-ц за позовом прокуратури в інтересах держави в особі Лозівської міської ради Харківської області до фізичної особи про стягнення збитків у виді недоодержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів зазначила, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі N 922/207/15)".

У подальшому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 за позовом Семенівської сільської ради Мелітопольського району Запорізької області до фізичної особи, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Мелітопольська районна державна адміністрація Запорізької області про стягнення збитків, урахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, наголосила, що обов`язковими для визначення орендної плати є відомості у витягах з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.

Розглядаючи спір про стягнення коштів, набутих без достатньої правової підстави, у постанові від 09.11.2021 у справі № 905/1680/20 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, викладеного в постанові від 29.05.2020 у справі №922/2843/19, зокрема, зазначивши, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно …, а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель" (абзац 2 пункту 37 постанови) та дійшла висновку, що з огляду на те, що земельним законодавством та ПК України не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру, належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98- 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору в цій справі.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 14.02.2022 у справі № 646/4738/19 викладено висновок про те, що необхідність встановлення сформованості земельної ділянки, як об`єкта оренди, визначення її меж, кадастрового номера, внесення інформації до Державного земельного кадастру залежить від конкретних обставин справи.

Ухвалою від 16.06.2022 Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справу №922/2060/20 прийнято до розгляду .

Враховуючи наведене, правомірним є висновок суду першої інстанції, що судовою палатою з розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вирішується спір у подібних правовідносинах та підлягають дослідженню подібні обставини, які мають значення для прийняття правильного та законного рішення у даній справі.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Таким чином, з викладеного вище вбачається, що за наслідками розгляду справи №922/2060/20 судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду будуть надані правові висновки щодо правовідносин, які є подібними до правовідносин у даній справі. Вказані висновки безпосередньо впливатимуть на правильність вирішення даної справи, адже відповідно до ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, суд дійшов до висновку про необхідність зупинення провадження у справі №914/307/22, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду, а саме, до закінчення перегляду справи №922/2060/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

За змістом частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Таке право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно із ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 4 ст. 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується єдністю судової практики.

Суд зазначає, що ст.ст. 227,228 ГПК України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.

Зупинення провадження у справі - це тимчасове або повне припинення всіх процесуальних дій у справі, що викликане настанням зазначених у законі причин, що перешкоджають подальшому руху процесу, і щодо яких невідомо, коли вони можуть бути усунені.

Частиною 1 статті 228 ГПК України визначено право суду зупинити провадження у справі. Зокрема суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Зі змісту наведеної норми випливає, що причиною зупинення провадження у справі в даному випадку є перегляд судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

За приписами ч. 2 ст. 315 ГПК України у постанові палати, об`єднаної палати, Великої Палати Верховного Суду має міститися висновок про те, як саме повинна застосовуватися норма права, із застосуванням якої не погодилася колегія суддів, палата, об`єднана палата, що передала справу на розгляд палати, об`єднаної палати, Великої Палати.

Частиною 4 статті 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

В той же час, визначені статтею 228 ГПК України підстави передбачають право суду зупинити провадження у справі, а не обов`язок, як то встановлено ст. 227 ГПК України. Суд вирішує питання доцільності зупинення провадження у кожному конкретному випадку, виходячи з обставин справи.

З огляду на винятковість ситуації (наявність різної судової практики в аналогічних правовідносинах), суд першої інстанції зазначив про наявність правових підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №922/2060/20, враховуючи необхідність забезпечення реалізації закріпленого в п.4 ч.4 ст.17, ч.1 ст.36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» принципу єдності судової практики.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється у випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу до закінчення перегляду в касаційному порядку.

Так, судовими рішеннями в подібних правовідносинах, зокрема, є такі рішення, де подібними є предмет та підстави позову, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також фактичних обставин, що формують зміст спірних правовідносин.

З врахуванням зазначених вище обставин та враховуючи, що висновок Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у справі №922/2060/20 сприятиме забезпеченню єдності судової практики у правовідносинах, які є подібними правовідносинам у цій справі, правомірним є висновок суду першої інстанції щодо наявності об`єктивної необхідності зупинити провадження у справі №914/307/22 до закінчення перегляду справи №922/2060/20 Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду.

Наведене спростовує твердження скаржника, що суд не може посилатися на об`єктивну необхідність зупинення провадження справи № 914/307/22, оскільки зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду та надати оцінку всім необхідним фактам і суд першої інстанції прийняв рішення зупинити розгляд цієї справи без належної на це причини та з порушенням норм процесуального права.

Також, посилання скаржника на те, що у разі виникнення обставин, визначених п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України зупинити провадження у справі та подати клопотання про зупинення провадження у справі можливо лише на етапі підготовчого провадження і Господарський суд Львівської області неправомірно зупинив провадження по справі на стадії судового розгляду по суті на підставі п. 7 ч. 1 статті 228 ГПК України, судова колегія зазначає таке.

Відповідно до частини 1 статті 177 ГПК України, серед інших завдань підготовчого провадження, важливим є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, а також вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно п.10 ч. 2 ст. 182 ГПК України, у підготовчому засіданні суд вирішує заяви та клопотання учасників справи.

Початок розгляду справи по суті має місце з того моменту, коли господарський суд після відкриття судового засідання, роз`яснення сторонам та іншим учасникам судового процесу їх прав та обов`язків і розгляду інших клопотань і заяв (про відкладення розгляду справи, залучення до участі в ній інших осіб, витребування додаткових доказів тощо) переходить безпосередньо до розгляду позовних вимог.

Як вбачається із протоколу судового засідання від 21.06.2022, у судовому засіданні 21.06.2022 відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження до відкриття розгляду справи по суті.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 ГПК України).

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду, переглядаючи в апеляційному порядку спірну ухвалу, прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/307/22 є такою, що прийнята з дотриманням норм процесуального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваної ухвали не вбачає.

Відповідно до п.12 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі.

Разом з цим згідно з п. 2 ч. 1 ст. 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскільки ухвала суду першої інстанції про зупинення провадження у справі до зазначеного переліку не відноситься, дана постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, -

Західний апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:

1.Апеляційну скаргу Львівської міської ради б/н 27.06.2022 (Вх. № ЗАГС 01-05/1495/22 від 30.06.2022) залишити без задоволення

2.Ухвалу Господарського суду Львівської області від 21.06.2022 у справі №914/307/22 залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Галушко Н.А.

СуддяЖелік М.Б.

СуддяОрищин Г.В.