Ухвала

від 14.08.2022 по справі 904/2320/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про передачу справи до іншого суду

15.08.2022м. ДніпроСправа № 904/2320/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс Девелопмент", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", м. Дніпро

про стягнення

Суддя Ярошенко В.І.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Мікс Девелопмент" подало до Господарського суду Дніпропетровської області позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ", в якій просить суд стягнути заборгованість за договором оренди нежитлових приміщень № 01-10/Е338А/2020 від 01 жовтня 2020 року у розмірі 352 053, 22 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлових приміщень № 01-10/Е338А/2020 від 01 жовтня 2020 року, в частині сплати заборгованості за оренду нежитлових приміщень.

Дослідивши матеріали позовної заяви господарський суд дійшов висновку, що позовна заява подана із порушенням правил підсудності, та підлягає передачі до Господарського суду міста Києва з огляду на таке.

Частиною 1 статті 27 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

З наведених положень вказаної статті вбачається, що загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 30 Господарського процесуального кодексу України встановлена виключна підсудність справ.

Виключна підсудність - це правило, відповідно до якого справа має бути розглянута тільки певним господарським судом. Виключна підсудність означає, що деякі категорії справ не можуть розглядатися за загальними правилами підсудності, а також за правилами альтернативної підсудності. У цих категоріях справ не допускається також договірна підсудність.

Так, частина 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що спори, що виникають з приводу нерухомого майна, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Перелік позовів, для яких визначено виключну підсудність є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Виключну підсудність встановлено, зокрема, для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Місцезнаходження нерухомого майна має бути підтверджено документально. У разі конкуренції правил підсудності мають застосовуватися правила виключної підсудності.

При цьому, тлумачення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України повинно відбуватися з урахуванням принципу правової визначеності, який, в аспекті даного спору, полягає у забезпеченні здатності вірного тлумачення закону пересічною особою. Зокрема, встановлюючи підхід до тлумачення правових норм, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.07.1995 у справі "Толстой-Милославський" (Tolstoy Miloslavsky) проти Сполученого Королівства (скарга №18139/91), визначаючи зміст терміну "передбачений законом" сформулював наступну умову: положення національного законодавства повинні бути настільки ясними, зрозумілими і визначеними, щоб будь-яка людина, за необхідності скориставшись порадою юриста, могла б повністю зрозуміти зміст закону.

З огляду на зазначений підхід Європейського суду з прав людини до тлумачення правових норм, положення частини 3 статті 30 Господарського процесуального кодексу України означають, що спір має розглядатися за правилами виключної підсудності, коли нерухоме майно, право власності на таке майно або інші вимоги, що стосуються нерухомого майна, є предметом спору.

Водночас, як свідчить правозастосовна практика Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 20.09.2018 у справі № 902/919/17, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Згідно з положеннями статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомого майна належать: земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на них, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

За таких обставин, виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, тобто спір може стосуватися як правового статусу нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах у справі № 460/4286/16-ц від 23.01.2018 та у справі № 640/16548/16-ц від 16.05.2018, до позовів, що виникають з приводу нерухомого майна, належать, зокрема, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 Цивільного кодексу України); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 Цивільного кодексу України); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

З огляду на викладене, суд вважає, що спір у даній справі виник з приводу нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв`язок із нерухомим майном, а саме, стягнення орендної плати за користування цим майном, і позов має розглядатися за правилами виключної підсудності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Так, відповідно до пункту 1.1. спірного договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення, групи приміщень № 12а, загальною площею 194, 9 кв. м. (надалі - Приміщення), які розташовані за адресою: м. Київ, Мінське шосе № 4 літера А.

У зв`язку з викладеним, з огляду на місцезнаходження майна, за користування яким заявлено відповідні позовні вимоги про стягнення орендної плати, матеріали позовної заяви підлягають передачі за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

На підставі викладеного, керуючись статтями 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Направити матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Мікс Девелопмент" до Товариства з обмеженою відповідальністю "РУШ" про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлових приміщень № 01-10/Е338А/2020 від 01 жовтня 2020 року у розмірі 352 053, 22 грн до Господарського суду міста Києва (вулиця Богдана Хмельницького, 44В, Київ, 01054) після закінчення строку на її оскарження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 15.08.2022 та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.І. Ярошенко