ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" липня 2022 р. м. Київ Справа №911/2797/21
За позовом Приватного підприємства «Вєлма» (03067, м.Київ, вул. Гарматна, буд.21, кв.62)
до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд.16)
про стягнення 10428260,35 грн
та за зустрічним позовом Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м.Бровари, вул. Гагаріна, буд.16)
до Приватного підприємства «Вєлма» (03067, м.Київ, вул. Гарматна, буд.21, кв.62)
про стягнення 1779439,97 грн
Суддя Третьякова О.О.
Секретар судового засідання Капля Є.В.
Представники:
Від позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): не з`явився
Від відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): Власюк Д.В.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Приватне підприємство «Вєлма» (далі - позивач за первісним позовом) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою про стягнення з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (далі - відповідач за первісним позовом) 10428260,35 грн заборгованості, з яких 5912891,00 грн основного боргу, 139945,50 грн 3% річних та 369470,19 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020; 49325,24 грн основного боргу, 1353,40 грн 3% річних та 4241,21 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020; 3904780,47 грн основного боргу, 42364,19 грн 3% річних та 3889,15 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №04-21-01 від 12.01.2021 (надалі - первісний позов). В обґрунтування позовних вимог позивач за первісним позовом посилається на неналежне виконання відповідачем за первісним позовом грошових зобов`язань за договорами поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, №16-20-26 від 13.10.2020, №04-21-01 від 12.01.2021.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.09.2021 первісний позов залишено без руху та надано 10-денний строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви.
04.10.2021 до Господарського суду Київської області надійшла заява позивача за первісним позовом про усунення недоліків із письмовими уточненнями та доказами.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.10.2021 відкрито провадження у справі №911/2797/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо, підготовче засідання призначено на 04.11.2021.
02.11.2021 до Господарського суду Київської області від Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (відповідач за первісним позовом / позивач за зустрічним позовом) надійшов зустрічний позов від 01.11.2021 №1.9.2-2-1.9.2/1500 (надалі - зустрічний позов) до Приватного підприємства «Вєлма» (відповідач за зустрічним позовом / позивач за первісним позовом) про стягнення 1779439,97 грн, з яких 260297,12 грн пені та 282297,12 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020; 217618,56 грн пені та 284255,56 грн штрафу за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020; 377116,63 грн пені та 357854,98 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-21-01 від 12.01.2021. В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач за зустрічним позовом посилається на порушення відповідачем за зустрічним позовом зобов`язань щодо поставки товару за договорами поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, №16-20-26 від 13.10.2020 та №04-21-01 від 12.01.2021 в обсягах та строки, які були визначені умовами вказаних договорів.
Також 02.11.2021 до суду від відповідача за первісним позовом надійшов відзив, у якому відповідач за первісним позовом зазначає, що згідно з його бухгалтерськими даними (з урахуванням уточнення цифр, наданих у запереченнях від 19.11.2021 на відповідь на відзив, що отримані судом 22.11.2021):
- за договором №04-20-03 від 12.02.2020 позивач за первісним позовом здійснив поставки товару на загальну суму 27291927,91 грн, відповідачем за первісним позовом здійснено оплати за товар на загальну суму 21379036,91 грн, заборгованість відповідача за первісним позовом становить 5912891,00 грн;
- за договором №16-20-26 від 13.10.2020 позивач за первісним позовом здійснив поставки товару на загальну суму 1469206,74 грн, відповідачем за первісним позовом здійснено оплати за товар на загальну суму 1419881,50 грн, заборгованість відповідача за первісним позовом становить 49325,24 грн;
- за договором №04-21-01 від 12.01.2021 позивач за первісним позовом здійснив поставки товару на загальну суму 22184780,47 грн, відповідачем за первісним позовом здійснено оплати за товар на загальну суму 18280000,00 грн, заборгованість відповідача за первісним позовом становить 3904780,46 грн. Також відповідач за первісним позовом у своєму відзиві зазначає, що розрахунок позивача за первісним позовом щодо інфляційних втрат та 3% річних потребує роз`яснень в частині розміру та періоду заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.11.2021 у справі №911/2797/21 зустрічний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Приватного підприємства «Вєлма» про стягнення 1779439,97 грн прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі №911/2797/21 в одному провадженні, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій.
У підготовче засідання 04.11.2021 з`явились представники сторін, протокольною ухвалою суду оголошена перерва у підготовчому засіданні на 09.12.2021.
12.11.2021 до Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив.
22.11.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом надійшло заперечення на відповідь на відзив.
22.11.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача за зустрічним позовом / позивача за первісним позовом надійшов відзив на зустрічну позовну заяву. У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом просить про зменшення пені та штрафу на 90%, надає свій контррозрахунок пені та зазначає, що наданий позивачем за зустрічним позовом розрахунок пені не може бути прийнятий судом до уваги, а вимога позивача за зустрічним позовом про стягнення штрафу згідно з ч.2 ст.231 Господарського кодексу України з відповідача за зустрічним позовом є безпідставною.
09.12.2021 до Господарського суду Київської області від позивача за зустрічним позовом / відповідача за первісним позовом надійшла відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
У підготовче засідання 09.12.2021 з`явились представники сторін, суд на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.01.2022.
20.12.2021 до Господарського суду Київської області від відповідача за зустрічним позовом надійшло заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву.
У судове засідання 13.01.2022 з`явились представники сторін, які надали пояснення по суті спору, протокольними ухвалами суду від 13.01.2022 та від 27.01.2022 у судовому засіданні оголошувались перерви відповідно на 27.01.2022 та на 17.02.2022.
25.01.2022 до Господарського суду Київської області від позивача за первісним позовом надійшли додаткові письмові пояснення за результатами судового засідання 13.01.2022.
17.02.2022 засідання суду не відбулося у зв`язку із перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, тому судове засідання призначено на 11.03.2022 після виходу судді з лікарняного, про що сторін повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 21.02.2022, постановленою в порядку ст.120-121 Господарського процесуального кодексу України.
11.03.2022 засідання суду не відбулося у зв`язку зі збройною агресією РФ, введенням воєнного стану та активними бойовими діями у Київській області. Тому судове засідання було призначено на 24.06.2022, про що сторін повідомлено ухвалою Господарського суду Київської області від 02.06.2022 на електронні адреси, зазначені сторонами.
22.06.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом надійшла заява про розгляд справи без участі представника.
У судові засідання 24.06.2022, 07.07.2022 з`явився представник позивача за первісним позовом / відповідача за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом / позивача за зустрічним позовом не з`явився, останній вважається судом належним чином повідомленим про розгляд справи, враховуючи подану ним заяву про розгляд справи без його участі. Протокольними ухвалами суду від 24.06.2022 та від 07.07.2022 у судовому засіданні оголошувалась перерва в судовому засідання відповідно на 07.07.2022 та на 18.07.2022.
У судове засідання 18.07.2022 з`явився представник позивача за зустрічним позовом / відповідача за первісним позовом, представник відповідача за зустрічним позовом / позивача за первісним позовом не з`явився. Враховуючи, що останній належним чином повідомлений про розгляд справи, його неявка не перешкоджає розгляду справи.
За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів у судовому засіданні 18.07.2022 після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд
ВСТАНОВИВ:
12.02.2020 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в якості покупця та Приватне підприємство «Вєлма» в якості постачальника уклали договір №04-20-03 (далі - договір №04-20-03), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору №04-20-03).
Відповідно до п.1.2 договору №04-20-03 загальна кількість продукції, що є предметом поставки за цим договором, її дольове співвідношення за видами та кількістю визначається додатковими угодами, що укладаються сторонами протягом строку дії договору, та які після їх підписання уповноваженими представниками сторін є невід`ємними частинами договору. Також відповідно до п.3.1 договору №04-20-03 асортимент (вид) продукції, що є предметом цього договору, визначається в додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії цього договору і є його невід`ємними частинами.
В договорі №04-20-03 сторони визначили умови поставки, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін та інші умови.
Ціна на продукцію, що поставляється, відповідно до п.2.1 договору №04-20-03 встановлюється у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії договору і є його невід`ємними частинами. Відповідно до п.2.2 договору №04-20-03 ціна продукції може змінюватись протягом строку дії договору відповідно до зміни ринкової кон`юнктури за погодженням сторін. Зміна ціни на продукцію по вже укладеним додатковим угодам не допускається. Відповідно до п.4.5 договору №04-20-03 поставка продукції постачальником покупцю здійснюється на умовах DDP (Інкотермс 2010) склад покупця.
Відповідно до п.4.6 договору №04-20-03 постачальник зобов`язаний надати покупцю при поставці кожної партії продукції належним чином оформлені документи в оригіналах: товарно-транспортні накладні та видаткові накладні. Оплати за поставлену продукцію здійснюється згідно з п.5.2 договору №04-20-03 на умовах відстрочення платежу - протягом 20 банківських днів з моменту фактичної поставки продукції на склад покупця, що підтверджується на товарно-транспортній накладній підписом уповноваженої особи покупця про прийняття продукції та за умови надання постачальником всіх документів, передбачених п.4.6 цього договору, та виконання постачальником умов п.4.7 цього договору.
Відповідно до п.7.3 договору №04-20-03 за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочення.
Відповідно до п.7.5 договору №04-20-03 одностороння відмова постачальника від виконання своїх зобов`язань тягне за собою відповідальність у вигляді відшкодування завданих покупцю цими діями прямих збитків та покладає на нього обов`язок одноразово сплатити штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої продукції.
Відповідно до п.7.6 договору №04-20-03 за прострочення платежу покупець на письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3 проценти річних від простроченої суми.
Відповідно до п.9.1 договору №04-20-03 строком його дії є - до 31.12.2020 включно.
Відповідно до п.9.2 цього договору у випадку порушення іншою стороною умов цього договору цей договір може бути розірваний за ініціативою однієї із сторін в односторонньому порядку, про що сторона-ініціатор зобов`язана повідомити іншу сторону у письмовому вигляді не менш як за 20 календарних днів до дати розірвання договору.
13.10.2020 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в якості покупця та Приватне підприємство «Вєлма» в якості постачальника уклали договір №16-20-26 (далі - договір №16-20-26), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору №16-20-26).
В договорі №16-20-26 сторони визначили умови поставки, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін та інші умови.
Положення пунктів 1.2, 3.1, 2.1, 2.2, 4.5, 4.6, 5.2, 7.3, 7.5, 7.6, 9.1 та 9.2 договору №16-20-26 ідентичні таким же пунктам договору №04-20-03, а тому суд ці положення не дублює в тексті рішення, обмежившись вказівкою про їх ідентичність відповідним пунктам договору, що були проаналізовані вище в рішенні суду при наданні правової оцінки договору №04-20-03.
12.01.2021 Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» в якості покупця та Приватне підприємство «Вєлма» в якості постачальника уклали договір №04-21-01 (далі - договір №04-21-01), за яким постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, поставляти покупцю протягом строку дії цього договору зернові культури, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених договором, прийняти й оплатити поставлену продукцію (п.1.1 договору №04-21-01).
В договорі №04-21-01 сторони визначили умови поставки, права та обов`язки сторін, порядок розрахунків, відповідальність сторін та інші умови.
Положення пунктів 1.2, 3.1, 2.1, 2.2, 4.5, 4.6, 5.2, 7.3, 7.5, 7.6 та 9.2 договору №04-21-01 ідентичні таким же пунктам договору №04-20-03, а тому суд ці положення не дублює в тексті рішення, обмежившись вказівкою про їх ідентичність відповідним пунктам договору, що були проаналізовані вище в рішенні суду при наданні правової оцінки договору №04-20-03.
Відповідно до п.9.1 договору 04-21-01 строком його дії є - до 31.12.2021 включно.
Копії додаткових угод до договорів №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01, в яких сторони визначили асортимент, кількість та ціну продукції, що є предметом поставки, містяться в матеріалах справи.
Так, до договору №04-20-03 сторонами були укладені додаткові угоди про поставки наступної продукції на таких основних умовах:
№ дод.угодиНайменування продукціїОбсяг поставки, тонЦіна, грн за тонуПеріод поставки1Пшениця80545012-26.02.20202Пшениця100590002-16.04.20203Пшениця100590006-21.04.20204Кукурудза500535022.04.-06.05.20205Кукурудза500535028.04.-12.05.20206Пшениця300630030.04.-14.05.20207Пшениця Кукурудза100 1006600 535005-19.06.20208Кукурудза300535001.-15.07.20209Кукурудза200545006-20.07.202010Пшениця350660007-21.07.202011Пшениця160630013-27.07.202012Пшениця250630022.07.-05.08.202013Пшениця80575020.08.-03.09.202014Пшениця80585021.08.-04.09.202015Пшениця40595028.08.-11.09.202016Пшениця80605031.08.-14.09.202017Пшениця80630003-17.09.202018Пшениця150730009-24.10.202019Кукурудза100695021.10.-04.11.202020Кукурудза300700009-23.11.202021Кукурудза150710010-24.11.202022Кукурудза250720011-25.11.202023Кукурудза300700009-24.12.202024Кукурудза500700016-31.12.202025Кукурудза300700023-31.12.202026Пшениця350820028-31.12.2020
До договору №16-20-26 сторонами були укладені додаткові угоди про поставки наступної продукції на таких основних умовах:
№ дод.угодиНайменування продукціїОбсяг поставки, тонЦіна, грн за тонуПеріод поставки1Кукурудза300650016-30.10.20202Кукурудза200695022.10.-05.11.20203Кукурудза300730030.10.-12.11.2020
До договору №04-21-01 сторонами були укладені додаткові угоди про поставки наступної продукції на таких основних умовах:
№ дод.угодиНайменування продукціїОбсяг поставки, тонЦіна, грн за тонуПеріод поставки1Кукурудза250745012-26.01.20212Кукурудза250780014-28.01.20213Кукурудза400820025.01.-08.02.20214Кукурудза300820029.01.-13.02.20215Кукурудза100770007-21.04.20216Кукурудза200770009-23.04.20217Кукурудза50770015-29.04.20218Кукурудза260770023-30.04.20219Кукурудза180830007-17.05.202110Кукурудза100845011-23.05.202111Кукурудза300860013-27.05.202112Кукурудза300860018-31.05.202113Кукурудза300840020.05.-01.06.202114Кукурудза300830025.05.-05.06.2021
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, які сторонами не заперечуються та підтверджуються копіями договорів, в т.ч. додаткових угод, які є в матеріалах справи, суд виходить з того, що між сторонами на підставі договорів №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 виникли майнові правовідносини за договором поставки.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Згідно із ст.509 цього Кодексу зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
За змістом положень ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Також відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з ч.1 ст.530 цього Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений принцип договірного права "pacta sunt servanda", відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Положеннями ч.1 ст.265 Господарського кодексу України визначено поняття договору поставки як договору, за яким одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Також відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення (ч.2 ст.265 Господарського кодексу України).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч.2 ст.218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Із первісного позову та зустрічного позову та інших процесуальних заяв сторін по суті справи випливає, що спір між сторонами виник з підстав невиконання (виконання не в повному обсязі) відповідачем за первісним позовом зобов`язання з оплати поставленої йому продукції (неповна оплата покупцем поставленої продукції) та з підстав невиконання (виконання не в повному обсязі) відповідачем за зустрічним позовом зобов`язання з поставки продукції в тих обсягах, що були визначені договорами (недопоставка продукції постачальником).
Відповідно до заяв сторін по суті справи щодо первісного позову сторони спору не заперечують факти поставок позивачем відповідачу за первісним позовом продукції в обсягах, які вказані в первісному позові та підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями накладних про поставку, та не заперечують факти неповної оплати поставленої продукції відповідачем позивачу за первісним позовом, які підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок про оплату. Однак сторони мають розбіжності щодо розрахунку заявлених позивачем за первісним позовом вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних з підстав неповної оплати відповідачем за первісним позовом поставленої продукції.
Також, відповідно до заяв сторін по суті справи щодо зустрічного позову, сторони спору не заперечують факти недопоставок (поставок не в повному обсязі) відповідачем позивачу за зустрічним позовом продукції, однак сторони мають розбіжності щодо розрахунку заявлених позивачем за зустрічним позовом вимог про стягнення неустойки (пені та штрафу) з підстав недопоставки продукції відповідачем за зустрічним позовом. Крім того, відповідач за зустрічним позовом просить суд про зменшення неустойки на 90%.
При вирішенні спору суд застосовує, зокрема, принцип "pacta sunt servanda", закріплений в ст.629 Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ч.2 ст.189 Господарського кодексу України ціна є істотною умовою господарського договору. Відповідно до ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Відповідно до ст.670 цього Кодексу якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми. Якщо продавець передав покупцеві більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобов`язаний повідомити про це продавця. Якщо в розумний строк після одержання такого повідомлення продавець не розпорядиться товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором. Якщо покупець прийняв більшу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов`язаний оплатити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.
В договорах №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 сторони домовились (пункти 2.1 та 2.2 договорів), що асортимент, кількість та ціна на продукцію, що поставляється, встановлюється у додаткових угодах, що укладаються сторонами протягом строку дії договору і є його невід`ємними частинами. Ціна продукції може змінюватись протягом строку дії договору відповідно до зміни ринкової кон`юнктури за погодженням сторін. Зміна ціни на продукцію по вже укладеним додатковим угодам не допускається.
Отже, сторони зафіксували асортимент, кількість та ціну на продукцію, що підлягає поставці, в додаткових угодах до договорів №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01. Копії відповідних додаткових угод містяться в матеріалах справи. Визначені сторонами умови поставок в договорах №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 в силу ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковими для сторін.
Також в матеріалах справи містяться копії накладних про прийняття відповідачем за первісним позовом матеріальних цінностей (партій поставленої продукції) від позивача за первісним позовом, що є доказом поставки відповідних партій.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що виникнення основного боргу відповідача за первісним позовом по оплаті вартості продукції позивачу за первісним позовом за договорами №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 підтверджується належними та допустимими доказами, які не оспорюються сторонами. Розрахунок виникнення основного боргу відповідача за первісним позовом - по мірі поставок продукції партіями та їх оплат (часткових оплат) - перевірений судом та наводиться в таблицях нижче:
Договір №04-20-03 від 12.02.2020№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки згідно з накладною (тон)Вартість поставки в накладній (грн)№ дод. угоди, що діялаУзгоджений обсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Вартість поставки згідно з ціною в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)1234567=2 х 68=5-2 9=8х6№1 14.02.202069,98381391,28180545038139110,02не заявлено№5 03.04.202031,74187266,132100590018726643,56не заявлено№6 06.04.202085,24502916,34вищевище5900502916вищене заявлено№7 07.04.202039,46232814,1631005900232814вищене заявлено№8 24.04.2020261,461398809,9545005350139881198,86не заявлено№9 27.04.2020139,68747287,44вищевище5350747288вищене заявлено№10 28.04.2020147,1786984,4155005350786985242не заявлено№11 29.04.2020110,9593314,56вищевище5350593315вищене заявлено№12 02.05.202078,82496566630063004965667,3не заявлено№13 12.05.202075,44475272вищевище6300475272вищене заявлено№22 21.05.202064,06403578вищевище6300403578вищене заявлено№23 22.05.202074,38468594вищевище6300468594вищене заявлено№29 05.06.202083,14 (к)444798,677100(п)+100(к)6600п/5350к444799100 (п) +16,86 (к)не заявлено№35 02.07.2020120,94647028,5283005350647029179,06не заявлено№39 08.07.202079,66434147,329200545043414740,16не заявлено№41 09.07.202080,18436981,32вищевище5450436981вищене заявлено№40 08.07.202081,94540804103506600540804231,54не заявлено№42 10.07.202036,52241032вищевище6600241032вищене заявлено№45 14.07.202062,54394002111606300394002(-2,82)не заявлено№48 28.07.202069,28436464вищевище6300436464вищене заявлено№50 29.07.202031195300вищевище6300195300вищене заявлено№53 01.08.2020113,3713790122506300713790(-2,64)не заявлено№54 02.08.2020111,12700056вищевище6300700056вищене заявлено№55 03.08.202028,22177786вищевище6300177786вищене заявлено№62 21.08.202076,18438035,30138057504380353,82не заявлено№63 24.08.202069,584070431480585040704310,42не заявлено№68 29.08.202038,16227051,84154059502270521,84не заявлено№69 31.08.202077,24467302,31168060504673022,76не заявлено№70 10.09.202045,2228488617806300284886(-5,34)не заявлено№71 11.09.202040,12252756вищевище6300252756вищене заявлено№82 09.10.202093,32681235,6318150730068123656,68не заявлено№90 21.10.202060,28418946,2419100695041894639,72не заявлено№94 09.11.202073,52514639,70203007000514640226,481585360№95 10.11.2020119,16846036,4821150710084603630,84218964№96 11.11.2020139,1410018082225072001001808(-39,82)0№97 12.11.202033237600вищевище7200237600вищевище№98 13.11.2020117,68847296вищевище7200847296вищевище№99 10.12.202067,8474599,72233007000474600270,141890980№100 11.12.202064,08448559,75вищевище7000448560вищевище№101 14.12.202064,62452339,74вищевище7000452340вищевище№102 16.12.20201761231999,32450070001232000вищевище№103 17.12.202061,54430779,76вищевище7000430780вищевище№104 18.12.2020108,7760899,56вищевище7000760900вищевище№105 21.12.2020177,241240679,29вищевище70001240680вищевище№106 22.12.202072,42506939,71вищевище7000506940вищевище№107 23.12.202037,46262219,85253007000262220вищевище№1 06.01.2021212,761744631,1526350820017446325,9448708№2 08.01.2021131,31076659,48вищевище82001076660вищевищеВСЬОГО:4232,6227291927,91 5800 272919341567,383744012
Договір №16-20-26 від 13.10.2020№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки згідно з накладною (тон)Вартість поставки в накладній (грн)№ дод. угоди, що діялаУзгоджений обсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Вартість поставки згідно з ціною в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)1234567=2 х 68=5-2 9=8х6№88 17.10.202037,73 245245,1513006500245245262,271704755№91 22.10.202066,43 461688,7722006950461688,5102,93715363,50№92 23.10.202030,64 212948,12вищевище6950212948вищевище№93 01.11.202075,25 549324,7033007300549325224,751640675ВСЬОГО:210,051469206,74 800 1469206,50589,954060793,50
Договір №04-21-01 від 12.01.2021№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки згідно з накладною (тон)Вартість поставки в накладній (грн)№ дод. угоди, що діялаУзгоджений обсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Вартість поставки згідно з ціною в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)1234567=2 х 68=5-2 9=8х6№3 13.01.202152,26 389336,8012507450389337197,741473163№4 14.01.2021146,14 1139892225078001139892-34,020№5 15.01.2021137,88 1075464вищевище78001075464вищевище№11 26.01.2021121,54 996627,5234008200996628109,4897080№12 28.01.2021169,06 1386291,32вищевище82001386292вищевище№14 30.01.2021145,98 1197035,41430082001197036125,741031068№15 01.02.202128,28 231895,88вищевище8200231896вищевище№19 07.04.202133,74 259798,165100770025979811,991630№20 08.04.202134,54 265958,16вищевище7700265958вищевище№22 11.04.202171,32 549164,3262007700549164вищевище№23 13.04.202167,92 522984,31вищевище7700522984вищевище№24 14.04.202132,1 247170,15вищевище7700247170вищевище№25 15.04.202193,1 716870,437507700716870вищевище№27 23.04.2021265,38 2043427,22826077002043426вищевище№28 07.05.202165,64 544811,87918083005448124,1634528№29 08.05.2021110,2 914659,78вищевище8300914660вищевище№31 12.05.202187,88 742585,9310100845074258612,12102414№33 13.05.202131,12 267632,0111300860026763228,18242348№34 14.05.202168,18 586348,02вищевище8600586348вищевище№35 15.05.2021102,88 884768,04вищевище8600884768вищевище№37 17.05.202169,64 598904,03вищевище8600598904вищевище№38 18.05.2021100,22861892,04123008600861892101,96876856№39 19.05.202197,82 841252,04вищевище8600841252вищевище№40 20.05.202159,62 500807,9313300840050080825,06210504№41 21.05.202132,02 268967,96вищевище8400268968вищевище№42 22.05.202193,26 783383,89вищевище8400783384вищевище№43 23.05.202190,04 756335,90вищевище8400756336вищевище№44 25.05.202193,3 774389,81143008300774390-14,520№45 26.05.202131,34 260121,94вищевище8300260122вищевище№46 27.05.202196,42 800285,80вищевище8300800286вищевище№47 28.05.202160,46 501817,88вищевище8300501818вищевище№48 29.05.202133 273899,93вищевище8300273900вищевищеВсього:2722,2822184780,48 3290 22184781,00567,724959591
Перевіряючи розрахунок виникнення основного боргу відповідача за первісним позовом, суд співставив вартість поставки продукції, яка вказувалась в накладних (колонка 3 таблиць вище), із вартістю поставки продукції, розрахованою судом арифметично виходячи із фактичного обсягу поставки (в тонах) та ціни за тонну, яка була погоджена сторонами у відповідних додаткових угодах (колонка 7 таблиць вище). Суд при цьому відмічає, що несуттєва арифметична розбіжність у вартості товару, яка вказувалась у накладних, та вартості товару, якщо її розрахувати (перевірити) арифметично згідно з ціною товару в додатковій угоді, помноженою на обсяг поставки (тон), може пояснюватись дотриманням вимог податкового обліку при оформленні накладних щодо необхідності зазначення в накладних бази оподаткування одиниці товару (ціни за тону без урахування ПДВ). При цьому зазначення в накладних ціни за тону товару без урахування ПДВ передбачає необхідність її арифметичного підрахунку та заокруглення до копійки (сотої частини національної грошової одиниці - гривні), що в подальшому впливає на підрахунок загальної вартості фактично поставленого товару.
Суд також зауважує, що однією з умов, що сприяли виникненню спору між сторонами, стало не зазначення сторонами у видаткових накладних номеру конкретної додаткової угоди, в межах якої здійснювалась та чи інша поставка та оформлювалась накладна. Так, із обставин спору вбачається, що позивач та відповідач за зустрічним позовом при розрахунку обсягу недопоставленої відповідачем за зустрічним позовом продукції по різному (неоднаково) пов`язують деякі видаткові накладні з відповідними додатковими угодами. Суд водночас вказує, що хоча видаткові накладні про поставку тієї або іншої партії продукції, які оформлювались сторонами в момент поставки, не містили прямого посилання на конкретну додаткову угоду, на підставі якої вони складались, однак зазначення сторонами в накладних ціни за одиницю товару дозволяє відстежити конкретну додаткову угоду, на підставі якої в видаткових накладних зазначалась відповідна ціна, і таким чином пов`язати ту чи іншу фактичну поставлену партію товару з відповідною додатковою угодою.
Враховуючи викладене, на підставі наявних у матеріалах справи видаткових накладних, суд приходить до висновку, що загальна вартість поставок продукції, які були здійснені позивачем за первісним позовом відповідачу за первісним позовом за договорами становить:
- за договором №04-20-03 від 12.02.2020: 27291927,91 грн;
- за договором №16-20-26 від 13.10.2020: 1469206,74 грн;
- за договором №04-21-01 від 12.01.2021: 22184780,48 грн.
Загальна сума оплат за продукцію, які були здійснені відповідачем за первісним позовом позивачу за первісним за договорами, що визнається обома сторонами та підтверджується банківськими виписками, копії яких долучені позивачем за первісним позовом і містяться в матеріалів справи, становить:
- за договором №04-20-03 від 12.02.2020: 21379036,91 грн;
- за договором №16-20-26 від 13.10.2020: 1419881,50 грн;
- за договором №04-21-01 від 12.01.2021: 18280000,01 грн.
Таким чином, суд встановив, що заборгованість відповідача за первісним позовом по оплаті позивачу за первісним позовом вартості поставленої продукції за договором №04-20-03 від 12.02.2020 (основна заборгованість) становить: 27291927,91 грн (загальна вартість поставок продукції) - 21379036,91 грн (загальна сума оплат за продукцію) = 5912891 грн.
Також, суд встановив, що заборгованість відповідача за первісним позовом по оплаті позивачу за первісним позовом вартості поставленої продукції за договором №16-20-26 від 13.10.2020 (основна заборгованість) становить: 1469206,74 грн (загальна вартість поставок продукції) - 1419881,50 грн (загальна сума оплат за продукцію) = 49325,24 грн.
До того ж, суд встановив, що заборгованість відповідача за первісним позовом по оплаті позивачу за первісним позовом вартості поставленої продукції за договором №04-21-01 від 12.01.2021 (основна заборгованість): 22184780,48 грн (загальна вартість поставок продукції) - 18280000,01 грн (загальна сума оплат за продукцію)= 3904780,47 грн.
Вказані розміри основної заборгованості відповідача за первісним позовом документально підтверджуються, відповідачем за первісним позовом не спростовуються та визнані ним у заявах по суті справи.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно з ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).
Належними у розумінні ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, відповідно до ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи неналежне виконанням відповідачем за первісним позовом своїх грошових зобов`язань за договорами №04-20-03 від 12.02.2020, №16-20-26 від 13.10.2021 та №04-21-01 від 12.01.2021, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення основного боргу за цими договорами в розмірі відповідно 5912891,00 грн, 49325,24 грн та 3904780,47 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи спір в частині первісних позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних, суд зазначає, що згідно з ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. У ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем за первісним позовом за наслідками судового засідання 13.01.2022 та позиції відповідача за первісним позовом було надано суду уточнений розрахунок 3% річних та інфляційних, яким позивач зменшив розмір нарахувань 3% річних та інфляційних. Жодних аргументів на спростування вказаного уточненого розрахунку відповідач за первісним позовом не навів.
Перевіривши уточнений розрахунок нарахувань 3% річних та інфляційних за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга», суд зазначає також, що позивачем за первісним позовом в уточненому розрахунку не враховано, що в грудні 2020 та січні 2021 небанківськими днями були в тому числі дні 19-20 грудня, 25-27 грудня, 31 грудня (банки були закритими для здійснення звичайних банківських операцій клієнтів), 1-3 січня, 7-10 січня, 17 січня, а строк для оплати за видатковою накладною №103 від 17.12.2020 (20 банківських днів) закінчувався 20.01.2021, а отже прострочення необхідно рахувати з 21.01.2021. Аналогічні помилки були допущені позивачем за первісним позовом і щодо інших заборгованостей періоду грудня-січня, а тому суд здійснив повний перерахунок 3% річних та інфляційних за договором №04-20-03 за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»:
Договір №04-20-03 від 12.02.2020№ та дата видаткової накладноїСума (залишок) боргуЗ якого дня нараховує прострочення позивач за первісним позовом Дата виникнення прострочення (з якого дня нараховує суд)3% річних (по 30.09.2021) перераховані судомІнфляційні (по 31.08.2021) перераховані судом№103 17.12.2020320861,9619.01.202121.01.20216672,17 грн15674,26 грн№104 18.12.2020760899,5620.01.202122.01.202115760,00 грн37170,31 грн№105 21.12.20201240679,2921.01.202125.01.202125391,44 грн60607,78 грн№106 22.12.2020506939,7122.01.202126.01.202110333,24 грн24764,25 грн№107 23.12.2020262219,8525.01.202127.01.20215323,42 грн12809,57 грн№1 06.01.20211744631,1504.02.202105.02.202134127,85 грн.85226,08 грн№2 08.01.20211076659,4805.02.202105.02.202121061,23 грн52595,34 грнВСЬОГО: 118 669,35 288847,59
Судом не виявлено помилок в уточнюючому розрахунку 3% річних та інфляційних за договорами №16-20-26 від 13.10.2020 та №04-21-01 від 12.01.2020, наданому позивачем за первісним позовом.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги за первісним позовом в частині стягнення 3% річних та інфляційних за договорами №04-20-03 від 12.02.2020, №16-20-26 від 13.10.2021 та №04-21-01 від 12.01.2021 підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача за первісним позовом 118669,35 грн 3% річних та 288847,59 грн інфляційних за договором №04-20-03 від 12.02.2020, 1236,15 грн 3% річних та 3553,78 грн інфляційних за договором №16-20-26 від 13.10.2020 та 31294,22 грн 3% річних за договором №04-21-01 від 12.01.2021.
Всього таким чином, первісний позов підлягає задоволенню в загальній сумі 10310597,80 грн (5912891,00 грн основного боргу + 49325,24 грн основного боргу + 3904780,47 грн основного боргу + 118669,35 грн 3% річних + 288847,59 грн інфляційних втрат + 1236,15 грн 3% річних + 3553,78 грн інфляційних втрат + 31294,22 грн 3% річних =10310597,80). В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в загальній сумі 117662,55 суд відмовляє внаслідок їх необґрунтованості.
Розглядаючи зустрічний позов, суд виходить з того, що факт недопоставки продукції відповідачем за зустрічним позовом позивачу за зустрічним позовом за договорами №04-20-03 від 12.02.2020, №16-20-26 від 13.10.2021 та №04-21-01 від 12.01.2021 документально підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (копіями) та визнається сторонами, однак сторони мають розбіжності при визначенні обсягів та вартості недопоставленої продукції. Так, у заявах по суті справи за зустрічним позовом сторони визнають факти недопоставки, однак розрахунки штрафних санкцій за недопоставку у позивача за зустрічним позовом та у відповідача за зустрічним позовом мають розбіжності, оскільки при визначенні обсягу недопоставки продукції сторони деякі видаткові накладні по різному співвідносять з відповідними додатковими угодами.
Крім того, розрахунок штрафних санкцій позивача за зустрічним позовом містить помилки, наприклад, по накладним №96 від 11.11.2020 (обсяг поставки - 139,14 т), №97 від 12.11.2020 (33 т) та №98 від 13.11.2020 (117,68 т), які оформлені за договором №04-20-03 та додатковою угодою №22 (замовлений обсяг поставки - 250 т), сумарний обсяг поставок склав 289,82 т (139,14+33+117,68), тобто фактичний обсяг поставки був на 39,82 т більше замовленого (289,82-250), однак в розрахунку позивача за зустрічним позовом помилково вказується про те, що фактичний обсяг поставки був на 39,82 т менше замовленого і відповідно помилково здійснені нарахування.
Усуваючи вказані розбіжності, що виникли між сторонами при визначенні обсягу недопоставленої продукції (в натуральному та грошовому вираженні), суд виходить з того, що, як вже було зазначено в рішенні, виникненню спору між сторонами сприяло те, що при оформленні видаткових накладних про поставку певної партії продукції сторони не вказували у видаткових накладних номер конкретної додаткової угоди, в межах якої здійснювалась та чи інша поставка, а оскільки ціна на продукцію періодично змінювалась, то такі умови ускладнили прив`язку тієї чи іншої поставленої партії продукції до відповідної додаткової угоди з метою визначення таким чином обсягу та вартості недопоставленої продукції угод. Внаслідок цього при розрахунку обсягу та вартості недопоставленої продукції кожна із сторін спору деякі видаткові накладні прив`язує до тієї чи іншої додаткової угоди на власний розсуд, що не є обґрунтованим та приводить до розбіжностей при визначенні ціни та загальної вартості недопоставленої продукції. Як вже зазначав суд, хоча видаткові накладні про поставку тієї або іншої партії продукції, які оформлювались сторонами в момент поставки, не містили прямого посилання на конкретну додаткову угоду, на підставі якої вони складались, однак зазначення сторонами при підписанні накладних в них ціни за одиницю товару дозволяє відстежити конкретну додаткову угоду, на підставі якої в видаткових накладних зазначалась відповідна ціна, і таким чином пов`язати кожну фактичну поставлену партію товару з відповідною додатковою угодою. Суд при цьому також зазначає, що фактичний обсяг поставки продукції за кожним відповідним договором та додатковою угодою нерозривно пов`язаний із фактичним обсягом недопоставки продукції за відповідним договором та додатковою угодою, а тому було би помилковим фактичний обсяг поставки продукції за кожним відповідним договором та додатковою угодою рахувати на підставі одних накладних, а фактичний обсяг недопоставки продукції за тим же договором та тією ж додатковою угодою рахувати на підставі інших накладних.
Враховуючи викладене, на підставі наявних в матеріалах справи накладних, додаткових угод та даних про фактичні обсяги поставки продукції, які наведені в таблицях вище, також в цих же таблицях судом наводиться розрахунок фактичного обсягу недопоставки продукції за відповідними договорами та додатковими угодами.
Суд водночас також враховує, що позовні вимоги за зустрічним позовом заявлені з підстав недопоставки продукції за додатковими угодами №20, №21, №22, №23, №24, №25 та №26 до договору №04-20-03, додатковими угодами №1, №2 та №3 до договору №16-20-26 та додатковими угодами №1, №2, №3, №4, №5, №6, №7, №8, №9, №10, №11, №12, №13 та №14 до договору №04-21-01.
Таким чином, відповідно до розрахунку, здійсненого судом та відображеного у таблицях вище в межах позовних вимог за зустрічним позовом, загальна вартість недопоставленої продукції за додатковими угодами №№20-26 до договору №04-20-03 становить 3744012 грн, загальна вартість недопоставленої продукції за додатковими угодами №№1-3 до договору №16-20-26 становить 4060793,50 грн, загальна вартість недопоставленої продукції за додатковими угодами №№1-13 до договору №04-21-01 становить 4959591 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та зустрічному позову в цій частині суд вкотре зазначає, що відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.7.1 договору №04-20-03, договору №16-20-26 та договору №04-21-01 у випадку порушення своїх зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством.
В п.7.3 договору №04-20-03, договору №16-20-26 та договору №04-21-01 сторони визначили, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує покупцю неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач за зустрічним позовом, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);
за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
У заявах по суті справи щодо зустрічного позову відповідач за зустрічним позовом, заперечуючи проти стягнення штрафу у розмірі 7%, посилається на те, що ч.2 ст.231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, оскільки позивач за зустрічним позовом не належить до державного сектора економіки. Також, відповідач за зустрічним позовом посилається на те, що при визначенні розміру штрафних санкцій ціну товару необхідно рахувати без ПДВ відповідно до вимог розділу V Податкового кодексу України, оскільки суми неустойки не є базою оподаткування ПДВ. Одночасно, відповідач за зустрічним позовом просить суд про зменшення пені та штрафу на 90%.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.22 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання державного сектора економіки є суб`єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб`єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п`ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб`єктів.
Відповідно до п.1.1 статуту ДП «Укрспирт» (копія міститься в матеріалах справи) вказане підприємство засноване на державній власності і є державним комерційним підприємством.
Отже, посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що ДП «Укрспирт» не належить до державного сектора економіки та що відповідно ч.2 ст.231 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню до правовідносин сторін, є хибним. Крім того, ця правова позиція відповідача за зустрічним позовом має ознаки суперечливої поведінки в аспекті того, що сам відповідач за зустрічним позовом просить суд про зменшення нарахованої пені та штрафу на 90%.
Враховуючи викладене, посилання відповідача за зустрічним позовом на неможливість застосування ч.2 ст.231 Господарського кодексу України до правовідносин сторін судом відхиляється.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на те, що при визначенні розміру штрафних санкцій ціну товару необхідно рахувати без ПДВ відповідно до вимог розділу V Податкового кодексу України, суд вважає неспроможним з огляду на таке.
Відповідно до п.1.1 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів (податкові правовідносини), а не цивільні (господарські) правовідносини, що виникли між сторонами і в межах яких у сторін виник спір.
Нарахування штрафних санкцій в межах цивільних (господарських) правовідносин між сторонами регулюється ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, відповідно до якої штрафні санкції застосовуються у відповідних розмірах від вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, при цьому наведена норма не передбачає необхідність відокремлення та виключення ПДВ із вартості товару.
Розділ V Податкового кодексу України, на який посилається відповідач за зустрічним позовом, регулює порядок справляння ПДВ.
За своєю суттю податок на додану вартість є непрямим податком, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Так, відповідно до п.185.1 розділу V Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є відповідні операції платників податку з постачання товарів (послуг), місце постачання яких розташоване на митній території України.
Із п.188.1 розділу V цього Кодексу випливає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім відповідних акцизних податків, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, податку на додану вартість). Також відповідно до вказаного пункту 188.1 Кодексу до складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати.
Таким чином, є підстави для висновку про те, що сплата неустойки (штрафу та/або пені) не є операцією з постачання товарів (послуг) та відповідно не є об`єктом оподаткування ПДВ, а тому відповідно до розділу V Податкового кодексу України ПДВ не виникає при сплаті неустойки (штрафу, пені).
Разом з тим, наведені норми розділу V Податкового кодексу України не регулюють правові наслідки невиконання цивільних (господарських) зобов`язань та розмір штрафних санкцій в цивільних (господарських) правовідносинах, що виникли між сторонами спору. Розмір штрафних санкцій в межах правовідносин, що виникли між сторонами, регулюється ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, з якої випливає, що розмір штрафних санкцій прив`язаний до вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання.
Вартість товарів, що є предметом поставки за договорами №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01, сторони визначили у відповідних додаткових угодах, де зазначені обсяги поставок та ціна товару за тону з ПДВ. Це відповідає вимогам ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України, відповідно до якої покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Той факт, що в накладних на поставку продукції сторони зазначали ціну товару без ПДВ, а потім додавали до неї відповідну суму ПДВ і таким чином вираховували кінцеву вартість відповідно партії товару в накладних, не є свідченням того, що сторони встановили дві різні ціни на товар (одну з ПДВ, а іншу без ПДВ), а такі дії сторін щодо зазначення в накладних вартості товару без ПДВ та вартості товару з ПДВ пов`язані з дотриманням вимог податкового обліку п.188.1 розділу V цього Податкового кодексу України, що включає необхідність зазначення у первинних документах про фінансово-господарську операцію бази оподаткування (суми без ПДВ), ставки ПДВ (0%, 20% або 7% відповідно до ст.193 Податкового кодексу України) та кінцевої суми з ПДВ для того, що належним чином адмініструвати ПДВ в складі вартості поставки.
Отже, оскільки ПДВ включається в ціну (вартість) товару, а відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України розмір штрафних санкцій прив`язаний до вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, то відсутні правові підстави відокремлювати та виключати ПДВ або інші елементи, які можуть входити у погоджену сторонами вартість (собівартість) товару (плановий прибуток постачальника, витрати постачальника на закупівлю чи виготовлення товару, на перевезення та виконання інших обов`язків постачальника за договором, виплату заробітної плати, податки тощо) при нарахуванні штрафних санкцій.
Той факт, що сама пеня чи штраф не є об`єктом оподаткування ПДВ, не є підставою для відокремлення та виключення ПДВ або інших елементів, які входять у погоджену сторонами вартість товару, яка в подальшому підлягає застосуванню для цілей розрахунку розміру штрафних санкцій за недопоставку такого товару відповідно до ч.2 ст.231 Господарського кодексу України.
Посилання відповідача за зустрічним позовом на правові позиції Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №916/1319/19 та постанові від 17.08.2021 у справі №910/16910/20 не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки наведені справи стосуються інших (не подібних) обставин та правовідносин.
Так, у справі №916/1319/19 предметом позову було стягнення неустойки не з постачальника товару, а з покупця послуги (орендаря приміщення) у розмірі подвійної плати за користування річчю. В цій справі, як вбачається, касаційний суд виходив з того, що плата за користування річчю (поточна орендна плата) включала ПДВ, який орендодавець був зобов`язаний нараховувати за договором оренди та відповідно сплачувати до бюджету, тому оскільки отримання неустойки у розмірі подвійної орендної плати не створює нарахування ПДВ орендодавцю і відповідно не передбачає подальшу сплату ним ПДВ до бюджету, то визначення розміру неустойки у розмірі подвійної орендної плати повинно здійснюватися без урахування ПДВ і таким чином орендодавець фактично отримує саме подвійний розмір від розміру орендної плати, який сторони зафіксували (однак без ПДВ, який в цьому випадку і не виникає і не сплачується орендодавцем до бюджету).
У справі №910/16910/20 спір виник у зв`язку із розбіжністю при трактуванні сторонами умов укладеного договору щодо бази нарахування для розрахунку суми штрафу за дострокове розірвання договору оперативної оренди. При цьому, так само як і в справі №916/1319/19, розмір погодженої сторонами неустойки був прив`язаний до (дорівнював) розміру чергових лізингових платежів, які самі по собі були об`єктом оподаткування ПДВ. Однак, оскільки договір було розірвано і об`єкт оподаткування ПДВ при сплаті неустойки не виникав, то касаційний суд виходив з того, що відповідна неустойка в розмірі лізингового платежу має визначатись в розмірі лізингового платежу без ПДВ і таким чином це відповідатиме погодженій сторонами в договорі умові про те, що неустойка відповідає (дорівнює) розміру чергового лізингового платежу. Вказані обставини та правовідносини не є подібними тим, що існують у справі №911/2797/21.
З цих підстав наведені заперечення відповідача за зустрічним позовом судом відхиляються і суд застосовує ч.2 ст.231 Господарського кодексу України для визначення розміру штрафних санкцій за недопоставку такого товару.
Розрахунок розміру штрафу, що здійснений судом:
Договір та додаткові угоди:Вартість недопоставленої продукції за договоромРозмір штрафу (7% від суми недопоставленої продукції)Додаткові угоди №№20-26 до договору №04-20-033744012 грн262080,84 грнДодаткові угоди №№1-3 до договору №16-20-264060793,50 грн284255,55 грнДодаткові угоди №№1-13 до договору №04-21-014959591 грн347171,37 грн
Розрахунок пені, що здійснений судом в т.ч. за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга»:
Договір №04-20-03 від 12.02.2020№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки зг. з накладною (тон)№ дод. угоди, що діялаОбсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)Період нарахування пеніСума пені (подвійна облікова ставка)№94 09.11.202073,52203007000226,48158536024.11.2020-24.05.2021101712,97№95 10.11.2020119,1621150710030,8421896425.11.2020-25.05.202114066,41№96 11.11.2020139,14222507200(-39,82)026.11.2020-26.05.20210№97 12.11.202033вищевище7200вищевищевищевище№98 13.11.2020117,68вищевище7200вищевищевищевище№99 10.12.202067,8233007000270,14189098001.01.2021-25.06.2021122628,76№100 11.12.202064,08вищевище7000вищевищевищевище№101 14.12.202064,62вищевище7000вищевищевищевище№102 16.12.2020176245007000вищевищевищевище№103 17.12.202061,54вищевище7000вищевищевищевище№104 18.12.2020108,7вищевище7000вищевищевищевище№105 21.12.2020177,24вищевище7000вищевищевищевище№106 22.12.202072,42вищевище7000вищевищевищевище№107 23.12.202037,46253007000вищевищевищевище№1 06.01.2021212,762635082005,944870801.01.2021-01.07.20213278,78№2 08.01.2021131,3вищевище8200вищевищевищевищеВСЬОГО:4232,62 5800 3744012 241686,92
Договір №16-20-26 від 13.10.2020№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки зг. з накладною (тон)№ дод. угоди, що діялаОбсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)Період нарахування пеніСума пені (подвійна облікова ставка)№88 17.10.202037,73 13006500262,27170475501.12.2020-31.03.202169030,14№91 22.10.202066,43 22006950102,93715363,5006.11.2020-06.05.202144826,13№92 23.10.202030,64 вищевище6950вищевищевищевище№93 01.11.202075,25 33007300224,75164067513.11.2020-13.05.2021103762,29ВСЬОГО:210,05 800 589,954060793,50 217618,56
Договір №04-21-01 від 12.01.2021№ та дата видаткової накладноїФактичний обсяг поставки зг. з накла- дною (тон)№ дод. угоди, що діялаОбсяг поставки в дод. угоді (тон)Ціна за тону в дод. угоді (грн)Обсяг недо-поставки (тон)Сума недо-поставки (грн)Період нарахування пеніСума пені (подвійна облікова ставка)№3 13.01.202152,26 12507450197,74147316327.01.2021-27.07.2021102516,00№4 14.01.2021146,14 22507800-34,02029.01.2021-29.07.20210№5 15.01.2021137,88 вищевище7800вищевищевищевище№11 26.01.2021121,54 34008200109,489708009.02.2021-09.08.202163704,97№12 28.01.2021169,06 вищевище8200вищевищевищевище№14 30.01.2021145,98 4 3008200125,74103106814.02.2021-14.08.202173784,92№15 01.02.202128,28 вищеви8200вищевищевищевище№19 07.04.202133,74 5 100770011,99163022.04.2021-22.10.20217267,64№20 08.04.202134,54 вищевище7700вищевищевищевище№22 11.04.202171,32 62007700вищевищевищевище№23 13.04.202167,92 вищевище7700вищевищевищевище№24 14.04.202132,1 вищевище7700вищевищевищевище№25 15.04.202193,1 7507700вищевищевищевище№27 23.04.2021265,38 82607700вищевищевищевище№28 07.05.202165,64 9 18083004,163452818.05.2021-31.10.20212514,40№29 08.05.2021110,2 вищевище8300вищевищевищевище№31 12.05.202187,88 10100845012,1210241424.05.2021-31.10.20217205,46№33 13.05.202131,12 11300860028,1824234828.05.2021-31.10.202116652,30№34 14.05.202168,18 вищевище8600вищевищевищевище№35 15.05.2021102,88 вищевище8600вищевищевищевище№37 17.05.202169,64 вищевище8600вищевищевищевище№38 18.05.2021100,22123008600101,9687685601.06.2021-31.10.202158809,41№39 19.05.202197,82 вищевище8600вищевищевищевище№40 20.05.202159,62 13300840025,0621050402.06.2021-31.10.202114031,68№41 21.05.202132,02 вищевище8400вищевищевищевище№42 22.05.202193,26 вищевище8400вищевищевищевище№43 23.05.202190,04 вищевище8400вищевищевищевищеВсього:2722,28 3290 4959591 346486,78
Отже, суд, здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення штрафів та пені, а також керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, прийшов до висновку про правомірність стягнення з відповідача за зустрічним позовом 262080,84 грн штрафу та 241686,92 грн пені за договором №04-20-03, 284255,55 грн штрафу та 217618,56 грн пені за договором №16-20-26 та 347171,37 грн штрафу та 346486,78 грн пені за договором №04-21-01.
У відзиві на зустрічну позовну заяву відповідач за зустрічним позовом посилається також на те, що господарські санкції не можуть бути способом отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань, і що неустойка не повинна бути несправедливо непомірним тягарем для боржника. Відповідач просить суд зменшити розмір нарахованої позивачем неустойки (пені, та штрафу) на 90%.
Розглянувши прохання відповідача про зменшення розміру нарахованої позивачем пені та штрафу на 90%, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Неустойка не повинна перетворюватися на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежності від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.
Суд приймає до уваги правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019 у справі №922/2932/18, від 08.10.2019 у справі №922/2930/18, від 08.10.2019 у справі №923/142/19, від 09.10.2019 у справі №904/4083/18).
Аналізуючи клопотання відповідача за зустрічним позовом про зменшення штрафу на 90%, суд відмічає, що розмір штрафу за прострочення на понад тридцять днів строків виконання зобов`язання у розмірі 7% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, визначений в ч.1 ст.231 Господарського кодексу України, і відповідач за зустрічним позовом, вступаючи в якості постачальника у договірні відносини поставки зі своїм контрагентом (покупцем), знав або міг знати про наявність штрафу на випадок прострочення поставок постачальником. Більш того, у п.7.5 договорів №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 сторони встановили штраф для постачальника за односторонню відмову від виконання зобов`язань у розмірі 10% від вартості непоставленої продукції, тобто навіть в більшому розмірі, ніж визначений в ч.1 ст.231 Господарського кодексу України та заявлений позивачем за зустрічним позовом.
При цьому із клопотання відповідача та обставин справи не вбачається, щоб штраф у розмірі 7% був би непомірним тягарем та джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків.
Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача за зустрічним позовом в частині зменшення штрафу, заявленого до стягнення.
Разом з тим, суд також враховує, що однією з причин виникнення спору між сторонами є в тому числі неналежне виконання самим позивачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань по оплаті замовленої та поставленої йому продукції за договорами №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01. Одночасно також, вбачається, що в договорах №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 сторони встановили відповідальність для постачальника та для покупця на випадок порушення ними договірних зобов`язань з істотним дисбалансом санкцій, а саме:
- для постачальника у випадку односторонньої відмови від виконання зобов`язання щодо поставки сторони встановили штраф у розмірі 10% від вартості непоставленої продукції, а також додатково за порушення строків поставки встановили пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості несвоєчасно поставленої або недопоставленої продукції за кожен день прострочення (п.7.3 та 7.5 договорів 04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01);
- в той час як для покупця на випадок затримки ним платежів постачальнику сторони передбачили лише інфляційні та 3% річних, що і без того було визначено законодавством, а неустойку (пеню, штраф) для покупця не встановлювали (п.7.6 договорів 04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01).
Неналежне виконання позивачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань щодо оплати продукції відповідачу за зустрічним позовом, а саме наявність непогашеної заборгованості в значному розмірі перед відповідачем за зустрічним позовом (5912891 грн за договором №04-20-03, 49325,24 грн за договором №16-20-26 та 3904780,47 грн за договором №04-21-01) в співвідношенні з незбалансованими умовами договорів №04-20-03, №16-20-26 та №04-21-01 щодо відповідальності постачальника за недопоставку товару та відповідальності покупця за несвоєчасну оплату товару є обставиною, що має істотне значення в аспекті ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України.
Виходячи із загальних засад цивільного законодавства, встановлених у ст.3 Цивільного кодексу України, а саме, справедливості, добросовісності та розумності, враховуючи інтереси обох сторін, факт триваючого порушення позивачем за зустрічним позовом своїх зобов`язань по оплаті поставленої продукції в значному розмірі, а також беручи до уваги, що окрім пені позивач за зустрічним позовом нараховує також штраф, який в певній мірі компенсує гіпотетичні збитки позивача за зустрічним позовом, суд вважає за можливе застосувати ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України і ст.233 Господарського кодексу України та зменшити розмір нарахованої позивачем за зустрічним позовом пені на 50% (тобто до розміру одиничної, а не подвійної, облікової ставки НБУ за кожен день прострочення) і стягнути таким чином з відповідача за зустрічним позовом пеню в сумі 120843,46 грн за договором №04-20-03 (50% від 241686,92 грн), в сумі 108809,28 грн за договором №16-20-26 (50% від 217618,56 грн) та в сумі 173243,39 грн за договором №04-21-01 (50% від 346486,78 грн).
Суд при цьому також вважає, що нарахування та стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у значній мірі компенсує позивачу за зустрічним позовом можливі негативні наслідки, пов`язані з порушенням відповідачем за зустрічним позовом умов договору.
За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення пені та штрафу задовольняються судом частково, а саме в сумі 120843,46 грн пені за договором №04-20-03, 108809,28 грн пені за договором №16-20-26 та 173243,39 грн пені за договором №04-21-01, а також 262080,84 грн штрафу за договором №04-20-03, 284255,55 грн штрафу за договором №16-20-26 та 347171,37 грн штрафу за договором №04-21-01.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення первісних позовних вимог, а саме про присудження з відповідача на користь позивача за первісним позовом:
- 5912891,00 грн основного боргу, 118669,35 грн 3% річних та 288847,59 грн інфляційних за договором №04-20-03 від 12.02.2020;
- 49325,24 грн основного боргу, 1236,15 грн 3% річних та 3553,78 грн інфляційних за договором №16-20-26 від 13.10.2020;
- 3904780,47 грн основного боргу та 31294,22 грн 3% річних за договором №04-21-01 від 12.01.2021;
що разом сукупно становить 10310597,80 грн.
В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в сумі 117662,55 грн суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
Також суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення зустрічних позовних вимог, а саме про присудження з відповідача на користь позивача за зустрічним позовом:
- 120843,46 грн пені та 262080,84 грн штрафу за договором №04-20-03 від 12.02.2020;
- 108809,28 грн пені та 284255,55 грн штрафу за договором №16-20-26 від 13.10.2020;
- 173243,39 грн пені та 347171,37 грн штрафу за договором №04-21-01 від 12.01.2021;
що разом сукупно становить 1296403,89 грн
В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом в сумі 483036,07 грн суд відмовляє за їх необґрунтованістю.
За подання первісного позову позивачем за первісним позовом сплачено судовий збір в сумі 156423,92 грн відповідно до платіжного доручення від 21.09.2021. За подання зустрічного позову позивачем за зустрічним позовом сплачено судовий збір в сумі 26691,60 грн відповідно до платіжного доручення від 01.11.2021.
Судові витрати зі сплати судового збору за первісним позовом відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за первісним позовом судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1764,94 грн покладаються на позивача за первісним позовом, а в сумі 154658,98 грн підлягають присудженню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом.
Судові витрати зі сплати судового збору за зустрічним позовом також відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, за зустрічним позовом судові витрати зі сплати судового збору в сумі 7245,54 грн покладаються на позивача за зустрічним позовом, а в сумі 19446,06 підлягають присудженню з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.
На підставі ч.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язує сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні (154658,98-19446,06=135212,92). В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, за наслідками розгляду первісного та зустрічного позовів згідно з ч.11 ст.129 Господарського процесуального кодексу України суд стягує з відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) 135212,92 грн витрат зі сплати судового збору на користь позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).
Крім того, відповідно до ч.11 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у разі часткового задоволення первісного і зустрічного позовів про стягнення грошових сум суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму.
Судом присуджено позивачу за первісним позовом 10310597,80 грн та присуджено позивачу за зустрічним позовом 1296403,89 грн.
На підставі ч.11 ст.238 Господарського процесуального кодексу України суд проводить зустрічне зарахування таких сум та стягує різницю між ними на користь сторони, якій присуджено більшу грошову суму, тобто в даній справі на користь позивача за первісним позовом.
Отже, присуджені позивачу за зустрічним позовом грошові суми в загальному розмірі 1296403,89 грн зараховуються в рахунок присуджених позивачу за первісним позовом 118669,35 грн 3% річних та 288847,59 грн інфляційних за договором №04-20-03 від 12.02.2020, 49325,24 грн основного боргу, 1236,15 грн 3% річних та 3553,78 грн інфляційних за договором №16-20-26 від 13.10.2020, 31294,22 грн 3% річних за договором №04-21-01 від 12.01.2021 та 803477,56 грн основного боргу за договором №04-20-03 від 12.02.2020.
Таким чином, за наслідками такого зарахування стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом залишаються та підлягають 5109413,44 грн основного боргу за договором №04-20-03 від 12.02.2020 та 3904780,47 грн основного боргу за договором №04-21-01 від 12.01.2021, а також 135212,92 грн витрат зі сплати судового збору.
Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Первісні позовні вимоги Приватного підприємства «Вєлма» до Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» про стягнення 10428260,35 грн заборгованості (з яких 5912891,00 грн основного боргу, 139945,50 грн 3% річних та 369470,19 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, 49325,24 грн основного боргу, 1353,40 грн 3% річних та 4241,21 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020 та 3904780,47 грн основного боргу, 42364,19 грн 3% річних та 3889,15 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №04-21-01 від 12.01.2021) задовольнити частково, а саме в частині стягнення 5912891,00 грн основного боргу, 118669,35 грн 3% річних та 288847,59 грн інфляційних втрат за договором №04-20-03 від 12.02.2020, стягнення 49325,24 грн основного боргу, 1236,15 грн 3% річних та 3553,78 грн інфляційних втрат за договором №16-20-26 від 13.10.2020 та стягнення 3904780,47 грн основного боргу та 31294,22 грн 3% річних за договором №04-21-01 від 12.01.2021, що сукупно становить 10310597,80 грн.
2. В задоволенні решти позовних вимог за первісним позовом в сумі 117662,55 грн, а саме стягненні 21276,15 грн 3% річних та 80622,60 грн інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, 117,25 грн 3% річних та 687,43 інфляційних втрат за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020, 11069,97 грн 3% річних та 3889,15 грн інфляційних втрат за договором №04-21-01 від 12.01.2021, відмовити.
3. Зустрічні позовні вимоги Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» до Приватного підприємства «Вєлма» про стягнення 1779439,97 грн (з яких 260297,12 грн пені та 282297,12 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, 217618,56 грн пені та 284255,56 грн штрафу за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020, 377116,63 грн пені та 357854,98 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-21-01 від 12.01.2021) задовольнити частково, а саме в частині стягнення 120843,46 грн пені та 262080,84 грн штрафу за договором №04-20-03 від 12.02.2020, стягнення 108809,28 грн пені та 284255,56 грн штрафу за договором №16-20-26 від 13.10.2020 та стягнення 173243,39 грн пені та 347171,37 грн штрафу за договором №04-21-01 від 12.01.2021, що сукупно становить 1296403,89 грн.
4. В задоволенні решти позовних вимог за зустрічним позовом в сумі 483036,07 грн, а саме стягненні 139453,66 грн пені та 20216,28 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-20-03 від 12.02.2020, 108809,28 грн пені за договором поставки зернових культур №16-20-26 від 13.10.2020, 203873,24 грн пені та 10683,61 грн штрафу за договором поставки зернових культур №04-21-01 від 12.01.2021, відмовити.
5. На підставі ч.11 ст.238 Господарського процесуального кодексу України присуджені Державному підприємству спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» за зустрічним позовом грошові суми в загальному розмірі 1296403,89 грн зарахувати в рахунок присуджених Приватному підприємству «Вєлма» за первісним позовом 118669,35 грн 3% річних та 288847,59 грн інфляційних втрат за договором №04-20-03 від 12.02.2020, 1236,15 грн 3% річних та 3553,78 грн інфляційних втрат за договором №16-20-26 від 13.10.2020, 31294,22 грн 3% річних за договором №04-21-01 від 12.01.2021, 49325,24 грн основного боргу за договором №16-20-26 від 13.10.2020 та 803477,56 грн основного боргу за договором №04-20-03 від 12.02.2020.
6. Стягнути з Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості «Укрспирт» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Гагаріна, буд. 16, ідентифікаційний код 37199618) на користь Приватного підприємства «Вєлма» (03067, м. Київ, вул. Гарматна, буд. 21, кв. 62, ідентифікаційний код 32373028) 9014193 (дев`ять мільйонів чотирнадцять тисяч сто дев`яносто три) грн 91 коп. основного боргу та 135212 (сто тридцять п`ять тисяч двісті дванадцять) грн 92 коп. витрат зі сплати судового збору.
7. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, передбачених ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст.256 Господарського процесуального кодексу України, в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення підписано 16.08.2022.
Суддя О.О. Третьякова
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 17.07.2022 |
Оприлюднено | 17.08.2022 |
Номер документу | 105747372 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг |
Господарське
Господарський суд Київської області
Третьякова О.О.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні