Рішення

від 07.08.2022 по справі 914/143/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2022 Справа № 914/143/22

Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., за участю секретаря судового засідання Пришляк М.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Відокремленого структурного підрозділу «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», м. Золочів

до відповідача: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

про визнання недійсним та скасування рішення

та зустрічним позовом: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз», м. Львів

до відповідача: Відокремленого структурного підрозділу «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка», м. Золочів

про стягнення вартості не облікованого обсягу спожитого природного газу.

представники сторін:

від позивача (відповідач за зустрічним позовом): Болюбаш Ю.Я. (в.о. директора); Москаль Я.О. (адвокат); Жулин Я.Є. (вільний слухач);

від відповідача (позивач за зустрічним позовом): Олійник О.О.

ВСТАНОВИВ

Відокремлений структурний підрозділ «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» про визнання недійсним та скасування рішення.

Ухвалою від 19.01.2022 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 21.02.2022. Підготовче засідання 21.02.2022 відкладено на 21.03.2022. 21.03.2022 відкладено на 18.04.2022. 18.04.2022 продовжено підготовче провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 02.05.2022.

Ухвалою від 01.03.2022 зустрічну позовну заяву Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом у справі № 914/143/2.

У підготовче засідання 02.05.2022 сторони явку уповноважених представників не забезпечили.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття рішення, судом 08.08.2022 проголошено вступна та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача (відповідача за зустрічним позовом)

Відокремлений структурний підрозділ «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» просить визнати недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРС Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 16.08.2021 про задоволення Акту про порушення №006135 від 05.02.2020, оскільки таке рішення прийняте з порушенням його прав, гарантованих Конституцією України, а також вимог норм законодавства, що регламентують порядок та процедуру винесення такого рішення.

Позиція відповідача (позивача за зустрічним позовом)

У зустрічній позовній заяві та відзиві на первісну позовну заяву АТ «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» стверджує, що в ході технічної перевірки комерційного ВОГ від 05.02.2020 виявлено порушення кодексу ГРС, а саме: «сукупна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильника газу».

Працівниками АТ «Львівгаз» виявлено наступне підключене газоспоживаюче обладнання: Котел Рівнотерм 96 - 2 шт., плита газова - 1 шт., що є несанкціонованим підключенням газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Відокремлений структурний підрозділ «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» на підставі заяви - приєднання №0942117QAPBB016 приєднався до Типового договору розподілу природного газу для споживача, що не є побутовим.

05.02.2020 на об`єкті перевірки за адресою м. Золочів, вул. Труша, 4 було проведено технічну перевірку комерційного ВОГ.

За результатами перевірки складено акт про порушення №453 від 05.02.2020 в якому зазначено, що сумарна номінальна потужність газових приладів та пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильника. Акт про порушення містить інформацію про встановлення котлів Рівнотерм 96 - 2 шт. та плита газова - 1 шт.

Як вбачається із Акту перевірки технічного стану побутового лічильника газу №12 від 05.02.2020, при проведенні перевірки працівниками АТ "Львівгаз" було виявлено наступне підключене газоспоживаюче обладнання: Котел Рівнотерм 96 - 2 шт. (номінальні витрати газу - 2 х 96 кВт), Пг-4 - 1 шт. (номінальні витрати газу - 11,2 кВт). Разом - 203.2 кВт або ж 19.26 м3/год.

Матеріали справи містять додаток №4 до типового договору розподілу природного газу, який додається до заяви - приєднання №0942117QAPВВ016 від 01.01.2016 в якому сторони погодили підключення до газорозподільної системи 2 котли Рівнотерм 96 та плита Брест.

Відповідно до звіту за результатами технічного огляду №42480431-8/К-20 від 03.02.2020 котел опалювальний газовий стальний «Рівнетерм-96» заводський №657654 технічно несправний. Котел непридатний для подальшої експлуатації.

Сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків за період 9 місяців 2021, згідно якого у споживача наявна переплата в сумі 139 126,26 грн.

До листа вих. №790-Сл-14181-0921 від 02.09.2021 додано рахунок на оплату №61132143 від 02.09.2021 та повідомлення №61132143 від 02.09.2021 про припинення газопостачання з 05.09.2021.

Відповідно до акту розрахунку від 25.11.2020 неопломбованим є обладнання котел Рівнетерм 96 в кількості 2 шт. та плита Брест.

ОЦІНКА СУДУ

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Реалізуючи передбачене ст. 55 Конституції України, ст. 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Згідно з п.6 ч.1 ст.17 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор затверджує типові та схвалює примірні договори відповідно до Закону.

На виконання вказаних законодавчих вимог 30.09.2015 НКРЕКП прийнято постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу» та постанову №2500 «Про затвердження типового договору постачання природнього газу споживачам».

Взаємовідносини між газопостачальником, газорозподільним підприємством, газотранспортним підприємством та споживачами природного газу регулюються Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2494 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 №1379/2782, Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 №2496.

Правила комерційного обліку природного газу в газорозподільній системі врегульовано розділом ІХ Кодексу ГРС.

Так, відповідно до п.1, 2 гл.1 р. ІХ вказаного Кодексу, комерційний облік природного газу в газорозподільній системі організовується та здійснюється з метою визначення повної та достовірної інформації про об`єми (обсяги) природного газу, які надійшли до ГРМ від суміжних суб`єктів ринку природного газу (ГДП, ВБГ, Оператора ГТС), та об`єми (обсяги) природного газу, які розподілені (передані) з ГРМ підключеним до неї споживачам і суміжним операторам ГРС, та подальшого використання інформації у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між ними.

Порядок комерційного обліку природного газу (визначення його об`ємів і обсягів) по об`єктах споживачів здійснюється на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між споживачем та оператором ГРМ, та з урахуванням вимог цього Кодексу.

Абзацами 1, 3 п. 2 гл. 6 р. Х Кодексу ГРС передбачено, що протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових Оператор ГРМ та споживач (суміжний суб`єкт ринку природного газу) проводять, зокрема, перевірку комерційного ВОГ та його складових відповідно до вимог цього Кодексу, а також контрольний огляд вузла обліку. Контрольний огляд вузла обліку здійснюється Оператором ГРМ за необхідності, але не рідше ніж один раз на шість місяців.

Відповідно до п. 1 гл. 9 р. Х Кодексу ГРС, суміжні суб`єкти ринку природного газу, зокрема Оператор ГРМ та споживач, під час введення в експлуатацію або протягом експлуатації комерційного ВОГ та його складових, у тому числі в разі позаштатної ситуації чи виникнення спірних питань щодо результатів вимірювань об`єму природного газу, мають право здійснювати з дотриманням вимог цього Кодексу перевірку комерційного ВОГ та його складових щодо:1) відповідності умовам експлуатації та узгодженій проектній документації чи умовам договору; 2) працездатності та/або придатності ЗВТ до застосування на підставі результатів перевірки їх метрологічних характеристик, зокрема загальної похибки вимірювання; 3) відсутності ознак пошкодження ЗВТ та/або пошкодження пломб; 4) відсутності несанкціонованого втручання в роботу ЗВТ та/або несанкціонованого газопроводу; 5) перевірки стану підвідного газопроводу, зокрема способу прокладання та відсутності можливості відбору газу поза вузлом обліку, в тому числі шляхом обстеження газопроводів приладовим методом на предмет відсутності підключень до підземних та надземних підвідних, розподільчих та транзитних газових мереж поза комерційним ВОГ, візуального обстеження способів монтажу і обв`язки газового та газорегулюючого обладнання; 6) відсутності несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого може перевищуватися діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу).

Правопорушеннями на ринку природного газу зокрема є: несанкціонований відбір природного газу (п.2. ч.2 ст.59 Закону України "Про ринок природного газу").

Несанкціонований відбір природного газу - відбір (споживання) природного газу з газорозподільної системи з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема цього Кодексу (п.4 гл.1 розд. І Кодексу ГРМ).

До порушень споживача та несанкціонованого споживача, які кваліфікуються як несанкціонований відбір природного газу з ГРМ (крадіжка газу) та внаслідок яких щодо них здійснюється нарахування необлікованих об`ємів (обсягів) природного газу, належать: несанкціоноване підключення газових приладів, внаслідок якого перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку) (пп.5 п.1 глави 2 розділу XI Кодексу ГРМ).

У разі виявлення під час перевірки комерційного ВОГ чи його складових або контрольного огляду вузла обліку ознак нижченаведених порушень представник Оператора ГРМ на місці перевірки складає у порядку, визначеному цим Кодексом, акт про порушення, зокрема про наявність ознак несанкціонованого підключення газових приладів, внаслідок чого перевищується діапазон обчислення лічильника газу (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильником газу) (п.7 гл.9 розд. Х Кодексу ГРМ).

Акт про порушення після пред`явлення представником Оператора ГРМ службового посвідчення складається в присутності споживача/несанкціонованого споживача та/або незаінтересованої особи (представника власника/користувача, на території чи об`єкті якого сталося порушення, або органу місцевого самоврядування) за умови посвідчення його особи та засвідчується їх особистими підписами. У разі якщо комерційний вузол обліку, на якому сталося порушення, знаходиться на території (в приміщенні) Оператора ГРМ, останній повинен завчасно попередити споживача про час і місце складання акта про порушення. Акт про порушення складається в двох примірниках, один з яких залишається у споживача (несанкціонованого споживача), який має право внести до акта про порушення свої зауваження та заперечення (п. 1,2 гл. 5 розд. XI Кодексу ГРМ).

Відповідно до п.4 гл.1 розд. І Кодексу ГРМ, несанкціоноване підключення газових приладів - самовільне під`єднання споживачем газових приладів чи пристроїв (устаткування) на об`єкті, який обліковується за нормами споживання, або внаслідок під`єднання яких перевищується діапазон обчислення вузла обліку (сумарна номінальна потужність газових приладів і пристроїв перевищує діапазон обчислення вузла обліку).

Згідно даних акту про порушення, на момент перевірки у споживача зафіксовано встановлення котлів Рівнетерм 96 - 2 шт. та плити газової - 1 шт. в результаті чого сумарна номінальна потужність газових приладів та пристроїв перевищує діапазон обчислення лічильника газу.

Одночасно суд звертає увагу, що на момент погодження встановлення газового обладнання на об`єкті позивача згідно Додатку 4 до Типового договору розподілу природного газу в точці комерційного обліку встановлено наступне газоспоживне обладнання: котел Рівнетерм 96 - 2 шт. та плита Брест - 1 шт. Однак, жодною із сторін не було ініційовано внесення відповідних змін до Договору (Додатку 4). В той же час, за фактом перевірки відповідачем проведено додаткове нарахування позивачу за несанкціоноване підключення газових приладів, щодо газового обладнання із номінальною потужністю газового обладнання, погодженого сторонами у типовому договорі розподілу природного газу та не перевищує діапазон обчислення вузла обліку. В акті про порушення зазначено ті ж самі газові прилади, що й у Додатку №4. Крім того акт - розрахунок від 25.11.2020 містить перелік обладнання номінальна потужність якого відповідає тій, що погоджена в договорі. Таким чином покликання АТ «Львівгаз» на порушення позивачем п.п.5 п. 1 гл.2 р. ХІ Кодексу є безпідставними, а рішення АТ «Львівгаз» про донарахування об`єму природного газу на загальну суму 43 413,01 грн. - прийнято без достатніх правових підстав.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що один з котлів Рівнетерм 96 перебував в неробочому стані, а його димохід перекритий, що вказано в зауваженнях до акту про порушення №453.

Також необхідно звернути увагу на те, що з долучених до матеріалів справи довідок та аналізу споживання природного газу на об`єктах газоспоживання первісного Позивача, вбачається, що має місце рівномірне споживання природного газу протягом 2016 - 2022 років, без перевищення максимальних показників встановленого приладу обліку.

Відповідно до статті 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" від 19.12.1997 наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зауважити, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених ст. 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

У п. 1 - 3 ч. 1 ст. 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема питання чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України, ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справі "Де Куббер проти Бельгії" та у справі "Кастілло Альгар проти Іспанії" наголошується про те, що правосуддя має не тільки чинитися, також має бути видно, що воно чиниться. На кону стоїть довіра, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість. Якщо помилка національного суду щодо питань права або факту є настільки очевидною, що її можна кваліфікувати як "явну помилку" (тобто помилку, якої б не міг припуститися розумний суд) вона може порушити справедливість провадження (рішення Європейського суду з прав людини "Хамідов проти Росії").

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 ГПК України).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів відповідача та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відтак, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу газорозподільних систем підлягають до задоволення, в свою чергу в задоволенні зустрічного позову слід відмовити.

Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів, що стосуються спірного рішення АТ «Львівгаз» з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.

Судові витрати

Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки первісні позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі, відтак витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача. Судовий збір за зустрічним позовом залишається за АТ «Львівгаз».

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Львівської області

УХВАЛИВ:

1. Первісний позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним рішення Комісії з розгляду актів про порушення споживачами природного газу вимог Кодексу ГРК Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Львівгаз» від 16.08.2021 про задоволення Акту про порушення №006135 від 05.02.2020.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Львівгаз" (79039, м. Львів, вулиця Золота, буд. 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Відокремленого структурного підрозділу «Золочівський фаховий коледж Національного університету «Львівська політехніка» (80700, м. Золочів, Львівська область, вул. Труша,4 ЄДРПОУ 37278385) 2 481,00 судового збору.

4. В задоволенні зустрічного позову відмовити повністю.

5. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено 16.08.2022.

Суддя Горецька З.В.