Рішення

від 07.08.2022 по справі 916/1188/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" серпня 2022 р.м. Одеса Справа № 916/1188/22

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Чернюк С.В.,

розглянувши справу № 916/1188/22

за Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595)

до відповідача: Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» (65111, Одеська обл., м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 153; кв. 136 код ЄДРПОУ 26111145)

про стягнення 9 887,71 грн,

представники сторін:

від позивача - не з`явився,

від відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» про стягнення 9 887,71 грн неустойки.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на прострочення відповідачем виконання зобов`язання за Договором оренди від 21.03.2018 №27/1 щодо повернення об`єкта оренди.

Ухвалою від 20.06.2022 прийнято позовну заяву (вх. №1235/22 від 14.06.2022) Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до розгляду, відкрито провадження у справі №916/1188/22, яку ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 20.07.2022, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.

20.07.2022 судове засідання відкладено на 08.08.2022.

08.08.2022 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно з ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин, або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за можливе відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

21.03.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавець) та відповідачем (орендар) було укладено Договір оренди № 27/1 нежитлового приміщення (далі - Договір), згідно з п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 38,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 6 (далі - об`єкт оренди).

Так, між позивачем та відповідачем відповідно до укладеного між ними Договору оренди виникли орендні правовідносини.

За приписами ч.1 ст.283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Частиною 2 зазначеної статті встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 629 цього ж Кодексу встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Термін дії Договору - з 21.03.2008 по 20.03.2009 (п. 1.3. Договору).

21.03.2008 відповідачем прийнято об`єкт оренди, про що складено Акт прийому-передачі нежитлового приміщення (Т. 1, а.с. 16).

Згідно з п. 2.2. Договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 450,00 грн (без ПДВ) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. ПДВ розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Додатковим погодженням від 12.08.2008 № 1 внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 12.01.2009 № 2 на підставі Свідоцтва про право власності від 22.08.2008 серії САС № 189022 внесено зміни до договору оренди у частинні збільшення площі об`єкта оренди з « 38,1 кв.м» на « 41,4 кв.м» та внесено зміни у розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 15.09.2009 № 3 продовжено термін дії Договору до 15.09.2011 та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за об`єкт оренди.

Додатковим погодженням від 11.02.2010 № 4 на підставі рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 № 5370-V Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 15.09.2009 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим погодженням від 06.01.2012 № 5 продовжено термін дії Договору до 31.12.2012, змінено назву Орендодавця на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» та на підставі рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1664-VI Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 23.12.2011 по 31.12.2012 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 14.01.2013 № 6 продовжено термін дії Договору до 31.12.2013 та на підставі рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2572-VІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2013 по 31.12.2013 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 25.01.2014 № 7 продовжено термін дії Договору до 31.12.2014 р. та на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 р. № 4273-VІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 11.12.2014 № 8 продовжено термін дії Договору до 31.12.2015 та на підставі рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 № 5668-VI Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції)/

Додатковим договором від 15.01.2016 № 9 продовжено термін дії Договору з 01.01.2016 по 31.12.2016 та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 20.02.2017 № 10 продовжено термін дії Договору з 01.01.2017 по 31.12.2017 та на підставі рішення Одеської міської ради від 08.02.2017 № 1654-VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 по 31.12.2017 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції).

Додатковим договором від 04.12.2017 № 11 продовжено термін дії Договору з 01.01.2018 по 31.12.2018 та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць. Вказаним додатковим договором передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2018, що становить 539,00 грн та розрахована на 01.11.2017 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 14.06.2018 № 12 на підставі рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 № 3356-VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції).

Додатковим договором від 18.02.2019 № 13 продовжено термін дії Договору з 01.01.2019 по 31.12.2019 та на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4255-VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2020 у розмірі 609,07 грн в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.02.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Додатковим договором від 11.03.2020 № 14 продовжено термін дії Договору з 01.01.2020 по 31.12.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 06.02.2020 № 5697-VІІ Орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2021 у розмірі 627,94 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.02.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

Положеннями ст. 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями ч. 1 ст. 763 Цивільного кодексу України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором

Згідно з ст. 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

01.02.2020 введено в дію Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 № 157-ІХ.

У п. 2 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ зазначено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абз. 5 ч. 2 ст. 18 цього Закону, або 1 липня 2020 р.

Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом.

Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набраний чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.

Таким чином, з 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку, встановленому Законом України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ та з урахуванням положень ст. 18 вказаного Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до п. 134 Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок), продовження договорів оренди здійснюється за результатами проведення аукціону або без проведення аукціону в передбачених Законом випадках.

У відповідності до п. 135 Порядку, орендар, що має право продовжити договір оренди без проведення аукціону, звертається до орендодавця із заявою про продовження договору оренди не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.

Якщо орендар не подав заяву про продовження договору оренди у зазначений строк, то орендодавець не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору оренди повідомляє орендаря про те, що договір оренди підлягає припиненню на підставі закінчення строку, на який його було укладено, у зв`язку з тим, що орендар не подав відповідну заяву у визначений Законом строк, та про необхідність звільнення орендованого приміщення і підписання акта приймання-передачі (повернення з оренди) орендованого майна.

Відповідно до п. 136 Порядку заява подається шляхом заповнення електронної форми через особистий кабінет в електронній торговій системі. Орендар додає до заяви документи, передбачені п. 113 цього Порядку та звіт про оцінку майна. Рецензування звіту про оцінку майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

У матеріалах справи відсутні докази вжиття Орендарем заходів для продовження строку дії Договору оренди у порядку, встановленому нормами чинного законодавства.

Як пояснив позивач, листом від 20.10.2020 № 01-13/4285 Департамент комунальної власності Одеської міської ради повідомив орендаря про те, що термін дії Договору оренди закінчився.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №157-ІХ, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 7.11. Договору встановлено, що дія Договору припиняється, зокрема, внаслідок закінчення строку, на який його було укладено.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України).

У свою чергу, припинення договору оренди свідчить про відсутність у Орендаря правових підстав для подальшого користування об`єктом оренди.

За таких обставин, оскільки, продовження договору оренди відбувається відповідно до норм Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, яким в свою чергу встановлений відповідний порядок щодо продовження договірних відносин, враховуючи умови Додаткового договору № 14 від 11.03.2020, термін дії Договору закінчився 31.12.2020, тобто Договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

У відповідності до ст. 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач, після припинення строку дії Договору, не повернув позивачу по акту приймання-передачі нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 38,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 6.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частинами 1, 2 ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Так, неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору оренди - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення вказаного договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог ст. 614 ЦК України.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 11.04.2018 у справі N 914/4238/15, 24.04.2018 у справі N 910/14032/17 та 09.09.2019 у справі N 910/16362/18, положеннями ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов`язання.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

З огляду на викладене, неустойка згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).

Разом з цим, неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Неповернення об`єкта оренди за Договором у період після закінчення терміну дії Договору відбулося виключно з вини самого орендаря (відповідача), оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази вжиття ним заходів щодо повернення об`єкта оренди орендодавцю (позивачу), що є підставою для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Таким чином, позивач як орендодавець має беззаперечне право на нарахування відповідачу неустойки за неповернення об`єкта оренди в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Водночас суд, перевіривши запропонований позивачем розрахунок неустойки (Т.1, а.с. 36), не вбачає підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається із вказаного розрахунку, позивач обраховує неустойку за період з січня 2021 по лютий 2022.

Між тим, як встановлено судом та зазначено у позовній заяві самим позивачем, Договір припинив свою дію 31.12.2020, у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Слід зазначити, що для обрахування неустойки позивач застосовує помилковий розмір орендної плати, який, починаючи з січня 2021, на думку позивача, становив 653,43 грн (без ПДВ).

Додатковим договором № 14 від 11.03.2020 (Т. 1, а.с. 30 + зворот) позивач та відповідач узгодили, що з 01.01.2020 по 31.12.2020 річна орендна плата становить 1,2 грн з ПДВ (п. 1.2. Додаткового договору).

Згідно з п. 1.4. цього ж Додаткового договору № 14 сторони узгодили, що з 01.01.2020 по 31.12.2020 за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, яка становить 1 грн в рік (без урахування ПДВ та індексу інфляції).

Таким чином, неустойка в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України має обчислюватися саме з урахуванням узгодженої між позивачем та відповідачем орендної плати, яка була встановлена в п. п. 1.2, 1.4. Додаткового договору № 14 від 11.03.2020, та з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1 грн на рік (без урахування ПДВ та індексу інфляції).

Слід зазначити, що п. 1.4. Додаткової угоди № 14 також передбачено, що з 01.01.2021 розмір орендної плати становить 627,94 грн. Однак, вказаний розмір орендної плати не може бути застосований для обрахунку неустойки, так як Договір припинив свою дію 31.12.2020, у зв`язку з чим обумовлені сторонами на майбутнє умови Договору також припинилися.

У свою чергу, позивач обчислює неустойку, враховуючи при цьому розмір орендної плати, який не було узгоджено між сторонами.

За підрахунком суду розмір неустойки за визначений позивачем період, з урахуванням узгодженого між сторонами розміру орендної плати мав би складати 0,18 грн.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку позивача, відповідачем були здійснені оплати по Договору, а саме: 18.01.2021 - 791,17 грн; 04.03.2021 - 801,46 грн; 26.03.2021 - 809,45 грн; 21.05.2021 - 1618,90 грн; 25.06.2021 - 809,45 грн; 28.07.2021 - 809,45 грн; 26.08.2021 - 809,45 грн; 24.09.2021 - 809,45 грн; 25.10.2021 - 809,45 грн; 30.11.2021 - 809,45 грн; 24.12.2021 - 809,45 грн.

Враховуючи, що вказані оплати суттєво перевищують розмір обчисленої судом неустойки у розмірі 0,18 грн, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 129 ГПК України, враховуючи відмову у задоволенні позову, судові витрати зі сплати судового збору суд покладає на позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, Одеська обл., м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1; код ЄДРПОУ 26302595) до Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» (65111, Одеська обл., м. Одеса, просп. Добровольського, буд. 153; кв. 136 код ЄДРПОУ 26111145) про стягнення 9 887,71 грн - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення складено 08 серпня 2022 р. Повний текст рішення складено та підписано 15 серпня 2022 р.

Суддя Р.В. Волков