Постанова

від 03.11.2022 по справі 916/1188/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2022 рокум. ОдесаСправа № 916/1188/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, С.В. Таран,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 (суддя Р.В. Волков, м.Одеса, повний текст складено 15.08.2022)

у справі № 916/1188/22

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє»

про стягнення 9887,71 грн.,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

У червні 2022 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» про стягнення 9887,71 грн. неустойки за період з 01.01.2021 по 28.02.2022.

Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» від 03.10.2019 №157-ІХ, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України та мотивовані неповерненням об`єкта оренди після припинення дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.03.2008 № 27/1 у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що відповідачем не виконано свого обов`язку з повернення приміщень після припинення 31.12.2020 дії договору оренди від 21.03.2008 №27/1 у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено.

Водночас суд, перевіривши розрахунок неустойки, який позивач здійснив виходячи із розміру орендної плати, встановленого з 01.01.2021 у додатковому договорі від 11.03.2020 №14, зазначив про невірність його обрахунку, пославшись на те, що вказаний розмір орендної плати не може бути застосований для обрахунку неустойки, так як договір припинив свою дію 31.12.2020, у зв`язку з чим обумовлені сторонами на майбутнє умови договору також припинилися.

Господарський суд Одеської області дійшов висновку, що неустройка має розраховуватися виходячи із розміру орендної плати, встановленого у додатковому договорі від 11.03.2020 №14, який у період з 01.01.2020 по 31.12.2020 становив 1грн. на рік (без урахування ПДВ та індексу інфляції).

Дійшовши такого висновку, суд здійснив власний розрахунок неустойки за визначений позивачем період. За підрахунком суду розмір неустойки складає 0,18 грн. Разом з тим, врахувавши здійснені відповідачем оплати за договором за період з 18.01.2021 по 24.12.2021, суд вказав, що вони суттєво перевищують розмір обчисленої судом неустойки у розмірі 0,18 грн., у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позовних вимог.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся із апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, та неправильне застосування судом норм матеріального права, просив рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у даній справі скасувати, позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що висновок суду щодо розрахунку неустойки, виходячи з розміру орендної плати, яка була встановлена станом на час припинення договору (31.12.2020), а саме: 1 грн. на рік, є необґрунтованим та таким, що зроблений без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладених у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.09.2022 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів К.В. Богатиря, С.В. Таран.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту комунальної власності Одеської міської ради на рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі № 916/1188/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк до 30.09.2022 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи. Попереджено учасників справи про наслідки подання письмових заяв чи клопотань без додержання вимог частини першої та другої вказаної вище норми або не у строк, встановлений судом, у вигляді їх повернення заявникові без розгляду.

Відзив від Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» на адресу суду апеляційної інстанції не надходив.

Копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 надсилалась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, проте вказане поштове відправлення повернулось з довідкою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 Господарського процесуального кодексу України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Згідно з положеннями частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3)день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою «Вручити особисто», рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка» приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11 та 17 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою «Судова повістка», адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (пункт 99-2 Правил надання послуг поштового зв`язку).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

Колегія суддів звертає увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Колегія суддів також зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено визначення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників справи, наявними в матеріалах справи. Якщо ж фактичне місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників справи з якихось причин не відповідає його місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників справи, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю особу.

За таких обставин, Південно-західний апеляційний господарський суд вжив належних та необхідних заходів для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження у даній справі, направляючи рекомендованою кореспонденцією ухвалу суду від 09.09.2022 за адресою, наявною в матеріалах справи та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань. При цьому, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів на підтвердження порушення оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, колегія суддів дійшла висновку, що в силу приписів пункту 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 про відкриття апеляційного провадження вважається врученою відповідачу 23.10.2022 (дата проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність адресата).

Окрім того, колегія суддів зауважує, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.09.2022 у справі №916/1188/22 оприлюднено в Єдиному реєстрі судових рішень 13.09.2022, тобто з цієї дати вказана ухвала суду знаходиться у вільному доступі, тоді як сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, що узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, вказаною, зокрема, в рішенні останнього у справі «Пономарьов проти України».

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

22.08.2008 Виконавчим комітетом Одеської міської ради було видане свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення підвалу №513, яким посвідчено, що об`єкт, який розташований за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 6, в цілому, дійсно належить територіальній громаді м. Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. Об`єкт в цілому складається з приміщень, загальною площею 41,4 кв.м., основною площею 34,2кв.м., відображених у технічному паспорті від 29.01.2008. Свідоцтво видане на підставі рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.07.2008 №931.

Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», 15.09.2008 на підставі вказаного свідоцтва проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради відносно зазначеного об`єкту.

21.03.2008 між Представництвом по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) укладено договір оренди № 27/1 нежилого приміщення (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення підвалу, загальною площею 38,7 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 6 (далі об`єкт оренди).

Термін дії договору становить з 21.03.2008 до 20.03.2009 (пункт 1.3. договору).

Згідно із пунктом 2.2. договору за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату, що становить за перший після підписання договору оренди місяць 450,00 грн. (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства.

Після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі їх в оренду, та відшкодувати орендодавцю збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об`єкта оренди (пункт 4.7. договору).

Дія договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 7.11).

21.03.2008 відповідачем прийнято об`єкт оренди, про що складено акт прийому-передачі нежитлового приміщення.

В подальшому до договору від 21.03.2008 № 27/1 були укладені додаткові погодження та договори, а саме:

-додатковим погодженням від 12.08.2008 № 1 внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за об`єкт оренди;

-додатковим погодженням від 12.01.2009 № 2 внесено зміни до договору оренди у частинні збільшення площі об`єкта оренди з 38,1 кв.м. на 41,4 кв.м. та внесено зміни у розрахунок орендної плати за об`єкт оренди;

-додатковим погодженням від 15.09.2009 № 3 продовжено термін дії договору до 15.09.2011 та внесено зміни до договору оренди у частинні розрахунку орендної плати за об`єєкт оренди;

-додатковим погодженням від 11.02.2010 № 4 на підставі рішення Одеської міської ради від 22.01.2010 № 5370-V орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 15.09.2009 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим погодженням від 06.01.2012 № 5 продовжено термін дії договору до 31.12.2012, назву орендодавця змінено на «Департамент комунальної власності Одеської міської ради» та на підставі рішення Одеської міської ради від 23.12.2011 № 1664-VI орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 23.12.2011 по 31.12.2012 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 14.01.2013 № 6 продовжено термін дії договору до 31.12.2013 та на підставі рішення Одеської міської ради від 21.12.2012 № 2572-VІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2013 по 31.12.2013 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 25.01.2014 № 7 продовжено термін дії договору до 31.12.2014 та на підставі рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 № 4273-VІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2014 по 31.12.2014 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 11.12.2014 № 8 продовжено термін дії договору до 31.12.2015 та на підставі рішення Одеської міської ради від 29.10.2014 № 5668-VI орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2015 по 31.12.2015 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 15.01.2016 № 9 продовжено термін дії договору з 01.01.2016 по 31.12.2016 та на підставі рішення Одеської міської ради від 16.12.2015 № 70-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2016 по 31.12.2016 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 20.02.2017 № 10 продовжено термін дії договору з 01.01.2017 по 31.12.2017 та на підставі рішення Одеської міської ради від 08.02.2017 № 1654-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2017 по 31.12.2017 становить 1,00 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції);

-додатковим договором від 04.12.2017 № 11 продовжено термін дії договору з 01.01.2018 по 31.12.2018 та внесено зміни у частині розрахунку орендної плати за місяць. Вказаним додатковим договором передбачено, що за орендоване приміщення орендар зобов`язується сплачувати орендну плату з 01.01.2018, що становить 539,00 грн. та розрахована на 01.11.2017 (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

-додатковим договором від 14.06.2018 № 12 на підставі рішення Одеської міської ради від 06.06.2018 № 3356-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2018 по 31.12.2018 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції);

-додатковим договором від 18.02.2019 № 13 продовжено термін дії договору з 01.01.2019 по 31.12.2019 та на підставі рішення Одеської міської ради від 30.01.2019 № 4255-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2019 по 31.12.2019 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2020 - у розмірі 609,07 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.02.2019 та є базовою ставкою орендної плати за місяць;

-додатковим договором від 11.03.2020 № 14 продовжено термін дії договору з 01.01.2020 по 31.12.2020 та на підставі рішення Одеської міської ради від 06.02.2020 № 5697-VІІ орендарю встановлено пільгову орендну плату, яка з 01.01.2020 по 31.12.2020 становить 1,00 грн. в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), а з 01.01.2021 - у розмірі 627,94 грн. в місяць (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції), що розрахована на 01.01.2020 та є базовою ставкою орендної плати за місяць.

В матеріалах справи наявне повідомлення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради № 01-13/4285 від 20.10.2020, скерованого на адресу Громадського руху «Жінки за майбутнє», в якому позивач зазначив, що строк дії договору оренди закінчується 31.12.2020, у зв`язку з чим Департамент вимагав протягом трьох робочих днів після завершення строку дії договору оренди здійснити фактичну передачу об`єкта комунальної власності нежитлових приміщень підвалу, загальною площею 41,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська,6, співробітникам Департаменту за актом приймання-передачі. Доказів направлення вказаного повідомлення від 20.10.2020 на адресу відповідача позивачем до матеріалів справи не надано.

26.11.2021 позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав повернути відповідачу орендоване майно та сплатити неустойку за прострочення повернення об`єкта оренди в розмірі 7144,31 грн. Вказана претензія була надіслана позивачем 26.11.2021 рекомендованим поштовим відправленням, яке повернулося за зворотньою адресою з відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи, що відповідач у добровільному порядку не передав орендовані приміщення Департаменту комунальної власності Одеської міської ради за актом прийому-передачі, позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з відповідним позовом.

Позиція суду апеляційної інстанції

Предметом спору у цій справі є вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 9887,71 грн. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди нежитлового приміщення від 21.03.2008 № 27/1, нарахованої за період з 01.01.2021 по 28.02.2022, виходячи із базової ставки орендної плати за місяць у розмірі 627,94 грн.

Приймаючи рішення у цій справі Господарський суд Одеської області виходив з того, що:

-додатковим договором від 11.03.2020 №14 до договору оренди нежитлового приміщення від 21.03.2008 № 27/1 сторони погодили термін його дії до 31.12.2020;

-відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 157-IX договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 1 липня 2020 року. Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені;

-таким чином, з 01.07.2020 продовження дії договору оренди відбувається в порядку, встановленому статтею 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ та постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 №483 «Деякі питання оренди державного та комунального майна», якою затверджений Порядок передачі в оренду державного та комунального майна;

-у матеріалах справи відсутні докази вжиття орендарем заходів щодо продовження строку дії договору оренди нежитлового приміщення від 21.03.2008 № 27/1 у порядку, встановленому чинним законодавством;

-з урахуванням викладеного, суд першої інстанції погодився з доводами позивача відносно того, що строк дії договору закінчився 31.12.2020, і договір припинився у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено;

- відповідач після припинення строку дії договору не повернув позивачу за актом приймання-передачі нежитлові приміщення підвалу, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Катерининська, 6;

-невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Водночас, надаючи оцінку розрахунку неустойки місцевий господарський суд зазначив, що позивач безпідставно застосував інший розмір орендної плати, ніж був передбачений договором від 21.03.2008 № 27/1 в редакції додаткового договору від 11.03.2020 № 14 (річна орендна плата - 1 грн. на рік) та зазначив, що в додатковому договорі від 11.03.2020 № 14 до договору від 21.03.2008 № 27/1 сторони узгодили розмір орендної плати на 2021 рік, однак, як зазначалося вище, строк дії договору від 21.03.2008 № 27/1 сплив 31.12.2020, у зв`язку з чим не може бути застосований для здійснення нарахувань, передбачених частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, розмір орендної плати на 2021 рік, адже орендних правовідносин у вказаний період часу вже не існувало. Таким чином, позивач повинен був виконати розрахунок, виходячи з розміру орендної плати, яка була встановлена станом на час припинення договору (31.12.2020), а саме: 1 грн. на рік.

Не погодившись з таким висновком суду, позивач звернувся із апеляційною скаргою, в якій зазначив, що висновок суду щодо розрахунку неустойки, виходячи з розміру орендної плати, яка була встановлена станом на час припинення договору (31.12.2020), а саме: 1 грн на рік, є необґрунтованим.

Відповідно до частини першої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Отже, суд апеляційної інстанції переглядає оскаржуване рішення суду в частині правильності розрахунку неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди за договором оренди нежитлового приміщення від 21.03.2008 № 27/1, нарахованої за період з 01.01.2021 по 28.02.2022.

Відповідно до положень статей 509, 526, 530, 785 Цивільного кодексу України, частини першої статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Згідно з положеннями статей 546, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання надає кредитору право на стягнення з боржника неустойки, якщо її сплата передбачена договором або законом, а боржник не доведе наявність правових підстав для звільнення його від відповідальності.

Зокрема, частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України встановлений особливий вид неустойки за невиконання обов`язку з повернення орендованого майна у розмірі подвійної плати за користування ним за час прострочення.

Враховуючи встановлені судом попередньої інстанції обставини припинення 31.12.2020 договору від 21.03.2008 № 27/1 і неповернення спірних приміщень позивачу, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для стягнення з відповідача неустойки, передбаченої приписами частини другої статті 785 Цивільного кодексу України.

Разом з тим, висновки суду першої інстанції щодо необхідності проведення нарахування неустойки, виходячи з розміру орендної плати, яка була встановлена на період з 01.01.2020 по 31.12.2020, а саме: 1 грн. на рік (без урахування податку на додану вартість та індексу інфляції), не відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18, про що слушно зазначає позивач у апеляційній скарзі.

У постанові Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18, ухваленій у подібних правовідносинах щодо стягнення неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України за несвоєчасне повернення об`єкта оренди комунальної форми власності після припинення дії договору, Суд погодився з висновками апеляційного господарського суду, що зазначену неустойку слід нараховувати в двократному розмірі орендної плати, яка підлягали б сплаті, якби договір діяв, а також визнав хибним здійснення судом першої інстанції розрахунку суми неустойки, виходячи з орендної плати в розмірі 1,00 грн. на рік, адже сторони у додатковому договорі чітко визначили період, на який встановлений зазначений розмір орендної плати - з 08.02.2017 по 31.12.2017, а рішенням Одеської міської ради №1655-VII від 08.02.2017 «Про встановлення розміру орендної плати» також обмежено встановлення відповідачу орендної плати в розмірі 1,00 грн на рік періодом з 08.02.2017 до 31.12.2017.

Отже, Верховний Суд у постанові від 25.06.2019 у справі № 916/1916/18 погодився зі здійсненим судом апеляційної інстанції розрахунком неустойки на підставі частини другої статті 785 Цивільного кодексу України з урахуванням встановленої у договорі базової ставки орендної плати за місяць.

Господарський суд Одеської області у цій справі, яка переглядається, вказаних висновків Верховного Суду не врахував та помилково виходив із того, що розмір неустойки, передбаченої частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, слід обчислювати з урахуванням орендної плати 1 грн. на рік.

Судом апеляційної інстанції було перевірено здійснений позивачем розрахунок неустойки за період з 01.01.2021 по 28.02.2022 у сумі 9887,71 грн. Позивач, здійснюючи розрахунок, врахував здійснені відповідачем оплати за договором, а саме: 18.01.2021 - 791,17 грн.; 04.03.2021 - 801,46 грн.; 26.03.2021 - 809,45 грн.; 21.05.2021 - 1618,90 грн.; 25.06.2021 - 809,45 грн.; 28.07.2021 - 809,45 грн.; 26.08.2021 - 809,45 грн.; 24.09.2021 - 809,45 грн.; 25.10.2021 - 809,45 грн.; 30.11.2021 - 809,45 грн.; 24.12.2021 - 809,45 грн. Вказані вище розрахунки є арифметично вірними та корегуванню не потребують.

Таким чином, господарський суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, та ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Згідно з пунктом другим частини першої статті 129 Господарського кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку із задоволенням позову та апеляційної скарги, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 08.08.2022 у справі №916/1188/22 скасувати, позов задовольнити.

3.Стягнути з Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 9887 /дев`ять тисяч вісімсот вісімдеят сім/ грн. 71 коп. неустойки за прострочення повернення об`єкта оренди.

4.Стягнути з Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 2481 /дві тисячі чотириста вісімдесят одну/ грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

5.Стягнути з Громадського руху «Жінки Одещини за майбутнє» на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради 3721 /три тисячі сімсот двадцять одну/ грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

6.Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяС.В. Таран