Рішення

від 07.04.2022 по справі 640/21828/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2022 року м. Київ № 640/21828/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Колодяжного В.Є., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна»

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» (адреса: 03083, м. Київ, вул. Пирогівський шлях, 26, ідентифікаційний номер - 34387514, ел. пошта - ІНФОРМАЦІЯ_1) (далі - позивач або ОСОБА_1 ) подано на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Державної служби України з безпеки на транспорті (адреса: 01135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код - 39816845, ел. пошта - contact@dsbt.gov.ua) (надалі - відповідач або Укртрансбезпека), у якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати постанову № 21045 від 01.09.2020 про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна», видану Київським міжрегіональним управління Укртрансбезпеки.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020 (суддя Патратій О.В.) відкрито провадження у даній адміністративній справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.10.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» про забезпечення позову відмовлено.

Згідно з розпорядженням № 650 від 31.03.2021 щодо призначення повторного автоматичного розподілу судових справ вказану справу передано для розгляду судді Окружного адміністративного суду м. Києва Пащенку К.С.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.04.2021 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 640/21828/20, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без виклику учасників справи та проведення судового засідання.

В якості підстав позову позивач зазначає, що при здійсненні вагового контролю не враховано особливості та фізичні властивості вантажу - портландцементу, для якого характерна висока сипучість, подільність. Таким чином, проведення зважування у русі, шляхом поосьового заїзду транспортного засобу на платформу ваг, не може дати достовірних результатів навантаження на одну ось транспортного засобу, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу навісного обладнання при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж сильно зміщується під дією мінімальних сил при нахилі однієї зі сторін ємності, в якій цемент перевозиться. При цьому наявна затверджена методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким та сипучим вантажем. Позивач також переконаний, що відповідачем порушено вимоги повідомлення про розгляд справи та надіслано копію постанови без належного її завірення.

У відзиві відповідач зазначив, що за результатами габаритно-вагового контролю транспортного засобу встановлено навантаження на одиничну вісь 12,7 т при нормативно допустимому 11 т, що стало підставою для прийняття в подальшому постанови про накладення штрафу. Відповідач вказує, що позивача належним чином повідомлено про час та місце розгляду матеріалів щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, однак останній право надати відповідні заперечення, пояснення та докази не скористався.

Позивачем подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що відзив підписано неуповноваженою особою - Шабатіною І.О. , що не має права на підпис відзиву. Позивач наголосив, що надана відповідачем копія свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки не є належним доказом, так як відсутні відомості про конкретні ваги, якими здійснювався контроль транспортного засобу позивача. Стосовно відсутності методики вимірювання ваги сипучих вантажів зазначено про неправильність висновку відповідача щодо відсутності підстав для звільнення позивача від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

В контексті підписання відзиву Шабатіною І.О. суд відмічає, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підписант має повноваження «вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (підписант (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника з правом подання позову, посвідчення копій документів; без права відмови, зміни, відкликання, визнання позову, відмови від апеляційних, касаційних скарг, укладання мирових угод))) - представник». Таким чином, Шабатіна І.О. наділена достатніми повноваженнями для представництва Державної служби України з безпеки на транспорті в суді, в тому числі для подання відзиву від імені юридичної особи-відповідача.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

На підставі Подорожнього листа вантажного автомобіля № 1856560 від 23.07.2020 та Товарно-транспортної накладної № 10412418 від 23.07.2020, вантажний сідловий тягач MAN TGX 18.440 BLS, д/н НОМЕР_1 із спеціалізованим напівпричепом-Н/ПР ЦЕМЕНТ марки ALI RIZA USTA, д/н НОМЕР_2 , що належить на праві власності ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна», за кермом якого перебував водій ОСОБА_3 , здійснював перевезення вантажу по маршруту м. Київ (вул. Пирогівський шлях 26) - смт. Велика Димерка (Броварський район). Вантаж - насип портландцементу марки ПЦ І-500Р-Н, загальною масою вантажу 25,28 тонни.

23.07.2020 на пункті розташування пересувного пункту габаритно-вагового контролю за адресою м. Київ, вул. Набережно-Корчуватська, 11, посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, було проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна».

За наслідками проведеного габаритно-вагового контролю було сформовано Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 23.07.2020. Відповідно до цих результатів, навантаження на осі транспортного засобу становило: на першу - 6 240 кг, на другу - 12 720 кг, на третю - 6 820 кг, на четверту - 7 140 кг, на п`яту - 7 220 кг, загальна маса транспортного засобу із вантажем - 40 140 кг.

Відповідно до п. 22.5. Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ від 10.10.2001 № 1306, осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м, а враховуючи, що відстань між третьою та четвертою, четвертою та п`ятою осями транспортного засобу позивача становила близько 1,35 м, посадові особи Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки, навантаження та третю, четверту та п`яту ось транспортного засобу об`єднали в одне значення.

На підставі вказаної довідки, з урахуванням відсутності у транспортного засобу погодження маршруту великовагових та великогабаритних транспортних засобів, відповідачем складено акт про перевищення транспортним засобом нормативно-вагових параметрів від 23.07.2020, в якому зазначено про перевищення нормативно допустимого навантаження на одиночну другу ось транспортного засобу - 12,72 тонн при дозволеному в 11 тонн.

Таким чином, відповідно до п. 22.5. Правил дорожнього руху та акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 23.07.2020 виявлено порушення, передбачене ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення встановленого законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

На підставі акту проведення перевірки посадовими особами Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки було складено розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 024837 від 23.07.2020, яким позивачу нараховано до сплата 11,07 євро.

02.09.2020 позивачем було отримано від Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки повідомлення про призначення на 01.09.2020 розгляду справи про порушення вимог законодавства, норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом по акту № 02483.

У результаті розгляду справи 01.09.2020 Київським міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову, якою встановлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно, та прийнято рішення про накладення на ТОВ «Дікергофф Транспорт Україна» адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000,00 грн.

Позивач вважає винесену постанову такою, що є протиправною та підлягає скасуванню, як винесену без дотримання регламентованої процедури, що і стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд вказує таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що:

автомобільний транспорт - галузь транспорту, яка забезпечує задоволення потреб населення та суспільного виробництва у перевезеннях пасажирів та вантажів автомобільними транспортними засобами;

великоваговий транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з вагових параметрів якого перевищує встановлені на території України допустиму максимальну масу чи осьове навантаження;

великогабаритний транспортний засіб - транспортний засіб з вантажем або без вантажу, хоча б один з габаритних параметрів якого перевищує встановлені на території України допустимі параметри; напівпричіп - причіп, вісь (осі) якого розміщено позаду центра мас транспортного засобу (за умови рівномірного завантаження) і який обладнано зчіпним пристроєм, що забезпечує передачу горизонтальних і вертикальних зусиль на інший транспортний засіб, що виконує функції тягача;

причіп - транспортний засіб без власного джерела енергії, пристосований для буксирування автомобілем;

рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів суб`єкта господарювання на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, контрольно-вагові комплекси та інші об`єкти, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту).

Згідно із статтею 2 Закону № 2344-III законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Завданнями законодавства з питань перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом є: визначення основних правових та організаційних основ державного регулювання у сфері перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом; установлення вимог до перевізників, водіїв та транспортних засобів щодо забезпечення безпеки перевезень та екологічної безпеки; визначення системи державного контролю, прав, обов`язків та відповідальності державних органів виконавчої влади та перевізників за порушення міжнародних договорів та законодавства України.

Відповідно до статті 5 Закону № 2344-III завдання та функції державного регулювання та контролю діяльності автомобільного транспорту

Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.

Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту спрямовані на: забезпечення балансу інтересів держави, органів місцевого самоврядування, користувачів транспортних послуг та підприємств, установ, організацій, інших юридичних та фізичних осіб - суб`єктів господарювання на автомобільному транспорті незалежно від форм власності; забезпечення якісного та безпечного функціонування автомобільного транспорту; розвиток та удосконалення нормативної бази діяльності автомобільного транспорту; визначення загальних засад стратегічного розвитку, системи управління, реформування та регулювання автомобільного транспорту; визначення пріоритетних напрямів розвитку та шляхів оптимізації діяльності автомобільного транспорту; захист прав споживачів під час їх транспортного обслуговування; захист національного ринку транспортних послуг та суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту; створення рівних умов для роботи всіх суб`єктів господарювання, що здійснюють свою діяльність у сфері автомобільного транспорту, обмеження монополізму та розвиток конкуренції; забезпечення зайнятості населення, підготовки спеціалістів і робочих кадрів, охорони праці; раціональне використання енергетичних та матеріальних ресурсів; охорону довкілля від шкідливого впливу автомобільного транспорту, проведення науково-технічної роботи, досліджень та розвиток системи статистики. Державне регулювання та контроль у сфері автомобільного транспорту реалізується шляхом проведення центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування економічної, тарифної, науково-технічної та соціальної політики, ліцензування, стандартизації та сертифікації на автомобільному транспорті, задоволення потреб автомобільного транспорту в паливно-енергетичних і матеріально-технічних ресурсах і транспортних засобах.

Статтею 6 Закону № 2344-III, серед іншого, регламентовано, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; нарахування, у разі виявлення порушень, та вжиття заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами (далі - Порядок № 1567).

Згідно із пунктами 1-3 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.

Державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За правилами пунктів 12-19 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб`єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.

Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно:

наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону;

додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода);

відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам;

оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу;

додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення;

додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів;

виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Рейдова перевірка може проводитися однією посадовою особою Укртрансбезпеки.

Габаритно-ваговий контроль проводиться двома посадовими особами Укртрансбезпеки або однією посадовою особою Укртрансбезпеки із залученням посадових осіб відповідного підрозділу Національної поліції, Укравтодору, власника (балансоутримувача) пункту габаритно-вагового контролю.

Під час проведення рейдової перевірки можливе: застосування спеціалізованих автомобілів, на яких розміщений напис «Укртрансбезпека»; використання спеціального обладнання, призначеного для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку, встановлених законодавством України та Європейською угодою; здійснення габаритно-вагового контролю; використання засобів аудіо- та відеотехніки для запису процесу перевірки; використання пристроїв для копіювання, сканування з метою збору інформації, що свідчить про правопорушення.

Рейдова перевірка проводиться із зупиненням транспортних засобів або без їх зупинення.

Зупинення транспортних засобів здійснюється відповідно до вимог пункту 15 Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Рейдова перевірка проводиться у строк, зазначений у направленні на перевірку.

На виконання зазначених вимог начальником управління Небесним С.І. складено направлення від 16.07.2020 № 000208 (вих. № 52870/18/24-20 від 17.07.2020) для проведення рейдової перевірки транспортних засобів, в тому числі вантажних автомобілів, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, місцях здійснення габаритно-вагового контролю в межах адміністративної території м. Києва та Київської області.

Відповідно до пункту 20 Порядку № 1567 виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.

У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3 (п. 21 Порядку № 1567).

У разі відмови уповноваженої особи суб`єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб`єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис (п. 23 Порядку № 1567).

Аналіз наведених положень дає суду підстави дійти до наступних висновків.

По-перше, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. Такий контролю може бути здійснений у формі рейдової перевірки, про яку перевізник завчасно не повідомляється.

По-друге, під час здійснення рейдової перевірки можливе здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

По-третє, за наслідком здійснення рейдової перевірки уповноваженим суб`єктом складається акт формою згідно з додатком 3, у якому має міститися посилання на норму закону, яку порушено перевізником.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 затверджено Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, які встановлюють єдині вимоги до проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів з вантажем або без нього автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила № 30).

У відповідності до пунктів 2, 3 Правил № 30 транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306.

Пунктом 4 Правил № 30 передбачено, що рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові Державтоінспекцією, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2011 № 1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - Правила № 1306), які встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.

Згідно із пунктом 22.5 Правил № 1306 за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Аналіз наведеного дає суду підстави дійти до висновку, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує навантаження на одиночну вісь - 11 т. Такий транспортний засобі або вантаж, в розумінні Правил № 30, вважається великоваговим.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно із підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Відповідно до підпунктів 5-1, 11 пункту 2 Поряду № 879 документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу; точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритновагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції (п. 3 Порядку № 879).

Положеннями пункту 6 Порядку № 879 визначено, що габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів.

Згідно із пунктами 12, 13 Порядку № 879 вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до пункту 15 Порядку № 879 контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

В розрізі положень пунктів 16, 16-1, 18 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Габаритно-ваговий контроль транспортного засобу проводиться протягом не більше однієї години (з моменту заїзду транспортного засобу на ваги до кінцевого оформлення матеріалів у разі виявлення порушення).

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

У разі пред`явлення водієм транспортного засобу міжнародного сертифіката зважування габаритно-ваговий контроль у частині зважування не здійснюється.

За результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних.

Відповідно до пункту 21 Порядку № 879 у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування (далі - плата за проїзд). Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

У разі здійснення руху з порушенням умов, визначених у дозволі на рух, подвійний розмір застосовується в частині перевищення фактичних показників над показниками, визначеними у дозволі, за пройдену частину маршруту.

Довідка про здійснення габаритно-вагового контролю та/або сертифікат зважування, або документ щодо внесення плати за проїзд є чинними протягом усього маршруту.

У відповідності до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Як вже було вказано судом вище пункт 12 Поряду № 879 регламентує, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху, окрім іншого, належить підготовка проектів законів, нормативних актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

Згідно із статтею 29 Закону № 3353-XII з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі - Закон № 2862-IV) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, на момент проведення габаритно-вагового контролю належного позивачу транспортного засобу, не була затверджена відповідна методика Мінекономрозвитку, якою мали керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Проте, враховуючи, що за змістом статей 4 і 29 Закону № 3353-XII, статі 33 Закону № 2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким і керувався відповідач.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 02.08.2018 по справі № 820/1420/17.

Як встановлено відповідачем та не заперечується позивачем, відповідачем у довідці про результати здійснення габаритно-вагового контролю встановлено навантаження на другій осі у 12,720 т, при цьому загальна маса транспортного засобу склала 40,140 т.

Суд відмічає, що безпідставним є посилання позивача на те, що загальна маса транспортного засобу перевищувала нормативну допустиму в межах похибки, оскільки, в даному випадку проведеним зважуванням встановлено, що навантаження на одну вісь складала 12,720 тон при нормативно допустимій 11 тон.

Таки відхилення становить перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм на 15,63%, при цьому похибка у 2% при зважуванні з урахуванням такої ваги не привела б до кінцевого навантаження на вісь менше від 11,22 тони.

При цьому зважування здійснено засобом вимірювальної техніки серії «Лахта-У» можель СВ 80000 А/18 зав. № 142, виробленим ТОВ «МЕТРОВЕС», що мав свідоцтво про повірку № П 40 М 080049 20, чинне до 01.07.2021. Разом з тим, суд зауважує, що чинне законодавство не містить вимог щодо зазначення характеристик вагового обладнання в акті перевірки.

Як вже було вказано судом вище, статтею 33 Закону № 2862-IV регламентовано, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Аналогічні вимоги встановлені у частині 2 статті 29 Закону № 3353-XII, норми якої наведені вище.

У цих положеннях законодавець не встановив жодних виключень щодо обов`язковості наявності дозволу на рух в залежності від виду вантажу, який перевозиться (подільний, неподільний вантаж, сипучий вантаж, рідини тощо), на що звертає увагу позивач, обов`язок отримати дозвіл на участь у дорожньому русі виникає у разі перевищення транспортним засобом вагових та габаритних параметрів над нормативними.

Також суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення позивача або перевізника до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу.

Оскільки в разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень статтею 48 Закону № 2344-III передбачено обов`язок отримання дозволу компетентного органу, який дає право на рух автомобільними дорогами України. При цьому, отримання такого дозволу не залежить від самого вантажу: подільний чи неподільний.

В постанові від 24.07.2019 року по справі № 803/1540/16 Верховний Суд зауважив, якщо вагові параметри вказаного транспортного засобу перевищують нормативно допустимі вагові обмеження, що дало підстави вважати цей транспортний засіб великоваговим, для руху якого за правилами частини 4 статті 48 Закону № 2344-ІІІ повинен бути відповідний дозвіл. Відсутність такого дозволу є достатньою підставою для накладення на товариство штрафу відповідно до статті 60 Закону № 2344-ІІІ.

Також суд наголошує, що переміщення ватажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу. Вказані негативні переміщення вантажу під час руху можуть призвести до непередбачуваних катастрофічних наслідків та є загрозою для безпеки дорожнього руху. Завантажуючи вантажний автомобіль в межах дозволеної фактичної маси, перевізник зобов`язаний враховувати дозволені навантаження на осі транспортного засобу, нерівномірний розподіл маси вантажу на осі, зміну маси транспортного засобу та можливе перевищення вагових параметрів після здійснення заправки автомобіля пальним, та використовувати, в таких випадках, транспортний засіб з відповідними технічними параметрами.

Окрім того, слід зауважити, що цемент є подільним вантажем, який, як свідчать матеріали справи, у даному випадку перевозився насипом, без тари та не в контейнері.

У той же час, при виконанні перевезень в контейнерах унеможливлюється нерівномірність розподілу завантаження вантажу по транспортному обладнанню.

Вказане узгоджується з висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 814/1460/16.

Абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-III визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із пунктами 25-29 Порядку № 1576 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

У разі виявлення вчиненого іноземним перевізником порушення посадова особа складає відповідний акт та приймає постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу, а інформацію про виявлені порушення та адміністративно-господарський штраф надсилає центральному органові виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної митної справи.

Справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Копія постанови видається не пізніше ніж протягом трьох днів після її винесення уповноваженій особі суб`єкта господарювання під розписку чи надсилається рекомендованим листом із повідомленням.

Суд критично ставиться до доводів позивача щодо обставин направлення неналежним чином завіреної копії постанови та її протиправності з такої підстави, оскільки надана позивачем копія відповідає копії постанови, наданої відповідачем, що виключає сумніви у дійсності прийнятого рішення, при цьому представником позивача - генеральним директором Перекопським Ю.Д. при наданні її копії як доказу до суду самостійно проставлено відмітку «згідно з оригіналом» та завірено власним підписом, що свідчить про визнання позивачем обставин її прийняття.

Таким чином, враховуючи всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно було прийнято постанову № 21045 від 01.09.2020 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн, а відтак, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про відповідність оскаржуваного рішення критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Оскільки адміністративний позов до задоволення не підлягає, відсутні підстави для стягнення на користь позивача понесених ним витрат по сплаті судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 6, 72- 77, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Дікергофф Транспорт Україна» - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до статті 255 КАС України, рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.С. Пащенко