Ухвала

від 12.10.2020 по справі 640/21828/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

про відмову у задоволенні клопотання про забезпечення позову

12 жовтня 2020 року м. Київ № 640/21828/20

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Патратій О.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" про забезпечення позову в адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про визнання протиправною та скасування Постанови № 21045 від 01.09.2020р.

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.09.2020р. відкрито провадження у зазначеній справі.

05.10.2020р. позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов шляхом зупиненням дії індивідуального акта - Постанови №210475 від 01.09.2020 року про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17000,00 грн. виданої Заступником начальника Київського міжрегіонального управлінням Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №640/21828/20.

Заяву про забезпечення позову обґрунтовано тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу, в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону України Про виконавче провадження , є виконавчим документом та за умови відсутності факту добровільного виконання такого рішення органу державного контролю, вона підлягає примусовому виконанню на підставі Закону України Про виконавче провадження . Таким чином, відкриття виконавчого провадження з виконання оскаржуваної постанови одразу призведе до негативних фінансових наслідків для заявника.

Таким чином, як зазначив позивач, здійснення виконавчих дій до набрання судовим рішенням по справі законної сили, може утруднити поворот виконання та ускладнить виконання судового рішення у разі його ухвалення на користь позивача.

Розглянувши подану заяву суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Таким чином, законодавець визначив, що перелік підстав для забезпечення позову є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, а тому за відсутності передбачених вказаною статтею обставин прийняття рішення про забезпечення позову є неможливим.

По-перше, суд не вбачає очевидної протиправності рішення відповідача - постанови № 21045 від 01.09.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000,00 грн. На переконання суду, очевидна протиправність рішень суб`єкта владних повноважень це прийняття ним таких рішень, які взагалі не передбачені законодавством України, або прийняття рішень суб`єктами, які не наділені компетенцією у відповідній сфері.

Натомість, у цьому випадку, Державна служба України з безпеки на транспорті відповідно до вимог Закону України Про автомобільний транспорт та Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого Постановою КМ України № 1567 від 08.11.2006р., саме і наділена повноваженням на прийняття таких рішень.

Питання обґрунтованості чи необґрунтованості постанови Державної служби України з безпеки на транспорті № 21045 від 01.09.2020р. в теперішній час є спірним, і ще повинно бути ретельним чином досліджено та доведено.

По-друге, з матеріалів позовної заяви вбачається, що листом Київського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки від 02.09.2020р. на адресу ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" надіслано постанову № 21045 від 01.09.2020р. про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17 000,00 грн.

Зазначеною постановою ТОВ "Дікергофф Транспорт Україна" притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 15 частини першої статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт .

Згідно з частинами п`ятою, шостою статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт адміністративно-господарські штрафи стягуються відповідно до закону центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), і зараховуються до Державного бюджету України. Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пунктів 28, 29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року № 1567, адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб`єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову. У разі оскарження постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів стягнення сплачується не пізніше ніж протягом п`ятнадцяти днів після отримання повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Як визначено пунктами 32, 33 вказаного Порядку скарга на постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів може бути подана до вищого за підпорядкуванням органу державного контролю. Подання в установлений строк скарги зупиняє виконання постанови до розгляду скарги по суті .

Натомість позивач, вважаючи оскаржувану постанову очевидно протиправною, з часу її отримання не надав доказів звернення у встановлений вказаним Порядком спосіб зі скаргою з метою зупинення її виконання.

Також відсутні докази вжиття заходів з примусового виконання оскаржуваної постанови (хоч за правилами, визначеними частиною першою статті 28 Закону України Про виконавче провадження копії постанов виконавця про відкриття виконавчого провадження надсилаються сторонам виконавчого провадження рекомендованим листом з повідомленням про вручення).

Крім того, судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях. Однак доводи заявника ґрунтуються саме на припущенні того, що вжиті відповідачем заходи щодо примусового стягнення суми накладеного штрафу можуть порушити майнові права та інтереси позивача.

При цьому з огляду на суму застосованого штрафу, суд не вважає, що у разі його примусового стягнення, буде ускладненим чи неможливим ефективний захист або поновлення порушених прав позивача, в тому числі настання непоправної шкоди господарським інтересам (щодо виплати заробітної плати найманим працівникам, розрахунків із контрагентами).

В свою чергу, Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182, визначено механізм повернення коштів, що були сплачені, в тому числі до Державного бюджету, як штраф.

Правова позиція Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладена у постанові від 19.06.2018 у справі 826/9263/17, зводиться до того, що підстави щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного рішення є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, суд зазначає, що можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2019 року у справі №826/13306/18.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18.

Наведене свідчить про відсутність існування підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Враховуючи предмет спірних правовідносин, оцінивши обґрунтованість доводів клопотання, адекватність його вимог, забезпечення збалансованості інтересів сторін та обсяг позовних вимог, суд вважає, що заява позивача про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Позивачем не доведено існування обставин, вказаних у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи наведене, керуючись статтями 77, 150, 151, 154 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Дікергофф Транспорт Україна" про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені статтями 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Патратій