Постанова

від 14.08.2022 по справі 160/2385/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 серпня 2022 року м. Дніпросправа № 160/2385/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В., Олефіренко Н.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду у м. Дніпрі апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 р. (суддя Маковська О.В.) в справі № 160/2385/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРО» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АК ПРО» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості № UA209000/2021/000040/02 від 25.11.2021 р., картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209120/2021/004407 від 25.11.2021 р.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 р. позов задоволено, визнано протиправним та скасоване рішення про коригування митної вартості товарів від 25.11.2021 №UА209000/2021/000040/02, визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UА209120/2021/004407 від 25.11.2021.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення з підстав неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апелянт вказує на неврахування судом першої інстанції, що під час митного контролю товарів за митною декларацією, поданою позивачем, встановлено, що в поданих декларантом для митного оформлення товарів документах містяться розбіжності, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості, та всіх відомостей щодо ціни, що була сплачена або підлягала сплаті.

Так, у наданому до митного оформлення платіжному дорученні про здійснення попередньої оплати у графі «призначення платежу» міститься загальне посилання на контракт, проте відсутнє посилання на інвойс, проформу чи інший документ, за яким можна ідентифікувати такий документ з конкретною партією товару; на виконання умов п. 1.2 договору на перевезення від 08.11.2021 р. № 112111 до митного оформлення не подана заявка як невід`ємна частина договору; довідка на перевезення видана ТОВ «Вольпе», проте у графах 16, 23 CMR перевізником зазначено фірму P.E. Bilak V.T., експедиційний договір, що регулює відносини між вказаними сторонами, не надано.

Вважає неправильним висновок суду першої інстанції про відсутність у переліку, визначеному статтею 53 Митного кодексу України, такого документу як заявка на перевезення, адже єдиним документом, в якому зазначена ціна конкретного перевезення, є виключно заявка на перевезення.

На думку апелянта, картка відмови не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного контролю.

Також вказує, що у рішенні про коригування митної вартості чітко зазначено підстави для такого коригування та джерело інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, відмовивши у задоволенні апеляційної скарги.

Справа судом розглянута без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України у зв`язку з подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд доходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «АК ПРО» та компанією Luna Abrasivi S.r.l. укладено контракт №170921 від 17.09.2021, відповідно до пункту 1.1 якого продавець продає, а покупець купує товар на умовах, обумовлених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту.

Згідно з п. 2.1 контракту товар поставляється партіями протягом усього терміну дії цього контракту. Кількість партії вказується в специфікаціях до цього контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту.

17.09.2021 між сторонами підписано специфікацію № 1 на загальну суму 4237,20 EURO, відповідно до якої постачався товар - RBD сектор для граніту в кількості, розмірі, зазначених в специфікації, та інструмент для обробки крайок.

На виконання умов договору 06.10.2021 ТОВ «АК ПРО» сплачено на реквізити компанії Luna Abrasivi S.r.l. (Італія) вартість замовленого товару відповідно до специфікації №1, що підтверджується платіжним дорученням.

З метою підтвердження митної вартості ТОВ «АК ПРО» надано до митниці наступні документи: сертифікат якості б/н від 01.01.2015; сертифікат якості б/н від 01.06.2015; сертифікат якості б/н від 01.02.2018; пакувальний лист б/н від 15.11.2021; рахунок-фактура (інвойс) № 407/2021 від 15.11.2021; автотранспортна накладна №903249 від 16.11.2021; навантажувальний документ №1153 від 16.11.2021; платіжне доручення від 06.10.2021; довідка про транспортні витрати №22.11.2021 - 5 від 22.11.2021; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №ГО-1874 від 23.11.2021; комерційна пропозиція від 17.09.2021; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів №47470-Ю від 23.11.2021; специфікація № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.09.2021; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №170921 від 17.09.2021; договір про надання послуг митного брокера № 221121/1 від 22.11.2021; договір на організацію транспортно - експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом № 112111 від 08.11.2021; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером, №407/2021 від 15.11.2021; доручення №26/10 від 26.10.2021; технічний опис від 17.09.2021; копія митної декларації країни відправлення 21ITQ3J010062815E9 від 19.11.2021.

25.11.2021 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000040/02, в якому зазначено наступне:

«Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) та 26) статті VII ГАТТ. У митного органу виникли сумніви у правильності визначення митної вартості декларантом, оскільки заявлена митна вартість товару не підтверджена документально.

Під час розгляду документів встановлено, що подане до митного оформлення платіжне доручення не ідентифікується з даною поставкою. До митного оформлення не подана заявка на перевезення, яка є обов`язковою згідно з п 1.2. договору 112111 від 08.11.2021. Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні - експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме: методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в органу доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в органу доходів і зборів».

На підставі рішення про коригування митної вартості позивачу відмовлено у прийнятті митної декларації, про що видано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209120/2021/004407.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з не доведення відповідачем належними та допустимими доказами наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари, та відповідно, не спростування правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивної можливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Суд визнає приведений висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 24.11.2021 р. декларантом ТОВ «АК ПРО» з метою митного оформлення товару подано до Львівської митниці МД UA209120/2021/040312 на товар, отриманий за контрактом, укладеним ТОВ «АК ПРО» з компанією Luna Abrasivi s.r.l., №170921 від 17.09.2021 р.

За умовами контракту продавець продає, а покупець купує товар на умовах, обумовлених в специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього контракту (пункт 1.1); товар поставляється партіями протягом усього терміну дії цього контракту; кількість партії вказується в специфікаціях до цього контракту, які є невід`ємною частиною цього контракту (пункт 2.1).

Між сторонами контракту 17.09.2021 р. підписано специфікацію № 1 на загальну суму 4 237,20 євро, відповідно до якої постачався товар - RBD сектор для граніту в кількості, розмірі, зазначених в специфікації, та інструмент для обробки крайок.

ТОВ «АК ПРО» 06.10.2021 р. перераховано продавцю вартість товару відповідно до специфікації №1, що підтверджується платіжним дорученням.

До митної декларації декларантом з метою підтвердження митної вартості додано наступні документи: сертифікат якості б/н від 01.01.2015 р.; сертифікат якості б/н від 01.06.2015 р.; сертифікат якості б/н від 01.02.2018 р.; пакувальний лист б/н від 15.11.2021 р.; рахунок-фактура (інвойс) № 407/2021 від 15.11.2021 р.; автотранспортна накладна №903249 від 16.11.2021 р.; навантажувальний документ №1153 від 16.11.2021 р.; платіжне доручення від 06.10.2021 р.; довідка про транспортні витрати №22.11.2021-5 від 22.11.2021 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, №ГО-1874 від 23.11.2021 р.; комерційна пропозиція від 17.09.2021 р.; висновок за результатами експертизи й оцінки дорогоцінних каменів, дорогоцінних каменів органогенного утворення, напівдорогоцінних і декоративних каменів №47470-Ю від 23.11.2021 р.; специфікація № 1 до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 17.09.2021 р.; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, №170921 від 17.09.2021 р.; договір про надання послуг митного брокера № 221121/1 від 22.11.2021 р.; договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом № 112111 від 08.11.2021 р.; декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером, №407/2021 від 15.11.2021 р.; доручення №26/10 від 26.10.2021 р.; технічний опис від 17.09.2021 р.; копія митної декларації країни відправлення 21ITQ3J010062815E9 від 19.11.2021 р.

Митна вартість товару декларантом визначена на основним методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) відповідно до статті 58 Митного кодексу України.

Митним органом надіслано позивачеві повідомлення, в якому запропоновано подати додаткові документи щодо підтвердження митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України: якщо рахунок сплачено, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару; довідкову інформацію щодо вартості у країні експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Декларантом додатково надано митному органу наступні документи: заява на купівлю іноземної валюти; комерційна пропозиція; висновок експерта № ГО-1874 від 23.11.2021 р.

Відповідачем 25.11.2021 р. прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2021/000040/2, яким митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості згідно зі ст. 64 Митного кодексу України на рівні 2,6772 євро за одиницю на загальну суму 3 974,77 євро (митна декларація від 18.11.2021 №UA100130/2021/857576), ніж заявлено декларантом 2 185,20 євро за одиницю.

В рішенні зазначено, що подане до митного оформлення платіжне доручення не ідентифікується з даною поставкою; до митного оформлення не подана заявка на перевезення, яка є обов`язковою згідно з п. 1.2 договору 112111 від 08.11.2021 р.

Також митним органом прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 25.11.2021 р. № UA209120/2021/004407.

Спірним є питання наявності правових підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості за основним методом визначення митної вартості та застосування митним органом другорядного (резервного) методу.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено статтею 52 Митного кодексу України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларація митної вартості подається у разі:

1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни;

2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу;

3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Згідно з частинами восьмою дев`ятою цієї статті у декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

Згідно з частиною шостою цієї статті митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як зазначено вище, підставою для коригування митної вартості є встановлення в ході здійснення митного контролю наявності розбіжностей в поданих для митного оформлення документах, які, на думку відповідача, унеможливлюють перевірку числового значення митної вартості імпортованого товару.

Судом встановлено, що декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару Львівською митницею встановлено, що документи, які надані для митного оформлення товару, не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості та містять розбіжності, при цьому серед таких недоліків відповідач вказує на дві обставини:

1)подане до митного оформлення платіжне доручення не ідентифікується з даною поставкою;

2)до митного оформлення не подана заявка на перевезення, яка є обов`язковою згідно з п. 1.2 договору 112111 від 08.11.2021 р.

Щодо зазначення митним органом як підстави для коригування митної вартості, що подане до митного оформлення платіжне доручення не ідентифікується з даною поставкою, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що на підтвердження оплати позивачем партії товару, який поставлявся за специфікацією № 1 від 17.09.2021 р., позивачем подано митному органу платіжне доручення від 06.10.2021 р., в графі 70 якого зазначено призначення платежу оплата за контрактом 170921 від 17.09.2021 р. за сектор для граніту.

Платіжне доручення містить реквізити, які належать постачальнику Luna Abrasivi S.r.l., на користь якого сплачено суму. При цьому сума, зазначена в цьому платіжному дорученні, - 4 237,20 євро відповідає вартості товару, який постачався за специфікацією № 1.

Доводи апелянта, що оскільки відсутнє посилання на інвойс, проформу чи інший документ, то платіжне доручення неможливо ідентифікувати з конкретною партією товару, є необґрунтованими, адже зазначене вище формулювання призначення платежу, розмір перерахованої суми дозволяли відповідачу ідентифікувати, за який саме ввезений товар сплачено кошти.

Відтак, суд погоджує висновок суду першої інстанції, що платіжне доручення містить всі реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Митним органом в рішенні про коригування митної вартості також зроблено посилання на те, що до митного оформлення не подана заявка на перевезення, яка є обов`язковою згідно з п. 1.2 договору 112111 від 08.11.2021 р.

Пунктами 5 та 6 частини десятої статті 58 Митного кодексу України встановлено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Виходячи зі змісту специфікації № 1, оцінювана партія товару поставлялась на умовах EXW Vezzano Ligure згідно з Інкотермс 2020

Умови поставки EXW (франко-завод, самовивіз) означає, що продавець надає товари на його території або в іншому зазначеному місці (завод, фабрика, склад, тощо). Продавець не повинен ні завантажувати товари на транспорт для підвезення вантажів, ні замитнювати товари для експорту.

Тобто, в ціну товару не включаються будь-які витрати, зокрема, витрати на транспортування до місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження.

Частиною другою статті 53 Митного кодексу України визначений вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, у якому такий документ, як заявка на перевезення, відсутній.

Відповідно до пункту 4.2. договору на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом № 112111 від 08.11.2021 р. послуги оплачуються довірителем протягом 5-ти банківських днів з моменту виставлення рахунку та надання оригіналу CMR (ТТН) шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок повіреного у національній валюті України.

Позивачем на підтвердження витрат на транспортування надано митному органу договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом №112111 від 08.11.2021 р. та довідку про транспортні витрати №22.11.2021 - 5 від 22.11.2021 р.

При цьому, з огляду на приведений вище зміст п. 4.2 договору № 112111, на час подання митної декларації у позивача були відсутні будь-які інші документи стосовно цієї складової митної вартості (витрати на транспортування товару до митного кордону України).

Додатково суд вважає за необхідне зауважити, що заявка на перевезення, хоча й передбачена п. 1.2 договору 112111 від 08.11.2021 р., але за своєю суттю не є документом, який підтверджує числові значення складової митної вартості, тому внаслідок не надання такої заявки у митного органу не може виникнути обґрунтованого сумніву у правильності заявленої декларантом митної вартості.

Доводи апелянта стосовно неврахування судом першої інстанції актуальної практики Верховного Суду з цього питання, а саме висновку, викладеному в постанові від 04.08.2021 р. в справі № 520/4787/19, суд визнає незмістовними, оскільки одним із спірних питань в зазначеній справі було не підтвердження декларантом витрат на транспортування товару через не надання до митного оформлення саме договору на транспортно-експедиційне обслуговування, чого у випадку, який розглядається зараз, не було.

В апеляційній скарзі відповідач додатково до підстав для коригування митної вартості у спірному рішенні, зазначено про те, що довідка на перевезення видана ТОВ «Вольпе», проте у графах 16, 23 CMR перевізником зазначено фірму P.E. Bilak V.T., експедиційний договір, що регулює відносини між вказаними сторонами, не надано.

З цього питання суд зазначає таке.

Як зазначено вище, позивачем укладено договір на організацію транспортно-експедиторського обслуговування вантажів автомобільним транспортом №112111 від 08.11.2021 р. саме з ТОВ «Вольпе».

За умовами цього договору ТОВ «Вольпе» зобов`язався від імені та за рахунок позивача знайти вантажоперевізників, укласти з ними договір, тому надання позивачем до митного оформлення довідки про транспортно-експедиційні витрати № 22.11.2021 5 від 22.11.2021 р. та зазначення в CMR перевізником фірму P.E. Bilak V.T. не суперечить вимогам договору № 112111. При цьому відсутність у позивача договору між ТОВ «Вольпе» та фірмою P.E. Bilak V.T. обумовлена відсутністю безпосередніх відносин між позивачем та фірмою P.E. Bilak V.T.

Відповідачем не надано доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації щодо складових митної вартості товару.

При цьому є правильним зазначення судом першої інстанції, що подані декларантом до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомості щодо ціни, що була сплачена за товар.

Верховним Судом у постанові від 23.07.2019 р. в справі № 1140/3242/18 зазначено, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Враховуючи приведені обставини, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для коригування заявленої декларантом митної вартості.

Також апелянтом зазначається про не надання декларантом додатково витребуваних документів.

Суд з цього приводу також погоджується із висновком суду першої інстанції, що хоча митний орган і має повноваження витребувати додаткові документи, але такі повноваження, відповідно до статей 53, 254 Митного кодексу України обумовлені необхідністю перевірки правильності визначення митної вартості, тобто митний орган може витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

В цьому випадку декларантом надано до митного оформлення документи, які дозволяли ідентифікувати поставлений товар, а також дозволяли обчислити та перевірити митну вартість, заявлену декларантом, тому є цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів не міг бути підставою для відмови в митному оформленні товару, з урахуванням того, що митним органом не обґрунтовано, яким чином додатково витребувані документи могли б вплинути на митну вартість товару.

Суд вказує, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за основним методом, не є достатньою підставою для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Такий висновок суду відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 11.09.2012 р. (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень), а також в постанові від 31.03.2015 р. в справі № 21-53а15, відповідно до якого митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за основним методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів відповідач повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України № 250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов`язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).

Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.

Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством. При цьому враховується, що статтею 17 Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року визначено, що ніщо в цій Угоді не тлумачиться як обмежуюче або таким, що ставить під сумнів право податкових адміністрацій переконуватися у правдивості або точності будь якої заяви, документу або декларації, що надаються для цілей митної оцінки.

Приймаючи рішення про коригування митної вартості товару, митниця виходила з наявної інформації щодо раніше визначеного рівня митної вартості (за резервним методом).

Статтею 57 Митного кодексу України встановлені методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини першої якої визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Згідно з частиною другою статті 57 Митного кодексу основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частинами третьою п`ятою цієї статті передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

За приписами статті 64 Митного кодексу України, який регулює питання застосування резервного методу, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Оцінюючи правомірність застосування митним органом другорядного методу визначення митної вартості (резервного методу) (метод 2-ґ), суд зазначає, що визначення митної вартості відповідачем за другорядним методом 2-ґ за митною декларацією, зазначеною у рішенні про коригування митної вартості (МД від 18.11.2021 р. №UA100130/2021/857576), є безпідставним, оскільки у оскаржених рішеннях не наведено мотивів щодо того, що товари за приведеною митною декларацією та митною декларацією, поданою позивачем, мають однакові характеристики, зокрема, не зазначено постачальників, умови поставки за вказаними деклараціями та характер контрактів (прямий чи посередницький), які впливають на числові значення митної вартості товарів, а оспорювані рішення містять лише посилання на те, що митна вартість товарів, визначена митницею згідно з положеннями ст. 64 Митного кодексу України, ґрунтується на митній вартості іншого митного оформлення.

Суд зазначає, що відповідачем не доведено, що при коригуванні митної вартості застосована митна вартість товарів, який має однакові характеристики, умови поставки є схожими, відповідно, така митна вартість є співставною із митною вартість спірних товарів та може бути застосована при коригуванні митної вартості оцінюваних товарів.

На підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає частині другій статті 53 Митного кодексу України, з урахуванням умов поставки товару, відповідач мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості і необхідності витребовування додаткових документів.

Відповідачем як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору, а встановлені судом обставини свідчать про надання позивачем достатнього обсягу документів, необхідних для визначення митної вартості за основним методом. При цьому відповідачем не доведено обґрунтованість виникнення сумніву у заявленій позивачем митній вартості товару за ціною договору.

Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Відповідачем не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об`єктивну можливість і спроможність визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у статті 58 Митною кодексу України.

Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування основного методу, не спростовані відповідачем.

Суд визнає необґрунтованим аргумент апелянта, що картка відмови не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а лише містить інформацію про причини відмови та роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує здійснення митного контролю.

Суд з цього питання зазначає, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є індивідуальним актом у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України, тобто актом (рішенням) суб`єкта владних повноважень, виданим (прийнятим) на виконання владних управлінських функцій, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк, адже саме цією карткою відмовлено у митному оформленні товарів, а не просто повідомлено позивача про причини відмови.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.

Оскільки ця справа є справою незначної складності у розумінні частини шостої статті 12 КАС України, розглянута за правилами спрощеного позовного провадження та не відноситься до справ, які відповідно до КАС України розглядаються за правилами загального позовного провадження, судове рішення суду апеляційної інстанції згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Керуючись ст. ст. 6, 7, 8, 9, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 р. в справі № 160/2385/22 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.05.2022 р. в справі № 160/2385/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АК ПРО» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати прийняття 15.08.2022 р. та відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених цим пунктом.

Повне судове рішення складено 15.08.2022 р.

Суддя-доповідачВ.А. Шальєва

суддяС.В. Білак

суддяН.А. Олефіренко