Постанова

від 09.08.2022 по справі 620/438/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 620/438/20 Головуючий у 1-й інстанції: Бородавкіна С.В.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Ганечко О.М., Кузьменка В.В.,

за участю секретаря Шляги А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області до Чернігівського дошкільного навчального закладу № 59 «Білочка» Чернігівської міської ради Чернігівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління освіти Чернігівської міської ради, про застосування заходів реагування, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

- застосувати заходи реагування у вигляді зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, експлуатації будівлі Чернігівського дошкільного навчального закладу № 59 «Білочка» Чернігівської міської ради Чернігівської області за адресою: проспект Миру, 201, м. Чернігів, Чернігівська область,

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області звернулося із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв`язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 13 ст. 10, ч. 4 ст. 229, ч. 2 ст. 313 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наказу УДСНС України у Чернігівській області від 13.12.2019 № 317, посвідчення на проведення перевірки від 23.12.2019 №1027 (а.с. 32-34), посадовими особами Чернігівського МВ Управління ДСНС України у Чернігівській області проведено позапланову перевірку щодо додержання відповідачем вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки за адресою: просп. Миру, 201, м. Чернігів.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2019 № 933 (а.с. 9-18), у якому зафіксовані порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, а саме:

- будівлю не обладнано системою протипожежного захисту (системою пожежної сигналізації), чим порушено п. 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 7.2 табл. А.1 додатку А ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- будівлю не обладнано системою протипожежного захисту (системою керування евакуюванням людей в частині системи оповіщення про пожежу та покажчиків напрямку руху), чим порушено п. 1.2 глави 1 розділу V Правил пожежної безпеки в Україні, п. 4 табл. Б.1 додатку Б ДБН В.2.5-56:2014 «Системи протипожежного захисту»;

- у коридорах 1-го та 2-го поверхів на шляхах евакуації з будівлі покриття підголи виконане з матеріалів з невизначеними показниками щодо токсичності продуктів горіння, димоутворювальної здатності та групи поширення полум`я, чим порушено п. 22 розділу ІІ, п. 2.28 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні;

- в будівлі приміщення електрощитової не відокремлено від інших за призначенням приміщень протипожежними дверима з нормованим класом вогнестійкості, чим порушено п. 22 розділу ІІ, п. 2.3 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні, п. 6.2, 6.4, 6.17, таблиця 3 ДБН В.1.1-7:2016 «Пожежна безпека об`єктів будівництва»;

- сходові клітки та коридори 1-го, 2-го поверхів будівлі не забезпечені евакуаційним освітленням, чим порушено п. 2.31 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні;

- із груп 2-го поверху будівлі не виконано другий евакуаційний вихід, чим порушено п. 22 розділу ІІ Правил пожежної безпеки в Україні, п. 9.6, 9.9 ДБН В.2.2-4:2018 «Будинки і споруди. Заклади дошкільної освіти»;

- будівлю не захищено від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, чим порушено п. 1.21 глави 1 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні;

- дерев`яні елементи горищного покриття будівлі не оброблено засобами вогнезахисту, які забезпечують І групу вогнезахисної ефективності, чим порушено п. 2.5 глави 2 розділу ІІІ Правил пожежної безпеки в Україні;

- з`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів у відгалужувальних коробках будівлі виконано не за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів, чим порушено п. 1.6 глави 1 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні;

- в будівлі приміщення групи №1 електровимикач встановлено на горючу основу, чим порушено п. 1.17 глави 1 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні;

- в будівлі в приміщенні актової зали використовується саморобний подовжувач, який не відповідає вимогам ПУЕ, чим порушено п. 1.18 глави 1 розділу ІV Правил пожежної безпеки в Україні.

Враховуючи виявлені під час перевірки порушення, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, УДСНС України у Чернігівській області звернулось до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що порушення виконання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, які дійсно могли спричинити загрозу життю та здоров`ю людей, відсутні, а тому застосування заходів реагування є недоцільним, у зв`язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції з ненаданням належної оцінки нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Неусунуте відповідачем порушення законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки створює загрозу життю та/або здоров`ю людей, що є підставою для застосування до відповідача заходів реагування в порядку пункту 1 частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Спірні правовідносини регулюються КЦЗ України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» № 877-V від 05.04.2007 (далі - Закон № 877-V, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та Правилами пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерством внутрішніх справ України № 1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за № 252/26697 (далі - ППБУ).

Згідно дефініції, наведеної в абз.2 ст.1 Закону № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 1 статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 64 КЦЗ України, центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення.

До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять : органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи (ч.3 ст.64 КЦЗ України).

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1052 від 16.12.2015 (далі - Положення), Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

У пункті 3 зазначеного Положення зазначено, що основними завданнями ДСНС України, зокрема, є здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням і виконанням вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Відповідно до ч. 2 ст. 51 КЦЗ України, забезпечення техногенної безпеки суб`єкта господарювання покладається на його керівника.

Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання, відповідно до частини третьої статті 55 цього Кодексу, покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону (ст.66 КЦЗ України).

Згідно п. 12 ч. 1 ст. 67 КЦЗ України, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 2 статті 68 цього Кодексу передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 70 КЦЗ України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є, серед іншого, недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами.

Водночас, ч. 7 ст. 7 Закону № 877-V передбачено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Аналіз наведених норм дає підстави дійти до висновку, що зупинення експлуатації приміщень є заходом, який застосовується за наявності таких порушень пожежної та техногенної безпеки, які створюють реальну загрозу життю та здоров`ю людей.

За визначенням, яке міститься у п. 24 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України, надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб`єкті господарювання на ній або водному об`єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров`ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об`єкті, провадження на ній господарської діяльності.

Небезпечна подія - подія, у тому числі катастрофа, аварія, пожежа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, епіфітотія, яка за своїми наслідками становить загрозу життю або здоров`ю населення чи призводить до завдання матеріальних збитків (п. 25 ч. 1 ст. 2 КЦЗ України).

Підпунктом 4.3.7 пункту 4.3 ДСТУ 2272-06 «Пожежна безпека. Терміни та визначення основних понять» передбачено, що небезпечним чинником пожежі є прояв пожежі, що призводить чи може призвести до опечення, отруєння леткими продуктами згоряння або піролізу, травмування чи загибелі людей та (або) до заподіяння матеріальних, соціальних, екологічних збитків. До небезпечних факторів пожежі належать : підвищена температура, задимлення, погіршення складу газового середовища.

Відповідно до п. 33 ч.1 ст.2 КЦЗ України, пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю.

Отже, законодавець відносить пожежі до надзвичайних ситуацій та пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.

Тобто, загроза життю та здоров`ю людей виникає не лише при наявності порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що безпосередньо можуть до неї призвести, але й за наявності інших порушень по нездійсненню заходів щодо захисту людей від шкідливого впливу небезпечних чинників при вже виниклій пожежі або які підвищують ризик розвитку пожеж.

Частиною другою статті 70 КЦЗ України передбачено, що повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Колегія суддів при вирішенні даного публічно-правового спору, в силу положень ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду від 04.06.2019 по справі №809/443/16, від 11.09.2019 по справі №807/1410/17, від 19.05.2020 по справі №420/5156/18.

Так, зокрема, орган, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, у разі виявлення факту недотримання вимог пожежної безпеки, на підставі акта, складеного за результатами здійснених заходів (перевірок, тощо), має право звернутися до суду із позовом про застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення експлуатації будівель, споруд, тощо. При цьому, захід реагування у вигляді повного зупинення об`єкту до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки є крайнім заходом, обрання якого є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. Законодавець пов`язує настання реальної загрози життю та здоров`ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню. Вжиття заходів реагування на порушення тих чи інших правил пожежної безпеки слід оцінювати з урахуванням принципу пропорційності, що передбачає дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямовані такі заходи.

Захід реагування у вигляді повного зупинення будівництва (робіт) є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, позивачем, як суб`єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами. Під час прийняття судового рішення мають бути враховані не лише обставини і підстави, які спонукали позивача, як суб`єкта владних повноважень звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існують на час ухвалення судового рішення. У протилежному випадку застосування заходів реагування, як виключного заходу, в судовому порядку поширюватиметься на всіх суб`єктів господарювання, відносно яких проведено перевірку і встановлено порушення, які за оцінкою спеціально уповноваженого органу, створюють реальну загрозу життю та/або здоров`ю людей. Втім, за своїм змістом і суттю застосування такого заходу, він застосовується до усунення виявлених порушень та існування реальної загрози життю та/або здоров`ю людей (ч. 5 ст. 4 Закону № 877-V), у зв`язку з чим його застосування після усунення виявлених порушень втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.

Колегія суддів звертає увагу, що позивачем було виявлено 11 порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки, 10 із яких відповідачем виконано, що не заперечується позивачем. При цьому, як вірно було встановлено судом першої інстанції, відповідач здійснює дії щодо усунення останнього порушення - встановлення другого евакуаційного виходу із груп на 2-му поверсі, на підтвердження чого надано відповідні докази (а.с. 74-80, 104-113, 123-126, 177-198, 211-221).

Поняття "загроза життю та здоров`ю людини" є оціночним поняттям, яке лежить у сфері захисту населення, території, майна функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на посадових осіб центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, які мають право звертатися до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування з підстав передбачених статтею 70 КЦЗ України.

Вказана позиція висловлена у постанові від 26.06.2019 Верховного Суду у справі № 2240/2768/18.

Виходячи з суті неусунутого порушення у сфері техногенної та пожежної безпеки та можливих ризиків настання надзвичайної ситуації, колегія суддів вважає, що воно не створює загрози життя та/або здоров`ю людей та не є співмірним для застосування такого заходу реагування як повне зупинення експлуатації будівлі Чернігівського дошкільного навчального закладу № 59 «Білочка» Чернігівської міської ради Чернігівської області.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо застосування заходів реагування до повного усунення порушень, зазначених в акті перевірки, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Посилання апелянта на постанови Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 320/7019/18 та від 20.06.2018 у справі № 826/4267/16 не беруться колегією суддів до уваги, оскільки ці справи не є релевантними та спірні відносини склалися щодо інших обставин, зокрема інших порушень у сфері техногенної та пожежної безпеки.

При цьому, проаналізувавши доводи та аргументи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позову та вважає, що судом першої інстанції повно встановлено фактичні обставини справи, правильно визначено норми матеріального і процесуального права, які підлягають застосуванню, з дотриманням вимог ст. 159 КАС України.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16- ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010).

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши всі доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 229, 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.05.2022 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Ганечко О.М.

Кузьменко В.В.

Повний текст постанови виготовлений 15.08.2022.