Постанова

від 15.08.2022 по справі 240/17956/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17956/21

Головуючий у 1-й інстанції: Майстренко Н.М.

Суддя-доповідач: Шидловський В.Б.

16 серпня 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Бьорн Юкрейн" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Бьорн Юкрейн" звернулося до суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 07.07.2021 №ЖИ34/ЖТ1861/61/АВ/П/ТД-ФС.

Обґрунтовуючи позов, Товариство вказує, що ним не було допущено порушення, відповідальність за яке передбачена абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України, а саме допуск працівника до роботи без оформлення трудових відносин.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Житомирській області (10008, м.Житомир, вул.Шевченка, 18-А, код ЄДРПОУ 39790560) від 07.07.2021 №ЖИ34/ЖТ1861/61/АВ/П/ТД-ФС про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еко Бьорн Юкрейн" штрафу у розмірі 360 000,00 грн.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко Бьорн Юкрейн" за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Житомирській області понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 5 400,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до направлення на проведення заходу державного контролю від 30.06.2021 №1197/04 Управління Держпраці у Житомирській області здійснило позаплановий захід державного контролю щодо дотримання вимог законодавчих та нормативно-правових актів у формі інспекційного відвідування з питань додержання законодавства про працю в частині виявлення неоформлених трудових відносин.

Підставою для проведення інспекційного відвідування слугувала доповідна записка №489 від 29.06.2021 відповідно до пункту 2 підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою КМУ від 21.08.2019 №823.

У акті, складеному за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці 02.07.2021, зазначено, що при виході 30.06.2021 о 12 годині 30 хвилин за фактичною адресою здійснення господарської діяльності Товариства: Житомирська область, Андрушівський р-н, селище Новоівницьке, зафіксовано працю 11 осіб, які виконували роботи за конкретними кваліфікаціями, що пов`язані з видами діяльності (КВЕД) ТОВ "Еко Бьорн Юкрейн". Уповноваженою особою ТОВ "Еко Бьорн Юкрейн" не було надано жодного підтверджуючого документа щодо працевлаштування шести працівників, хоча працівники виконували роботи підвищеної небезпеки та відповідно до Типового положення про порядок проведення навчання і перевірки знань з охорони праці, повинні пройти спеціальне навчання з охорони праці та згідно Правил охорони праці в деревообробній промисловості мають бути навчені за фахом. Інспектору праці надано лише цивільно-правові договори на виконання робіт, а саме: торцювання дошки. Також під час заходу надано акти приймання - передачі виконаних робіт, в яких зазначені фактично надані послуги торцювання дошки загальним об`ємом 5,67 м куб. Кінцевий результат в даних договорах на виконання робіт відсутній, в договорах вказано на тривалий трудовий процес, який не завершується певним об`ємом наданих послуг, а триває певний проміжок часу. Таким чином, зазначені факти вказують саме на трудові відносини, які не оформлені належним чином у відповідності до ст.24 КЗпП України. Порушення встановлено відносно шести працівників ( ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ).

Відповідно до припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 02.07.2021 № ЖТ1861/61/АВ/П та відповідно до частини першої статті 8 та статті 11 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 823 зобов`язано ОСОБА_7 усунути порушення до 02.08.2021.

У зв`язку з неусуненням порушень, відповідач постановою про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення від 07.07.2021 №ЖИ34/ЖТ1861/61/АВ/П/ТД-ФС за порушення ст.24 КЗпП України, постанови КМУ від 17.06.2015 №413 "Про порядок повідомлення Державній податковій службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" та на підставі абзацу 2 ч.2 ст.265 КЗпП України наклав на позивача штраф у розмірі 360 000,00 грн.

Вважаючи таке рішення суб`єкта владних повноважень необґрунтованим та протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи юридичну оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 7 Положення про Державну інспекцію України з питань праці, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року № 386/2011 (далі - Положення № 386/2011) Управління Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Пунктом 1 Положення № 386/2011 визначено, що Державна інспекція України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Згідно пункту 3 вказаного Положення, основними завданнями Держпраці України є, зокрема: реалізація державної політики з питань державного нагляду та контролю за дотриманням законодавства про працю; реалізація державної політики з питань контролю за додержанням законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

За приписами підпункту 3 пункту 4 Положення № 386/2011 Управління Держпраці України відповідно до покладених на нього завдань здійснює державний нагляд та контроль за додержанням вимог законодавства про зайнятість населення з питань дотримання прав громадян під час прийому на роботу та працівників під час звільнення з роботи; використання праці іноземців та осіб без громадянства; наймання працівників для подальшого виконання ними роботи в Україні в іншого роботодавця; дотримання прав і гарантій стосовно працевлаштування громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Відповідно до пункту 3 Порядку проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 2 липня 2012 року № 390, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 липня 2012 року № 1291/21603, інспектор може проводити планові та позапланові перевірки, які можуть здійснюватися за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".

Повноваження, права та обов`язки державних інспекторів Держпраці та територіальних державних управлінь визначені, крім загальних законів, конвенціями Міжнародної організації праці (далі - МОП), ратифікованих законами України "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" від 8 вересня 2004 року № 1985-IV та "Про ратифікацію Конвенції міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві" від 8 вересня 2004 року № 1986-IV.

Названі конвенції мають пріоритетне значення, враховуючи те, що статтею 15 Закону України "Про міжнародні договори України" визначено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права; згідно частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України є частиною національного законодавства; статтею 8-1 КЗпП України визначено, якщо міжнародним договором або міжнародною угодою, в яких бере участь Україна, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містить законодавство України про працю, то застосовуються правила міжнародного договору або міжнародної угоди.

Згідно статті 16 Конвенції № 81 інспекція на підприємствах проводиться так часто і так ретельно, як це потрібно для забезпечення ефективного застосування відповідних законодавчих положень.

За приписами статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України.

Відповідно до статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно частини першої статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

За приписами статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Приписами пунктів 6, 7 Порядку № 390 обумовлено, що перевірка складається з таких етапів: 6.1. Робота з документами, наданими суб`єктами господарювання на вимогу Інспектора; 6.2. Оформлення документів за результатами перевірки; 6.3. Ознайомлення суб`єктів господарювання з документами, оформленими за результатами перевірки; 6.4. Проведення за результатами перевірки роз`яснювальної роботи з питань застосування норм законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування (за згодою посадових осіб).

За результатами перевірки складається акт перевірки. У разі виявлення порушень законодавства про працю та загальнообов`язкове державне соціальне страхування вносяться приписи про усунення виявлених порушень, вживаються заходи щодо притягнення до відповідальності винних осіб згідно із вимогами чинного законодавства.

На виконання приписів частини четвертої статті 265 Кодексу законів про працю України та частини дев`ятої статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" Кабінет Міністрів України постановою № 509 від 17 липня 2013 року затвердив "Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" (далі - Порядок №509).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 509 цей Порядок визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Пунктом 2 Порядку № 509 передбачено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади; акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Пунктами 3, 4 Порядку № 509 передбачено, що уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акту приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу. Справа розглядається у п`ятнадцяти денний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Відповідно до пунктів 5, 6 Порядку № 509 у разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів. Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Пунктом 7 вказаного Порядку передбачено, що справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Відповідно до пункту 8 Порядку № 509 розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу. Відповідно до пункту 10 Порядку № 509 постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Суд зазначає, що основною ознакою, яка відрізняє цивільні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений. Він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації). Не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийняття його на роботу на певну посаду.

Так під час заходу державного контролю уповноваженим особами Управління Позивачем було надано ряд цивільно - правових договорів укладених з гр. ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 .

Надаючи правову оцінку даним угодам, колегія суддів зазначає:

- жодним пунктом договорів, не встановлено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню. Не містяться у договорах і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавець замовникові, не визначено кількісних і якісних характеристик роботи;

- даним договором врегульовано саме процес організації трудової діяльності;

- присутнє підпорядкування та контроль за діяльністю, у той час як цивільно - правові договора укладаються на засадах рівності та координації, а не субординації і підпорядкованості;

- у договорах появляється підпорядкованість Виконавця (працівника) правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- особисте виконання особою роботи (надання послуг) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою за дорученням та під контролем особи, в інтересах якої виконуються роботи (надаються послуги), або уповноваженої нею особи;

- чітко визначено саме процес праці, який залежить від вказівок керівника, графіку роботи Позивача, що як наслідок означає відсутність самостійної організованості праці;

- виконання таких функцій повністю залежить від режиму робити Позивача та часу роботи працівників з якими укладені вищезазначені договори, які не могли самостійно організовувати свою роботу та виконувати таку роботу на досягнення певного результату не у визначений роботодавцем час, що свідчить про підпорядкованість зазначеної особи Позивачеві, правилам внутрішнього трудового розпорядку;

- працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства.

Жодним пунктом наданих вищезазначених договорів не встановлено і не визначено обсяг виконуваної роботи у вигляді конкретних фізичних величин, які підлягають вимірюванню, що повинні були бути відображені в акті їх приймання. Не містяться у них і відомості щодо того, який саме конкретний результат роботи повинні передати виконавці замовникові, чітко не визначено в переліку завдань роботи, її видів, кількісних і якісних характеристик, не зазначено конкретного строку дії договорів, з виконанням яких у сторін припинилися їх взаємні права та обов`язки чітко визначено саме процес праці, який залежить від вказівок керівника, графіку роботи підприємства, що як наслідок означає відсутність самостійної організованості праці.

Колегія суддів також звертає увагу на пояснення, що були наданні виявленими неоформленими працівниками під час проведення заходу державного контролю і стосувалися трудової діяльності цих осіб. Так відповідно до інформації, що була зазначена у анкеті працівника і надана ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 30.06.2021 року занчились наступні відомості:

ОСОБА_1 : - у анкеті працівника зазначила, що працює різноробочою з 2017 року на посаді різноробочої, з режимом роботи з 12:00 до 15:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

ОСОБА_2 - у анкеті працівника зазначила, що працює різноробочою з 2020 року на посаді різноробочої, з режимом роботи з 08:00 до 15:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

ОСОБА_3 - у анкеті працівника зазначила, що працює різноробочою з 2020 року на посаді різноробочої, з режимом роботи з 08:00 до 15:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

ОСОБА_4 - у анкеті працівника зазначила, що працює різноробочою з 2021 року на посаді різноробочої, з режимом роботи з 08:00 до 15:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

ОСОБА_5 - у анкеті працівника зазначила, що працює різноробочою з 2020 року на посаді різноробочої, з режимом роботи з 12:00 до 15:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

ОСОБА_6 - у анкеті працівника зазначив, що працює різноробочим з 2018 року, з режимом роботи з 12:00 до 17:00, до роботи допустила - ОСОБА_7 - у той же час цивільно - правовий договір з даною особою укладено на трудовий процес торцювання дошки.

Колегія суддів звертає увагу, що у даних поясненнях працівники зазначили свою посаду, режим роботи, дату допуску до роботи і уповноважену особу, що допустила їх до роботи, і це ніяк не 15 червня 2021 року, деякі особи працювали без належного оформлення трудових відносин з позивачем із 2017 року.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції, що призвело до прийняття помилкового рішення.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Управління Держпраці у Житомирській області задовольнити повністю.

Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків передбачених пп. "а"-"г" п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.