Постанова

від 15.08.2022 по справі 260/8146/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/8146/21 пров. № А/857/8582/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Сеника Р.П.,

суддів Носа С.П., Онишкевича Т.В.,

з участю секретаря судового засідання Максим Х.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер" на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 260/8146/21 за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер" про застосування заходів реагування,-

суддя в 1-й інстанції Гаврилко С.Є.,

час ухвалення рішення 11.04.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 21.04.2022 року,

В С Т А Н О В И В :

28 грудня 2021 року до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом звернулося Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Закарпатській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер", в якому просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення роботи складських та офісних приміщень TOB "Піонер", розташованого за адресою: 90300, Закарпатська область, Виноградівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 108 шляхом опечатування вхідних дверей, окрім виконання робіт пов`язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки до повного усунення таких порушень.

Позовні вимоги обгрунтовано тим, що за наслідками планової перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер" складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 10 грудня 2021 року за № 488 (далі по тексту - Акт), яким зафіксовані порушення вимог Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30 грудня 2014 року № 1417, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05 березня 2015 року за № 252/26697 (далі по тексту - ППБУ), Державних будівельних норм України "Системи протипожежного захисту", затверджених наказом Мінрегіону України від 13 листопада 2014 року № 312 (далі по тексту - ДБН В.2.5-56:2014). Тому позивач просить застосувати до відповідача захід реагування у вигляді повного зупинення роботи шляхом опечатування входу та відключення від джерел енергоживлення відповідача до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 260/8146/21 позовні вимоги задоволено.

Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права.

В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що застосування заходу реагування у вигляді повного зупинення роботи складських офісних приміщень, враховуючи ситуацію пов`язану із воєнним станом країни є непропорційним та не раціональним.

Просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 260/8146/21 та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

16 серпня 2022 року на адресу Восьмого апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Апеляційний суд приходить до переконання, що таке клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Восьмим апеляційним адміністративним судом забезпечено доступ сторін та учасників справи до суду, в тому числі і шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції (згідно ч.4 ст. 195 КАС України) зі всіма учасниками справи, які виявили таке бажання та повідомили про нього суд. Окрім того, судом забезпечено можливість надіслання на адресу суду процесуальних документів, пов`язаних з розглядом справи (в тому числі і письмових пояснень, відзивів, доказів тощо) засобами як поштового так і електронного зв`язку, про що повідомлено на офіційному сайті суду.

При цьому колегією суддів враховано, що діяльність позивача на період проведення воєнних дій в Україні припинена не була, а відтак у позивача була процесуальна можливість прийняти участь у розгляді даної справи шляхом проведення судового засідання в порядку відеоконференції та висловлення своєї позиції як в усній так і у письмовій формі, шляхом надіслання на поштову чи електронну адресу суду. Проте, позивач не зважаючи на широкий обсяг прав, наданих йому щодо забезпечення його процесуальні можливості доступу до суду таким правом не скористався без поважних причин.

З огляду на приведені обставини справи, колегія суддів вважає, що відкладення розгляду справи є необґрунтованим.

Відтак, розгляд апеляційної скарги здійснюється судом з урахуванням наявних матеріалів справи, пояснень представників сторін, як усних так і письмових та додаткових доказів наявних у матеріалах справи та таких, що надійшли на адресу суду від сторін та учасників засобами як засобами поштового так і електронного зв`язку.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п.2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 КАС України, вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, зокрема, не проведено вогнезахисну обробку дерев`яних конструкцій горища (пункт 2.5 розділу III ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року). У випадку пожежі, може призвести до непоправних наслідків, що пов`язані з людиною, її життям, здоров`ям, безпекою.

Суд першої інстанції зазначив, що застосування відповідних заходів реагування є необхідним оперативним та превентивним способом впливу з метою усунення існування загрози життю та здоров`ю людей.

Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із наступного.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідно до вимог Кодексу цивільного захисту України, статті 6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та на виконання наказу Управління ДСНС України у Закарпатській області від 15 грудня 2020 року № НС-245/52 у період з 06 грудня 2021 року по 10 грудня 2021 року працівниками Головного Управління ДСНС України у Закарпатській області здійснено планову перевірку територій, складських та офісних приміщень TOB "Піонер" з метою додержання (виконання) вимог законодавства у сферах пожежної та техногенної безпеки, цивільного захисту (а.с.а.с. 8-10).

За наслідками планової перевірки складських та офісних приміщень TOB "Піонер", розташованого за адресою: 90300, Закарпатська область, Виноградівський район, місто Виноградів, вулиця Івана Франка, будинок 108, складений акт перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки від 10 грудня 2021 року за № 488 (далі - Акт), яким встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України (далі - КЦЗУ), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України від 30.12.2014 № 1417, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ) (а.с.а.с. 11-18), а саме:

пункт 1. Наявна система протипожежного захисту знаходиться у несправному стані (пункт 1.1 глави 1 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 2. Офісні приміщення не обладнані системами протипожежного захисту (пункт 1.2 глави 1 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 3. Будівлю не обладнано системою блискавкозахистом (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 4. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не здійснено за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (пункт 1.6 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 5. Не проведено замір опору ізоляції і перевірку спрацювання приладів захисту електричних мереж та електроустановок від короткого замикання (пункт 1.20 глави 1 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України № 1417 від 30.12.2014 року);

пункт 6. Дерев`яні елементи горищних покриттів (крокви, лати) не оброблені засобами вогнезахисту (пункт 2.5 глави 2 розділу ПІ ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 7. Приміщення недозабезпечено сертифікованимипервинними засобами пожежогасіння згідно норм належності (пункт 3.6 глави 3 розділу V ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 8. Розподільчі коробки в приміщеннях не закриті кришками з негорючого матеріалу (пункт 1.7 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 9. Електрощити, групові електрощитки не оснащені схемою підключення споживачів з пояснювальними написами і вказаним значенням номінального струму апарата захисту (плавкої вставки) (пункт 1.16 глави 1 розділу IV ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 10. Допускається прокладання та експлуатація тимчасових електромереж (пункт 1.8 глави 1 розділу IV ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 11. Відповідальні особи за пожежну безпеку не пройшли навчання та перевірку знань з питань пожежної безпеки (пункт 16 глави 1 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 12. Приміщення не забезпечені відповідними знаками безпеки (пункт 8 глави 1 розділу П ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 13. До роботи допускаються особи, які не пройшли навчання протипожежного інструктажу і перевірку знань з питань пожежної безпеки (пункт 20 глави 1 розділу II ППБУ Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 14. Не розроблено поверхові плани-схеми евакуації (пункт 5,6 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 15. Не розроблено та не затверджено інструкції про заходи пожежної безпеки (пункт 4 розділу II ППБУ, Наказ МВС України №1417 від 30.12.2014 року);

пункт 16. Особам керівного складу та фахівці, діяльність яких пов`язана з організацією і здійсненням заходів з питань цивільного захисту не пройшли функціональне навчання у сфері цивільного захисту (пункт 6, 10 Порядку проведення навчання керівного складу ПКМУ від 23.10.2013 № 819);

пункт 17. Працівники об`єкта не забезпечені засобами індивідуального захисту органів дихання відповідно до номенклатури засобів радіаційного та хімічного захисту, а також норм забезпечення (пункт 2 частини 1 статті 20 КЦЗУ);

пункт 18. Відсутній інформаційно-довідковий куточок з питань цивільного захисту пункт 13 Порядку здійснення навчання населення діям у надзвичайних ситуаціях, від 26.06.2013 № 444).

Примірник вказаного акту отримано керівником суб`єкта господарювання І.І. Бушко, про що свідчить підпис у вказаному акті перевірки (а.с. 18). Встановлено, що зауваження або заперечення до проведеного позапланового заходу зі сторони керівника не надходили.

З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 №1052 (далі Положення) Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ і який реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності.

Пунктом 7 Положення передбачено, що ДСНС здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до пункту 8 Положення ДСНС під час виконання покладених на неї завдань взаємодіє з іншими державними органами, допоміжними органами і службами, утвореними Президентом України, тимчасовими консультативними, дорадчими та іншими допоміжними органами, утвореними Кабінетом Міністрів України, органами місцевого самоврядування, об`єднаннями громадян, громадськими спілками, профспілками та організаціями роботодавців, відповідними органами іноземних держав і міжнародних організацій, а також підприємствами, установами, організаціями.

Пунктом 9 цього Положення передбачено, що в межах повноважень, передбачених законом, на основі та на виконання Конституції та законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України, наказів МВС видає накази організаційно-розпорядчого характеру, організовує та контролює їх виконання.

Згідно з підпункту 48 пункту 4 Положення, ДСНС відповідно до покладених на неї завдань складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Згідно пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області, затвердженого наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 04.02.2013 № 3, в редакції наказу Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 29.03.2021 № 167) Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Івано-Франківській області є територіальним органом Державної служби України з надзвичайних ситуацій, уповноваженим на забезпечення реалізації державної політики у сферах цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб.

Спірні правовідносини регулюються Кодексом цивільного захисту України, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Правилами пожежної безпеки в Україні, які затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014 та зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697.

Згідно статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону №877-V державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб`єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

Виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа (частина 4 статті 4 Закону №877-V).

Відновлення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг суб`єктами господарювання після призупинення можливе з моменту отримання органом державного нагляду (контролю), який ініціював призупинення, повідомлення суб`єкта господарювання про усунення ним усіх встановлених судом порушень (частина 5 статті 4 Закону № 877-V).

Частиною 7 статті 7 Закону №877-V визначено, що разі якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов`язків суб`єкта господарювання або повноважень органу державного нагляду (контролю), така норма трактується в інтересах суб`єкта господарювання.

Колегія суддів зазначає, що Правила пожежної безпеки в Україні, затверджені наказом Міністерства внутрішніх справ України №1417 від 30.12.2014, зареєстровані у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697, є обов`язковими для виконання усіма суб`єктами господарювання, органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах.

Пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж (пункт 4 Розділ І Правил пожежної безпеки в Україні).

У відповідності до пунктів 2, 3 частини 1 статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб`єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.

Відповідно до частин 2, 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання. Забезпечення пожежної безпеки суб`єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб`єктів господарювання.

Згідно з пунктом 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежно-небезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Частиною 1 статті 68 Кодексу цивільного захисту України визначено, що посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у разі порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, у тому числі невиконання їх законних вимог, зобов`язані застосовувати санкції, визначені законом.

Відповідно частини 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Частиною 1 статті 70 Кодексу цивільного захисту України визначено, що підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду (частина 2 статті 70 Кодексу цивільного захисту України).

Аналіз викладених правових норм дає підстави для висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Заходи реагування до суб`єкта господарювання не застосовуються у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису.

Відповідно до пунктів 26, 33, 43 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров`ю людини; пожежна безпека - відсутність неприпустимого ризику виникнення і розвитку пожеж та пов`язаної з ними можливості завдання шкоди живим істотам, матеріальним цінностям і довкіллю; техногенна безпека - відсутність ризику виникнення аварій та/або катастроф на потенційно небезпечних об`єктах, а також у суб`єктів господарювання, що можуть створити реальну загрозу їх виникнення. Техногенна безпека характеризує стан захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного характеру. Забезпечення техногенної безпеки є особливою (специфічною) функцією захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

З аналізу вказаних приписів Кодексу вбачається, що настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Матеріалами справи підтверджується, що в акті від 10 грудня 2021 року за № 488, відповідачем допущено порушення вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей.

Відповідно до частини першої статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно з статтею 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що право кожного на життя охороняється законом. Цей припис зобов`язує державу вживати належних заходів для захисту життя осіб, які знаходиться під її юрисдикцією. Вказане зобов`язання повинно тлумачитися як таке, що застосовується в контексті будь-якої діяльності, публічної чи ні, в якій право на життя може бути поставлене під сумнів.

Недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу на те, що настання реальної загрози життю та здоров`ю людей слід пов`язувати з обставинами, які можуть призвести до займання, розповсюдження вогню, виникнення аварій (катастроф) та з впливом небезпечних факторів, які породжують вказані явища.

Апеляційний суд зазначає, що без усунення порушень законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, продовження роботи складських та офісних приміщень TOB "Піонер", становить загрозу для життя і здоров`я дітей, працівників та інших людей, що можуть там перебувати.

Також відповідач не дав доказів усунення всіх порушень та апеляційний суд звертає увагу, що існування (не усунення відповідачем) хоча б одного з порушень, встановлених позивачем, які загрожують життю та здоров`ю людей, вже є самостійною достатньою правовою підставою для застосування до нього заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації (роботи) будівель.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 823/589/16.

Отже, у спірному випадку не усунута загроза життю та здоров`ю людей та, як наслідок, і надалі існують підстави для застосування відповідних заходів реагування.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права висловлений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 17.10.2019 у справі № 826/7292/18.

Колегія суддів враховує, що захід реагування у вигляді повного зупинення експлуатації об`єкта є виключним заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей. При обранні такого заходу реагування, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.

На підставі встановлених та підтверджених належними та допустимими доказами обставин справи, ураховуючи специфіку діяльності закладу, суд доходить висновку про те, що усунення кількох із виявлених порушень не є достатнім для гарантування безпеки життю та здоров`ю як відвідувачів, так і працівників закладу. Наявність неусунених або усунених частково порушень у сфері пожежної та техногенної безпеки безумовно створює загрозу для життя та здоров`я людей.

При цьому, скаржник не заперечує той факт, що виявлені перевіркою позивачем порушення у належному йому приміщенні мали місце і характер цих порушень створювали загрозу життю і здоров`ю працівників установи, що є підставою для застосування судом заходів реагування.

Як вже зазначалось вище, станом на момент розгляду справи, матеріали справи не містять доказів, які б підтверджували повне усунення порушень, встановлених актом перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Підстав для зміни розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає.

Керуючись ст. 229, 308, 310, 311, 313, 316, 321, 322, 325,328, 329 КАС України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Піонер" залишити без задоволення.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2022 року у справі № 260/8146/21 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. П. Сеник судді С. П. Нос Т. В. Онишкевич Повне судове рішення складено 16.08.2022 року