Ухвала

від 15.08.2022 по справі 400/2089/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа №400/2089/21

адміністративне провадження №К/9901/48703/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження в касаційному порядку справу за позовом Приватного вищого навчального закладу «Медико-Природничий Університет» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу «Медико-Природничий Університет» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду у складі судді Лебедєвої Г.В. від 25.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кравченка К.В., Джабурія О.В., Вербицької Н.В. від 02.12.2021,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. У квітні 2021 року Приватний вищий навчальний заклад «Медико-Природничий Університет» (далі також ПВНЗ «МПУ», Університет, позивач) звернувся з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області (далі також Управління Держпраці, відповідач), у якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №МК231/314/АВ/НП/СПТД-ФС, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Миколаївській області 15.03.2021 (далі також спірна, оскаржувана постанова).

2. У позовній заяві наводились аргументи про те, що у відповідача не було законних підстав для накладення штрафу відповідно до спірної постанови, оскільки відмова у допуску до проведення інспекційного відвідування була правомірною внаслідок відсутності на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акту інспекційного відвідування, а також у зв`язку з відсутністю підстав, предмета контрольного заходу та порушенням строків здійснення інспекційного відвідування.

3. Позивач також зазначав, що інспекційне відвідування з питань додержання вимог законодавства про працю з питань оформлення трудових відносин призначено за інформацією, викладеною в листі Міністерства освіти і науки України від 25.09.2020, що не узгоджується з підставами, визначеними пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823 (далі також Порядок №823). При цьому, позивачем підкреслювалось, що у листі МОН не зазначено жодної інформації, яка б свідчила про порушення позивачем законодавства про працю, зокрема, щодо виявлення неоформлених трудових відносин. Позивач стверджував, що у вказаному листі лише зазначено, що ПВНЗ «МПУ» не надав МОН документів, хоча в дійсності позивач не допустив МОН до перевірки ліцензійних умов.

4. Крім того, у суді першої інстанції ПВНЗ «МПУ» звертав увагу на те, що він є суб`єктом малого підприємництва, а тому строк проведення позапланового заходу не міг перевищувати 2-х робочих днів. Однак, в порушення вимог частини четвертої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», відповідач видав наказ про проведення перевірки протягом 10 робочих днів.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021, у задоволенні позову відмовлено.

6. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що лист Державної служби України з питань праці від 07.10.2020 разом з листом Міністерства освіти і науки України у розумінні норм підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю зумовлювали наявність достатніх підстав для здійснення інспекційного відвідування Університету.

7. Суди попередніх інстанцій відхилили доводи позивача про правомірність недопуску ним інспектора праці до проведення інспекційного відвідування Університету, оскільки відповідно до приписів підпункту 3 пункту 13 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, під час проведення інспекційного відвідування об`єкт відвідування має право не допускати до проведення інспекційного відвідування лише у двох випадках, а саме: у разі відсутності службового посвідчення або коли на офіційному веб-сайті Держпраці не оприлюднено уніфікованої форми акта інспекційного відвідування.

8. Водночас, як вказано у оскаржуваних судових рішеннях, обґрунтовуючи правомірність недопуску інспектора до проведення інспекційного відвідування Університету, позивач в позовній заяві послався на дві підстави для такого не допуску, а саме:

- порушення визначеного частиною четвертого статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дводенного строку на здійснення позапланового заходу щодо суб`єкта малого підприємництва, до якого відноситься позивач, оскільки відповідач видав наказ про проведення перевірки протягом 10 робочих днів, що відповідно до абзацу десятого статті 10 цього ж Закону надавало Університету право відмовити у допуску до проведення такого позапланово заходу;

- відсутність на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акту інспекційного відвідування.

9. Надаючи оцінку таким аргументам, суд першої інстанції зазначав, що на офіційному веб - сайті Державної служби України з питань праці (https://dsp.gov.ua) в розділі Діяльність - Нормативна база - Уніфіковані форми актів, що складаються за результатами проведення заходів державного нагляду (контролю) оприлюднений наказ Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства від 27.10.2020 року №2161 «Про затвердження форм документів, що складаються при здійсненні державного нагляду та контролю Державною службою України з питань праці», який набув чинності 06.01.2021 року.

10. Суд же апеляційної інстанції вказував, що в апеляційній скарзі позивач вже не посилався на існування такої підстави для недопуску як відсутність на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акту інспекційного відвідування.

11. Що стосується такої підстави для недопуску як порушення відповідачем визначеного частиною четвертого статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дводенного строку на здійснення позапланового заходу для суб`єкта малого підприємництва, суди попередніх інстанцій зазначали таке.

12. На думку позивача, спеціальним актом законодавства, який урегульовує спірні у цій справі правовідносини є саме Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а не Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який є підзаконним актом і має нижчу юридичну силу у порівнянні з нормами закону. В обґрунтуванні такої позиції позивач наводив посилання на висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №818/585/17.

13. Разом з тим, суди попередніх інстанцій такі аргументи позивача оцінили критично й з цього приводу зазначали, що спеціальним законом, який відповідно до частини четвертої статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» повинен враховуватися органами Державної служби України з питань праці при проведенні заходів державного нагляду (контролю), є саме Кодекс законів про працю України, зокрема, Глава XVIII цього Кодексу «Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю».

14. Мотивуючи таку позицію суди попередніх інстанцій посилалися на висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, відображений в постановах від 31.03.2021 у справі №805/430/18-а та від 17.11.2021 у справі №420/1543/19.

15. У оскаржуваних судових рішеннях звертається увага на те, що Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю прийнято на виконання частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин, і пунктом 9 якого було встановлено, що тривалість інспекційного відвідування не може перевищувати 10 робочих днів.

16. При цьому, суди попередніх інстанцій підкреслили, що передбачених Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю підстав для не допуску в ході розгляду цієї справи не встановлено.

17. Таким чином, суди попередніх інстанцій констатували, що у позивача не існувало передбачених законом підстав для недопуску інспекторів праці до проведення інспекційного відвідування, а відмовившись від надання документів, необхідних для проведення такого заходу контролю, Університет створив перешкоди, внаслідок яких Управління Держпраці не змогло реалізувати передбачені законодавством контрольні функції цього органу.

18. Суд апеляційної інстанції визнав правильним й висновок суду першої інстанції про безпідставність твердження позивача про те, що акт про неможливість проведення заходу державного контролю не відповідає дійсності внаслідок не надання позивачу письмової вимоги про надання документів, оскільки законодавство не містить вимоги про надання саме письмової вимоги, а також з огляду на те, що факт створення перешкод інспекторам праці при проведенні інспекційного відвідування є доведеним у межах цієї справи.

19. З урахуванням таких обставин справи суди попередніх інстанцій констатували наявність у діях Університету складу правопорушення, передбаченого абзацом сьомим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України, , якою передбачено відповідальність за недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

20. З огляду на це, суди попередніх інстанцій не знайшли підстав для задоволення цього позову, оскільки визнали оскаржувану позивачем постанову Управління Держпраці правомірною і такою, що права Університету не порушує.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

21. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, позивач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Судами попередніх інстанцій встановлено, що приватний вищий навчальний заклад «Медико-Природничий Університет» здійснює діяльність з надання освітніх послуг у сфері вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр» за спеціальністю 223 «Медсестринство» (2017 рік) та за спеціальністю Психологія (2018 рік).

23. До Управління Держпраці у Миколаївській області надійшов лист Державної служби України з питань праці від 07.10.2020 разом з листом Міністерства освіти і науки України, в якому повідомлено про можливі неоформлені трудові відносин у приватному вищому навчальному закладі «Медико - Природничий Університет» від 25.09.2020 №1/12-4614.

24. Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю начальником Управління Держпраці прийнято рішення про проведення інспекційного відвідування з питань неоформлених трудових відносин.

25. Управлінням Держпраці у Миколаївській області видано наказ від 16.02.2021 №59 «Про проведення інспекційних відвідувань», відповідно до якого у період з 17.02.2021 по 02.03.2021 інспекторам праці необхідно провести інспекційне відвідування приватного вищого навчального закладу «Медико - Природничий Університет» код ЄДРПОУ 41149112, за адресою: пр. Богоявленський, 43-А, м. Миколаїв, Миколаївська область, на предмет додержання вимог законодавства з питань праці.

26. Відповідно до направлення на проведення інспекційного відвідування суб`єкта господарювання №36, для проведення інспекційного відвідування позивача було направлено інспектора праці Управління Держпраці у Миколаївській області Шитика О.Л..

27. Відповідно до особистого підпису на направленні №36, його копію було отримано керівником закладу Волковим М.А. 17.02.2021.

28. 18.02.2021 на виконання зазначеного наказу від 16.02.2021 №59 посадовою особою відповідача здійснена спроба проведення інспекційного відвідування приватного вищого навчального закладу «Медико - Природничий Університет» за місцем провадження господарської діяльності: пр. Богоявленський, 43-А, м. Миколаїв, Миколаївська область.

29. На вимогу інспектора праці надати йому інформацію, необхідну для проведення заходу державного контролю, у тому числі документи, ведення яких передбачено законодавством про працю, йому було відмовлено.

30. Інспектором праці було складено Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 19.02.2021 №МК231/214/АВ/НП.

31. 19.02.2021 позивачем надано заперечення на Акт про неможливість проведення заходу державного контролю від 19.02.2021, в яких ПВНЗ «МПУ» вказав про не допуск відповідача до інспекційного відвідування у зв`язку з відсутністю на офіційному веб-сайті Держпраці уніфікованої форми акта інспекційного відвідування, відсутністю підстав, предмета контрольного заходу та порушенням строків здійснення інспекційного відвідування.

32. 23.02.2021 Управління Держпраці у Миколаївській області направило лист за №02/01-21 «Про розгляд заперечень до Акту про неможливість проведення заходу державного контролю від 19.02.2021», відповідно до якого відповідач не погодився із аргументами позивача щодо неправомірності проведення заходу державного контролю ПВНЗ «МПУ».

33. 02.03.2021 Управлінням Держпраці у Миколаївській області надіслало позивачу повідомлення №16/1933 про те, що справа про накладення штрафу розглядатиметься у 45-денний строк, починаючи з 02.03.2021 шляхом дослідження матеріалів і вирішенням питання щодо наявності підстав про накладення штрафу. Вказано, що про результати розгляду справи про накладення штрафу позивача буде повідомлено додатково.

34. 15.03.2021 першим заступником начальника Управління Держпраці у Миколаївській області на підставі акту про неможливість проведення інспекційного відвідування від 19.02.2021 №МК231/214/АВ/НП прийнято постанову №МК231/314/АВ/НП/СПТД-ФС про накладення на приватний вищий навчальний заклад «Медико - Природничий Університет» штрафу у розмірі 96000,00 грн. на підставі абзацу восьмого частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України.

35. Підставою для винесення даної постанови стало вчинення ПВНЗ «МПУ» перешкод в проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контролю).

36. Не погодившись з постановою Управління від 15.03.2021 №МК231/314/АВ/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення протиправною, позивач оскаржив її до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

37. Згідно з аргументами касаційної скарги, що слугували підставою для відкриття касаційного провадження у справі, яка розглядається, позивач зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 09.07.2020 у справі №818/585/17, від 27.10.2020 у справі №804/3566/17.

38. Відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення ухвалу про відкриття касаційного провадження у цій справі разом з матеріалами касаційної скарги було отримано Управлінням Держпраці 22.02.2022.

39. Пунктом 4 резолютивної частини ухвали Верховного Суду від 16.02.2022 встановлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали та роз`яснено, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.

40. У встановлений судом строк та станом на час закінчення підготовки цієї справи до касаційного розгляду відзиву на касаційну скаргу не надходило, що, однак, відповідно до частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

41. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

42. Згідно з положеннями частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

43. Процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), визначає Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці №81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці №129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 08.09.2004 №1986-IV, та Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (абзац перший пункту 1 вказаного Порядку).

44. За змістом абзацу другого пункту 1 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у редакції, чинній станом на момент призначення і проведення інспекційного відвідування, заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю, крім заходів з питань виявлення неоформлених трудових відносин, здійснюються відповідно до вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та з урахуванням пунктів 2-4 цього Порядку.

45. Підстави для здійснення інспекційних відвідувань визначені пунктом 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, зокрема, згідно з підпунктом 3 вказаного пункту цього Порядку, підставами для здійснення інспекційних відвідувань є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

46. За правилами частини першої статті 265 Кодексу законів про працю України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

47. Абзацами другим частини другої вищевказаної статті встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

48. Абзацами сьомим, восьмим частини другої статті 265 Кодексу законів про працю України передбачено, що недопущення до проведення перевірки з питань додержання законодавства про працю, створення перешкод у її проведенні - у трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення. Вчинення дій, передбачених абзацом сьомим цієї частини, при проведенні перевірки з питань виявлення порушень, зазначених в абзаці другому цієї частини, - у шістнадцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

49. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

50. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

51. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам висловленим у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить з такого.

52. Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

53. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

54. Колегія суддів підкреслює, що виникнення підстав для касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, на який у касаційній скарзі посилається відповідач, обумовлюється наявністю саме подібних правовідносин, які виникли у справі, у якій ухвалені судові рішення, щодо оскарження яких порушується питання, та у справах, розглянутих Верховним Судом, на які здійснюється посилання на підтвердження застосування норми права без урахування висновку цього Суду.

55. Отже, законодавець чітко визначив які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

56. Відповідно до положень цих норм процесуального права касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових:

- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду;

- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

57. Визначаючи зміст поняття «подібність правовідносин», Велика Палата Верховного Суду у пункті 32 постанови від 27.03.2018 у справі №910/17999/16, пункті 38 постанови від 25.04.2018 у справі №925/3/7 та пункті 40 постанов від 25.04.2018 у справі №910/24257/16 виходила з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.

58. Висновки аналогічного змісту містяться й у постановах Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №910/8956/15 та від 13.09.2017 у справі №923/682/16.

59. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі №910/719/19, пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №922/2383/16; пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №757/31606/15-ц).

60. Встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України презюмує застосування норм права саме у подібних правовідносинах.

61. Касаційне провадження у цій справі відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з тим, що ухвалені судами першої та апеляційної інстанцій судові рішення, на думку позивача, не враховують висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №818/585/17 та від 27.10.2020 у справі №804/3566/17.

62. Разом з тим, станом на момент виникнення правовідносини у справі №818/585/17 процедуру проведення Державною інспекцією України з питань праці (далі - Держпраці України) та її територіальними органами перевірок додержання законодавства з питань праці встановлював Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів, затверджений наказом Міністерства соціальної політики України 02.07.2012 №390, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.07.2012 за №1291/21603.

63. У постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №818/585/17 колегія суддів погодилась із висновками судів попередніх інстанцій про те, що до вказаних правовідносин необхідно застосовувати частину четверту статті 6 Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка встановлює термін проведення позапланового заходу для суб`єктів малого підприємництва - два робочі дні і забороняє його продовження, а тому позивача у тій справі протиправно притягнуто до відповідальності за недопущення до проведення перевірки.

64. Такий висновок Верховного Суду щодо застосування норм права, ґрунтується на тому, що станом на момент виникнення правовідносин у справі №818/585/17 у Законі України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» або у іншому Законі як акті аналогічної юридичної сили, встановлений чіткий термін проведення позапланового заходу для суб`єктів малого підприємництва - два робочі дні.

65. Тому, Верховний Суд у постанові від 09.07.2020 у вищевказаній справі дійшов висновку, що у розумінні Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство» від 09.07.1998 №12-рп/98 чинний на то час Порядок проведення перевірок посадовими особами Державної інспекції України з питань праці та її територіальних органів не може застосуватись всупереч Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки взагалі не регулює питання тривалості позапланової перевірки, що чітко визначено безпосередньо положеннями частини четвертої статті 6 цього Закону.

66. Однак, у справі, яка розглядається, на відміну від справи №818/585/17, у якій Верховним Судом прийнято постанову від 09.07.2020, на яку позивачем здійснюється посилання як на приклад неоднакового правозастосування, спірні правовідносини урегульовані Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823, яким по іншому врегульовано такі відносини, зокрема, змінено форму здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства про працю з перевірок на інспекційне відвідування, а також регламентовано як строк його проведення, так і підстави для недопуску інспекторів праці до здійснення такого відвідування.

67. Наведене дає підстави колегії суддів стверджувати, що у вищевказаній справі, розглянутій Верховним Судом у касаційному порядку, та у справі, яка розглядається, наявне різне матеріально - правове регулювання спірних відносин, у зв`язку з чим такі не можна визнати подібними, а поширення викладеного у справі №818/585/17 правозастосування на даний випадок є недоцільним.

68. Що ж стосується посилання Університету на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №804/3566/17, то колегія суддів зазначає, що у цьому судовому провадженні та у спірному випадку фактичні обставини справи не є однаковими.

69. Так, у справі №804/3566/17, на яку посилається скаржник, її фактичні обставини свідчать про те, що у тому випадку інспекційне відвідування проводилось щодо встановлення нарахування заробітної плати на рівні або менше мінімальної заробітної плати (за умови відпрацювання «повного» місяця роботи та наявності трудової книжки у страхувальника, тобто за основним місцем роботи).

70. Вирішуючи спір, який виник у вищезгаданій справі, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що, приймаючи рішення про проведення позапланової перевірки позивача на підставі листа територіального органу Пенсійного фонду України щодо встановлення нарахування заробітної плати на рівні або менше мінімальної заробітної плати, відповідач діяв поза межами наданих повноважень та в порушення вимог діючого законодавства. У зв`язку із цим, суди зазначали, що рішення, прийнятті відповідачем за результатами такої перевірки, не можуть породжувати для позивача правових наслідків, є протиправними і підлягають скасуванню.

71. Погоджуючись із такими висновками судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд у постанові від 27.10.2020 у справі №804/3566/17 виходив з того, що в переліку визначених Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підстав для здійснення позапланових заходів відсутня така підстава як звернення юридичних осіб, державних органів щодо порушення трудового законодавства, а відповідно до частини другої статті 6 вказаного Закону проведення позапланових заходів з інших підстав, крім передбачених цією статтею, забороняється, крім позапланових заходів, передбачених частиною четвертою статті 2 цього Закону.

72. При цьому, колегія судді Касаційного адміністративного суду, розглядаючи у касаційному порядку справу №804/3566/17, відзначила, що такі висновки суду узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 19.10.2018 у справі №805/3137/17-а та від 09.07.2020 у справі №823/647/17.

73. У справі ж, яка розглядається, інспекційне відвідування призначене з підстав, визначених підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, та стосувалось питань неоформлених трудових відносин.

74. Колегія суддів підкреслює, що питання співвідношення норм Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та частини першої статті 259 Кодексу законів про працю України і затвердженого на її виконання Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, у випадку проведення заходів державного контролю за додержанням законодавства з питань виявлення неоформлених трудових відносин, неодноразово аналізувалось Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, зокрема, у постанові від 07.04.2021 у справі №1340/4355/18.

75. Так, Верховний Суд у постанові від 07.04.2021 у справі №1340/4355/18 дійшов висновку, що належною підставою для проведення інспекційного відвідування позивача (також ФОП), визначеною підпунктом 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, є рішення керівника органу контролю про проведення інспекційного відвідування, а саме - наказ начальника ГУ Держпраці у відповідній області (територіального органу Держпраці).

76. У вказаній вище справі Верховний Суд відзначив, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, переліку підстав для проведення Держпраці інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку.

77. До того ж, колегія суддів звернула увагу на те, що норма підпункту 3 пункту 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (яка, за своїм змістом є ідентичною нормі, яка міститься у Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 №823) не встановлює вичерпного переліку джерел інформації, натомість, передбачає, що інформація може надходити і з інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством.

78. Подібного висновку щодо застосування норм права дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.05.2022 у справі №160/12640/20, згідно з яким належною підставою для здійснення інспекційного відвідування, яка передбачена підпунктом 3 пункту 5 зазначеного Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, визнається рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань, прийняте за результатами аналізу інформації службової записки інспектора праці.

79. У світлі такого правового регулювання та висловленої Верховним Судом правозастосовчої практики наявні підстави стверджувати про те, що усі, окрім передбачених у частині четвертій статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» питання, які пов`язані з здійсненням державного нагляду (контролю), зокрема, за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення (наприклад, тривалості інспекційних відвідувань), можуть урегульовуватись, як законами, так й іншими актами законодавства, у тому числі й нормами міжнародної конвенції, яка ратифікована Україною у встановленому законом порядку, а також постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах його повноважень.

80. Проте, колегія суддів наголошує, що такі висновки щодо застосування норм права стосуються правовідносин, які виникли у межах реалізації відповідним органом Держпраці своїх повноважень шляхом проведення інспекційних відвідувань саме з питань виявлення неоформлених трудових відносин, як це було у справі, яка розглядається, тоді як у справі №804/3566/17, на яку посилається скаржник, обґрунтовуючи свої доводи та вимоги, інспекційне відвідування проводилось щодо встановлення нарахування заробітної плати на рівні або менше мінімальної заробітної плати (за умови відпрацювання «повного» місяця роботи та наявності трудової книжки у страхувальника, тобто за основним місцем роботи).

81. До того ж, у постанові Верховного Суду від 27.10.2020 у справі №804/3566/17 не аналізувалось і не було спірним питання про те, якою правовою нормою слід керуватись при визначенні меж терміну проведення інспекційного відвідування, а саме - частиною четвертою статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», або ж пунктом 9 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

82. Такі відмінності умов застосування правових норм і фактичних обставин у справі, яка розглядається, та у справі, на яку посилається позивач на підтвердження наявності підстав касаційного оскарження ухвалених у цій справі судових рішень, є суттєвими і не дають можливості стверджувати про подібність правовідносин, які виникли у вказаних судових провадженнях.

83. Таким чином, колегія суддів констатує, що оскаржувані судові рішення та постанови Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №818/585/17 та від 27.10.2020 у справі №804/3566/17, на які як на приклад неоднакового правозастосування посилається позивач, ухвалені (прийняті) у справах, правовідносини у яких не є подібними.

84. Це виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

85. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

86. З урахуванням наведеного, касаційне провадження, відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає закриттю.

87. З огляду на викладене, керуючись статтями 340, 339, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження у справі за позовом Приватного вищого навчального закладу «Медико-Природничий Університет» до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Приватного вищого навчального закладу «Медико-Природничий Університет» на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.12.2021, яке було відкрито з підстави, встановленої пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.В. Коваленко

Судді: Я.О. Берназюк

В.М. Шарапа