Ухвала

від 15.08.2022 по справі 560/13047/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

16 серпня 2022 року

Київ

справа № 560/13047/21

адміністративне провадження № К/990/20686/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі № 560/13047/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кабельний завод" до Головного управління ДПС в Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

08.08.2022 до суду втретє надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена до суду через підсистему «Електронний суд» 05.08.2022.

При вирішенні питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 29.03.2022, повний його текст складено 29.03.2022, відповідно останнім днем його оскарження було 28.04.2022, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 05.08.2022, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

ГУ ДПС заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що вперше касаційну скаргу було подано вчасно - 02.05.2022, однак, Верховний Суд ухвалою від 01.06.2022 її залишив без руху виключно з підстав відсутності доказів сплати судового збору. В свою чергу, несплата судового збору відбувалась не з волі відповідача, а у зв`язку з відсутністю фінансування Головного управління ДПС в Хмельницькій області, яке здійснюється виключно із Державного бюджету України. Надходження коштів по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» для сплати судового збору було здійснено 01.08.2022, що підтверджується службовою запискою управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку №222/22-01-10-01-15 від 01.08.2022. При цьому, в той же день було сформовано платіжне доручення № 2060 від 01.08.2022 на оплату судового збору в сумі 45400 грн у справі № 560/13047/21. Однак, зазначене платіжне доручення було оплачене ГУ ДКСУ у Хмельницькій області 04.08.2022 (підтверджується відміткою на платіжному дорученні). Тобто, фактично, проплата відбулась, в день прийняття ухвали про повернення касаційної скарги відповідачу.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх недостатніми для вирішення питання про поновлення строку на касаційне оскарження.

Доводи ГУ ДПС про те, що вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд залишив без руху 01.06.2022 не знаходять свого підтвердження.

Так, суд встановив, що вперше касаційну скаргу у цій справі ГУ ДПС направило засобами поштового зв`язку 02.05.2022, проте, Верховний Суд ухвалою від 16.05.2022 її повернув як таку, що не містила підстав касаційного оскарження судових рішень у цій справі. Суд визнав недостатнім наведене у скарзі обґрунтування для відкриття касаційного провадження на підставі пунктів 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Електронний примірник цієї ухвали ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 17.05.2022, а паперову копію - 31.05.2022.

Вдруге касаційну скаргу ГУ ДПС направило засобами поштового зв`язку 23.05.2022, однак, Верховний Суд ухвалою від 01.06.2022 її залишив без руху з підстав відсутності доказів сплати судового збору. Ухвалами від 21.06.2022, 12.07.2022 Верховний Суд продовжив скаржникові строк для усунення виявленого недоліку, однак, ухвалою від 04.08.2022 Верховний Суд касаційну скаргу повернув у зв`язку із невиконанням вимог ухвали суду від 01.06.2022. Електронний примірник цієї ухвали ГУ ДПС отримало через підсистему «Електронний суд» 04.08.2022.

У клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень міститься посилання, що вперше касаційна скарга була подана вчасно, що не знаходить свого підтвердження, оскільки, як вже було зазначено, строк на касаційне оскарження судових рішень закінчився 28.04.2022, а вперше касаційна скарга подана 02.05.2022, тобто з пропуском строку, встановлено для цього.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій зазначити поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

1) Пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником приведений у взаємозв`язку із доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку (далі - П(с)БО) 15 «Дохід» (заниження «інших доходів» та завищення податкового кредиту з ПДВ в результаті неправімірного відображення в податковому та бухгалтерському обліку нереальних господарських операцій з придбання у ТОВ «Укр-Мідь», ТОВ «Укр-Алюміній», ТОВ «Галич - Мет» заготівки мідної для волочіння), без урахування висновків щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах викладених у постановах Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 1570/1911/12, від 21.01.2021 у справі №813/2204/17, від 12.03.2021 у справі № 810/5871/15, від 11.02.2021 у справі №820/10136/15, від 06.03.2018 у справі № 804/5444/16, від 29.07.2021 у справі №826/14264/13-а.

Скаржник зазначає, що наведені ГУ ДПС факти у сукупності свідчать, що контрагенти позивача ТОВ «Укр-Мідь», ТОВ «Укр-Алюміній», ТОВ «Галич-Мет» поставку заготівки мідної для волочіння фактично не здійснювали, за спірними операціями було оформлено завідомо недостовірні первинні документи, без фактичного їх виконання контрагентом, з метою отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди. Враховуючи відсутність факту законного введення в обіг продукції, відсутність реальної можливості вироблення продукції контрагентами по ланцюгу постачання, неможливість фактичного транспортування продукції перевізником та неможливість ТОВ «Укр-Мідь», ТОВ «Укр-Алюміній», ТОВ «Галич-Мет» здійснювати діяльність в межах правового поля - позивач не має права на формування податкового кредиту по нереальних господарських операціях та, відповідно, отримання податкових вигід.

Однак, такі доводи Верховний Суд вже визнав недостатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Так, повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Верховний Суд в ухвалі від 16.05.2022 звернув увагу скаржника на те, що зміст касаційної скарги в цій частині зводиться до викладення встановлених у цій справі обставин та їх переоцінки, процитовано норми діючого на момент виникнення спірних правовідносин законодавства з абстрактним зазначенням, що судами попередніх інстанцій рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

З огляду на зміст судових рішень у цій справі, а також висновки Верховного Суду, викладені у наведених скаржником постановах, не вбачається різного правозастосування норм підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, оскільки саме досліджуючи реальність господарських операцій шляхом надання правової оцінки наявним в матеріалах справи доказам у сукупності, суди встановили фактичні обставини та дійшли висновку про наявність підстав для задоволення позову. Сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому незмістовними є посилання скаржника на подібність правовідносин, яка на його переконання полягає у загальних характеристиках суб`єктного складу сторін у справах та/або виявлених контролюючим органом порушеннях.

При цьому, така подібність правовідносин скаржником наводиться не з метою доведення неправильного застосування судами норм права, а з метою доведення здійснення судами попередніх інстанцій неправильної оцінки сукупності встановлених обставин, що не відповідає пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про нереальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргумента контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

2). Пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником приведений у взаємозв`язку із доводами про неправильне застосування судами попередніх інстанцій підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 4, пункту 9 П(с)БО 11 «Зобов`язання», пункту 5 П(с)БО 15 «Дохід».

ГУ ДПС вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що позивач не занизив «інших доходів» за 2019 рік в сумі 6746114 грн та витрат за 2020 рік, 1 квартал 2021 року всього в сумі 1971684,48 грн. Зазначене порушення ГУ ДПС обґрунтовувало не здійсненням позивачем дисконтування довгострокової заборгованості та амортизування дисконту.

Так, на переконання ГУ ДПС, суди попередніх інстанцій безпідставно застосували до спірних правовідносин висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 29.07.2020 у справі №640/4003/19, від 22.04.2021 у справі №160/11301/19 та від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, в яких предметом розгляду були порушення, які виникли у 2017, 2018 роках, тобто, ще до набрання чинності змін до П(с)БО 11 «Зобов`язання» та які стосувались Міжнародних стандартів фінансової звітності.

Після набрання чинності змін до П(с)БО 11 «Зобов`язання», позивач зобов`язаний продисконтувати у 2019 році довгострокову заборгованість, а суму вирахуваного дисконту (дохід) відобразити в «інших доходах» (р.2240 Звіту про фінансові результати).

Однак, зі змісту судових рішень не вбачається висновку судів про те, що позивач не був зобов`язаний здійснити дисконтування заборгованості, а підставою для задоволення позовних вимог в цій частині став висновок судів про те, що П(с)БО 11 містить тільки вказівку про те, що довгострокова заборгованість відображається в балансі за її теперішньою (дисконтованою) вартістю. При цьому як визначати цю дисконтовану вартість, на яку ставку дисконтування орієнтуватися, й головне як здійснювати подальший облік заборгованостей, визнаних за теперішньою (дисконтованою) вартістю, у національних стандартах (положеннях) бухгалтерського обліку, не визначено. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що застосування ГУ ДПС формули, що не визначена національним стандартом бухгалтерського обліку, є протиправним. При цьому, суди попередніх інстанцій врахували зміни, внесені до П(с)БО 11 Наказом №379 від 16.09.2019, а тому посилання скаржника на зворотнє не відповідає дійсності.

Та обставина, що суди при вирішення спору в цій частині позовних вимог врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 29.07.2020 у справі №640/4003/19, від 22.04.2021 у справі №160/11301/19 та від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, не дає підстав вважати, що саме ці висновки стали підставою для задоволення позовних вимог. Більш того, доводів про те, що зміни, внесені до П(с)БО 11 стосувалися визначення формули, за якою довгострокові зобов`язання підлягають дисконтуванню, касаційна скарга не містить.

Отже, приведені скаржником доводи в цій частині є недостатніми для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки не містять обґрунтування в чому саме полягає помилка судів у застосування норм права у взаємозв`язку із висновками судів попередніх інстанцій.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням таких мотивів.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України)

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

Відповідно до частин другої і шостої статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 329-330, 332 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Хмельницькій області, утвореного як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 28.12.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 29.03.2022 у справі № 560/13047/21 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати поважні причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.В. Дашутін М.М. Яковенко