Постанова

від 15.08.2022 по справі 540/1798/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 540/1798/19

адміністративне провадження № К/9901/20588/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №540/1798/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітана" звернулось до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 18 квітня 2019 року №00001281422.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, встановлюючи порушення податкового законодавства з податку на прибуток, керувався лише встановленими недоліками в ТТН та припущеннями ревізора щодо нереальності здійснення господарських операцій з продажу паливно-мастильних матеріалів, і ніяким чином не досліджено та не описано в акті перевірки первинні документи, що стосуються визначення доходу та витрат, які в подальшому впливають на фінансовий результат. Вважає, що позивачем надано всі належні первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських операцій з контрагентами позивача.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №540/1798/19 позов задоволено.

Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що доводи відповідача щодо нереальності господарських операцій з контрагентом позивача є необґрунтованими. Також посилання відповідача на кримінальні провадження щодо контрагента позивача не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків для всіх без винятку господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами, оскільки жодного судового рішення стосовно позивача чи його контрагента, який набрав законної сили, відповідачем не надано.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадках, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що судами не застосовано правових позицій, викладених Верховним Судом у постановах від 7 липня 2020 року у справі №240/5868/19, від 7 листопада 2019 року у справі №440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18, від 2 липня 2020 року у справі №816/945/16.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" податкового законодавства, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 1 січня 2015 року по 30 вересня 2018 року.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18 січня 2019 року №12/21-22-14-01/31652861, в якому зафіксовані порушення:

- п.5. 7. ПСБО 15 "Доходи", п.п.5 ПСБО 11 "Зобов`язання", пп.44.2. пп.44.6. статті 44. пп. 134.1 п.134 статті 134 Податкового кодексу України, статті 1 статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", пп.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, Наказу №281 від 20 травня 2008 року Мінекономіки України, Мінтрансу України, Міненерго України, Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 111 597. 00 грн, у тому числі по періодам: за 2015 рік - 488265 грн, за 3 квартал 2018 рік - 2 623 332 грн;

- пп. б п. 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13 січня 2015 року №4, у результаті чого не відображено основну суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку, яка йому повертається, у Податкових розрахунках за 3-4 квартали 2015 року;

- статті 6 абз.1 ч.1 статті 7 абз.1 ч.5 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого завищено суму єдиного внеску за червень 2017 року на 220,00 грн;

- статті 6 абз.2 ч.1 статті 7 абз.2 ч.5. статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано єдиного внеску за період, що перевірявся, всього у сумі 772,17 грн., у тому числі по звітних періодах: за листопад 2017р. - 3,22 грн, за січень 2018 рік - 102,14 грн, за лютий 2018 рік - 171,52 грн, за березень 2018 рік у сумі 495,29 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року №00001281422, відповідно до якого позивачу збільшено за податковим зобов`язанням по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2623332 та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 655833 грн.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Приписами пункту 135.2 статті 135 та пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що як доходи, так і витрати, визначаються на підставі первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що правові наслідки у виді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту настають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

Предметом судового дослідження судами попередніх інстанцій було встановлення фактів реальності господарських відносин між позивачем з продажу ПММ його контрагентами.

Суди попередніх інстанцій, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, досліджували та оцінювали виконання умов договору купівлі-продажу №52 від 1 грудня 2014 року, укладеного між ТОВ "Вітана" (продавець) та ТОВ "РОСТ-Херсон" (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії вказаного договору, відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткових накладних, актів приймання-передачі, сертифікатів відповідності.

Також дослідженню судами підлягав договір купівлі-продажу №129 від 16 грудня 2015 року, укладений між позивачем та ТОВ "Берсерк", за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії вищевказаного договору, відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Також судами досліджувався договір купівлі-продажу №126 від 16 грудня 2015 року, укладеного між позивачем та ПП "Златавабудпівдень", за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано копії договору, відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткову накладну, товарно-транспортні накладні.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс" укладено договір купівлі-продажу №43 від 2 серпня 2018 року, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії договору №43 від 2 серпня 2018 року, відомості взаєморозрахунків за період 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, банківських виписок, видаткових накладних, сертифікатів відповідності.

Судами досліджений договір купівлі-продажу №39 від 26 липня 2018 року, укладений між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейдінг" (покупець), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано копії вказаного договору, відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності.

Крім того, судами попередніх інстанцій, дослідженню підлягав договір купівлі-продажу №54 від 22 серпня 2018 року, укладеного між позивачем та контрагентом-покупцем ТОВ "Гудтаун", відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі.

Позивачем на підтвердження виконання вказаного договору надано копії договору №54 від 22 серпня 2018 року, відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних.

Також судами досліджувалися договір поставки №20 від 26 серпня 2014 року, укладений між позивачем (покупець) та ПП "Герде-Плюс" (продавець), відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товарно-матеріальні цінності.

На підтвердження факту виконання умов договору позивачем надано відомості взаєморозрахунків, банківських виписок, видаткових накладних, рахунки-фактури.

Також досліджувався договір поставки нафтопродуктів №03-11В від 21 березня 2016 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Вдала" (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Дослідженню підлягав договір купівлі-продажу товарів №2707-1 від 27 липня 2018 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Нафтова компанія "Трейд-НК" (продавець), згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товари нафтопереробки. На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Також судами досліджувався договір поставки нафтопродуктів №09-23/1Н від 5 вересня 2016 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс" (постачальник), згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Крім того, досліджувався договір поставки №18/08 від 18 серпня 2015 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Шубіне" (постачальник), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві паливно-мастильні матеріали партіями, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому договорі прийняти та своєчасно оплатити товар.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Досліджено договір купівлі-продажу №2707-1 від 27 липня 2018 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Сана-Груп" (продавець), відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити товари нафтопереробки.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Досліджувався договір поставки нафтопродуктів №3007-3 від 30 липня 2015 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Альянс Енерго Трейд" (постачальник), відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця нафтопродукти, а покупець зобов`язується приймати ці нафтопродукти.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано видаткові накладні, акт приймання-передачі нафтопродуктів, товарно-транспортні накладні.

Також судами досліджено договір купівлі-продажу №11 від 31 серпня 2016 року, укладений між позивачем (покупець) та ТОВ "Вітана-Оіл» (продавець), згідно якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк на умовах, вказаних у цьому договорі.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано накладні, акти приймання-передачі нафтопродуктів.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що операції з транспортування товарів оформлялись товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496.

Крім того судами досліджено трудові договори від 1 квітня 2015 року, укладені між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_2 та між ФОП ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , а також наказ №11 від 18 травня 2018 року про прийняття на роботу ОСОБА_4 , які підтверджують факт перевезення товару.

За наведеного, суди дійшли висновку про здійснення реальних господарських операцій між позивачем та вказаним вище контрагентами, що підтверджується відповідними первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи, які відображають зміст та обсяг цих господарських операцій.

Факт оплати проданого товару підтверджено податковим органом під час перевірки.

Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що вони є належними письмовими доказами, які спростовують позицію контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Зокрема, судами досліджено первинні документи, які містять відомості, які у повній мірі відображають суть господарських операцій та підтверджують їх фактичне здійснення.

Суди обґрунтовано відхилили доводи відповідача, які стосуються недоліків товарно-транспортних накладних. Враховуючи надану відповідачем інформацію та свідчень водіїв, ці недоліки обґрунтовано оцінені судом як такі, що не спростовують факт перевезення палива.

Колегія суддів зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №806/8289/13-а.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів позивача, оскільки факт наявності кримінального провадження, без ухвалення судового рішення, яким би було встановлено певні обставини, не може свідчити про фіктивну діяльність підприємства.

Посилання податкового органу як на підставу для відмови у задоволенні позову, на відсутність у контрагента позивача достатньої кількості трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення спірних господарських операцій обґрунтовано відхилено судами попередніх інстанцій, оскільки чинне податкове законодавство не ставить умовою дійсності правочинів, а також виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагента, наявності чи відсутності у останнього основних фондів, тощо. Відсутність у контрагента добросовісного платника податку матеріальних та трудових ресурсів, не виключає можливості реального виконання таким платником господарської операції, та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем.

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що контролюючим органом всупереч вимог статті 77 КАС України не було доведено та надано належних доказів, які б свідчили, що наявні у контрагентів трудові ресурси та матеріально - технічне забезпечення були недостатніми для виконання умов договорів, укладених з позивачем, як не було надано і доказів про наявність встановлених судами фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо неправомірної поведінки контрагента та злагодженості дій між ними.

Суд визнає безпідставними посилання податкового органу на висновки Верховного Суду, ухвалені у постановах від 7 липня 2020 року у справі №240/5868/19, від 7 листопада 2019 року у справі №440/422/19, від 20 грудня 2019 року у справі №826/16776/18, від 2 липня 2020 року у справі №816/945/16, які, на думку скаржника, не враховані судами при вирішенні цієї справи, оскільки рішення в зазначених справах ухвалені за інших фактичних обставин, з урахуванням певного об`єму доказів, їх достатності, належності і допустимості.

Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених контролюючим органом у запереченнях на адміністративний позов та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені відповідачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій є обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, внаслідок чого касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 7 липня 2020 року у справі №540/1798/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко