Постанова

від 07.07.2020 по справі 540/1798/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1798/19 Головуючий в 1 інстанції: Пекний А.С.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача - Шляхтицького О.І.,

суддів: Семенюка Г.В., Домусчі С.Д.,

при секретарі - П`ятіній В.В.,

за участю: представника позивача Кермач А.І.

представника апелянта Веремієнко М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 по справі № 540/1798/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

У вересні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітана" звернулось з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18.04.2019 №00001281422.

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі була проведена документальна планова виїзна перевірка за результатами якої складено акт від 18.01.2019р. №12/21-22-14-01/31652861. Висновки, викладені у вказаному акті слугували підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422. Позивач указував на безпідставність висновків перевірки з огляду на наступне. ГУ ДФС у Херсонській області, АР Крим та м. Севастополі, встановлюючи порушення податкового законодавства з податку на прибуток, керувалося лише встановленими недоліками в ТТН та припущеннями ревізора щодо нереальності здійснення господарських операцій, і ніяким чином не досліджено та не описано в акті перевірки первинні документи, що стосуються визначення доходу та витрат, які в подальшому впливають на фінансовий результат.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Заперечення проти позову обґрунтовані тим, що за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником первинних документів, аналізу податкової звітності постачальників, фактичної можливості постачання товарів та надання послуг встановлено факти, які доводять нереальність проведення господарських операцій з контрагентами.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

Херсонський окружний адміністративний суд рішенням від 16 грудня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" до Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнив.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2019 року №0001281422.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (73026, м. Херсон, пр. Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 39394259) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" (73000, м. Херсон, вул. Залізнична, 23, офіс 21, код ЄДРПОУ 31652861) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 19210,00 (дев`ятнадцять тисяч двісті десять) грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення:

- діяльність позивача свідчить про нереальність здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб`єктами, а саме відображення деякими контрагентами придбання товарів, відмінних від реалізованих позивачу

- факт досудового розслідування у кримінальних провадженнях, в яких фігурують ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС" , ТОВ "Стоун-Трейдінг" контрагенти позивача;

- судом не взято до уваги, що контрагенти позивача не мають власних та орендованих складських приміщень, відсутнє власне нерухоме майно та земельні ділянки для розвантаження та зберігання дизельного пального, відсутні місця зберігання пального;

- надані позивачем товарно-транспортні накладні, оформлені з порушенням, чим не можливо підтвердити фактичне перевезення ПММ від постачальника до отримувача, відповідно фактичне постачання на адресу ТОВ Вітана .

- інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст відзиву до позову.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.

Обставини справи.

Суд першої інстанції встановив, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітана" (код 31652861) зареєстроване рішенням Херсонського міськвиконкому 05.10.2001. На обліку в контролюючих органах перебуває з 18.10.2001 за № 4446.

На підставі наказу № 1357 від 03.12.2018, направлень від 14.12.2018 № 911-914 та відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків за 2018р., Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.09.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 - 30.09.2018рр.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 18.01.2019 №12/21-22-14-01/31652861, в якому зафіксовані наступні порушення:

- пункту 5. 7. ПСБО 15 "Доходи", підпункту 5 ПСБО 11 "Зобов`язання", підпункту 44.2. ппункту44.6. статті 44. підпункту 134.1 пункту134 статті 134 Податкового кодексу України, статті 1, статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України", підпункту2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, Наказу №281 від 20.05.2008 Мінекономіки України, Мінтрансу України, Міненерго України, Держкомітету з питань технічного регулювання та споживчої політики, в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3 111 597. 00 грн., у тому числі по періодам: за 2015р. - 488265 грн., за 3 квартал 2018р. - 2 623 332 грн.

- підпункту б пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України, Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, у результаті чого не відображено основну суму поворотної фінансової допомоги, наданої платником податку, яка йому повертається, у Податкових розрахунках за 3-4 квартали 2015 року.

- абзацу 1, частини 1,статті 6, абзацу 1 частини 1 статті 7, абзацу 1 частини 5 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого завищено суму єдиного внеску за червень 2017 року на 220,00 грн.

- абзацу 2 частини 1 статті 6 , абзацу 2, частини 5, статті 7 статті 8, статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", у результаті чого донараховано єдиного внеску за період, що перевірявся, всього у сумі 772,17 грн., у тому числі по звітних періодах: за листопад 2017р. - 3,22 грн., за січень 2018р. - 102,14 грн., за лютий 2018р. - 171,52 грн., за березень 2018р. у сумі 495,29 грн.

На підставі вказаного акту перевірки контролюючим органом прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 р. №00001281422, відповідно до якого позивачу збільшено за податковим зобов`язанням по податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2 623 332,00 грн та нараховані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 655 833,00 грн.

Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими.

Висновок суду першої інстанції.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що кошти отримані позивачем від його контрагентів в оплату за поставлені товари, є пов`язаними з основною діяльністю позивача та підтверджуються документально, отже позивачем правомірно визначений об`єкт оподаткування податком на прибуток підприємств.

Отже, висновки контролюючого органу, викладені в акті стосовно заниження податку на прибуток, на підставі якого прийняте оскаржуване податкове повідомлення - рішення ґрунтуються лише на суб`єктивних припущеннях перевіряючих та не підтверджені документами.

Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України) , для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України, для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року № 996-XIV застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України визначено, що платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товару (послуг). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно з підпунктами 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків .

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Відповідно до статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.

Відповідно до частини 6 статті 8 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , керівник підприємства зобов`язаний створити необхідні умови для правильного ведення бухгалтерського обліку, забезпечити неухильне виконання всіма підрозділами, службами та працівниками, причетними до бухгалтерського обліку, правомірних вимог бухгалтера щодо дотримання порядку оформлення та подання до обліку первинних документів.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та в порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Згідно абзацу дев`ятого, частини другої статті 9 неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи) врегульовано Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704.

Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до положень статті 4 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" одним із принципів бухгалтерського обліку є принцип превалювання сутності над формою, відповідно до якого операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків, а здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Таким чином, недоліки первинної бухгалтерської документації не можуть бути належним та допустимим доказом порушення підприємством податкового законодавства, оскільки формальні помилки та неточності в первинних документах не можуть свідчити про відсутність реального вчинення господарських операцій.

Формальні недоліки в первинних документах, а також недоліки, зумовлені дефектами правового статусу особи, що їх видала, повинні оцінюватися у сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу варто надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту, а не оформленню такої операції.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 15.05.2018р. у справі №870/9721/12, від 27.02.2018р. у справі №813/1766/17.

Висновки податкового органу, які зроблені за результатами проведеної перевірки на підставі наданих платником документів, аналізу податкової звітності покупців, ґрунтуються на досліджені господарських операцій позивача із контрагентами - покупцями: ТОВ "БЕРСЕРК" (код 40048975); ТОВ "РОСТ-Херсон" (код 38151336); ПП "Златавабудпівдень" (код 40001570); ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС" (код 41853729); ТОВ "Стоун-Трейдінг" (код 41782240); ТОВ "ГУДТАУН" (код 42207646).

Так, судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Вітана" (продавець) та ТОВ "РОСТ-Херсон" (покупець) укладено договір купівлі-продажу №52 від 01.12.2014р., відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджені копії вказаного договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015; банківських виписок; видаткових накладних від 02.10.2015 №43, 22.10.2018 №93, 30.10.2015 №161; актів приймання-передачі від 02.10.2015, 22.10.2015, від 30.10.2015; сертифікатів відповідності.

Нереальність господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю товарно-транспортних накладних. При цьому контролюючий орган встановив, що передача дизельного пального здійснювалась на підставі актів приймання-передачі нафтопродуктів, складених у м. Херсоні та підписаних директорами. Крім того, податковий орган обґрунтовує безтоварність господарських операцій тим, що згідно ЄРПН за період з 02.10.2015р. по 30.06.2016р. ТОВ "РОСТ-Херсон" не здійснював продаж дизельного пального, задокументованого як придбаного у ТОВ "Вітана", а формує податкові зобов`язання з продажу інших товарів.

Відповідач дійшов до висновку, що позивач здійснює безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з постачання (продажу) дизельного палива на адресу ТОВ "РОСТ-Херсон".

Досліджуючи господарські операції між позивачем та ТОВ "Берсерк", суд першої інстанції встановив, що у перевіряємий період між вказаними товариствами укладено договір купівлі-продажу №129 від 16.12.2015р., за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено копії вищевказаного договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткової накладної від 16.12.2015 №71, ТТН від 16.12.2015 №71, №71/1.

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю в товарно-транспортній накладній дати та номеру договору, прізвища вантажоодержувача та точної адреси розвантаження (вказано лише м.Херсон); також відсутністю у контрагента-покупця позивача складських приміщень, що встановлено за результатами аналізу баз даних; та відсутністю у видатковій накладній прізвища посадової особи покупця.

Щодо господарських операцій між позивачем та його контрагентом-покупцем ПП "Златавабудпівдень" судом зазначив, що між вказаними суб`єктами господарювання укладено договір купівлі-продажу №126 від 16.12.2015р., зміст якого аналогічний вищевказаним договорам.

На підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано, а судом досліджено копії договору, відомості взаєморозрахунків з 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткової накладної від 16.12.2015 №64, ТТН від 16.12.2015 №64, №64/1.

Нереальність вказаних господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю в товарно-транспортних накладних дати та номеру довіреності, виписаної від імені покупця - отримувача, відсутністю підпису водія та відсутністю точної адреси розвантаження (вказано лише м.Херсон).

Також у перевіряємий період між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс" укладено договір купівлі-продажу №43 від 02.08.2018р. із аналогічними вищевкладеним договорам умовами.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом вивчені надані позивачем копії договору №43 від 02.08.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 02.08.2018 №15, від 03.08.2018 №16, від 09.08.2018 №47, від 09.08.2018 №48, від 10.08.2018 №52, від 13.08.2018 №62, від 05.09.2018 №15, ТТН від 02.08.2018 №15, від 03.08.2018 №16, від 09.08.2018 №47, від 09.08.2018 №48, від 10.08.2018 №52, від 13.08.2018 №62, від 05.09.2018 №15, сертифікатів відповідності.

Безтоварність господарських операцій податковим органом обґрунтовується відсутністю у товарно-транспортних накладних ім`я та по батькові осіб, які приймали товар, не зазначено номера довіреності на отримання товару та точної адреси розвантаження (вказано лише м. Миколаїв або згідно шляхового листа), шляхові листи на перевірку не надані. Крім того, відповідач вказує в акті перевірки, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення здійснював автоперевізник ФОП ОСОБА_1 , водії ОСОБА_2 , на автомобілі з номерами НОМЕР_1 та ОСОБА_3 на автомобілі з державними номерами НОМЕР_2. Відповідно до інформації з баз даних "НАІС ДДАЇ" МВС України регіонального сервісного центру МВС у Херсонській області, автомобіль НОМЕР_1 рахується за фізичною особою ОСОБА_4 , автомобіль ДАФ НОМЕР_2 взагалі відсутній в базі даних "НАІС ДДАЇ" МВС України. Відповідно до форми 1-ДФ взаємовідносини за 3 квартал 2018р. ТОВ "Вітана" з ОСОБА_4 та ФОП ОСОБА_1 з ОСОБА_4 відсутні.

Крім того, податковий орган посилається на відсутність у ТОВ "Тріумф Люкс" згідно даних реєстрів та баз даних, власних чи орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання дизельного або авіаційного палива.

Контролюючий орган зазначив, що ТОВ "Тріумф Люкс" декларує придбання бензину А-92 у ТОВ "Вітана", але не декларує його реалізацію, натомість він декларує реалізацію товару, відмінного від придбаного у позивача, а з задекларованого придбаного палива авіаційного у кількості 178686,2 л, задекларовано подальшу реалізацію лише у кількості 38143 л. Декларація з податку на прибуток за 2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Тріумф Люкс" не надана.

Крім того, податковий орган вказує, що ТОВ "Тріумф Люкс" задіяне в схемах ухилення від сплати податків, згідно кримінального провадження №42017000000001760 від 31.05.2017р. по якому наразі проводиться досудове розслідування.

У перевіряє мий період позивач (продавець) також мав господарські відносини із Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейдінг" (покупець) на підставі договору купівлі-продажу №39 від 26.07.2018р., відповідно до якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити нафтопродукти, відповідно до вимог якості, строк та на умовах, вказаних у цьому договорі. Відповідно до пунктів 3.4 та 3.5. договору датою відвантаження товару вважається дата на відповідній товарній накладній, датою постачання (приймання товару) на склад покупця - дата фактичного приймання товару, згідно штемпеля (печатки) покупця на товарній накладній. Приймання - передача товару здійснюється на складі продавця згідно товарної накладної та сертифікату якості в присутності представників сторін.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом першої інстанції вивчені надані позивачем копії договору №39 від 26.07.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 26.07.2018 №130, від 08.08.2018 №36, від 28.08.2018 №138, від 28.08.2018 №139, від 29.08.2018 №149, від 29.08.2018 №150, від 03.09.2018 №8, від 30.08.2018 №161, ТТН від 26.07.2018 №130, від 08.08.2018 №36, від 28.08.2018 №138, від 28.08.2018 №139, від 29.08.2018 №149, від 29.08.2018 №150, від 03.09.2018 №8, №8.янв, від 30.08.2018 №161, №161/1, сертифікатів відповідності.

Нереальність господарських операцій податковим органом обґрунтовується аналогічними підставами, що і між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс": відсутністю у товарно-транспортних накладних ім`я та по батькові осіб, які приймали товар, не зазначено номера довіреності на отримання товару та точної адреси розвантаження (вказано лише м. Миколаїв або згідно шляхового листа), шляхові листи на перевірку не надані. Крім того, відповідач вказує в акті перевірки, що згідно товарно-транспортних накладних перевезення здійснював автоперевізник ФОП ОСОБА_1 з водіями ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на автомобілях з номерами НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .

Доводи податкового органу щодо факту перевезень аналогічні викладеним вище перевезенням при взаємовідносинах із ТОВ "Тріумф Люкс". Також контролюючий орган посилався на відсутність у ТОВ "Стоун-Трейдінг" згідно даних реєстрів та баз даних, власних чи орендованих складських приміщень для розвантаження та зберігання дизельного або авіаційного палива. Декларація з податку на прибуток за 2018р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Стоун-Трейдінг" не надана.

Крім того, податковим органом зазначено, що ТОВ "Стоун-Трейдінг" задіяне в схемах ухилення від сплати податків, згідно кримінального провадження №42017000000001760 від 31.05.2017р. по якому наразі проводиться досудове розслідування.

Зобов`язання між позивачем та ТОВ "Гудтаун" здійснювались відповідно договору купівлі-продажу №54 від 22.08.2018р., який є аналогічним за змістом усім вищевказаним договорам купівлі-продажу.

Досліджуючи господарські взаємовідносини між вказаними товариствами судом вивчені надані позивачем копії договору №54 від 22.08.2018р., відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2018 по 31.12.2018, банківських виписок, видаткових накладних від 23.08.2018 №124, від 10.09.2018 №32, від 11.09.2018 №44, від 11.09.2018 №47, від 13.09.2018 №58, ТТН від 23.08.2018 №124, від 23.08.2018 №124., від 10.09.2018 №32, від 10.09.2018 №32, від 11.09.2018 №44, від 11.09.2018 №44, №47, №47, від 13.09.2018 №58.

Підстави, якими податковий орган обґрунтовує нереальність господарських операцій аналогічні обґрунтуванню безтоварності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Тріумф Люкс". При цьому, судом першої інстанції зазначено, що в акті перевірки вказано - основним видом діяльності ТОВ "Гудтаун" та ТОВ "Тріумф Люкс" є діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами (46.12). Також податковий орган не спростовує, а визнає подальшу часткову реалізацію вказаними товариствами придбаного у позивача товару.

Дослідивши викладені вище господарські операції податковий орган дійшов до висновку, що позивач фактично не вищевказаним контрагентам-покупцям, але оскільки факт реалізації палива підтверджено даними бухгалтерського обліку, то відображення реалізації товару у бухгалтерському обліку вказує на факт реалізації товару невстановленим особам, а не вказаним вище суб`єктам господарювання. Оскільки ТОВ "Вітана" здійснило реалізацію палива невстановленим особам, кошти, що надійшли від контрагентів ТОВ "БЕРСЕРК", ТОВ "РОСТ-Херсон", ПП "Златавабудпівдень", ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС", ТОВ "Стоун-Трейдінг", ТОВ "ГУДТАУН", які ніби то купили паливо, є іншим доходом і підприємство мало включити такі кошти до доходів та сплатити податок на прибуток з отриманих доходів.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що податковим органом також досліджено придбання позивачем палива, яке у подальшому реалізоване. В акті перевірки не висловлено жодного зауваження щодо господарських операцій з придбання позивачем палива, окрім господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП "Гарде-Плюс". Зокрема, господарські операції між позивачем та ПП "Гарде-Плюс" податковий орган визнав як безтоварні з огляду на недоліки товарно-транспортних накладних, відсутністю згідно баз даних власного або орендованого нерухомого майна, придбання товару відмінного від реалізованого позивачу та наявністю відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань №32016060000000036.

На підтвердження придбання товару та його перевезень позивачем надано, а судом досліджено копії: договору поставки №20 від 26.08.2014 (ПП "Герде-Плюс"), відомості взаєморозрахунків за період 01.01.2015 по 31.12.2015, банківських виписок, видаткових накладних від 14.01.2015 №17, №16, від 03.02.2015 №4, від 03.02.2015 №5, ТТН від 14.01.2015 №14/02, №14/01, від 03.02.2015 №03/04, №03/03, №03/02, рахунку-фактури №СФ-0000002 від 31.01.2015, від 28.02.2015 №СФ-0000005, акту №ОУ-0000002 від 31.01.2015, №ОУ-0000005 від 28.02.2015, рахунку №158 від 12.03.2018, №171 від 15.03.2018, №847 від 13.08.2018, №912 від 27.10.2017, №950 від 06.11.2017, №918 від 30.10.2017, №826 від 08.08.2018, договору поставки нафтопродуктів від 21.03.2016 №03-11В (ТОВ "Вдала"), видаткової накладної від 04.05.2018 №РН-0000182, від 19.05.2016 №РН-0000049, ТТН від 04.05.2018 №182, від 19.05.2018 №71/1, договору купівлі-продажу товарів №2707-1 від 27.07.2018 р. (ТОВ "Нафтова компанія "Трейд-НК"), видаткової накладної №40 від 13.08.2018, ТТН від 13.08.2018 №1308-1, договору поставки нафтопродуктів від 05.09.2016 №09-23/1Н (ТОВ "Нафто-Сервіс Плюс"), видаткової накладної №РН-0000186 від 10.05.2018, №РН-0000047 від 03.03.2017, №РН-0000082 від 21.03.2017, ТТН від 10.05.2018 №186, від 03.03.2017 №39, від 21.03.2017 №68, договору поставки від 18.08.2015 №18/08 (ТОВ "Шубіне"), видаткової накладної №126 від 18.08.2015, ТТН від 18.08.2015 №Р126, договору купівлі-продажу від 27.07.2018 №2707-1 (ТОВ "Сана-Груп"), видаткової накладної від 08.08.2018 №ПА000000084, від 07.08.2018 №ПА000000083, ТТН від 08.08.2018 № 0808-1, від 07.07.2018 № 0708-1, договору поставки нафтопродуктів №3007-3 від 30.07.2015 (ТОВ "Альянс Енерго Трейд"), видаткової накладної №151008/39 від 08.10.2015, №151009/18 від 09.10.2015, №151208/05 від 08.12.2015, №151211/41 від 11.12.2015, №151210/20 від 10.12.2015, акту приймання-передачі нафтопродуктів від 08.10.2015, 09.10.2015, ТТН від 08.12.2015 №8, від 11.12.2015 №28, від 10.12.2015 №10, договору купівлі-продажу №11 від 31.08.2016 (ТОВ "Вітаві даних ЄРПН. При цьому, податковий орган підтвердив правильність ведення податкового та бухгалтерського обліку ТОВ "Вітана" за перевіряємий період. Ніяких зауважень до податкових накладних не виявлено.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, вищезазначені документи не мають дефекту форми, змісту або походження, які б в силу частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, були настільки суттєвими, що спричинили би втрату ними юридичної сили і доказовості.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних або їх оформлення неналежним чином не можна погодитись з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, операції з транспортування товарів оформлялись товарно-транспортними накладними на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. №281/171/578/155 (далі - Інструкція №281), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. за №805/15496.

Згідно з розділом 1 Інструкції №281, вона встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов`язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів. Ця Інструкція поширюється на всі класи, типи, групи і види нафти та типи, марки і види (залежно від масової частки сірки) нафтопродуктів і не поширюється на видобуток нафти, здавання її з системи магістральних нафтопроводів споживачам та на міждержавні перевезення нафти і нафтопродуктів.

Вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Порядок приймання нафти і нафтопродуктів під час надходження автомобільним транспортом унормовано пунктом 5.4 Інструкції №281, а пунктом 7.5 - порядок відпуску нафти та нафтопродуктів автомобільним транспортом.

Ними передбачено, що перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом здійснюється згідно з Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568, та ГОСТ 27352-87 "Автотранспортные средства для заправки и транспортирования нефтепродуктов. Типы, параметры и общие технические требования".

З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об`єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об`єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою №1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°C відповідно до ГОСТ 3900.

Нафта і нафтопродукти вантажоодержувачам постачаються централізовано або вивозяться самостійно вантажоодержувачем. Контролювання наливання нафти або нафтопродуктів здійснює оператор автоматизованої системи наливу, а кількість налитого до міри повної місткості продукту здійснюється водієм автоцистерни на підставі договору постачання.

Відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких:

перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства;

третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи.

ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

Відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників.

Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Як вбачається з наданих сторонами ТТН, вони дійсно містять окремі недоліки.

У той же час слід звернути увагу, що відповідачем як в акті перевірки, так і у поясненнях не спростовується факт руху нафтопродуктів, що саме і повинні підтверджувати ТТН, а заперечується транспортування нафтопродуктів конкретним юридичним особам.

Таким чином, ці висновки відповідача лежать у площині не приймання, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів, а перевезення нафтопродуктів автомобільним транспортом, що належить вже до сфери дії Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року №363, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за №128/2568.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Згідно із пунктами 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов`язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Верховний Суд у постанові від 24.01.2019р. по справі №806/8289/13-а зауважив, що наявність або відсутність окремих документів, таких як товарно-транспортні накладні, а так само помилки у їх оформленні не є безумовною підставою для висновків про відсутність господарської операції. Товаросупроводжувальні документи не можуть слугувати підставою для висновку щодо нереальності чи безтоварності укладеної угоди позивача з його контрагентом, оскільки такі документи не можуть однозначно ствердити про наявність таких фактів, з урахуванням тієї обставини, що правовідносини між господарюючими суб`єктами не пов`язані в сфері транспортування, так як основна їх мета це купівля-продаж товару.

У постанові від 27.02.2018р. у справі №813/1974/17 Верховний Суд зазначив, що безпідставними є посилання контролюючого органу на відсутність у позивача товарно - транспортної накладної за спірною господарською операцією, оскільки, наявність транспортних документів на перевезення товарно - матеріальних цінностей за наслідками формування бази оподаткування податком на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договором поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення. Крім того, товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується наявною в матеріалах справи видатковою накладною.

Отже, недоліки в деяких товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач, не є підставою для визнання відсутності факту перевезення в цілому, що в свою чергу, на думку відповідача, призводить до безтоварності господарських операцій.

Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, договори, укладені між позивачем та контрагентами, є чинними, ніким не скасовані, а їх виконання підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, що знаходяться в матеріалах справи.

Підсумовуючи наведене вище колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять необхідні документи на підтвердження здійснення фінансово-господарських відносин позивача з контрагентами в періоді, що перевірявся, які відповідають вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , та містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, а окремі недоліки таких документів не змінюють їх суті та змісту.

Відповідачем не наведено факти, які б безспірно підтверджували недобросовісність саме ТОВ Вітана , як платника податків та/або свідчили про його обізнаність щодо протиправного характеру діяльності своїх контрагентів, якщо така мала місце.

При цьому, слід зазначити, що податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Також, варто зауважити, що обставини, зазначені відносно контрагентів ТОВ Вітана , не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

При цьому суд зазначає, що при вирішенні податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів не виконано.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, наявності чи відсутності основних фондів. ТОВ Вітана не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття добросовісний платник , яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справі № 826/23325/15 (К/800/18344/16) від 06.09.2016.

Таким чином суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, в судовому засіданні апеляційної інстанції були досліджені надані ТОВ "Вітана" копії документів по контрагентам-покупцям ТОВ "Стоун-Трейдінг", ТОВ "ГУДТАУН", ТОВ "ТРІУМФ ЛЮКС", ПП "Златавабудпівдень", ТОВ "РОСТ-Херсон", ПП "Гарде-Плюс", а саме копії квитанцій, податкових накладних, реєстр отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 1-58, Т.4), які підтверджують доводи позивача щодо реальності здійснення документально оформлених господарських операцій вказаними суб`єктами.

З огляду на зазначене, враховуючи помилковість та недоведеність висновків акта перевірки суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що підстави для збільшення ТОВ Вітана , суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість відсутні, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції погоджується із висновком, що податкове повідомлення-рішення від 18.04.2019 № 00001281422 є протиправним та належить до скасування.

Доводи апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги не містять належних та обґрунтованих міркувань , які б спростували висновки суду першої інстанції. У ній також не наведено інших міркувань, які б не були предметом перевірки судом першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення наведеного аргументу.

Окремо суд зазначає, що посилання апелянта на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від фактичної сплати контрагентами податків до бюджету, а також від їх господарських та виробничих можливостей не варто брати до уваги. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Отже, враховуючи, що спірні господарські операції здійснені позивачем з метою подальшого їх використання в оподаткованих операціях у межах своєї господарської діяльності, спричинили реальну зміну його майнового стану, а також наявні в матеріалах справи документи бухгалтерського та податкового обліку є достатніми, належними та допустимими доказами для підтвердження реальності здійснення господарських операції з вищезазначеними контрагентами позивача, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у справі №11967/12/2670 (К/9901/40965/18) від 06.05.2020.

Відхиляє суд також і доводи апелянта щодо неможливості формування податкового кредиту внаслідок не проведення позивачем розрахунків за отримані ТМЦ, послуги по зазначеним договорам у повному обсязі, з огляду на те, що спірний податковий кредит сформований позивачем відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України за датою тієї події, що відбувалася раніше, а саме за датою отримання позивачем товарів/послуг.

Часткове надання позивачем товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт перевезення товарів (ТМЦ) не спростовує висновок суду щодо реальності зазначених господарських операцій. оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним - транспортом, тобто, товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит та витрати по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Саме така позиція знайшла своє відображення у постанові Верховного суду від 18.12.2018 року по справі № 826/13058/15.

Відхиляє апеляційний суд і посилання апелянта на те, що на балансі підприємств контрагентів були відсутні складські приміщення, підприємства не подають податкові декларації з екологічного податку, не здійснюють плату за оренду земельних і майнових паїв та не забезпечені достатньою кількістю трудових ресурсів, оскільки наявність або відсутність у підприємства основних засобів та робітників жодним чином не може свідчити про неможливість останнім виконувати господарські операції, адже, підприємство транспортні засоби та обладнання може орендувати, аналогічним чином і залучати працівників за цивільно-правовим договором або заключати договори з іншими підприємствами.

Аналогічна позиція міститься і у постанові Верховного суду від 19 червня 2018 року по справі № 826/7704/16 де судом було зазначено, що відсутність у спірного контрагента матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необгрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Як було зазначено вище, господарські операції між позивачем та контрагентами підтверджуються укладеним між сторонами договорами, на виконання яких позивачем було отримано товар та послуги. Підтвердженням цього факту були надані під час проведення перевірки податкові та видаткові накладні, складені акти наданих послуг, специфікації, товарно-транспортні накладні.

Також, згідно позиції Верховного суду, що викладена у постанові від 12.06.2018 у справі № 802/1155/17, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітана" є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (правонаступник - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі) залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 16.12.2019 р. по справі № 540/1798/19 - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного тексту судового рішення - 08 липня 2020 року.

Головуючий суддя Шляхтицький О.І. Судді Домусчі С.Д. Семенюк Г.В.