Постанова

від 08.08.2022 по справі 357/9568/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 357/9568/21

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/7558/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді - доповідача Слюсар Т.А.,

суддів: Білич І.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря судового засідання Хоменко О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Томіна Олександра Олександровича в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2022 року у складі судді Цуранова А.Ю.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Брокбізнес", приватного підприємства "Черкас", третя особа ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП,-

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2021 року позивач звернувся у суд із позовом у якому просив стягнути з приватного акціонерного товариства «СК «Брокбізнес» (далі - ПрАТ «СК «Брокбізнес») на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 84 903 грн 01 коп. в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної життю і здоров`ю; стягнути з приватного підприємства «Черкас» (далі - ПП «Черкас») на користь ОСОБА_1 грошову суму в розмірі 300 000 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я внаслідок ДТП; вирішити питання судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.07.2015 близько 23 год 00 хв. з вини працівника ПП «Черкас» ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода на автодорозі «Київ-Одеса», неподалік с. Черкас на території Білоцерківського району Київської області, зі сторони м. Одеса в напрямку до м. Києва, за участю автомобіля «MAN 26.430 TGA» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZWF18» д.н.з. НОМЕР_2 , що є власністю ПП «Черкас», та автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.06.2021 у справі №357/6213/18 ОСОБА_2 визнано винним у результаті ДТП. Цивільно-правова відповідальність останнього була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес».

Внаслідок ДТП позивач змушений був проходити тривале лікування та втратив кошти на відновлення стану свого здоров`я у розмірі 62 979 грн 01 коп., йому також встановлено ІІ групу інвалідності, тому він зазнав шкоди, пов`язаної зі стійкою втратою працездатності у розмірі 21 924 грн.

Крім того, позивач вказує, що у зв`язку з протиправною поведінкою працівника ПП «Черкас» ОСОБА_2 зазнав фізичних і душевних страждань, що є моральною шкодою, яку він оцінює в 300 000 грн.

У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду для захисту своїх порушених прав.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 07 лютого 2022 року затверджено мирову угоду, укладену 07.02.2022 між ОСОБА_1 та ПП "Черкас", відповідно до якої позивач, з однієї сторони, та відповідач ПП "Черкас", в особі директора Бевз М.П., з іншої сторони, домовились про врегулювання спору та уклали цю мирову угоду про наступне: 1) Відповідач ПП "Черкас" в день підписання цієї мирової угоди переказує на рахунок позивача ОСОБА_1 80 000 грн. 2) Позивач ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог та будь-яких інших претензій до ПП "Черкас" морального та матеріального характеру, які пов`язані чи в подальшому можуть бути пов`язані з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 24.07.2015 за участю автомобілів під керуванням ОСОБА_1 та водія ПП " Черкасquot; ОСОБА_2 , та всі витрати по справі кожна із сторін бере на себе. Провадження у справі в частині позову ОСОБА_1 до ПП "Черкас" закрито.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «СК «Брокбізнес» на користь ОСОБА_1 шкоду у розмірі 70 990 грн 91 коп. В решті позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник СК «Брокбізнес» адвокат Томін О.О. просить рішення районного суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення є неаргументованим, незаконним, таким, що не відповідає обставинам справи, та прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Вказано, що позивачем по теперішній час не подано ПрАТ «СК «Брокбізнес» заяву про виплату страхового відшкодування.

Позивач обрав спосіб захисту свого права на відшкодування шкоди, заподіяної майну шляхом звернення з позовною заявою до суду 11.08.2021, але після спливу трирічного строку після ДТП, який є присічним та поновленню не підлягає.

Керуючись п. 37.1.4 ст. 37 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та правовою позицією Верховного Суду, відповідачем було прийнято рішення про відмову у виплаті позивачу страхового відшкодування, про що останньому направлено лист від 13.09.2021.

Зазначено, що суд першої інстанції помилково ототожнив строк звернення стягнення страхового відшкодування з процесуальним строком позовної давності, не врахував висновки Верховного Суду по подібним правовідносинам, які були вказані у відзиві на позов, що призвело до ухвалення по суті неправильного рішення у справі.

Крім того, суд в обґрунтування оскаржуваного рішення посилався на те, що позивач з аналогічним позовом вже звертався до апелянта ще в рамках кримінальної справи. Тому на помилкову думку місцевого суду, позивач не пропустив строки звернення до суду, зокрема з тих підстав, що до таких правовідносин вони (строки позовної давності) не застосовуються.

Вказано, що цивільний позов було подано в рамках кримінальної справи 21.12.2018, тобто, також з пропущенням трирічного строку звернення після ДТП (24.07.2015) щодо стягнення страхового відшкодування, на що місцевий суд не звернув уваги.

Також, ухвалюючи рішення щодо стягнення витрат на лікування в сумі 49 066 грн 91 коп. суд першої інстанції дійшов висновку, що витрати на лікування підтверджені позивачем належним чином. В той же час, місцевим судом не здійснено жодного правового аналізу щодо обґрунтування цих витрат, тобто їх необхідності, чим порушив ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Колегія суддів, вислухавши пояснення адвоката Томіна О.О. в інтересах ПрАТ «СК «БРОКБІЗНЕС», який просив апеляційну скаргу задовольнити, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає зазначити наступне.

У судове засідання інші учасники справи не з`явилися, про дату розгляду справи судом повідомлялися у встановленому законом порядку, тому колегія суддів відповідно до вимог ч.1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до положень ч.ч. 1,2,3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, 24.07.2015 близько 23 год 00 хв. з вини працівника ПП «Черкас» ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода на автодорозі «Київ-Одеса», неподалік с. Черкас на території Білоцерківського району Київської області, зі сторони м. Одеса в напрямку до м. Києва, за участю автомобіля «MAN 26.430 TGA» д.н.з. НОМЕР_1 з причепом «SCHMITZ WF 18» д.н.з. НОМЕР_2 , що є власністю ПП «Черкас», та автомобіля «VOLKSWAGEN TRANSPORTER» д.н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження, що відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2021 року, який набрав законної сили 29.06.2021, ОСОБА_2 визнано винуватим у скоєнні вказаної ДТП за ч. 2 ст. 286 КК України за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжке тілесне ушкодження, а також звільнено від покарання на підставі п.е ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Цивільний позов ОСОБА_1 , заявлений у порядку кримінального судочинства, залишено без розгляду (а.с. 28-32).

Власником автомобіля «MAN 26.430 TGA» державний номерний знак НОМЕР_1 на момент ДТП було приватне підприємство «Черкас», з яким ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах, що вбачається з вироку.

Цивільно-правова відповідальність водія забезпеченого транспортного засобу була застрахована в ПрАТ «СК «Брокбізнес» відповідно до полісу № АК/5343534 від 15.07.2015. Страхувальником за вказаним договором виступило ПП «Черкас» (а.с. 24).

Відповідно до копії виписки Білоцерківської міської лікарні № 2 від 04.08.2015 № 8638, ОСОБА_1 доставлений з місця ДТП 25.07.2015 та в період з 25.07.2015 року по 04.08.2015 року знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом: поєднана травма, ЗЧМІ, струс головного мозку, переломи 3,7 ребер зліва та інші (а.с. 9).

Згідно з випискою КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» від 06.10.2015 року, ОСОБА_1 в період з 04.08.2015 року по 06.10.2015 року перебував на стаціонарному лікуванні з повним діагнозом: поєднана краніороторакоскелетна травма, ЗЧМТ (25.07.15р.), геморагічний забій лівої скроневої ділянки, мозолистого тіла, правобічний геміпарез, уламковий перелом плечової кістки зі зміщенням уламків, перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки зі зміщенням уламків, уламковий перелом лівої таранної кістки, ЗТГК, забій грудної клітини, перелом 2,3,4,7,8 ребер зліва, стан після торакоцентезу зліва (25.07.15р.), стан після спленектомії (27.07.15р.), симптоматичний тормбоцитоз. Проведені операції: 10.08.2015 року: 1) відкрита репозиція уламків лівої таранної кістки, МОС гвинтами; 2) відкрита респозиція уламків правої променевої кістки МОС пластиною з кутовою стабільністю та гвинтами; 20.08.2015 року - відкрита репозиція уламків лівої плечевої кістки, МОС пластинами та гвинтами; 15.09.2015 року - ревізія п/о рани лівого плеча, фістулонекректомія. Хворий отримав лікування: протинабрякова, протизапальна, антибіотикотерапія, ЛФК, проводились регулярні перев`язки п/о рани (а.с. 10).

ОСОБА_1 також в період з 21.12.2015 по 08.01.2016 перебував на лікуванні у зв`язку з ускладненнями та йому була проведена операція: ФСНЕ, видалення метало фіксаторів та лігатур з лівого плеча, що підтверджується випискою Макарівської ЦРЛ № 6534-1700 від 08.01.2016 (а.с. 11).

З виписки Макарівської ЦРЛ № 253-98 від 27.01.2017, позивач в період з 16.01.2017 по 27.01.2017 перебував на лікуванні, де йому була проведена операція: видалення металофіксаторів з правого передпліччя (Т-пластини та 8-м гвинтів) (а.с. 12).

На підтвердження придбання ліків та супутніх матеріалів позивачем також надано оригінали чеків медичних закладів про: № ПР57300283 від 29.07.2015 на суму 3 247 грн 98 коп.; № ПР57300283 від 30.07.2015 на суму 2 608 грн 46 коп.; № 0116033 від 29.07.2015 на суму 24 грн 37 коп.; № 0000004967 від 29.07.2015 на суму 260 грн 40 коп.; № ПР57300398 від 30.07.2015 на суму 1 577 грн 90 коп.; № ПР57300998 від 31.07.2015 на суму 3 964 грн 43 коп.; № ПР57300283 від 02.08.2015 на суму 2 718 грн 42 коп.; № ПР27300283 від 01.08.2015 на суму 2 977 грн 90 коп.; № ПР57300283 від 03.08.2015 на суму 2 902 грн 09 коп.; № 0065592 від 04.08.2015 на суму 2 909 грн 73 коп.; № 0065599 від 04.08.2015 на суму 9 грн 34 коп.; № ПР57300998 від 03.08.2015 на суму 48 грн 05 коп.; № 00007 від 04.08.2015 на суму 600 грн; № 00008 від 04.08.2015 на суму 100 грн; № 69262 від 05.08.2015 на суму 1 101 грн 32 коп.; № 428769 від 28.07.2015 на суму 1 859 грн 01 коп.; № 1923 від 06.08.2015 на суму 196 грн 43 коп.; № 89119 від 07.08.2015 на суму 219 грн 53 коп.; № 3399 від 06.08.2015 на суму 645 грн 61 коп.; № 3718 від 09.08.2015 на суму 253 грн 80 коп.; № 1933 від 06.08.2015 на суму 689 грн 98 коп.; № 14318232 від 05.08.2015 на суму 3 175 грн 22 коп.; № 2123 від 08.08.2015 на суму 1 195 грн 43 коп.; № 1680 від 09.08.2015 на суму 1 077 грн 21 коп.; № 7787 від 10.08.2015 на суму 1 160 грн 86 коп.; № 0128519 від 10.08.2015 на суму 88 грн 74 коп.; № 0066046 від 10.08.2015 на суму 265 грн 90 коп.; № 0085479 від 10.08.2015 на суму 37 грн 48 коп.; № 90041 від 13.08.2015 на суму 196 грн 49 коп.; № 89532 від 10.08.2015 на суму 34 грн 98 коп.; № 12908 від 13.08.2015 на суму 67 грн 90 коп.; № 221 від 14.08.2015 на суму 116 грн 28 коп.; № 0066640 від 15.08.2015 на суму 138 грн 63 коп.; № 13292 від 15.08.2015 на суму 354 грн 88 коп.; № 4767 від 16.08.2015 на суму 1 166 грн 78 коп.; № 25009 від 19.08.2015 на суму 99 грн 12 коп.; № 8598 від 19.08.2015 на суму 1 017 грн 85 коп.; № 6949 від 21.09.2015 на суму 1 431 грн; № 0912 від 22.09.2015 на суму 2 128 грн 50 коп.; № 1507 від 25.09.2015 на суму 2 128 грн 50 коп.; № 8531 від 02.10.2015 на суму 365 грн 31 коп.; № 18078 від 04.10.2015 на суму 135 грн 90 коп.; № 8185 від 29.09.2015 на суму 161 грн 28 коп.; № 8859 від 05.10.2015 на суму 1 895 грн 89 коп.; № 2055 від 28.09.2015 на суму 93 грн 03 коп.; № 9069 від 06.10.2015 на суму 140 грн 80 коп.; № 8785 від 09.10.2015 на суму 301 грн 19 коп.; № 8267 від 30.09.2015 на суму 95 грн 53 коп.; № 3233 від 06.10.2015 на суму 1 081 грн 48 коп. (а.с.13-20).

Відповідно до копії довідки МСЕК серії АВ № 0779365 від 15.11.2017 ОСОБА_1 повторно встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01.12.2019 (а.с. 21).

Також з довідки МСЕК серії АВ № 1059045 від 11.11.2020 убачається, що позивачу повторно встановлена ІІ група інвалідності на строк до 01.12.2022 (а.с. 22).

З долученої до справи копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_4 від 25.11.2020 ОСОБА_1 є пенсіонером по 2-й групі інвалідності до 30.11.2022 (а.с. 23).

Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення шкоди в розмірі 70 990 грн 91 коп., районний суд виходив з підстав їх доведеності долученими до справи доказами.

Колегія суддів погоджується з такими висновками районного суду з огляду на таке.

За ч.1 ст.15 та п.п.8, 9 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно з пунктом 3 частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної шкоди) та моральної шкоди іншій особі.

За загальним принципом, відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Винна особа - власник транспортного засобу має право застрахувати свою відповідальність, передавши обов`язок відшкодування шкоди, спричиненої за участю його транспортного засобу, страховій компанії (страховику).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

За положеннями статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Статтею 23 цього Закону встановлено, що шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.

У зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів (пункт 24.1 статті 24 Закону).

Зазначені в цьому пункті витрати та необхідність їх здійснення мають бути підтверджені документально відповідним закладом охорони здоров`я.

Як убачається з матеріалів справи, потерпілий ОСОБА_1 внаслідок отримання травм у період з 21.12.2015 по 08.01.2016 та з 16.01.2017 по 27.01.2017 перебував на лікуванні у зв`язку з травмами, отриманими після ДТП, що підтверджується виписками Макарівської ЦРЛ від № 6534-1700 від 08.01.2016 та № 253-98 від 27.01.2017 (а.с. 11-12).

Пункт 26.1 ст. 26 Закону визначає, що шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, відшкодовується у розмірах, відповідно до Цивільного кодексу України.

У ст. 26.2 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що мінімальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у разі встановлення II групи інвалідності становить 18 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на дату настання страхового випадку.

Так, позивач внаслідок ДТП отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження, останньому була присвоєна ІІ група інвалідності терміном на 2 роки.

Мінімальна заробітна плата станом на день настання страхового випадку - 24.07.2015 становила 1 218 грн, з розрахунку: 1218 грн. х 18=21 924 грн.

Таким чином з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» підлягає стягненню на користь позивача страхове відшкодування за шкоду, пов`язану із стійкою втратою працездатності в розмірі 21 924 грн.

Окрім цього, заявлено вимоги про відшкодував витрат, пов`язаних з лікуванням, на загальну суму 62 979 грн 01 коп.

Разом з тим, у фіскальних чеках № 171701 від 06.08.2015, № 171706 від 06.08.2015, № 119723 від 08.08.2015, № 50105 від 06.08.2015, № 2657006966 від 09.08.2015, № 89532 від 10.08.2015, № 2654010471 від 10.08.2015, № 90041 від 13.08.2015, № 172134 від 14.08.2015, № 25009 від 19.08.2015 містять інформацію, відповідно до якої придбано медикаменти, які не а також до справи долучено фіскальний чек, що є нечитабельним, а тому суд перш інстанції дійшов правомірного висновку про часткове задоволення позову в зазначеній частині вимог й стягнення з відповідача на користь потерпілого у якості компенсації витрат на лікування на суму 49 066 грн 91 коп., з підстав їх доведеності та підтвердження належними та допустимими доказами, оскільки в матеріалах справи містяться оригінали чеків про здійснені витрати на медичні препарати та супутні матеріали в період стаціонарного лікування ОСОБА_1 на указану суму, які узгоджуються з медичними призначеннями.

Таким чином, з урахуванням наявних в матеріалах справи доказів та положень Закону № 1961-IV суд перш інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав до стягнення з відповідача ПрАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» на користь позивача шкода, пов`язана з його лікуванням, на суму 49 066 грн 91 коп.

За таких обставин, колегія суддів визнає безпідставними, необґрунтованими доводи апеляційної скарги про недоведеність вимог позову про відшкодування витрат на лікування.

Відповідно до пунктів 37.1.1, 37.1.4 статті 37 Закону N 1961-IV підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

Разом з тим, відповідно до висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 поняття «преклюзивні строки» здійснення регулятивного суб`єктивного права (строк подання заяви про страхове відшкодування до страховика) не є тотожним поняттю «позовна давність» (строк захисту порушеного права особи).

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. У такому випадку договір про збільшення позовної давності укладається в письмовій формі та може бути оформлений як окремий договір, і як пункт основного договору (частина перша статті 259 ЦК України). При цьому закон не передбачає, що позовна давність, встановлена законом, може бути скорочена за домовленістю сторін, що свідчить про те, що позовна давність на звернення до суду за захистом порушеного права визначається законом і може бути тільки збільшена.

Між тим, ані Закон №1961-IV, ані ЦК України, ані будь-який інший закон не передбачає в цьому випадку припинення взагалі права потерпілою особи на отримання відшкодування або на задоволення позову, в той час як на вимогу про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, позовна давність не поширюється (п.3 ч.1 ст.268 ЦК).

Водночас ЦК України передбачається також поновлення, зупинення, переривання позовної давності (статті 263-264, стаття 267 ЦК України.

Отже, колегія суддів вважає, що пропуск трирічного строку звернення із заявою до страховика (страхової компанії) не зазначений у законодавстві (стаття 12 ЦК України) як підстава для припинення матеріального права, а тому цей строк не може бути розцінений як преклюзивний і такий, що припиняє існуюче право на отримання відшкодування шкоди в розмірі регламентних виплат взагалі.

Аналізуючи норми законодавства стосовно добросовісної поведінки всіх учасників правовідносин (стаття 13 ЦПК України) та принципу повного відшкодування шкоди (стаття 1166 ЦК України), з огляду на відсутність норми закону, що передбачає припинення в цьому випадку цивільного права на відшкодування, та з урахуванням із загального права особи на захист права в суді (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) колегія суддів дійшла висновку, що при добросовісній поведінці потерпілої особи та доведеності, що трирічний строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, особа може отримати таке відшкодування, пред`явивши вимогу до страховика (страхової компанії) в судовому порядку.

Отже, під час вирішення спору, колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо застосування правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, у якій розтлумачено поняття преклюзивних строків, зазначених у постанові від 11.12.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15.

Враховуючи викладене та обставини справи, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про необхідність відмови у позові у відповідності до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 Великої Палати Верховного Суду у справі № 465/4287/15 щодо поняття присічного строку.

Як убачається зі справи, вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.05.2021, що набрав чинності 29.06.2021, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило ОСОБА_1 тяжке тілесне ушкодження й одночасно звільнено від покарання на підставі п.е ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році». Цивільний позов ОСОБА_1 , заявлений у порядку кримінального судочинства, залишено без розгляду (а.с. 28-32).

У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону).

Встановлено, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся в суд у серпні 2021 року, тобто відразу після звільнення винної особи від покарання на підставі Закону України «Про амністію». Відповідно до справи, за наслідками дорожньо-транспортної пригоди потерпілий, ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримав тяжкі тілесні ушкодження й отримав статус людини з інвалідністю 1 групи.

З огляду на викладене та матеріали справи, у їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновками районного суду щодо наявності правових підстав покладення на страхову компанію обов`язку відшкодування потерпілому шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в межах розміру, доведеного долученими до справи доказами, що не перевищує ліміт відповідальності (а.с.24 т.1).

Колегія суддів вважає, що справа розглянута всебічно, встановлені правовідносини, що склалися між сторонами, яким надана вірна правова оцінка, досліджені наявні докази, висновки суду першої інстанції обґрунтовані чинними нормами матеріального права.

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, правові підстави для його скасування відсутні.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги позивача, колегія суддів не приймає до уваги оскільки, такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, та спростування висновків суду 1 інстанції, а згідно із ч. 1 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч., ч. 1, 5, 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення, не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст.ст. 263, 264 ЦПК України і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу адвоката Томіна Олександра Олександровича в інтересах приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» залишити без задоволення.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 14 квітня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття та касаційному оскарженню до Верховного Суду не підлягає.

Повне судове рішення складено 15 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач:

Судді: