Постанова

від 15.08.2022 по справі 911/2400/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2022 р. Справа№ 911/2400/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Попікової О.В.

Євсікова О.О.

Розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки"

на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2021, повний текст складено та підписано 28.12.2021

у справі № 911/2400/21 (суддя Грабець С.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАР-ЛТД"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки"

про стягнення 177 031,26 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

13 серпня 2021 року Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАР-ЛТД" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у сумі 177 031,26 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору підряду №21/09/2020 від 21 вересня 2020 року, згідно з якими позивач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов`язувався прийняти роботи та оплатити їх.

Відповідач роботи, виконані позивачем прийняв, проте оплатив частково. Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 164 375,21 грн основного боргу, 8 495,88 грн пені, 1 694,54 грн 3 % проценти річних та 2 465,63 грн інфляційних втрат.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2021 у справі №911/2400/21 позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАР-ЛТД" 164 375,21 грн (сто шістдесят чотири тисячі триста сімдесят п`ять грн. 21 коп.) основного боргу; 8 495,88 грн (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 88 коп.) пені; 1 694,54 грн (одну тисячу шістсот дев`яносто чотири грн. 54 коп.) трьох процентів річних; 2 465,63 грн (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять грн. 63 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 655,47 грн (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору.

Суд виходив із доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2021 у справі №911/2400/21 у скасувати та прийняти нове судове рішення яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що судом першої інстанції неповно досліджено обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права.

Сакржник наголосив на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, оскільки судове рішення ухвалено за відсутності представника відповідача, якого не було належним чином повідомлено про розгляд справи, призначений на 15.12.2021; ці обставини є обов`язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до п.3 ч.3 ст. 277 ГПК України.

Відповідач також наполягав на тому, що у зв`язку із неналежним повідомленням його про дату та час судовго засідання останній не зміг подати пояснення та важливі докази у справі, зокрема які підтверджують повну оплату боргу позивачу у сумі 164 375,21 грн, тому суд помилково встановив, що відповідач виконані роботи оплатив частково.

До апеляційної скарги відповідач подав платіжні доручення про сплату боргу.

Відповідач, посилаючись на положення ст. 269 ГПК України просить зазначені докази врахувати при апеляційному перегляді справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2022 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Владимиренко С.В., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2022 постановлено витребувати у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2400/21 та невідкладно надіслати їх до Північного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи №911/2400/21. Копію ухвали надіслано суду першої інстанції.

07.02.2022 матеріали справи №911/2400/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022, у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В., яка входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/2400/21.

Згідно повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2022, апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Попікова О.В., Євсіков О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2022 дану апеляційну скаргу залишено без руху.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан в Україні, та продовжено строк дії воєнного стану в Україні (Указ Президента України № 133/2022 від 14.03.2022).

Наказом Північного апеляційного господарського суду №1 від 03.03.2022 тимчасово до усунення обставин, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників суду, в умовах воєнної агресії проти України зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Наказом Північного апеляційного господарського суду №11 від 31.03.2022 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Частиною 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову не менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

За правилами п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 3 ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" (станом на день звернення з апеляційною скаргою) встановлено, що з 01.01.2022 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 2 481,00 грн.

Отже, малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує 248 100,00 грн (2 481,00 * 100 = 248 100,00 грн).

Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимога про стягнення 177 031,26 грн, вказана справа, у відповідності до приписів ГПК України, відноситься до малозначних справ.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Виходячи із зазначених правових норм, перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Після відновлення здійснення судочинства, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" на рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2021 у справі №911/2400/21. Повідомлено учасників справи про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 10.06.2022. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 10.06.2022.

Колегією встановлено, що підтвердження про повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження у матеріалах справи відсутнє, тому з метою дотримання процесуальних прав учасників справи у судовому провадженні, колегія суддів дійшл висновку повторно направити учасникам справи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 про відкриття провадження у справі та встановити учасникам справи строк для подання до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу в письмовій формі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.07.2022 повторно направлено учасникам справи ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 про відкриття апеляційного провадження у справі №911/2400/21. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 29.07.2022.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 263 ГПК України та не надав суду письмового відзиву на апеляційну скаргу на рішення суду, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Повідомлення учасників справи про розгляд справи.

Про відкриття апеляційного провадження у справі та про здійснення розгляду апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи сторін було повідомлено шляхом надсилання ухвал суду від 11.05.2022, від 12.07.2022 на електронні адреси вказані у матеріалах справи.

Крім того, з метою належного повідомлення учасників справи про відкриття апеляційного провадження та дотримання їх процесуальних прав, судом було повторно надіслано ухвали Північного апеляційного господарського суду від 11.05.2022 та від 12.07.2022 засобами поштового зв`язку, а також на електронні адреси вказані у матеріалах справи, в тому числі і у апеляційній скарзі. Отже, судом вчинено всі можливі дії щодо належного повідомлення усіх учасників справи. Зважаючи на викладене, про час та місце судового засідання учасники справи належним чином повідомлені у відповідності до ст. 120, 242 ГПК України.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу задовольнити частково, оскаржене рішення у даній справі скасувати з прийняттям нового про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

21 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ШАР-ЛТД" (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" (далі - відповідач) був укладений договір підряду №21/09/2020 (далі - договір).

Згідно з п. 3.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором відповідач доручає, а позивач бере на себе зобов`язання власними та/або залученими силами та засобами на свій ризик якісно, у встановлені даним договором строки та порядку, виконати роботи по муруванню зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок (проектний будинок №№12,13) на об`єкті: "Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вулиці Олександрівській 2, (проектний буд. №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18) в с. Новосілки, Києво -Святошинського району, Київської області", весь комплекс робіт "Під ключ" згідно виданої відповідачем проектної документації, об`єктних та локальних кошторисів та додатків до договору, і здати виконані будівельно - монтажні роботи відповідачу, а відповідач зобов`язується прийняти результат виконаних робіт і оплатити їх згідно умов цього договору.

Відповідно до п. 6.1 договору, договірна ціна виконання робіт за цим договором (додаток №3) складає 1 289 273,66 грн (один мільйон двісті вісімдесят дев`ять тисяч двісті сімдесят три грн. 66 коп.), крім того ПДВ 257 854,73 грн (двісті п`ятдесят сім тисяч вісімсот п`ятдесят чотири грн. 73 коп.), разом з ПДВ 1 547 128,39 грн (один мільйон п`ятсот сорок сім тисяч сто двадцять вісім грн. 39 коп.).

Пунктом 6.3 договору встановлено, що зміна договірної ціни оформлюється сторонами шляхом підписання додаткової угоди. У випадку не досягнення сторонами домовленості щодо нової договірної ціни, сторони вправі (кожна окремо) ставити питання про припинення (розірвання) цього договору. За таких обставин розрахунок між сторонами проводиться за фактично виконані та прийняті відповідачем роботи.

Відповідно до п. 7.1 договору, розрахунок з позивачем здійснюється, після підписання акту виконаних робіт, згідно акту виконаних робіт.

Згідно з п. 7.2 договору, до 20 числа кожного місяця позивач подає відповідачу акти виконаних робіт та довідки КБ - 3 за звітний місяць. Вказані акти виконаних робіт та плани на наступний місяць подаються по об`єкту будівництва та виду робіт. У разі порушення строку виконання робіт позивачем, відповідач має право призупинити фінансування робіт за графіком фінансування робіт на час затримки виконаних робіт позивачем. Строки виконання робіт для позивача у такому випадку не змінюються.

Відповідно до п. 7.3 договору, при розрахунку за актами приймання виконаних робіт, відповідач притримує (не перераховує) суму коштів у розмірі 5% від договірної ціни робіт (без врахування вартості матеріалів), в якості гарантії позивача виконання своїх зобов`язань за договором. 100% відсотків від загальної суми утриманої відповідачем за цим пунктом договору, відповідач перераховує позивачу протягом 50 днів, після підписання останнього акту прийому передачі виконаних робіт.

Пунктом 7.5 договору встановлено, що розрахунки між сторонами проводяться виключно в грошовій одиниці України - гривні, в безготівковій формі.

Сторонами був підписаний Додаток №1 до договору №21/09/2020 від 21 вересня 2020 року "Графік виконання робіт", відповідно до умов якого граничний термін виконання робіт 16 грудня 2020 року.

Також, сторонами був підписаний Графік фінансування робіт, згідно з яким відповідач зобов`язався:

- за період з 18.08.2020 року до 31.09.2020 року перерахувати авансовий платіж на розрахунковий рахунок позивача в сумі 647 128,39 грн;

- за період з 09.10.2020 року до 25.10.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн;

- за період з 01.11.2020 року до 17.11.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн;

- за період з 09.12.2020 року до 31.12.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн.

30 жовтня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №21/09/2020 від 21 вересня 2020 року (далі - додаткова угода №1).

Згідно з п. 2.1 додаткової угоди №1, позивач бере на себе зобов`язання виконати роботи по муруванню зовнішніх та внутрішніх стін і перегородок (проектний будинок №№12,13) на об`єкті - Будівництво багатоквартирних житлових будинків з вбудованими нежитловими приміщеннями по вулиці Олександрівській 2, (проектний буд. №12, №13, №14, №15, №16, №17, №18) в с. Новосілки, Києво - Святошинського району, Київської області.

Відповідно до п. 3.1 додаткової угоди №1, сторони дійшли згоди викласти додаток №3 до договору в новій редакції. Договірна ціна виконання робіт (додаток №1) складає 2 191 099,82 (два мільйони сто дев`яносто одна тисяча дев`яносто дев`ять гривень 82 коп.) грн, крім того, ПДВ 438 219,97 (чотириста тридцять вісім грн. двісті дев`ятнадцять грн 97 коп.) грн, що разом з ПДВ становить 2 629 319,79 (два мільйони шістсот двадцять дев`ять тисяч триста дев`ятнадцять гривень 79 коп.) грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було передані, а відповідачем прийняті роботи, про що сторонами підписані акти виконаних робіт, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково на суму 856 760,00 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив на адресу відповідача претензію №20 від 12.02.2021, в якій він просив оплатити борг у сумі 667 234,97 грн за виконані роботи. Відповідач відповіді на вищевказану претензію не надав, суму боргу повністю не оплатив.

01 червня 2021 року позивач повторно направив на адресу відповідача претензію №49, в якій просив оплатити борг у сумі 164 325,21 грн за виконані роботи. Відповідач відповіді на претензію від 01.06.2021 не надав, суму боргу не оплатив.

У зв`язку з наведеним, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача 164 375,21 грн основного боргу, 8 495,88 грн пені, 1 694,54 грн 3 % річних та 2 465,63 грн інфляційних втрат.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Частиною 1 ст. 875 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 21 вересня 2020 року був укладений договір підряду №21/09/2020, згідно з умовами якого позивач зобов`язувався виконати підрядні роботи, а відповідач зобов`язувався виконані роботи прийняти та оплатити.

Відповідно до ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідно до Графіку фінансування робіт, відповідач зобов`язувався перерахувати авансовий платіж та сплатити кошти за виконані позивачем роботи в наступному порядку:

- за період з 18.08.2020 року до 31.09.2020 року перерахувати авансовий платіж на розрахунковий рахунок позивача в сумі 647 128,39 грн.;

- за період з 09.10.2020 року до 25.10.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн.;

- за період з 01.11.2020 року до 17.11.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн.;

- за період з 09.12.2020 року до 31.12.2020 року перерахувати оплату за виконану роботу на розрахунковий рахунок позивача в сумі 300 000,00 грн.

Як свідчать матеріали справи, позивач виконав роботи, а відповідач їх прийняв, на загальну суму 1 021 135,21 грн, що підтверджується підписаними актами виконаних робіт: №1 листопад 2020 року, на суму 261 561,23 грн; №2 листопад 2020 року, на суму 66 292,46 грн.; №3 листопад 2020 року, на суму 504 138,13 грн.; №4 листопад 2020 року, на суму 155 243,15 грн.; №1 за лютий 2021 року, на суму 32 689,67 грн.; №2 за лютий 2021 року, на суму 1 210,57 грн., а також довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2020 року від 20 листопада 2020 року, на суму 987 234,97 грн. та за лютий 2021 року від 16 лютого 2021 року, на суму 33 900,24 грн., копії яких долучені до матеріалів справи.

За твердженнями представника позивача, відповідач роботи, виконані позивачем, оплатив частково, а саме в сумі 856 760,00 грн.

Частиною 1 ст. 853 Цивільного кодексу України встановлено, що замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з ч. 2 ст. 853 Цивільного кодексу України, замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Відповідно до п. 8.1 договору, відповідач приймає виконані позивачем належним чином роботи по об`єкту щомісячно, шляхом підписання актів приймання виконаних робіт (надалі актів), які передаються за реєстром та є підставою для розрахунків за фактично виконані роботи.

Пунктом 8.3 договору встановлено, що позивач не пізніше 20 - го числа звітного місяця, в якому були виконані роботи, готує примірники актів виконаних робіт по об`єкту із зазначенням в них фактичного обсягу та вартості виконаних робіт, підписує їх і надає відповідачу на розгляд. У випадку порушення строку передачі зазначених документів відповідачу, наступне їх подання позивачем переноситься до наступної звітної дати, що є не порушенням відповідачем своїх зобов`язань щодо прийняття робіт та не впливає на терміни виконання робіт та їх оплату.

Згідно з п. 8.4 договору, у разі відмови відповідача прийняти виконані роботи (невідповідності виконаних робіт проекту, дефектів чи будь - яких інших недоліків виконаних робіт), відповідач протягом 10 - ти банківських днів з моменту отримання актів виконаних робіт направляє позивачу мотивовану відмову від прийняття робіт з вимогою усунути допущені недоліки. Позивач за свій рахунок зобов`язаний усунути допущені недоліки в термін, вказаний відповідачем і повторно пред`явити виконані роботи до прийняття відповідачу. Якщо позивач не усуне вказані дефекти (недоліки) протягом 20 календарних днів, то відповідач вправі усунути їх власними силами, а позивач зобов`язаний компенсувати (сплатити) відповідачу понесені витрати.

Так, обов`язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт), законом та договором покладений саме на відповідача.

Судом встановлено, що відповідач до позивача із заявою про виявлені у виконаних роботах недоліки не звертався.

Документів, що підтверджували б оплату боргу перед позивачем, представник відповідача суду не надав.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами підписаний акт звірки взаємних розрахунків станом на 15.04.2021.

Факт підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами, свідчить про визнання боржником такого боргу.

На підставі викладеного, враховуючи те, що відповідач документів, що підтверджували б оплату виконаних позивачем робіт суду не надав, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 164 375,21 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в сумі 8 495,88 грн.

Згідно з п. 11.1.1 договору, у разі порушення термінів оплати виконаних робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, що діє у відповідний період від суми невиконаного в строк грошового зобов`язання (пеня за прострочку сплати авансових платежів не застосовується).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Як встановлено судом, розрахунок з позивачем здійснюється, після підписання акту виконаних робіт, згідно акту виконаних робіт (п. 7.1 договору).

Відповідно до п. 7.3 договору, при розрахунку за актами приймання виконаних робіт, відповідач притримує (не перераховує) суму коштів у розмірі 5% від договірної ціни робіт (без врахування вартості матеріалів), в якості гарантії позивача виконання своїх зобов`язань за договором 100% відсотків від загальної суми утриманої відповідачем за цим пунктом договору, відповідач перераховує позивачу протягом 50 днів, після підписання останнього акту прийому передачі виконаних робіт.

Судом встановлено, що 16 лютого 2021 року відповідачем були підписані акти виконаних робіт №1 та №2 за лютий 2021 року. Так, враховуючи положення п. 7.3 договору, відповідач повинен був оплатити виконані роботи не пізніше 07 квітня 2021 року.

Як встановлено судом, відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково.

Борг відповідача перед позивачем за роботи, виконані згідно з актами виконаних робіт №1 листопад 2020 року, на суму 261561,23 грн; №2 листопад 2020 року, на суму 66 292,46 грн.; №3 листопад 2020 року, на суму 504 138,13 грн; №4 листопад 2020 року, на суму 155 243,15 грн; №1 за лютий 2021 року, на суму 32 689,67 грн; №2 за лютий 2021 року, на суму 1 210,57 грн, за твердженнями представника позивача, станом на 15.04.2021, складала 174 375,21 грн. Після сплати відповідачем грошових коштів в сумі 10 000,00 грн, що підтверджується банківською випискою за рахунками позивача за 16.04.2021, борг відповідача перед позивачем становив 164 375,21 грн.

Суд першої інстанції здійснив розрахунок по пені, із зазначенням наступних періодів:

08.04.2021 року до 15.04.2021 року, суму боргу в розмірі 174 375,21 грн, облікову ставку Національного банку України, що становила 6,5%, складає 496,85 грн;

16.04.2021 року до 22.07.2021 року, суму боргу в розмірі 164 375,21 грн, облікову ставку Національного банку України, що становила 7,5%, складає 6 620,04 грн;

23.07.2021 року до 11.08.2021 року, суму боргу в розмірі 164 375,21 грн, облікову ставку Національного банку України, що становила 8,0%, складає 1 441,10 грн,

а разом становить 8 557,99 грн.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Оскільки позивачем пеня визначена в розмірі 8 495,88 грн, то суд першої інстанції дійшов висновку, що стягненню підлягає саме ця сума.

Колегія суддів дослідивши наведений судом розрахунок по пені, вважає його помилковим в частині визначення початку періоду розрахунку. Судом зазначено початком пероіду - 08.04.2021, натомість позивачем визначено у його розрахунку позовних вимог - 09.04.2021. Враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розрахунок по пені слід здійснювати, починаючи з 09.04.2021, як визначено позивачем.

Відтак, вірним слід здійснювати розрахунок пені з 09.04.2021 до 15.04.2021, на суму боргу в розмірі 174 375,21 грн, облікова ставка Національного банку України, що становила 6,5%, складає 434,74 грн, як визначено позивачем. В іншій частині наведений розрахунок пені є вірним.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня у розмірі заявленому позивачем - 8 495,88 грн. Отже, фактично сам по собі невірно визначений судом період нарахування пені не вплинув на розмір пені який підлягає стягненню.

Крім стягнення пені, позивач просив суд стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 1 694,54 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 465,63 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Три проценти річних, за перерахунком суду, враховуючи період заборгованості з:

08.04.2021 року до 15.04.2021 року, складає 8 днів, тому три проценти річних від суми 174 375,21 грн становлять 114,66 грн;

16.04.2021 року до 11.08.2021 року, складає 118 днів, тому три проценти річних від суми 164 375,21 грн становлять 1 594,21 грн,

а разом 1 708,87 грн.

Оскільки позивачем три проценти річних визначені в розмірі 1 694,54 грн, то за висновком суду першої інстанції, враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, стягненню підлягає саме ця сума.

Колегія суддів дослідивши наведений судом розрахунок 3 % річних, вважає його помилковим в частині визначення початку періоду розрахунку. Судом зазначено початком пероіду - 08.04.2021, натомість позивачем визначено у його розрахунку позовних вимог - 09.04.2021. Враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд не може виходити за межі позовних вимог, тому розрахунок по пені слід здійснювати, починаючи з 09.04.2021, як визначено позивачем.

Відтак, вірним слід здійснювати розрахунок 3 % річних з 09.04.2021 до 15.04.2021, на суму боргу в розмірі 174 375,21 грн, який складає 100,33 грн, як визначено позивачем. В іншій частині наведений розрахунок 3% є вірним.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 %у розмірі заявленому позивачем - 1 694,54 грн. Отже, фактично сам по собі невірно визначений судом період нарахування 3% річних не вплинув на розмір 3% який підлягає стягненню з відповідача.

Так, сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції, за період з 16.04.2021 року до 11.08.2021 року, в травні 2021 року - 101,3% (УК №111 від 11.06.2021 року); червні - 100,0% (УК №133 від 13.07.2021 року); липні - 100,1% (УК №154 від 11.08.2021 року), від суми 164 375,21 грн, складає 2 636,75 грн (за розрахунком суду).

Оскільки позивачем сума, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції визначена в розмірі 2 465,63 грн, то за висновоком місцевого господарського суду, враховуючи ч. 2 ст. 237 ГПК України, стягненню підлягає саме ця сума. Колегія суддів зауважує, що в цій частині розрахунок є вірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції, погоджується із висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача 164 375,21 грн основного боргу; 8 495,88 грн пені; 1 694,54 грн 3 % річних; 2 465,63 грн інфляційних втрат.

Щодо доводів відповідача про порушення норм процесуального права.

У доводах апеляційного оскарження ТОВ "Житловий комплекс "Нові Теремки" наголосило на тому, що судом першої інстанції порушено норми процесуального закону, оскільки судове рішення ухвалено за відсутності належного повідомлення відповідача; зокрема, в апеляційній скарзі скаржник зазначає, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 15.12.2021 та ухвалу суду від 24.11.2021, якою суд повідомляв сторін про судове засідання відповідач отримав - 16.12.2021, тобто після судового засідання; ці обставини є обов`язковою підставою для скасування рішення суду відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України.

Щодо означених аргументів суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Ухвалою суду від 18.08.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 08 вересня 2021 року.

08 вересня 2021 року підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду. Ухвалою суду від 13.10.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2021 року.

05 листопада 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із самоізоляцією директора товариства, яке задоволенню судом не підлягало.

10 листопада 2021 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 листопада 2021 року.

23 листопада 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

24 листопада 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору.

Ухвалою суду від 24.11.2021 року судове засідання відкладено до 15 грудня 2021 року. (а.с. 140)

15 грудня 2021 року представники позивача та відповідача у судове засідання не з`явились. Суд першої інстанції встановив, що відповідач був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи по суті. Судом було винесено рішення у даній праві.

Частиною 2 статті 13 ГПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

За умовами частини 5 статті 13 ГПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом частини 1 статті 42 ГПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Статтею 120 ГПК України визначено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідач у доводах апеляційної скарги наголосив на тому, що не був належним чином повідомлений про розгляд справи, призначений на 15.12.2021 та ухвалу суду від 24.11.2021, якою суд повідомив сторін про судове засідання відповідач отримав - 16.12.2021, тобто після судового засідання.

Досліджуючи наведені аргументи скаржника, судом апеляційної інстанції з`ясовано, що матеріали справи містять рекомендоване поштове повідомлення про вручення поштового відправлення №0814800196113, відповідності до якого відповідач отримав ухвалу суду - 15.12.2021, тобто у день призначеного судового засідання. (а.с. 143)

Водночас, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Відповідно до ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими аргументи ТОВ "Житловий комплекс "Нові Теремки" про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, зокрема приписів статті 120 ГПК, оскільки суд розглянув справу за відсутності учасника справи, а саме відповідача, без належного повідомлення останнього про дату, час і місце судового засідання.

Наведене свідчать про порушення судом принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальності сторін, як основних засад судочинства, встановлених пунктами 1, 3 частини 2 статті 129 Конституції України і зазначене відповідно до положень п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Поряд з цим, скаржник також наполягав на тому, що у зв`язку із неналежним повідомленням його про дату та час судовго засідання останній не зміг подати пояснення та важливі докази у справі, зокрема які підтверджують повну оплату боргу позивачу у сумі 164 375,21 грн, тому суд помилково встановив, що відповідач виконані роботи оплатив частково.

До апеляційної скарги відповідач подав платіжні доручення про сплату боргу, а саме: від 31.08.2021 № 115 на суму 10 000,00 грн, від 25.10.2021 № 115 на суму 100 000,00 грн, від 13.12.2021 №219 на суму 54 375,21 грн. Відповідач, посилаючись на положення ст. 269 ГПК України просить зазначені докази врахувати при апеляційному перегляді справи.

Щодо зазначених аргументів та поданих доказів колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним зазначити наступне.

Як свідчать матеріали справи, ухвалою суду від 18.08.2021 року відкрито провадження в справі та призначено підготовче засідання на 08 вересня 2021 року. Також ухвалою було роз`яснено відповідачу його право подати відзив на позовну заяву в строк до 06.09.2021. (а.с. 111)

08 вересня 2021 року підготовче засідання відкладено на 13 жовтня 2021 року, про що постановлено ухвалу суду. Ухвалою суду від 13.10.2021 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, підготовче засідання відкладено на 10 листопада 2021 року.

05 листопада 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання, в якому він просив суд відкласти розгляд справи, у зв`язку із самоізоляцією директора товариства, яке задоволенню судом не підлягало.

10 листопада 2021 року представники позивача та відповідача у засідання не з`явились. Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.11.2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті на 24 листопада 2021 року.

23 листопада 2021 року через канцелярію Господарського суду Київської області від представника позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання без його участі.

24 листопада 2021 року на електронну адресу Господарського суду Київської області від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою мирного врегулювання спору. (а.с. 137-138)

Ухвалою суду від 24.11.2021 судове засідання відкладено до 15 грудня 2021 року. (а.с. 140)

Отже, зважаючи на викладені обставини фактично відповідач був повідомлений про наявність судового провадження у цій справі, про що свідчать поштові повідомлення залучені до справи, а також поданні останнім клопотання про відкладення розгляду справи (05.11.2021, 24.11.2021).

Що стосується аргументів відповідача щодо неможливості подачі ним доказів оплати боргу до суду першої інстанції та його доводів щодо іх прийняття в апеляційному судді колегія суддів зазначає про таке.

Перш за все, надаючи аргументовану оцінку зазначеним доводам апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає необхідним звернути увагу на визначену процесуальним законом процедуру подачі доказів учасниками справи.

Так, за пунктом 6 частини другої статті 42 цього Кодексу учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 80 ГПК України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Згідно із ч. 3 ст. 80 ГПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 165 ГПК України визначено, що відзив повинен містити перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (ч. 4 ст. 80 ГПК України).

У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів (ч. 5 ст. 80 ГПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів.

За змістом статей 181, 182 ГПК України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Підготовче засідання проводиться судом з повідомленням учасників справи. У підготовчому засіданні суд з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; встановлює порядок з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та порядок дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються під час розгляду справи по суті, про що зазначається в протоколі судового засідання; призначає справу до розгляду по суті; здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 ГПК України).

Крім того, порядок вирішення питань, що виникають у зв`язку з поновленням та продовженням процесуальних строків визначено статтею 119 ГПК України. Зокрема, частиною 1 статті 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Підсумовуючи колегія суддів зазначає, що з врахованням положень статтей 162-165 ГПК України, виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції саме в суді першої інстанції. В даному випадку відповідач мав їх подати разом із відзивом на позов у строк встановлений судом. А в разі такої неможливості, повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не може бути подано, причини цього, а також навести докази, які підтверджують, що відповідач здійснив всі залежні від нього дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Подаючи відповідний доказ, мав зазначити причини такого неподання у встановлений строк, у разі подання доказів заявити клопотання про пропуск такого строку із зазначенням об`єктивних причин.

Що стосується прийняття доказів у суді апеляційної інстанції, згідно з приписами частини третьої статті 269 ГПК докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до висновків Верховного Суду стосовно застосування норм частини третьої статті 269 ГПК України, викладених у постановах від 21.06.2018 у справі № 906/612/17, від 22.08.2018 у справі №910/19776/17, від 05.12.2018 у справі №910/7190/18, приймаючи докази, які не були подані до суду першої інстанції, апеляційний господарський суд повинен мотивувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також зазначити які докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає, були надані суду апеляційної інстанції.

Відтак, у вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс допускає випадки подачі на стадії апеляційного розгляду нових доказів для підтвердження обставин, на які посилається сторона. Однак неприйнятною є ситуація, коли суд першої інстанції прийняв судове рішення, а заявник апеляційної скарги просить долучити до апеляційної скарги матеріали дослідження (у даному випадку рецензію), який виготовлено на його замовлення після вирішення справи судом першої інстанції. Виходячи з принципу змагальності сторін, сторони повинні подати всі докази на підтвердження своєї позиції в суді першої інстанції.

Відтак, враховуючи ч. 3 ст. 269 ГПК України, ст. 80, п. 6 ч. 3 ст. 165 ГПК України докази відповідач мав би надати суду, в строк подання відзиву на позовну заяву та/або, подаючи певний доказ, в даному випадку платіжні доручення про сплату боргу, повинен був повідомити суд та зазначити, що вказаний доказ, ним не могло бути подано в строк встановлений судом, причини цього, а також навести докази, пояснення, в чому полягала неможливість їх подання тощо.

Зазначеними нормами процесуального закону щодо процедури прийняття доказів у суді першої інстанції, а також під час апеляційного розгляду справи спростовуються доводи відповідача про те, що оскільки його не було належним чином повідомлено про останнє судове засідання від 15.12.2021, то фактично суд позбавив відповідача на право їх подачі в суді першої інстанції.

Що стосується прийняття доказів оплати боргу у суді апеляційної інстанції.

Як з`ясовано судом вище, відповідач був повідомлений про наявність судового провадження у суді першої інстанції, а також, подаючи двічі клопотання про відкладення розгляду справи (05.11.2021, 24.11.2021), не долучив до них доказів про часткову сплату боргу, як і не повідомив про це суд першої інстанції у своїх клопотаннях. При цьому колегія суддів враховує, що платіжне доручення № 115 на суму 10 000,00 грн датоване 31.08.2021, №115 на суму 100 000,00 грн датоване 25.10.2021. Тобто відповідач станом на момент подачі означених клопотань вже здійснив оплати по цим платіжним дорученням. Відповідач не обґрунтовує в чому полягали причини неможливості неподання цих доказів до місцевого господарського суду. Так само і згідно платіжного доручення №219 на суму 54 375,21 грн, яке датоване 13.12.2021, відповідач не зазначив підстави неподання до суду у дату оплати. Водночас посилання відповідача щодо неналежного повідомлення його про судове засідання від 15.12.2021 колегією суддів у контексті питання прийняття доказів відхилено, як не ґрунтовні.

Враховуючи зазначене, колегія суддів апеляційної інстанції названі докази оплати не приймає до уваги, як такі що поданні з порушенням процедури подачі доказів у справі, та при апеляційному перегляді даної справи правову оцінку їм не надає.

Отже, суд першої інстанції прийняв рішення на підставі сукупності належних та допустимих доказів, які були подані сторонами у відповідності до процедури подання доказів, визначеної господарським процесуальним кодексом.

В цілому щодо ситуації яка склалась у розгляді цього спору колегія суддів зауважує, що враховуючи неодноразові відкладення розгляду справи за клопотанням саме відповідача, учасники справи і сам відповідач в цілому мали достатньо часу для реалізації ними процесуальних прав передбачених ГПК України.

Відповідно до статті 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається, оскільки такі дії суперечать завданню господарського судочинства.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач мав перешкоди подати докази здійсненої ним оплати боргу.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Дія 97" проти України" зазначено, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів.

Такими нормами, у даному разі, є норми чинного Господарського процесуального кодексу України, якими, зокрема, врегульовано права та обов`язків учасників справи та порядок реалізації ними таких прав.

Згідно із частиною першою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

На зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення Європейського суду з прав людини "Богонос проти Росії" від 05.02.2004).

Колегія суддів роз`яснює, що добровільна сплата боргу після подачі позову у справі судом першої інстанції, може бути враховано за заявою сторін у процесі виконаня судового рішення на стадії виконавчого провадження або в порядку, визначеним ст. 330 ГПК України.

Підсумовуючи наведене, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дотримався вимог господарського процесуального законодавства щодо належного повідомлення учасника справи - ТОВ "Житловий комплекс "Нові Теремки", оскільки 15.12.2021 розглянув справу за його відсутності, не з`ясувавши причини нез`явлення та, не повідомивши належним чином про дату, час і місце судового засідання заздалегідь у розумні строки, що є підставою для скасування судового рішення відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 277 ГПК України.

В той же час, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши матеріали справи, враховуючи встановлені судом обставини, погоджується із висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача 164 375,21 грн основного боргу; 8 495,88 грн пені; 1 694,54 грн 3 % річних; 2 465,63 грн інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, та враховуючи встановлені судом апеляційної інстанції обставини справи, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" підлягає частковому задоволенню, рішення суду - скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГПК України та, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги по суті позовних вимог, покладаються на скаржника.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 15.12.2021 у справі №911/2400/21 скасувати та прийняти нове судове рішення, виклавши резолютивну частину у наступній редакції:

«Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житловий комплекс "Нові Теремки" (08141, Київська область, Києво-Святошинський район, село Святопетрівське, бульвар Тараса Шевченка, будинок 10, офіс 109, ідентифікаційний код 40832467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ШАР-ЛТД" (03187, місто Київ, вулиця Заболотного, будинок 86, квартира 25, ідентифікаційний код 41546590) 164 375,21 грн. (сто шістдесят чотири тисячі триста сімдесят п`ять грн. 21 коп.) основного боргу; 8 495,88 грн. (вісім тисяч чотириста дев`яносто п`ять грн. 88 коп.) пені; 1 694,54 грн. (одну тисячу шістсот дев`яносто чотири грн. 54 коп.) трьох процентів річних; 2 465,63 грн. (дві тисячі чотириста шістдесят п`ять грн. 63 коп.) суми, на яку збільшилась заборгованість з урахуванням індексу інфляції; 2 655,47 грн. (дві тисячі шістсот п`ятдесят п`ять грн. 47 коп.) витрат на сплату судового збору.

Видачу наказу доручити Господарському суду Київської області.

4. Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді О.В. Попікова

О.О. Євсіков