Рішення

від 16.08.2022 по справі 904/1491/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.08.2022м. ДніпроСправа № 904/1491/22

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державної служби України з безпеки на транспорті (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" (м. Дніпро)

про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32 735 грн. 80 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державна служба України з безпеки на транспорті (далі - позивач) звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" (далі - відповідач) плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32 735 грн. 80 коп.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним:

- 16.09.2019, відповідно до Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період з 16.09.2019 по 22.09.2019, уповноваженими особами за Направленням на рейдову перевірку № 007691 від 13.09.2019, здійснено рейдові перевірки на автомобільних дорогах області, в тому числі автомобільній дорозі М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварино 18+356 км щодо дотримання Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанов Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006, №176 від 18.02.1997;

- уповноваженою особою Управління в ході здійснення контролю рейдової перевірки на вищезазначеній ділянці зупинено автомобіль марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- за результатами проведеного габаритно-вагового контролю складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 025426 від 16.09.2019 та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 015380 від 16.09.2019, якими зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) виявлено порушення, а саме: встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 44,71 тонн при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40 тонн; осьове навантаження фактично становить 7,38 тонн; 10,9 тонн; 26,38 тонн при нормативно допустимих 11 тоннах; 11 тонн та 22 тонни, у зв`язку із чим зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень;

- на підставі вказаних документів Управлінням 16.09.2019 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1235 до Акту № 025426 від 16.09.2019, відповідно до якого плата складає 1 324,8 євро (32 735грн. 80 коп.);

- листом Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області № 53731/28/24-19 від 24.09.2019 Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №025426 від 16.09.2019, Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1235 на суму 1 324,8 євро та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2019 було направлено відповідачу для виконання. Проте, відповідач вказані кошти добровільно не сплатив, що і є причиною звернення із позовом до суду.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.06.2022 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача надійшла заява щодо усунення недоліків позовної заяви (вх. суду №21241/22 від 06.07.2022).

Враховуючи вказане, ухвалою суду від 06.07.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

У зв`язку з відсутністю фінансування потреб Господарського суду Дніпропетровської області на відправку поштової кореспонденції, про що 23.05.2022 на сайті Судової влади України розміщене відповідне оголошення (https://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/pres-centr/news/1276874/), всі ухвали суду направлялись учасникам справи засобами електронного зв`язку, а саме: позивачу до його електронного кабінету в системі "Електронний суд"; відповідачу на електронну пошту rds-trans-kompani@ukr.net, яку зазначено у позовній заяві та у відкритих джерелах щодо юридичної особи-відповідача (а.с.42).

Так, господарським судом було долучено до матеріалів справи Довідки про доставку електронного листа, якими підтверджується, що ухвали суду від 06.07.2022 була доставлена:

- позивачу 07.07.2022 до його електронного кабінету в системі "Електронний суд" (а.с.40);

- відповідачу 07.07.2022 на електронну пошту rds-trans-kompani@ukr.net, яку зазначено у позовній заяві та у відкритих джерелах щодо юридичної особи-відповідача (а.с.41).

За змістом частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Отже, всі учасники справи належним чином та завчасно були повідомлені, про продовження розгляду справи судом.

Слід також відзначити, що ухвалою суду від 06.07.2022, з урахуванням вимог частини 8 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи Довідки про доставку електронного листа, ухвала суду від 06.07.2022 була доставлена відповідачу на його електронну пошту rds-trans-kompani@ukr.net - 07.07.2022 (а.с. 41).

Враховуючи встановлену судом дату вручення ухвали суду відповідачу (07.07.2022), граничним строком для надання відзиву на позовну заяву є 22.07.2022.

Слід наголосити, що у зв`язку з запровадженням на території України з 24.02.2022 (в період строку для надання відзиву на позовну заяву) воєнного стану, господарським судом був наданий додатковий час для надання можливості сторонам, зокрема відповідачу, реалізувати свої права під час розгляду даної справи судом та висловлення своєї правової позиції щодо позовних вимог позивача. У даному випадку додатково наданий майже місяць господарський суд вважає достатнім та розумним строком для вчинення необхідних процесуальних дій за існуючих обставин воєнного стану та ситуації у Дніпропетровській області (місцезнаходження відповідача та суду), а отже, вважає за доцільне здійснити розгляд даної справи за наявними матеріалами.

Слід також наголосити, що відповідних змін до законів України щодо автоматичного продовження чи зупинення процесуального строку на вчинення тих чи інших дій внесено не внесено.

Судом також враховані Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, на випадок направлення відповідачем відзиву на позовну заяву або клопотань до суду поштовим зв`язком.

Однак, станом на 17.08.2022 строк на подання відзиву на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг та враховуючи обмеження, пов`язані з запровадженням воєнного стану, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Також, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" вбачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

З урахуванням наведеного, відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалами Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення, оскільки у відповідача було достатньо часу для подання як відзиву на позову заяву так і доказів погашення спірної заборгованості, у разі їх наявності, чого відповідачем зроблено не було, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем суду також не повідомлено.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини щодо наявності підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Правовий статус Державної служби з безпеки на транспорті визначено Положенням про Державну службу України з безпеки на транспорті, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 (далі - Положення).

Так, пунктом 1 Положення визначено, що Державна службу України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Як визначено пунктом 4 Положення, основним завданням Укртрансбезпеки є: реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті; здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Відповідно до покладених на неї завдань, в силу підпунктів 2, 15, 27 пункту 5 Положення, Укртрансбезпека здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює нарахування, вживає заходів щодо стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, під час здійснення габаритно-вагового контролю.

Як визначено пунктом 8 Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Частиною 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі - Порядок № 1567) визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання); вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку № 1567, державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

За приписами пункту 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого Постанову Кабінету Міністрів України № 879 від 27.06.2007 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" (далі - Порядок 879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими органами Національної поліції.

Підпунктом 4 пункту 2 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль - це контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Крім того, пунктом 15 Порядку № 879 визначено, що контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

За приписами пункту 13 Порядку № 1567, графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується наказом Укртрансінспекції або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.

Згідно із пунктом 14 зазначеного Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об`єктах, що використовуються суб`єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.

Пунктом 15 Порядку № 1567 передбачено, що під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави вважати, що Управлінню Укртрансбезпеки у Кіровоградській області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Тому, наявний в матеріалах справи Щотижневий графік проведення рейдових перевірок, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період з 16.09.2019 по 22.09.2019 (а.с.9) підтверджує наявність законних підстав для проведення перевірки належного відповідачу транспортного засобу.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів -11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Статтею 33 Закону України "Про автомобільні дороги" передбачено, що рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 3 статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Водночас, пунктом 16 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 визначено, що перевезення небезпечних, великогабаритних великовагових вантажів автомобільним транспортом по дорожніх об`єктах допускається за окремим дозволом в порядку і за плату, що визначені окремими актами законодавства.

Згідно з вимогами пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30, транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Як встановлено пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги -4м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь -11т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

При цьому, відповідно до вимог пункту 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами № 30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу здійснюється відповідно до Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» через центри надання адміністративних послуг. Дозвіл оформлюється уповноваженим підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв`язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Із наведеного випливає, що дозвіл та плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу є обов`язковими при здійсненні перевезень великоваговими чи великогабаритними транспортними засобами, вагові чи габаритні параметри яких перевищують нормативно допустимі.

Водночас механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування, визначений Порядком здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування".

Крім того, як передбачено підпунктами 6 та 9 пункту 2 Порядку № 879, вимірювальне і зважувальне обладнання - технічні засоби, які застосовуються під час визначення габаритно-вагових параметрів транспортних засобів і мають нормовані метрологічні характеристики; пересувний пункт габаритно-вагового контролю - спеціальний транспортний засіб, обладнаний вимірювальною і зважувальною технікою для здійснення контролю. Ділянка дороги на відстані 100 метрів до пересувного пункту, 50 метрів за пересувним пунктом та узбіччя дороги за напрямком руху, де розташовано пункт, вважаються його межами. Місце здійснення габаритно-вагового контролю позначається відповідними тимчасовими дорожніми знаками.

Водночас пункт 12 Порядку № 879 передбачає, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 13 Порядку № 879 визначено, що під час здійснення габаритно- вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Тобто, виходячи зі змісту вказаних положень, габаритно-ваговий контроль може здійснюватися на вимірювальному та зважувальному обладнанні, яке повинно бути у робочому стані, а також яке в установленому порядку пройшло метрологічну атестацію з його подальшим клеймуванням та повинно мати відповідне свідоцтво.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, підлягають періодичній повірці та повірці після ремонту.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" законодавчо регульовані засоби вимірювальної техніки дозволяється застосовувати, випускати з виробництва, ремонту та в продаж і видавати напрокат лише за умови їх відповідності цьому Закону та іншим нормативно-правовим актам, що містять вимоги до таких засобів вимірювальної техніки.

Законодавством чітко встановлено, що ваги, як засіб вимірювальної техніки використовується або у випадку якщо пройшли повірку, або ж коли пройшли державну метрологічну атестацію.

Матеріалами справи підтверджується, що габаритно ваговий контроль транспортного засобу відповідача 16.09.2019 проводився приладом автоматичним для зважування дорожніх транспортних засобів у русі 030Т-АS2-PWIA, який пройшов повірку 29.03.2019 (чинна до 29.03.2020) (а.с.18).

Так, з матеріалів справи вбачається наступне:

- 16.09.2019, відповідно до Щотижневого графіку проведення рейдових перевірок, Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області у період з 16.09.2019 по 22.09.2019 (а.с.9), уповноваженими особами за Направленням на рейдову перевірку № 007691 від 13.09.2019 (а.с.10), здійснено рейдові перевірки на автомобільних дорогах області, в тому числі автомобільній дорозі М-04 Знам`янка-Луганськ-Ізварино 18+356 км щодо дотримання Закону України "Про автомобільний транспорт" та постанов Кабінету Міністрів України №1567 від 08.11.2006, №176 від 18.02.1997;

- уповноваженою особою Управління в ході здійснення контролю рейдової перевірки на вищезазначеній ділянці зупинено автомобіль марки DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 ;

- відповідно до товарно - транспортної накладної № 86886729 від 16.09.2019: автомобільним перевізником вантажу в автомобілі DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , є Товариство з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані", вантажовідправником є філія Товариства з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ" у м. Дніпро; вантажоодержувачем є Товариство з обмеженою відповідальністю "Метінвест-СМЦ"; навантаження - м. Дніпро; пункт розвантаження - м. Хмельницький. Згідно із зазначеною ТТН, вантаж прийнято водієм ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки DAF з державним номерним знаком НОМЕР_1 , з причепом (напівпричепом) з державним номерним знаком НОМЕР_2 (а.с.15);

- за результатами проведеного габаритно-вагового контролю (а.с.14) складено Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 025426 від 16.09.2019 (а.с.12) та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю №015380 від 16.09.2019 (а.с.11), якими зафіксовано, що під час перевірки транспортного засобу DAF (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) виявлено порушення, а саме: встановлено, що загальна маса транспортного засобу становить 44,71 тонн при нормативно допустимій для даного виду транспортного засобу 40 тонн; осьове навантаження фактично становить 7,38 тонн; 10,9 тонн; 26,38 тонн при нормативно допустимих 11 тоннах; 11 тонн та 22 тонни, у зв`язку із чим зафіксовано факт перевезення вантажу із перевищенням вагових обмежень;

- на підставі вказаних документів Управлінням 16.09.2019 складено Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1235 до Акту № 025426 від 16.09.2019, відповідно до якого плата складає 1 324,8 євро (а.с.13).

- листом Управління Укртрансбезпеки у Кіровоградській області № 53731/28/24-19 від 24.09.2019 Акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів №025426 від 16.09.2019, Розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1235 на суму 1 324,8 євро та Довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2019 було направлено відповідачу для виконання (а.с.16-17).

Відповідно до пункту 31-1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати, за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

У разі перевищення кількох нормативів вагових або габаритних параметрів плата за проїзд визначається виходячи з параметру з найбільшим перевищенням.

За приписами пункту 30 Порядку 879 плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу справляється за встановленими ставками залежно від маси такого транспортного засобу, навантаження на вісь (осі), габаритів та протяжності маршруту за формулою П=(Рзм+Рнв+Рг) хВхК, де:

П - розмір плати за проїзд;

Рзм - розмір плати за перевищення загальної маси транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рнв - розмір плати за перевищення навантаження на вісь (осі) (за одиничну + за здвоєну + за строєну) транспортного засобу за 1 км проїзду;

Рг - розмір плати за перевищення габаритів (за висоту + за ширину + за довжину) транспортного засобу за 1 км проїзду;

В - відстань перевезення, кілометрів;

К - коефіцієнт збільшення плати за проїзд (у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового).

У зв`язку з тим, що перевищення параметру від нормативу становить від 10% до 40% (26,38 т проти 22 т, ставка 0,64, всього перевищення до 40%), то коефіцієнт збільшення плати за проїзд становить К3 (у потрійному розмірі).

Відповідно до товарно - транспортної накладної № 86886729 від 16.09.2019 пунктом навантаження є: м. Дніпро; пунктом розвантаження є: м. Хмельницький. Отже, пройдена відстань становить 690 км.

Згідно з вказаною вище формою плата за проїзд має такий вигляд:

0,64 x 690 x 3 = 1 324, 80 євро.

При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що перевізник Товариство з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" зверталася до уповноважених органів з метою отримання дозволу на здійснення перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових параметрів, отже суд приходить до висновку, що такий дозвіл не надавався.

Крім того, перевізником Товариством з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" перезавантаження транспортного засобу з метою приведення у відповідність вагових параметрів, не здійснювалося.

Крім того, необхідно зауважити, що до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, місцевого самоврядування, їхньою посадовою особою чи службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Така правова позиція Верховного суду України викладена у постанові від 26.10.2016 у справі № 813/4972/13-а, та підтверджена постановою Великої Палати Верховного суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Відповідачем не надано жодних доказів оскарження до адміністративного суду рішень, дій чи бездіяльності територіального органу Укртрансбезпеки у Кіровоградській області, шляхом звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправним спірних акту та розрахунку плати за проїзд від 16.09.2019.

За приписами пункту 28 Порядку № 879, плата за проїзд автомобільними дорогами загального користування великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу вноситься перевізником за затвердженими ставками виходячи з вагових та/або габаритних параметрів транспортного засобу, протяжності маршруту, кількості перевезень.

Розмір плати визначається у відповідності до Ставок плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 № 879. Так, згідно з пунктами 1 Ставок за великовагові транспортні засоби (за загальну масу) від 44 до 52 т включно ставка плати за кожен кілометр відстані становить 0,2 євро, а за великовагові транспортні засоби з перевищенням допустимих осьових навантажень від 10 до 20 відсотків включно 0,27 євро, понад 20 відсотків за кожні наступні 5 відсотків - 0,15 євро за кожен кілометр відстані.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через державний кордон України", ставки єдиного збору, в тому числі за проїзд автомобільних засобів з перевищенням встановлених розмірів загальної маси, осьових навантажень та (або) габаритних параметрів встановлюються у євро.

Пунктом 27 Порядку № 879 передбачено, що плата за проїзд справляється в національній валюті за офіційним курсом гривні, встановленим Національним банком на день проведення розрахунку.

Враховуючи офіційний курс гривні до євро, встановлений Національним банком України станом на 16.09.2019, - 2741,8972 (а.с.19), розмір плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, за розрахунком суду становить 36 324 грн. 65 коп.

В той же час, у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Так, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, в чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Відповідно до статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Враховуючи вказане, а також те, що позивачем заявлено до стягнення плату за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32 735 грн. 80 коп., розмір якої є менший ніж розрахований судом, суд, у відповідності до положень частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України, вважає, що саме такий їх розмір підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується що відповідачем порушено вимоги абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", яким передбачено відповідальність за надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме: відсутній документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів.

Вказане порушення підтверджується Довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю від 16.09.2019, Актом про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 025426 від 16.09.2019, Розрахунком плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування № 1235 на суму 1 324,8 євро.

Згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Проте, відповідачем не було надано жодного доказу на спростування факту перевищення нормативно-вагових параметрів належним йому транспортним засобом. Також відповідачем не надано й доказів оскарження в установленому порядку дій позивача щодо фіксування відповідного правопорушення та нарахування стягуваної суми грошових коштів.

Разом із тим, судом встановлено, що відповідачем, у порушення пункту 311 Порядку №879, спірну плату за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування не внесено, у зв`язку із чим у Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" перед бюджетом утворилася заборгованість у розмірі 32 735 грн. 80 коп.

При цьому, суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати відповідачем плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування в розмірі 32 735 грн. 80 коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32 735 грн. 80 коп.

При цьому за своєю правовою природою плата за проїзд великоваговим транспортним засобом є не штрафною санкцією, а сумою відшкодування матеріальних збитків державі внаслідок руйнування автомобільних доріг загального користування.

Вказана правова позиція наведена у постанови Великої Палати Верхового Суду від 06.06.2018 у справі № 820/1203/17.

Разом з тим, пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 24-2, пунктом 6 частини 3 статті 29 Бюджетного кодексу України, статтями 11, 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" передбачено, що плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, є джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України. Кошти, отримані до вказаного фонду Державного бюджету України спрямовуються відповідно на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування.

Зокрема, частиною 3 статті 24-2 Бюджетного кодексу України визначено, що кошти державного дорожнього фонду спрямовуються на: 1) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і утримання автомобільних доріг загального користування державного значення та інших заходів, визначених пункту 1 частини 4 статті 3 Закону України "Про джерела фінансування дорожнього господарства України"; 2) фінансове забезпечення будівництва, реконструкції, ремонту і тримання автомобільних доріг загального користування місцевого значення, вулиць і доріг комунальної власності у населених пунктах (у вигляді субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам); 3) виконання боргових зобов`язань за запозиченнями, отриманими державою або під державні гарантії, на розвиток мережі та утримання автомобільних доріг загального користування; 4) фінансове забезпечення заходів із забезпечення безпеки дорожнього руху відповідно до державних програм.

За встановлених вище обставин, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 481 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державної служби України з безпеки на транспорті до Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" про стягнення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, у сумі 32 735 грн. 80 коп. задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" (49089, м.Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 5А; ідентифікаційний код 42203112) в дохід Державного бюджету України (отримувач: УК у м. Кропивницькому, р/р UA238999980313181216000011002, код ЄДРПОУ 38037409, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22160100, код банку МФО 899998) 32 735 грн. 80 коп. плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "РДС-Транс-Компані" (49089, м.Дніпро, вулиця Новобудівельна, будинок 5А; ідентифікаційний код 42203112) на користь Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, проспект Перемори, будинок 14, ідентифікаційний код 39816845) 2 481 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 17.08.2022.

Суддя Ю.В. Фещенко