Постанова

від 16.08.2022 по справі 420/10421/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/10421/20Головуючий в 1 інстанції: Бутенко А.В.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Зуєвої Л.Є.,

суддів: Коваля М.П., Кравця О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОСВІТ" до Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача та просив визнати протиправними та скасувати рішення ДФС України від 12.10.2017 року щодо неприйняття до реєстрації податкових накладних № 88 від 28.09.2017 року, № 89 від 28.09.2017 року, № 91 від 28.09.2017 року, № 90 від 28.09.2017 року, № 92 від 28.09.2017 року, № 93 від 29.09.2017 року, № 96 від 29.09.2017 року, № 97 від 29.09.2017 року, № 98 від 29.09.2017 року, № 15 від 11.12.2017 року, № 17 від 11.12.2017 року, № 18 від 11.12.2017 року, № 19 від 11.12.2017 року, № 29 від 11.12.2017 року, № 30 від 11.12.2017 року, № 31 від 11.12.2017 року, № 33 від 11.12.2017 року, № 34 від 11.12.2017 року, № 36 від 11.12.2017 року;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні № 88 від 28.09.2017 року, № 89 від 28.09.2017 року, № 91 від 28.09.2017 року, № 90 від 28.09.2017 року, № 92 від 28.09.2017 року, № 93 від 29.09.2017 року, № 96 від 29.09.2017 року, № 97 від 29.09.2017 року, № 98 від 29.09.2017 року, № 15 від 11.12.2017 року, № 17 від 11.12.2017 року, № 18 від 11.12.2017 року, № 19 від 11.12.2017 року, № 29 від 11.12.2017 року, № 30 від 11.12.2017 року, № 31 від 11.12.2017 року, № 33 від 11.12.2017 року, № 34 від 11.12.2017 року, № 36 від 11.12.2017 року.

В обґрунтування позову зазначалось, що оскаржувані рішення про відмову у реєстрації податкових накладних, прийняті відповідачем з порушенням норм чинного законодавства. Так, позивач вказує, що на вимогу фіскального органу після зупинення реєстрації податкових накладних, платником податків були надані усі належні документи. Проте, відповідачем прийняті рішення про відмову у реєстрації, які, на думку позивача, є необґрунтованими, протиправними та підлягають скасуванню.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року, ухвалене в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у м. Одеса позов задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Державна податкова служба України надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводами апеляційної скарги зазначено, що зупинення реєстрації податкової накладної не породжує правових наслідків для платника податків, оскільки зупинення реєстрації податкової накладної не позбавляє платника права на подальшу реєстрацію відповідних податкових накладних. Апелянт звертає увагу на аналогічний правовий висновок, що викладений в постанові ВС від 27.08.2019 р. у справі №540/2077/18.

Також, апелянт зазначає, що є два етапи реєстрації податкових накладних, перший це зупинення реєстрації податкової накладної, який є проміжним перед прийняттям рішення ро реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та другий це сам етап прийняття рішення податковим органом. В даному випадку податковим органом відповідні рішення не приймались, а реєстрацію було зупинено, що було оформлено квитанціями відповідно до вимог ПК України.

Позивачем відзив на апеляційну скаргу до суду не надано.

Відповідно до ч. 8 ст. 262 КАС України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2015 року між ТОВ «ТРАНСДОСВІТ» (Виконавець) та ПП «САВІКОН» (замовник) було укладено договір про організацію перевезення № 01/11 (а.с. 20-23).

Згідно п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується здійснювати з повною майновою відповідальністю організації доставки контейнерів з вантажем автомобільним транспортом і приймально-здавальні операції з вантажними у великотоннажних контейнерах.

В подальшому, в підтвердження надання послуг по Договору, між ТОВ «ТРАНСДОСВІТ» (надалі по тексту - Позивач) та ПП «САВІКОН» були підписані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та Позивачем задля оплати ПП «САВІКОН» послуг, було виставлено рахунки (а.с. 24-61).

ПП «САВІКОН» на виконання взятих на себе зобов`язань по Договору, сплатила Позивачу вартість отриманих послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 62-80).

Позивачем було направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкових накладних наступні податкові накладні: № 88 від 28.09.2017 року, № 89 від 28.09.2017 року, № 91 від 28.09.2017 року, № 90 від 28.09.2017 року, № 92 від 28.09.2017 року, № 93 від 29.09.2017 року, № 96 від 29.09.2017 року, № 97 від 29.09.2017 року, № 98 від 29.09.2017 року, № 15 від 11.12.2017 року, № 17 від 11.12.2017 року, № 18 від 11.12.2017 року, № 19 від 11.12.2017 року, № 29 від 14.12.2017 року, № 30 від 14.12.2017 року, № 31 від 14.12.2017 року, № 33 від 14.12.2017 року, № 34 від 14.12.2017 року, № 36 від 14.12.2017 року (а.с. 81-99).

На зазначені податкові накладні, були отримані квитанції, де було зазначено: «Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена на підставі невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно УКТ ЗЕД (а.с. 100-118).

Не погоджуючись із зазначеними квитанціями ДФС України про зупинення реєстрації податкових накладних, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у оскаржуваних квитанціях відповідачем, в порушення підпункту 201.16.1 пункту 201.16 статті 201 ПК України, не вказано ані конкретного виду критерію оцінки ступеня ризику (пункт б Критеріїв містить визначення двох різних критеріїв), ані конкретного переліку документів, вичерпний перелік яких встановлений Наказом №567 (пункт 1 Вичерпного переліку документів містить два різні переліки, в залежності від визначеного ступеня ризику).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України встановлено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

21 лютого 2018 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 117 «Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних», якою, зокрема, затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 117), відповідно до якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

За результатами розгляду відповідних пояснень та підтверджуючих документів відповідними комісіями контролюючих органів приймається рішення про реєстрацію податкової накладної або про відмову у такій реєстрації.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Відповідно до пункту 27 вказаного Порядку рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку. Рішення комісії центрального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути оскаржено у судовому порядку.

Отже, колегія суддів зазначає, що законодавством передбачено певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, що в правовідносинах, які розглядаються, визначений у формі перевірки наданих платником податків пояснень та документів щодо проведених ним операцій.

Так, відповідно до пункту 61.1 статті 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способом здійснення такого контролю є, зокрема, здійснення інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів (підпункт 62.1.2 пункту 62.1 статті 62 ПК України), що є комплексом заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій (пункт 71.1. статті 71 ПК України).

Отже, позивач, звернувшись із позовом про оскарження проміжного рішення податкового органу, а саме квитанцій про зупинення реєстрації податкових накладних, звернувшись до суду фактично на захист своїх ще не порушених прав.

З огляду на викладені обставини та враховуючи фактичні обставини справи, апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що сама по собі квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної (яка надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням зупинення реєстрації податкової накладної із зазначенням причин такого зупинення та можливістю надання відповідних документів для спростування можливих підстав зупинення) не є тим документом, який несе правові наслідки для особи, яка направила на реєстрацію податкову накладну, оскільки по суті є лише повідомленням платнику податку про результати опрацювання відправленої на реєстрацію податкової накладної.

Однак, суд першої інстанції скасовуючи оскаржувані квитанції про зупинення реєстрації податкових накладних надав оцінку підставам їх зупинення.

В свою чергу колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими та зазначає, що надання правової оцінки підставам, за яких була зупинена податкова накладна, є необхідним та доцільним під час розгляду судом спору щодо правомірності рішення про відмову в реєстрації податкової накладної та/або рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку.

Апеляційний суд звертає увагу, що законодавством передбачений певний порядок виконання податковими органами своїх функцій щодо податкового контролю, оскільки здійснюючи моніторинг, контролюючий орган виявляє ризик порушення норм податкового законодавства, який проявляється у ймовірності складання та надання податкової накладної з порушенням ПК України та неможливості здійснення операцій з постачання товарів/послуг дані про які зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування та/або ймовірності уникнення платником податку виконання свого податкового обов`язку.

Дії контролюючого органу щодо зупинення реєстрації податкових накладних, незалежно від джерела її отримання (чи то отриманої внаслідок проведення податкової перевірки, чи то за результатами засідання Комісії регіонального або центрального рівнів), є службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків в порядку передбаченому ПК України та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання вимог цього Податкового кодексу. Способом здійснення таких дій є, зокрема, інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою ознакою дій/бездіяльності/рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер, натомість рішення яке впливає на права позивача є саме рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, а не реєстраційні дій податкового органу щодо зупинення реєстрації податкової накладної.

Таким чином, саме рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН призведе до певних негативних правових наслідків для платника податків, та, вважаючи таке рішення неправомірним, особа має право звернутись до суду за захистом прав, (свобод) та інтересів від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, і в межах цього спору підставами позову, серед іншого, можуть бути наведені доводи щодо неправомірності дій контролюючого органу по віднесенню платника податків до переліку таких платників податків які відповідають критеріям ризиковості.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 27.08.2019 р. у справі №540/2077/18, від 03.03.2020 року по справі №240/3665/19, від 05.08.2020 року по справі № 280/3439/19.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки дії контролюючого органу за результатами яких не приймалось рішення про відмову у реєстрації податкової накладної, а оскаржуванні квитанції податкового органу не породжують правових наслідків для платника податків та не порушують його права, тому зупинення реєстрації податкових накладних, оформленні у виді квитанцій, були вчинені відповідачем у межах та у спосіб, визначений законом, так як до повноважень податкового органу віднесено моніторинг та перевірка таких податкових накладних на предмет ризиковості.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, тому оскаржуване рішення відповідно до ст. 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової служби України задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСДОСВІТ" відмовити.

Відповідно до ст. 325-328 КАС України постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає крім випадків: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Головуюча суддя: Л.Є. Зуєва

Суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець