Постанова

від 16.08.2022 по справі 640/10616/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/10616/19

адміністративне провадження № К/9901/25655/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/10616/19

за адміністративним позовом Державного підприємства «АНТОНОВ» до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Офісу великих платників податків ДПС на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Погрібніченко І. М.) від 10 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Бужак Н. П., Костюк Л. О., Кобаль М. І.) від 21 січня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У червні 2019 року Державне підприємство «АНТОНОВ» (далі - ДП «АНТОНОВ») звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДПС, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 березня 2019 року № 0000584201.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновки викладені в Акті перевірки щодо порушення позивачем норм Податкового кодексу України є необґрунтованими та такими, що не відповідають фактичним обставинам. Зокрема, позивач зазначає, що на підтвердження господарських взаємовідносин ДП «АНТОНОВ» з ТОВ «ВЕРТОЛ» (код 37615961), ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» (код 38320170), ТОВ «ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС» (код 38801618), ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ» (код 39444367); ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (код 24510970), ним контролюючому органу під час перевірки було надано належним чином оформлені первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, рахунки на оплату, виписки банку, прибуткові ордери, картки складського обліку тощо), які складені відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» та свідчать про реальність здійснення між ними господарських операцій.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове-повідомлення рішення Офісу великих платників податків ДФС від 21 березня 2019 року № 0000584201.

Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС на користь ДП «АНТОНОВ» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 грн.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 07 жовтня 2020 року Офіс великих платників податків ДПС області звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ДП «АНТОНОВ» в задоволенні позовних вимог.

Також, в прохальній частині касаційної скарги скаржник просить здійснити процесуальне правонаступництво, змінивши Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.

5. Після усунення недоліків касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2020 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи. Цією ж ухвалою замінено Офіс великих платників податків ДФС його правонаступником - Офісом великих платників податків ДПС.

6. 25 листопада 2020 року до Верховного Суду від ДП «АНТОНОВ» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить відмовити Офісу великих платників податків ДПС в задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

7. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у попередньому судовому засіданні.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «АНТОНОВ» зареєстровано Святошинською районною в місті Києві державною адміністрацією 28 жовтня 1997 року. Номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР 10721050013000426. Форма власності державна. Код суб`єкта господарювання за ЄДРПОУ: 14307529.

9. ДП «АНТОНОВ» взято на податковий облік 18 лютого 1992 року ДПІ у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві за № 14307529, станом на дату подання позову, перебуває на обліку в Офісі великих платників податків.

10. Відповідно до наказу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 18 січня 2019 року № 130 та на підставі пункту 78.1.8 статті 78 Податкового кодексу України (далі - ПК України), проведено документальну позапланову перевірку ДП «АНТОНОВ» з питань відповідності формування від`ємного значення та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за листопад 2018 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 15 грудня 2018 року № 9281575149 з урахуванням уточнюючого розрахунку від 17 січня 2019 року № 9001202592).

11. За результатами вказаної перевірки, Офісом великих платників податків ДФС складено Акт «Про результати документальної позапланової перевірки ДП «АНТОНОВ» (код ЄДРПОУ 14307529) по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер № 9281575149 від 15 грудня 2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень» від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.

12. Висновками Акту перевірки встановлено порушення ДП «АНТОНОВ» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 200.4 статті 200, пунктів 201.1 та 201.10 статті 201 Кодексу, в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, ряд. 21 (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за листопад 2018 року у розмірі 1 659 758 грн.

Як зазначено в акті перевірки, перевіркою не підтверджено господарські операції між ДП «АНТОНОВ» та ТОВ «ВЕРТОЛ», ТОВ «ОПТИМУМ СПЕЦ ДЕТАЛЬ», ТОВ «ТК ОПТІМА- ЕНЕРГО-СЕРВІС», ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА», та зроблено висновок про те, що реалізація товарів, робіт, послуг між зазначеними СГД оформлювалась лише з метою створення зовнішніх ознак фактичного здійснення операцій, наслідком чого, є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди у вигляді сум податкового кредиту з ПДВ.

13. 06 березня 2019 року ДП «АНТОНОВ» подано до Офісу великих платників податків ДФС заперечення на акт перевірки від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529.

14. За результатами розгляду заперечення поданого ДП «АНТОНОВ» до акту документальної позапланової перевірки по декларації за листопад 2018 року (реєстраційний номер № 9281575149 від 15 грудня 2018 року) з урахуванням уточнюючого розрахунку з питань відповідності формування від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн, Офісом великих платників податків ДФС листом від 18 березня 2019 року за № 13407/10/18-10- 42-01-12 вирішено викласти зміст сторінок 46-71 акту від 18 лютого 2019 року № 312/28-10-42-01/14307529 в редакції згідно з Додатком.

15. 21 березня 2019 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000584201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 ПК України відповідно до підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України ДП «АНТОНОВ» зменшено розмір бюджетного значення суми податку на додану вартість у розмірі 1 659 758 грн.

16. Рішенням ДФС №25105/6/99-99-11-04-02-25 від 31 травня 2019 року скаргу позивача було залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

17. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що наданими до матеріалів справи письмовими доказами підтверджено, що господарські відносини між позивачем та переліченими вище контрагентами мали реальний характер, придбані товари та послуги використані позивачем у власній господарській діяльності, підтверджені належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, спричинили реальні зміни майнового стану позивача, та були належним чином відображені у бухгалтерському обліку та податковій звітності.

19. У свою чергу, контролюючим органом не було доведено та надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про неправдивість одержаних від платника документів, і які підтверджували б фіктивний характер спірних операцій та недобросовісність позивача як платника податків, відповідачем не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

20. При цьому, судами попередніх інстанцій визнано безпідставними посилання відповідача на відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, оскільки наведене не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

21. Щодо посилання відповідача на порушення кримінальних справ відносно контрагентів позивача суди зауважили, що відповідачем не надано до матеріалів справи вироків у кримінальних провадженнях, висновки яких б мали спроможність підтвердити нереальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та були обов`язковими для урахування адміністративним судом відповідно до приписів частини шостої статті 78 КАС України.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

22. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

23. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 16 березня 2020 року по справі № 160/2636/19 та від 18 березня 2020 року по справі № 826/8114/15.

24. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій висновок про реальність господарських операцій позивача з вказаними вище контрагентами зробили без врахування наступних обставин: під час перевірки не надано в повному обсязі первинні документи для підтвердження здійснення господарських операцій; з наданих документів не можливо встановити походження товару.

25. Крім того скаржник зауважує, що судами попередніх інстанцій не були враховані доводи стосовно того, що діяльність контрагентів позивача спрямована виключно на здійснення операцій для надання податкової вигоди третім особам, які не виконують свої податкові зобов`язання, з метою штучного формування витрат та податкового кредиту з ПДВ, та які не мають реального товарного характеру. Перевіркою встановлено відсутність первинного постачання товару, а також відсутність підтвердження факту реального одержання (купівлі) кожним суб`єктом у ланцюгу постачання певного обсягу ідентифікованого товару, відповідно встановлено неможливість формування у кожного суб`єкта господарювання у ланцюгу постачання відповідного активу, а отже підтверджується документальне оформлення нереального руху.

26. Також скаржник зауважує, що судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки тим обставинам, що стосовно контрагентів позивача відкрито ряд кримінальних проваджень стосовно їх фіктивності.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України (тут і далі, в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), виходить з такого.

28. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

29. Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість регулюється розділом V ПК України. Зокрема, відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

в) ввезення товарів на митну територію України;

г) вивезення товарів за межі митної території України;

е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

30. Згідно з пунктом 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

31. Пунктом 188.1 статті 188 ПК України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних та інфляційні, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

32. Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

33. Згідно із пунктом 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

34. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

35. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

36. У силу пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

37. Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

38. Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

39. Податкова накладна, відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

40. Згідно положень пунктів 200.1 та 200.2 статті 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

41. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

42. Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

43. Підпунктом 44.1 статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

44. Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

45. Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

46. Згідно із частинами першою та другою статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити, перелік яких визначений у цій нормі.

47. З наведених законодавчих положень випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених в ціні товару (послуги) та зменшення суми оподаткованого доходу на суму понесених витрат є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг), а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

48. Верховний Суд у постановах від 27 лютого 2020 року (справи № 813/7081/14, № 814/120/15), від 03 жовтня 2019 року (справа № 813/4079/15), від 10 вересня 2019 року (справа № 814/2412/17) визнав, що наслідки для податкового обліку створює фактичний рух активів за результатами здійснення господарських операцій, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами.

49. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

50. У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

51. Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і такий рух має бути підтверджений первинними документами.

52. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

53. Судами попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановлено, що 10 березня 2016 року між ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ» (Продавець) та ДП «АНТОНОВ» укладено договір купівлі-продажу № 20/01, за умовами якого Продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених в цьому Договорі передати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити Товари (ТЗІ, ГТВ, вуглецеві матеріали, клеї, зв`язуючи, пресматеріали, смоли, технічні тканини), що перераховані в специфікаціях, видаткових накладних, рахунках та інших документах до цього Договору.

На кожну партію Товару Покупець направляє Продавцю окремий заказ, в якому визначено асортимент та кількість замовленого Товару.

Доставка товару здійснюється Продавцем після перерахування попередньої оплати в строк зазначений в специфікаціях.

Продавець здійснює поставку кожної партії товару з необхідною документацією на Товар (видаткова накладна, рахунок-фактура, оригінал паспорта якості).

Партія Товару переходить у власність Покупця після фактичної передачі Покупцю Продавцем партії Товару та підписання видаткових накладних.

54. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкових накладних; платіжних доручень; рахунків-фактури; видаткових накладних; приймальних актів; карток складського обліку.

55. 11 листопада 2014 року між ТОВ «ВЕРТОЛ» (Постачальник) та ДП «АНТОНОВ» (Замовник) укладено договір № 04-74-14, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі - вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100 і АН-78 (Продукція), згідно зі і Специфікацією (Додаток № 1). що є невід`ємною частиною даного Договору. Загальна сума Договору складає 447 023,33 грн, в тому числі ПДВ - 74 503,89 грн. Ціна Продукції визначається Протоколом погодження договірної ціни (Додаток № 2) в гривнях по курсу Національного Банку України на дату виставлення рахунку.

Продукція поставляється на умовах EXW (склад Постачальника), відповідно до правил 1НКОТЕРМС в редакції 2010 року. Продукція повинна бути упакована у тару (упаковку), що забезпечує її збереження під час транспортування та зберігання. Вартість тари (упаковки) входить до вартості продукції. Тара поверненню не підлягає.

На кожну поставку Продукції Постачальник додає наступні документ; рахунок-фактура (2 оригінали, 2 копії), податкова накладна (1 копія); паспорт на кожну одиницю Продукції.

56. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкових накладних; видаткових накладних; виписок банку; рахунків на оплату; прибуткових ордерів; карток складського обліку.

57. 20 листопада 2015 року між Філією ДП «АНТОНОВ» «Серійний завод «АНТОНОВ» від імені ДП «АНТОНОВ» (Покупець) з однієї сторони, та ТОВ «ОПТИМУМСПЕЦДЕТАЛЬ» (Постачальник) укладено Договір поставки № 393/065-15, за умовами якого Постачальник у порядку та на умовах, передбачених даним Договором, зобов`язується поставити і передати у власність (повне господарське ведення) авіаційно-технічне майно, призначене для виробництва літаків цивільної авіації Ан-148, Ан-158, Ан-32, Ан-26, Ан-124, та їх модифікацій (надалі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти й оплатити зазначений Товар відповідно до умов даного Договору.

Поставка Товару здійснюється Постачальником до місця знаходження Покупця. Базовою умовою поставки продукції Покупцеві є поставка на умовах DDP - м. Київ, пр-т. Перемоги 100/1 (згідно з Міжнародними правилами тлумачення торговельних термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року), - склад Покупця. У випадках поставки Товару на інших умовах згідно правил «Інкотермс» будуть узгодженні Сторонами в Додатковій угоді до Договору.

З поставкою Товару Постачальник зобов`язується надати Покупцеві наступні документи: рахунок фактуру; видаткову накладну; сертифікат якості заводу-виробника; товаро-транспортну накладну; сертифікат по формі FAA; експлуатаційно-технічну документацію на Товар для організації вхідного контролю (РЕ, РО) - оригінал.

58. На підтвердження виконання вказаного договору, позивачем надано копії: податкової накладної; платіжного доручення; рахунку на оплату; видаткової накладної; приймального акту; картки складського обліку.

59. Судами також встановлено, що між ТОВ «ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС» (Постачальник) та ДП «АНТОНОВ» (Покупець) укладено наступні договори поставки:

- № 04/07 від 24 жовтня 2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 2 079 360 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 346 560 грн. Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), шляхом перерахування 70% від вартості продукції з моменту отримання рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Остаточний розрахунок у розмірі 30% від вартості продукції, що поставляється, здійснюється Покупцем протягом 10 календарних днів з моменту отримання письмового повідомлення про готовність продукції до відвантаження, а також рахунка-фактури, що надається Продавцем.

- 29/06 від 29 червня 2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 895 320 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 149 220 грн. Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), шляхом перерахування 100% від вартості продукції з моменту отримання продукції на підставі рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Заявки на рахунок можуть бути відправленні факсом або електронною поштою.

- № 25 від 25 липня 2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується відвантажити, а Покупець зобов`язується сплатити і прийняти продукцію по номенклатурі, кількості, вказаний в Специфікації № 21 (Додаток №1 до договору), що є його невід`ємною частиною. Загальна сума договору на момент його укладання становить 894 600 грн з ПДВ, у тому числі ПДВ 149 100 грн. Оплата продукції по договору здійснюється Покупцем по узгодженим цінам відповідно до Специфікації № 1 (Додаток № 1), шляхом перерахування 70 % від вартості продукції з моменту отримання рахунка-фактури від Постачальника, протягом 10 банківських днів. Для отримання рахунку Покупець направляє уточнену заявку із зазначенням найменування виробів, їх кількості. Заявки на рахунок можуть бути відправленні факсом або електронною поштою. Остаточний розрахунок у розмірі 30% буде відбуватися після отримання Покупцем повідомлення про готовність продукції до відвантаження, протягом 10 банківських днів.

60. На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано копії: податкових накладних, виписок банку, ранків-фактури, видаткових накладних, прибуткових ордері; карток рахунків, платіжних доручень, приймальних актів, рахунків на оплату.

61. Крім того, 31 жовтня 2016 року між ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» (Постачальник) та ДП «АНТОНОВ» (Замовник ) укладено наступні договори:

- № 3110 від 31 жовтня 2016 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100, далі по тексту «Продукція», згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2), що є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума Договору згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2) складає - 563 465,71 грн, у тому числі ПДВ 20% - 93 910,95 грн. На кожну поставку продукції Постачальник додає наступні документи: рахунок-фактура (2 оригінали. 2 копії); видаткова накладна; паспорт на кожну одиницю Продукції, податкова накладна (1 копія);

- № 19 від 19 квітня 2017 року, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити, а Замовник прийняти та оплатити комплектуючі вироби для літаків цивільної авіації АН-124-100 (далі по тексту - Продукція), згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2), що є невід`ємними частинами даного Договору. Загальна сума Договору згідно зі Специфікацією № 1 (Додаток № 1) та Специфікацією № 2 (Додаток № 2) складає - 137 591,06 грн, у тому числі ПДВ 20% - 22 931,84 грн. На кожну поставку Продукції Постачальник додає наступні документи: рахунок-фактура (2 оригінали. 2 копії); видаткова накладна; паспорт на кожну одиницю Продукції; податкова накладна (подається в електронному вигляді).

62. На підтвердження виконання вказаних договорів, позивачем надано копії: податкових накладних, виписок банку, ранків-фактури, видаткових накладних, прибуткових ордері; карток рахунків.

63. Оцінивши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ДП «АНТОНОВ», суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що останні в повній мірі підтверджують здійснення відповідних господарських операцій з виконання робіт, фактичний рух активів та зміни у майновому стані позивача. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано.

64. Відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

65. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав проти України», якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

66. Суд зауважує, що оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку, то у разі підтвердження факту отримання послуг, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі № 813/4931/13-а).

67. Верховний Суд також зазначає, що податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Відтак посилання контролюючого органу на можливі порушення вимог податкового законодавства контрагентами позивача та контрагентами другого і третього порядку не може бути підставою для висновку про нереальність господарських операцій за укладеними з ними договорами.

68. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року (провадження № К/9901/873/18).

69. Разом із цим, Верховний Суд зважає на те, що будь-яка податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів суб`єкта господарювання по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами, в тому числі і складена з причин неможливості проведення документальних перевірок, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

70. З урахуванням викладеного, Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій стосовно дотримання позивачем вимог щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій з ТОВ «ВЕРТОЛ», ТОВ «ОПТИМУМ СПЕЦ ДЕТАЛЬ», ТОВ «ТК ОПТІМА-ЕНЕРГО-СЕРВІС», ТОВ «АВІА ТЕХКОНТАКТ», ТОВ «ПРОМЕЛЕКТРОНІКА» первинними документами відповідно до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які свідчать про реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися та є економічно виправданими.

71. Водночас, Верховний Суд звертає увагу на те, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень також об`єктивно не прийнято до уваги судовими інстанціями, оскільки відповідно до положень частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою, проте відповідачем, всупереч вимог частини другої статті 77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

72. Оцінка документів як письмових доказів здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого в статті 74 КАС України, частиною другою якої визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

73. Сам факт наявності кримінального провадження не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між платником та його контрагентом. Під час проведення господарських операцій платник податку може бути і необізнаним щодо дійсного стану правосуб`єктності свого постачальника (в тому числі по ланцюгу постачання) і реально отримати від нього товари/роботи/послуги, незважаючи на те, що контрагент можливо і має намір щодо порушення податкового законодавства.

74. Наведене правозастосування відповідає висновку Верховного Суду, викладеному, зокрема, в постановах від 09 липня 2020 року у справі № 826/9561/17, від 04 вересня 2020 року у справі № 1640/2783/18, від 25 вересня 2019 року у справі № 817/992/15.

75. Враховуючи наведене, колегія суддів касаційного суду погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

76. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди із позицією судів першої та апеляційної інстанцій у цій справі з посиланням при цьому на обставини справи, з урахуванням яких суди надавали оцінку. Такі доводи не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.

77. Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів не спростовують, натомість зводяться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

78. Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21 січня 2020 року у справі № 640/10616/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов