Рішення

від 15.08.2022 по справі 587/1579/21

СУМСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 587/1579/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року Сумський районний суд Сумської області в складі:

головуючого судді - Черних О.М.

секретаря судового засідання - Губарь Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) треті особи: Садівська об`єднана територіальна громада в особі Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (с. Сад, вул. Войти, 5, Сумського району Сумської області), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку, -

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2021 року позивачка звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у якому просила визнати незаконним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ №079956 від 23.01.2006 року, скасувати запис про реєстрацію права власності по Ѕ частині земельної ділянки площею 0,5524 га з кадастровим номером 5924755500:01:002:0059, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Свої вимоги мотивує тим, що вона, разом з третіми особами: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 з 21 лютого 2002 року. Відповідачі, всупереч вимогам ст. 120 ЗК України оформили право власності на земельну ділянку площею 0,5524 га з кадастровим номером 5924755500:01:002:0059, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , в порушення прав позивача на земельну ділянку пропорційно до частки власності у праві власності жилого будинку. А тому просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Бітюков В.В. не заперечував проти задоволення позовних вимог

Третя особа Садівська сільська рада Сумського району Сумської області направила письмовий відзив в якому заперечувала проти позовних вимог.

В судове засідання учасники процесу не з`явились про час і місце розгляду повідомлені в установленому законом порядку

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиція суду

Суд матеріали справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні докази приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_2 (а.с. 7 -9).

Згідно Державного акту на право власності земельна ділянка площею 0,5524 га з кадастровим номером 5924755500:01:002:0059, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд належить по Ѕ ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 12-16)

Ухвалою Сумського районного суду Сумської області від 07 жовтня 2021 року була призначена земельно-технічна експертиза (а.с. 54)

Згідно висновку експерта № 47 від 07 червня 2022 року контури квартири АДРЕСА_2 , яке належить ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 безпосередньо розташована на території земельної ділянки, межі якої визначені відповідно до правовстановлюючих документів та зареєстровані в державному земельному кадастрі за кадастровим номером 5924755500:01:002:0059 площею 0,5524 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 82-95).

Нормативно-правове обґрунтування

Статтею 14 Конституції України передбачено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України 2004 року, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

Європейський суд з прав людини, ухвалюючи рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики Суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), № 48778/99, пункт 25, ЕCHR 2002-II).

Крім того, Європейський суд з прав людини у рішення від 13 травня 1980 року в справі «Артіко проти Італії» (пункт 35), рішення від 30 травня 2013 року в справі «Наталія Михайленко проти України» (пункт 32) визначає, що Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод призначена для гарантування не теоретичних або примарних прав, а прав практичних та ефективних.

Частина 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» передбачає три підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки: поділу чи об`єднання земельних ділянок;якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Стаття 120 ЗК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (15 січня 2002 року), визначала особливий правовий механізм переходу прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будівлю і споруду, які розміщені на цій земельній ділянці.

Так, ч. 1 статті 120 ЗК України (у відповідній редакції) передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Разом з тим при відсутності окремої цивільно-правової угоди щодо земельної ділянки при переході права власності на об`єкт нерухомості, як і у даній справі, слід враховувати те, що зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості, спорудженого на земельній ділянці, з такою ділянкою (принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди). Враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди, слід зробити висновок, що земельна ділянка слідує за нерухомим майном, яке придбаває особа, якщо інший спосіб переходу прав на земельну ділянку не визначено умовами договору чи приписами законодавства.

Відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Тобто, перехід права на земельну ділянку до нового набувача нерухомого майна відбувається в силу прямого припису закону, незалежно від волі органу, який уповноважений розпоряджатися земельною ділянкою (пункт 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

Іншими словами, з моменту переходу права власності на розташоване на земельній ділянці нерухоме майно до нового власника у правовідносинах користування земельною ділянкою, на якій знаходиться це майно, відбувається фактична заміна землекористувача: права й обов`язки землекористувача переходять до нового власника відповідного нерухомого майна.

Висновки за результатами розгляду

Суд звертає увагу на те, що враховуючи принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруди (зміст якого розкривається, зокрема, у статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України) особа, яка законно набула у власність будинок, споруду, має цивільний інтерес в оформленні права на земельну ділянку під такими будинком і спорудою після їх набуття (пункт 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 713/1817/16-ц).

Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 як співвласник об`єкта нерухомого майна, який розташований на земельній ділянки, якою вона користується набула права вимагати оформлення на своє ім`я документів щодо користування частиною земельної ділянки, на якій безпосередньо розташований об`єкт нерухомості, та яка необхідна для його обслуговування. Наведене відповідає правовому висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16 (пункти 8.16, 8.17).

А тому, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, згідно із Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності з 16.01.2020 року, статтю 26 Закону України № 1952 викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України № 1952 (у редакції, чинній із 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України № 1952 у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Викладене свідчить, що з 16.01.2020 року, тобто на час ухвалення рішення у даній справі, такого способу захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права закон не передбачає, тому необхідність застосування позивачем такого способу судового захисту, який в практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати йому відновлення порушеного права судом відхиляються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10-13, 81, 89, 263, 265, 315-319 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( АДРЕСА_1 ) треті особи: Садівська об`єднана територіальна громада в особі Садівської сільської ради Сумського району Сумської області (с. Сад, вул. Войти, 5, Сумського району Сумської області), ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ( АДРЕСА_1 ) про визнання незаконним та скасування державного акту на земельну ділянку - задовольнити.

Скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку серії СМ №079956 від 23.01.2006 року площею 0,5524 га з кадастровим номером 5924755500:01:002:0059, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М.Черних