Постанова

від 14.08.2022 по справі 914/2974/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2022 р. Справа №914/2974/20

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Бонк Т.Б.

СуддівБойко С.М.Якімець Г.Г.

секретар судового засідання Кострик К.,

за участю представників сторін:

прокурора: Винницька Л.М.,

позивача1 (ЛОДА): Кобилецько А.І.,

позивача 2(ДП Стрийське лісове господарство)- адвоката Михавків І.В.,

відповідача1(Миколаївської РДА) - не з`явився,

відповідача 2(ТОВ Агробудсервіс) адвоката Балабонова О.В.,

відповідача3 (Стрийської РДА)- не з`явився,

третьої особи Зубко С.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агробудсервіс від 09.06.2021 (вх. суду від 11.06.2021 №01-05/2013/21)

на рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021, повний текст складено 21.05.2021 (суддя Козак І.Б.)

у справі: №914/2974/20

за позовом: Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі

позивача 1:Львівської обласної державної адміністрації, м.Львів (правонаступник Кабінету Міністрів України, м.Київ)

позивача 2: Державного підприємства Стрийське лісове господарство, м. Стрий Львівської обл.,

до відповідача 1:Миколаївської районної державної адміністрації, м. Миколаїв Львівської обл.,

до відповідача2:Товариства з обмеженою відповідальністю Агробудсервіс, с. Тростянець Стрийського р-ну Львівської обл.,

до відповідача 3: Стрийської районної державної адміністрації, м. Стрий Львівської обл.,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Кабінету Міністрів України, м. Київ

про: усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її повернення.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст вимог позовної заяви і рішення суду першої інстанції:

У листопаді 2020 року заступник керівника Львівської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Львівської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України(далі- КМУ), ДП «Стрийське лісове господарство» з позовом до Миколаївської РДА, ТОВ «Агробудсервіс» про усунення перешкоди у здійсненні КМУ права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі КМУ з правом постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство» із незаконного володіння Миколаївської РДА та з користування ТОВ «Агробудсерівіс».

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що в ході досудового розслідування №42019140000001134, відомості про яке внесено 14.11.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, встановлено, що розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації № 169 від 11.05.2007 «Про надання в оренду земельних ділянок за межами населеного пункту земель ТОВ «Агробудсервіс» вказаному товариству надано в оренду терміном на 20 років під розширення кар`єру піску для розробки Південно-Тростянецького родовища піску земельну ділянку загальною площею 6,5 га, з них: на території Миколаївської міської ради 2,2 га, у тому числі 2,0 га ріллі резервного фонду Миколаївської міської ради в оренду терміном на 5 років, 0,2 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу в оренду терміном на 20 років, на території Бродківської сільської ради 4,3 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу. На підставі вказаного розпорядження між Миколаївською РДА та ТОВ «Агробудсервіс» укладено договір оренди землі №32/1 від 18.09.2007.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 09.07.2019 зареєстровано право комунальної власності в особі Миколаївської РДА на земельну ділянку за кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га та право оренди ТОВ «Агробудсервіс» на підставі договору оренди №32/1 від 18.09.2007. Водночас, вказана земельна ділянка сформована та зареєстрована лише 08.10.2019, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, у зв`язку з чим прокурор вказує, що така ділянка не могла бути об`єктом цивільних прав та оренди як на час укладення договору (18.09.2007), так і на час державної реєстрації права оренди (09.07.2019). Зазначає, що Миколаївська РДА, за якою зареєстровано право комунальної власності, є місцевим органом виконавчої влади, а не органом місцевого самоврядування, тому в силу закону не може набувати та реалізовувати право комунальної власності тої чи іншої територіальної громади. Районна державна адміністрація є органом державної влади і реалізує функції держави, а не територіальної громади. Відтак, набуття органом державної влади права комунальної власності є неможливим.

Крім того, прокурор вказує про відсутність запису про реєстрацію договору оренди землі №32/1 від 18.09.2007 в Книзі реєстрації договорів оренди землі на території Бродківської сільської ради та про те, що відповідно до результатів проведеної в межах вищезгаданого кримінального провадження почеркознавчої експертизи, оформлених у висновку експерта № 10/7/120 від 18.02.2020, підписи від імені голови Миколаївської РДА, що містяться у розпорядженні № 169 від 11.05.2007, договорі № 32/1 від 18.09.2007 та акті приймання-передачі земельної ділянки від 04.10.2007, виконано іншою особою.

Посилаючись на планово-картографічні матеріалами лісовпорядкування, прокурор вказує, що спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДП «Стрийське лісове господарство» та належить до земель лісового фонду, повноваженнями щодо розпорядження якою згідно з ст. ст. 122, 149 ЗК України належать КМУ.

На підставі викладеного прокурор стверджує, що враховуючи, що спірна земельна ділянка з постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство» у встановленому порядку не вилучалась, розпорядження Миколаївської РДА № 169 від 11.05.2007 підроблене, як підроблений і договір оренди землі № 32/1 від 18.09.2007(не підписані), який не зареєстрований у встановленому законом порядку, відтак, державна реєстрація права комунальної власності і права користування (оренди) земельною ділянкою здійснені на підставі підроблених документів, виданих від імені неповноважного органу, з порушенням вимог ст. ст. 20, 55, 56,122, п.9 ст.149 ЗК України. З урахуванням наведеного прокурор зазначає, що набуття відповідачами у власність та користування земель лісового фонду з порушенням вимог земельного законодавства порушує інтереси держави в особі КМУ в частині права вільного володіння та розпорядження спірною ділянкою та права ДП «Стрийський лісгосп» в частині права користування нею.

Як на наявність підстав для представництва інтересів держави в особі КМ України та ДП «Стрийський лісгосп» прокурор вказує на бездіяльність позивачів як компетентних органів у даній справі, оскільки ними не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність з моменту, коли їм стало відомо про зазначені обставини (зокрема, 15.05.20020 прокурор звернувся з відповідним листом до КМ України).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі № 914/2974/20 позов задоволено. Вирішено усунути перешкоди у здійсненні Кабінетом Міністрів України права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з правом постійного користування ДП Стрийське лісове господарство із незаконного володіння Миколаївської районної державної адміністрації Львівської області та з користування ТОВ Агробудсервіс. Присуджено до стягнення з Миколаївської РДА та ТОВ Агробудсервіс на користь Львівської обласної прокуратури по 1051,00грн судового збору

При прийнятті рішення суд мотивував тим, що спірна земельна ділянка з постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство» у встановленому порядку не вилучалась (згідно з проектом матеріалів лісовпорядкування Роздільського лісництва 2010 року земельна ділянка в межах виділів 1,2,3,4,5,6 кварталу 84 входить до складу Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство», тобто відносяться до земель лісового фонду та не вилучалась із користування ДП), а відповідно до ст. 27 Лісового кодексу України передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин. Тому, Миколаївська РДА як орган державної влади не мала повноважень передавати спірну ділянку в оренду, при цьому земельна ділянка не може належати органу державної влади - Миколаївській РДА на праві комунальної власності в силу закону. Суд відхилив доводи відповідача2 щодо незавершення кримінального провадження, вказавши, що доказування у цій справі здійснюється на загальних засадах, а кримінальне провадження не впливає на прийняття рішення у цій справі. Надаючи оцінку доводам прокурора щодо наявності підстав для представлення інтересів держави, суд визнав обгрунтованими твердження прокурора, що КМУ як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність вибуття вказаної ділянки з державної власності, не вживав та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав держави, маючи реальну можливість вжити таких заходів, а ДП «Стрийське лісове господарство», самостійно виявивши порушення інтересів держави, про які зазначено в позові, подало заяву про вчинення кримінального правопорушення до прокуратури Львівської області ще 12.11.2019, однак досі не вжило жодних заходів позовного характеру до поновлення порушених прав та інтересів, зокрема права користування спірною земельною ділянкою.

Відповідач2 (ТОВ «Агробудсервіс») не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить залишити позов прокурора без розгляду, посилаючись на те, що:

-згідно з ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній- ДП «Стрийське лісове господарство», а тому посилаючись на постанови Верховного Суду від 04.01.2021 у справі №911/1150/20, від 15.09.2020 у справі №911/551/19, скаржник вказує на наявність підстав для залишення заявленого позову без розгляду;

- посилаючись на встановленому ст. 204 ЦК України презумцію чинності правочину, скаржник вказує про відсутність судових рішень про визнання недійсним договору № 32/1 від 18.09.2007 чи скасування державної реєстрації права комунальної власності в особі Миколаївської РДА;

- зазначає, що відповідно до вимог ст. 391 ЦК України з позовом про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном має право звертатись власник такого майна, водночас передача земельних ділянок в оренду резидентам КМУ станом на 18.09.2007 (укладення договору) не передбачалась, згідно з ст. 124 ЗК (в редакції від 20.06.2007)передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Прокурор у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Прокурор вказує, зокрема, що позов у даній справі пред`явлено в інтересах держави в особі КМУ, які в тому числі співпадають з інтересами ДП «Стрийський лісгосп», і такі в даному випадку порушені внаслідок неправомірного вибуття спірної земельної ділянки із державної власності та з користування постійного користувача. Зазначає, що для повернення майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, визнання права власності на спірне майно не є ефективним способом захисту. При цьому, вказує, що з огляду на встановлений експертизою факт непідписання головою Миколаївської РДА договору оренди (підпис підроблений), визнавати такий договір недійсним немає підстав, оскільки такий є неукладеним.

КМУ(позивач1) у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач1 вказує, зокрема, що спірна земельна ділянка не може належати органу державної влади на праві комунальної власності, оскільки це суперечить вимогам ст.ст. 82,84, 122 ЗК України, ст.ст. 13,21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» та ст.ст. 10,26 ЗУ «Про місцеве самоврядування». Зазначає, що в даному випадку земельна ділянка набута товариством в користування зі зміною цільового призначення із земель лісового фонду на землі промисловості без прийняття рішення уповноваженим органом державної влади. Крім того, в порушення вимог ст.ст. 116, 149 ЗК України лісгосп як постійний користувач не надавав своєї згоди на вилучення спірної ділянки, а КМ України не приймав жодних рішень щодо вилучення ділянки з постійного користування, зміни її цільового призначення та надання в користування відповідачу2.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 13.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.

Подальший рух справи викладено в ухвалах апеляційного суду.

Так, ухвалою від 12.10.2020 задоволено клопотання Львівської обласної прокуратури про заміну учасника справи його правонаступником та замінено позивача1 у даній справі Кабінет Міністрів України його правонаступником - Львівською обласною державною адміністрацією.

При прийнятті вказаної ухвали апеляційний суд виходив з того, що з 27.05.2021 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до ч.8 ст. 122, 149 ЗК України, відповідно до якої КМ України не є розпорядником земель державного лісового фонду, а згідно з ч. 5 вказаної статті питання розпорядження землями даної категорії віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій.

15.11.2021 скаржник подав додаткові пояснення, в яких посилаючись на те, що оскільки з 27.05.2021 КМУ не є розпорядником спірної земельні ділянки, виконання оскаржуваного рішення про усунення перешкод у здійсненні права користуванні та розпорядження КМУ шляхом її повернення на користь держави в особі КМУ суперечитиме закону. Також, апелянт зазначає, що подання лише негаторного позову не дозволить ефективно поновити право державної власності, оскільки судове рішення про повернення земельної ділянки не належить до правових підстав для скасування державної реєстрації права комунальної власності та права оренди земельної ділянки.

В подальшому, ухвалою від 16.11.2021 суд залучив до участі у справі Кабінет Міністрів України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

16.11.2021 від прокурора надійшли письмові пояснення, в яких він зазначив, що позов у даній справі не спрямований на безпосередній захист інтересів самого державного підприємства як учасника господарських правовідносин, а зумовлений необхідністю усунення порушення законодавства щодо розпорядження землями, які перебувають у постійному користуванні державного підприємства. Крім того, на підставі ст. 52 ГПК України прокурор вказує, що процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріально правовідношенні. Вказує, що згідно з ч. 4 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам, та посилаючись на п.10 постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», зазначає, що рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином чи витребування майна із чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

ЛОДА у письмових поясненнях, поданий до суду 16.11.2021, також просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Вказує, зокрема, про відсутність у Миколаївської РДА повноважень на передачу в оренду спірної ділянки та неможливість розпорядження органом державної влади комунальним майном.

У поданий до суду 23.05.2022 письмових поясненнях прокурор вказує, зокрема, про помилковість доводів апелянта, що внаслідок заміни позивача правонаступником неможливо буде захистити право держави, оскільки у разі задоволення позову буде відновлено порушений інтерес держави щодо користування та розпорядження спірною ділянкою та буде повернено таку державі в особі уповноваженого органу- ЛОДА. Посилаючись на п. «г» ч. 4 ст. ст. 55, 56,57 84 ЗК України, ст.ст. 1, 2 ЛК України, прокурор зазначає, що право приватної чи комунальної власності на земельні ділянки, які вкриті лісовою рослинністю, знаходяться у єдиному лісовому масиві, перебувають у постійному користуванні державного (комунального) лісогосподарського підприємства, не може виникнути за жодних умов, а тому належним способом захисту є пред`явлення негаторного позову.

14.06.2022 від апелянта надійшло клопотання, в якому він повторно зазначив про неможливість заявлення прокурором позову в інтересах державного підприємства та те, що ні прокурор, ні позивачі не врахували постанови Верховної Ради України від 12.07.2001 №2668-ІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів», п.6 якої попередньо погоджено місце розташування земельної ділянки під розширення Тростянецького кар`єру піску ТОВ «Агробудсервіс» на землях резервного фонду Миколаївської міської ради (2,0га ріллі) та Стрийського держлісгоспу (4,5га лісів І групи) Миколаївського району Львівської області.

Ухвалою від 14.06.2022 відкладено розгляд справи на 19.07.2022.

18.07.2022 до апеляційного суду надійшла заява Стрийської РВА про розгляд даної справи за відсутності її представника.

19.07.2022 до апеляційного суду надійшли письмові пояснення прокурора, в яких зазначено, зокрема, що законодавча заборона на представництво прокурором державних компаній не поширюється на випадки звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі державного підприємства, яке здійснює управління наданим йому державним майном, у таких випадках прокурор здійснює захист інтересів держави, а державне підприємство визначається позивачем з огляду на порушення його майнових прав на земельну ділянку. Щодо постанови ВР України від 12.07.2001 №2668-ІІІ прокурор зазначає, що цією постановою лише попередньо погоджено відповідачу2 місце розташування кар`єру на спірній ділянці, належні докази її надання товариству у законний спосіб, передбачений ст.31-34 ЗК України, чинного на момент зазначеної постанови, в матеріалах справи відсутні (зокрема, немає доказів отримання згоди землекористувача на її вилучення, погодження з міською радою, землекористувачем, органом управління по охороні і використанні земель місця розташування об`єкта, розмір ділянки, умови її вилучення, вилучення земельної ділянки, розроблення проекту відведення ділянки і його погодження з власником землі, встановлення землевпорядними організаціями меж ділянки в натурі і одержання документа, що посвідчує таке право).

У судовому засіданні 19.07.2022 представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції, а заявлений прокурором позов залишити без розгляду.

Прокурор, представники позивачів та третьої особи заперечили щодо апеляційної скарги та просили залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.

Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Таким чином, суд, враховуючи обставини справи, застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну правову оцінку доводам, які містяться в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задоволити частково, а оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково з огляду на наступне.

Згідно з встановленими судами першої та апеляційної інстанцій обставин, і визначених відповідно до них правовідносин, вбачається, що :

Верховною Радою України прийнято постанову від 12.07.2001 №2668-ІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів», п.6 якої попередньо погоджено місце розташування земельної ділянки під розширення Тростянецького кар`єру піску ТОВ «Агробудсервіс» на землях резервного фонду Миколаївської міської ради (2,0га ріллі) та Стрийського держлісгоспу (4,5га лісів І групи) Миколаївського району Львівської області.

Розпорядженням голови Миколаївської районної державної адміністрації Кіндрацького В. «Про надання в оренду земельних ділянок за межами населеного пункту земель ТОВ «Агробудсервіс» № 169 від 11.05.2007 надано ТОВ «Агробудсервіс» в оренду терміном на 20 років під розширення кар`єру піску для розробки Південно-Тростянецького родовища піску земельну ділянку загальною площею 6,5 га, з них: на території Миколаївської міської ради 2,2 га, у тому числі 2,0 га ріллі резервного фонду Миколаївської міської ради в оренду терміном на 5 років, 0,2 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу в оренду терміном на 20 років, на території Бродківської сільської ради 4,3 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу терміном в оренду на 20 років (том 1,а.с. 21).

На підставі вказаного розпорядження Миколаївська РДА(орендодавець) та ТОВ «Агробудсервіс»(орендар) уклали договір оренди землі №32/1 від 18.09.2007(том 1.а.с. 23-24).

Відповідно до п.1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне володіння та користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення землі промисловості, транспорту, зв`язку та енергетики, яка знаходиться на території Миколаївської міської ради 2,2 га, у тому числі 2,0 га ріллі резервного фонду Миколаївської міської ради в оренду, 0,2 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу, а також на території Бродківської сільської ради 4,3 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу.

В п. 2 «об`єкт оренди» вказано про передачу в оренду земельної ділянки площею 6,5 га, у тому числі: з них на території Миколаївської міської ради 2,2 га, у тому числі 2,0 га ріллі резервного фонду Миколаївської міської ради, 0,2 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу, на території Бродківської сільської ради 4,3 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу.

Договір укладено на 20років під розширення кар`єру піску для розробки Південно-Тростянецького родовища піску земельну ділянку загальною площею 6,5 га, з них: на території Миколаївської міської ради 2,2 га, у тому числі 2,0 га ріллі резервного фонду Миколаївської міської ради в оренду терміном на 5 років, 0,2 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу в оренду терміном на 20 років, на території Бродківської сільської ради 4,3 га лісів І групи Стрийського держлісгоспу терміном в оренду на 20 років (п. 7 договору).

Згідно з п.14 договору цільове призначення ділянки землі несільськогосподарського призначення землі промисловості.

04.10.2007 між Миколаївською РДА та ТОВ «Агробудсервіс» складено Акт приймання-передачі земельної ділянки площею 6,5га (том 1,а.с. 29).

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно(том 1,а.с. 66-67) 09.07.2019 на земельну ділянку за кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га зареєстровано право комунальної власності в особі Миколаївської РДА та право оренди ТОВ «Агробудсервіс» на підставі договору оренди №32/1 від 18.09.2007.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.11.2019 земельна ділянка за кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га сформована та зареєстрована 08.10.2019, право власності-комунальна, категорія земель-землі промисловості, власник Миколаївська РДА(том 1,а.с. 30-32).

Листом №257 від 10.09.2019 Львівська державна лісовпорядна експедиція повідомила директора ДП «Стрийське лісове господарство» про те, що надані підприємством матеріали топографічної зйомки лісових земельних ділянок за конфігурацією, розміром та розташуванням відповідають лісовпорядним матеріалам кварталів 84 та 85 Роздільського лісництва ДП «Стрийський лісгосп» (том 1,а.с. 73).

12.11.2019 ДП «Стрийське лісове господарство» подало до Львівської обласної прокуратури заяву №339 про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 362, ч. 2 ст. 366 КК України за фактом незаконного вилучення земель державного лісового фонду ДП «Стрийський лісгосп» загальною площею 4,3га, що спричинило тяжкі наслідки державним інтересам (том 1.а.с. 36-38).

14.11.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №42019140000001134 ч. 2 ст. 364 КК України за фактом зловживання службовим становищем, що призвело до незаконного вилучення земель державного лісового фонду ДП «Стрийський лісгосп» загальною площею 4,3га.

Відповідно до висновку експерта № 10/7/120 від 18.02.2020, складеного за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної в межах вищезгаданого кримінального провадження №42019140000001134, встановлено, що підписи від імені голови Миколаївської РДА - Кіндрацького В., що містяться у розпорядженні № 169 від 11.05.2007, договорі № 32/1 від 18.09.2007 та акті приймання-передачі земельної ділянки від 04.10.2007, виконано іншою особою з наслідуванням досліджуваного підпису(том 1,а.с. 45-65).

Відповідно до листа №02-778 від 24.02.2020 Державної екологічної інспекції у Львівській області, адресованого начальнику Управління стратегічних розслідувань у Львівській області та старшому слідчому СУ ГУНП у Львівській області, який складений за результатами перевірки правомірності надання земельної ділянки площею 6,5га на території Бродківської СР та Миколаївської міської ради, інспекцією встановлено, що всупереч вимогам п.7 ст.122, п.9 ст.149 ЗКУ Миколаївською РДА незаконно передано ТОВ «Агробудсервіс» у користування оренду земельну ділянку площею 6,5га на території Бродківської СР та Миколаївської міської ради із земель лісового фонду ліси І групи Стрийського держлісгоспу, що перебували у користуванні ДП «Стрийське лісове господарство» (Роздільське лісництво, виділ №№1-6, кв.84), внаслідок чого неправомірно виведено із лісогосподарського використання ділянку площею 4,5 га (том 1.а.с 41-44).

Факт розташування земельної ділянки площею 4,3га за кадастровим номером №4623081200:12:000:0280(територія Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади) на землях лісового фонду підтверджується топографічною зйомкою ситуаційним планом території, складеним ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

Листом №261 від 16.10.2020 ДП «Стрийське лісове господарство» повідомило прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623081200:12:000:0280 площею 4,3га, незаконно надана в користування ТОВ «Агробудсервіс» с.Тростянець Миколаївського району під розширення кар`єру піску для розробки Південно-Тростянецького родовища, так як відповідно до матеріалів лісопорядкування та графічних матеріалів вказана земельна ділянка відноситься до земель державного лісового фонду вид. 1-6 кварталу 84 Роздільського лісництва ДП «Стрийський лісгосп». Дана земельна ділянка в встановленому законом порядку із земель державного лісового фонду не вилучалася та не змінювалося її цільове призначення (том 1.а.с. 68).

До вказаного листа долучено копію проекту формування та розвитку лісового господарства Роздільського лісництва ДП «Стрийський лісгосп» 2010року, акт від 01.12.2010 з детальним переліком площ земель ДП «Стрийське лісове господарство» в межах Миколаївського району станом на 01.12.2010 в розрізі територій сільських, селищних та міської рад, копію планшету лісовпорядкування Роздільського лісництва ДП «Стрийське лісове господарство»(том 1,а.с. 69-72).

За результатами проведеної Управлінням з контролю за використанням та охороною земель ГУ Держгеокадастру у Львівській області перевірки дотримання вимог земельного законодавства перевірки складено відповідний Акт перевірки від 28.02.2020 №108-ДК/75/АП/09/01/-20(том 1,а.с.92-95).

У вказаному акті зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 4623081200:12:000:0280 розташована на території Тростянецької ОТГ, в межах гірничого відводу Південно-Тростянецького родовища пісків, на території існуючого кар`єру, займає центральну його частину; згідно з інформацією з листа ДП «Стрийське лісове господарство» №23 від 16.01.2017 земельні ділянки із користування ДП «Стрийське лісове господарство» не вилучались; листом від 30.01.2020 №10-13-0.27-57/108-20 відділ у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області підтвердив, що з 1996 року по 30.01.2020 землі лісового фонду із користування ДП «Стрийське лісове господарство» з метою їх подальшої передачі ТзОВ «Агробудсервіс» не вилучались. З 1996 року по даний час площа земель лісового фонду ДП «Стрийське лісове господарство» на території Миколаївського району зменшилась на 5,1932 га, за рахунок вилучення земель лісового фонду у користування ІІ1БД-38 та ДП «Львівгазвидобування». Крім вилучень вищевказаних 2 ділянок загальною площею 5,1932 га із земель лісового фонду, інших ділянок із земель лісового фонду з користування ДП «Стрийське лісове господарство» на території Миколаївського району з 1996 року станом на 30.01.2020 в установленому законодавством порядку не відбувалось;факт розташування земельної ділянки площею 4,3 га за кадастровим номером 4623081200:12:000:0280 на землях лісового фонду підтверджується також топографічною зйомкою - ситуаційним планом території складеним ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»; згідно з листом відділу у Миколаївському районі ГУ Держгеокадастру у Львівській області від 05.02.2020 №13-0.27-70\108-20 в книзі реєстрації договорів оренди землі на території Бродківської сільської ради запис про реєстрацію договору оренди землі №32/1 від 18.09.2007 (зареєстрований за номером 04:06:456:000016) відсутній.

Державне агентство лісових ресурсів України в листі від 19.06.2022 №12-11/3991-20 повідомило, що Держлісагентство не погоджувало вилучення (викуп) земельної ділянки лісогосподарського призначення із зміною цільового призначення площею 4,3га, яка знаходиться у постійному користуванні ДП «Стрийське лісове господарство» (Роздільське лісництва, квартал 84, виділи 1-6) з метою передачі її в оренду ТОВ «Агробудсервіс» під розширення кар`єру піску для розробки Південно-Тростянецького родовища піску (том 1,а.с. 89-90).

Листом №05/1-2019 вих-20 від 15.05.2020 прокурор Прокуратури Львівської області звернувся до Кабінету Міністрів України про надання інформації щодо обізнаності про факт вибуття земельної ділянки та вжиті заходи до її повернення(том 1.а.с 76-77).

Згідно з листом Кабінету Міністрів України від 26.05.2020 в органу відсутня інформація та документи щодо зазначених у листі фактів та обставин у кримінальному провадженні, про які стало відомо з листа прокуратури. Водночас, стосовно вжиття заходів реагування з метою захисту порушених інтересів держави повідомлялось, що лист прокуратури надіслано до Міністерства юстиції України, Держлісагентства України та Держгеокадастру України для розгляду у встановленому порядку(том 1,а.с. 78).

З метою уточнення позиції Кабінету Міністрів України, щодо вжиття заходів представницького характеру за даним фактом прокуратурою Львівської області повторно 04.08.2020 скеровано лист (том 1,а.с. 79), на який 15.09.2020 отримано відповідь від Міністерства юстиції України про те, що їм стало відомо про випадок вибуття земельної ділянки із державної власності з інформації ГУ Держгеокадастру у Львівській області (акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 28.02.2020) та у випадку звернення органами прокуратури до суду щодо повернення земельної ділянки, останніми буде забезпечено представництво інтересів Кабінету Міністрів України в судовому процесі(том 1.а.с. 81-83).

01.10.2020 обласною прокуратурою втретє скеровано лист на адресу Кабінету Міністрів України про надання інформації щодо вжитих саме Кабінетом Міністрів України заходів спрямованих на поновлення порушених інтересів держави(том 1.а.с 85).

09.10.2020 вказаний лист прокуратури скеровано для розгляду до Міністерства юстиції України, Держлісагентства України та Держгеокадастру України(том 1.а.с. 87).

Листом №1/1-200 вих-20 від 03.11.2020 Львівська обласна прокуратура повідомила Кабінет Міністрів України та ДП «Стрийське лісове господарство» про звернення з позовом до суду(том 1.а.с. 96).

При перегляді рішення місцевого господарського суду судова колегія Західного апеляційного господарського суду керувалась наступним:

Предметом розгляду даної справи є заявлені в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та ДП «Стрийське лісове господарство» вимоги прокурора до Миколаївської РДА, ТОВ «Агробудсервіс» про усунення перешкоди у здійсненні КМУ права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі КМУ з правом постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство» із незаконного володіння Миколаївської РДА та з користування ТОВ «Агробудсерівіс».

Під час апеляційного перегляду даної справи ухвалою від 12.10.2020 апеляційний суд задоволив клопотання Львівської обласної прокуратури про заміну учасника справи його правонаступником та замінено позивача1 у даній справі Кабінет Міністрів України його правонаступником - Львівською обласною державною адміністрацією.

При прийнятті вказаної ухвали апеляційний суд виходив з того, що з 27.05.2021 набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яким внесено зміни до ч.8 ст. 122, 149 ЗК України, відповідно до якої КМ України не є розпорядником земель державного лісового фонду, а згідно з ч. 5 вказаної статті питання розпорядження землями даної категорії віднесено до компетенції обласних державних адміністрацій.

При поданні позову як на наявність підстав для представництва інтересів держави в особі КМ України та ДП «Стрийський лісгосп» прокурор вказував на бездіяльність позивачів як компетентних органів, оскільки ними не вжито достатніх заходів, в тому числі позовного характеру, щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність з моменту, коли їм стало відомо про незаконне її вибуття з державної власності.

При прийнятті оскаржуваного рішення, надаючи оцінку правомірності звернення прокурора з даним позовом до суду, суд першої інстанції дійшов висновку, що прокурор належним чином обґрунтував, у чому полягає порушення інтересів держави, визначив двох належних позивачів, а також дотримався порядку повідомлення, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Апелянт не погодився з такими висновками суду першої інстанції та вказує, що згідно ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру» не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній- ДП «Стрийське лісове господарство», а тому посилаючись на постанови Верховного Суду від 04.01.2021 у справі №911/1150/20, від 15.09.2020 у справі №911/551/19, скаржник вважає, що наявні підстави для залишення заявленого позову без розгляду.

Щодо наявності чи відсутності підстав для звернення прокурора у даній справі з позовом в інтересах ДП «Стрийське лісове господарство» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно із частиною третьою статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у справах №5023/10655/11, №915/478/18, №587/430/16-ц).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацами першим та другим частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Абзац третій частини третьої цієї статті передбачає заборону здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань.

Отже, заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

При цьому, слід звернути увагу, що відповідно до норм частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У контексті цього засадничого положення відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави(така правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.07.2021 у справі №911/2169/20).

У зв`язку з цим позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог. Дана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц.

Відтак, зважаючи на наведені вище правові позиції суду касаційної інстанції, норми чинного законодавства України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства "Стрийське лісове господарство" та вважає помилковими висновки суду першої інстанції про задоволення позову, поданого прокурором в інтересах держави в особі державного підприємства, оскільки у даному випадку такий позов саме в інтересах державного підприємства підлягає залишенню без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України(аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.07.2022 у справі № 915/1164/21).

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції переглядає по суті лише позовні вимоги прокурора, подані в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, який, як зазначено вище, в подальшому замінений на Львівську обласну державну адміністрацію.

Як вбачається із суті заявлених позовних вимог, прокурор посилається на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га з постійного користування ДП «Стрийське лісове господарство» у встановленому порядку не вилучалась; підпис голови Миколаївської РДА на розпорядженні № 169 від 11.05.2007 та на договорі оренди землі № 32/1 від 18.09.2007 підроблений; договір оренди землі № 32/1 від 18.09.2007 не зареєстрований у встановленому законом порядку; державна реєстрація права комунальної власності і права користування (оренди) земельною ділянкою здійснені на підставі підроблених документів, виданих від імені неповноважного органу; земельна ділянка не може належати органу державної влади - Миколаївській РДА на праві комунальної власності в силу закону, оскільки право комунальної власності реалізують органи місцевого самоврядування від імені відповідних територіальних громад.

У державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій, державних органів приватизації, центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, відповідно до закону (частини перша, друга статті 84 ЗК України, у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі).

Відповідно до статті 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно з ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до статей 16, 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень. Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.5 Прикінцевих Положень ЛК України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Як зазначено в Постанові Великої Палати Верховного суду від 23.10.2019 у справі № 488/402/16-ц 14-564цс19 відповідно до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Відтак, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховувати пункт 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» ЛК України.

Лісовий кодекс України було доповнено розділом VIII «Прикінцеві положення» Законом України від08.02.2006 року №3404-ІV «Про внесення змін до Лісового кодексу України» який набрав чинності 29.03.2006 року і його положення не мають зворотної дії в часі (постанова Верховного суду України від 16.12.2015 № 6-2510цс15).

Таким чином, належними доказами обставин землекористування лісогосподарськими підприємствами з 29.03.2006 року можуть бути планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Враховуючи що колегія суддів у даній справі дійшла висновку про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Державного підприємства "Стрийське лісове господарство" та залишення в цій частині позову без розгляду, - обставини наявності чи відсутності у цього лісогосподарського підприємства права на спірну земельну ділянку в межах даної справи не встановлюється.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 ЗК України (в редакції на момент прийняття розпорядження №169 від 11.05.2007 та на час укладення договору оренди землі від 18.09.2007) до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

Статтею 56 ЗК України передбачено, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів місцевого самоврядування та органів виконавчої влади можуть безоплатно або за плату передаватись у власність замкнені земельні ділянки лісогосподарського призначення загальною площею до 5 гектарів у складі угідь селянських, фермерських та інших господарств.

Громадяни і юридичні особи в установленому порядку можуть набувати у власність земельні ділянки деградованих і малопродуктивних угідь для залісення.

Згідно з ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ст. 27 Лісового кодексу України передання у власність, надання в постійне користування для нелісогосподарських потреб земельних лісових ділянок, що перебувають у державній власності, належить до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин.

Згідно з п. 7 ст. 122 ЗК України (в редакції на момент прийняття розпорядження №169 від 11.05.2007 та на час укладення договору оренди землі від 18.09.2007) Кабінет Міністрів України надає земельні ділянки із земель державної власності у постійне користування юридичним особам у випадках, визначених статтями 149,150 цього Кодексу.

Частиною 9 ст. 149 ЗК України передбачено (чинної станом на момент винекнення спірних правовідносин), що Кабінет Міністрів України вилучає земельні ділянки державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси площею понад 1 гектар для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення, крім випадків, визначених частинами п`ятою - восьмою цієї статті, та у випадках, визначених статтею 150 цього Кодексу.

Таким чином, відповідно до вищевказаних вимог, на момент виникнення спірних правовідносин надання земельних ділянок із земель лісового фонду належало до повноважень Кабінету Міністрів України.

Повноваження районних державних адміністрацій у сфері лісових відносин передбачені ст. 32 ЛК України, згідно з якою районні державні адміністрації у сфері лісових відносин на їх території: 1) забезпечують реалізацію державної політики у сфері лісових відносин; 2) беруть участь у розробленні та забезпеченні виконання регіональних (місцевих) програм з охорони, захисту, використання та відтворення лісів; 3) передають у власність, надають у постійне користування для нелісогосподарських потреб земельні лісові ділянки площею до 1 гектара, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення та припиняють права користування ними; 4) приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у державній власності, у межах сіл, селищ, міст районного значення; 5) беруть участь у здійсненні заходів щодо охорони і захисту лісів, ліквідації наслідків стихійних явищ, лісових пожеж, залучають у встановленому порядку до цих робіт населення, транспортні й інші технічні засоби та обладнання; 6) вносять у встановленому порядку пропозиції про обмеження або тимчасове припинення діяльності підприємств, установ та організацій у разі порушення ними лісового законодавства; 7) вирішують інші питання у сфері лісових відносин відповідно до закону.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у Микоївської РДА повноважень на передачу в оренду земельної ділянки площею 4,3 га лісів.

Поряд з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, 09.07.2019 на земельну ділянку за кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га зареєстровано право комунальної власності в особі Миколаївської РДА.

Водночас, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації» місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади, а відтак спірна земельна ділянка не може належати органу державної влади - Миколаївській РДА на праві комунальної власності в силу закону, оскільки місцева державна адміністрація є місцевим органом державної виконавчої влади і входить до системи органів державної виконавчої влади, в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

При цьому, колегія суддів також враховує наявний в матеріалах справи висновок експерта № 10/7/120 від 18.02.2020, складеного за результатами почеркознавчої експертизи, проведеної в межах кримінального провадження №42019140000001134, яким встановлено, що підписи від імені голови Кіндрацького В. Миколаївської РДА, що містяться у розпорядженні № 169 від 11.05.2007, договорі № 32/1 від 18.09.2007 та акті приймання-передачі земельної ділянки від 04.10.2007, виконано іншою особою з наслідуванням досліджуваного підпису.(том 1,а.с. 45-65).

Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі № 924/497/19 вказав, що при вирішенні господарських спорів може бути досліджений і висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної. Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (така ж правова позиція щодо можливості використання в господарському судочинстві висновку експерта, наданого в межах кримінального провадження, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.11.2019 у справі №918/204/18).

Отже, зазначений висновок підтверджує доводи прокурора про те, що розпорядження № 169 від 11.05.2007 та договір оренди № 32/1 від 18.09.2007 містить ознаки підроблення. Крім того, як вбачається з матеріалів даної справи, в книзі реєстрації договорів оренди землі на території Бродківської сільської ради запис про реєстрацію договору оренди землі №32/1 від 18.09.2007 (зареєстрований за номером 04:06:456:000016) відсутній, чим, в свою чергу, порушено вимоги пунктів 13, 14 Порядку реєстрації договорів оренди землі, затвердженого постановою КМ України №2073 від 25.12.1998.

З урахуванням наведених вище обставин справи колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що внаслідок незаконних дій відповідачів здійснено неправомірне вилучення земель лісогосподарського призначення державної форми власності.

Посилання апелянта що таке вилучення земель з лісового фонду відбулось на підставі постанови Верховної Ради України від 12.07.2001 №2668-ІІІ «Про вилучення і надання земельних ділянок для несільськогосподарських потреб та попереднє погодження місць розташування об`єктів», п.6 якої попередньо погоджено місце розташування земельної ділянки під розширення Тростянецького кар`єру піску ТОВ «Агробудсервіс» на землях резервного фонду Миколаївської міської ради (2,0га ріллі) та Стрийського держлісгоспу (4,5га лісів І групи) Миколаївського району Львівської області, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки цією постановою лише попередньо погоджено відповідачу2 місце під розширення кар`єру на спірній ділянці.

Доказів надання спірної ділянки товариству в порядку, передбаченому чинним на момент прийняття зазначеної постанови законодавством, зокрема ст.ст.19, 22, 31, 32, 34 ЗК України, до матеріалів справи не додано.

Посилання апелянта на те, що оскільки з 27.05.2021 КМУ не є розпорядником спірної земельні ділянки, виконання оскаржуваного рішення про усунення перешкод у здійсненні права користуванні та розпорядження КМУ шляхом її повернення на користь держави в особі КМУ суперечитиме закону, колегія суддів також відхиляє як необгрунтовані, так як ухвалою від 12.10.2020 апеляційний суд задоволив клопотання прокурора про заміну учасника справи його правонаступником та замінено позивача1 у даній справі Кабінет Міністрів України його правонаступником - Львівською обласною державною адміністрацією.

Відповідно до частини 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником).

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.08.2020 у справі № 917/1339/16).

Більше того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18). Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Щодо доводів скаржника про відсутність судових рішень про визнання недійсним договору № 32/1 від 18.09.2007 чи скасування державної реєстрації права комунальної власності в особі Миколаївської РДА колегія суддів зазначає таке.

Способи захисту прав на земельні ділянки передбачено положеннями статті 152 ЗК України, згідно з частиною 2 якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (стаття 391 ЦК України).

У статтях 2, 5 ГПК України закріплений принцип ефективності захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави, відповідно до якого застосовуваний судом спосіб захисту цивільного права має відповідати критерію ефективності. Тобто, цей спосіб має бути дієвим, а його реалізація повинна мати наслідком відновлення порушених майнових або немайнових прав та інтересів особи.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання цього принципу є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

У постанові від 06.07.2022 у справі №915/1164/21 Верховний Суд вказав, що огляду на встановлені статтею 152 ЗК України способи захисту прав на земельні ділянки та визначені статтями 2, 5 ГПК України вимоги щодо ефективності способу захисту права і законного інтересу, позивач у спорі про захист прав (законного інтересу) на земельну ділянку може пред`явити будь - яку позовну вимогу, а суд може захистити порушене право (законний інтерес) у заявлений спосіб за умови, що такий спосіб захисту прав (законного інтересу) на земельну ділянку, обраний позивачем, відновлює (захищає) порушене право (законний інтерес) позивача або нівелює негативні для нього наслідки у зв`язку з порушенням права (законного інтересу), тобто, є ефективним способом захисту і виключає у подальшому необхідність пред`явлення інших позовів для захисту (відновлення) порушеного права (законного інтересу).

Позов про витребування земельної ділянки, так і позов про повернення земельної ділянки мають своїм наслідком відібрання (витребування, зобов`язання повернути) спірної земельної ділянки від набувача (власника або володільця) та повернення її належному власнику (користувачу). Тобто, вимога про повернення земельної ділянки може бути заявлена в разі, якщо земельна ділянка на момент пред`явлення позову за рішенням органу передана у володіння чи користування іншій особі в незаконний спосіб.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16 (провадження № 14-208цс18, пункти 85, 86), від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74) та інших.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 лютого 2020 року по справах № 911/3311/17, № 911/3574/17, 911/3897/17 та від 03 вересня 2020 року у справі № 911/3449/17 також сформульований висновок про те, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням положень ЗК України та ЛК України треба розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади; у такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Відтак твердження скаржника про обрання прокурором неналежного способу захисту порушеного права держави шляхом заявлення вимоги про усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією як уповноваженим органом права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації апеляційний суд відхиляє як безпідставні та такі, що спростовуються вищенаведеними правовими позиціями касаційного суду.

Таким чином оформлення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення державної форми власності як комунальну власність з порушенням положень ЗК України та ЛК України, слід розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що дана земельна ділянка у встановленому законом порядку із земель державного лісового фонду не вилучалась, не змінювалось її цільове призначення, з державної власності не вибувала, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обгрунтованість вимог прокурора та наявність підстав для їх задоволення в частині усунення перешкод у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження спірною земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації.

Водночас, з урахуванням встановленого судом порушення прокурором порядку звернення з позовом інтересах держави в особі державного підприємства, апеляційний суд дійшов висновку, що позов заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Стрийське лісове господарство слід залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Висновок апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Статтею 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ТОВ Агробудсервіс належить задоволити частково, рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 скасувати частково, позов Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Стрийське лісове господарство- залишити без розгляду, позов Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації задоволити частково, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 в наступній редакції:

"2.Усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації".

Пункти 3, 4 (щодо стягнення судового збору) резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 залишити без змін.

Судові витрати в суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог заявлених в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації, згідно з ст.129 ГПК України сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги слід залишити за скаржником(відповідачем).

Керуючись ст.ст. 86,129, 226, 236, 254, 269, 270, 275, 277, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агробудсервіс від 09.06.2021 (вх. суду від 11.06.2021 №01-05/2013/21) - задоволити частково.

2.Рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 скасувати частково.

Позов Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства Стрийське лісове господарство- залишити без розгляду.

Позов Заступника керівника Львівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Львівської обласної державної адміністрації задоволити частково, виклавши п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 в наступній редакції:

« 2.Усунути перешкоди у здійсненні Львівською обласною державною адміністрацією права користування та розпорядження земельною ділянкою лісогосподарського призначення з кадастровим №4623081200:12:000:0280 площею 4,3 га, що розташована на території Тростянецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, шляхом її повернення на користь держави в особі Львівської обласної державної адміністрації».

Пункти 3, 4 резолютивної частини рішення Господарського суду Львівської області від 11.05.2021 у справі №914/2974/20 залишити без змін.

3.Судовий збір за перегляд справи у суді апеляційної інстанції - покласти на скаржника.

4.Матеріали справи №914/2974/20 повернути до суду першої інстанції.

5.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.08.2022

Головуючий суддя Т.Б. Бонк

суддя С.М. Бойко

суддя Г.Г. Якімець