Постанова

від 14.08.2022 по справі 910/11245/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2022 р. Справа№ 910/11245/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Владимиренко С.В.

за участю:

секретаря судового засідання Звершховської І.А.,

представників сторін:

від позивача: Уразгільдєєв Т.Н.,

від відповідача: Моргунова І.С. (директор),

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем Експрес.уа»

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 (повний текст складено 05.10.2021)

у справі № 910/11245/21 (суддя Бондарчук В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем Експрес.уа»

про стягнення 683 609,98 грн,-

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

13.07.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрпродукт» (далі - ТОВ «Укрпродукт») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем Експрес.уа» (далі - ТОВ «Понтем Експрес.уа») штрафні санкції та інфляційні втрати за договором поставки №2703-2020УП від 27.03.2020.

До поданої заяви ТОВ «Укрпродукт» додало:

договір поставки №2703-2020УП від 27.03.2120;

додаток №1 «Реєстр видаткових накладних»;

довідка АТ «Перший Український Міжнародний №МРL-07/8/139 від 11.02.2021 з додатком;

додаток №2 Розрахунок пені;

додаток №3 Розрахунок інфляційний втрат;

додаток №4 Розрахунок 3% річних;

досудова претензія;

видаткові та товаро-транспортні накладні (згідно реєстру):

- додаток №1 (03/20-05/20) на 186 арк.

- додаток №2 (06/20) на 150 арк.

- додаток №3 (07/20) на 224 арк.

- додаток №4 (08/20) на 172 арк.

- додаток №5 (09/20) на 173 арк.

- додаток №6 (10/20) на 209 арк.

- додаток №7 (11/20) на 201 арк.

- додаток №8 (12/20-01/21) на 243 арк.

Процесуальні додатки:

доказ сплати судового збору (платіжне доручення №216 від 01.06.2021 та №229 від

29.06.2021);

довіреність від 12.05.2021 (оригінал);

докази направлення копії позову та доданих до нього документів на адресу відповідача (накладна, фіскальний чек та опис вкладення у цінний лист від 13.07.2021).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 позовну заяву ТОВ «Укрпродукт» до ТОВ «Понтем Експрес.УА» про стягнення заборгованості залишено без руху. Встановлено ТОВ «Укрпродукт» строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

02.08.2021 ТОВ «Укрпродукт» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просило стягнути з ТОВ «Понтем Експрес.уа» штрафні санкції та інфляційні втрати за договором поставки №2703-2020УП від 27.03.2020 в розмірі 683 609,98 грн, що складається з 346 498,97 грн пені, 88 754,97 грн 3% річних та 248 356,04 грн інфляційних втрат.

Копія вказаної позовної заяви направлена позивачем відповідачеві 02.08.2021 (фіскальний чек, накладна та опис вкладення у цінний лист від 02.08.2021).

В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Укрпродукт вказує на неналежне виконання ТОВ «Понтем Експрес.уа» зобов`язань за договором поставки №2703-2020УП від 27.03.2020.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 позовні вимоги ТОВ «Укрпродукт» задоволено. Стягнуто з ТОВ «Понтем Експрес.уа» на користь ТОВ «Укрпродукт» пеню у розмірі 346 498,97 грн, 3% річних в сумі 88 754,97 грн, інфляційні втрати у розмірі 248 356,04 грн та судовий збір в сумі 10 254,15 грн.

Приймаючи до уваги надані позивачем та відповідачем докази у справі, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Укрпродукт» до ТОВ «Понтем Експрес.уа» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих за період з 03.04.2020 по 15.02.2021 на суму боргу з урахуванням здійснення відповідачем оплат.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2021, ТОВ «Понтем Експрес.уа» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ТОВ «Понтем Експрес.уа» вказує, що господарський суд першої інстанції не встановив усіх обставин, які мають важливе значення під час винесення рішення у справі, та не дослідив всі умови договору та необхідні документи, зокрема, але не виключно, наявні у позивача та в матеріалах справи, для правильного розрахунку штрафних санкції, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення, яке підлягає скасуванню.

Скаржник вважає, що в оскаржуваному рішенні суд дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Укрпродукт» до ТОВ «Понтем Експрес.уа» про стягнення пені у розмірі 346 498,97 грн, 3% річних в сумі 88 754,97 грн та інфляційних втрат у розмірі 248 356,04 грн, нарахованих за період з 03.04.2020 по 15.02.2021 на суму боргу з урахуванням здійснення відповідачем оплат.

Наведені вище обставини та порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, на думку апелянта, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення, яким у задоволенні позовних вимог ТОВ «Укрпродукт» має бути відмовлено в повному обсязі.

Скаржник зазначає, що позивач не додав до позовної заяви жодного письмового замовлення на поставку товару за кількістю, асортиментом та строками поставки (враховуючи, що строк поставки не встановлений договором) та не скористався передбаченим п. 2.2 договору правом на призупинення або припинення відвантаження товару.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» вважає, що документи, а саме видаткові накладні, надані позивачем як підтвердження отримання відповідачем товару, не є достовірними.

На думку скаржника, ТОВ «Укрпродукт» не виконувало вимог договору, а саме п. 1.6, та не надавало йому видаткові накладні (оригінали яких у нього відсутні і досі), а тому ТОВ «Понтем Експрес.уа» не порушувало строки оплати товару.

Апелянт вважає, що позивач не надав жодної довіреності на приймання товару уповноваженою особою покупця (відповідача), а надані позивачем видаткові накладні, що лягли в основу оскаржуваного рішення, не були підписані ані директором відповідача, ані іншою уповноваженою особою.

Також скаржник вказує, що суд проігнорував клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, враховуючи, що скаржник зазначав про те, що документи, які надані позивачем як докази порушення ТОВ «Понтем Експрес.уа» умов договору, є сумнівними і ТОВ «Понтем Експрес.уа» не має можливості оцінити їх дійсність без витребування та ознайомлення з оригіналами, та не виключає необхідності проведення експертиз.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11245/21. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ТОВ «Понтем Експрес.уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 до надходження матеріалів справи №910/11245/21

24.01.2022 матеріали справи №910/11245/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 поновлено ТОВ «Понтем Експрес.уа» пропущений строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Понтем Експрес.уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі № 910/11245/21; зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/11245/21 до закінчення його перегляду у суді апеляційної інстанції; розгляд справи призначено на 02.03.2022.

У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 (Указ Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ) судове засідання у цій справі, призначене на 02.03.2022, не відбулось.

Наказом голови суду від 03.03.2022 №10 зупинено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Указами Президента України № 133/2022 від 14.03.2022, затверджений Законом України від 15.03.2022 № 2119-IX, №259/2022 від 18.04.2022, затверджений Законом України від 21.04.2022 № 2212-IX продовжено строку дії воєнного стану.

Наказом голови суду від 31.03.2022 №11 відновлено здійснення судочинства Північним апеляційним господарським судом.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022, після виходу судді Євсікова О.О. з лікарняного (з 04.04.2022 по 22.04.2022 включно), призначено судове засідання на 06.06.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.06.2022 відкладено судове засідання на 04.07.2022.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Попікова О.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Владимиренко С.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.07.2022 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Понтем Експрес.уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/11245/21 до провадження у визначеному складі суду.

04.07.2022 колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні до 25.07.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.07.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О. судді Владимиренко С.В., Корсак В.А. (у зв`язку з відпусткою судді Попікової О.В.).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2022 прийнято апеляційну скаргу ТОВ «Понтем Експрес.уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/11245/21 до провадження у визначеному складі суду.

25.07.2022 колегією суддів оголошено перерву у судовому засіданні до 27.07.2022 на підставі ст. 216 ГПК України.

26.07.2022 засобами електронного зв`язку надійшло клопотання від директора ТОВ «Понтем Експрес.уа» Моргунової І.С. про витребування оригіналів документів та додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду від 05.10.2021 у справі №910/11245/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.07.2022 задоволено клопотання директора ТОВ «Понтем Експрес.уа» Моргунової І.С. про витребування оригіналів документів. Відкладено судове засідання на 15.08.2022. Зобов`язано ТОВ «Укрпродукт» надати до Північного апеляційного господарського суду (для огляду у судовому засіданні) оригінали додатків до позовної заяви від 13.07.2021 вх. №11245/21 (в т.ч. накладні та товарно-транспортні накладні на поставку товарів за договором №2703-2020УП від 27.03.2020).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.08.2022, прийнятою у судовому засіданні, відмовлено у задоволенні поданої ТОВ «Укрпродукт» заяви про відвід колегії суддів.

Позиції учасників справи.

Від ТОВ «Укрпродукт» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

ТОВ «Понтем Експрес.УА» надало додаткові пояснення до апеляційної скарги, у яких не погоджується з розрахунком штрафних санкцій позивача. Зокрема, ТОВ «Понтем Експрес.уа» вважає, що строк оплати поставленого за заявкою товару має обраховуватись від дати виконання заявки, а не з дати кожної окремої видаткової накладної.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» вказує, що при укладання договору з позивачем для нього було принциповою умовою здійснювати оплату товару після повного виконання заявки.

На думку ТОВ «Понтем Експрес.уа», позивач не довів строки, з яких починається зобов`язання ТОВ «Понтем Експрес.уа» оплатити товар, а суд першої інстанції трактував умови договору на свій розсуд, а не так, як вони зазначені у договорі.

Також скаржник вказує, що оплата товару мала бути здійснена на підставі рахунків-фактур, наданих продавцем, які позивач не надав.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» вважає, що господарський суд першої інстанції не надав оцінку доводам відповідача про те, що надані позивачем видаткові накладні не підписані уповноваженим представником ТОВ «Понтем Експрес.уа».

У додаткових поясненнях щодо дати створення файлів, наданих відповідачем в якості заявок, відповідач вказує, що не важливо, якою датою створена заявка, навіть якщо вона створена в день подачі її в якості доказу - важливо, що вона повністю відповідає тій заявці, яку відповідач надав позивачу для поставки товару.

Щодо укладення мирової угоди за пропозицією позивача ТОВ «Понтем Експрес.уа» вказує, що не визнає позовні вимоги у повному обсязі і згідно з умовами договору зобов`язання з оплати товару не настали взагалі.

Відповідач зазначає, що оплата за договором здійснюється після виконання заявок та на підставі видаткових накладних. Вказує, що заявки позивачем не подані взагалі, а дійсність видаткових накладних оспоюється відповідачем.

ТОВ «Укрпродукт» надало пояснення щодо виконання ухвали суду від 27.07.2022 про витребування оригіналів документів, у якому повідомило, що вимоги суду про надання до суду оригіналів додатків до позовної заяви від 13.07.2021 вх. №11245/21 (в т.ч. накладних та товарно-транспортних накладних на поставку товарів за договором №2703-2020УП від 27.03.2020) є фізично неможливим внаслідок повної тимчасовою окупації російськими окупаційними військами міста Маріуполь, в якому розташовувався офіс ТОВ «Укрпродукт» до моменту початку військової агресії російської федерації проти України. Факт повної тимчасовою окупації російськими окупаційними військами міста Маріуполь є загальновідомим та не підлягає додатковому доказуванню.

Окремо ТОВ «Укрпродукт» звертає увагу, що відповідач у письмових поясненнях від 19.07.2022 №19/1 повністю визнав факти співпраці з позивачем щодо постачання продуктів харчування кінцевим споживачам. Зауважень з посиланням на належні та допустимі докази щодо неповного або неналежного виконання договору з боку позивача відповідач не зазначає. Крім того, в судовому засіданні, яке відбулось 27.07.2022, директор ТОВ «Понтем Експрес.уа» визнала, що товар був поставлений у визначені пункти приймання-передачі, а отриманням товару займався уповноважений представник відповідача.

Додатково ТОВ «Укрпродукт» зауважує, що у випадку незгоди з будь-якою поставкою щодо повноти або дати її виконання відповідач має можливість надати належні та допустимі докази, зокрема видаткові накладні за договором поставки (UA-2019-12-28-001366-с), на який посилається відповідач в своїх поясненнях.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

27.03.2020 ТОВ «Укрпродукт» (продавець) та ТОВ «Понтем Експрес.уа» (покупець) уклали договір поставки №2703-2020УП (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого продавець зобов`язався передати, а покупець прийняти та своєчасно оплатити на умовах даного договору продукцію у кількості, асортименті та за цінами, які визначаються у накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договору.

Видаткова накладна, яка підписана уповноваженими представниками сторін, є узгодженим асортиментом товару, щодо його кількості та ціни у разі відсутності суперечностей з попередньо узгодженими умовами в порядку, передбаченому у п. 1.1 цього договору, і прирівнюється до специфікації (п. 1.2 договору).

Відповідно до п. 1.3 договору право власності на товар, що постачається за цим договором, переходить від продавця до покупця у момент передання товару, що підтверджується підписом покупця у видатковій накладній.

Ціна за одиницю товару встановлюється при поставці кожної окремої партії товару та зазначається у видатковій накладній, яка підписується уповноваженими представниками обох сторін (п. 3.1 договору).

За умовами п. 3.2 договору загальна вартість договору визначається сукупністю проведених відвантажень товару протягом терміну дії договору.

У п. 5.1 договору сторони погодили, що порядок розрахунків зазначається сторонами у п. 5.2 даного договору і може бути такими: попередня оплата; за фактом одержання товару; відстрочення платежу.

Згідно з п. 5.2 договору оплата за відвантажений товар здійснюється покупцем на умовах, якщо іншої не передбачено умовами поставки кожної партії товару, передоплати 20% кожної поставки протягом одного банківського дня з моменту затвердження заявки та її вартості, та 80% протягом 3-х днів з моменту виконання заявки на поставку.

Датою оплати є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п. 5.3 договору).

Приймання товару покупцем здійснюється за вартістю та кількістю згідно видаткової накладної у разі відсутності суперечностей з попередньо узгодженими умовами в порядку, передбаченому у п. 1.1 цього договору, за якістю відповідно до сертифікату якості виробника та/або встановленим стандартам/технічним умовам на даний вид товару. При цьому граничний термін строку використання продуктів харчування на момент їх поставки повинен бути не менше ніж 2/3 строку встановленого для цього товару (п. 6.1 договору).

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку затримок з боку покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором, на користь постачальника покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством.

Строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, до сторін не застосовується (п. 7.6 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного належного його виконання сторонами. Договір вважається подовженим на наступний строк і на тих самих умовах, якщо за 30 днів до закінчення терміну дії договору жодна із сторін письмово не повідомить іншу сторону про припинення дії договору (п. п. 10.1, 10.2 договору).

У період з 30.03.2020 по 16.01.2021 за видатковими та товарно-транспортними накладними ТОВ «Укрпродукт» поставило, а ТОВ «Понтем Експрес.уа» прийняло товар на загальну суму 28 130 103,86 грн.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» за поставлений товар розраховувалось з порушенням встановлених п. 5.2 договору строків, про що свідчить банківська виписка АТ «Перший Український Міжнародний Банк» № MPL-07/8/139 від 11.02.2021.

У зв`язку з порушенням ТОВ «Понтем Експрес.уа» строків оплати за поставлений товар на підставі п. 7.2 договору ТОВ «Укрпродукт» здійснило нарахування пені у розмірі 346 498,97 грн, а також 3% річних у розмірі 88 754,97 грн та інфляційні втрати у розмірі 248 356,04 грн на підставі ст. 625 ЦК України.

До матеріалів справи з позовною заявою ТОВ «Укрпродукт» надало досудову претензію вих. №7 від 28.04.2021, у якій вимагало: протягом 7 банківських днів виконати умови договору щодо оплати дебіторської заборгованості та сплати пені; другий примірник акта звіряння розрахунків, підписаний ТОВ «Понтем Експрес.уа», направити на поштову адресу ТОВ «Укрпродукт». Додатком до цієї претензії вказано акт звіряння розрахунків на одному аркуші у двох примірниках (кожній стороні).

Докази направлення претензії на адресу ТОВ «Понтем Експрес.уа» відсутні.

У позовній заяві ТОВ «Укрпродукт» вказало, що ТОВ «Понтем Експрес.уа» досудову претензію задовольнило в частині сплати суми основного боргу.

В запереченнях у справі ТОВ «Понтем Експрес.уа» проти вимог позову заперечує, просить відмовити у їх задоволенні.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» зазначає, що позивач не додав до позовної заяви жодного письмового замовлення на поставку товару за кількістю, асортиментом та строками поставки (враховуючи, що строк поставки не встановлений договором). Відповідач вказує, що позивач не надав підтвердження ані моменту затвердження заявки на поставку товару та її вартості, ані отримання заявки на певну суму, ані моменту виконання заявки на поставку у повному обсязі.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» вважає, що надані ТОВ «Укрпродукт» видаткові накладні не є достовірними, не були підписані директором підприємства, як зазначено в самих накладних. Вказує, що не має оригіналів видаткових накладних, а отримувало лише товарно-транспортні накладні.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» вважає, що оскільки ТОВ «Укрпродукт» не надавало йому видаткових накладних, то воно строки оплати товару не пропустило, відповідно, відсутнє прострочення оплати за поставлений товар.

У запереченні ТОВ «Понтем Експрес.уа» вказує, що ним було подано клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Додатки до заперечення: копія наказу про призначення Директора; докази направлення відзиву на позовну заяву позивачу; докази отримання ухвали суду.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).

Відповідно до ст. 638 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 180 ГК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

В ч. 3 ст. 180 ГК України визначено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 55 цього Кодексу. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України про договір купівлі-продажу (ст. 265 ГК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Згідно зі ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Щодо вимог про стягнення пені.

У поданій позовній заяві ТОВ «Укрпродукт» просило стягнути з ТОВ «Понтем Експрес.уа») 346 498,97 грн пені.

Виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов`язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення ЦК України (ч. 1 ст. 199 ГК України).

У частині 1 ст. 230 ГК України визначає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За визначенням ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Видами забезпечення виконання зобов`язання за змістом положень ч. 2 ст. 546 ЦК України є неустойка, порука, гарантія, застава, притримання, завдаток, а ч. 2 цієї норми визначає, що договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік забезпечувальних заходів для належного виконання зобов`язання не є вичерпним і сторони, використовуючи принцип свободи договору, передбачений ст. 627 ЦК України, мають право встановити й інші, окрім тих, що передбачені ч. 1 ст. 546 ЦК України, засоби, які забезпечують належне виконання зобов`язання, за умови, що такий вид забезпечення не суперечить закону.

Сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, штрафних санкцій у вигляді пені або штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 ГК України, є можливим, оскільки суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечити виконання господарських зобов`язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання таких зобов`язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов`язань, а не тільки за невиконання грошового зобов`язання.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного суду від 25.06.2018 у справі №912/2483/18, від 23.04.2019 у справі №904/3565/18, від 29.05.2018 у справі №910/23003/16, від 19.09.2019 №904/5770/18.

Умовами п. п. 7.2, 7.6 договору сторони погодили, що у випадку затримок з боку покупця в перерахуванні будь-яких платежів, передбачених цим договором на користь постачальника, покупець сплачує пеню в розмірі офіційно встановленої подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, за кожний день прострочення від суми заборгованості, але в будь-якому випадку не більш встановленої чинним законодавством. Строк, визначений ч. 6 ст. 232 ГК України, до сторін не застосовується.

Суд встановив, що на виконання умов договору поставки у період з 30.03.2020 по 16.01.2021 ТОВ «Укрпродукт» поставило, а ТОВ «Понтем Експрес.уа» прийняло товар, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

За умовами п. 5.2 договору оплата за відвантажений товар здійснюється покупцем на умовах, якщо іншої не передбачено умовами поставки кожної партії товару, передоплати 20% кожної поставки протягом одного банківського дня з моменту затвердження заявки та її вартості, та 80% протягом 3-х днів з моменту виконання заявки на поставку.

ТОВ «Понтем Експрес.уа» здійснювало оплату поставленого товару з порушенням узгоджених сторонами у п. 5.2 договору строків.

З огляду на доводи апеляційної скарги про відсутність затверджених заявок на поставку товару, у зв`язку з чим, на думку скаржника, не було погоджено асортимент, кількість та ціну товару, який поставляється, а відтак, неможливість встановити період прострочення оплати за поставлений товар, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд надав таким доводам належну оцінку.

Колегія суддів з такою оцінкою погоджується та зазначає, що умовами п. 1.2 договору сторони погодили, що видаткова накладна, яка підписана уповноваженими представниками сторін, є узгодженим асортиментом товару, щодо його кількості та ціни у разі відсутності суперечностей з попередньо узгодженими умовами та порядку, передбаченому у п. 1.1 цього договору і прирівнюється до специфікації.

Таким чином, підписання представниками сторін видаткової накладної є підтвердженням погодження асортименту товару, кількості товару та його ціни, відтак відповідно до п. 5.2 договору прострочення оплати за поставлений товар починається через 3 дні з моменту здійснення поставки, яка підтверджується підписаною сторонами видатковою накладною.

Колегія суддів відзначає, що видаткові накладні підписані з боку покупця та скріплені його печаткою, а відтак доводи апеляційної скарги про те, що ці накладні не були підписані ані директором відповідача, ані іншою уповноваженою особою, колегія суддів оцінює критично.

Суд зазначає, що на видаткових накладних з боку покупця, окрім підпису особи, яка прийняла товар, та відтиску печатки Товариства наявний відтиск штампа «директор Моргунова І.», яка як свідчить зміст договору поставки, діє на підставі Статуту та підписала договір з боку покупця - ТОВ «Понтем Експрес.уа», або відтиск штампа «Понтем Експрес Розподільчий Центр».

Наявний у матеріалах справи витяг з ЄДРПОУ свідчить, що Моргунова І.С. - керівник ТОВ «Понтем Експрес.уа» може вчиняти дії від імені юридичної особи, у т.ч. підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо. Наведене свідчить, що директор ТОВ «Понтем Експрес.уа» була уповноважена отримувати від ТОВ «Укрпродукт» товар без довіреності.

Апеляційний господарський суд, з огляду на вказані доводи апеляційної скарги, також відзначає, що згідно з положеннями Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час, коли оформлювалися відповідні накладні):

- господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства (ст. 1);

- первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію (ст. 1);

- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (ч. 1 ст. 9);

- первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9).

Апеляційний господарський суд бере до уваги сталу позицію Верховного Суду, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця). Верховний Суд звертає увагу на те, що у разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару.

Позивач до кожної видаткової накладної надав також товарно-транспортні накладні, які підтверджують обставини здійснення перевезення товару, поставленого ТОВ «Укрпродукт» за видатковими накладними.

У запереченні на позов ТОВ «Понтем Експрес.уа» вказало, що отримувало товарно-транспортні накладні.

Колегія суддів також бере до уваги, що після направлення позивачем відповідачеві досудової претензії щодо оплати товару та нарахованої в порядку п. 7.2 договору пені ТОВ «Понтем Експрес.уа» здійснило оплату суми основного боргу за поставлений йому за договором товар.

Наведені обставини у сукупності свідчать, що визначений видатковими накладними товар був поставлений позивачем та прийнятий відповідачем на підставі та на умовах договору. При цьому колегія суддів бере до уваги і таке.

З матеріалів справи слідує, що позивач зареєстрований і перебуває в м. Маріуполь, а відповідач - в м. Києві. Водночас товар (харчова продукція) постачався до безпосередніх споживачів (військових частин) і Східному і Південно-Східному регіонах України. Будь-яких доказів того, що товар не постачався, чи постачався не повністю або невчасно, відповідач ані місцевому суду, ані апеляційному суду не надав. Принаймні, відповідач нічим не підтвердив, що заявляв позивачеві-постачальнику будь-які претензії. При цьому товар був повністю оплачений. З наведеного також слідує, що, незважаючи на місцезнаходження сторін спору і розташування місць безпосереднього постачання товару, сторони узгодили певну процедуру прийняття і оформлення поставок, котра хоч детально і не прописана безпосередньо в договорі, але все ж таки мала місце і використовувалась.

У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.

В силу принципів рівності, змагальності та диспозитивності (ст. ст. 7, 13, 14 ГПК України), обов`язок з доведення обставин, на які посилається сторона, покладається на таку сторону.

Відповідно до ч. ч. 3 - 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зазначені норми свідчать, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень саме відповідними, вищевказаними, наданими саме цією стороною доказами.

Одночасно ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених ст. 86 ГПК України, щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У даному випадку колегія суддів вважає за можливе звернутися до принципу більшої вірогідності, до якого вже звертався Верховний суд, зокрема, у постанові Верховного Суду у справі №921/319/17-г/11(11/Б-1042(337/7-10) від 12.04.2018. Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В практиці Європейського суду з прав людини також трапляються рішення, в яких суд посилається на баланс вірогідностей задля оцінки обставин у справі. Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 р. (заява № 59166/12) Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) Європейський суд з прав людини наголошує, що «У країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

В рішенні Європейського суду з прав людини від 15.11.2007 (заява №22750/02) у справі Бендерський проти України (BENDERSKIY v. Ukraine) суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у медичному експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

У даному випадку принцип більшої вірогідності у сукупності з принципом розумності надає можливість колегії суддів зробити наступний висновок, що, ґрунтуючись на встановлених судом фактах цілком вірогідним є належне виконання позивачем умов договору і оформлення сторонами видаткових накладних на поставлений товар (з урахуванням його повної оплати).

Водночас колегія суддів відзначає, що жоден пункт договору не пов`язує обов`язок сторони здійснити оплату отриманого товару із заявкою на нього; такий обов`язок виникає у покупця після отримання товару за видатковою накладною.

За умовами п. 6.1 договору приймання товару покупцем здійснюється за вартістю та кількістю згідно видаткової накладної у разі відсутності суперечностей з попередньо узгодженими умовами в порядку, передбаченому у п. 1.1 цього договору. Відтак, підписанням видаткової накладної покупець підтверджує отримання ним товару, який не суперечить попередньо узгодженим умовам, в т.ч. - заявці.

Щодо посилань скаржника на умови п. 2.2 договору, за якими у випадку, якщо покупець порушує зобов`язання, встановлені цим договором, у т.ч. пов`язані з оплатою товару, продавець має право призупинити або припинити відвантаження товару, колегія суддів відзначає, що цей пункт договору дійсно надає ТОВ «Укрпродукт» таке право, однак вчинення таких дій не є обов`язком продавця.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок пені, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 346 498,97 грн пені.

Апеляційний господарський суд окремо відзначає певну процесуальну бездіяльність відповідача, який після відкриття провадження у справі (ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.08.2021, яка була отримана відповідачем 16.08.2021 (т. 7 а. с. 181)) лише 31.08.2021 подав заперечення у справі (т. 7 а. с. 183-185). При цьому про звернення ТОВ «Укрпродукт» з позовом у цій справі ТОВ «Понтем Експрес.уа» було обізнане ще у середині липня 2021 року, про що свідчить перелік додатків до первісно поданої позовної заяви, до якої позивач додав та направив в т.ч. відповідачу копії усіх видаткових та товарно-транспортних накладних (т. 1 а. с. 9-11: засвідчений штемпелем поштового відділення опис вкладення у цінний лист про направлення відповідачу 1665 аркушів документів, поштова накладна №0222400487467 від 13.07.2021 на поштове відправлення вагою 8,57 кг). До поданого заперечення, яке надійшло до суду 02.09.2021, ТОВ «Понтем Експрес.уа» не додало жодного доказу чи контррозрахунку на підтвердження обставин, які відповідач вказує в обґрунтування своєї позиції, про що свідчить перелік додатків до заперечення (лише копія наказу про призначення директора, докази направлення відзиву на позовну заяву позивачу, докази отримання ухвали суду та копія конверта).

Разом із запереченням відповідач подав суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (т. 7 а. с. 192-193). Проте ухвалою суду від 07.09.2021 це клопотання було повернуто заявнику на підставі ч. 4 ст. 170 ГПК України через те, що воно не було підписане (така обставина підтверджується матеріалами справи).

У зв`язку з відсутністю фінансування видатків на оплату послуг з пересилання поштових відправлень про вказану ухвалу ТОВ «Понтем Експрес.уа» було проінформовано телефонограмою від 08.09.2021, котру о 14 год 35 хв прийняла безпосередньо директор Товариства Моргунова І.С. (т. 7 а. с. 202).

Оскаржуване рішення було прийнято судом 05.10.2021, тобто у відповідача було більш як достатньо часу для вчинення процесуальних дій, в т.ч. надання доказів, повторного звернення з клопотанням про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, іншими заявами чи клопотаннями (в т.ч. щодо доказів у справі чи додаткових заперечень).

За таких обставин апеляційний суд, керуючись ч. 3 ст. 269 ГПК України, не приймає жодного додаткового доказу, який відповідач представив під час апеляційного провадження у справі.

Щодо вимог про стягнення з 3% річних та інфляційних втрат.

У поданій позовній заяві ТОВ «Укрпродукт» просило стягнути з ТОВ «Понтем Експрес.уа») 88 754,97 грн 3% річних та 248 356,04 грн інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням в т.ч. 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 88 754,97 грн 3% річних та 248 356,04 грн інфляційних втрат.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволенні апеляційної скарги - відсутні.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Понтем Експрес.уа» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/11245/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2021 у справі №910/11245/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційної скарги, покласти на апелянта.

4. Справу №910/11245/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 18.08.2022.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

С.В. Владимиренко