Постанова

від 14.08.2022 по справі 904/947/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.08.2022 року м.Дніпро Справа № 904/947/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши апеляційну скаргу Українсько - Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 (суддя Золотарьова Я.С.)

у справі № 904/947/21

за позовом Українсько - Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

про визнання поновленим договору оренди землі та укладеною додаткову угоду

ВСТАНОВИВ:

Українсько - Латвійське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпровської міської ради та просить суд: визнати з 15 червня 2020 року поновленим на той самий строк і на таких самих умовах договір оренди землі від 21.08.2013 (оренда земельної ділянки загальною площею 1,4835 га кадастровий номер 1210100000:04:004:0192, яка знаходиться за адресою вул.Артільна, 9Б у м.Дніпро), укладений між відповідачем та позивачем; визнати укладеною між відповідачем та позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 21.08.2013 (оренда земельної ділянки загальною площею 1,4835 га кадастровий номер 1210100000:04:004:0192, яка знаходиться за адресою вул.Артільна, 9Б у м.Дніпро) на той самий строк до 08.04.2027 року та на таких самих умовах в запропонованій позивачем редакції.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі №904/947/21 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням Українсько - Латвійське товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі №904/947/21 та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування поданої скарги апелянт зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте при неправильному застосуванні норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Наголошує, що судом неправильно застосовано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19.

За твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про обрання позивачем неефективного способу захисту порушеного права та недотримання ним приписів ч. 2 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Апелянт вважає, що висновок суду про те, що проект додаткової угоди не може містити інші умови (пропозиції змін), зроблений без врахування приписів ч.ч. 4, 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі».

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 29.03.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Українсько - Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі №904/947/21.

У зв`язку із затвердженням Верховною Радою Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні дата судового засідання цією ухвалою не визначалася.

18.05.2022 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача, надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.06.2022 розгляд справи №904/947/21 призначено на 04.07.2022 о 15:50 год.

У судовому засіданні 04.07.2022 колегія суддів, порадившись на місці, оголосила про відкладення судового засідання на 15.08.2022 на 14:00 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.07.2022 повідомлено учасників справи про судове засідання у справі, яке відбудеться 15.08.2022 о 14:00 год.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є., для розгляду справи №904/947/21 визначено колегію у складі: головуючого судді Мороза В.Ф., суддів: Коваль Л.А., Кузнецова В.О.

В судове засідання 15.08.2022 року з`явилися представник позивача (апелянта) та відповідача.

Представник позивача (апелянта) в судовому засіданні 15.08.2022 підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове про повне задоволення позовних вимог.

Представник відповідача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, в тому числі з підстав, викладених у поданому ним відзиві, наполягав на необхідності залишення оскаржуваного рішення без змін.

Апеляційним судом було здійснено всі необхідні дії, що сприяли в реалізації сторонами принципу змагальності та забезпечення процесуальної можливості для висловлення учасниками справи своєї позиції щодо вимог апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Українсько-латвійським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «ЕКСТРА ПЛАСТІК» (орендар) було укладено договір оренди землі від 21.08.2013 (т. 1 а.с. 20).

Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: по вул. Артільній, 9-Б (Індустріальний район, м. Дніпро).

Згідно пункту 2 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,4835 га.

Пунктом 2.1 договору зазначено, що категорія землі згідно статті 19 Земельного кодексу України: землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Кадастровий номер земельної ділянки: 1210100000:04:004:0192 (пункт 2.5 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки (т. 1 а.с. 39) відповідачем було передано позивачу об`єкт оренди відповідно до пункту 1 договору.

Пунктом 8 договору передбачено, що договір укладено до 14.06.2020 року. Після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за один місяць до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

На орендованій земельній ділянці розташовані належні позивачу на праві власності об`єкти нерухомого майна будівлі та споруди, що підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (арк.с.12).

Позивачем на адресу Міського голови було направлено клопотання № 36/6341 (т. 1 а.с. 19), в якому позивач просив поновити договір оренди землі від 21.08.2013. До клопотання додав проект додаткової угоди до договору.

Згідно пункту 1 додаткової угоди, позивач пропонував відповідачу поновити договір оренди землі на 25 років, починаючи з 15.06.2020. Також позивач пропонував відповідачу внести зміни до пункту 5 Розділу «Об`єкт оренди», до пунктів 4.1-4.11 Розділу «Орендна плата».

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 20.08.2020 №7/13-1717 (т. 1 а.с. 60) повідомив позивача, що оскільки на час надання відповіді останнім не надано повного пакету документів, тому відбулось списання наданих документів до архіву, а тому роботи з клопотанням від 06.11.2018 вх. №36/6341 не проводяться.

Також, Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради листом від 28.10.2020 №7/9-2108 (т. 1 а.с. 61), який було надіслано на звернення позивача, зазначено, що в межах земельної ділянки, площею 1,4835 га (кадастровий номер 1210100000:04:004:0192) по вул. Артільній, 9Б розташоване бомбосховище, власником якого є держава в особі Верховної Ради України, що підтверджується актом обстеження від 24.12.2019 №5/5-1219. У зв`язку із зазначеним, не можливо задовольнити вимоги, викладені у клопотанні від 06.11.2018 вх. №36/6341.

Позивач зазначає, що передана в оренду земельна ділянка, в тому числі під бомбосховищем, є комунальною власністю, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, а оскільки ця споруда та земельна ділянка, на якій вона розташована, не є предметом спору, тому і не може бути перешкодою для поновлення дії договору оренди землі.

Приналежність земельної ділянки до комунальної форми власності засвідчено витягом з Державного земельного кадастру (т. 1 а.с. 35-36).

Позивач вважає, що ним дотримано вимоги частин 1-6 статті 33 Закону України «Про оренду землі», тому він має право на продовження договору на той самий строк та на тих саме умовах.

Натомість відповідач заперечує наявність у позивача переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки без відповідного рішення органу місцевого самоврядування та вказує на відсутність підстав для передачі землі в оренду, оскільки її частину займає бомбосховище, яке належить до державної власності.

Наведене і стало причиною виникнення спору між сторонами та передачі його на вирішення господарському суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що під час звернення позивача до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди він не дотримався у повному обсязі вимог частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки звернувся до відповідача із проектом додаткової угоди, яка містила інші умови, ніж викладені у договорі оренди землі від 21.08.2013.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Предметом спору у цій справі є поновлення договору оренди землі, яка перебуває у комунальній власності, на той самий строк, та на тих саме умовах.

Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина третя статті 792 Цивільного кодексу України).

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом (частини 3 та 9 статті 93 Земельного кодексу України).

Спеціальним законом, який регулює відносини оренди землі є Закон України «Про оренду землі».

Так, Договір оренди землі було укладено між сторонами 21.08.2013. Строк дії до 14.06.2020.

Колегія суддів зауважує, що 16.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству». Цим законом було внесені зміни до Закону України «Про оренду землі», зокрема доповнено його статтею 32-2 Поновлення договорів оренди землі, викладено статтю 33 у новій редакції з назвою Переважне право орендаря на укладення договору оренди землі на новий строк), а також внесені зміни до Земельного кодексу України шляхом доповнення його статтею 126-1 Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови.

Водночас, у Перехідних положеннях Закону України «Про оренду землі» визначено, що правила, визначені статтею 126-1 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", а поновлення договорів оренди землі, укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення.

За таких умов, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що до процедури продовження договору оренди землі, який укладено між позивачем та відповідачем повинен бути застосований Закон України «Про оренду землі», зокрема стаття 33, в редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству».

Відповідно до частин 1 статті 33 цього Закону по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина 2 статті 33 Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3 статті 33 Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону)

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6 статті 33 Закону)

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді. У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частини 8, 11, 12 статті 33 Закону).

Відтак, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» вимагає від орендаря для поновлення договору оренди землі завчасно, тобто у строки, визначені у частині 2 цієї статті надіслати орендодавцеві повідомлення про таке поновлення з проектом відповідної додаткової угоди.

Водночас, орендодавець, будучи обізнаним із наміром орендаря, отримував можливість спланувати подальші дії у зв`язку зі спливом строку договору оренди землі, зважити доцільність пошуку інших потенційних орендарів, а за їх наявності - зіставити пропоновані ними умови оренди з умовами, викладеними у проекті додаткової угоди, яку надав орендар.

При цьому слід зауважити, що у випадку, якщо орендар завчасно не надіслав орендодавцеві лист-повідомлення про поновлення договору оренди землі, а просто продовжив користуватися земельною ділянкою після спливу строку цього договору, він втрачав право оренди та ризикував отримати відмову орендодавця в укладенні нового договору оренди землі.

У даній справі судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивач повідомив орендодавця в установлений законом строк про намір поновити договірні відносини на новий строк (клопотання № 36/6341 від 06.11.2018 (т. 1 а.с. 19).

До вказаного клопотання було додано проект додаткової угоди.

Так, частинами 5 та 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено загальне та спеціальне правила продовження орендних правовідносин.

За загальним правилом, викладеним у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» орендодавець у місячний строк із дня отримання листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі з проектом відповідної додаткової угоди їх розглядає, за потреби узгоджує з орендарем істотні умови договору, може повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень проти поновлення договору оренди землі, а за відсутності таких заперечень - вирішує поновити договір оренди землі (таке рішення потрібне лише щодо земель державної та комунальної власності) й укладає з орендарем відповідну додаткову угоду.

Спеціальне правило, викладене у частині 6 Закону України «Про оренду землі» розраховане на випадки, коли орендодавець, який отримав від орендаря, наприклад, в останній день строку договору оренди землі лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди, протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві заперечень щодо такого поновлення, а орендар продовжив добросовісно користуватися земельною ділянкою. У такому разі орендодавець позбавлений можливості узгоджувати з орендарем нові істотні умови договору оренди землі, що вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були, без прийняття орендодавцем земель державної та комунальної власності окремого рішення про таке поновлення.

Порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проектом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону № 161-XIV. Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а у разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту у резолютивній частині рішення суду.

При цьому без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк.

Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини 1 статті 27 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV, є автоматичною пролонгацією орендних правовідносин.

Аналізуючи вищенаведене, апеляційний суд зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону № 161-XIV, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує його обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проект додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору.

Єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, а саме шляхом укладення згаданої у частинах 3, 5-8, 11 статті 33 Закону України «Про оренду землі» додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 31.08.2021 по справі № 903/1030/19 та узгоджується з діючими, на момент виникнення спірних правовідносин, нормами законодавства.

Відтак, доводи апелянта про неврахування місцевим господарським судом правових висновків Верховного суду свого підтвердження не знайшли та спростовуються вищенаведеним.

Як вже було зазначено, позивачем до позовної заяви, як доказ було надано проект додаткової угоди, який було додано до клопотання від 06.11.2018.

Зі змісту цієї додаткової угоди вбачається, що позивач пропонував відповідачу поновити договір оренди землі на 25 років, починаючи з 15.06.2020 (пункт 1).

Також, позивач пропонував відповідачу внести зміни до пункту 5 Розділу «Об`єкт оренди», до пунктів 4.1-4.11 Розділу «Орендна плата».

Проаналізувавши умови додаткової угоди, яку позивач направив на адресу відповідача разом з клопотанням про продовження договору оренди, судом першої інстанції встановлено, що позивач звернувся до відповідача із проектом додаткової угоди, яка містить інші умови, ніж ті, які передбачені у договорі оренди землі від 21.08.2013, зокрема, строк на який його було укладено.

Отже, звернувшись 06.11.2018 до відповідача з клопотанням № 36/6341, позивач фактично просив не поновити договір оренди землі від 21.08.2013 на той самий строк і на тих самих умовах, які були, а переукласти його на інших умовах, зокрема, щодо умов про сплату орендної плати, та на строк в 25 років, в той час як первісно договір був укладений на строк 6 років 9 місяців 24 дні.

Водночас, до позовної заяви позивач додав проект додаткової угоди про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, тобто інший проект додаткової угоди, який відповідачу не надсилався для розгляду.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що під час звернення позивача до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди він не дотримався у повному обсязі вимог частини 2 статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки подав проект додаткової угоди, яка містила інші умови, ніж викладені у договорі оренди землі від 21.08.2013.

Поряд з цим, слід зауважити, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до відповідача з клопотанням про продовження договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, до якого було б додано проект відповідної додаткової угоди з тими самими умовами.

Натомість, судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з клопотанням № 36/6341 про поновлення договору оренди землі від 21.08.2013 на той самий строк і на тих самих умовах, однак до нього було долучено проект додаткової угоди з іншими умовами щодо орендної плати та строку його дії.

Відповідно, матеріали справи не містять доказів прийняття відповідачем рішення про відмову в поновленні договору оренди землі від 21.08.2013 за наслідком розгляду клопотання № 36/6341 та доданого до нього проекту додаткової угоди, тобто відсутнє протиправне рішення відповідача відносно позивача.

Колегія суддів зауважує, що згідно з положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України та статей 15, 16 Цивільного кодексу України підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є його порушення, невизнання або оспорення. Зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

У розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі № 372/51/16-ц (провадження № 14-511цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність / відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб.

Така правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16 та від 14.05.2019 у справі №910/11511/18.

Слід наголосити, що вирішуючи спір по суті, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Згідно з положеннями статей 2, 4, 5 ГПК України, статей 15, 16 ЦК України підставою для захисту цивільного права чи охоронюваного законом інтересу є його порушення, невизнання чи оспорення. Отже задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем відповідно до вимог процесуального законодавства обставин щодо наявності в нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту (правовий висновок Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду наведена в постанові від 09.10.2018 у справі № 910/2062/18).

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 16.10.2019 у справі № 525/505/16-ц).

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічний висновок наведено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.08.2018 у справі № 910/1972/17, від 23.05.2019 у справі № 920/301/18, від 25.06.2019 у справі № 922/1500/18, від 31.10.2019 у справі № 916/1134/18, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19, від 02.04.2020 у справі № 910/7160/19, від 01.07.2021 у справі №910/7029/20.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що у позивача відсутнє порушене право відповідачем, оскільки останній не приймав неправомірних рішень чи не допускав неправомірної поведінки щодо поновлення укладеного між сторонами договору оренди землі від 21.08.2013 на той самий строк і на тих самих умовах, з огляду на те, що процедурі звернення з заявленими позовними вимогами до суду не передувало таке звернення до відповідача з відповідним проектом додаткової угоди на тих самих умовах та строк, тобто позивачем не було виконано вимог ч.ч. 2, 3 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», внаслідок чого втрачено переважне право, передбачене цією статтею Закону.

В свою чергу, апеляційний суд вважає безпідставними доводи скаржника, що висновок суду про те, що проект додаткової угоди не може містити інші умови (пропозиції змін), зроблений без врахування приписів ч.ч. 4, 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки заявлення орендарем у порядку, передбаченому частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди про поновлення договору на умовах інших ніж ті, які сторони визначили в договорі оренди, не створює для іншої сторони договору обов`язку прийняти ці умови та укласти відповідну додаткову угоду або запропонувати у відповідь інші умови, а отже й унеможливлює задоволення такої вимоги в судовому порядку.

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», слід зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах.

До подібних висновків дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 26.01.2021 у справі № 923/187/19.

До того ж, предметом спору у цій справі є поновлення договору оренди землі, на той самий строк та на тих саме умовах і позивач просить визнати укладеною між сторонами додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 21.08.2013 (оренда земельної ділянки загальною площею 1,4835 га кадастровий номер 1210100000:04:004:0192, яка знаходиться за адресою вул.Артільна, 9Б у м.Дніпро) на той самий строк до 08.04.2027 року та на таких самих умовах, а не в іншій редакції (зі змінами).

При цьому доказів повідомлення позивачем відповідача про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору), до якого було б додано проект додаткової угоди в запропонованій позивачем редакції, яку останній й просить суд визнати укладеною, суду не надано й матеріали справи таких не містять.

За таких обставин, суд першої інстанції цілком обгрунтовано відмовив у позові в частині вимоги визнати укладеною між відповідачем та позивачем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі від 21.08.2013 (оренда земельної ділянки загальною площею 1,4835 га кадастровий номер 1210100000:04:004:0192, яка знаходиться за адресою вул.Артільна, 9Б у м.Дніпро) на той самий строк до 08.04.2027 року та на таких самих умовах в запропонованій позивачем редакції.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що належним й ефективним способом захисту порушеного права є позов про визнання укладеною додаткової угоди з викладенням її змісту, а не вимога про визнання договору оренди землі поновленим, яка за своєю суттю є встановленням факту, що має юридичне значення, і не може забезпечити захисту порушеного права позивача в силу імперативного припису закону про обов`язковість оформлення поновлення договору оренди саме шляхом укладення додаткової угоди.

Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 28.01.2021 у справі № 909/139/19.

Відтак, позовна вимога про визнання з 15 червня 2020 року поновленим на той самий строк і на таких самих умовах договору оренди землі від 21.08.2013 (оренда земельної ділянки загальною площею 1,4835 га кадастровий номер 1210100000:04:004:0192, яка знаходиться за адресою вул.Артільна, 9Б у м.Дніпро), укладеного між відповідачем та позивачем, не підлягає задоволенню та правомірно відхилена судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 та 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено.

З урахуванням фактичних обставин справи та норм чинного законодавства, які підлягають до застосування у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі № 904/947/21.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 269, 270, 275-279, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Українсько - Латвійського товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі № 904/947/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 09.02.2022 у справі №904/947/21 залишити без змін.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги залишити за Українсько - Латвійським товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Екстра Пластик".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.08.2022

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

СуддяЛ.А. Коваль

СуддяВ.О. Кузнецов