Рішення

від 15.08.2022 по справі 909/504/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.08.2022 м. Івано-ФранківськСправа № 909/504/22

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретар судового засідання Попович Л. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Приватного підприємства Фірма "Теплодар", вул. Лисенка, буд. 66 А,Коломия,Коломийський район, Івано-Франківська область,78200

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамірис" вул. Гетьмана Мазепи, буд. 61,м. Івано-Франківськ,76018

про стягнення заборгованості за договором підряду в сумі 152 582 грн 96 коп.

учасники провадження у судове засідання не з"явились

ВСТАНОВИВ

На розгляд Господарського суду Івано-Франківської області подано позов Приватного підприємства Фірма "Теплодар" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Тамірис" про стягнення152582,96грн.. заборгованості за договором.

Ухвалою суду від 05.07.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, розгляд справи по суті призначено на 16.08.2022року.

16.08.2022 року на поштову адресу суду від представника позивача надійшла заява за вх.№10523/22 в якій заявник просить приєднати до матеріалів справи копії платіжних доручень на підтвердження сплати відповідачем основної заборгованості у розмірі 75000,00грн.

В судове засідання позивач явку уповноваженого представника не забезпечив.

Відповідач вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом перевірено та встановлено, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи судом.

Вказаний факт підтверджується відміткою про вручення поштового відправлення № 7650102384873.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Відповідно до ч. ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Таким чином, судом було вчинено всіх можливі за даних обставин дії щодо належного повідомлення відповідача про розглядуваний спір. Зважаючи на зазначене, учасники справи належним чином були повідомлені про судовий процес.

З урахуванням того, що розгляд справи відбувається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідач не повідомив суд про причини неявки в судове засідання, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву, в суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи по суті, які передбачені статтями 202, 216 ГПК України.

Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення. Суд констатує, що ним створено усі можливості учасникам процесу для реалізації ними своїх прав.

Фактичні обставини справи.

07 жовтня 2021 року Приватне підприємство Фірма «ТЕПЛОДАР» взяло участь в тендері UА-2021 -09-24-012297-Ь «Капітальний ремонт системи теплопостачання (заміна котла та котельного обладнання) у Ворохтянському ліцеї Ворохтянської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області (ДК 021:2015-45450000-6-Інші завершальні будівельні роботи), що засвідчується протоколом розкриття тендерних пропозицій UА-2021-09-24-012297-Ь за результатами якого стало переможцем аукціону. В зв`язку з цим, 13 жовтня 2021р. між ПП Фірма «ТЕПЛОДАР» та Ворохтянським ліцеєм Ворохтянської селищної ради Надвірнянського Району Івано-Франківської області було укладено договір про капітальний ремонт системи теплопостачання.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАМІРИС» (Постачальником за Договором, далі по тексту - Відповідач) та Приватним підприємством фірма «ТЕПЛОДАР» -(Замовником за Договором, далі по тексту - Позивач) був укладений Договір на закупівлю/поставку товарів № 1 від 20 жовтня 2021 року, згідно умов якого Постачальник зобов`язувався здійснити поставку Товару, а саме Котел опалювальний твердопаливний РЕТРА-600-ЗМ-ВЮ, а Позивач зобов`язувався сплатити грошові кошти за поставлений Товар на умовах передбачених в Договорі та Специфікації до нього.

В Додатку № 1 до Договору поставки № 1 від 20 жовтня 2021р. Сторони узгодили асортимент, кількість та вартість Товару. Найменування товару Котел РЕТРА-600-ЗМ-ВЮ з врізкою під бункер, без бункера і шнека. Загальна вартість товару 440 000 грн. Згідно п. 3, 4, 5 Договору, ціна Договору становить 440 000,00 (чотириста сорок тисяч гривень 00 копійок) грн. з ПДВ, в тому числі ПДВ 73333,33 (сімдесят три тисячі триста тридцять три гривні 33 копійок) грн. Оплата здійснюється наступним чином: аванс в розмірі не менший 30% суми договору, що становить 132000,00 (сто тридцять дві тисячі грн.) в т.ч. ПДВ 22000,00 грн. Решту суми - по факту готовності котла до відвантаження. Поставка товару здійснюється до 30 листопада 2021 року, місце поставки (передачі) товару: смт. Ворохта.

23 листопада 2021 року ППФ «ТЕПЛОДАР» здійснило оплату (авансовий платіж) Товару по Договору № 1 від 20 жовтня 2021 р., згідно платіжного доручення № 930 від 23 листопада 2021 року на суму 132000,00 грн. з ПДВ.

Свої зобов`язання з оплати Товару ППФ «ТЕПЛОДАР» виконало в повному обсязі.

Останній строк належної поставки Товару сплинув 01 грудня 2021 року.

Заборгованість за Договором № 1 від 20 жовтня 2021р. станом на 04.07.2022 складає 132 000 грн. з ПДВ.

03.05.2022 Відповідачу було відправлено претензію з вимогою повернути кошти, сплачені авансом за товар № 1 в зв`язку з простроченням терміну поставки та втратою інтересу до договору Позивачем

Після відкриття провадження у справі відповідач провів часткову оплату заборгованості у розмірі 75000,00грн.

Позивач, крім основного боргу в порядку ст 625ГРК України, просить стягнути з відповідача 18348,00грн. інфляційного збільшення та 2234,96грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд керується наступним.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, порядок здійснення закупівель, проведення процедури спрощених закупівель, вимоги до предмета закупівель визначаються Законом України "Про публічні закупівлі".

За приписами ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 Господарського кодексу України).

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, ящо інше не встановлено договором або законом.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

За приписами ч.2. ст.712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

23 листопада 2021 року ППФ «ТЕПЛОДАР» здійснило оплату (авансовий платіж) Товару по Договору № 1 від 20 жовтня 2021 р., згідно платіжного доручення № 930 від 23 листопада 2021 року на суму 132000,00 грн. з ПДВ., отже судом встановлено , що позивач на виконання умов договору оплатив товар.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 132000,00грн. станом на час звернення до суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Із платіжного доручення 1376 від 05.08.2022, платіжного доручення №1373 від 05.08.2022 вбачається, що відповідачем було частково сплачено суму основної заборгованості у розмірі 75000,00 грн. на користь позивача.

Таким чином, відповідач частково оплатив суму основного боргу після відкриття провадження у даній справі. Вказані обставини зумовлюють необхідність саме закриття провадження у справі, а не відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки відмова у задоволенні позову може мати місце лише у випадку, якщо заборгованість була погашена боржником до звернення кредитора із відповідним позовом до суду, тобто фактично не існувала на момент такого звернення.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність предмету спору та необхідність закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України в частині стягнення з відповідача 75000,00грн. основного боргу.

Таким чином, сума основного боргу, що підлягає стягненню з відповідача становить 57000,00 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи вищевикладеного, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При цьому, зазначена норма не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов`язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу.

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

За своєю правовою природою судове рішення є засобом захисту прав або інтересів фізичних та юридичних осіб.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про застосування до відповідача правових наслідків прострочення грошового зобов`язання, встановлених законом, а саме 3 % річних та інфляційних втрат.

Здійснивши арифметичний перерахунок заявлених сум 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вказані розрахунки є вірними.

Статтею 13 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як встановлено ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, враховуючи наведені положення законодавства та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до частковому задоволенню, з урахуванням часткової оплати основного боргу.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжним дорученням №984 від 29.06.2022р. на суму 2 481,00 грн.

Згідно п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 75000,00грн. закрити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАМІРИС» (вул. Г. Мазепи, 61, м. Івано-Франківськ, індекс 76018, код ЄДРПОУ 42162238), на користь Приватного підприємства Фірма «ТЕПЛОДАР» (вул. Лисенка, 66А, м. Коломия, Івано-Франківська область, індекс 78200, код ЄДРПОУ 32699570) - заборгованість в сумі 57000,00 грн., інфляційних збитків в сумі 18 348,00 грн., три відсотки річних в сумі 2 234,96 грн., витрати на судовий збір у розмірі 2481,00 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 17.08. 2022 року.

СуддяШкіндер П.А.