Рішення

від 15.08.2022 по справі 280/3131/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2022 року Справа № 280/3131/22 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Гавриш А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )

до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3)

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 31.12.2018 року, із застосуванням при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 року по 28.02.2018 року місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року відповідно до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів»;

- стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.

Крім того, просить стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, а саме витрати на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 3 500,00 грн.

Позовна заява подана представником позивача адвокатом Марцих Я.О., який діє на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 14.03.2022 серія АР №1071767.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в період проходження служби позивачу не проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення. З наведених підстав позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою суду від 23.05.2022 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1: довідку (інформацію) про розміри основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 31.12.2018; довідку (інформацію) про розмір нарахованої та виплаченої позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 31.12.2018 із зазначенням базових місяців для розрахунку індексу споживчих цін.

17.06.2022 представник позивача подав додаткові пояснення, в яких зазначив , що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починаючи з грудня 2015 оку здійснюється не індивідуально для кожного працівника в залежності від прийняття його на роботу або зростання його доплат та надбавок, а від моменту останнього перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку займає працівник, послався на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а.

11.08.2022 представником відповідача подано витребувану інформацію та відзив на позовну заяву, в якому з позовними вимогами не погоджується та вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству. Відповідач зазначає, що позивачем безпідставно визначено період для проведення індексації грошового забезпечення з грудня 2015 року по грудень 2018 року, оскільки відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) №105 від 24.04.2016 позивач приступив до виконання службових обов`язків за посадою з 24.04.2016. Відповідно до п. 10-2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затрведженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - Порядок №1078), зокрема, для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник. Також відповідач звертає увагу на те. що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з 01.03.2018 року було змінено систему виплати грошового забезпечення військовослужбовцям та розміри тарифних ставок. Відповідач зазначає, що індекс споживчих цін у період з квітня 2018 по листопад 2018 року дорівнював 0,00 грн., а індексацію за грудень 2018 позивачу нараховано та виплачено. З підстав вищевикладеного відповідач вважає, що період обчислення індексації грошового слід рахувати з квітня 2016 року по листопад 2018 року. Також зазначає, що проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах коштів установ та організацій, передбачених на ці цілі, однак у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям ЗС України у січні 2016 року - лютому 2018 у Міністерства оборони України - не було. Також відповідач зазначає, що вимога позивача про встановлення базового місяці (січень 2008 року) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідачем є передчасною, оскільки в цій частині права позивача ще не порушені. Щодо відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу відповідач зазначає, що понесені витрати не є підтвердженими та належними, а тому не підлягають задоволенню. Щодо відшкодування моральної шкоди відповідач стверджує, що позивачем не було надано до суду доказів спричинення/завдання йому моральної шкоди, в чому вона полягає, не довів причинно-наслідкового зв`язку між завданою шкодою та конкретними неправомірними діями відповідача. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі матеріалів справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 з 21.04.2016 по 30.04.2021 проходив військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1.

Так, згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 21.04.2016 за №103, підполковника ОСОБА_1 , призначеного наказом першого заступника начальника Генерального штабу Збройних сил України (по особовому складу) від 01 квітня 2016 року №94 на посаду начальника відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 в гарнізонах, який прибув із Дніпропетровського зонального відділу ІНФОРМАЦІЯ_1, з 21 квітня 2016 року зарахувати до списків особового складу відділу та на всі види забезпечення.

У Витязі з Наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 30.04.2021 за №87 зазначено: підполковника ОСОБА_1 начальника відділення організації охорони, патрульно-постової служби, розшуку та діяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 в гарнізонах ІНФОРМАЦІЯ_1 Східного територіального управління ІНФОРМАЦІЯ_1, звільнено наказом Головнокомандувача Збройних Сил України (по особовому складу) від 24 березня 2021 року № 97 у запас відповідно до підпункту "б" (за станом здоров`я) пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу". 3 30 квітня 2021 року виключити із списків особового складу відділу та всіх видів забезпечення. З 30 квітня 2021 року припинити доступ до робіт з відомостями, що містять державну таємницю з грифом секретності "таємно" та гриф обмеження доступу "Для службового користування". Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", телеграми директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/9240 від 28.12.2018 року, виплатити щомісячну надбавку за особливості проходження служби в розмірі 68,3% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років, щомісячну премію 35% від посадового окладу за період з 01 по 30 березня 2021 року. Щорічна основна відпустка за 2021 рік використана тривалістю 45 (сорок п`ять) діб з 12 по 26 лютого 2021 року та з 30 березня по 28 квітня 2021 року. Грошову допомогу на оздоровлення за 2021 рік отримав. Матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань відповідно до наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", не отримав. Виплатити одноразову грошову допомогу по звільненню відповідно до пункту 1 розділу ХХХІІ наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" за повних 33 (тридцять три) календарних роки у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення. Виплатити грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки (за, 2016,2017,2018,2019,2020,2021 роки) передбаченої статтею 16-2 Закону України "Про відпустки", статтею 12 Закону України "Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту", пункту 14 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", а також пункту 3 розділу XXXI наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260 (зі змінами) "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам". З 30 березня 2021 року припинити виплату компенсації за піднайом (найом) житла.

Позивач зазначає, що впродовж проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачем не в повному обсязі проводилось нарахування та виплата індексації грошового забезпечення, у зв`язку з чим звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII (далі по тексту - Закон №2011-XII).

Згідно статті 1 Закону №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.

Статтею 9 Закону №2011-XII визначено, зокрема, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя).

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначено Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-XII (далі по тексту - Закон №1282-XII).

Відповідно до статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Приписами статті 2 Закону №1282-XII встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Згідно з частиною 1 статті 4 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Відповідно до статті 6 Закону №1282-XII, у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін (частина перша). Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України (частина друга).

Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-III визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно статті 19 зазначеного Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено постанову "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" від 17.07.2003 №1078, який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 1-1 Порядку №1078 (в редакції, чинній на час зарахування позивача до списків особового складу та на всі види забезпечення) підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до абзацу 1 пункту 4 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно абзацу 8 пункту 4 Порядку №1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 5 Порядку №1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків (абзац перший). Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (абзац другий). Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац третій). Якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу, сума індексації у цьому місяці визначається з урахуванням розміру підвищення доходу і розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу (абзац четвертий).

Згідно пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, зокрема: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних нормативно - правових актів проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що позивач проходив службу у відповідача в період з 21.04.2016 по 30.04.2021.

Згідно наданої відповідачем довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації, відповідач виплачував позивачу індексацію, починаючи з грудня 2018, тобто за період з квітня 2016 по листопад 2018 включно індексація грошового забезпечення не нараховувалась та не виплачувалась.

Відповідачем вказаний факт не заперечується, в обґрунтування своєї позиції посилається на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2, в якому зазначено про не нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовцям до окремого роз`яснення .

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на роз`яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04 січня 2016 року №248/3/9/1/2 в якості належного обґрунтування вчинення бездіяльності щодо нарахування та виплати індексації позивачу, оскільки таке роз`яснення не є нормативно-правовим актом та не може обмежувати реалізацію норм закону, яким визначено відповідне право особи, отже не створює жодних правових наслідків для учасників спірних правовідносин.

Посилання відповідача на відсутність коштів для виплати індексації судом також не приймається, оскільки індексація заробітної плати (грошового забезпечення) є одним із заходів забезпечення державних соціальних стандартів і нормативів, тому держава не може односторонньо відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом не виділення на дані цілі бюджетних асигнувань, без внесення відповідних змін до чинного законодавства щодо зміни соціальних стандартів і нормативів.

При цьому суд враховує при розгляді даної справи практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 08.11.2005 року у справі «Кечко проти України» (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Також Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17.

Крім цього, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі №240/4911/18, від 07.09.2019 у справі №825/694/17, від 20.11.2019 у справі №620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення.

Отже, вказані відповідачем обставини не позбавляють відповідача обов`язку провести нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення позивачу у встановленому законом порядку.

Також судом встановлено, що між сторонами є спірне питання щодо визначення місяця, з якого обчислюється індекс споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення позивача.

Зокрема, позивач вважає, що підлягає застосуванню базовий місяць січень 2008 року, оскільки з 01.01.2008 та впродовж до 01.03.2018 умови грошового забезпечення військовослужбовців були унормовані приписами постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», отже саме січень 2008 року є місяцем, з якого здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації.

У свою чергу, відповідач вважає, що визначення конкретного розміру індексації грошового забезпечення військовослужбовця є дискреційним повноваженням органу військового управління. Саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення з визначенням вихідних величин для такого обрахунку. Тож вимога про встановлення базового місяця (січень 2008 року) для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення відповідачем є передчасною, оскільки у цій частині права позивача ще не порушені.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 10-2 Порядку №1078 (в редакції на момент прийняття позивача на військову службу) для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Таким чином, для новоприйнятих працівників обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 07.11.2007 №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" (набрала чинності 01.01.2008 та втратила чинність 01.03.2018), якою встановлювались підвищені посадові оклади військовослужбовців.

З 01.03.2018 набрала чинності постанова Кабміну України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704), якою встановлені нові розміри посадових окладів військовослужбовців.

Втім, підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям після 01.01.2008 і до 01.03.2018, не відбувалося.

Отже, відповідно редакції пункту 5 та 10-2 Порядку №1078, яка чинна на момент виникнення спірних правовідносин, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Стосовно дискреційних повноважень, Верховний Суд неодноразово зазначав, що такими є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом подібних повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний і законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Наведені висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №802/412/17-а, від 11 квітня 2018 року у справі №806/2208/17.

Стосовно справ з подібними правовідносинами, то Верховний Суд у своїй практиці указував на те, що повноваження державних органів стосовно визначення базового місяця індексації грошового забезпечення не є дискреційними, оскільки законодавцем установлено один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень - проведення індексації грошових доходів у разі перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, встановленого в розмірі 103 відсотки.

Зазначені висновки Суд виклав у постановах від 29 листопада 2021 року у справі №120/313/20-а, від 26 січня 2022 року у справі №400/1118/21, від 20 квітня 2022 року у справі №420/3593/20, від 31 травня 2022 року у справі №380/5610/21.

Суд звертає увагу на те, що у справах № 400/1118/21, № 420/3593/20 Верховний Суд, розтлумачивши пункти 2, 5, 10-2 Порядку № 1078, зазначив, що для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.

Одночасно з цим, Суд указав, що підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. Водночас нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.

Зрештою на основі аналізу наведених норм Суд дійшов висновку, що місяць, у якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Правовідносини у наведених справах і в даній справі є подібними, а відтак указані правові висновки є релевантними до цієї справи та підлягають врахуванню судом.

Водночас, суд звертає увагу на неможливість врахування при розгляді даної справи постанови Верховного Суду від 10 вересня 2020 року у справі № 200/9297/19-а, на яку позивач посилається у додаткових письмових поясненнях, оскільки в названій справі предметом касаційного перегляду була ухвала про роз`яснення судового рішення і Суд не викладав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Враховуючи, що у період з 21.04.2016 по 28.02.2018 підвищення тарифної ставки за посадою позивача відбулось з 01.01.2008, отже обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації позивача у вказаний період повинно здійснюватись з місяця, наступного за січнем 2008 року.

Водночас, як вбачається з наявної у матеріалах справи Довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації, виданої Запорізьким зональним відділом ІНФОРМАЦІЯ_1, невиплачена позивачу індексація грошового забезпечення за період з квітня 2016 по лютий 2018 року обчислена з місяця, наступного за квітнем 2016 року, отже базовим місяцем визначено місяць прийняття позивача на військову службу, а не місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), що суперечить Порядку №1078.

Відтак, позовні вимоги в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати і виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням січня 2008 року як місяця, з наступного за яким починається обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення, є частково обґрунтованими та підлягають задоволенню за період з 21.04.2016 (з моменту зарахування до списків особового складу відділу) по 28.02.2018.

При цьому, позивачем помилково заявлено про визнання протиправними дій у спірних правовідносинах, оскільки в рамках адміністративного судочинства - дії - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм.

Водночас, у спірних правовідносинах відповідачем не виконано обов`язок щодо нарахування та вплати позивачу індексації грошового забезпечення, тобто не вчинено дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України, що за своєю суттю є бездіяльністю, а тому саме бездіяльність відповідача, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення у вказаний період, є протиправною.

Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 з урахуванням абзаців 4,5,6 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, суд зазначає таке.

Зміна грошового забезпечення військовослужбовців відбулась з 01.03.2018 у зв`язку з набранням чинності Постановою № 704, якою затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Після набуття чинності Постановою №704 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення військовослужбовців здійснювалось з місяця, наступного за березнем 2018 року - з квітня 2018 року.

Згідно даних Держстату індекс споживчих цін з квітня 2018 року по вересень 2018 року не перевищував 103%, а тому, підстави для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 30.09.2018 відсутні.

У жовтні 2018 року індекс споживчих цін перевищив установлений поріг індексації - 103% і склав 103,7%.

Місяцем, в якому офіційно опублікований індекс споживчих цін за жовтень 2018 року є листопад 2018 року, тобто, підвищення заробітної плати військовослужбовця у зв`язку з її індексацією повинно здійснюватись у грудні 2018 року.

З грудня 2018 року законом України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлений такий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 грудня 2018 року - 1921 гривня..

Отже, сума індексації за грудень 2018 року становить 71,08 грн. (коефіцієнт 3,7).

Відповідно до довідки про розмір нарахованої та виплаченої індексації судом встановлено, що позивачу було нараховано та виплачено індексацію за грудень 2018 року.

Враховуючи, що з квітня 2018 року по жовтень 2018 року індекс споживчих цін не перевищував 103%, оскільки індекс споживчих цін у листопаді 2018 року складав 103,7, а отже індексації грошове забезпечення позивача підлягало в наступному місяці, тобто у грудні 2018 року за який позивачу виплачено індексацію, суд дійшов висновку, що підстави для нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2018 року відсутні.

Позивач не наводить аргументів щодо незгоди з розміром нарахованої та виплаченої йому індексації за грудень 2018 року.

Враховуючи наведене, підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Щодо стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Зазначене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 12.11.2019 у справі №818/1430/17 та у постанові від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що, виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення моральної шкоди з відповідача.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Позивач звільнений від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», та відповідних витрат не поніс.

У позові заявлено клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголосив на тому, що документи надані на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу свідчать, що юридичні послуги наддавались позивачу відносно військової частини НОМЕР_2 , а не відповідача. Таким чином, понесені позивачем витрати не є підтвердженими та належними.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина 1).

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина 2).

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3).

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 4).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 5).

З метою розподілу судових витрат позивач повинен подати до суду детальний опис виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Таким чином, матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

В обґрунтування понесених витрат до матеріалів справи позивачем подано:

- Договір про надання правової допомоги №108 від 15.02.2022 (далі - Договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надати Замовнику у відповідності до умов Договору, правову допомогу з юридичних питань, які цікавлять Замовника, а Замовник зі свого боку зобов`язаний прийняти вказані послуги та своєчасно їх оплатити (пункт 1.1 Договору). Виконання послуги та її оплата підтверджується актом виконаних робіт, який підписується сторонами або уповноваженими представниками. Оплата послуг здійснюється на протязі п`яти днів з моменту отримання грошових коштів. (пункт 3.3 Договору);

- Акт №1 до Договору, згідно з яким Виконавець наддав, а Замовник прийняв юридичні послуги у Формі складання адміністративного позову про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 , зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення та стягнення моральної шкоди;

- Розрахунок витрат на правову допомогу згідно з договором про надання правової допомоги № 108 від 15.02.2022 щодо складання адміністративного позову про визнання протиправними дій Військової частини НОМЕР_2 , зобов`язання Військової частини НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення та стягнення моральної шкоди на загальну суму 3500 грн .;

- Квитанція №1 від 14.03.2022, відповідно до якої Клієнт, відповідно до договору про надання правової допомоги сплатив, а Адвокат отримав грошові кошти у розмірі 3500 (три тисячі п`ятьсот гривень) в якості оплати наданих правничих послуг.

Дослідивши зміст вищезазначених документів, суд зазначає, що умови Договору про надання правової допомоги №108 від 15.02.2022 носять загальний характер, інші надані документи не містять жодного посилання на адміністративну справу, в межах якої заявлені витрати до відшкодування, або будь-які інші дані, які б дозволяли ідентифікувати послуги як такі, що надані у зв`язку з розглядом адміністративної справи №280/3131/22. Навпаки, в усіх документах міститься інформація про надання позивачу правових послуг відносно протиправних дій ВЧ НОМЕР_2 , однак в справі яка розглядається, позивачем оскаржуються дії ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також з наданих письмових доказів неможливо встановити узгодження вартості послуг адвоката у зв`язку з розглядом даної справи №280/3131/22, крім того наданні представником документи не містять жодного посилання на те, що вони стосуються саме справи №280/3131/22.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані до матеріалів справи докази не доводять факту понесення позивачем витрат у зв`язку з розглядом адміністративної справи №280/3131/22, а тому заявлені витрати не підлягають відшкодуванню як недоведені.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення на користь позивача заявлених витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка полягає у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 21 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Зобов`язати Запорізький зональний відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 21 квітня 2016 року по 28 лютого 2018 року включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення, січень 2008 року.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснюється.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідч - Запорізький зональний відділ ІНФОРМАЦІЯ_1, місцезнаходження: АДРЕСА_2; код ЄДРПОУ НОМЕР_3.

Повне судове рішення складено 16.08.2022.

Суддя М.О. Семененко