Ухвала

від 24.04.2023 по справі 280/3131/22

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

24 квітня 2023 року м. Дніпросправа № 280/3131/22

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),

суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,

перевіривши на відповідність вимогам Кодексу адміністративного судочинства України апеляційну скаргу Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку

на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року у справі № 280/3131/22

за позовом ОСОБА_1

до Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку

про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди, -

встановив:

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.08.2022 р. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, скаржник оскаржив його в апеляційному порядку.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу скаржника залишено без руху і надано строк упродовж десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме:

- вказати інші підстави для поновлення строку апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції.

Копію ухвали суду від 28 лютого 2023 року скаржник отримав 08 березня 2023 року, що підтверджується відповідним повідомленням, яке найшло до суду апеляційної інстанції 14 березня 2023 року.

21 березня 2023 року до Третього апеляційного адміністративного суду надійшли клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження. В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку скаржник зазначив аналогічні обставини, які викладені клопотанні, яке долучене до апеляційної скарги.

Розглянувши заяву про поновлення строку, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 295 КАС України).

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу (ч. 3 ст. 295 КАС України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.121 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржене рішення ухвалено в порядку письмого провадження за правилами спрощеного позовного провадження 16 серпня 2022 року. Повний текст рішення складено 16.08.2022 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням наведеного та враховуючи положення ст. 295 КАС України початком перебігу строку апеляційного оскарження є дата складення повного судового рішення - 16.08.2022 року, а останнім днем цього строку є 15.09.2022 року.

Копію рішення від 16 серпня 2022 року скаржник одержав 08 вересня 2022 року (а.с. 82).

Отже, встановлений ч. 1 ст. 295 КАС України строк апеляційного оскарження сплив 15 вересня 2022 року , а встановлений ч. 2 ст. 295 КАС України - 10 жовтня 2022 року (з урахуванням положень ч. 6 ст. 120 КАС України).

Апеляційну скаргу надіслано до суду апеляційної інстанції 24 січня 2023 року, тобто після спливу строків, встановлених ст. 295 КАС України.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

У пункті 74 рішення Європейського суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини "... підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок … і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси…".

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Слід зазначити, що у постанові від 15 травня 2018 року у справі №804/2979/17 Верховний Суд дійшов висновку, що "у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись раніше згаданого принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж".

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того, на момент подачі повторної апеляційної скарги, оскаржуване рішення набрало законної сили, у зв`язку з чим заявник апеляційної скарги має навести чіткі та обґрунтовані поважні причини пропуску ними строку на апеляційне оскарження рішення суду, які б виправдовували втручання у принцип res judicata (принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами).

Розглядаючи посилання скаржника щодо продовження строку апеляційного оскарження у зв`язку із введенням воєнного стану, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб. У зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями 30 - 34, 38, 39, 41 - 44, 53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першою статті 8 Закону України Про правовий режим воєнного стану.

Відповідно до ст. 26 Закону України Про правовий режим воєнного стану правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Таким чином, особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Колегія суддів зазначає, що сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для безумовного поновлення скаржнику процесуального строку на звернення до суду з повторною апеляційною скаргою.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання апеляційної скарги здійснюється судом апеляційної інстанції у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на апеляційне оскарження судового рішення.

Разом з тим, скаржник, як при поданні апеляційної скарги, так і в межах встановленого у подальшому судом апеляційної інстанції строку, не вказав підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, які б ґрунтувались на наявності обставин, що відповідають наведоному вище.

Отже наведені скаржником доводи не свідчать про наявність поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, встановленого ст. 295 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Приймаючи до уваги, що скаржник не навів поважних підстав для поновлення строку апеляційного оскарження, слід відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/3131/22 за апеляційною скаргою Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.

Керуючись статтею 299 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Визнати неповажними підстави пропуску строку на подання апеляційної скарги, наведені Запорізьким зональним відділом Військової служби правопорядку в поданому клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення.

У задоволенні клопотання Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення - відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження у справі № 280/3131/22 за апеляційною скаргою Запорізького зонального відділу Військової служби правопорядку на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2022 року.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги в порядку та строк, що визначені статтями 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддяО.М. Панченко

СуддяС.М. Іванов

СуддяВ.Є. Чередниченко