Рішення

від 16.08.2022 по справі 380/9574/22

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/9574/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2022 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

в с т а н о в и в:

До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень №0933928-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933929-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933930-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933931-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933932-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933933-2408-1320 від 08.06.2021 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірними рішеннями нараховано податок на будівлі, які є будівлями сільськогосподарського призначення у розумінні підпункту "ж" пункту 266.2.2 статті 266 Податкового кодексу України і не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2022 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі, без повідомлення сторін.

Ухвалою про відкриття провадження запропоновано відповідачу протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати до суду відзив на позовну заяву, а також роз`яснено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин справа буде вирішена за наявними матеріалами.

Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позову відмовити з огляду на наступне. Оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначено податкове зобов`язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300» за 2020 рік. Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення про сплату сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). За змістом п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Статтею 45 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків - фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Пунктом 70.7 статті 70 Податкового кодексу України визначено, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Для внесення змін у в податкову адресу позивач зобов`язаний був подач контролюючому органу за новим місцезнаходженням відповідну заяву (5-Д] протягом місяця від дня реєстрації зміни місцезнаходження (місця проживання) порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади. Якщо платник не повідомляє ДПС про зміну реєстрації - податкове повідомлення рішення надсилається на адресу, інформація про яку міститься в контролюючому органі. Згідно інформаційних даних Головного управління ДПС у Львівській області IT1 «Податковий блок» податкова адреса фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 є АДРЕСА_2 . Відповідно, після формування оскаржуваних податкових-повідомлень рішень Головним управлінням ДПС у Львівській області було направлено рекомендований листом з повідомленням про вручення за №7900065818848 на податкову адресу позивача оскаржувані податкові повідомлення-рішення, та такі 02.09.2021 року отримано ОСОБА_1 , про що вчинено ним підпис. У рекомендованому листі №7900065818848 вказано вулицю Незалежності, а не вулицю Леніна, оскільки останню було перейменовано згідно рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради №241 від 26.09.1992 року. Таким чином, процедурні порушення щодо вручення спірних податкових повідомлень рішень позивачу контролюючим органом допущено не було.

Аналізуючи наведені приписи норми підпункту «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України, варто дійти висновку, що її застосування передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником, а друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Одночасно також застосовувалася і додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку). Разом з тим, позивачем до матеріалів справи не представлено будь-яких документів про те, що дійсно такі будівлі та приміщення, які за своїм прямим призначенням призначені для використання в сільськогосподарській діяльності, приймали участь (прямо чи побічно) у виробництві сільськогосподарської продукції. Позивачем також не надано і експертного висновку щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель до податкового органу не надавався, а також не звертався щодо проведення звірки по об`єктах нерухомості, які перебувають у його власності та правомірності нарахування податку на нерухоме майно.

Позивач подав відповідь на відзив, де підтримав позовні вимоги повністю.

Частиною 1 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно інформаційної довідки від 21.07.2022 №305522140 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, об`єкт нерухомого майна «комплекс», реєстраційний номер 23740167, за адресою: АДРЕСА_3 , належить в розмірі частки 1/1 позивачу з 27.06.2008 року.

Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 27.06.2018 року, виданого Сілецькою сільською радою на підставі рішення №14 від 24.04.2008 року, ОСОБА_1 є власником комплексу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , до складу входять п`ять будівель: будівля телятника 2-х рядного 828,7 кв. м., будівля телятника 2-х рядного 825,3 кв. м., будівля телятника 4-х рядного1608,8 кв. м., споруда (сінажна яма), будівля телятника 2-х рядного 843,2 кв. м, будівля прохідної 12,3 кв. м.

Також на праві власності позивачу належить земельна ділянка кадастровий номер: 4622185600:07:000:0177; цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення; вид використання - для обслуговування нежитлової будівлі з 09.08.2021 року та земельна ділянка кадастровий номер: 4622185600:07:000:0176; цільове призначення - для іншого сільськогосподарського призначення; вид використання - для обслуговування нежитлової будівлі з 06.08.2021 року.

08.06.2022 року Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято наступні податкові повідомлення - рішення:

№0933928-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 18252,82 грн.

№0933929-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 266,26 грн.

№0933930-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 34825,83 грн.

№0933931-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 17865,34 грн.

№0933932-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 17938,94 грн.

№0933933-2408-1320, яким позивачу визначено податкове зобов`язання по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості (18010300) за 2020 рік в розмірі 2770,83 грн.

Не погодившись із вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав із даною позовною заявою.

Спірним у цій справі є питання правомірності визначення податковим органом грошових зобов`язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, власнику нежитлових приміщень, та можливість застосування положень пп. 266.2.2 «ж» п.266.2 ст.266 ПК України в розглядуваному випадку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно пункту 15.1 статті 15 Податкового кодексу України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно до п. 16.1.4 ст. 16 ПК України, платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми або фізична особа - підприємець, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення «сільськогосподарський товаровиробник», яке міститься у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, застосовується для цілей глави розділу ХІV цього Кодексу «Спрощена система оподаткування, облік та звітність», тоді як в даному випадку йдеться про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (розділ ХІІ «Податок на майно»).

Відповідно до пунктів 5.2, 5.3 статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу. Інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Так, поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року №2238-III, під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття «виробники сільськогосподарської продукції».

Так, згідно зі статтею 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис»: виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Законом України від 23 листопада 2018 року №2628-VIII підпункт «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України викладено в новій редакції, згідно з якою не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Тобто, законодавець уточнив з 1 січня 2019 року, що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Так, Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. До класу (код 1272) «Будівлі для культової та релігійної діяльності» належать, зокрема, церкви, каплиці, мечеті, синагоги.

За результатами правового аналізу наведених вище положень нормативно-правових актів Верховний Суд у постанові від 20.02.2020 у справі № 820/3706/17 дійшов висновку, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Тобто, будівлі та споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, віднесені до відповідного класу Державного класифікатора 018-2000, використовуються та належать фізичним особам, що займаються сільськогосподарською діяльністю, мають у володінні, користуванні чи розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин, не є об`єктами оподаткування згідно з пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, зазначав, що вказані нежитлові будівлі використовуються ним у власній господарській діяльності, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають з метою задоволення особистих потреб, шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків.

При вирішенні питання щодо наявності у позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд враховує, що позивачем не надано жодних доказів безпосереднього ним використання у сільськогосподарській діяльності вищезазначених об`єктів нерухомості та не доведено факту належності позивача до сільськогосподарських товаровиробників.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» №6388 від 16.11.2020 року відповідно до якої станом на 11.11.2020 року комплекс будівель, а саме: будівля телятника 2-х рядного 828,7 кв. м., будівля телятника 2-х рядного 825,3 кв. м., будівля телятника 4-х рядного1608,8 кв. м., будівля телятника 2-х рядного 843,2 кв. м, будівля прохідної 12,3 кв. м., які розташовані по АДРЕСА_3 знаходяться у не придатному стані. Відтак, їх використання у власній господарській діяльності позивачем не можливе.

Відтак, позивач не підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Щодо твердження позивача, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було надіслано на невірну адресу позивача, а саме: АДРЕСА_2 , то в ході судового розгляду встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення було направлено рекомендованим листом з повідомленням про вручення за №7900065818848 на податкову адресу позивача АДРЕСА_4 , а не АДРЕСА_3 , оскільки останню було перейменовано згідно рішенням Виконавчого комітету Кам`янка-Бузької міської ради №241 від 26.09.1992 року. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення було отримано ОСОБА_1 02.09.2021 року, що підтверджується його підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення.

Щодо посилання позивача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2022 року у справі №380/9203/21 Головного управління ДПС у Львівській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, то суд зазначає наступне.

Так, частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Проте, при розгляді у справі №380/9203/21 суд встановив протиправність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0005814-5806-1320, №0005815-5806-1320, №0005816-5806-1320, №0005817-5806-1320, №0005818-5806-1320, №0005819-5806-1320, яким позивачу визначено за 2019 рік суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в загальній сумі 141339,33 грн. Предметом розгляду у даній справі є протиправність податкових повідомлень - рішень №0933928-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933929-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933930-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933931-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933932-2408-1320 від 08.06.2021 року, №0933933-2408-1320 від 08.06.2021 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік.

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення за податковий період 2020 року, прийняті Головним управлінням ДПС у Львівській області на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З огляду на вищезазначені висновки суду, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено що, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Кухар Н.А.