ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 907/335/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Вронська Г.О., Кролевець О.А.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.,
за участю представників:
позивача - Ламбруха О.С., Афанасьєва М.Ю.,
відповідача - Фекийшгазі К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш -Добробут.»
на рішення Господарського суду Закарпатської області
(суддя - Ушак І.Г.)
від 23.02.2022,
та постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Скрипчук О.С., судді - Матущак О.І., Марко Р.І.)
від 24.05.2022,
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш -Добробут.»
до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ЕРА-146»
про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів
В С Т А Н О В И В:
у травні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Наш -Добробут.» звернулось до Господарського суду Закарпатської області із позовом про визнання недійсним та скасування рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород, оформленого протоколом № 1 від 01.03.2018.
Позовні вимоги обґрунтовані тим що, починаючи з 2016 року, ТОВ «Наш -Добробут.» надає послуги з управління будинком, який знаходиться за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород, відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку». 08.05.2018 позивач отримав листа, в якому голова правління ОСББ «ЕРА-146» просив не нараховувати плату за утримання багатоквартирного будинку за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород у зв`язку із створенням в ньому ОСББ та прийняття рішення, оформленого протоколом загальних зборів № 1 від 01.03.2018, про відмову від послуг управителя. На думку позивача, відповідачем 01.03.2018 порушено процедуру скликання загальних зборів, а рішення на них було прийнято за відсутності кворуму, всупереч вимогам закону.
Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2022, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022, у задоволенні позову відмовлено.
13.06.2022 ТОВ «Наш -Добробут.» подало касаційну скаргу на рішення Господарського суду Закарпатської області від 23.02.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24.05.2022, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Підставами для скасування судових рішень зазначає п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України та стверджує, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» у подібних правовідносинах відсутній. На думку ТОВ «Наш -Добробут.», суди не дослідили зібрані у справі докази та не встановили пов`язані з ними обставини, що є підставою касаційного оскарження, встановленою п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України. Вважає помилковим висновок господарських судів, що оскаржуваним рішенням загальних зборів жодним чином не порушено права та охоронювані інтереси позивача. Вважає, що вправі звертатись з цим позовом, адже іншого способу відновлення його прав, як оскарження рішення ОСББ «ЕРА-146» не існує. Посилається на те, що збори відбулись з порушенням вимог законодавства, за відсутності кворуму, необхідного для прийняття рішень.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а оскаржувані судові рішення залишити без змін з підстав, вказаних у відзиві. Зокрема, зазначає, що позивач не є співвласником багатоквартирного будинку, не має у власності житлових чи нежитлових приміщень у будинку, а тому не є суб`єктом якого повинні були повідомляти про скликання та проведення загальних зборів 01.03.2018 та, що позивач не може оскаржувати рішення ОСББ. Посилається на висновки, викладені у постановах Верховного Суду і вказує, що суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність порушеного права позивача та відмовили у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наявність зазначених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287, п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2016 між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради (замовник) та ТОВ «Наш-Добробут.» (виконавець) було укладено договір про надання послуг з управління будинком, прибудинкової території та об`єктами благоустрою, за умовами якого управитель зобов`язувався надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком, який розташований за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, що полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території, а співвласники - оплачувати управителю послугу згідно з вимогами законодавства та умовами договору.
Згідно з п. п. 30, 31 договору від 28.12.2016, в редакції додаткової угоди від 31.12.2018, договір було укладено строком на один рік, до 31.12.2019, з можливістю продовження на рік.
01.03.2018 відбулись загальні збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м. Ужгород, вул. Собранецька, 146, на яких були прийняті рішення, оформлені протоколом № 1 від 01.03.2018 (а.с. 28-30, т. 1).
На зборах з третього питання порядку денного було вирішено функції управління будинком покласти на ОСББ та доручити останньому звернутися до управителя будинку (позивача) з вимогою про розірвання договору з ним та передачу будинку в управління ОСББ відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».
За вказане рішення проголосували «за» 42 співвласника, загальна площа квартир та нежитлових приміщень яких становить 2 484,56 кв. м.
У протоколі № 1 від 01.03.2018 зазначено, що підставою прийняття оскаржуваного рішення стало те, що 08.05.2016 установчими зборами співвласників зазначеного будинку вирішено створити об`єднання його співвласників - ОСББ «ЕРА-146», яке зареєстроване у встановленому порядку і вже фактично здійснює утримання будинку та прибудинкової території.
Предметом спору є визнання недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород, оформленого протоколом № 1 від 01.03.2018.
Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими незабороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Обов`язковою передумовою для реалізації права на судовий захист у порядку господарського судочинства є наявність у позивача суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, які порушуються, не визнаються або оспорюються іншими особами - відповідачами, та на захист якого спрямоване звернення до суду з позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд повинен установити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) порушено провадження у справі, належним позивачем. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні спричиняє прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших установлених судом обставин, оскільки лише наявність права обумовлює виникнення в інших осіб відповідного обов`язку перед особою, якій таке право належить і яка може вимагати виконання такого обов`язку (вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення) від зобов`язаних осіб. Тобто, лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19).
Отже, суд має встановити належність особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, чи є така особа належним позивачем у справі (наявність права на позов у матеріальному розумінні), чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановлення факту порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, які передбачені законодавством, і чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права є підставою для відмови у задоволенні позову (такий висновок викладений у п. 7.13 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/3146/17).
За ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.
Власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків (ч. 1 ст. 385 ЦК України).
Особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку, правові, організаційні та економічні відносини, пов`язані з реалізацією прав та виконанням обов`язків співвласників багатоквартирного будинку щодо його утримання та управління визначає Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», предметом регулювання якого є відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку.
Закон України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначає об`єднання співвласників багатоквартирного будинку як юридичну особу, створену власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна. При цьому створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є правом власників приміщень у багатоквартирному будинку, яке визначається законом.
Стаття 6 цього Закону встановлює, що об`єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках). Установчі збори об`єднання у новозбудованих багатоквартирних будинках можуть бути проведені після державної реєстрації права власності на більше половини квартир та нежитлових приміщень у такому будинку.
Органами управління об`єднання є загальні збори співвласників, правління, ревізійна комісія об`єднання (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку»).
За ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об`єднання є загальні збори.
Загальні збори скликаються і проводяться в порядку, передбаченому цим Законом для установчих зборів, правлінням об`єднання або ініціативною групою з не менш як трьох співвласників.
До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься, зокрема: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників; обрання та відкликання управителя, затвердження та зміна умов договору з управителем, прийняття рішення про передачу функцій з управління спільним майном багатоквартирного будинку повністю або частково асоціації.
Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.
З аналізу вказаних норм права вбачається, що право на участь у зборах ОСББ, право голосувати з питань порядку денного та право висловлювати незгоду з прийнятими ОСББ рішеннями належить саме співвласникам багатоквартирного будинку (власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку).
При цьому, частина 8 ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», згідно з якою рішення загальних зборів може бути оскаржене в судовому порядку, не надає право особі, яка не є власником квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, права оскаржити рішення ОСББ, оскільки це рішення не стосується її прав і обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).
Співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків (ч. 1 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку»).
Статтею 13 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що якщо протягом дії договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу, співвласники приймуть рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя, співвласники мають право достроково розірвати такий договір, попередивши про це управителя, призначеного на конкурсних засадах, не пізніш як за два місяці до дня розірвання договору.
Також у п. 33 договору від 28.12.2016, в редакції додаткової угоди від 31.12.2018, укладеного між Департаментом міського господарства Ужгородської міської ради та ТОВ «Наш-Добробут.», сторони погодили, якщо протягом строку дії цього договору співвласники приймають рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя, цей договір достроково припиняється через два місяці з дати отримання управителем повідомлення від співвласників (уповноваженої ними особи) про таке рішення.
Отже, чинне законодавство України та умови договору від 28.12.2016, в редакції додаткової угоди від 31.12.2018, допускають можливість прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про зміну форми управління багатоквартирним будинком або про обрання іншого управителя навіть після укладання договору (протягом дії договору) про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, укладеного за результатами конкурсу (аналогічні висновки викладено у п. 5.2.7 постанови Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 26.08.2020 у справі № 925/1158/19, у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 925/510/20).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, реалізуючи право щодо обрання форми управління багатоквартирними будинком, відповідач прийняв відповідне рішення (функції управління будинку покладено на ОСББ «ЕРА-146»), оформлене протоколом № 1 від 01.03.2018, про що повідомив позивача згідно з заяви (а.с. 27, т. 1).
З урахуванням вказаного, а також того, що позивач не є співвласником багатоквартирного будинку за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород, а був лише його управителем згідно з договором від 28.12.2016 в редакції додаткової угоди від 31.12.2018, господарські суди дійшли правильного висновку, що прийняте зборами спірне рішення не впливає на права та законні інтереси позивача та не може їх порушувати.
Встановивши відсутність у позивача права на оскарження спірного рішення загальних зборів, суд першої інстанції, з яким погодився і апеляційний господарський суд, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Щодо доводів скаржника про те, що рішення загальних зборів, оформлене протоколом № 1 від 01.03.2018, безпосередньо стосується його прав та обов`язків, оскільки спрямоване на зміну та припинення цивільних прав та обов`язків згідно з договором від 28.12.2016, вони були предметом розгляду суду апеляційної інстанції, який правильно вказав, що право прийняти відповідне рішення про форму управління будинком належить виключно його власникам і жодним чином не може порушувати право позивача. Позивач у цьому випадку помилково ототожнює підстави недійсності договору і суб`єктів які мають відповідне право на його оскарження із рішенням ОСББ, яке не є правочином у розумінні ст. 202 ЦК України, і особами, які можуть звертатись з позовом про визнання недійсними рішення ОСББ.
Також необхідно зазначити, що при укладенні договору від 28.12.2016, з урахуванням додаткової угоди від 31.12.2018, позивач не заперечував, а погодився з його умовою про можливість дострокового припинення цього договору, якщо співвласники приймуть рішення про зміну форми управління будинком або про обрання іншого управителя (п. 33 договору від 28.12.2016, в редакції додаткової угоди від 31.12.2018), що й сталося в цьому випадку, про що свідчить наявне в матеріалах справи рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за адресою: вул. Собранецька, 146, м. Ужгород, оформлене протоколом № 1 від 01.03.2018.
Судові рішення у справі, яка переглядається, не суперечать викладеним висновкам у цій постанові і підстав для їх скасування з огляду на п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України немає.
Судами було ретельно досліджені всі наявні в матеріалах справи докази, які були достатніми для прийняття законного рішення, і їм була надана належна оцінка, а також були «почуті сторони», що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Проніна проти України»), а доводи касаційної скарги про скасування судових рішень з підстави, передбаченої п. 1 ч. 3 ст. 310 ГПК України, зводяться лише до переоцінки доказів та встановлення інших фактичних обставин справи, що згідно зі ст. 300 ГПК України не входить до повноважень суду касаційної інстанції.
Інші доводи скаржника щодо скасування оскаржуваних судових рішень спростовуються викладеними обставинами, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм права, а також зводяться до переоцінки доказів та встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, що в силу положень ст. 300 ГПК виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права (ч. 2 ст. 236 ГПК України).
Частиною 5 ст. 236 ГПК України встановлено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд дійшов висновку, що судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального і процесуального права, з дотриманням принципів справедливості, добросовісності, розумності, а тому підстав для їх скасування немає.
Згідно з ст. 129 ГПК України судовий збір за подання касаційної скарги покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
ПОСТАНОВИВ:
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Наш -Добробут.» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Закарпатської області від 23 лютого 2022 року та постанову Західного апеляційного господарського суду від 24 травня 2022 року у справі № 907/335/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Л. Стратієнко
Судді Г. Вронська
О. Кролевець
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 16.08.2022 |
Оприлюднено | 19.08.2022 |
Номер документу | 105793159 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Стратієнко Л.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні