Рішення

від 04.08.2022 по справі 570/2708/19

РІВНЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 570/2708/19

Номер провадження 2/570/28/2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2022 року Рівненський районнийсуд Рівненськоїобласті у складі:

судді Гнатущенко Ю.В.

з участю секретаря судових засідань Іллюк С.Р.,

прокурора Власової І.А.

представника відповідача Рівненської міської ради - Поліщук І.С.,

представника відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвоката Шевчука В.І.,

представника третьої особи ГУ ДГК у Рівненській області - Чернюк О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Рівненського районного суду Рівненської області цивільну справу за позовом Заступника керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави до Квасилівської селищної ради Рівненського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,Рівненської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 ,Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень та витребування земельних ділянок, -

в с т а н о в и в :

З урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.07.2020 р. за вх. № 9129, заступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду з даним позовом та просить суд:

1)Визнати незаконнимта скасуватирішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів»;

2) Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_3 »;

3) Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 »;

4) Витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,1637 га (к.н.5624655300:02:007:0103); площею 0,2215 га (к.н.5624655300:02:007:0104); площею 0,6563 га (к.н.5624655300:02:007:0105);

5) Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради на земельну ділянку площею 0,3425 га (к.н.5624655300:02:007:0106), площею 0,2160 га (к.н.5624655300:02:007:0107). Крім того за результатами розгляду справи просить стягнути з відповідачів судові витрати на користь прокуратури Рівненської області.

В обгрунтування позовних вимог зазначається, що рішенням Квасилівської селищної ради від 11.10.2016 року № 303 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 5,9489 га на території Квасилівської селищної ради.

Однак, дане рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства та повинно бути визнано судом незаконним виходячи з наступного.

Згідно експлікації земель за результатами інвентаризації земельна ділянка площею 5,9489 га обліковується у землях запасу на території Квасилівської селищної ради та у складі угідь: забудовані землі, в тому числі під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) площею 0,1 га; сільськогосподарські землі, з них сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 4,8 га, у тому числі земельна ділянка площею 3,8673 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом в тому числі кам`янисті місця площею 1 га.

Встановлено, що у 2012 році Державним підприємством «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель несільськогосподарського призначення та земель запасу сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (крім населених пунктів та земель лісогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні лісогосподарських підприємств) за межами населених пунктів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району.

Відповідно до вказаної інвентаризації, земельна ділянка площею 3,8673 га є болотом.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Отже, враховуючи те, що відповідно до матеріалів інвентаризації в 2012 році на зазначеній земельній ділянці наявне болото, та в матеріалах інвентаризації в 2016 році на вказаній земельній ділянці наявний став, віднесення такої ділянки до земель сільськогосподарського призначення суперечить нормам ст.22 ЗК України та унеможливлює використання таких земельних ділянок за цільовим призначенням.

У зв`язку з викладеним, рішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів» повинно бути визнано судом незаконним та скасоване.

Також з`ясовано, що рішенням Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 та у власність для ведення особистого селянського господарства в смт. Квасилів.

Рішенням Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 затверджено проекти землеустрою земельних ділянок загальною площею 1,6 га, у тому числі ділянки площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Державним реєстратором Рівненської районної державної адміністрації Левчуком Ю.С. проведено державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_3

ОСОБА_3 подарувала земельні ділянки площею 1,0415 га ОСОБА_4 та площею 0,5585 га - ОСОБА_5 .

У той же час, рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та подальша передача земельних ділянок площею 1,6 га відбулася з порушенням вимог чинного законодавства виходячи з наступного.

Так, 17.11.2016 ОСОБА_3 подано до Квасилівської селищної ради заяву про виділення їй земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства.

Встановлено, що рішенням Квасилівської селищної ради №508 від 18.12.2014 затверджено Генеральний план смт. Квасилів.

В подальшому, рішенням Квасиліської селищної ради №633 від 31.07.2015 затверджено зонування території селища міського типу Квасилів.

Так, відповідно до Генерального плану та плану зонування території смт. Квасилів земельні ділянки площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051 та площею 0,5585 га, к.н. 5624655300:02:007:0052 розміщені в зоні В-5 - виробнича зона підприємств 5 класу шкідливості, яка призначена для підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно - захисних зон до 50 метрів.

Тобто згідно плану Зонування смт. Квасилів в зоні В-5 не передбачено ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи той факт, що територія та землі в зоні В-5 в смт. Квасилів повинні використовуватися для цілей промисловості, транспорту та зв`язку, використання земельних ділянок площею 1,0415 га та 0,5585 га для ведення особистого селянського господарства є неможливим.

А тому, керуючись ч.7 ст.118 ЗК України, у зв`язку з невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану та плану зонування Квасилівська селищна рада повинна була прийняти рішення про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Однак, в порушенням вищезазначених положень законодавства, Квасилівська селищна рада прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земель площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства в смт. Квасилів повинна бути визнано судом незаконним та скасованим.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

У статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Одним з видів землевпорядної документації, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, проекти землеустрою земельних ділянок площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052, у зв`язку з їх відведенням в межах населеного пункту, повинні були погоджуватися відповідними органами архітектури, що в даному випадку зроблено не було та фактично є неможливим, у зв`язку з використанням земельних ділянок з порушенням генерального плану та зонування смт.Квасилів.

Тобто, проекти землеустрою земельних ділянок площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н. 5624655300:02:007:0052 розроблений з порушенням вимог ст. ст. 1, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв`язку з викладеним та враховуючи факт визнання незаконним рішенням №344 від 07.12.2016, рішення №911 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », яким затверджено відповідні проекти землеустрою є незаконним та повинно бути скасоване.

Державним реєстратором прийняті рішення №41052947 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 (номер запису про право власності 26105841) та №41052531 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051 (номер запису про право власності №26105405) за ОСОБА_3 .

Крім того, 20.07.2018 року ОСОБА_3 подарувала земельні ділянки площею 0,5585 га та 1,0415 га ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно.

У подальшому ОСОБА_5 відчужено на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 на підставі договору купівлі-продажу №1029 від 03.04.2019.

02.07.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0052 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на дві земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0106 площею 0,3425 га та к.н.5624655300:02:007:0107 площею 0,2160 га, які на даний час перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

Також встановлено, що відповідачем по справі - ОСОБА_4 відчужено на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0415 та, к.н.5624655300:02:007:0051 на підставі договору купівлі-продажу №1032 від 03.04.2019.

02.07.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0051 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на три земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0103 площею 0,1637 га; к.н.5624655300:02:007:0104 площею 0.2215 га; к.н.5624655300:02:007:0105 площею 0.6563 га, власником яких на даний час є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, земельні ділянки площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 та площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051, витребування яких є предметом даного позову, згідно даних Державного земельного кадастру, відсутні. Разом з тим, спірні земельні ділянки відсутні у Державному земельному кадастрі лише по причині їх поділу та, відповідно, появою нових кадастрових номерів та площ земельних ділянок (тобто спірні земельні ділянки фактично існують, але у видозміненому стані).

Статтею ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього та повного відшкодування їхньої вартості, крім випадків, визначених ч.2 ст.353 Кодексу.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку коли майно, у тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає перевагу у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від незаконного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Таким чином, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження від імені територіальної громади в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

З огляду на викладене та враховуючи, що Квасилівська селищна рада, приймаючи рішення щодо передачі земельних ділянок площею 0,5585 га та 1,415 га у приватну власність, діяла всупереч положенням законодавства, то такі дії не можуть бути розцінені як вираження волі територіальної громади селища на вибуття земельних ділянок з її (власника) володіння.

А тому, вищевказані земельні ділянки, на підставі ст. 388 ЦК України, підлягають витребуванню у відповідачів на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради.

15.07.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 48 т.1).

26.02.2020 року ухвалою суду замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на належного відповідача ОСОБА_2 та первісного відповідача ОСОБА_5 - на належного ОСОБА_1 (а.с.176-177 т.1).

У відзиві від 17.03.2020 за вх. № 4600 представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.І. вказує на невизнання відповідачами позовних вимог, просить суд відмовити у їх задоволенні, вказавши, що оскаржувані рішення прийняті відповідно до норм чинного законодавства. Вказує на безпідставність звернення до суду з позовом прокурора, оскільки Квасилівська селищна рада з проханням захисту її прав шляхом звернення до суду з позовом до органів прокуратури не зверталася.

У відповіді на відзив від 27.03.2020 за вх. № 5071 прокурор вказує, що у позовній заяві детально викладені виявлені порушення вимог земельного законодавства, допущені Квасилівською селищною радою при прийнятті оскаржуваного рішення та подальшій передачі земельних ділянок у приватну власність. Оскільки у даній справі прокуратурою оскаржується саме незаконне рішення Квасилівської селищної ради, яка є відповідачем у справі та яка має здійснювати захист інтересів держави в особі територіальної громади, однак саме цією юридичною особою прийнято незаконне рішення, яке порушує інтереси територіальної громади, прокуратурою безпосередньо пред`явлено позов до суду без зазначення компетентного органу, який здійснює функції держави у спірних правовідносинах.

У запереченнях на відповідь на відзив від 03.04.2020 за вх.№ 5354 та від 14.04.2020 за вх. № 5650 представник відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 адвокат Шевчук В.І. вказує на недоведеність позовних вимог, позивачем не надано суду доказів того, що право держави порушено відповідачами, а тому звернення позивача до суду за захистом права, яке не є порушеним, є безпідставним, а повноваження необгрунтованими.

02.02.2021 року ухвалою суду прийнято заяву позивача про зміну предмета позову; залучено до участі у справі в якості третіх осіб на стороні відповідача, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.91, 92 т.2).

07.04.2021 року закрито підготовче судове засідання у справі, призначено до судового розгляду по суті (а.с. 131 т.2).

16.07.2021 року залучено Рівненську міську раду (вул. Соборна, 12-а, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 34847334) до участі у справі, як правонаступника відповідача Квасилівської селищної ради (а.с.188 т.2).

В судовому засіданні прокурор підтримав заявлені змінені позовні вимоги.

Представник правонаступника відповідача Рівненської міської рада Поліщук І.С. у судовому засіданні заявлені вимоги не визнала, зокрема вказуючи про неможливість прийняття Квасилівською селищною радою іншого рішення окрім як позитивного рішення про передачу у власність земельної ділянки для ОСОБА_3 , оскільки вказаний орган місцевого самоврядування приймав оскаржуване рішення після погодження усіма компетентними органами.

Представник відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - адвокат Шевчук В.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, підтримав відзив.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник ОСОБА_3 адвокат Кохана О., представники Комісії з реорганізації Квасилівської селищної ради та Квасилівської селищної ради у судове засідання не з`явилися, судом було вжито належних заходів щодо їх повідомлення про дату, час та місце проведення судового засідання. Клопотань не подано.

Представник ОСОБА_3 адвокат Кохана О. подала до суду заяву вх. 10524 від 24.06.2021 р. (а.с.150 т.2) про розгляд справи без її участі, позовні вимоги вважає безпідставними, такими, що не грунтуються на нормах законодавства, у позові слід відмовити, підтримує відзив та заперечення відповідачів.

Представник третьої особи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області Чернюк О.О. у судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та вказала про їх обгрунтованість.

Суд, вислухавши пояснення представників учасників процесу у судовому засіданні, спеціаліста ОСОБА_6 , визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов до висновку про задоволення позову.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що рішенням Квасилівської селищної ради від 11.10.2016 року № 303 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 5,9489 га на території Квасилівської селищної ради.

Згідно експлікації земель за результатами інвентаризації земельна ділянка площею 5,9489 га обліковується у землях запасу на території Квасилівської селищної ради та у складі угідь: забудовані землі, в тому числі під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) площею 0,1 га; сільськогосподарські землі, з них сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 4,8 га, у тому числі земельна ділянка площею 3,8673 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом в тому числі кам`янисті місця площею 1 га.

Встановлено, що у 2012 році Державним підприємством «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель несільськогосподарського призначення та земель запасу сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (крім населених пунктів та земель лісогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні лісогосподарських підприємств) за межами населених пунктів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району.

Відповідно до вказаної інвентаризації, земельна ділянка площею 3,8673 га є болотом.

До земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню та належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Отже, враховуючи те, що відповідно до матеріалів інвентаризації в 2012 році на зазначеній земельній ділянці наявне болото, та в матеріалах інвентаризації в 2016 році на вказаній земельній ділянці наявний став, віднесення такої ділянки до земель сільськогосподарського призначення суперечить нормам ст.22 ЗК України та унеможливлює використання таких земельних ділянок за цільовим призначенням.

Таким чином, розроблення, затвердження технічної документації із землеустрою та віднесення земельної ділянки площею 5,9489 га до земель сільськогосподарського призначення в смт.Квасилів, на підставі чого у подальшому за рахунок вказаної земельної ділянки було відведено в приватну власність земельні ділянки площею 1,0415 га та площею 0,5585 га громадянці ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства, відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, а саме ст.35 Закону України "Про землеустрій" та Порядку проведення інвентаризації земель.

У зв`язку з викладеним, рішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів» є незаконним та підлягає скасуванню.

Також встановлено, що 17.11.2016 ОСОБА_3 подано до Квасилівської селищної ради заяву про виділення їй земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 року ОСОБА_3 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 та у власність для ведення особистого селянського господарства в смт. Квасилів.

Рішенням Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 затверджено проекти землеустрою земельних ділянок загальною площею 1,6 га, у тому числі ділянки площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства.

Державним реєстратором Рівненської районної державної адміністрації Левчуком Ю.С. проведено державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_3 (індексний номер рішення 41052531 від 11.05.2018 та індексний номер рішення 41052947 від 11.05.2018).

ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку площею 1,0415 га з кадастровим номером 5624655300:02:007:0051 ОСОБА_4 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки №137361752 від 11.09.2018.

ОСОБА_3 подарувала земельну ділянку площею 0,5585 га з кадастровим номером 5624655300:02:007:0052 - ОСОБА_5 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки №137361596 від 11.09.2018.

Рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та подальша передача земельних ділянок загальною площею 1,6 га відбулася з порушенням вимог чинного законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до ч.6 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Частиною 7 ст.118 ЗК України визначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко- економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів. Містобудівна документація є основою, зокрема, для вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; для вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкування територій; вирішення питань щодо вилучення (викупу), передачі (надання) земельних ділянок у власність чи користування громадян та юридичних осіб.

Згідно з Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій (п.7 ч.1 ст.1). Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування (ч.2 ст.5). Суб`єктами містобудування є органи виконавчої влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи (ч.2 ст.4).

Відповідно до ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

За змістом ч.1 ст.17 вказаного Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який, після його затвердження, стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частина 1 ст. 18 цього Закону визначає, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

В ч.3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"передбачено, що передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб повинна відповідати плану зонування або детального плану території, а у разі відсутності плану зонування або детального плану території така передача (надання) земельних ділянок забороняється.

Згідно ч. 5ст. 20 ЗК України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Згідно ч. 1ст. 123 Земельного кодексу України, надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 1ст. 25 Закону України "Про землеустрій"визначено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Відповідно до частини 2 цієї ж статті, одним із видів документації із землеустрою є проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Згідно ч. 1ст. 50 Закону України "Про землеустрій"проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок. Чинне законодавство передбачає два виключних випадки виготовлення проекту відведення при наданні земельних ділянок державної або комунальної власності у користування: - надання земельних ділянок зі зміною цільового призначення; - формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання). Отож, чинне земельне законодавство передбачає єдиний правовий механізм відведення земельної ділянки із зміною її цільового призначення - через виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1ст. 25 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності"режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій. Згідно з ч. 2ст.25Закону України"Прорегулювання містобудівноїдіяльності" режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Встановлено, що рішенням Квасилівської селищної ради №508 від 18.12.2014 затверджено Генеральний план смт. Квасилів.

В подальшому, рішенням Квасиліської селищної ради №633 від 31.07.2015 затверджено зонування території селища міського типу Квасилів.

Як убачається з відповідей Відділу містобудування, архітектури та будівництва Рівненської РДА Рівненської області від 21.06.2018 р. №186 (а.с.24-26 т.1) та ГУ Держгеокадастру у Рівненській області від 24.07.2018 р. вих. 10-17-0.4,6-1103/90-18 (а.с.32-34 т.1), відповідно до Генерального плану та плану зонування території смт. Квасилів земельні ділянки площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051 та площею 0,5585 га, к.н. 5624655300:02:007:0052 розміщені в зоні В-5 - виробнича зона підприємств 5 класу шкідливості, яка призначена для підприємств, що є джерелами забруднення навколишнього середовища і потребують санітарно - захисних зон до 50 метрів.

Тобто згідно плану Зонування смт. Квасилів в зоні В-5 не передбачено ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи той факт, що територія та землі в зоні В-5 в смт. Квасилів повинні використовуватися для цілей промисловості, транспорту та зв`язку, використання земельних ділянок площею 1,0415 га та 0,5585 га для ведення особистого селянського господарства є неможливим.

А тому, керуючись ч.7 ст.118 ЗК України, у зв`язку з невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану та плану зонування Квасилівська селищна рада повинна була прийняти рішення про відмову у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Однак, в порушенням вищезазначених положень законодавства, Квасилівська селищна рада прийняла рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо передачі земель площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Враховуючи викладене, рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 про надання ОСОБА_3 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства в смт. Квасилів є незаконним та підлягає скасуванню.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, обов`язковий для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

У статті 1 Закону України «Про землеустрій», документація із землеустрою (землевпорядна документація) - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Одним з видів землевпорядної документації, відповідно до ст.50 Закону України «Про землеустрій», є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність.

Відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області, проекти землеустрою земельних ділянок площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052, у зв`язку з їх відведенням в межах населеного пункту, повинні були погоджуватися відповідними органами архітектури, що в даному випадку зроблено не було та фактично є неможливим, у зв`язку з використанням земельних ділянок з порушенням генерального плану та зонування смт.Квасилів (а.с.24-28 т.1 ).

Тобто, проекти землеустрою земельних ділянок площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н. 5624655300:02:007:0052 розроблений з порушенням вимог ст. ст. 1, 50 Закону України «Про землеустрій», ст.25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

У зв`язку з викладеним та враховуючи, що рішення №344 від 07.12.2016 прийнято всупереч вказаних вимог законодавства та з порушенням функціонального призначення земель, рішення №911 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_3 », яким затверджено відповідні проекти землеустрою є також незаконним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів заперечення представника відповідачів адвоката Шевчука В.І. проти позовних, а саме про законність прийняття оскаржуваних рішень, що підтверджується висновком ГУ Держгеокадастру у Рівненській області про погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель площею 5,9489 га в смт. Квасилів №1780/41-16 від 30.09.2016 р., висновком ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 4363/82-17, поясненнями Квасилівської сільської ради (лист №696/02-11/18), поясненнями представниками Рівненської міської ради, поясненнями спеціаліста ФОП ОСОБА_6 , то слід вказати наступне.

Зокрема у п. 7 Висновку ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок 4363/82-17 вказано, що необхідність проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно ст.9 ЗУ «Про державну експертизу землевпорядної документації».

Правові, організаційні і фінансові основи здійснення державної експертизи землевпорядної документації та порядок її проведення визначаєЗакон N 1808-IV(далі -Закон N 1808-IV).

Згідно зістаттею 1 Закону N 1808-IVдержавна експертиза землевпорядної документації(далі - державна експертиза) - це діяльність, метою якої є дослідження, перевірка, аналіз та оцінка об`єктів експертизи на предмет їх відповідності вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, а також підготовка обґрунтованих висновків для прийняття рішень щодо об`єктів експертизи.

Об`єктами державної експертизи є документація із землеустрою та документація з оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріали і документація державного земельного кадастру (стаття 6 Закону N 1808-IV).

Статтею 32 Закону N 1808-IVвстановлено, що державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, а за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються: питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень; відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства; еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативного впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.

Відповідно до частини 3статті 7 Закону N 1808-IVвиконавцями державної експертизи є експерти, які працюють у складі спеціально уповноваженого органу виконавчої влади у сфері державної експертизи і мають високу кваліфікацію та спеціальні знання, а також висококваліфіковані спеціалісти або наукові працівники, які залучаються цими органами до її проведення відповідно до закону (далі - експерти державної експертизи).

Підпунктом 49 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року N 15, та підпунктом 28 пункту 4 Положення про територіальні органи Держгеокадастру, затвердженогонаказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року N 333, Держгеокадастр та його територіальні органи проводять в установленому законодавством порядку державну експертизу програм і проектів з питань землеустрою.

Із змісту наведених правових норм слідує, що проведення державної експертизи проекту землевпорядної документації є компетенцією Держгеокадастру та його територіальних органів; предметом експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.

Аналогічна правова позиція вже висловлювалась у постановах Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі N 808/1508/16 та від 14 квітня 2020 року у справі N 806/2643/16.

Статтею 9. Закон N 1808-IVвстановлено, Обов`язкова державна експертиза

Обов`язковій державній експертизі підлягають:

{Абзац другий частини першої статті 9 виключено на підставі Закону№ 497-VIII від 02.06.2015}

схеми землеустрою і техніко-економічні обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць;

{Абзац третій частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 5003-VI від 21.06.2012}

проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць;

{Абзац четвертий частини першої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 5003-VI від 21.06.2012}

проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів;

{Абзац п`ятий частини першої статті 9 в редакції Закону№ 497-VIII від 02.06.2015}

{Абзац шостий частини першої статті 9 виключено на підставі Закону№ 5245-VI від 06.09.2012}

проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

{Абзац сьомий статті 9 в редакції Закону№ 509-VI від 16.09.2008}

{Абзац восьмий частини першої статті 9 виключено на підставі Закону№ 191-VIII від 12.02.2015}

проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів;

проекти землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

{Абзац десятий частини першої статті 9 в редакції Закону№ 497-VIII від 02.06.2015}

технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель у разі формування земельних ділянок за рахунок особливо цінних земель, земель лісогосподарського призначення, а також земель водного фонду, природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

{Абзац частини першої статті 9 в редакції Закону№ 497-VIII від 02.06.2015}

технічна документація з бонітування ґрунтів, нормативної грошової оцінки земельних ділянок.

{Абзац частини першої статті 9 в редакції Закону№ 1702-VI від 05.11.2009}

Згідно із положеннями частин 1 та 2статті 35 Закону N 1808-IVрезультатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи.

Ст. 35 N 1808-IV Позитивні висновки державної експертизи щодо об`єктів обов`язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Висновки державної експертизи після їх затвердження спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері державної експертизи є обов`язковими для прийняття до розгляду замовником і врахування при прийнятті відповідного рішення щодо об`єктів державної експертизи.

З аналізу вищенаведених приписів законодавства вбачається, що чинним законодавством визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, не підлягають обов`язковій державній експертизі, а тому позитивний висновок державної експертизи щодо проекту землеустрою проведений у добровільному порядку замовником враховується органом місцевого самоврядування при затвердженні проекту землеустрою в сукупністі з іншими документами документації із землеустрою.

У подальшому ОСОБА_5 відчужено на користь ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 на підставі договору купівлі-продажу №1029 від 03.04.2019.

02.07.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0052 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на дві земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0106 площею 0,3425 га та к.н.5624655300:02:007:0107 площею 0,2160 га, які на даний час перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

Також встановлено, що відповідачем по справі - ОСОБА_4 відчужено на користь ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,0415 та, к.н.5624655300:02:007:0051 на підставі договору купівлі-продажу №1032 від 03.04.2019.

02.07.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0051 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на три земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0103 площею 0,1637 га; к.н.5624655300:02:007:0104 площею 0.2215 га; к.н.5624655300:02:007:0105 площею 0.6563 га, власником яких на даний час є ОСОБА_2 .

Враховуючи викладене, земельні ділянки площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 та площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051, витребування яких є предметом даного позову, згідно даних Державного земельного кадастру, відсутні. Разом з тим, спірні земельні ділянки відсутні у Державному земельному кадастрі лише по причині їх поділу та, відповідно, появою нових кадастрових номерів та площ земельних ділянок (тобто спірні земельні ділянки фактично існують, але у видозміненому стані).

За змістом правового висновку, викладеного в п. 56 постанови Великої Палати Верховного Суду за результатом розгляду справи №367/2022/15-ц від 29 травня 2019 року, який суд враховує на підставі ч. 4ст. 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Статтею ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, і за умови попереднього та повного відшкодування їхньої вартості, крім випадків, визначених ч.2 ст.353 Кодексу.

Згідно ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України встановлює, що власник має право витребувати своє майно в добросовісного набувача, якщо його було набуто за відплатною угодою у випадку коли майно, у тому числі, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Отже, у разі вибуття майна з володіння власника за вищезазначених обставин, законодавець надає перевагу у захисті власнику, а не добросовісному набувачеві.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане у особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, право на витребування майна з чужого незаконного володіння не потребує визнання недійсним правочину, за яким майно вибуло від незаконного власника, воно лише обмежене добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею. Рішення суду про задоволення позову про повернення майна, переданого за недійсним правочином, чи витребування майна з чужого незаконного володіння є підставою для здійснення державної реєстрації права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, за власником, а також скасування попередньої реєстрації.

Таку правову позицію викладено Верховним Судом України у постановах від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010, від 11.02.2015 у справі № 6-1 цс 15 та від 24.06.2015 у справі № 6-535цс15.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 ст. 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Статтею 172 ЦК України передбачено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції, встановленої законом.

Таким чином, органи місцевого самоврядування здійснюють свої повноваження від імені територіальної громади в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, передбачених законом.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади.

Саме такі правові висновки викладено Верховним Судом України у постановах від 05.10.2016 у справі №3-604гс16 та від 23.11.2016 у справі №916/2144/15.

З огляду на викладене та враховуючи, що Квасилівська селищна рада, приймаючи рішення щодо передачі земельних ділянок площею 0,5585 га та 1,415 га у приватну власність, діяла всупереч положенням законодавства, то такі дії не можуть бути розцінені як вираження волі територіальної громади селища на вибуття земельних ділянок з її (власника) володіння.

А тому, вищевказані земельні ділянки, на підставі ст. 388 ЦК України, підлягають витребуванню у відповідачів на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада.

З урахуванням наведених вимог закону і встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_3 всупереч вимогам ст.ст. 116, 118, 121 ЗК України отримала безоплатно у власність дві земельні ділянки загальною площею 1,6 га неправомірно і не мала права відчужувати їх у подальшому, тому ці ділянки, що розташовані на території Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області вибули із власності територіальної громади поза волею їх належного розпорядника і позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно ч. 3 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Виходячи з положень ч.5 ст.12 ЦПК України, слід зауважити, що виходячи із суті позовних вимог та доводів щодо їх спростування та заперечення, учасники процесу клопотань щодо подання доказів та призначення експертизи до суду не заявляли. У судовому засіданні спеціаліст ОСОБА_6 , який розробляв технічну документацію на спірні земельні ділянки, повідомив, що фактично усі вказані спірні земельні ділянки знаходяться у межах зони В-5, що спростовує заперечення представника відповідачів адвоката Шевчука В.І. про їх знаходження в зоні В-5, СВ-1 та СВ-6.

Також не заслуговують на увагу та не приймаються судом доводи представника відповідачів адвоката Шевчука В.І. про те, що прокурор безпідставно звернувся до суду із даним позовом та не обґрунтував наявність підстав для представництва, що виключає можливість звернення до суду за захистом інтересів держави, з огляду на таке.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абзаци перший і другий частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (абзаци перший - третій частини четвертої статті цього ж Закону).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Тобто, суд самостійно перевіряє, чи справді відсутній орган, що мав би для захисту інтересів держави звернутися до суду з таким позовом як заявив прокурор. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру», застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві, і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19) та від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (провадження № 14-350цс19).

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за №3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до ст.ст. 1,3 ЦК України, ст.ст. 2, 4-5,12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Пунктом 4 ч.4 ст.185 ЦПК України передбачено, що позовна заява повертається у випадках, коли відсутні підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави або для звернення до суду особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (KOROLEV v. RUSSIA (no. 2), № 5447/03, § 33, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA, № 42454/02, § 35, ЄСПЛ, від 15 січня 2009 року).

Згідно п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.

Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

У пункті 3 ч.1 ст.131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року за №1697-VII.

У частині 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Таким чином, для перевірки наявності підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави суду слід перевірити, а прокурору в позовній заяві необхідно обґрунтувати, чи вимагають захисту реальні державні інтереси та чи є передбачені ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» підстави для звернення прокурора до суду в інтересах держави.

Із матеріалів справи вбачається, що при зверненні із позовом до суду наявність інтересів держави прокурор обґрунтував порушенням інтересів держави.

Так в позові зазначено, що в даній справі «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - передачі земельної ділянки з комунальної власності у приватну.

Отже, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

За таких обставин, з урахуванням предмету спору, прокурором належним чином обґрунтована наявність порушень інтересів держави.

Крім того, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ст. 56 ЦПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Тобто, чинним законодавством передбачено обов`язок прокурора, який здійснює представництво інтересів громадянина або держави у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень, інтереси яких має намір представляти.

Водночас, у прокурора, який вживає заходи представницького характеру без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах та набуває статусу позивача, даний обов`язок відсутній.

Прокуратурою пред`явлено позов в інтересах держави, зокрема до Квасилівської селищної ради Рівненського району Рівненської області без зазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, у зв`язку з чим остання набула статусу позивача.

Саме тому, набувши статусу позивача, прокуратурою повідомлення в порядку ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» до Квасилівської селищної ради та інших відповідачів не скеровувалися, так як вони є відповідачами по справі, а не особами, інтереси яких має намір представляти прокурор.

Судом встановлено, що прокурором у даній справі дотримано вимог положеньстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»та належним чином у поданому до суду позові обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави в суді.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доказів щодо звільнення відповідачів від сплати судового збору у відповідності до ЗУ «Про судовий збір» матеріали справи не містять, так само даних про їх наявність, однак неможливість подання до суду, не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор сплатив 9605,00 грн. платіжне доручення № 793 від 11.05.2019 р. судового збору за подання позовної заяви.

З огляду на вищенаведене, підлягає до стягнення із відповідачів з кожного по 3201,66 грн. грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 12, 89, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позов Заступника керівникаРівненської окружноїпрокуратури вінтересах держави до Квасилівської селищної ради Рівненського району, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ,Рівненської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_3 ,Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській області, ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання незаконними та скасування рішень та витребування земельних ділянок - задоволити повністю.

Визнати незаконнимта скасуватирішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів».

Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_3 ».

Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_3 ».

Витребувати від ОСОБА_2 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, земельну ділянку площею 0,1637 га (к.н.5624655300:02:007:0103); площею 0,2215 га (к.н.5624655300:02:007:0104); площею 0,6563 га (к.н.5624655300:02:007:0105).

Витребувати від ОСОБА_1 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, земельну ділянку площею 0,3425 га (к.н.5624655300:02:007:0106), площею 0,2160 га (к.н.5624655300:02:007:0107).

Стягнути з Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , судовий збір по 3201,66 грн. з кожного на користь прокуратури Рівненської області (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м.Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другійстатті 358 ЦПК України.

Сторони справи:

ПозивачЗаступник керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави, адреса: м.Рівне, вул.Гарна, 29, код ЄДРПОУ 02910077.

Відповідач Квасилівська селищна рада, адреса: смт.Квасилів, вул.Б.Хмельницького, 2, Рівненського району Рівненської області, код ЄДРПОУ 04526673.

Відповідач ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач Рівненська міська рада, адреса: м.Рівне, вул.Соборна, 12-А, код ЄДРПОУ 34847334.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_3 , адреса: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Рівненській області, адреса: м.Рівне, вул.С.Петлюри, 37, код ЄДРПОУ 39768252.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_4 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Повний текст судового рішення виготовлено 15.08.2022 р.

Суддя Гнатущенко Ю.В.