Постанова

від 02.02.2023 по справі 570/2708/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 570/2708/19

Провадження № 22-ц/4815/82/23

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя : Боймиструк С.В.,

судді: Гордійчук С.О., Майданік В.В.,

секретар судового засідання: Ковальчук Л.В.,

за участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

розглянувши у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2022 року у справі за позовомЗаступника керівникаРівненської окружноїпрокуратури вінтересах державидо Квасилівської селищноїради Рівненськогорайону, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,Рівненської міськоїради,треті особи,які незаявляють самостійнихвимог напредмет спору: ОСОБА_7 ,Головне управлінняДержгеокадастру уРівненській області, ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про визнання незаконними та скасування рішень та витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

В травні 2019 року Заступник керівникаРівненської місцевоїпрокуратури (окружної-відповідно дозмін п.3ч.1ст.7Закону УкраїниПро прокуратурувнесеними згідно із Законом № 113-IX від 19.09.2019) звернувся до суду з позовом, яким з урахуванням заяви про зміну предмета позову від 07.07.2020 р. за вх. № 9129 (т. 2, а.с.12) просив суд:

1) Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів»;

2) Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_7 »;

3) Визнати незаконним та скасувати рішення Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 »;

4) Витребувати від ОСОБА_5 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради земельну ділянку площею 0,1637 га (к.н.5624655300:02:007:0103); площею 0,2215 га (к.н.5624655300:02:007:0104); площею 0,6563 га (к.н.5624655300:02:007:0105);

5)Витребувати від ОСОБА_6 накористь територіальноїгромади Квасилівськоїселищної радив особіКвасилівської селищноїради наземельну ділянкуплощею 0,3425га (к.н.5624655300:02:007:0106),площею 0,2160га (к.н.5624655300:02:007:0107).

Крім того за результатами розгляду справи просить стягнути з відповідачів судові витрати на користь прокуратури Рівненської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розроблення, затвердження технічної документації із землеустрою та віднесення земельної ділянки площею 5,9489 га до земель сільськогосподарського призначення в смт. Квасилів Рівненського району, на підставі чого в подальшому за рахуноквказаної земельноїділянки було відведено в приватну власність земельні ділянки площею 1,0415 га та площею 0,5585 га громадянці ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, відбулося зпорушенням вимогземельного законодавства, оскільки з інвентаризації 2012 року 3,8673 га з земельної ділянки 5,9489 га є болотом, а з інвентаризації 2016 року ставом, що виключає ведення особистого селянського господарства (№303 від 11.10.2016).

Крім того, земельні ділянки площею 1,0415 га та площею 0,5585 га згідно генерального планута планузонування смт. Квасилів розміщені в зоні В-5 - виробнича зона підприємств 5 класу шкідливості, де не передбачено ведення особистого селянського господарства.

Отже, Квасилівська селищна рада повинна була прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. (№344 від 07.12.2016)

Самі ж проекти землеустрою земельних ділянок площею 1,0415 га та площею 0,5585 га розроблені з порушенням вимог ст.ст. 1,50 Закону України Про землеустрій, ст. 25 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності. Відповідно рішення яким затверджені проекти землеустрою є незаконним та повинно бути скасованим (№991 від 18.04.2018).

Оскільки дії органу місцевого самоврядування не відповідали вимогам закону та інтересам територіальної громади, а земельні ділянки були неодноразово відчужені та поділені, тому підлягають витребуванню.

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2022 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів».

Визнано незаконним та скасовано рішення Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 «Про розгляд заяви громадянки ОСОБА_7 ».

Визнано незаконним та скасовано рішення Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 «Про передачу земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_7 ».

Витребувано від ОСОБА_5 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, земельну ділянку площею 0,1637 га (к.н.5624655300:02:007:0103); площею 0,2215 га (к.н.5624655300:02:007:0104); площею 0,6563 га (к.н.5624655300:02:007:0105).

Витребувано від ОСОБА_6 на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради в особі Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, земельну ділянку площею 0,3425 га (к.н.5624655300:02:007:0106), площею 0,2160 га (к.н.5624655300:02:007:0107).

Стягнуто з Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада, ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , судовий збір по 3201,66 грн. з кожного на користь прокуратури Рівненської області (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк одержувача - Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету - 2800).

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 , ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції не врахував положення Конституції України та практику Європейського суду з прав людини, суд неповно з`ясував усі обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, зробив суб`єктивний висновок щодо проведеної Держгеокадастром експертизи та її врахування при затвердженні проекту землеустрою, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним, необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Апелянт зазначає, що 30.09.2016 технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 5,9489 га затверджено ГУ Держгеокадастру у Рівненській області (висновок №1780/41 від 30.09.2016).

11.10.2016 технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 5,9489 га затверджено Квасилівською сільрадою (рішення №303) на підставі в тому числі і висновку ГУ Держгеокадастру.

На момент прийняття рішення Квасилівської сільської ради №344 та №991, якими надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою та передачу земельної ділянки у власність ОСОБА_7 , рішення №303 було чинне. Ніким не оскаржене та не скасоване, як і висновки Держгеокадастру, тому вважає, що Квасилівська сільська рада діяла в межах своїх повноважень та у спосіб передбачений законом.

Твердження прокурора (п.3, ч.1, ст. 388 ЦК України), що майно вибуло не з волі власника (територіальної громади), яка делегувала свої повноваження органам управління Квасилівської сільської ради, яка в свою чергу діяла з порушенням закону на момент прийняття Рішення №303 від 11.10.2016 року вважає хибним, а ОСОБА_7 є добросовісний набувач.

Спірні земельні ділянки подаровані ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до подачі позовної заяви Рівненською місцевою прокуратурою, тому вони добросовісні набувачі. Надалі земельні ділянки продані ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (03.04.2019) до подачі позовної заяви Рівненською місцевою прокуратурою 31.05.2019 тому і вони теж є добросовісними набувачами.

Покликаючись на ч. 4 ст. 56 ЦПК України та ч. 4 ст. 23 ЗУ Про прокуратуру, висновок ВС у справі 822/1169/17, стверджує, що у позовній заяві Прокуратура обґрунтовує інтерес держави, як суспільно значиме питання та припускає, що в разі зміни цільового призначення даних земельних ділянок та реалізацією їх з аукціону територіальна громада отримала б значні кошти. Вказане свідчить про відсутність належного обґрунтування порушення інтересів держави та втручання Прокуратури в господарську діяльність Територіальної громади.

Необхідність судового захисту інтересів держави саме прокурором від імені суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтована і підтверджена належними доказами, а за відсутності підстав скарга підлягає поверненню.

Вказує, що обставини на які посилається прокурор не доведені, а законність прийняття оскаржуваних рішень підтверджується належними та допустимими доказами.

З огляду на принцип належного урядування вважає помилковим перекладення вини Державного органу на плечі добросовісного набувача.

При наявності позитивного висновку державної експертизи щодо проекту землеустрою орган місцевого самоврядування при затвердженні проекту землеустрою не міг відступити від рішення органу ГУ Держгеокадастру, що реалізує державну політику та проводить перевірку їх діяльності у сфері земельних відносин та землеустрою.

Враховуючи повноваження Держгеокадастру приходить до висновку про непослідовність дій ГУ Держгеокадастру у Рівненській області, що суперечать один одному, а помилки державного органу не можуть виправлятись за рахунок інших осіб.

Керівник Рівненської окружної прокуратури у відзиві на апеляційну скаргу заперечує наведені апелянтом доводи, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення місцевого суду без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Квасилівської селищної ради від 11.10.2016 року № 303 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки площею 5,9489 га на території Квасилівської селищної ради.

17.11.2016 ОСОБА_7 подано до Квасилівської селищної ради заяву про виділення їй земельної ділянки площею 1,6 га для ведення особистого селянського господарства.

Рішенням Квасилівської селищної ради №344 від 07.12.2016 року ОСОБА_7 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1,6 та у власність для ведення особистого селянського господарства в смт. Квасилів.

Рішенням Квасилівської селищної ради №991 від 18.04.2018 затверджено проекти землеустрою земельних ділянок загальною площею 1,6 га, у тому числі ділянки площею 1,0415 га, к.н. 5624655300:02:007:0051, площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 та передано вказані земельні ділянки у власність ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства.

Державним реєстратором Рівненської районної державної адміністрації Левчуком Ю.С. проведено державну реєстрацію права власності на вказані земельні ділянки за ОСОБА_7 (індексний номер рішення 41052531 від 11.05.2018 та індексний номер рішення 41052947 від 11.05.2018).

ОСОБА_7 подарувала земельну ділянку площею 1,0415 га з кадастровим номером 5624655300:02:007:0051 ОСОБА_8 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки №137361752 від 11.09.2018.

ОСОБА_7 подарувала земельну ділянку площею 0,5585 га з кадастровим номером 5624655300:02:007:0052 - ОСОБА_9 , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, номер довідки №137361596 від 11.09.2018.

Надалі ОСОБА_9 відчужено на користь ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,5585 га, к.н.5624655300:02:007:0052 на підставі договору купівлі-продажу №1029 від 03.04.2019.

02.07.2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0052 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на дві земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0106 площею 0,3425 га та к.н.5624655300:02:007:0107 площею 0,2160 га, які на даний час перебувають у приватній власності ОСОБА_6 .

Також встановлено, що відповідачем по справі - ОСОБА_8 відчужено на користь ОСОБА_5 земельну ділянку площею 1,0415 га, к.н.5624655300:02:007:0051 на підставі договору купівлі-продажу №1032 від 03.04.2019.

02.07.2019 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно погашено запис про право власності на земельну ділянку к.н.5624655300:02:007:0051 у зв`язку з її поділом.

Встановлено, що вказана земельна ділянка на підставі технічної документації щодо поділу та об`єднання земельної ділянки поділена на три земельні ділянки: к.н.5624655300:02:007:0103 площею 0,1637 га; к.н.5624655300:02:007:0104 площею 0.2215 га; к.н.5624655300:02:007:0105 площею 0.6563 га, власником яких на даний час є ОСОБА_5 .

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповіднодо закону, а у статті 13 Конституції України серед іншого визначено, що земля та водні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу, від імені якого відповідні права здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування у визначених межах.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1,4 Закону України "Про землеустрій", землеустрій - це сукупність соціально-економічних та екологічних заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональну організацію території адміністративно-територіальних одиниць, суб`єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин і розвитку продуктивних сил. Суб`єктами землеустрою є органи державної влади, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування; юридичні та фізичні особи, які здійснюють землеустрій; землевласники та землекористувачі.

Частиною першою статті 26 Закону України "Про землеустрій" визначено, що замовником документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Згідно ст. 35 Закону України "Про землеустрій" інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Чинний начас проведенняінвентаризації земельКвасилівської селищноїради 2016року Порядокпроведення інвентаризаціїземель,затверджений постановоюКабінету МіністрівУкраїни від23травня 2012р.№ 513передбачав,що замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (далі - замовники).

Роботи з інвентаризації земель включають підготовчі, топографо-геодезичні та камеральні роботи, складення і оформлення технічної документації в паперовій та електронній формі.

За результатами проведення інвентаризації земель виконавцем робіт складається технічна документація.

Виконавець подає технічну документацію на затвердження замовникові.

Частиною 13 ст. 186 ЗК України передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

У разі якщо на підставі матеріалів інвентаризації здійснюються формування земельних ділянок за рахунок земель державної та комунальної власності, визначення їх угідь, а також віднесення таких земельних ділянок до певних категорій, технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується в порядку, встановленомуст. 186-1 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 186-1 ЗК України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно ч.5,6 ст. 186-1 ЗК України, органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідністьйого положень вимогам законівта прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Враховуючи викладене обов`язковою стадією для подальшого затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель є погодження територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, тобто ГУ Держгеокадстр у Рівненській області.

Водночас, відповідно до ч. 18 ст. 186 ЗК України, кожен орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, інший суб`єкт, визначений цією статтею, розглядає та погоджує документацію із землеустрою самостійно та незалежно від погодження документації із землеустрою іншими органами.

Тобто погодження ГУ Держгеокадастр у Рівненській області не спростовує обов`язку Квасилівськоїселищної радипри вирішенні питання про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки приймати рішення з врахуванням вимог щодо відповідності технічної документації нормам земельного законодавства, документації із землеустрою або містобудівній документації.

Згідно ч.1ст.19ЗК України,землі поділяютьсяза основним цільовим призначенням на категорії, зокрема: землі сільськогосподарського призначення; землі водного фонду;

Статтею 22 ЗК України передбачено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Відповідно до ч.1 ст. 58 ЗК України та ст. 4 Водного Кодексу, до земель водного фондуналежать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами; землі зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.

Отже, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації об`єктів водного фонду, виконують певні захисні функції.

Згідно ст. 21 ЗК України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою длявизнання недійснимирішень органів державної влади, та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам;

З відповідіГУ Держгеокадаструу Рівненськійобласті від13.12.2018року вбачається,що згідно експлікації земель за результатами інвентаризації земельна ділянка площею 5,9489 га обліковується у землях запасу на території Квасилівської селищної ради та у складі угідь: забудовані землі, в тому числі під штучними водотоками (каналами, колекторами, канавами) площею 0,1 га; сільськогосподарські землі, з них сільськогосподарські угіддя (пасовища) площею 4,8 га, у тому числі земельна ділянка площею 3,8673 га; відкриті землі без рослинного покриву або з незначним рослинним покривом в тому числі кам`янисті місця площею 1 га.

Встановлено, що у 2012 році Державним підприємством «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель несільськогосподарського призначення та земель запасу сільськогосподарського та лісогосподарського призначення (крім населених пунктів та земель лісогосподарського призначення, що знаходяться в користуванні лісогосподарських підприємств) за межами населених пунктів на території Квасилівської селищної ради Рівненського району.

Відповідно до вказаної інвентаризації, земельна ділянка площею 3,8673 га є болотом.

До того ж в технічній документації щодо інвентаризації земельної ділянки 2016 року також наявний водний об`єкт став.

Отже вірними є висновки місцевого суду, що віднесення такої ділянки до земель сільськогосподарського призначення суперечить нормам ст.22 ЗК України та унеможливлює використання таких земельних ділянок за цільовим призначенням.

Також правильним є твердження, що розроблення, затвердження технічної документації із землеустрою та віднесення земельної ділянки площею 5,9489 га до земель сільськогосподарського призначення в смт. Квасилів, на підставі чого у подальшому за рахунок вказаної земельної ділянки було відведено в приватну власність земельні ділянки площею 1,0415 га та площею 0,5585 га громадянці ОСОБА_7 для ведення особистого селянського господарства, відбулося з порушенням вимог земельного законодавства, а саме ст.35 Закону України "Про землеустрій" та Порядку проведення інвентаризації земель.

У зв`язку з викладеним, рішення Квасилівської селищної ради №303 від 11.10.2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки в смт. Квасилів» є незаконним та підлягає скасуванню.

Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмовиу наданнітакого дозволуможе бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них. Містобудівна документація на місцевому рівні розробляється з урахуванням даних державного земельного кадастру на актуалізованій картографічній основі в цифровій формі як просторово орієнтована інформація в державній системі координат на паперових і електронних носіях.

За змістом ч.1 ст.17 вказаного Закону, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обгрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який, після його затвердження, стає невід`ємною частиною генерального плану. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником. У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Частина 1 ст. 18 цього Закону визначає, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон. План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів.

Як вбачається з відповіді відділу містобудування, архітектури та будівництва Рівненської районної державної адміністрації №186 від 21.06.2018 року (а.с.24,25) та відповіді ГУ Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4,6-1103/90-18 від 24.07.2018 (а.с.32) відповідно до Генерального плану та плану зонування території смт. Квасилів земельні ділянки площею 1,0415 га, №5624655300:02:007:0051 та площею 0,5585 га, №5624655300:02:007:0052 розміщені взоні В-5, яка не призначена для ведення особистого селянського господарства.

Отже, відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України, у зв`язку з невідповідності місця розташування земельної ділянки генеральному плану та плану зонування Квасилівська селищна рада повинна була прийняти рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 1,6 га у власність для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно євірними висновки,що оскількирішення №344від 07.12.2016прийнято всуперечвказаних вимогзаконодавства таз порушеннямфункціонального призначенняземель,то рішення№911від 18.04.2018«Про передачуземельної ділянкиу власність ОСОБА_7 »,яким затвердженовідповідні проектиземлеустрою є також незаконним та підлягає скасуванню.

Статтею 330 ЦК України передбачено, що якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

За змістом статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

За результатами розгляду справи встановлено протиправність рішень селищної ради, що не може свідчити про наявність волі власника на відчуження земельних ділянок, тому правомірним є висновок місцевого суду про їх витребування у відповідачів на користь територіальної громади Квасилівської селищної ради, правонаступником якої є Рівненська міська рада.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а встановлена незаконність рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Встановлено, що землі передані у власність ОСОБА_7 не відповідають функціональному призначенню, оскільки виділені з земельної ділянки, що містила болото та став. Зважаючи на особливості регулювання порядку передачі земель водного господарства, що зумовлено їх обмеженістю, очевидним є порушення інтересів територіальної громади.

Оскільки порушення інтересів територіальної громади відбулось внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який у справі виступає відповідачем, незаконного рішення, прокурор правомірно звернувся з цим позовом як самостійний позивач в інтересах держави, а саме в інтересах частини українського народу - територіальної громади, яка є власником спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ, стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша - виражається в першому реченні першого абзацу цієї статті та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном; друга - міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями; третя - міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 23 січня 2014 року, заява № 19336/04).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції», від 23 листопада 2000 року, ). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес».

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності» Європейський суд з прав людини, як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майновибуло ізвласності державиу незаконнийспосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18)).

Верховний Суд у своїй постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 910/9555/16 зазначив, що правовідносини, пов`язані з вибуттям об`єкта із комунальної власності, становлять суспільний (публічний) інтерес та спрямовані на задоволення суспільної потреби у відновленні законності та становища, яке існувало до порушення права комунальної власності.

Залишення спірних земельних ділянок у власності відповідачів фактично призведе до переваги приватного інтересу над публічним та до того, що судова влада легалізує незаконний розподіл обмежених державних ресурсів.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги у суду апеляційної інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 05 серпня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 03 лютого 2023 року.

Головуючий суддя: Боймиструк С.В.

Судді: Гордійчук С.О.

Майданік В.В.