Рішення

від 16.08.2022 по справі 240/9170/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 серпня 2022 року м. Житомир справа № 240/9170/22

категорія 111030700

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шуляк Л.А., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашперівська цукрова компанія" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кашперівська цукрова компанія" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022р. №6092/06-30-09-02, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500000,00 грн. за порушенняст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" за зберігання пального без ліцензії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що його необґрунтовано притягнуто до відповідальності у вигляді застосування штрафних санкцій за порушенняст.15 вказаного Закону, оскільки отримувати ліцензію на право зберігання пального суб`єкт господарювання повинен тільки для стаціонарних цистерн/ємностей, натомість у власності товариства перебуває лише спеціалізований напівпричіп, який не є стаціонарною цистерною. Також звертає увагу, що товариство придбало паливо виключно для потреб власного споживання - вирощування сільськогосподарських культур і дане пальне було використано одразу, його зберігання не здійснювалось. Вважає, що перевіряючими не було встановлено належним чином факт фізичного зберігання пального, а висновки ґрунтуються на припущеннях. Також вважає, що наказ про проведення перевірки не містить підставу такої перевірки, а оспорюване рішення посилання на конкретну частину статей 15 та 17 зазначеного Закону. Вказує, що під час проведення перевірки на вимогу перевіряючих було надано усі витребувані документи.

Ухвалою суду від 17.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

26.07.2022 ГУ ДПС у Житомирській області подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову. Зазначає, що в ході перевірки було встановлено факт зберігання позивачем без відповідної ліцензії паливних матеріалів.Звертає увагу, що ліцензуванню підлягає й зберігання пального для власних потреб, а таку ліцензію позивач отримав лише 10.02.2021 року, тобто в період з 01.04.2020 по 10.02.2021 ліцензія була відсутня. З урахуванням наведеного, вважає, що контролюючим органом правомірно прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення. Також зазначає, що позивач безпідставно вказує на недоліки наказу на проведення перевірки, оскільки він допустив перевіряючих до проведення перевірки, а тому даний наказ був реалізований, тобто вичерпав свою дію.

27.07.2022 позивачем подано відповідь на відзив, де він зазначає, що відповідачем не було спростовано його доводи, наведені в обґрунтування позовних вимог.

Враховуючи, що розгляд справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та за наявними у справі матеріалами, то у відповідності до вимог ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кашперівська цукрова компанія" є сільськогосподарським товаровиробником, основний вид діяльності вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (КВЕД 01.11).

ГУ ДПС у Житомирській області на підставі наказу від 13.12.2021 №1832-п проведено фактичну перевірку суб`єкта господарювання ТОВ "Кашперівська цукрова компанія" з питань дотримання вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, за результатами якої складено акт перевірки від 22.12.2021 №12952/06-30-09-02.

В ході перевірки встановлено факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії, тобто порушення, передбачене ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

На підставі вказаного акта перевірки ГУ ДПС у Житомирській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.01.2022р. №6092/06-30-09-02, яким до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 500000,00 грн на підставі ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального".

Не погоджуючись із даним рішенням, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд враховує правовий висновок, наведений Верховним Судом у постанові від 30.05.2022 у справі №540/4291/20 та зазначає наступне.

З 1 січня 2016року Податковий Кодекс України№2755-VI від 02.12.2010 (далі ПК України) визначав, що діяльність з реалізації пального обумовлювалася обов`язком суб`єкта господарювання зареєструватися платником акцизного податку, а також виконувати вимоги, пов`язаних із обігом пального. Водночас, законодавець встановив, що приміщення для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є акцизним складом (підпункт 14.1.6), а суб`єкти господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального не є розпорядниками акцизного складу (підпункт 14.1.224).

До 1 липня 2019 року діяльність з виробництва, реалізації та зберігання пального не підлягала ліцензуванню.

З 1 липня 2019 року набрав чинностіЗакон України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів", яким внесено зміни доПК Українита Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі Закон №481/95-ВР).

З цього часуЗакон №481/95-ВРпочав додатково визначати основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, забезпечення його високої якості та захисту здоров`я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом пального на території України, а нормиПК Українивстановили більш ширше поняття акцизних складів, в тому числі, визначили критерії, за яких відповідна територія/ємність не вважається акцизним складом.

Відповідно до абзацу восьмого частини другоїстатті 17 Закону №481/95-ВР(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлена відповідальність за зберігання пального без наявності ліцензії у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень. Водночас така санкція не може бути застосована у випадку, якщо місце зберігання пального є таким, яке за змістомстатті 15 Закону №481/95-ВРзвільняє суб`єкта господарювання від обов`язку отримувати відповідну ліцензію.

Крім того, абзацом двадцять третім частини другоїстатті 17 Закону №481/95-ВРвстановлена відповідальність за надання послуг із зберігання пального іншим суб`єктам господарювання та/або реалізація пального іншим особам на підставі ліцензії на право зберігання пального, отриманої на підставі заяви виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки відповідно достатті 15 цього Закону, у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 гривень.

За змістом частин сьомої, восьмої, десятої, шістнадцятоїстатті 15 Закону №481/95-ВРсуб`єкти господарювання (у тому числі іноземні суб`єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним - одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва. Суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії. Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п`ять років, а річна плата на право зберігання пального становить 780 гривень.

Частинами тридцять другою, тридцять восьмоюстатті 15 Закону №481/95-ВРвстановлено, що ліцензія видається за заявою суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво), до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію. Для отримання ліцензії на право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:

документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об`єкт оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об`єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;

акт вводу в експлуатацію об`єкта або акт готовності об`єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об`єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об`єктів у місці оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального, необхідних для оптової або роздрібної торгівлі пальним або зберігання пального;

дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.

Суб`єкти господарювання, що здійснюють зберігання пального, яке не реалізовується іншим особам і використовується виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки, копії зазначених документів не подають. Такі суб`єкти господарювання у заяві зазначають про використання пального для потреб власного споживання чи переробки, загальну місткість резервуарів, що використовуються для зберігання пального, та їх фактичне місцезнаходження, а також фактичне місцезнаходження ємностей, що використовуються для зберігання пального (частина сорок третястатті 15 Закону №481/95-ВР).

При цьому, згідно з частиною дев`ятнадцятою цієї статті ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:

підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;

підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;

суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.

Суб`єкти господарювання, які здійснюють роздрібну, оптову торгівлю пальним або зберігання пального виключно у споживчій тарі до 5 літрів, ліцензію на роздрібну або оптову торгівлю пальним або ліцензію на зберігання пального не отримують (частина двадцять першастатті 15 Закону №481/95-ВР).

Статтею 1 Закону №481/95-ВРнадано визначення поняттям, зокрема:

зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.

Однак,Закон №481/95-ВРне визначає, що саме розуміється під власним споживанням пального, а так само, під поняттям «споруди», «обладнання», «ємності». При цьому, якщо загальні визначення понять «споруда» та «обладнання» є більш чітко окресленими, то поняття «ємність» таким не є і за загальним правилом охоплює абсолютно усі споруди, обладнання, резервуари чи інші пристрої, які мають щонайменшу місткість, до яких можна віднести і паливні баки автомобілів, обладнання, пристроїв. Тому застосування такого поняття в абсолютному значенні уЗаконі №481/95-ВРробить його вимоги непередбачуваними для суспільства, позаяк, кожен суб`єкт господарювання, який придбав пальне і використовує його, зобов`язаний отримати ліцензію на зберігання пального, що, однак, суперечить правовому змісту запровадження державою вимог щодо ліцензування діяльності зі зберігання пального, метою чого було, зокрема, підвищення контролю за обігом пального не тільки у розрізі суб`єктів господарювання, які займаються такою діяльністю, але й місць, на яких провадиться діяльність зі зберігання пального.

У зв`язку з тим, щоЗакон №481/95-ВРне дає чіткого розуміння, які саме місця слід вважати місцем зберігання пального, на кожне з яких суб`єкт господарювання зобов`язаний отримати ліцензію, суд вважає, що задля вирішення спірного у цій справі питання підлягають врахуванню нормиПК України, які надають визначення поняттям, пов`язаним з обігом пального, зокрема, й місць його зберігання.

Згідно з підпунктом14.1.6 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниакцизний склад - це приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.

Не є акцизним складом, зокрема:

б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб`єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) - власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам.

Критерій, визначений цим підпунктом, щодо загальної місткості ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не застосовується до ємностей суб`єктів господарювання, які є розпорядниками хоча б одного акцизного складу;

в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб`єкт господарювання - платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;

г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або обладнанні чи пристрої;

ґ) приміщення або територія, у тому числі платника податку, де зберігається або реалізується виключно пальне у споживчій тарі ємністю до 5 літрів включно, отримане від виробника або особи, яка здійснила його розлив у таку тару.

Відповідно до підпункту14.1.6-1 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниакцизний склад пересувний - транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.

Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:

а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним підпунктом "а" пункту 2 частини другоїстатті 91 Митного кодексу України);

б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;

в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначенихстаттею 229 цього Кодексу.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які належить декільком розпорядникам акцизного складу пересувного, є декількома акцизними складами пересувними, кількість яких дорівнює кількості власників пального або спирту етилового, що переміщується та/або зберігається в такому транспортному засобі.

Транспортний засіб, в якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий, право власності на які переходить від одного суб`єкта господарювання до іншого, вважається іншим акцизним складом пересувним.

Не є акцизним складом пересувним:

транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу та платником акцизного податку, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки;

паливний бак транспортного засобу.

При цьому, відповідно до підпункту14.1.212 пункту 14.1 статті 14 ПК Україниреалізація пального або спирту етилового для цілейрозділу VI цього Кодексу- будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального або спирту етилового з переходом права власності на таке пальне або спирт етиловий чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:

до акцизного складу;

до акцизного складу пересувного;

для власного споживання чи промислової переробки;

будь-яким іншим особам.

Не вважаються реалізацією пального операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального на митній території України:

у споживчій тарі ємністю до 5 літрів (включно), крім операцій з реалізації такого пального його виробниками;

при використанні пального суб`єктами господарювання, які не є розпорядниками акцизного складу/акцизного складу пересувного, що передано (відпущено, відвантажено) платником акцизного податку таким суб`єктам господарювання виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки.

До власного споживання також відносяться операції із заправлення пальним за договорами підряду при одночасному виконанні таких умов:

а) замовники за договорами підряду не здійснюють реалізацію пального іншим особам, крім реалізації бензолу поза межами митної території України в митному режимі експорту;

б) заправлення здійснюється в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, які:

призначені для виконання робіт на землях сільськогосподарського або лісового призначення, на землях, наданих гірничим підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, а також для виконання робіт з будівництва доріг;

належать іншим особам;

виконують роботи протягом строку дії договору підряду виключно на зазначених у цьому пункті землях, що перебувають у власності або користуванні замовника;

в) транспортні засоби, що здійснюють заправлення в паливний бак машин, механізмів, техніки та обладнання для агропромислового комплексу, у паливний бак транспортних засобів спеціального призначення або в паливний бак спеціального обладнання чи пристрою, зазначені в підпункті "б" цього підпункту, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з такого транспортного засобу.

Згідно з підпунктами 14.1.224, 14.1.224-1 розпорядник акцизного складу - суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізацію пального на акцизному складі та має документи, що підтверджують право власності або користування приміщеннями та/або територією, що відносяться до акцизного складу.

Розпорядник акцизного складу пересувного - суб`єкт господарювання - платник акцизного податку, який є власником пального або здійснює діяльність з виробництва спирту етилового та який з використанням транспортного засобу незалежно від того, кому належить такий транспортний засіб:

реалізує або зберігає пальне або спирт етиловий;

ввозить пальне на митну територію Україні, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначенихстаттею 229 цього Кодексу.

При переході від одного суб`єкта господарювання до іншого права власності на пальне або спирт етиловий, що переміщується та/або зберігається у транспортному засобі, відбувається зміна розпорядника акцизного складу пересувного.

Не є розпорядником акцизного складу пересувного суб`єкт господарювання (перевізник, експедитор), який здійснює транспортування пального або спирту етилового.

Проаналізувавши наведені нормиПК Українита Закону №481/95-ВР у їх взаємозв`язку, Верховний Суд сформулював наступний правовий висновок. Зберігання пального нерозривно пов`язане із наявністю у суб`єкта господарювання споруд та/або обладнання, та/або ємностей, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування (місця зберігання пального). Наявність у суб`єкта господарювання обов`язку з отримання ліцензії на право здійснення діяльності зі зберігання пального, яка опосередковується придбанням та використанням суб`єктом господарювання пального для задоволення своїх власних виробничих потреб при провадженні його господарської діяльності (не пов`язаної з метою отримання доходу від зберігання пального як виду економічної діяльності) залежить саме від наявності у суб`єкта господарювання місця зберігання пального, яке за своїми ознаками (характеристиками) відповідає визначенню «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», незалежно від того чи зареєстрований такий суб`єкт платником акцизного податку, розпорядником акцизного складу та/або наявністю підстав для реєстрації такого місця як акцизного складу. Відповідно, у випадку, якщо наявне у суб`єкта господарювання місце зберігання пального відповідає ознакам, якіПК Українивстановлює як виключення з визначення «акцизного складу» та/або «акцизного складу пересувного», такий суб`єкт не має обов`язку отримувати ліцензію на право зберігання пального у такому місці.

Таким чином, для оцінки наявності в діях суб`єкта господарювання складу правопорушення у вигляді здійснення діяльності зі зберігання пального без отримання відповідної ліцензії, з`ясуванню підлягають місце та спосіб його зберігання, мета придбання, технічні характеристики використаних для цього споруд (обладнання, ємностей), обсяги споживання, закупівлі та обставини використання пального. Ці обставини складають об`єктивну та суб`єктивну сторони правопорушення. Сам по собі факт наявності «на балансі» у суб`єкта господарювання невикористаного пального не є достатньою обставиною для його кваліфікації як зберігання пального без отримання відповідної ліцензії.

Як встановлено в ході перевірки та зазначено у акті, ТОВ "Кашперівська цукрова компанія" здійснює діяльність з вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. На господарському об`єкті (ГО) розташовані виробничі, невиробничі приміщення, резервуар для зберігання пального. Також в ході перевірки співробітниками контролюючого органу складено та надано запит суб`єкту господарювання щодо надання документів та інформації, що належить до предмету фактичної перевірки, проте товариством не було забезпечено надання таких документів та інформації, про що складено акт 20.12.2021. Крім того, в ході перевірки, згідно податкової інформації встановлено, що на адресу товариства на ГО в період, який підлягає перевірці надходило пальне (важкі дистиляти (газойлі) код УКЗЕД 2710194300) за допомогою пересувного акцизного складу (тип транспортного засобу: вантажний автомобіль), а саме 08.07.2020 у кількості 11875,22л та зі стаціонарного акцизного складу за №1006829, що належить ПП "Укрпалетсистем" у кількості 13480,43 л. Також товариству було відвантажено пальне 09.10.2020 у кількості 6982,90 л та 17.09.2020 - 7958,14 л. Встановлено, що на ГО розміщений резервуар для зберігання пального, ємність 45000 л, ліцензія на право зберігання пального, у тому числі для потреб власного споживання чи промислової переробки у СГ за адресою ГО в період з 01.04.2020 по 10.02.2021 відсутня. Зазначено, що мета отримання пального та його подальший обіг невідомий у зв`язку із ненаданням документів.

Разом з тим, у відповіді на запит податкового органу від 17.12.2021 ТОВ "Кашперівська цукрова компанія" повідомило, що дизельне паливо підприємство використовує виключно для власних потреб для проведення сільськогосподарської діяльності.

Отже, позивач є кінцевим споживачем придбаного дизельного пального, яке використовується виключно для власних потреб (іншого ГУ ДПС не довело).

При цьому, ємність, про яку зазначено у акті перевірки є спеціалізованим напівпричепом - спеціалізована н/пр - цистерна згідно договору купівлі-продажу №06/11/19 від 06.12.2019, тобто транспортним засобом, призначеним для переміщення в ньому пального.

За своїм змістом таке місце зберігання пального відповідає ознакам, якіПК Українивстановлює як винятки з понять «акцизний склад» та/або «акцизний склад пересувний»: транспортний засіб, що використовується суб`єктом господарювання, призначений для переміщення в ньому пального на митній території України для потреб власного споживання.

За таких обставин, підстави вважати, що діяльність позивача підпадає під визначення "зберігання пального", яка підпадає під вимоги ліцензування у розумінніЗакону №481/95-ВРвідсутні, відповідно, він не мав обов`язку отримувати ліцензію для здійснення такої діяльності.

Відповідач у відзиві на адміністративний позов додатково вказав, що в ході перевірки було встановлено, що товариство орендує на території ТОВ "Житомирнасінтрав-1" два резервуари для зберігання пального кожен по 10000 л, проте, дані обставини не були відображені у акті перевірки.

Суд звертає увагу, що перевірка дотримання вимогЗакону №481/95-ВРздійснюється податковими органами шляхом проведення фактичних перевірок, за результатами якої у випадку встановлення порушення норм цьогоЗакону, складається акт перевірки, який згідно з усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Діяльність суб`єкта господарювання зі зберігання пального у місці, яке не підпадає під винятки, передбаченістаттею 15 Закону №481/95-ВРтаПК України, без наявності відповідної ліцензії утворює склад правопорушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафних санкцій в сумі 500000 грн. Такі штрафні санкції застосовуються податковим органом у випадку виявлення під час проведення фактичної перевірки складу податкового правопорушення, передбаченогоЗаконом №481/95-ВР, що має бути зафіксовано у відповідному акті перевірки.

Під час розгляду справ, пов`язаних із притягненням суб`єктів господарювання до відповідальності за таке правопорушення, предметом доказування є саме підтвердження або спростування виявлених та зафіксованих в акті перевірки порушень вимогЗакону №481/95-ВР, в якому має бути чітко зазначено, в чому полягає порушення суб`єктом господарювання вимог законодавства, яких саме норм та на підставі яких обставин ґрунтується цей висновок.

Водночас, в ході перевірки не було встановлено конкретного місця зберігання пального (стаціонарні резервуари чи напівпричіп-цистерна), мети придбання, обсягів споживання та обставини використання пального, тобто не встановлено складу податкового правопорушення, передбаченогоЗаконом №481/95-ВР.

Податковий орган при проведенні перевірки обмежився лише дослідженням факту придбання товариством пального та інформацією із заяви на отримання ліцензії, зазначивши, що товариство не надало витребуваних документів.

Натомість, як видно із долучених до відзиву матеріалів, в ході перевірки на запит податкового органу позивач надав інформацію на запитувані питання, накази на проведення інвентаризації, інвентаризаційні описи, оборотно-сальдову відомість по рахунку 10, накладні на відпуск ПММ, ТТН на відпуск нафтопродуктів, договори оренди резервуарів, форму 20-ОПП та інші документи, тобто відповідач не був обмежений у отриманні інформації для встановлення усіх обставин зберігання та використання пального.

Враховуючи, що у спорах про правомірність застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності відповідної ліцензії основним і вирішальним предметом доказування є підтвердження або спростування обставин саме факту здійснення суб`єктом господарювання діяльності зі зберігання пального, а не його придбання, суд вважає, що невстановлення під час фактичної перевірки обставин здійснення позивачем діяльності зі зберігання пального, часу цієї діяльності та місця, у якому пальне зберігалося, унеможливлює визнання правомірним застосування штрафних санкцій за зберігання пального без наявності ліцензії.

Також суд погоджується із твердженням позивача про те, що з податкового повідомлення-рішення неможливо встановити, за яке саме порушення до позивача застосовано штрафні санкції та відповідно до якої норми визначено їх розмір, тобто відсутня юридична кваліфікація, адже у рішення вказано лише статтю 15 Закону №481/95-ВР та статтю 17 Закону.

Разом з тим, стаття 15 Закону №481/95-ВРмістить значну кількість вимог до імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального, астаття 17 Закону №481/95-ВРмістить значну кількість підстав для застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу в залежності від характеру виявленого правопорушення.

При цьому, у постанові від 05.02.2021 року у справі №815/6356/15 Верховний Суд зазначив, що відсутність у податковому повідомленні-рішенні посилання на законодавчий акт, на підставі якого відповідачем застосовано штрафні санкції та визначено їх розмір суттєво впливає на правомірність такого рішення, а суд позбавляє можливості встановити дійсний предмет доказування. Такий суттєвий недолік свідчить про недотримання відповідачем вимог, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень і закріплені у частині другійстатті 2 КАС України.

З огляду на викладене, недотримання ГУ ДПС вимог до форми і змісту як акта перевірки, так і податкового повідомлення-рішення від 26.01.2022р. №6092/06-30-09-02 є підставою для скасування останнього.

Щодо недоліків у оформленні наказу на проведення перевірки, суд зазначає, що у наказі вказано підстави проведення перевірки - ст.20, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України та доповідна записка управління контролю за підакцизними товарами ГУ ДПС у Житомирській області від 08.12.2021, а тому суд не вбачає порушень, допущених при його оформленні.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На переконання суду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій та рішення, а тому наявні підстави для задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснюється на підставі ч.1 ст.139 КАС України.

Керуючись ст.241-246, 255, 295 КАС України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області від 26.01.2022р. №6092/06-30-09-02.

Стягнути з Головного управління ДПС у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кашперівська цукрова компанія" 7500 (сім тисяч п`ятсот) грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.А.Шуляк

Повний текст складено: 17 серпня 2022 р.