Рішення

від 11.08.2022 по справі 440/4819/22

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/4819/22Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Фермерського господарства «Віра.» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення,

В С Т А Н О В И В:

27 травня 2022 року Фермерське господарство "Віра." (надалі по тексту - позивач, ФГ "Віра.") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ ДПС в Полтавській області), у якій просить:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн;

визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про незгоду з висновками відповідача про несвоєчасність подання звітності за І квартал 2017 року, оскільки відповідна звітність ним подана в межах строків, а саме - 19 квітня 2017 року. В той час, як в поданому 07.07.2017 року Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) помилково зазначено, що він за І квартал 2017 року, так як суми нарахованих доходів та податків за І та ІІ квартали 2017 року є різними, що підтверджується копіями відповідних документів в підтвердження сплати вказаних платежів. Крім того, вказав на протиправність дій відповідача щодо виключення господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2022 рік, оскільки позивачем податкове повідомлення-рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн оскаржується, а відтак сума такого штрафу не може вважатись узгодженою. Окремо навів аргументи в обґрунтування заявлених судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 червня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

30 червня 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив відмовити у задоволенні позову, наголошуючи, що в ході проведеної перевірки встановлено несвоєчасність подання позивачем звітності за І квартал 2017 року. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві посилався на те, що станом на 01.01.2022 за позивачем рахується податковий борг (код платежу 11010100 ст.17) в сумі 1020 грн. Таким чином, враховуючи п.п.291.5.-1.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України прийнято рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2022 /а.с.129-130/.

05 липня 2022 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої представник позивача, наполягаючи на раніше наведених аргументах, просила задовольнити позов в повному обсязі /а.с. 150-152/.

Відповідач правом надання заперечення на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків. Відповідно до довідок від 31.07.2017 № 108/10/16-30-0818 та від 14.06.2021 № 21819/6/16-31-18-11-17 позивач був платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків /а.с. 157-158/.

За результатами проведеної камеральної перевірки несвоєчасного подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманих з них податків за І квартал 2017 року ТОВ "Віра." відповідачем складено акт від 24.11.2021 № 10085/16-31-24-10/30732893, згідно висновків якого зафіксовано, що ФГ "ВІРА.", в порушення п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 „б, ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, несвоєчасно подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218 від 07.07.2017 року при граничному терміну подання 10.05.2017 /а.с. 133-134/.

На підставі такого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн /а.с. 135-136/.

Крім того, за результатами камеральної перевірки податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по ФГ "ВІРА." відповідачем складено акт від 17.05.2022 № 1657/16-31-18-11-03/30732893, згідно висновків якого зафіксовано, що ФГ "ВІРА." станом на 01.01.2022 має податковий борг (код платежу 11010100 ст.17) в сумі 1020 грн і не може бути з 01.01.2022 платником єдиного податку четвертої групи згідно п.п.291.5.-1.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України /а.с. 144-145/.

На підставі викладено, відповідачем винесено Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року /а.с. 137-138/.

Вважаючи свої права порушеними податковим повідомленням-рішенням від №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 та Рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку податковому повідомленню-рішенню від №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021, суд зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема в частині визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема згідно п.п. 49.18.2.: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В силу положень пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно пункту 176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов`язані:

а) вести облік доходів і витрат в обсягах, необхідних для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу, у разі якщо такий платник податку зобов`язаний відповідно до цього розділу подавати декларацію або має право на таке подання з метою повернення надміру сплачених податків, у тому числі при застосуванні права на податкову знижку.

Форми такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

б) отримувати та зберігати протягом строку давності, встановленого цим Кодексом, документи первинного обліку, в тому числі на підставі яких визначаються витрати при розрахунку інвестиційного прибутку та формується податкова знижка платника податку;

в) подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов`язковим.

На вимогу контролюючого органу та в межах його повноважень, визначених законодавством, платники податку зобов`язані пред`являти документи і відомості, пов`язані з виникненням доходу або права на отримання податкової знижки, обчисленням і сплатою податку, та підтверджувати необхідними документами достовірність відомостей, зазначених у податковій декларації з цього податку;

г) подавати особам, які згідно з цим Кодексом визначені відповідальними за утримання (нарахування) та сплату податку до бюджету, документи на підтвердження права платника податку, який отримує такі доходи, на застосування соціальних податкових пільг;

ґ) у порядку, визначеному законом, допускати посадових (службових) осіб контролюючого органу на територію або до приміщень, що використовуються платником податку для отримання доходів від провадження господарської діяльності;

д) здійснювати заходи, передбачені цим Кодексом, у разі зміни підстав для отримання податкової соціальної пільги;

е) своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов`язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення послугували висновки податкового органу про порушення ФГ "ВІРА." п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 „б, ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, несвоєчасно подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218 від 07.07.2017 року при граничному терміну подання 10.05.2017

Так, відповідно до акту перевірки від 24.11.2021 зафіксовано, що Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року №9128707218 від 07.07.2017 фактично поданий 07.07.2017 при граничному терміну подання 10.05.2017.

Суд наголошує, що відповідно до матеріалів справи позивачем подано Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року № 9069966037 19 квітня 2017 року, що підтверджено долученою до матеріалів справи копіями такого розрахунку та квитанції №2 про його доставку до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС /а.с. 24-25/.

Варто зауважити, що хоч позивачем 07 липня 2017 року і подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218, однак останній не містить відміток, що є уточненням попередньої звітності за той самий період /а.с. 33-34/. Сам по собі факт подання 07.07.2017 Податкового розрахунку в якому зазначено "І квартал 2017" в сукупності з іншими доказами та обставинами не може свідчити, що відповідний Податковий розрахунок є саме за "І квартал 2017" і що він поданий поза межами строку.

Зокрема, відповідачем під час проведення перевірки вказаних обставин та складання відповідного Акту перевірки від 24.11.2021 року, безпідставно не взято до уваги наявну у відповідача інформацію про те, що Податковий розрахунок саме за "І квартал 2017" № 9069966037 поданий позивачем у строк ще 19 квітня 2017 року. Вказаний розрахунок сформований на підставі відповідних розмірів нарахованого доходу найманих працівників та сум утриманого податку за відповідні місяці І кварталу 2017 року. В той час, як поданий 07.07.2017 Податковий розрахунок за І квартал 2017 року № 9128707218 містить в собі суми нарахованого доходу найманих працівників та суми утриманих податків, які сформовані на підставі відповідних нарахувань, здійснених позивачем саме за ІІ квартал 2017 року і які є іншими, ніж суми, які вказані в Податковому розрахунку за №9069966037, який поданий позивачем у строк ще 19 квітня 2017 року. Вказані обставини свідчать про помилкове зазначення позивачем в графі звітний період "І" замість "ІІ" квартал 2017 року в податковому розрахунку, який поданий в липні 2017 року, а не про несвоєчасне подання податкового розрахунку в липні 2017 року за "І" квартал 2017 року. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги та не надано оцінку в Акті перевірки від 24.11.2021 року того факту, що після виявлення позивачем вказаної помилки, ним в межах передбаченого законодавством строку було подано вірний податковий розрахунок за ІІ квартал 2017 року за реєстраційним № 9137770680 ще 17.07.2017 року /а.с. 35/, що підтверджується квитанцією №2 /а.с. 36/

При цьому, відзив на позовну заяву також не містить належних та допустимих пояснень та обґрунтувань факту неврахування відповідачем поданого 19 квітня 2017 року Податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року № 069966037, як і не містить пояснень в частині неврахування поданого в строк податкового розрахунку за ІІ квартал 2017 року за №9137770680.

Крім того, суд погоджується з твердженням позивача, що сплата визначеного податковим повідомленням-рішенням податкового зобов`язання не позбавляє права на оскарження такого податкового повідомлення-рішення.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд приходить до висновку про безпідставність нарахування контролюючим органом штрафних санкцій за несвоєчасно поданий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року, а тому податкове повідомлення рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 у цій частині підлягає скасуванню.

Надаючи оцінку Рішенню ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09, суд зазначає наступне.

За змістом пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пункт 291.3 статті 291 Кодексу визначає, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За визначенням пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Так, позивач впродовж 2021 року був платником єдиного податку четвертої групи, що відповідачем не заперечується та не є предметом спору або доказування у даній справі.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року:

загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку);

звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи);

розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок.

У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

В межах даного спору наявність податкового боргу станом на 01.01.2022 року згідно оскаржуваного ППР №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 є єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік.

Водночас позиція податкового органу, яка зводиться до наявності податкового боргу, як підстави для відмови у підтверджені статусу платника єдиного податку з посиланням на норми підпункту 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України є помилковою, оскільки ці норми встановлюють умови за якими суб`єкти господарювання не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи. Умовою, яка виключає набуття цього статусу, серед іншого, є податковий борг станом на 1 січня базового (звітного) року, і ця умова не стосуються підтвердження статусу такого платника.

Слід зазначити, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус.

Зокрема, за правилами пункту 291.4 статті 291 ПК України групу платників єдиного податку запроваджено для сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Відповідно до підпункту 291.5.-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

За правилами пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Однак, відповідачем не надано суду докази проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку. В той час, як відповідачем було проведено камеральну перевірку податкових декларацій платника єдиного податку 4 групи на 2022 рік та за наслідками якої було складено відповідний Акт перевірки від 17.05.2022 року №1657/16-31-18-11-03/30732893 /а.с. 73-74/, в якому в свою чергу не було здійснено відповідного аналізу всіх обставин щодо податкового боргу за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням та відповідно не надано їм оцінку. Зокрема, відповідачем не було взято до уваги, що відповідно до п.52 прим. 8 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, ст. 56 ПК України (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків по осатнній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) і таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених ст. 56 ПК України.

Слід також вказати, що для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до пункту 8 статті 298.2.3 Податкового кодексу України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу. Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку 4 групи.

Так, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, до яких не належить заборона, передбачена підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 19.12.2019 у справі №810/3682/15, від 10.12.2019 у справі №806/499/16, від 27.06.2019 у справі №806/1086/17, від 20.06.2019 у справі №822/1807/17, які в силу вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України враховані судом під час ухвалення рішення у даній справі.

Таким чином, враховуючи не проведення щодо позивача документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, відмова у підтвердженні такого статусу позивача спірним рішенням, на думку суду, є таким, що виходить за межі наданої відповідачу як суб`єкту владних повноважень компетенції, а отже, є протиправним та таким, що не може тягнути за собою жодних юридично зобов`язуючих наслідків для позивача.

Така позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.03.2019 у справі №818/606/17, в якій, зокрема, зазначено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу виключно у встановлених законом випадках.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Судом в ході дослідження матеріалів справи документального підтвердження жодної із обставин, визначених у п. 299.10 ст. 299 ПК України, відносно позивача не встановлено.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно до вимог частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, суб`єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

При цьому, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (частина 1 статті 90 КАС України).

Як наслідок, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 4962,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №18 та №20 від 25 травня 2022 року /а.с. 6/.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

З огляду на ухвалення судом у цій справі рішення про задоволення позовних вимог фізичної особи, понесені позивачем судові витрати сплаченого судового збору у розмірі 4962,00 грн належить стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В частині солідарного стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

А відповідно до частини четвертої згаданої статті, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

До позову надано оригінали договору про надання правової допомоги від 20.05.2022 № 01-20/05/22, акту приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.05.2022, детального опису робіт (надання послуг), рахунку №21/22 від 20.05.2022, платіжного доручення №19 від 25.05.2022 про оплату послуг у розмірі 4000,00 грн та відомостей з рахунку про перерахунок таких коштів, а також копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та інших відомостей стосовно особи адвоката /а.с. 77-87/.

Суд зауважує, що при визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд враховує, що дії адвоката з приводу консультації з клієнтом щодо узгодження правової позиції по справі, пошук та вивчення нормативно-правових актів законодавства України якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ фактично є діями з виконанням робіт з підготовки позовної заяви у цій справі.

Визначений адвокатом у розрахунку суми час для проведення усних консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі, обговорення ходу ведення справи з клієнтом, на переконання суду, не відповідає рівню складності даної справи, яка розглядалася в порядку письмового провадження та не є необхідним для позивача з метою розгляду даної справи судом.

Натомість судом враховано, що після підписання відповідних акту приймання-передачі та детального опису робіт адвокатом сформовано та направлено до суду відповіді на відзиви та доповнення і додаткові пояснення, які є важливими для належного представлення інтересів позивача та які адвокатом не включено до детального опису робіт в обґрунтування розміру витрат на правову допомогу.

Вказані вище обставини та відсутність заперечень відповідача, заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, з урахуванням розгляду справи в порядку письмового провадження та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт та їх обсягом, а тому суд вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у цьому випадку має бути зменшений та має складати 1500 грн та підлягає стягнення з ГУ ДПС в Полтавській області.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Фермерського господарства «Віра.» (с. Пришиб, Шишацький район, Полтавська область, 38023, ідентифікаційний код 30732893) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код ВП 44057192) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.

Визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 №7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь Фермерського господарства «Віра.» (с. Пришиб, Шишацький район, Полтавська область, 38023, ідентифікаційний код 30732893) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн (Одна тисяча п`ятсот гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г.Ясиновський