Постанова

від 30.03.2023 по справі 440/4819/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 березня 2023 р. Справа № 440/4819/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Ральченка І.М. , Катунова В.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022, головуючий суддя І інстанції: І.Г. Ясиновський, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 12.08.22 по справі № 440/4819/22 за позовом Фермерського господарства "Віра." до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення та рішення,-

ВСТАНОВИВ:

27 травня 2022 року Фермерське господарство "Віра." (надалі по тексту - позивач, ФГ "Віра.") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі по тексту - ГУ ДПС в Полтавській області), у якій просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн; визнати протиправним та скасувати Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає про незгоду з висновками відповідача про несвоєчасність подання звітності за І квартал 2017 року, оскільки відповідна звітність ним подана в межах строків, а саме - 19 квітня 2017 року. В той час, як в поданому 07.07.2017 року Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ) помилково зазначено, що він за І квартал 2017 року, так як суми нарахованих доходів та податків за І та ІІ квартали 2017 року є різними, що підтверджується копіями відповідних документів в підтвердження сплати вказаних платежів. Крім того, вказав на протиправність дій відповідача щодо виключення господарства з реєстру платників єдиного податку четвертої групи на 2022 рік, оскільки позивачем податкове повідомлення-рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн оскаржується, а відтак сума такого штрафу не може вважатись узгодженою. Окремо навів аргументи в обґрунтування заявлених судових витрат на правничу допомогу.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 позовні вимоги Фермерського господарства "Віра." задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн.

Визнано протиправним та скасовано Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 №7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, буд. 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код ВП 44057192) на користь Фермерського господарства «Віра.» (с. Пришиб, Шишацький район, Полтавська область, 38023, ідентифікаційний код 30732893) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4962,00 грн (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят дві гривні) та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн (Одна тисяча п`ятсот гривень).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач - Головне управління ДПС у Полтавській області, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав, що в ході проведеної перевірки встановлено несвоєчасність подання позивачем звітності за І квартал 2017 року. За результатами перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення № 9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 на суму 1020 грн., яке було направлено на адресу позивача. Станом на 01.01.2022 за позивачем рахується податковий борг (код платежу 11010100 ст.17) в сумі 1020 грн. Таким чином, враховуючи п.п.291.5.-1.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України прийнято рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку четвертої групи з 01.01.2022 .

Позивачем надано відзив на апеляційну скаргу де він виклав свій погляд на обставини справи та просить суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як юридична особа, перебуває на обліку як платник податків. Відповідно до довідок від 31.07.2017 № 108/10/16-30-0818 та від 14.06.2021 № 21819/6/16-31-18-11-17 позивач був платником єдиного податку четвертої групи - сільськогосподарського товаровиробника, у якого частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків /а.с. 157-158/.

За результатами проведеної камеральної перевірки несвоєчасного подання Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманих з них податків за І квартал 2017 року ТОВ "Віра." відповідачем складено акт від 24.11.2021 № 10085/16-31-24-10/30732893, згідно висновків якого зафіксовано, що ФГ "ВІРА.", в порушення п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 „б, ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, несвоєчасно подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218 від 07.07.2017 року при граничному терміну подання 10.05.2017 /а.с. 133-134/.

На підставі такого акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1020,00 грн /а.с. 135-136/.

Крім того, за результатами камеральної перевірки податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи на 2022 рік по ФГ "ВІРА." відповідачем складено акт від 17.05.2022 № 1657/16-31-18-11-03/30732893, згідно висновків якого зафіксовано, що ФГ "ВІРА." станом на 01.01.2022 має податковий борг (код платежу 11010100 ст.17) в сумі 1020 грн і не може бути з 01.01.2022 платником єдиного податку четвертої групи згідно п.п.291.5.-1.3 п.291.5 ст.291 Податкового кодексу України /а.с. 144-145/.

На підставі викладено, відповідачем винесено Рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09 про відмову у включенні Фермерського господарства «Віра.» до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 року /а.с. 137-138/.

Вважаючи свої права порушеними податковим повідомленням-рішенням від №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 та Рішенням ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий розрахунок за "І квартал 2017" № 9069966037 поданий позивачем ще 19 квітня 2017 року, тобто у строк передбачений законодавством, а тому контролюючим органом було безпідставно нараховано штрафні санкції за несвоєчасно поданий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року, в зв`язку з чим податкове повідомлення рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 підлягає скасуванню. Крім того, враховуючи не проведення щодо позивача документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, відмова у підтвердженні такого статусу позивача спірним рішенням, є таким, що виходить за межі наданої відповідачу як суб`єкту владних повноважень компетенції, а отже, є протиправним та таким, що не може тягнути за собою жодних юридично зобов`язуючих наслідків для позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема в частині визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі ПК України).

Підпунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України передбачено обов`язок платників податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до положень пункту 49.18 статті 49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює, зокрема згідно п.п. 49.18.2.: календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).

В силу положень пункту 51.1 статті 51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу.

За змістом пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов`язаний самостійно сплатити суму податкового зобов`язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 119.1 статті 119 Податкового кодексу України неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не в повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, а також суми, нараховані (виплачені) фізичним особам за товари (роботи, послуги), якщо такі недостовірні відомості або помилки призвели до зменшення та/або збільшення податкових зобов`язань платника податку та/або до зміни платника податку, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення-рішення послугували висновки податкового органу про порушення ФГ "ВІРА." п.п.49.18.2 п. 49.18 ст.49, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 „б, ст. 176 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, несвоєчасно подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218 від 07.07.2017 року при граничному терміну подання 10.05.2017.

Однак, вказане твердження податкового органу спростовується матеріалами справи, а саме копією такого розрахунку та квитанцією №2 про його доставку до Миргородської ОДПІ ГУ ДФС доведено, що позивачем подано Податковий розрахунок сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і утриманого з них податку за 1 квартал 2017 року № 9069966037 19 квітня 2017 року /а.с. 24-25/.

Крім того, позивачем 07 липня 2017 року дійсно було подано Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року № 9128707218, однак останній не містить відміток, що є уточненням попередньої звітності за той самий період /а.с. 33-34/. Сам по собі факт подання 07.07.2017 Податкового розрахунку в якому зазначено "І квартал 2017" в сукупності з іншими доказами та обставинами не може свідчити, що відповідний Податковий розрахунок є саме за "І квартал 2017" і що він поданий поза межами строку.

Відповідачем під час проведення перевірки вказаних обставин та складання відповідного Акту перевірки від 24.11.2021 року, безпідставно не взято до уваги наявну у відповідача інформацію про те, що Податковий розрахунок саме за "І квартал 2017" № 9069966037 поданий позивачем у строк ще 19 квітня 2017 року. Вказаний розрахунок сформований на підставі відповідних розмірів нарахованого доходу найманих працівників та сум утриманого податку за відповідні місяці І кварталу 2017 року. В той час, як поданий 07.07.2017 Податковий розрахунок за І квартал 2017 року № 9128707218 містить в собі суми нарахованого доходу найманих працівників та суми утриманих податків, які сформовані на підставі відповідних нарахувань, здійснених позивачем саме за ІІ квартал 2017 року і які є іншими, ніж суми, які вказані в Податковому розрахунку за №9069966037, який поданий позивачем у строк ще 19 квітня 2017 року.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що вказані обставини свідчать про помилкове зазначення позивачем в графі звітний період "І" замість "ІІ" квартал 2017 року в податковому розрахунку, який поданий в липні 2017 року. Крім того, відповідачем безпідставно не взято до уваги та не надано оцінку в Акті перевірки від 24.11.2021 року того факту, що після виявлення позивачем вказаної помилки, ним в межах передбаченого законодавством строку було подано вірний податковий розрахунок за ІІ квартал 2017 року за реєстраційним № 9137770680 ще 17.07.2017 року /а.с. 35/, що підтверджується квитанцією №2 /а.с. 36/

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податковим органом було безпідставно нараховано штрафні санкції за несвоєчасно поданий Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма № 1ДФ) за І квартал 2017 року, а тому податкове повідомлення рішення №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 у цій частині підлягає скасуванню.

Також, колегія суддів вважає обґрунтованим задоволення судом першої інстанції вимог позову про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 17.05.2022 № 7694/6/16-31-18-11-09.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Пункт 291.3 статті 291 Кодексу визначає, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За визначенням пункту 291.4 статті 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема: четверта група сільськогосподарські товаровиробники: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивач впродовж 2021 року був платником єдиного податку четвертої групи.

Порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування платниками єдиного податку четвертої групи здійснюється відповідно до підпунктів 298.8.1-298.8.4 пункту 298.8 статті 298 Податкового кодексу України.

Згідно підпункту 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 ПК України сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У відомостях (довідці) про наявність земельних ділянок зазначаються дані про кожний документ, що встановлює право власності та/або користування земельними ділянками, у тому числі про кожний договір оренди земельної частки (паю).

Так, в межах даного спору наявність податкового боргу станом на 01.01.2022 року згідно оскаржуваного ППР №9006/16-31-24-10/30732893 від 25.11.2021 є єдиною підставою для прийняття рішення про відмову у включенні до реєстру платників єдиного податку 4 групи на 2022 рік.

Колегія судів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що наявність боргу на перше січня поточного року є підставою для відмови у набутті статусу платника єдиного податку лише для тих, хто вперше набуває цей статус.

Зокрема, за правилами підпункту 291.5.-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи суб`єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

На підставі статті 299 ПК України реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Відповідно до пункту 299.6 статті 299 Податкового кодексу України встановлено, що підставами для прийняття контролюючим органом рішення про відмову у реєстрації суб`єкта господарювання як платника єдиного податку є виключно:

1) невідповідність такого суб`єкта вимогам, встановленим статтею 291 цього Кодексу;

2) наявність у суб`єкта господарювання, який утворюється у результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов`язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;

3) недотримання таким суб`єктом вимог, встановлених підпунктом 298.1.4 пункту 298.1 статті 298 цього Кодексу.

Згідно пункту 299.10 статті 299 Податкового кодексу України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі:

1) подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву;

2) припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення;

3) у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу;

4) якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків;

5) якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

За правилами пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення.

Таким чином, контролюючий орган тільки під час проведення документальної перевірки позивача, встановивши обставини, за яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), повинен прийняти рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Так, відповідачем ані до суду першої інстанції ані до суду апеляційної інстанції не було надано доказів проведення документальної перевірки позивача, а також прийняття рішення про анулювання реєстрації шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку.

Слід також вказати, що для тих суб`єктів господарювання, які вже були платниками єдиного податку, відповідно до пункту 8 статті 298.2.3 Податкового кодексу України, податковий борг може бути підставою для втрати цього статусу лише у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

У разі наявності такого боргу платник може добровільно відмовитись від знаходження на спрощеній системі оподаткування. Або безстрокова реєстрація платником єдиного податку може бути анульована за рішенням відповідного контролюючого органу. Проте, матеріали справи не містять рішень відповідача про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку 4 групи.

Так, рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку може бути прийняте з вичерпних підстав, передбачених пунктом 299.10 статті 299 Податкового кодексу України, до яких не належить заборона, передбачена підпунктом 291.5-1.3 пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи не проведення щодо позивача документальної перевірки та не прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації позивача платником єдиного податку четвертої групи, відмова у підтвердженні такого статусу позивача спірним рішенням, є протиправною.

При цьому, прийняття контролюючим органом рішення про відмову у підтвердженні статусу платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в ході останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку четвертої групи).

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Зважаючи на результати апеляційного розгляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат.

Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: "а", "б", "в", "г" пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.08.2022 по справі № 440/4819/22 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді І.М. Ральченко В.В. Катунов