Рішення

від 03.05.2022 по справі 640/2006/22

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2022 року м. Київ № 640/2006/22

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вовка П.В., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання адміністративну справу за позовом малого приватного підприємства «Діліжанс» до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов малого приватного підприємства «Діліжанс» (далі також - МПП «Діліжанс», позивач) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі також - відповідач, Укртрансбезпека), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про застосування адміністративно-господарського штрафу від 21 грудня 2021 року № 326179 (далі також - оскаржувана постанова).

Ухвалою суду від 07 лютого 2022 року було відкрито провадження в даній справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у водія позивача на момент здійснення перевірки документів, встановлена відповідачем обставина відсутності яких стала підставою для прийняття оскаржуваної постанови. При цьому, позивач зазначає про те. що дія договору про організацію перевезень фактично було продовжено, а тому наявні у водія позивача документи мали бути враховані при здійснення перевірки.

Крім того, позивач акцентує увагу на тому, що оскаржувана постанова була прийнята неуповноваженою особою, оскільки у даному випадку уповноваженим органом є саме відповідач, а не Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві, наголошує на безпідставності заявлених вимог з огляду на правомірність як самого оскаржуваного рішення, так і порядку його прийняття.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 16 листопада 2021 року посадовими особами Північного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки у місті Біла Церква Київської області була проведена перевірка транспортного засобу, марки I-VAN, державний номерний знак НОМЕР_1 .

За результатами проведення вказаної перевірки посадовими особами Північного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 16 листопада 2021 року № 292788, в якому зазначено, що на момент перевірки у водія відсутні оформлена схема марш рута, розклад руху, таблиця вартості проїзду за маршрутом № 36.

Північним міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки була прийнята постанова № 326179 від 21 грудня 2021 року про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000, 00 грн. за порушення законодавства у вигляді відсутності схеми маршруту, розкладу руху, таблиці вартості проїзду, відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України (тут і далі нормативно-правові акти наведені у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини між автомобільними перевізниками, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт».

За змістом ч. 7 статті 6 названого Закону, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, поміж іншого, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.

Згідно зі статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», розглядати справи про накладення адміністративно-господарських штрафів за порушення, зазначені у цій статті, мають право посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті.

Абзацом 1 п. 8 Положення № 103 визначено, що Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Так, п. 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 березня 2020 року № 196-р утворені територіальні органи Укртрансбезпеки як структурні підрозділи апарату Служби, реорганізувавши шляхом злиття відповідні територіальні органи зазначеної Служби за переліком згідно з додатком, у тому числі було утворено Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки.

Враховуючи наведене, твердження позивача про те, що Північне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки не уповноважене застосовувати адміністративно-господарські санкції не знаходять свого нормативного підтвердження, адже вказаний орган є структурним підрозділом Укртрансбезпеки, а тому суд не вбачає у даному випадку порушення вимог статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Щодо змісту порушення, визначеного оскаржуваною постановою, суд зазнає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, між Київською обласною державною адміністрацією та МПП «Діліжанс» був укладений договір № ТП-11/8-33 про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування від 19 серпня 2011 року, згідно з яким здійснюються перевезення на приміському автобусному маршруті загального користування сполученням Біла Церква АС - Дрозди.

Позивач зазначає, що на момент проведення перевірки у водія автобусу були в наявності та були ним пред`явлені для перевірки схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду за маршрутом № 36, складені у відповідності до умов вказаного вище договору про організацію перевезень.

Крім того, позивач вказує на те, що організатором перевезень вже декілька років не проводяться конкурси з перевезення пасажирів на приміських автобусних маршрутах, і в тому числі - на приміському автобусному маршруті загального користування № 36 «Біла Церква АС - Дрозди».

На думку позивача, фактично дія вказаного вище договору була продовжена, оскільки немає жодних заперечень від організатора перевезень щодо обслуговування цього маршруту МПП «Діліжанс», жодних рішень про закриття вказаного маршрутів організатором перевезень прийнято не було, як і не було проведено конкурсу з визначення іншого перевізника для обслуговування маршруту.

Водночас, такі доводи позивача визнаються судом безпідставними з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Документи для регулярних пасажирських перевезень:

для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;

для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України.

Відповідно до вимог статті 44 Закону України «Про автомобільний транспорт», організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Договір з переможцем конкурсу (або дозвіл) органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування укладають (або надають) на термін від трьох до п`яти років.

Дозвіл органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування пасажирському перевізнику на обслуговування автобусних маршрутів надається на термін до п`яти років.

Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Так, відповідно до п. 53 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 року № 1081, строк дії договору (дозволу) продовжується один раз на п`ять років за рішенням організатора перевезень за наявності заяви автомобільного перевізника - переможця попереднього конкурсу, яку він подає за формою згідно з додатком 7, в якій, зокрема, зазначається інформація про підтверджене інвестування коштів на придбання більш нових та/або комфортабельних автобусів стосовно тих, які використовувались автомобільним перевізником на об`єкті конкурсу, наявності вмотивованих підстав вважати зазначеного автомобільного перевізника таким, що здійснював перевезення за цим маршрутом протягом попереднього періоду без порушення умов укладеного попереднього договору (дозволу).

Отже, визначений нормативно порядок не передбачає автоматичного продовження строку дії договору (дозволу) про організацію перевезень пасажирів, як про це зазначає позивач. Натомість такий строк може бути продовжений за рішенням уповноваженого органу.

Проте, оскільки за час розгляду справи позивачем не було долучено до матеріалів справи відповідного рішення про продовження строку дії договору про організацію перевезень пасажирів № ТП-11/8-33 від 19 серпня 2011 року, суд не може вважати схему маршруту, розклад руху та таблицю вартості проїзду за маршрутом № 36, які складені у відповідності до такого договору такими, що підтверджують дотримання позивачем вимог статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до ч. 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штраф, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим притягнення позивача до відповідальності за недотримання вимог Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.

Відповідно до положень ч.ч. 1 та 2 статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно положень статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За наслідком здійснення аналізу оскаржуваного рішення на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване рішення відповідає наведеним у ч. 2 статті 2 КАС України критеріям, а тому відсутні підстави для визнання його протиправним та скасування в судовому порядку.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову малого приватного підприємства «Діліжанс» (09100, Київська область, місто Біла Церква, вулиця Театральна, будинок 12/14, квартира 3, 4; код ЄДРПОУ 20616878) до Державної служби України з безпеки на транспорті (01135, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.

Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 КАС України.

Суддя П.В. Вовк